Відповідальність при відсутності реєстрації за місцем проживання
Як передбачено Конституцією України - кожен громадянин має право на вільне пересування та вибір місця проживання. Такі свободи розповсюджуються на всіх, хто знаходиться на теріторії України маючи на те законні підстави.
У статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначені правила реєстрації місця проживання фізичних осіб, за якими громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в країні, зобов'язані реєструвати місце свого проживання протягом 30 днів. Саме такий строк є допустимим для безкарного перебування без реєстрації, якщо людина змінила місце проживання. Так, при зміні місця проживання, необхідно протягом місяця скасувати реєстрацію на старому місці проживання і відкрити на новому.
За діючим законодавством органи місцевої влади, що мають на то повноваження - проводять реєстрацію в день подачі заяви. Тепер дозволено одночасно скасувати стару реєстрацію і відкрити нову - це значно економить час (громадяни подають одну заяву і платять адміністративний збір за одну операцію).
Вказані органи проводять реєстрацію та фіксують відомості про реєстрацію місця проживання в територіальному демографічному реєстрі, які далі й знадходяться у Єдиному державному демографічному реєстрі України.
Нагадаємо, що первинна реєстрація місця проживання проводиться за фактом народження. Батьки/законні представники реєструють місце проживання дитини, що народилася, протягом трьох місяців з моменту державної реєстрації дня народження.
Для чого потрібна реєстрація місця проживання? Для ведення офіційної переписки з громадянами з приводу оподаткування, сповіщення про необхідність виконати передбачені законами державні обов'язки і судові рішення. Також, дані про місце проживання необхідні при нотаріальному засвідченні договорів, що підлягають обов'язковій державній реєстрації. У сфері цивільно-правових актів, які здійснюють фізичні особи, це операції відчуження рухомого і нерухомого майна, спадкові та договори дарування, опіки, довічного утримання та ін.
Статтею 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за проживання без реєстрації місця проживання.
Відпочатку йде адміністративне попередження, а далі, якщо ці правопорушення скоєні повторно протягом року, то це вже тягне за собою штраф у розмірі від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також, прострочення реєстрації новонароджених дітей без поважних причин вважається порушенням, яке карається штрафом від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але у даному випадку вже без попередження. Така норма закріплена статтею 212-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Тепер про розміри неоподатковуваного мінімуму. Пунктом 169.1.1 Податкового кодексу України (ПКУ) і пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПКУ визначено, що при виконанні норм адміністративного та кримінального законодавства такий розмір дорівнює 50% щомісячного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У Законі "Про державний бюджет України на 2018 рік" на законодавчому рівні визначені відповідні розміри щомісячного прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ПМПО) на три бюджетні періоди:
- 1 січня - 1 липня ПМПО - 1762 грн;
- 1 липня - 1 грудня ПМПО - 1841 грн;
- 1 грудня 2018 - 1 січня 2019 року ПМПО - 1921 грн.
На ці ж періоди штрафи на основі розміру ПМПО з урахуванням ставки 50% для адміністративного і кримінального стягнення, складуть такі суми:
- 1 січня - 1 липня: 50% ПМПО - 881 грн; штраф в діапазоні 881-2643 грн;
- 1 липня - 1 грудня: 50% ПМПО - 920,5 грн; штраф в діапазоні 920,5-2761,5 грн;
- 1 грудня 2018 - 1 січня 2019 року: 50% ПМПО - 960,5 грн; штраф в діапазоні 960,5-2881,5 грн.
__________________________________________________________
СХОЖІ НОВИНИ ЗА ПОПЕРЕДНІЙ ПЕРІОД:
06 вересня 2017 року (Нововведення у Правилах реєстрації місця проживання щодо статистичного обліку)