Актуальні новини  
11.05.2018 №5 

Операції з іноземною валютою при зовнішньоекономічній діяльності

Облік операцій з іноземною валютою все частіше викликає питання у бухгалтерів, адже останнім часом сфера розрахунків із застосування іноземної валюти значно розширилась. Після підписання Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС все більше малих та середніх підприємств долучаються до зовнішньоекономічної діяльності. У зв'язку з цим, правильне ведення обліку операцій в іноземній валюті набуває великого значення для запобігання штрафних санкцій з боку контролюючих органів.

Основним документом, який регулює облік операцій у іноземній валюті є відповідний стандарт бухгалтерського обліку. Для компаній, що ведуть облік за національними стандартами бухгалтерського обліку - це Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затверджене Наказом Мінфіна N 193 від 10.08.2000 року (далі за текстом - П(С)БО 21).

Він визначає такі базові поняття, як:

- операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

- монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Згідно статті 1 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", валютні кошти (цінності) це:

- іноземна валюта готівкою;

- платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви та інші) в іноземній валюті;

- цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та інші) в іноземній валюті;

- золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин та монет, а також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті, дорогоцінні камені.

Виходячи з цього, прикладами валютних операцій є:

- придбання товарів та послуг за іноземну валюту на умовах відстрочення платежу;

- реалізація товарів та послуг за іноземну валюту на умовах відстрочення платежу;

- сплата авансу у іноземній валюті постачальнику за товари або послуги, що мають бути поставлені пізніше;

- отримання авансу від покупця у іноземній валюті за товари або послуги, що мають бути поставлені пізніше;

- отримання кредиту у іноземній валюті;

- надання кредиту у іноземній валюті;

- отримання у фінансовий лізинг майна, зобов’язання за яке виражене у іноземній валюті;

- надання у лізинг майна, зобов’язання за яке виражене у іноземній валюті;

- купівля цінних паперів, номінал яких виражений у іноземній валюті;

- продаж боргових цінних паперів власної емісії, номінал яких виражений у валюті.

Згідно П(С)БО 21, не є валютними операціями, а є балансуючими операціями, які призводять до погашення або зменшення існуючого зобов’язання у іноземній валюті, такі операції:

- отримання товарів або послуг, оплата у валюті за які була проведена раніше;

- поставка товарів або надання послуг, за які була отримана авансова оплата у іноземній валюті;

- оплата за раніше отримані товари або послуги;

- отримання оплати від покупців та замовників за раніше поставлені товари або надані послуги;

- погашення кредитів у іноземній валюті;

- оплата або отримання лізингових платежів у валюті;

- продаж цінних паперів (крім цінних паперів власної емісії), номінал яких виражений у валюті;

- викуп (погашення) боргових цінних паперів власної емісії.

Отже, щоб зрозуміти, чи є відповідна операція у іноземній валюті валютною, чи балансуючою, необхідно вирішити, чи призводить вона до виникнення або збільшення зобов’язання у однієї із сторін операції, або навпаки - до його погашення або зменшення.

Інше базове поняття при розрахунках в іноземній валюті - це монетарні статті. Валютна операція призводить до виникнення балансової статті (тобто суми, яка відображається у балансі підприємства), яка виражена у іноземній валюті. За своїм характером такі статті можуть бути монетарними або немонетарними. Монетарними є суми, погашення яких має відбуватися шляхом оплати або отримання валютних коштів, всі решта статей є немонетарними (п.4 П(С)БО 21).

Прикладами монетарних статей є:

- готівкові та безготівкові кошти у іноземній валюті;

- дебіторська заборгованість покупців за поставлені товари або надані послуги;

- кредиторська заборгованість за отримані товари або послуги;

- заборгованість за отриманими та виданими кредитами, включаючи нараховані відсотки;

- заборгованість за лізинговими платежами;

- цінні папери та інші фінансові інвестиції, виражені у іноземній валюті;

- номінальна вартість цінних паперів власної емісії, які номіновані у іноземній валюті, та суми нарахованих відсотків.

Прикладами немонетарних статей можуть бути наступні:

- видані аванси постачальникам товарів та послуг у іноземній валюті;

- аванси у валюті, отримані від покупців за товари або послуги, що мають бути поставлені (надані).

Немонетарні статті мають деякі особливості щодо застосування валютного курсу на кожну дату балансу:

- немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов’язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на початок дня дати здійснення операції;

- немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на початок дня дати визначення цієї справедливої вартості (п.7 П(С)БО 21).

І останнє питання, яке ми розглянемо - чи обов'язково показувати дохід від курсових різниць?

Відповідно до п. 4 П(С)БО 21, курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах (тобто при різних курсах НБУ щодо однієї і тієї самої валюти на різні дати).

Курсові різниці згідно з правилами бухобліку виникають у таких випадках:

- суб'єкт винен кошти в інвалюті за товари (роботи, послуги);

- суб'єкту винні гроші в інвалюті за товари (роботи, послуги);

- у суб'єкта на рахунках в банку наявні кошти в інвалюті.

Дохід, виражений в інвалюті, перераховується в гривні за офіційним курсом НБУ на дату отримання такого доходу (п. 292.5 Податкового кодексу). Саме результат перерахунку інвалюти на гривні в момент отримання коштів на рахунок постачальника і буде його доходом.

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції (п.8 П(С)БО 21).

СХОЖІ НОВИНИ ЗА ПОПЕРЕДНІЙ ПЕРІОД:

16 квітня 2018 року (Хто та як може отримувати заробітну плату в іноземній валюті?!)

10 квітня 2018 року (Порядок обміну іноземної банкноти (валюти), яка зносилася чи/або пошкоджена.)

03 березня 2018 року (Скоро у НБУ запрацює Кредитний реєстр щодо боржників)

13 лютого 2018 року (Інформація про боржників буде збиратися НБУ та надаватись банкам)

10 січня 2018 року (Новації щодо ведення касових операції у національній валюті)

29 листопада 2017 року (Внесені зміни до вимог відносно банківської діяльності)

10 квітня 2017 року (Нагадуємо, що з 05.04.2017р. готівкову іноземну валюту можна купувати на суму до 150 тис. Грн)