Актуальні новини  
06.03.2018 №3 

Нюанси укладання кредитного договору та на що варто звернути увагу!

Кредитний договір - цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і зобов'язання та економічну відповідальність між фінансовою установою (комерційним банком, кредитні спілки тощо) і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції.

Головна вимога до змісту кредитного договору полягає у тому, щоби він містив у собі такі юридичні норми, які б дозволили регулювати весь комплекс взаємовідносин фінансової установи з клієнтом (позичальником).

Кредитні договори укладаються в письмовій формі і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди сторін. Стороною за кредитним договором є банк, а не кредитне управління (відділ) банку або інший його структурний підрозділ. У разі порушення цієї умови договір, укладений структурною одиницею банку від свого імені, може бути визнаний недійсним. Зміни в договір вносяться за погодженням обох сторін. Кредитний договір має бути підписаний повноважними особами сторін, які його укладають. Спірні питання щодо виконання договору у разі недосягнення згоди між сторонами розглядаються судом.

Здійснивши моніторінг та проаналізувавши прийняті рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, можна зробити висновок, що більшість справ стосується саме визнання кредитного договору недійсним з різних на те підстав.

Сьогодні обговоримо саме ті моменти, на які слід звернути увагу при укладанні кредитного договору.

По-перше, у договорі повинно бути чітко зазначено, що зміна розміру відсоткової ставки у бік збільшення можлива лише зі згоди сторін в разі зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу. Більшість договорів не містить фрази "за взаємною згодою", тому кредитні установи сміливо збільшують свої вимоги. Таким чином, у суді кредитор повинен бути навести докази такого фактичного підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами, у випадку коли така згода не була надана, однак збільшення відсоткової ставки відбулося.

По-друге, часто виникають ситуації, коли кредит хоча надається у національний валюті, однак банк або фінансова установа включають у договір пункт щодо визначення у договорі еквівалента зобов’язань в іноземній валюті, тобто таким чином розмір щомісячних платежів позичальника обраховується, виходячи з курсу долара США та призводить до істотного збільшення щомісячних виплат позичальника за кредитним договором.

По-третє, потрібно звернути увагу, що відповідно до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" банк або інша фінансова установа повинні не лише в усній формі надавати інформацію про орієнтовну сукупну вартість кредиту, а така інформація має міститися у кредитному договорі, або додаткових угодах до нього та повинна бути надана у письмовій формі. Однак на практиці, банки не завжди вважають за потрібне включати це в кредитний договір, чим суттєво порушують чинне законодавство.

І ще одним важливим моментом є те, що продавець (виконавець, виробник), а в нашому випадку кредитор, не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Це передбачено статтею 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Процесуально, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що дана сторона отримала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення, - відшкодувати вартість того, що одержано, за ціною, яка існує на момент відшкодування. Таким чином, ми бачимо, що у разі визнання кредитного договору недійсним позичальник зобов’язаний повернути банку лише суму тіла кредиту без виплати відсотків. В свою чергу, банк зобов’язаний повернути всю суму сплачених боржником відсотків за договором кредиту.

Що ж стосується практики, то сторони можуть стикатися також з іншими випадками визнання кредитного договору недійсним. Наприклад, визнання кредитного договору недійсним як укладення такого договору особою без отримання письмової згоди другого з подружжя (чоловіка чи жінки).

До того ж потрібно пам’ятати, що наслідком визнання кредитного договору недійсним є також недійсність додаткових договорів (застави чи іпотеки), через те що, згідно частини 2 статті 548 Цивільного кодексу України - недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

_______________________________________________________

СХОЖІ НОВИНИ ЗА ПОПЕРЕДНІЙ ПЕРІОД:

03 березня 2018 року (Скоро у НБУ запрацює Кредитний реєстр щодо боржників)

30 січня 2018 року (Урядова програма енергозбереження. Що треба знати про "теплі кредити")

13 лютого 2018 року (Інформація про боржників буде збиратися НБУ та надаватись банкам)

29 листопада 2017 року (Внесені зміни до вимог відносно банківської діяльності)