Розписка як документ. Правові аспекти та судова практика
На початку теми, вважаємо за потрібне одразу розібрати саме поняття "Розписка". Це документ, який підтверджує передачу й одержання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо від установи чи приватної особи.
За видами розписки можуть бути приватними й службовими. Незалежно від виду, розписка повинна містити такі реквізити, як назва документа, текст, дата, підпис, засвідчення (за необхідності).
В свою чергу сам текст приватної розписки має містити такі відомості:
- Прізвище, ім'я, по батькові (повністю) того, хто дає розписку й підтверджує отримання (за необхідності вказується назва документа, що підтверджує особу отримувача, та його вихідні дані).
- Прізвище, ім'я, по батькові (повністю) того, кому дається розписка (за необхідності вказується назва документа, що підтверджує його особу, та його вихідні дані).
- Конкретні дані (найменування, кількість, стан, термін тощо) матеріальних цінностей, що передаються. Кількість, вартість вказуються цифрами й словами.
- Засвідчення підпису особи, яка дає розписку, за необхідності засвідчується посадовою особою установи, де вона працює, за місцем проживання чи нотаріальною конторою.
Тепер про сам процес оформлення. У відповідності до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Такий договір позики вважається укладеним від моменту передання грошей/інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики на позичальникові лежить обов’язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина 2 статті 1047 ЦК).
За статтею 202 Цивільного кодексу України - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо:
- його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
- він підписаний сторонами.
- підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (для юридичної особи).
Верховний Суд України у своїй Постанові від 13.12.2017 р. N 309/3458/14-ц з метою усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, дійшов такого, що за своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Розписка є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови, а також засвідчуючи отримання певної грошової суми.
_______________________________________________________
СХОЖІ НОВИНИ ЗА ПОПЕРЕДНІЙ ПЕРІОД:
18 січня 2018 року (Позов до суду і права громадян при цьому за новим ЦПК)
11 жовтня 2016 року (щодо дотримання умов письмової форми депозитного договору)