ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ЗАКОН
(Закон втрачає чинність з 01.01.2004 року, крім статті 4,
на підставі Кодексу N 436-IV від 16.01.2003,
ВВР, 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144)
Про підприємництво
(Вводиться в дію Постановою ВР N 785-12 від 26.02.91,
ВВР 1991, N 14, ст.169)
(Із змінами, внесеними згідно із
Законами
N 2684-12 від 14.10.92,
N 2697-12 від 15.10.92;
N 3318-12 від 24.06.93;
N 3320-12 від 24.06.93;
N 3712-12 від 16.12.93;
N 3713-12 від 16.12.93;
N 3714-12 бід 16.12.93;
N 3716-12 від 16.12.93;
N 4039-12 від 25.02.94;
N 109/94-ВР від 14.07.94;
N 188/94-ВР від 23.09.94;
N 263/94-ВР від 01.12.94;
N 58/95-ВР від 15.02.95;
N 64/95-ВР від 15.02.95;
N 82/95-ВР від 02.03.95;
N 304/95-ВР від 13.07.95;
N 473/95-ВР від 14.12,95;
N 474/95-ВР від 14.12.95, ст.335;
N 475/95-ВР від 14,12.95;
N 497/95-ВР від 22.12.95;
N 194/96-ВР від 15.05.96;
Декретом
N 10-92 від 15.12.92)
( В тексті Закону слова "Української РСР",
"в Українській РСР",
"Ради Міністрів Української РСР" та
"Радою Міністрів Української РСР"
замінено відповідно словами
"України", "в Україні",
"Кабінету Міністрів України"
та "Кабінетом Міністрів України"
згідно із Законом
N 2697-12 від 15.10.92 ).
Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.
Розділ I
Загальні положення
Стаття 1.
Підприємництво в Україні
Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.
Стаття 2.
Суб'єкти підприємницької діяльності
Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;
юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність".
Щодо юридичних осіб та громадян, для яких підприємницька діяльність не є основною, цей Закон застосовується до тієї частини їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду. державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.
Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.
Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.
Стаття 3.
Свобода підприємницької діяльності
Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.
Особливості регулювання окремих видів підприємництва встановлюються законодавством України.
Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких не застосовується у зв'язку з підвищеними вимогами до безпеки робіт та необхідністю централізації функцій управління, встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Визначення видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, в інших законодавчих актах, крім цього, не допускається.
/Частина третя статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 304/95-ВР від 13.07.95./
Стаття 4.
Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності
Діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій - також і повними товариствами.
Без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим нею органом, не можуть здійснюватись:
пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин;
виробництво, ремонт і реалізація спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, виготовлення і реалізація замків безпеки для замикання спускових гачків мисливської і службово-штатної зброї та газових пістолетів і револьверів;
виготовлення і реалізація медикаментів і хімічних речовин;
виготовлення пива і вина;
виготовлення спирту, горілчаних, лікерних та коньячних виробів.
виготовлення тютюнових виробів;
медична практика;
ветеринарна практика;
юридична практика:
створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор;
торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів;
внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів повітряним, річковим, морським, залізничним та автомобільним транспортом;
агентування і фрахтування морського торговельного флоту;
виготовлення цінних паперів, грошових знаків і знаків поштової оплати;
посередницька діяльність з приватизаційними паперами;
надання послуг, пов'язаних з охороною державної, крім об'єктів, передбачених частиною першою цієї статті, колективної та приватної власності, а також охороною громадян;
монтаж, ремонт і профілактичне обслуговування засобів охоронної сигналізації;
видобування, виробництво й використання радіоактивних речовин і джерел іонізуючого випромінювання, переробка та поховання радіоактивних відходів;
видобування дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, виготовлення і реалізація виробів з їх використанням;
збирання, переробка твердих і рідких відходів виробництв, що містять дорогоцінні метали й дорогоцінне каміння, та їх брухту;
виконання аві
аційно-хімічних робіт та аерофотозйомок;
проектування, будівництво та експлуатація об'єктів атомної енергетики, а також надання послуг по їх обслуговуванню;
аудиторська діяльність;
страхова діяльність;
виготовлення та реалізація ветеринарних медикаментів та препаратів;
будівництво та технічне обслуговування загальнодержавних мереж передачі даних та документального зв'язку;
будівництво та технічне обслуговування передавальних станцій супутникового зв'язку;
міжнародні та міжміські поштові перевезення;
обробка поштової кореспонденції;
видача та прийом грошових переказів;
використання радіочастот;
виробництво та ремонт засобів вимірювання і контролю;
виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт та кадастрових зйомок;
виконання інженерно-вишукувальних та проектних робіт для об'єктів енергетики, державного зв'язку, оборонного комплексу, а також для газопроводів, магістральних трубопроводів, мостів, тунелів, електростанцій, аеропортів, морських портів, які виконуються на територіях, що піддаються діям сейсміч ності, а також карстоутворенню, підтопленню, просадкам другого типу, доробці, зсувам та обвалам;
надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях зовнішньоторговельних і транзитних вантажів;
виготовлення і реалізація спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисіу, активної оборони та засобів для виконання спеціальних операцій і оперативно-розшукових заходів;
створення та утримання стрілецьких тирів, стрільбищ, мисливських стендів;
створення та утримання штемпельно-граверних майстерень;
виготовлення печаток і штампів;
виробництво та сервісне обслуговування систем і засобів, виконання робіт, надання послуг, що забезпечують технічний захист інформації:
діяльність, пов'язана з наданням послуг для здобуття загальної середньої та професійної освіти, підготовкою спеціалістів різних рівнів кваліфікації;
діяльність, пов'язана з наданням туристичних послуг;
судово-експертна діяльність;
розробка, виготовлення та реалізація спеціальних пристроїв (у тому числі іноземного виробництва) для зняття інформації з каналів зв'язку, інших технічних засобів негласного отримання інформації;
виробництво пожежної техніки, протипожежного устаткування, надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення;
створення, придбання та використання комутаційних систем, функціонування яких здійснюється в межах єдиної національної системи зв'язку (за винятком відомчих та інших систем, які не мають виходу на мережу загального користування);
виробництво, передача та постачання електроенергії;
збирання, заготівля, переробка, купівля і продаж брухту та відходів кольорових та чорних металів;
діяльність, пов'язана з реалізацією транспортних засобів, що підлягають реєстрації та обліку в органах внутрішніх справ;
надання послуг по обслуговуванню і ремонту транспортних засобів;
надання послуг, пов'язаних із профорієнтацією населення, посередництво у працевлаштуванні на роботу, в тому числі за кордоном;
діяльність, пов'язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об'єктів трубопровідного транспорту. (Частина друга статті 4 доповнена абзацами згідно із Законами N 2697-12 від 15.10.92, NN 3318-12, 3320-12 від 24.06.93, NN 3712-12, 3713-12, 3714-12 від 16.12.93, N 4039-12 від 25.02.94, N 109/94-ВР від 14.07.94, N 188/94-ВР від 23.09.94, N 263/94- ВР від 01.12.94, N 58/95-ВР від 15.02.95, N 304/95-ВР від 13.07.95, N 473/95-ВР від 14.12.95, N 497/95-ВР від 22.12.95, N 194/96-ВР від 15.05.96).
Дозвіл (ліцензія) на здійснення підприємницької діяльності видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом у строк не більш як за 30 днів з дня одержання заяви.
Відмова у видачі дозволу (ліцензії) видається в той же строк і є актом письмової форми.
Спори про відмову видати дозвіл (ліцензії) розглядає суд або арбітражний суд. (Частина п'ята статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2697-12 від 15.10.92.).
В обов'язки підприємства входить проведення природоохоронних заходів, у тому числі рекультивація земель і відновлення лісів після їх використання, які сприяють зменшенню викликаних виробництвом негативних дій на навколишнє середовище, фінансування цих заходів здійснюється за рахунок коштів підприємства. Підприємство відповідає за раціональне використання усіх природних ресурсів і відшкодовує витрати на відновлення та охорону природних ресурсів.
/Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2697-12 від 15.10.92, N 3712-12 від 16.12.93, N 64/95-ВР від 15.02.95, N 497/95-ВР від 22.12.95.
Абзац третій частини другої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2697-12 від 15.10.92, N 475/95-ВР від 14.12.95.
Абзац шостий частини другої статті 4 доповнено згідно із Законом N 52697-12 від 15.10.92.
Абзац дванадцятий частини другої статті 4 в редакції Закону N 474/ 95-ВР від 14.12.95.
Абзац сімнадцятий частини другої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3712-12 від 16.12.93, N 497/95-ВР від 22.12.95./
Стаття 5.
Принципи підприємницької діяльності
Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:
вільний вибір видів діяльності;
залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;
вільний найм працівників;
залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;
вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;
самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Стаття 6.
Організаційні форми підприємництва
Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця.
Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України.
У разі коли цей порядок спеціальним законодавством не встановлено, підприємець керується цим Законом і своїм статутом.
Стаття 7.
Законодавство про підприємницьку діяльність
Відносини, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, регулюються цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Розділ II
Умови здійснення підприємницької діяльності
Стаття 8.
Державна реєстрація підприємництва
Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в міст; Ради народних депутатів або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.
Для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяль ності подаються такі документи:
рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу. Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір;
статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва;
рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів підприємницької діяльності, якщо чинним законодавством визначена необхідність такої згоди;
реєстраційна картка встановленого зразка. (Абзац п'ятий частини другої статті 8 в редакції Закону N 3716-12 від 16.12.93);
документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.
Підприємці-громадяни, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, подають заповнену реєстраційну картку та документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію. (Частина третя статті 8 в редакції Закону N 3716-12 від 16.12.93).
Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється (при наявності всіх документів) за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Орган, який здійснює реєстрацію, зобов'язаний протягом цього терміну видати посвідчення про реєстрацію і в десятиденний термін подати відомості до відповідної податкової інспекції та органу державної статистики.
Засновники суб'єкта підприємництва або уповноважені ними особи повідомляють реєструючий орган про місцезнаходження цього суб'єкта. При зміні вказаних даних суб'єкт підприємництва повинен в семиденний термін повідомити про це реєструючий орган. Невиконання цієї вимоги дає право реєструючому органу звернутися до суду, арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації.
Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємництва є підставою для відкриття рахунків в установах банків за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності або в будь-яких інших установах банків за згодою сторін.
Банк зобов'язаний відкрити банківський рахунок і в триденний термін повідомити про це податкову інспекцію.
Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.
Перереєстрація проводиться у разі зміни форми власності, організаційної форми або назви суб'єкта підприємництва.
Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття вказаних підрозділів не потребує їх реєстрації. Суб'єкт підприємництва лише повідомляє про це реєструючий орган шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку. (Частина десята статті 8 в редакції Закону N 3716-12 від 16.12.93).
Скасування державної реєстрації здійснюється за особистою заявою підприємця, а також на підставі рішення суду, арбітражного суду у випадках:
Визнання недійсними або такими, що суперечать чинному законодавству, установчих документів;
здійснення діяльності, що суперечить установчим документом та чинному законодавству України;
несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну свого місцезнаходження (місця проживання). (Частина одинадцята статті 8 доповнена абзацом згідно із Законом N 3716-12 від 16.12.93).
Скасування державної реєстрації припиняє підприємницьку діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації підприємця як суб'єкта підприємницької діяльності. Статусу юридичної особи підприємець позбавляється після здійснення всіх заходів щодо ліквідації його як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.
Відповідальність за відповідність чинному законодавству установчих документів, що подаються для проведення реєстрації, несе власник (власники) або уповноважені ним органи, які подають документи для реєстрації суб'єкта підприємництва.
За державну реєстрацію вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України залежно від суб'єкта підприємництва, обраної організаційної форми та виду підприємницької діяльності. Місцева Рада народних депутатів має право встановлювати пільгову плату за державну реєстрацію.
Одержані кошти використовуються у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Законодавчими актами України можуть бути встановлені спеціальні правила державної реєстрації окремих організаційних форм підприємництва.
Положення про державну реєстрацію затверджується Кабінетом Міністрів України.
/Частина перша статті 8 в редакції Закону N 3716-12 від 16.12.93, абзац другий частини другої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3716-12 від 16.12.93.
Частину другу статті 8 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом N 82/95-ВР від 02.03.95.
Частина четверта статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3716-12 від 16.12.93. Дію частини четвертої статті 8 зупинено згідно з Декретом N 10-92 від 15.12.92 в частині строку реєстрації підприємств і організацій торгівлі, громадського харчування та сфери послуг у процесі їх комерціалізації.
Частина п'ята та дев'ята статті 8 в редакції Закону N 3716-12 від 16.12.93.
Частина чотирнадцята статті 8, частина шістнадцята статті 8 в редакції Закону N 3716-12 від 16.12.93.
Статтю 8 доповнено частиною вісімнадцятою згідно із Законом N 3716-12 від 16.12.93. Стаття 8 в редакції Закону N 2697-12 від 15.10.92./
Стаття 9.
Право найму працівників і соціальні гарантії при використанні їх праці
Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їх праці. При укладанні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в республіці мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства.
При втраті працездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкодування витрат у випадках ; порядку, передбачених чинним законодавством.
Стаття 10.
Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності
Підприємець зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів громадян. підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом.
За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
Суб'єкт підприємництва - юридична особа може бути визнана арбітражним судом банкрутом у порядку, передбаченому Законом України " Про банкрутство".
/Частина третя статті 10 в редакції Закону N 2684-12 від 14.10.92./
Стаття 11.
Припинення підприємницької діяльності
Діяльність підприємця припиняється:
з власної ініціативи підприємця;
на підставі рішення суду або арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством України;
у разі закінчення строку дії ліцензії;
на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.
/Абзац третій статті 11 в редакції Закону N 2684-12 від 14.10.92.
Абзац п'ятий статті 11 виключено згідно із Законом N 2684-12 від 14.10.92./
Розділ III
Підприємець і держава
Стаття 12.
Загальні гарантії прав підприємців
Держава гарантує всім підприємцям, незалежно відобраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.
Забезпечення матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється тільки за умови виконання підприємцем робіт і поставок для державних потреб.
У передбачених законом випадках підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, може бути залучений до виконання в робочий час державних обов'язків. Орган, що приймає таке рішення, відшкодовує підприємцю відповідні збитки.
Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або арбітражем відповідно до їх компетенції.
Стаття 13.
Гарантії майнових прав підприємця
Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця.
Вилучення державою у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.
Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами, юридичними особами і державними органами його майнових прав, що охороняються законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного законодавства.
Стаття 14.
Державна підтримка підприємництва
З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва держава:
на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані й недобудовані об'єкти та споруди, невикористовуване устаткування), необхідні для здійснення підприємницької діяльності;
відповідно до статті 12 цього Закону сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці і перепідготовці кадрів;
здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям;
стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг;
надає підприємцям цільові кредити;
подає підприємцям інші види допомоги.
Стаття 15.
Державне регулювання підприємництва
Держава законодавче забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.
Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:
податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах; податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій;
державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи;
науково-технічні, економічні та соціальні республіканські й регіональні програми;
договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.
Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів по здійсненню контролю за діяльністю підприємців.
Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом акта. який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду чи арбітражу із заявою про визнання такого акта недійсним.
Не допускається прийняття державними органами актів, які визначають привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однієї з форм властності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності.
Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок державних чи інших органів або їх службових осіб, що призвели до порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами або їх службовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими органами. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або державним арбітражем.
/Статтю 15 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 304/95-ВР від 13.07.95./
Стаття 16.
Діяльність іноземних підприємців
Іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України,на її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні, користуються такими ж правами і несуть такі ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції України, цього Закону та інших законодавчих актів України.
Особливості здійснення підприємницької діяльності на території України, на її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні іноземними юридичними особами визначаються законодавчими актами України.
Стаття 17.
Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про підприємництво, то застосовуються правила міжнародного договору.
Голова Верховної Ради Української РСР Л. КРАВЧУК
м.Київ, 7 лютого 1991 року
N 698-XII