Розірвання трудових відносин (трудового договору) в односторонньому порядку

Кодексом Законів про працю, а, насамперед, нормами статті 40 визначено, що трудовий договір є строковим. При чому такий договір може бути розірваний і до його закінчення з підстав визначених діючим законодавством, у разі:

- змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

- виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, а так само у разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;

- систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

- прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

- нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

- вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;

- призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду;

- встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

У той самий час, звільнення працівника НЕ допускається з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

_______________________________________________________

СХОЖІ НОВИНИ ЗА ПОПЕРЕДНІЙ ПЕРІОД:

01 серпня 2018 року (Випадки, за яких жінку звільняти НЕ можна)

11 червня 2018 року (Звільнення під час відпустки працівника)

08 червня 2018 року (Як діяти, якщо роботодавець не приймає заяву про звільнення?!)

07 травня 2018 року (Розрахунок при звільненні працівника та вихідна допомога)

26 лютого 2018 року (Коли при звільненні два тижня відпрацьовувати непотрібно?!)

23 січня 2018 року (Судова практика щодо поновлення працівника, якого було незаконно звільнено.)

20 червня 2017 року (Порядок звільнення працівників з причини скорочення штату)

31 травня 2017 року (Повна ліквідація підприємства і як настідок - вивільнення працівників.)

31 травня 2017 року (Звільнення у зв'язку із скороченням штату допускається тільки за наявності згоди профспілкового органу)

19 квітня 2017 року (Звільнення (розірвання трудового договору) у період декретної відпустки за ініціативою працівника)

22 лютого 2017 року (Звільнення працівника з причини непроходження випробувального терміну)