ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
25.01.2012 N 23

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
15 лютого 2012 р. за N 231/20544

(Постанова втратила чинність на підставі Постанови
Правління Національного банку України
N 351 від 30.06.2016)

Про затвердження Положення про порядок формування та
використання банками України резервів для
відшкодування можливих втрат за активними
банківськими операціями

Відповідно до статей 7 та 59 Закону України "Про Національний банк України", статей 36 та 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з урахуванням основних положень міжнародних стандартів фінансової звітності та принципів і рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду, з метою вдосконалення порядку формування резервів за активними банківськими операціями Правління Національного банку України постановляє:

1. Затвердити Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями (далі - Положення про формування та використання резервів), що додається.

2. Банкам України:

у строк до 20.11.2012 та 20.12.2012 відповідно проінформувати Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку України за формою, установленою Національним банком України, про результати розрахунку резервів, здійсненого в тестовому режимі за станом на 01.11.2012 та на 01.12.2012, згідно з вимогами Положення про формування та використання резервів;

за станом на 01.01.2013 здійснити розрахунок резервів згідно з вимогами Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за N 474/4695 (зі змінами), Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 13.12.2002 N 505, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.01.2003 за N 1/7322 (зі змінами), Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.02.2007 N 31, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за N 189/13456 (зі змінами), і в строк та за формою, установленими Національним банком України, проінформувати Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку України;

за станом на 01.01.2013 здійснити розрахунок та сформувати в повному обсязі резерви для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями згідно з вимогами Положення про формування та використання резервів.

3. Вимоги абзацу другого пункту 2.6 глави 2 та абзацу другого пункту 3.5 глави 3 розділу ІІ Положення про формування та використання резервів не поширюються на кредитні операції, які здійснені на підставі договорів, укладених до 28.12.2008.

4. Вимоги абзацу шостого пункту 2.6 глави 2 та абзацу шостого пункту 3.5 глави 3 розділу ІІ Положення про формування та використання резервів не поширюються на кредитні операції, які здійснені на підставі договорів, укладених до набрання чинності цією постановою та до яких після цієї дати не вносилися зміни щодо збільшення строків і сум.

5. Рекомендувати банкам України протягом 2012 року здійснювати розрахунок резервів згідно з вимогами Положення про формування та використання резервів у тестовому режимі.

6. Визнати такими, що втратили чинність, нормативно-правові акти Національного банку України згідно з переліком, що додається.

7. Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду (Іваненко Н.В.), Юридичному департаменту (Новіков В.В.) подати цю постанову на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

8. Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду (Іваненко Н.В.) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома структурних підрозділів центрального апарату, територіальних управлінь Національного банку України та банків України для керівництва та використання в роботі.

9. Департаменту бухгалтерського обліку (Лукасевич Б.В.) протягом п’яти місяців з дати набрання чинності цією постановою внести відповідні зміни до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку щодо розрахунку теперішньої вартості майбутніх грошових потоків за активами.

10. Постанова набирає чинності з дня її офіційного опублікування, крім пункту 6, який набирає чинності з 31.12.2012.

11. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Національного банку України Соркіна І.В.

Голова С.Г. Арбузов

Додаток
до постанови Правління
Національного банку України
25.01.2012 N 23

Перелік
нормативно-правових актів Національного
банку України, що втратили чинність

1. Постанова Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279 "Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за N 474/4695.

2. Постанова Правління Національного банку України від 24.10.2000 N 418 "Про внесення змін до окремих нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.11.2000 за N 793/5014.

3. Постанова Правління Національного банку України від 05.04.2001 N 151 "Про внесення змін до деяких положень нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.04.2001 за N 354/5545.

4. Постанова Правління Національного банку України від 07.12.2001 N 502 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.12.2001 за N 1077/6268.

5. Постанова Правління Національного банку України від 13.12.2002 N 505 "Про затвердження Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.01.2003 за N 1/7322.

6. Постанова Правління Національного банку України від 19.03.2003 N 119 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.04.2003 за N 256/7577.

7. Постанова Правління Національного банку України від 15.08.2003 N 339 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.08.2003 за N 751/8072.

8. Постанова Правління Національного банку України від 27.08.2004 N 411 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.09.2004 за N 1105/9704.

9. Постанова Правління Національного банку України від 17.01.2005 N 10 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.02.2005 за N 122/10402.

10. Постанова Правління Національного банку України від 10.06.2005 N 210 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.06.2005 за N 666/10946.

11. Постанова Правління Національного банку України від 11.11.2005 N 425 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.11.2005 за N 1430/11710.

12. Постанова Правління Національного банку України від 02.02.2007 N 31 "Про затвердження Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за N 189/13456.

13. Постанова Правління Національного банку України від 19.03.2007 N 83 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.03.2007 за N 301/13568.

14. Постанова Правління Національного банку України від 06.07.2007 N 248 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.07.2007 за N 841/14108.

15. Пункти 1 та 3 постанови Правління Національного банку України від 23.07.2008 N 211 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2008 за N 751/15442 (зі змінами).

16. Постанова Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.12.2008 за N 1206/15897.

17. Підпункт 1.7 пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 08.10.2010 N 457 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.12.2010 за N 1249/18544 (зі змінами).

18. Постанова Правління Національного банку України від 31.12.2010 N 593 "Про внесення змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.01.2011 за N 79/18817.

19. Постанова Правління Національного банку України від 13.04.2011 N 114 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.06.2011 за N 724/19462.

20. Постанова Правління Національного банку України від 31.05.2011 N 170 "Про внесення зміни до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.06.2011 за N 677/19415.

21. Постанова Правління Національного банку України від 14.07.2011 N 235 "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 13.04.2011 N 114", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.07.2011 за N 895/19633.

22. Постанова Правління Національного банку України від 28.12.2011 N 486 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.01.2012 за N 99/20412.

Директор Департаменту нормативно- методологічного
забезпечення банківського регулювання та нагляду Н.В. Іваненко

Затверджено
Постанова Правління
Національного банку України
25.01.2012 N 23

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
15 лютого 2012 р. за N 231/20544

Положення
про порядок формування та використання банками України
резервів для відшкодування можливих втрат за
активними банківськими операціями

Розділ І. Загальні положення

Глава 1. Основні положення

1.1. Це Положення розроблено на підставі Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", нормативно-правових актів Національного банку України, з урахуванням основних вимог міжнародних стандартів фінансової звітності, рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду, з метою забезпечення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів банків.

1.2. Це Положення визначає порядок (методику) формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями (далі - резерви).

1.3. Банк із метою визначення можливих втрат (збитків) невиконання боржником/контрагентом зобов’язань здійснює оцінку ризику невиконання ним таких зобов’язань (тобто ризику того, що виконання боржником зобов’язання проводитиметься з перевищенням строків, передбачених умовами договору, або в обсягах, менших, ніж передбачено договором, або взагалі не проводитиметься) за всіма активними банківськими операціями та наданими банком фінансовими зобов’язаннями.

1.4. Резерви, визначені в цьому Положенні, поділяються на:

резерви за активами (за фінансовими активами та за дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку);

резерви за наданими фінансовими зобов’язаннями.

1.5. Резерви за активами є спеціальними (оціночними) резервами, які зменшують балансову вартість активів і необхідність формування яких спричинена зменшенням корисності таких активів.

Резерви за наданими фінансовими зобов’язаннями є забезпеченням їх виконання в майбутньому, що визнається в балансі банку як зобов’язання та свідчить про можливі втрати внаслідок вибуття ресурсів, пов’язаного з виконанням банком таких фінансових зобов’язань.

1.6. Банк оцінює ризик невиконання боржником/контрагентом зобов’язань та формує резерв у повному обсязі незалежно від розміру його доходів за станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, до встановленого строку подання статистичної звітності за формою N 10 (місячна) "Оборотно-сальдовий баланс банку", затвердженої відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Якщо в наступних періодах після формування резерву за активом (крім акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що обліковуються банком у портфелі на продаж) або за наданими фінансовими зобов’язаннями сума резерву зменшується, то банк зменшує (коригує) попередньо сформований резерв за таким активом.

1.7. Банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов’язаннями.

Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов’язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків.

1.8. Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням.

Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях.

Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п’яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов проведення/здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо).

1.9. Відсутність чи неподання внутрішньобанківських положень або кредитної документації (справи) для ознайомлення уповноваженим працівникам Національного банку України є підставою для негативних висновків щодо ефективності та/або адекватності системи управління ризиками в банку, а також застосування до банку заходів впливу в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

1.10. У цьому Положенні терміни вживаються в таких значеннях:

активна банківська операція - операція з розміщення ресурсів банку, яка обліковується за активними балансовими рахунками банку або за активними рахунками позабалансового обліку. До таких операцій належать усі види кредитних операцій, операції з розміщення коштів на кореспондентських рахунках в інших банках, операції з придбання цінних паперів, інші активні банківські операції, уключаючи нараховані за всіма цими операціями доходи (далі - актив);

борг боржника - заборгованість за активом, яка включає суму основної заборгованості перед банком та нараховані за нею доходи;

боржник - одна зі сторін у зобов’язанні (юридична чи фізична особа), яка повинна сплатити борг/виконати вимогу банку згідно з умовами укладеного договору;

контрагент банку - будь-яка особа (фізична чи юридична), яка має з банком відносини фінансового характеру (банк надає кошти у вигляді безстрокових або строкових депозитів; надає кредит; продає цінні папери власної емісії; має дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку та банками). Контрагент може одночасно мати з банком відносини іншого характеру (зокрема трудові);

кредитна історія - сукупність інформації про виконання юридичною або фізичною особою боргових зобов’язань, що включає наявну в банку інформацію щодо дисципліни виконання боржником своїх зобов’язань у минулому за раніше наданими та діючими кредитами, а також отриману банком інформацію з бюро кредитних історій;

кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов’язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу);

кредитоспроможність - наявність у боржника (контрагента банку) передумов для проведення кредитної операції і його спроможність повернути борг у повному обсязі та в обумовлені договором строки;

кредит під інвестиційний проект - довгостроковий кредит, наданий для реалізації інвестиційного проекту (крім інвестування кредитних коштів у такі об’єкти інвестиційної діяльності, як цінні папери, цільові грошові вклади, інтелектуальні цінності, майнові права), майбутні доходи за яким будуть джерелом повернення кредиту;

пільгові умови - умови договору, які є більш сприятливими для боржника, ніж умови, установлені для відповідного активу внутрішніми положеннями банку, що визначають політику з управління активами і пасивами;

платоспроможність - здатність боржника (контрагента банку) своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов’язань;

показник безризиковості активу - розрахункова величина, що використовується для оцінки ризику та розраховується як різниця між одиницею і показником ризику активу;

показник ризику активу - кількісний показник ризику активу;

реструктуризація - зміна істотних умов за первісним договором шляхом укладання додаткової угоди з боржником у зв’язку з фінансовими труднощами боржника (за визначенням банку) та необхідністю створення сприятливих умов для виконання ним зобов’язань за активом [зміна процентної ставки; скасування (повністю або частково) нарахованих і несплачених боржником фінансових санкцій (штрафу, пені, неустойки) за несвоєчасне внесення платежів за заборгованістю боржника; зміна графіка погашення боргу (строків і сум погашення основного боргу, сплати процентів/комісій); зміна розміру комісії];

фінансове зобов’язання - зобов’язання банку, що обліковується за активними рахунками позабалансового обліку. До таких зобов’язань належать зобов’язання з кредитування, гарантії, поручительства, акредитиви, акцепти та авалі, що надані банкам і клієнтам;

фінансовий актив - будь-який актив, який є наданим кредитом, розміщеним депозитом, коштами банків у розрахунках, коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, цінним папером, дебіторською заборгованістю, погашення якої здійснюватиметься з використанням грошей або іншого фінансового інструменту;

цілісний майновий комплекс - об’єкт, сукупність активів якого забезпечує проведення окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку виокремлюються в самостійні об’єкти.

Інші терміни, які вживаються в цьому Положенні, використовуються в значеннях, визначених законами України, нормативно-правовими актами Національного банку України, міжнародними стандартами фінансової звітності.

Глава 2. Загальні вимоги до оцінки ризиків

2.1. Банк з метою формування резерву за активами/наданими фінансовими зобов’язаннями здійснює оцінку ризиків таких активів/наданих фінансових зобов’язань, починаючи з дати визнання їх в обліку до дати припинення такого визнання.

2.2. Банк з метою розрахунку резервів класифікує активи/надані фінансові зобов’язання за такими категоріями якості:

І (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним;

ІІ - помірний ризик;

ІІІ - значний ризик;

IV - високий ризик;

V (найнижча) - реалізований ризик.

Заборгованість за активами/наданими фінансовими зобов’язаннями, віднесеними до V категорії, є безнадійною.

Банк самостійно встановлює порядок визначення показника ризику активу в межах діапазонів, визначених для відповідних категорій якості активів/наданих фінансових зобов’язань, у тому числі з урахуванням кредитної історії боржника, наявності згоди боржника на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, надання відомостей банком за відповідними договорами до бюро кредитних історій, а також іншої інформації, що забезпечує об’єктивну оцінку подій та обставин, які можуть свідчити про наявність ризиків погашення боргу боржником із перевищенням строків, передбачених умовами договору, або невиконанням договірних умов.

2.3. Банк класифікує активи/надані фінансові зобов’язання (крім цінних паперів у портфелі на продаж, які внесені до біржового реєстру) за категоріями якості на підставі здійсненої ним оцінки фінансового стану боржника і стану виконання боржником зобов’язань за договором (стану обслуговування боргу) з урахуванням виду та умов активної банківської операції згідно з вимогами цього Положення.

Банк класифікує цінні папери в портфелі банку на продаж, які внесені до біржового реєстру, виходячи з розміру резерву, сформованого за такими цінними паперами, згідно з вимогами глави 4 розділу ІІІ цього Положення.

2.4. Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника відповідно до вимог цього Положення.

Банк, оцінюючи фінансовий стан боржника, визначає його кредито- та платоспроможність.

Банк визначає кредитоспроможність боржника під час надання кредиту та в разі зміни первісних умов договору, у тому числі пов’язаних із фінансовими труднощами боржника.

Банк визначає платоспроможність боржника протягом строку дії договору з періодичністю, визначеною цим Положенням.

2.5. Банк під час розрахунку резервів зменшує ризик за активами/наданими фінансовими зобов’язаннями на вартість забезпечення відповідно до глави 4 розділу ІІ цього Положення.

2.6. Банк має право поділяти фінансові активи на суттєві активи та активи, які не є суттєвими.

До фінансових активів, які не є суттєвими, належать кредити, надані фізичній особі - суб’єкту підприємницької діяльності, та кредити на поточні потреби, надані фізичній особі, загальна сума основного боргу за якими згідно з умовами договорів не перевищує 50 000 гривень, або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, визначений за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України на дату формування резервів.

Банк має право об’єднувати фінансові активи, які не є суттєвими, у групи фінансових активів та оцінювати ризик за ними на портфельній основі, ґрунтуючись на кількості днів прострочення боргу.

Усі інші активи є суттєвими. За суттєвими фінансовими активами банк оцінює ризик на індивідуальній основі.

Банк не має права включати до групи фінансових активів той актив, який виник унаслідок заміни одного активу, що раніше визнавався цим банком, на інший.

2.7. Банк визначає єдину категорію якості за кількома активами/наданими фінансовими зобов’язаннями щодо одного боржника, у тому числі за тими, оцінка ризику за якими здійснюється на портфельній основі, використовуючи найнижчу.

Ця вимога не поширюється на активи, категорія якості яких визначена з урахуванням вимог пункту 1.12 глави 1, абзацу шостого пункту 2.6 глави 2 та абзацу шостого пункту 3.5 глави 3 розділу ІІ цього Положення.

2.8. Банк не має права класифікувати активи/надані фінансові зобов’язання за найвищою категорією якості, якщо укладеними з боржником договорами передбачені пільгові умови.

2.9. Банк у разі зміни первісних умов договору щодо збільшення строків та сум, у тому числі пов’язаних із реструктуризацією боргу за активами, не має права класифікувати такі активи/надані фінансові зобов’язання за категорією якості вищою, ніж категорія, що була визначена за цими активами/наданими фінансовими зобов’язаннями на час унесення змін.

2.10. Банк у разі заміни активу шляхом погашення одного та визнання іншого активу класифікує такий актив/надане фінансове зобов’язання за нижчою з категорій якості, що були визначені за такими активами/наданими фінансовими зобов’язаннями на час заміни.

2.11. Банк у разі зміни первісних умов договору щодо збільшення строків та сум, у тому числі пов’язаних із реструктуризацією боргу за активами, або заміни активу має право не враховувати факт такої зміни/заміни, якщо передбачена договором періодичність сплати боргу встановлена не рідше одного разу на:

місяць і стан обслуговування боргу протягом останніх 6 місяців поспіль після такої зміни/заміни визначений як "високий" або "добрий" згідно з вимогами розділу ІІ цього Положення або

квартал і стан обслуговування боргу протягом останніх 12 місяців поспіль після такої зміни/заміни визначений як "високий" або "добрий" згідно з вимогами розділу ІІ цього Положення.

Банк у разі повторної/наступної зміни первісних умов договору щодо строків і сум, у тому числі пов’язаних із реструктуризацією боргу за активом, або заміни активу визначає стан обслуговування боргу не вище ніж "задовільний".

2.12. Банк з метою оцінки ризику за активами (крім цінних паперів) та наданими фінансовими зобов’язаннями використовує дані, підтверджені в бюлетені таких провідних світових рейтингових агентств (компаній), як Standard & Poor’s, Moody’s Investors Service та Fitch IBCA.

Банк з метою оцінки ризику за цінними паперами використовує дані рейтингових агентств (компаній), які мають право визначати відповідно до законодавства України обов’язкові рейтингові оцінки емітентів та цінних паперів.

Банк під час використання даних рейтингових агентств (компаній) має враховувати те, що за наявності одночасно:

рейтингів емітента та рейтингів цінних паперів емітента під час оцінки ризику за цінним папером - ураховуються рейтинги цінних паперів та не враховуються рейтинги емітента;

рейтингів країни боржника та рейтингів боржника - ураховуються рейтинги боржника та не враховуються рейтинги країни боржника;

двох різних рейтингів - ураховується рейтинг того рейтингового агентства (компанії), який є нижчим;

трьох різних рейтингів - ураховується рейтинг того рейтингового агентства (компанії), який є нижчим із двох найвищих.

Розділ ІІ. Формування резервів за фінансовими
та іншими активами (крім цінних паперів)

Глава 1. Загальні вимоги до формування резерву за кредитами

1.1. Банк формує резерви за кредитами, наданими фізичним та юридичним особам (у тому числі банкам), які обліковуються за балансовими рахунками таких груп:

строкові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

кошти на вимогу інших банків (активні залишки);

кредити, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання;

кредити, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання;

вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання;

кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання;

кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання;

іпотечні кредити, що надані суб’єктам господарювання;

кредити, що надані органам державної влади;

кредити, що надані органам місцевого самоврядування;

іпотечні кредити, що надані органам державної влади;

іпотечні кредити, що надані органам місцевого самоврядування;

кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам;

фінансовий лізинг (оренда), що наданий фізичним особам;

кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам;

іпотечні кредити, що надані фізичним особам;

кошти на вимогу суб’єктів господарювання (активні залишки);

кошти на вимогу фізичних осіб (активні залишки);

кошти небанківських фінансових установ (активні залишки).

1.2. Банк не формує резерву:

за кредитними операціями між установами в системі одного банку (для банків із 100% іноземним капіталом - за розрахунками з материнською компанією, якщо ця компанія має кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас");

за коштами в іноземній валюті, що перераховані Національному банку України.

1.3. Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за кредитом на індивідуальній основі як суму перевищення балансової вартості кредиту (без урахування суми раніше сформованого резерву) над теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків за цим кредитом за такою формулою:

Рінд = БВк - ТВк, (1)

де

Рінд - сума резерву за кредитом;

БВк - балансова вартість кредиту, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку, без урахування суми раніше сформованого резерву;

ТВк - теперішня вартість попередньо оцінених майбутніх грошових потоків за кредитом, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку. Грошові потоки оцінюються з урахуванням показника ризику кредиту, що визначається згідно з вимогами цього Положення, та коефіцієнта ліквідності забезпечення, що визначається згідно з вимогами глави 4 розділу ІІ цього Положення.

1.4. Банк - учасник консорціуму здійснює формування резерву за кредитом у розмірі частки його участі в консорціумному кредиті.

Головний банк консорціуму/банк-учасник, відповідальний за виконання договору, здійснює формування резерву за кредитом у розмірі частки власної участі в консорціумному кредиті.

1.5. Банк під час розрахунку резерву за кредитом, наданим нерезиденту, ураховує ризик країни місцезнаходження нерезидента, визначений на підставі інформації про належність країни до відповідної групи ризику, яка ґрунтується на рейтингах країн, установлених провідними світовими рейтинговими агентствами (компаніями), визначеними цим Положенням, та доводиться до відома банків Національним банком України.

1.6. Банк класифікує кредит, наданий нерезиденту, розташованому в країні, рейтинг якої не підтверджений жодним із провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням, не вище ІІІ категорії якості.

1.7. Банк класифікує кредит в іноземній валюті, що наданий нерезиденту, який є юридичною (крім банків) або фізичною особою (крім осіб, що оформили дозвіл на працевлаштування в Україні або які є працівниками консульських, торговельних та інших офіційних представництв, міжнародних організацій та їх філій, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями), не вище ІІІ категорії якості. Ця норма не поширюється на операції, що здійснюються іноземними філіями українських банків.

1.8. Банк класифікує кредит, погашення якого відбувається за рахунок кредиту, наданого іншому боржнику, не вище ІІІ категорії якості.

1.9. Банк, класифікуючи заборгованість за врахованим векселем, крім оцінки фінансового стану визначеної банком зобов’язаної за векселем особи, ураховує строк погашення боргу.

Банк класифікує вексель, заборгованість за яким прострочена:

до 30 днів - не вище ІV категорії якості;

понад 30 днів - за V категорією якості.

1.10. Банк класифікує заборгованість за факторинговою операцією на підставі оцінки фінансового стану контрагента або особи, зобов’язаної за факторинговою операцією згідно з вимогами законодавства України, і строку, що минув із дня платежу, передбаченого умовами договору.

Банк класифікує факторингову операцію, заборгованість за якою прострочена:

до 90 днів із дня виконання зобов’язання (платежу), передбаченого умовами договору, - не вище ІV категорії якості;

понад 90 днів із дня виконання зобов’язання (платежу), передбаченого умовами договору, - за V категорією якості.

1.11. Банк, класифікуючи кредити овердрафт за категоріями якості, крім оцінки фінансового стану боржника та стану обслуговування боргу, ураховує строк, упродовж якого відповідно до умов договору боржник зобов’язаний забезпечити повне погашення боргу.

Банк класифікує кредит овердрафт зі строком повного погашення боргу:

понад 90 календарних днів - не вище IІІ категорії якості;

понад 120 календарних днів - не вище IV категорії якості;

понад 180 календарних днів - за V категорією якості.

1.12. Банк під час класифікації довгострокового кредиту, наданого під інвестиційний проект, аналіз ефективності якого підтверджує спроможність боржника забезпечити погашення боргу (у тому числі за рахунок доходу, що планується отримати від реалізації інвестиційного проекту) відповідно до умов договору за кредитом, має право підвищити його на одну категорію якості за умови, що бізнес-план із реалізації інвестиційного проекту виконується.

Банк оцінює інвестиційний проект щодо його фінансової самоокупності та практичної реалізації (оцінка бізнес-плану реалізації інвестиційного проекту). Під час оцінки реалізації інвестиційного проекту банк визначає здатність боржника ефективно реалізувати такий проект та отримати заплановані результати; надійність і стабільність бізнесу, яким займатиметься боржник протягом часу, що потрібний для завершення проекту і повернення кредиту; повноту урахування боржником усіх ризиків, наявних під час кредитування інвестиційного проекту.

Глава 2. Порядок визначення показника ризику кредиту,
наданого юридичній особі (крім банку)

2.1. Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника - юридичної особи не рідше ніж один раз на три місяці.

2.2. Банк здійснює оцінку фінансового стану юридичної особи (крім банку), якій надано кредит (далі - боржник - юридична особа), шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника – юридичної особи (далі - інтегральний показник).

2.3. Банк розраховує інтегральний показник із застосуванням багатофакторної дискримінантної моделі (далі - дискримінантна модель) за такою формулою:

Z = а₁К₁ + а₂К₂ + а₃К₃ + а₄К₄ + а₅К₅ + а_nК_n - а₀(2)

де

Z - інтегральний показник;

К₁, К₂ ... К_n - фінансові коефіцієнти, що визначаються на підставі даних фінансової звітності боржника - юридичної особи для великого або середнього підприємства. Для малого підприємства замість зазначених коефіцієнтів застосовуються коефіцієнти МК₁, МК₂ ... МК_n;

а₁, а₂ ... а_n - параметри, що визначаються з урахуванням вагомості та розрядності фінансових коефіцієнтів і щорічно актуалізуються Національним банком України на підставі даних фінансової звітності боржників - юридичних осіб;

а₀ - вільний член дискримінантної моделі, значення якого щорічно актуалізуються Національним банком України.

2.4. Банк розраховує інтегральний показник із урахуванням пояснень щодо визначення моделі розрахунку інтегрального показника боржника - юридичної особи, наведених у додатку 3 до цього Положення, виходячи з належності підприємства відповідно до законодавства України до великого, середнього або малого та виду його економічної діяльності.

Банк для розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи, що належить до великого або середнього підприємства, використовує дані звітності, складеної відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.06.99 за N 391/3684 (зі змінами), що належить до малого підприємства - дані звітності, складеної відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 N 39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за N 161/4382 (зі змінами).

Фінансова звітність боржника - юридичної особи, що подається до банку, повинна містити відмітку органів статистики про її прийняття, бути засвідченою підписами керівника, головного бухгалтера (за наявності такої посади) та відбитком печатки боржника - юридичної особи.

Банк визначає вид економічної діяльності підприємства згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2005 або ДК 009:2010.

Під час класифікації видів економічної діяльності за ДК 009:2010 потрібно їх привести у відповідність до кодів ДК 009:2005. З цією метою необхідно скористатися відповідним електронним ресурсом, розміщеним на веб-сайті Державної служби статистики України.

2.5. Банк визначає клас боржника - юридичної особи залежно від значення інтегрального показника з урахуванням величини підприємства (велике, середнє або мале) згідно з таблицями 4 та 5 додатка 3 до цього Положення.

2.6. Банк визначає клас боржника - юридичної особи не вище 8, якщо:

у договорах немає письмової згоди боржника - юридичної особи на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про боржника - юридичну особу;

банк не надав до бюро кредитних історій відомості про боржника - юридичну особу за наявності в договорі відповідної згоди;

немає фінансової звітності боржника - юридичної особи за останній звітний період або фінансова звітність не відповідає вимогам абзацу третього пункту 2.4 цієї глави;

проти боржника - юридичної особи порушено справу про банкрутство;

кредит в іноземній валюті надано боржнику - юридичній особі, у якого немає джерел надходження валютної виручки в обсязі, достатньому для погашення боргу протягом дії договору.

Надходження валютної виручки вважаються достатніми за одночасного дотримання таких умов:

обсяг очікуваних надходжень позичальника перевищує обсяг його зобов’язань з урахуванням строків їх виконання та ризику перерахунку однієї валюти в іншу;

банк здійснює контроль за станом надходжень валютної виручки позичальника згідно з укладеними договорами, за якими визначалася достатність надходжень валютної виручки, та має документально підтверджені результати такого контролю;

банк має документально підтверджену інформацію щодо позитивного досвіду (за останні 12 місяців, що передують даті визначення достатності валютної виручки) надходжень валютної виручки на рахунки позичальника в цьому банку та/або в інших банках.

2.7. Банк визначає клас боржника - юридичної особи не вище 9, якщо боржника визнано банкрутом у встановленому законодавством України порядку.

2.8. Банк визначає клас боржника - юридичної особи, що є нерезидентом, за класом, нижчим із двох, визначених на підставі оцінки його фінансового стану та ризику країни місцезнаходження.

Банк визначає клас боржника - юридичної особи, що є нерезидентом, згідно з таблицею 1.

Таблиця 1

Трансформація групи ризику в клас боржника - юридичної особи

2.9. Банк здійснює оцінку стану обслуговування боргу боржником - юридичною особою на підставі кількості календарних днів прострочення погашення боргу¹ за станом на перше число місяця, наступного за звітним, згідно з таблицею 2.

__________

¹. Кількість днів прострочення погашення боргу визначається на звітну дату, починаючи з наступного робочого дня за днем, коли не відбулося погашення боргу в термін, передбачений договором.

Таблиця 2

Визначення стану обслуговування боргу боржником - юридичною особою

Банк визначає стан обслуговування боргу як "високий" за умови, що сплата боржником - юридичною особою процентів відповідно до умов договору передбачена не рідше ніж один раз на три місяці.

2.10. Банк класифікує кредит, наданий боржнику - юридичній особі за категоріями якості на підставі визначеного класу боржника - юридичної особи та стану обслуговування ним боргу згідно з таблицею 3.

Таблиця 3

Класифікація кредиту, наданого боржнику - юридичній особі за категоріями якості

2.11. Банк визначає показник ризику кредиту, наданого боржнику - юридичній особі залежно від категорії якості в межах діапазонів, зазначених у таблиці 4.

Таблиця 4

Визначення показника ризику кредиту, наданого боржнику - юридичній особі

2.12. Банк визначає показник ризику за кредитом, наданим боржнику - юридичній особі в межах установленого діапазону з урахуванням динаміки фактичних значень інтегрального показника, коефіцієнта покриття боргу, якості менеджменту боржника - юридичної особи, ринків збуту продукції, наявності бізнес-планів, рейтингів боржника - юридичної особи та інших подій та обставин, що можуть вплинути на своєчасність та повноту погашення боргу.

Банк розраховує коефіцієнт покриття боргу з урахуванням даних, передбачених у таблиці 5.

Таблиця 5

Розрахунок коефіцієнта покриття боргу

Коефіцієнт покриття боргу вважається достатнім, якщо його значення є більшим за 1.

Глава 3. Порядок визначення показника
ризику кредиту, наданого фізичній особі

3.1. Банк здійснює оцінку фінансового стану фізичної особи, якій надано кредит (далі - боржник - фізична особа), у тому числі тієї, яка є суб’єктом господарювання, на підставі таких кількісних та якісних показників.

Кількісні показники:

сукупний чистий дохід (щомісячні сукупні доходи, зменшені на сукупні витрати та зобов’язання, у тому числі перед іншими банками);

накопичення на рахунках у банку (інформація надається за бажанням боржника - фізичної особи);

коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов’язання за кредитом (зокрема співвідношення сукупних доходів і витрат/зобов’язань боржника - фізичної особи; співвідношення обсягу боргу за кредитом до вартості об’єкта кредитування/застави; співвідношення щомісячних витрат боржника на обслуговування боргу до обсягу його щомісячних доходів тощо). Оптимальні значення цих коефіцієнтів банк установлює самостійно з урахуванням видів кредитів і залежно від форми їх надання, цільового призначення, строку користування, наявності забезпечення, способу сплати тощо.

Банк для розрахунку кількісних показників ураховує доходи, факт отримання яких протягом дії договору підтверджується достовірними документами, виданими третьою особою [довідка з місця роботи, довідка про доходи, виписка (довідка) банку з рахунку про рух коштів].

Якісні показники:

загальний матеріальний стан клієнта (наявність у власності майна, крім майна, переданого в заставу);

соціальна стабільність клієнта (тобто наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);

вік клієнта.

Банк оцінює якісні показники на підставі достовірних документів, у тому числі відповідних копій документів, засвідчених в установленому законодавством порядку.

Оцінка фінансового стану боржника - фізичної особи, який є суб’єктом господарювання, має здійснюватися банком також з урахуванням аналізу фінансової звітності, що подається ним як суб’єктом господарювання за встановленими законодавством України формами. Аналіз фінансової звітності боржника - фізичної особи, який є суб’єктом господарювання, має враховувати дослідження динаміки показників його діяльності.

Урахування кількісних та якісних показників під час визначення фінансового стану боржника - фізичної особи має здійснюватись у співвідношенні 70 : 30 відповідно.

3.2. Банк визначає періодичність здійснення оцінки поточного фінансового стану боржника - фізичної особи самостійно з урахуванням стану обслуговування боргу, але не рідше ніж один раз на рік (або за результатами фінансового року).

3.3. Банк визначає клас боржника - фізичної особи на підставі результатів оцінки його фінансового стану відповідно до наведених характеристик.

Клас А - фінансовий стан добрий:

сукупний чистий дохід боржника - фізичної особи у співвідношенні до його витрат/зобов’язань перевищує внески на погашення боргу; наявність у власності майна, крім майна, переданого в заставу, яке за рівнем ліквідності належить до І-ІІІ груп, визначених у главі 4 розділу ІІ цього Положення; коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов’язання за кредитом, перевищують їх оптимальні значення.

Клас Б - фінансовий стан задовільний:

сукупний чистий дохід боржника - фізичної особи у співвідношенні до його витрат/зобов’язань свідчить про досягнення граничної межі щодо можливості погашення боргу, простежується негативна тенденція (зміна місця роботи з погіршенням умов, зростання обсягу зобов’язань боржника - фізичної особи, що свідчить про підвищення ймовірності несвоєчасного та/або в неповній сумі погашення боргу); коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов’язання за кредитом, не нижчі, ніж їх оптимальні значення.

Клас В - фінансовий стан незадовільний:

сукупний чистий дохід боржника - фізичної особи у співвідношенні до його витрат/зобов’язань є дещо нижчим, ніж гранична межа щодо можливості погашення боргу, наявні негативні зміни щодо загального матеріального стану клієнта та/або його соціальної стабільності; зростання обсягу зобов’язань боржника - фізичної особи свідчить про високу ймовірність несвоєчасного та/або в неповній сумі погашення боргу; коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов’язання за кредитом, є несуттєво нижчими, ніж їх оптимальні значення.

Клас Г - фінансовий стан критичний:

сукупний чистий дохід боржника - фізичної особи у співвідношенні до його витрат/зобов’язань є недостатнім для своєчасного та в повній сумі погашення боргу; коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов’язання за кредитом, нижчі, ніж їх оптимальні значення.

3.4. Банк у разі наявності в боржника - фізичної особи характеристик, які відповідають різним класам, має віднести такого боржника до нижчого класу.

3.5. Банк відносить боржника - фізичну особу до класу Г у разі:

відсутності в договорах письмової згоди боржника - фізичної особи на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про боржника - фізичну особу;

ненадання банком до бюро кредитних історій інформації про боржника - фізичну особу за наявності в договорі відповідної згоди;

відсутності документів, що підтверджують отримання боржником - фізичною особою постійних доходів з урахуванням періодичності, визначеної в пункті 3.2 цієї глави;

порушення проти боржника - фізичної особи, яка є суб’єктом господарювання, справи про банкрутство або визнання банкрутом у встановленому законодавством України порядку;

відсутності в боржника - фізичної особи, якому надано кредит в іноземній валюті, джерел надходження виручки/доходів в іноземній валюті в обсязі, достатньому для погашення боргу протягом дії договору.

Надходження виручки/доходів в іноземній валюті вважаються достатніми за одночасного дотримання умов, визначених у пункті 2.6 глави 2 розділу ІІ цього Положення.

3.6. Банк визначає клас боржника - фізичної особи, що є нерезидентом, за класом, нижчим із двох, визначених на підставі оцінки його фінансового стану та ризику країни місцезнаходження.

Банк визначає клас боржника - фізичної особи, що є нерезидентом, згідно з таблицею 6.

Таблиця 6

Трансформація групи ризику в клас боржника - фізичної особи

3.7. Банк здійснює оцінку стану обслуговування боргу боржником - фізичною особою на підставі кількості календарних днів прострочення погашення боргу за станом на перше число місяця, наступного за звітним, згідно з таблицею 7.

Таблиця 7

Визначення стану обслуговування боргу боржником - фізичною особою

Банк визначає стан обслуговування боргу як "високий" за умови, що сплата процентів боржником - фізичною особою відповідно до умов договору передбачена не рідше ніж один раз на три місяці.

Банк визначає стан обслуговування боргу не вищим, ніж "слабкий", якщо його сплата боржником - фізичною особою відповідно до умов договору передбачена в кінці строку дії договору, термін дії якого становить один рік або більше.

3.8. Банк класифікує кредит, наданий боржнику - фізичній особі, за категоріями якості на підставі визначеного класу боржника - фізичної особи та стану обслуговування ним боргу згідно з таблицею 8.

Таблиця 8

Класифікація кредиту, наданого боржнику - фізичній
особі за категоріями якості

3.9. Банк визначає показник ризику кредиту, наданого боржнику - фізичній особі залежно від категорії якості в межах діапазонів, зазначених у таблиці 9.

Таблиця 9

Визначення показника ризику кредиту,
наданого боржнику - фізичній особі

Глава 4. Критерії та умови прийняття забезпечення за
кредитними операціями під час розрахунку резерву

4.1. Банк під час розрахунку резерву за кредитними операціями враховує прийнятне забезпечення, передбачене цією главою, якщо воно надано на весь строк користування активом.

Застава є прийнятним забезпеченням за одночасного дотримання таких умов:

а) право банку протягом року здійснити реалізацію застави або набути право власності на цю заставу в разі неплатоспроможності/банкрутства боржника визначено договором застави;

б) застава оцінена не вище її фактичної ринкової вартості, яка має забезпечувати можливість продажу застави сторонньому покупцеві;

в) перегляд банком вартості предметів застави з урахуванням зміни кон’юнктури ринку та стану їх збереження здійснюється не рідше одного разу на рік для нерухомості та виробничого обладнання, одного разу на півроку - для іншого майна;

г) наявність у банку документів, що свідчать про внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек або Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про обтяження предмета застави на користь банку.

4.2. Прийнятне забезпечення залежно від рівня ліквідності поділяється на чотири групи.

4.2.1. До І групи належать:

а) безумовні та безвідкличні гарантії/безвідкличні резервні акредитиви, що виконують функції фінансової гарантії:

Кабінету Міністрів України;

урядів країн, що мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж "А-" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

банків, які мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж "А-" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація);

б) грошове покриття, що розміщене в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором;

в) державні цінні папери за операціями репо, які ґрунтуються на двосторонньому договорі між банком та його контрагентом про купівлю державних цінних паперів із одночасним зобов’язанням контрагента викупити державні цінні папери за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату;

г) предмети застави:

майнові права на грошові кошти, розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку, кредитний рейтинг якого не нижчий, ніж "А-" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням, за умови, що строк розміщення коштів не менший, ніж строк користування активом;

іменні ощадні (депозитні) сертифікати, що випущені банком-кредитором, або майнові права на грошові кошти боржника чи майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі, або кошти, що отримані банком-кредитором як грошове покриття на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором;

банківські метали, що перебувають на зберіганні в банку-кредиторі, чи майнові права на банківські метали, які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперешкодного доступу банку-кредитора до зазначеного предмета застави в разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором;

цінні папери, емітовані центральними органами виконавчої влади України;

цінні папери, емітовані Національним банком України;

облігації Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Забезпечення, що належить до І групи, є високоліквідним.

4.2.2. До ІІ групи належать:

а) безумовні та безвідкличні гарантії/безвідкличні резервні акредитиви, що виконують функції фінансової гарантії:

урядів країн, які мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж "ВВВ-" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

банків, які мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж "ВВВ-" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

банків України, забезпечені грошовим покриттям, на строк, не менший, ніж строк користування активом (окрім грошового покриття, розміщеного в банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію або який ліквідовується);

б) предмети застави:

цінні папери емітентів, які згідно з міжнародною шкалою мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж "інвестиційний клас", підтверджений у бюлетені провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

майнові права на грошові кошти боржника чи майнового поручителя, розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку, який згідно з міжнародною шкалою має кредитний рейтинг, не нижчий, ніж "інвестиційний клас", підтверджений у бюлетені провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням, та за умови, що строк розміщення коштів не менший, ніж строк користування активом.

4.2.3. До ІІІ групи належать:

нерухоме майно;

об’єкти у формі цілісного майнового комплексу;

виробниче обладнання;

транспортні засоби.

4.2.4. До ІV групи належать:

цінні папери, що внесені до біржового реєстру та перебувають у ньому на дату розрахунку резерву (крім цінних паперів інститутів спільного інвестування), емітентами яких є резиденти;

цінні папери, емітовані органами місцевого самоврядування;

інвестиційні сертифікати;

іпотечні облігації;

товари в обороті або в переробці;

майнові права на нерухоме майно, що належатиме до житлового фонду, за умови документального підтвердження заставодавцем своїх прав щодо набуття ним у власність відповідного нерухомого майна в майбутньому;

майнові права на нерухоме майно, що належатиме до нежитлового фонду, за умови, що графік будівельних робіт виконується в строк;

майнові права на інше майно (вироби, товари, майбутній урожай, приплід тварин, одержання грошових коштів (виручки) за укладеними договорами про продаж товарів/проведення робіт/надання послуг), яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, крім майнових прав на: послуги; процеси; роботи; інтелектуальну власність; корпоративні права; корисні копалини, видобуток яких не здійснено; опціони.

4.3. За активом, наданим нерезиденту (крім банків та фізичних осіб, які оформили дозвіл на працевлаштування в Україні або які є працівниками розташованих на території України іноземних дипломатичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв, міжнародних організацій та їх філій, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями), прийнятним забезпеченням можуть бути тільки майнові права на грошові депозити або іменні ощадні (депозитні) сертифікати та нерухоме майно, що розташоване на території України та належить на правах власності цьому нерезиденту або поручителю-резиденту, гарантії банків, які мають офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж "інвестиційний клас", підтверджений у бюлетені провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням. Ця норма не поширюється на операції, що здійснюються іноземними філіями українських банків.

4.4. Предмет застави оформляється договором застави відповідно до вимог законодавства України.

4.5. Згідно з умовами договору про консорціумне кредитування вартість забезпечення, наданого боржником, під час розрахунку резерву розподіляється між банками - учасниками консорціуму пропорційно до частки їх участі в консорціумному кредитуванні.

4.6. Банк ураховує вартість забезпечення у вигляді застави майна під час розрахунку резерву за умови, що договором застави передбачена можливість набуття банком права власності на предмет застави, наданий боржником, у разі порушення виконання боржником умов, визначених договором про надання кредиту.

Банк ураховує вартість забезпечення у вигляді об’єктів у формі цілісного майнового комплексу, виробничого обладнання та майнових прав на нерухоме майно, що належатиме до житлового/нежитлового фонду, за умови, що вони розташовані/будуть розташовані на території України.

Банк ураховує вартість забезпечення у вигляді нерухомого майна та транспортних засобів за умови, що вони зареєстровані на території України.

4.7. Банк під час розрахунку резерву враховує не більше двох років із дати надання кредиту забезпечення у вигляді застави майнових прав на нерухоме майно, що належить до житлового фонду, майнові права на об’єкт незавершеного будівництва, який стане власністю боржника після укладення договору іпотеки.

4.8. Банк під час розрахунку резерву враховує майнові права на майбутню продукцію сільськогосподарського виробництва, яка стане власністю заставодавця після укладення договору застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо така продукція вироблятиметься на території України, не більше одного року (для великої рогатої худоби та риби - не більше двох років) із дати отримання кредиту.

4.9. Банк під час розрахунку резерву враховує товари в обороті або в переробці, отримані банком у заставу, за одночасного дотримання таких умов:

договір про надання кредиту та/або договір застави містять докладний опис предмета застави, інформацію про періодичність здійснення його переоцінки, право банку на постійній основі (залежно від строку та умов зберігання товарів) здійснювати перевірку наявності та схоронності товарів;

право власності на товари підтверджено документально;

наявність товарів, що передаються в заставу, підтверджується даними бухгалтерського обліку;

банк відстежує динаміку запасів товарів, суттєві зміни видів і характеристик товарів, які надходять замість тих, що вибувають;

банк здійснює контроль за вибуттям та заміною товарів на інші;

товари є застрахованими на строк, не менший, ніж строк користування кредитом, та/або в разі, якщо строк користування кредитом перевищує один рік, умовами договорів, укладених із боржником/заставодавцем, передбачено вимогу щодо забезпечення безперервного страхування відповідних товарів протягом строку дії договору про надання кредиту і така вимога виконується.

4.10. Майнові права на одержання грошових коштів (виручки) за укладеними договорами на продаж товарів/проведення робіт/надання послуг беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики за одночасного дотримання таких умов:

наявності документів, що підтверджують виконання заставодавцем своїх зобов’язань з поставки товарів/проведення робіт/надання послуг, або документів, що підтверджують здатність здійснити поставку товарів/провести роботи/надати послуги протягом строку користування кредитними коштами (бізнес-план та/або прогнозні розрахунки, фактичні обсяги реалізації за попередні періоди);

умовами договорів, майнові права на одержання грошових коштів (виручки) за якими оформлено в забезпечення, передбачено спрямування такої виручки на рахунки заставодавця, відкриті в банку-кредиторі (у разі консорціумного кредитування - у головному банку консорціуму/банку-учаснику, відповідальному за виконання договору);

банк здійснює контроль за станом виконання договорів, майнові права на одержання грошових коштів (виручки) за якими оформлено в забезпечення, у тому числі за станом розрахунків, що підтверджується відповідними документами;

банк має документально підтверджений позитивний досвід (за останні 12 місяців, що передують даті розрахунку резерву) щодо повного та своєчасного виконання боржником зобов’язань за договорами, у тому числі тими (за наявності), що забезпечені майновими правами на одержання грошових коштів (виручки), укладеними боржником із банком-кредитором та/або з іншими банками;

боржник надав підтвердження щодо наявності у нього інших джерел погашення боргу, які відрізняються від оформлених у забезпечення виконання зобов’язань перед банком-кредитором надходжень грошових коштів (виручки), або сума надходжень грошових коштів (виручки), визначена в договорі про продаж товарів/проведення робіт/надання послуг, перевищує суму майнових прав, оформлених за цим договором у заставу.

Банк бере до розрахунку резерву вартість майнових прав на одержання грошових коштів (виручки) у розмірі, що не перевищує суму грошових коштів (виручки), які можуть надійти після дати розрахунку резерву на рахунки заставодавця, відкриті в банку-кредиторі, відповідно до умов укладених договорів.

4.11. Банк під час розрахунку резерву враховує вартість застави, яка є забезпеченням за двома (або більше) кредитними операціями, у тому числі за договорами наступної застави, якщо першочергове право вимоги на предмет застави як заставодержателю належить банку, у частині, пропорційній розміру заборгованості за кожною кредитною операцією.

Якщо погашення боргу за одним із таких кредитів прострочено понад 30 днів, то предмет застави не береться до розрахунку резерву за всіма іншими кредитами.

У разі погашення простроченого боргу за кредитом порядок урахування банком цього предмета застави за іншими кредитами під час розрахунку резерву відновлюється.

4.12. Банк під час розрахунку резерву не враховує вартість забезпечення за кредитною операцією, якщо:

кредитну операцію, забезпечення за якою належить до І групи відповідно до пункту 4.2 цієї глави, віднесено до V (найнижчої) категорії якості більше трьох місяців;

кредитну операцію, забезпечення за якою належить до ІІ-ІV груп відповідно до пункту 4.2 цієї глави, віднесено до V (найнижчої) категорії якості більше одного року;

майно, яке є предметом застави та відповідно до вимог Закону України "Про страхування" підлягає обов’язковому страхуванню, не застраховане;

предметом застави є акції, що емітовані банком-кредитором;

відсутність у банку документів, що свідчать про реєстрацію обтяження на предмет застави на користь банку;

право банку-кредитора на звернення стягнення на предмет застави оскаржується в суді;

щодо заставодавця (боржника/майнового поручителя) порушено справу про банкрутство або його визнано банкрутом у встановленому законодавством України порядку;

банк не здійснює перевірки стану забезпечення або не має документів, що підтверджують наявність і поточний стан забезпечення;

банк не виконує інших вимог щодо забезпечення, визначених Положенням.

4.13. Банк бере до розрахунку резерву вартість забезпечення із коефіцієнтом ліквідності забезпечення, визначеним згідно з таблицею 10.

Таблиця 10

Коефіцієнти ліквідності забезпечення

4.14. Банк під час розрахунку резерву використовує ринкову (справедливу) вартість забезпечення у вигляді застави нерухомого майна, транспортних засобів, товарів в обороті або в переробці, майнових прав на нерухоме майно, виходячи з оцінки такого майна, проведеної суб’єктом оціночної діяльності або оцінювачем майна - працівником банку, що має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, які не є пов’язаними з банком особами (афілійованими, спорідненими, асоційованими), відповідно до законодавства України.

Якщо від дати останньої оцінки відбулися істотні зміни в умовах функціонування та фізичному стані майна, що є предметом застави, та/або стані ринку подібного майна, банк має забезпечити проведення переоцінки такого майна незалежно від умов договору про надання кредиту та/або договору застави.

4.15. Банк здійснює перевірку наявності та стану майна, отриманого в заставу, з такою періодичністю:

нерухомого майна та цілісного майнового комплексу - не рідше одного разу на рік;

товарів в обороті або в переробці - не рідше одного разу на квартал;

майнових прав на одержання грошових коштів (виручки) за укладеними договорами про продаж товарів/проведення робіт/надання послуг - не рідше одного разу на місяць;

іншого майна/майнових прав - не рідше одного разу на півроку.

Глава 5. Формування резервів за коштами, розміщеними
на кореспондентських рахунках в інших банках

5.1. Банк формує резерви за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках у вигляді строкових вкладів (депозитів) та коштів на вимогу (активних залишків).

5.2. Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, як суму перевищення балансової вартості активу (без урахування суми раніше сформованого резерву) над сумою боргу на дату розрахунку резерву, зважену на показник безризиковості активу, за такою формулою:

Ркр = БВкр - За х (1 - ПРкз), (3)

де

Ркр - сума резерву за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках;

БВкр - балансова вартість коштів, розміщених на кореспондентських рахунках в інших банках, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку (без урахування суми раніше сформованого резерву);

За - борг за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, на дату розрахунку резерву;

ПРкз - показник ризику за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, що визначається банком згідно з вимогами глави 6 цього розділу.

5.3. Банк розраховує розмір резерву за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках, відкритих у банках-нерезидентах, з урахуванням ризику країни згідно з вимогами глави 6 цього розділу.

5.4. Банк під час розрахунку резерву за коштами, розміщеними в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, зменшує суму боргу на суму покриття за таким акредитивом за умови, що заявник акредитива бере на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у розрахунках за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають за строками та сумами відповідному акредитиву та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

Глава 6. Порядок визначення показника ризику
кредиту, наданого іншому банку

6.1. Банк здійснює оцінку фінансового стану банку, якому надано кредит (далі - банк-боржник), на підставі даних фінансової і статистичної звітності банку-боржника та з урахуванням інформації щодо:

дотримання банком-боржником економічних нормативів і нормативів обов’язкового резервування коштів;

аналізу якості активів і пасивів;

стану ліквідності;

аналізу прибутків і збитків;

виконання банком-боржником зобов’язань у минулому;

наданих та отриманих міжбанківських кредитів;

щорічного аудиторського звіту;

рейтингових оцінок провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

іншої інформації, що може свідчити про наявність ризиків несвоєчасного виконання зобов’язань.

6.2. Банк здійснює оцінку фінансового стану банку-боржника щомісяця протягом дії договору про надання кредиту на підставі аналізу абсолютних та відносних показників поточної фінансової і статистичної звітності (горизонтальний аналіз) у динаміці, структури активів і пасивів шляхом визначення питомої ваги за окремими статтями в підсумкових даних (вертикальний аналіз) у динаміці.

6.3. Банк визначає клас банку-боржника на підставі результатів оцінки його фінансового стану відповідно до наведених характеристик.

Клас А (найвищий) - фінансовий стан добрий: прибуткова діяльність; економічні нормативи та нормативи обов’язкового резервування, установлені Національним банком України, дотримуються; динаміка абсолютних та відносних показників фінансової звітності є позитивно стабільною; висновок аудиторського звіту - безумовно позитивний; немає розрахункових документів, не виконаних у строк з вини банку. До цього класу можуть належати банки-боржники (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж "А" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor’s, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням.

Клас Б - фінансовий стан задовільний: беззбиткова діяльність (результат діяльності наближається до нуля); економічні нормативи та нормативи обов’язкового резервування, установлені Національним банком України, дотримуються, але немає позитивної динаміки абсолютних та відносних показників фінансової звітності; висновок аудиторського звіту - безумовно позитивний; немає розрахункових документів, не виконаних у строк з вини банку. До цього класу можуть належати банки-боржники (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж "інвестиційний клас" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor’s, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням.

Клас В - фінансовий стан незадовільний: нестабільно прибуткова діяльність; наявні окремі факти недотримання економічних нормативів та нормативів обов’язкового резервування, установлених Національним банком України, абсолютні та відносні показники фінансової звітності мають негативну динаміку; висновок аудиторського звіту - умовно позитивний; немає розрахункових документів, не виконаних у строк з вини банку. До цього класу можуть належати банки-боржники (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж "В" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor’s, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням.

Клас Г (найнижчий) - фінансовий стан критичний: збиткова діяльність; економічні нормативи та нормативи обов’язкового резервування, установлені Національним банком України, не дотримуються; абсолютні та відносні показники фінансової звітності мають негативну динаміку; висновок аудиторського звіту - негативний або відсутній (крім банку зі строком діяльності менше ніж один рік); є розрахункові документи, не виконані в строк з вини банку.

До цього класу також належить банк-боржник, щодо якого відкликано банківську ліцензію або який розташований на території офшорних зон відповідно до переліку, оприлюдненого Кабінетом Міністрів України.

6.4. Банк у разі наявності в банку-боржника характеристик, які відповідають різним класам, має віднести такого боржника до нижчого класу.

6.5. Банк визначає клас банку-боржника, що є нерезидентом, за класом, нижчим із двох, визначених на підставі оцінки його фінансового стану та ризику країни місцезнаходження.

Банк визначає клас банку-боржника, що є нерезидентом, згідно з таблицею 11.

Таблиця 11

Трансформація групи ризику в клас банку-боржника

6.6. Банк здійснює оцінку стану обслуговування боргу банком-боржником (у тому числі за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках) на підставі кількості календарних днів прострочення погашення боргу/ виконання банком-кореспондентом вимог (розрахункових документів банку) за станом на перше число кожного місяця згідно з таблицею 12.

Таблиця 12

Визначення стану обслуговування боргу банком-боржником/виконання
банком-кореспондентом вимог (розрахункових документів) банку

6.7. Банк класифікує кредит, наданий банку, за категоріями якості на підставі визначеного класу банку-боржника та стану обслуговування ним боргу згідно з таблицею 13.

Таблиця 13

Класифікація кредиту, наданого банку-боржнику, за категоріями якості

6.8. Банк визначає показник ризику кредиту, наданого банку-боржнику, залежно від категорії якості в межах діапазонів, зазначених у таблиці 14.

Таблиця 14

Визначення показника ризику кредиту, наданого банку-боржнику

6.9. Банк визначає показник ризику за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, залежно від стану обслуговування боргу в межах діапазонів, зазначених у таблиці 15.

Таблиця 15

Визначення показника ризику за коштами, розміщеними
на кореспондентських рахунках в інших банках

Глава 7. Формування резерву за дебіторською заборгованістю

7.1. Банк формує резерв за дебіторською заборгованістю, яка обліковується за балансовими рахунками таких груп:

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку;

дебіторська заборгованість за операціями банку з фінансовими інструментами;

дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку;

інші нараховані доходи;

дебетові суми до з’ясування;

дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку.

7.2. Банк не формує резерву за дебіторською заборгованістю за:

операціями з грошово-речовими лотереями;

індексацією грошових заощаджень.

7.3. Банк здійснює розрахунок резерву за дебіторською заборгованістю, що є фінансовим активом (далі - фінансова дебіторська заборгованість), залежно від строків погашення заборгованості, передбачених договорами або правилами здійснення операцій/розрахунків, установленими законодавством України та внутрішньобанківськими положеннями.

7.4. Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за фінансовою дебіторською заборгованістю, строк погашення якої згідно з умовами договору не перевищує трьох місяців, за такою формулою:

Рфдз = БВфдз - БВфдз х (1 - ПРфдз), (4)

де

Рфдз - сума резерву за фінансовою дебіторською заборгованістю, строк погашення якої згідно з умовами договору не перевищує трьох місяців;

БВфдз - балансова вартість фінансової дебіторської заборгованості, строк погашення якої згідно з умовами договору не перевищує трьох місяців, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку (без урахування суми раніше сформованого резерву);

ПРфдз - показник ризику фінансової дебіторської заборгованості, що визначається банком згідно з вимогами глави 8 розділу ІІ цього Положення.

7.5. Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за фінансовою дебіторською заборгованістю, строк погашення якої згідно з умовами договору перевищує три місяці, аналогічно до розрахунку резерву за формулою (1).

7.6. Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю за такою формулою:

Рдзг = БВдзг - БВдзг х (1 - ПРдзг), (5)

де

Рдзг - сума резерву за дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю;

БВдзг - балансова вартість дебіторської заборгованості за господарською діяльністю, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку (без урахування суми раніше сформованого резерву);

ПРдзг - показник ризику дебіторської заборгованості за господарською діяльністю, що визначається банком згідно з вимогами глави 8 розділу ІІ цього Положення.

Глава 8. Порядок визначення показника ризику дебіторської заборгованості

8.1. Банк визначає показник ризику фінансової дебіторської заборгованості, строк погашення якої згідно з умовами договору перевищує три місяці, залежно від контрагента банку відповідно до вимог цього Положення.

8.2. Банк визначає показник ризику фінансової дебіторської заборгованості, строк погашення якої згідно з умовами договору не перевищує трьох місяців, залежно від кількості календарних днів прострочення боргу відповідно до таблиці 16.

Таблиця 16

Визначення показника ризику фінансової дебіторської заборгованості

Банк здійснює розрахунок кількості календарних днів прострочення боргу за заборгованістю, яка обліковується за балансовими рахунками групи "Дебетові суми до з’ясування", починаючи з п’ятого робочого дня після дня списання коштів з рахунку банку.

8.3. Банк визначає показник ризику дебіторської заборгованості за господарською діяльністю залежно від кількості календарних днів визнання її в балансі банку, а також з урахуванням строків погашення, передбачених договорами, згідно з таблицею 17.

Таблиця 17

Визначення показника ризику дебіторської
заборгованості за господарською діяльністю

Показник ризику дебіторської заборгованості за господарською діяльністю (ПРдзг) береться банком до розрахунку резерву за більшим значенням показника ризику, установленим залежно від:

кількості днів визнання цієї заборгованості в балансі банку;

кількості днів прострочення боргу.

Глава 9. Формування резерву за групою фінансових активів

9.1. Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за групою фінансових активів як суму перевищення балансової вартості групи фінансових активів (без урахування суми раніше сформованого резерву) над сумою боргу за цими активами на дату розрахунку резерву, зважену на показник безризиковості групи фінансових активів, за такою формулою:

          j                j
Ргр = знак суми БВаi - знак суми Заi х (1-ПРгр)          (6)
         i-1              i-1

де

Ргр - сума резерву за групою фінансових активів;

БВа - балансова вартість за групою фінансових активів, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку (без урахування суми раніше сформованого резерву);

j - загальна кількість кредитів у групі фінансових активів;

i - порядковий номер кредиту в групі фінансових активів;

За - борг за активом на дату розрахунку резерву;

ПРгр - показник ризику групи фінансових активів, що визначається банком згідно з вимогами глави 10 цього розділу.

9.2. Банк розраховує розмір резерву за групою фінансових активів без урахування забезпечення за цими активами.

Глава 10. Порядок визначення показника
ризику групи фінансових активів

10.1. Банк визначає показник ризику групи фінансових активів залежно від кількості календарних днів прострочення боргу згідно з таблицею 18.

Таблиця 18

Визначення показника ризику групи фінансових активів

10.2. Банк здійснює розрахунок кількості календарних днів прострочення боргу за кредитами, уключеними до групи фінансових активів, виходячи зі строку погашення боргу, визначеного первісними умовами договору.

10.3. Банк має право здійснювати розрахунок кількості календарних днів прострочення боргу за кредитами, уключеними до групи фінансових активів, щодо яких здійснено реструктуризацію боргу, без урахування строку погашення боргу, визначеного первісними умовами договору, не раніше ніж через шість місяців після здійснення реструктуризації за умови, що стан обслуговування боргу боржником упродовж цього строку визначений не нижчим, ніж "добрий".

Якщо на звітну дату стан обслуговування боргу боржником визначений нижчим, ніж "добрий", то банк зобов’язаний здійснювати розрахунок кількості календарних днів прострочення боргу за кредитом відповідно до вимог пункту 10.2 цієї глави.

Розділ ІІІ. Формування резервів за цінними паперами

Глава 1. Загальні вимоги до формування резервів за цінними паперами

1.1. Банк формує резерви за цінними паперами, які класифіковані до портфеля на продаж і портфеля до погашення, а також за інвестиціями банку, що не оформлені цінними паперами, та які обліковуються банком за балансовими рахунками таких груп:

боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у портфелі банку на продаж;

боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у портфелі банку до погашення;

боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж;

боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж;

боргові цінні папери в портфелі банку на продаж;

інвестиції в асоційовані компанії, що утримуються з метою продажу;

інвестиції в дочірні компанії, що утримуються з метою продажу;

боргові цінні папери в портфелі банку до погашення.

1.2. Банк не формує резерв за цінними паперами, які емітовані центральними органами виконавчої влади та Національним банком України, а також за вкладеннями в акції (частки) бірж, депозитаріїв, платіжних систем, бюро кредитних історій.

1.3. Банк формує резерви за цінними паперами залежно від їх класифікації до відповідного портфеля, виду цінних паперів (боргові цінні папери, акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком) та їх оцінки (за справедливою вартістю, за собівартістю або за амортизованою собівартістю).

1.4. Банк оцінює ризик за цінними паперами за результатами аналізу фінансового стану емітента, поточної вартості цінних паперів, грошових потоків і доходів за цінними паперами, а також усієї наявної в банку інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку.

1.5. Банк за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком, що обліковуються банком у портфелі на продаж, залишає суму сформованого резерву незмінною, якщо в наступному звітному періоді зменшується ризик за цими цінними паперами.

Глава 2. Формування резерву за цінними паперами
в портфелі банку на продаж

2.1. Банк формує резерв за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається банком за даними оприлюднених котирувань цінних паперів, унесених до біржового реєстру, та за якими є ризик цінного папера, на суму накопиченої уцінки за цими цінними паперами на дату розрахунку резерву.

2.2. Банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається згідно з пунктом 2.1 цієї глави, дотримується послідовності дій, визначених у пункті 4.11 глави 4 цього розділу.

Банк у разі уцінки (від’ємної різниці) цінного папера здійснює перегляд усієї доступної інформації про такий цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику. Банк формує резерв на суму накопиченої уцінки, якщо така уцінка спричинена ризиком.

2.3. Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за цінним папером, справедлива вартість якого не може бути визначена банком згідно з пунктом 2.1 цієї глави та за яким є ризик цінного папера, на суму перевищення балансової вартості такого цінного папера (без урахування суми раніше сформованого резерву) над теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків за цим цінним папером, зваженою на показник безризиковості цінного папера, за такою формулою:

Рцп = БВцп - ТВцп, (7)

де

Рцп - сума резерву за цінним папером;

БВцп - балансова вартість цінного папера, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку, без урахування суми раніше сформованого резерву;

ТВцп - теперішня вартість попередньо оцінених майбутніх грошових потоків за цінним папером, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку. Грошові потоки оцінюються з урахуванням показника ризику цінного папера, що визначається згідно з вимогами цього Положення.

2.4. Банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких не може бути визначена банком згідно з пунктом 2.1 цієї глави, здійснює розрахунок резерву з дотриманням послідовності дій, визначених у пункті 4.12 глави 4 цього розділу.

Банк не формує резерв за цінним папером у разі відсутності ризику такого цінного папера (значення показника ризику цінного папера - 0,0).

Банк за наявності ризику цінного папера розраховує суму резерву, що підлягає формуванню відповідно до пункту 2.3 цієї глави.

Переоцінка (уцінка) цінного папера та формування резерву на суму накопиченої уцінки здійснюється банком на величину перевищення балансової вартості цінного папера (без урахування суми раніше сформованого резерву) над теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків за таким цінним папером.

2.5. Банк під час розрахунку резерву за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком, що оцінюються за собівартістю, дотримується послідовності дій, визначених у пункті 4.13 глави 4 цього розділу.

Банк не формує резерв за цінним папером у разі відсутності ризику такого цінного папера (значення показника ризику цінного папера - 0,0).

Банк за наявності ризику цінного папера відповідно до пункту 2.3 цієї глави формує резерв на величину перевищення балансової вартості такого цінного папера (без урахування суми раніше сформованого резерву) над теперішньою вартістю оцінених майбутніх грошових потоків за ним.

Глава 3. Формування резерву за цінними паперами в портфелі банку до погашення

3.1. Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за цінними паперами в портфелі банку до погашення відповідно до пункту 2.3 глави 2 цього розділу.

3.2. Банк під час розрахунку резерву за цінним папером у портфелі банку до погашення дотримується послідовності дій, визначених у пункті 4.12 глави 4 цього розділу.

Глава 4. Порядок визначення показника ризику цінного папера
та послідовність дій під час розрахунку резерву за цінними паперами

4.1. Визначення показника ризику цінного папера здійснюється банком за результатами комплексного аналізу фінансового стану емітента, виду цінного папера та його поточної вартості, а також усієї наявної в банку достовірної інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку.

Джерелами інформації щодо фінансового стану емітента є, зокрема, його установчі документи, фінансова, податкова та статистична звітність, інша інформація, що може свідчити про наявність ризику цінного папера.

Джерелами інформації щодо обігу відповідного цінного папера на фондовому ринку можуть бути оприлюднені котирування цінних паперів, які внесено до біржового реєстру фондових бірж, дані щодо перебування цінного папера в біржовому реєстрі.

4.2. Банк здійснює оцінку фінансового стану емітента кожного разу під час укладання договору про придбання цінного папера (крім цінних паперів, унесених до біржового реєстру), а надалі періодичність оцінки фінансового стану визначається банком самостійно з урахуванням наявної в банку інформації про емітента та обіг відповідного цінного папера, але не рідше ніж один раз на квартал.

4.3. Банк здійснює оцінку фінансового стану:

емітента цінних паперів-банку згідно з вимогами глави 6 розділу ІІ цього Положення;

емітента цінних паперів - юридичної особи (крім банку) згідно з вимогами глави 2 розділу ІІ цього Положення. Вимога, визначена абзацом третім пункту 2.4 глави 2 розділу ІІ цього Положення, не є обов’язковою, якщо емітент цінних паперів не є боржником банку.

Банк визначає клас емітента цінних паперів за результатами оцінки фінансового стану емітента з урахуванням нижченаведених додаткових характеристик.

Клас А:

не менше трьох років з дати державної реєстрації емітента;

не менше одного року з дати останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

наявність лише позитивного аудиторського висновку за попередній рік діяльності;

відсутність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих процентів за борговими зобов’язаннями та користування кредитами;

прибуткова діяльність протягом останніх двох років;

розмір власного капіталу перевищує розмір статутного капіталу та резервного фонду.

До цього класу належать емітенти, стосовно яких немає жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення боргових цінних паперів і сплати процентів за ними, а також щодо отримання стабільних доходів за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком.

Клас Б:

менше трьох років з дати державної реєстрації емітента;

менше одного року з дати останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

наявність лише позитивного аудиторського висновку за попередній рік діяльності;

наявність фактів затримання сплати процентів за борговими зобов’язаннями або оголошених дивідендів;

прибуткова діяльність за попередній фінансовий рік;

розмір власного капіталу позитивний, але менший, ніж розмір статутного капіталу.

До цього класу належать емітенти, стосовно яких є претензії щодо своєчасного та повного погашення боргових цінних паперів, затримки сплати процентів, а також значного скорочення рівня дохідності за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком.

Клас В:

менше одного року з дати державної реєстрації емітента, останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

наявність умовно позитивного аудиторського висновку або відсутність аудиторського висновку;

наявність фактів непогашення або несвоєчасного погашення боргових цінних паперів;

наявність фактів несплати або несвоєчасної сплати нарахованих процентів за борговими зобов’язаннями;

збиткова діяльність за попередній рік, негативні фінансові результати поточного року;

нестабільна динаміка показників на квартальні дати, значення показників погіршуються;

чітка тенденція до від’ємного розміру власного капіталу на звітні дати.

До цього класу належать емітенти, які не в змозі у строк погасити боргові цінні папери, а також емітенти, щодо яких банк не може розраховувати на повернення суми внеску до статутного капіталу в разі їх реорганізації.

Клас Г:

менше одного року з дати державної реєстрації емітента, останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

наявність негативного аудиторського висновку або відсутність аудиторського висновку;

наявність фактів непогашення або несвоєчасного погашення боргових цінних паперів;

наявність фактів несплати або несвоєчасної сплати нарахованих процентів за борговими зобов’язаннями;

збиткова діяльність протягом останніх трьох років, негативні фінансові результати протягом поточного року;

емітента визнано банкрутом або щодо нього порушено справу про банкрутство;

від’ємний розмір власного капіталу на дату оцінки.

До цього класу належать емітенти, інвестування яких надалі є неприпустимим, а придбані боргові цінні папери практично неможливо погасити на час проведення їх класифікації (однак можна буде погасити за рішенням суду або після санації), а також ті емітенти акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, за якими банк може не лише не повернути свою частку в статутному капіталі, а й бути правонаступником деяких боргових зобов’язань.

Таблиця 19

Визначення класу емітента - юридичної особи (крім банку)

Якщо емітент не відповідає принаймні половині зазначених вище додаткових характеристик для відповідного класу, то такий емітент належить до класу, що є нижчим.

Банк не може визначати класи А та Б емітента за наявності в нього простроченої заборгованості перед банком та/або іншими кредиторами.

4.4. Банк класифікує цінні папери в портфелі банку на продаж, які внесено до біржового реєстру, за категоріями якості виходячи з розміру резерву, сформованого за такими цінними паперами, згідно з таблицею 20.

Таблиця 20

Класифікація цінного папера за категоріями якості

4.5. Банк визначає показник ризику цінного папера відповідно до класу емітента згідно з таблицею 21.

Таблиця 21

Визначення показника ризику цінного папера

4.6. Якщо умовами емісії (випуску) цінних паперів передбачено додаткове забезпечення їх погашення у вигляді гарантій органів державної влади або через забезпечення емітентом якості іпотечного покриття за іпотечними облігаціями, то показник ризику береться на підставі відкоригованих його значень згідно з таблицею 22.

Таблиця 22

Визначення показника ризику цінного папера

Наведені в таблиці 22 відкориговані значення показника ризику цінного папера беруться до розрахунку лише за тою часткою вартості цінного папера, яка покривається відповідним додатковим забезпеченням його погашення у вигляді гарантій органів державної влади або через забезпечення емітентом якості іпотечного покриття за іпотечними облігаціями. До решти вартості такого цінного папера застосовується значення показника ризику цінного папера згідно з таблицею 19.

4.7. Банк під час аналізу операцій з векселями для визначення показника ризику цінного папера може оцінювати або векселедавця, або будь-яку зобов’язану за векселем особу. Для операцій з векселями встановлюються значення показника ризику цінного папера згідно з таблицею 23.

Таблиця 23

Визначення показника ризику цінного папера

4.8. Банк у разі отримання від рейтингового агентства (компанії), яке має право визначати рейтинги згідно із законодавством України, рейтингу емітента або цінних паперів емітента визначає значення показника ризику цінного папера без урахування класу емітента згідно з таблицею 24.

Таблиця 24

Визначення показника ризику цінного папера

__________

²Рейтинг підтверджено в бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor’s або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням.

Рейтингове агентство (компанія) має бути незалежним від банку, тобто не мати з ним пов’язаних осіб та конфлікту інтересів.

Рейтингове агентство (компанія) здійснює визначення рейтингової оцінки згідно із законодавством України.

4.9. Значення показника ризику цінних паперів, що емітовані центральними органами виконавчої влади та Національним банком України, установлюється на рівні "0,0".

Значення показника ризику облігацій місцевих позик установлюється на рівні "0,2".

4.10. Значення показника ризику цінного папера, крім цінних паперів, визначених у пункті 4.9 цієї глави, встановлюється на рівні "1,0" незалежно від класу емітента:

за борговими цінними паперами, за якими є затримка погашення номіналу або процентів понад сім календарних днів;

за всіма борговими цінними паперами одного емітента, якщо щонайменше за одним із випусків (або видів) цінних паперів цього емітента є затримка погашення номіналу або процентів понад 30 днів;

за цінними паперами, які банк отримав шляхом переоформлення будь-якого активу.

4.11. Банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається банком за даними оприлюднених котирувань лістингових цінних паперів, унесених до біржового реєстру, має дотримуватися таких послідовних дій:

здійснює за потреби нарахування процентів, амортизацію дисконту/ премії, нарахування дивідендів;

визначає поточну справедливу вартість цінного папера за його котирувальною ціною покупця за даними оприлюднених котирувань лістингових цінних паперів на фондових біржах за станом на час закриття останнього біржового дня звітного місяця. У разі відсутності таких котирувань на зазначену дату банк має визначати справедливу вартість цінного папера за останнім біржовим курсом, що визначений за результатами біржових торгів, які відбулися протягом останніх п’яти робочих днів звітного місяця;

розраховує різницю між поточною справедливою вартістю цінних паперів і балансовою вартістю таких цінних паперів і здійснює переоцінку цінних паперів на величину такої різниці;

здійснює перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера.

4.12. Банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких не може бути визначена банком за даними оприлюднених котирувань цінних паперів, унесених до біржового реєстру, має дотримуватися такої послідовності дій:

здійснює за потреби нарахування процентів, амортизацію дисконту/ премії, нарахування дивідендів;

здійснює перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера.

4.13. Банк під час розрахунку резерву за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком, що оцінюються банком за собівартістю, має дотримуватися таких послідовних дій:

здійснює за потреби нарахування дивідендів;

здійснює перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера.

Розділ IV. Формування резервів за наданими фінансовими зобов’язаннями

Глава 1. Загальні вимоги до формування резервів
за наданими фінансовими зобов’язаннями

1.1. Банк формує резерв за наданими фінансовими зобов’язаннями, які обліковуються за позабалансовими рахунками таких груп:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банкам;

гарантії, що надані клієнтам;

зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

1.2. Банк не формує резерву за зобов’язаннями з кредитування, що надані клієнтам (крім банків), які є відкличними і безризиковими, тобто умовами договору за якими визначено безумовне право банку без попереднього повідомлення боржника в односторонньому порядку відмовитися від подальшого виконання взятих на себе зобов’язань, у тому числі в разі погіршення фінансового стану боржника та/або несвоєчасного виконання ним договірних зобов’язань перед банком.

Глава 2. Формування резерву за наданим фінансовим зобов’язанням

2.1. Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за наданим фінансовим зобов’язанням як різницю між сумою коштів, необхідних для виконання банком цього зобов’язання, та сумою отриманої за ним винагороди і вартості забезпечення за такою формулою:

Рфз = Ск – (Св + Взфз х k), (8)

де

Рфз - сума резерву за фінансовим зобов’язанням, що підлягає формуванню;

Ск - сума коштів, необхідних для виконання банком фінансового зобов’язання;

Св - сума отриманої банком винагороди (з урахуванням амортизації);

Взфз - вартість отриманого забезпечення, що визначається банком згідно з вимогами глави 4 розділу ІІ цього Положення. Якщо забезпечення немає або воно не відповідає вимогам глави 4 розділу ІІ цього Положення, то до розрахунку береться нуль;

k - коефіцієнт ліквідності забезпечення, що визначається банком згідно з вимогами глави 4 розділу ІІ цього Положення.

2.2. Банк визначає суму коштів, необхідних для виконання наданого фінансового зобов’язання, за такою формулою:

Ск = ФЗ х ПРк, (9)

де

ФЗ - сума фінансового зобов’язання, що відображена за позабалансовим рахунком. За зобов’язаннями з кредитування до розрахунку резерву береться 50% від суми наданого зобов’язання;

ПРк - показник ризику, що визначається банком згідно з вимогами розділу ІІ цього Положення. Стан обслуговування боргу за фінансовим зобов’язанням за наданими гарантією, поручительством, авалем, акредитивом та акцептом визначається як "високий" до часу їх виконання за умови своєчасної сплати боргу контрагентом відповідно до умов договору.

Розділ V. Використання резервів

Глава 1. Використання резервів за фінансовими та іншими активами

1.1. Банк використовує сформований резерв для списання (відшкодування) боргу за активом, який віднесено до V (найнижчої/безнадійної) категорії якості (далі - безнадійна заборгованість), у порядку, установленому Національним банком України.

1.2. Рішення про списання безнадійної заборгованості за активом приймається правлінням банку.

Глава 2. Використання резервів за наданими фінансовими зобов’язаннями

2.1. Використання резервів за наданими гарантіями, поручительствами, акредитивами та акцептами здійснюється банком у разі необхідності виконання ним наданого фінансового зобов’язання.

Резерв за наданими гарантією, поручительством, авалем, акредитивом та акцептом банк використовує лише для виконання зобов’язання, за яким такий резерв був сформований.

Виконання наданих гарантії, поручительства, авалю, акредитива та акцепту за рахунок резерву не є підставою для припинення вимог банку до принципала (боржника).

2.2. Банк розформовує (сторнує) сформований раніше резерв за наданим зобов’язанням із кредитування в разі виконання банком цього зобов’язання та одночасно відповідно до вимог цього Положення оцінює ризик за фінансовим активом, який він визнав у результаті виконання такого зобов’язання, з метою розрахунку резерву, що підлягає формуванню.

Директор Департаменту нормативно- методологічного
забезпечення банківського регулювання та нагляду Н.В. Іваненко

Додаток 1
до Положення про порядок
формування та використання
банками України резервів
для відшкодування можливих
втрат за активними банківськими
операціями

Перелік
методик та процедур, які мають визначатися
внутрішньобанківськими положеннями щодо
здійснення активних банківських операцій

Внутрішньобанківські положення щодо здійснення активних банківських операцій мають містити:

порядок проведення активних банківських операцій;

методику оцінки фінансового стану банку-боржника;

методику оцінки фінансового стану боржника - юридичної особи;

методику оцінки фінансового стану боржника - фізичної особи (у тому числі суб’єкта господарювання);

порядок урахування кредитної історії під час визначення показника ризику боржника, у тому числі щодо організації процесу накопичення і належного документування та систематичного оновлення інформації про поточний стан обслуговування боргу в банку;

порядок визначення значень показників ризику за кредитними операціями в межах діапазонів, визначених Положенням про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями;

порядок класифікації активів за категоріями якості;

порядок оцінки ризику активу/наданого фінансового зобов’язання;

порядок документального оформлення й підтвердження оцінки активів;

порядок здійснення реструктуризації кредитів;

порядок уключення/виключення фінансових активів до/з групи фінансових активів;

порядок оцінки ризиків груп фінансових активів;

критерії пониження класу боржника, їх обґрунтування та порядок урахування;

перелік основних джерел інформації і даних, які використовуються для здійснення оцінки фінансового стану боржника, у тому числі банку-нерезидента;

умови та підстави віднесення цінного папера до відповідного портфеля з урахуванням наміру його придбання і можливості утримання;

порядок оцінки цінних паперів (у тому числі докладний перелік критеріїв, що є об’єктивними доказами зменшення корисності цінних паперів);

порядок оцінки ризику цінного папера (у тому числі ризику емітента, наявного додаткового забезпечення та/або рейтингових оцінок);

порядок документального підтвердження і оформлення оцінки ризику за цінними паперами;

опис обраних банком методів визначення справедливої вартості за цінними паперами, у тому числі періодичність їх перегляду на зменшення корисності;

перелік основних джерел інформації, що використовуються банком для оцінки фінансового стану емітента;

порядок оцінки ризику дебіторської заборгованості;

критерії прийнятності та перелік видів застави, у тому числі товарів в обороті або в переробці тощо;

порядок визначення ринкової вартості та ліквідності предметів застави та її моніторинг протягом дії договору про надання кредиту;

порядок здійснення переоцінки застави;

порядок здійснення правового аналізу документів під час укладення договору застави за кредитом з метою юридичного обґрунтування своїх прав як заставодержателя;

процедури і методи перевірки наявності та якості предметів застави залежно від їх виду;

процедури реалізації предмета застави;

процедури прийняття та виконання рішень щодо формування резерву під ризики за активами/наданими фінансовими зобов’язаннями;

порядок здійснення контролю за правильністю оцінки ризиків та визначення розміру резерву за активами/наданими фінансовими зобов’язаннями;

процедури ухвалення та виконання рішень щодо списання безнадійних активів, у тому числі за рахунок сформованих резервів;

порядок формування та ведення кредитної документації.

Додаток 2
до Положення про порядок
формування та використання
банками України резервів
для відшкодування можливих
втрат за активними банківськими
операціями

Вимоги
до кредитної документації (справи) боржника

Кредитна документація (справа) боржника повинна містити:

письмове клопотання (заяву) боржника про надання кредиту;

бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті на відповідні цілі (для юридичних осіб);

контракти та/або договори про купівлю-продаж (за наявності);

фінансову звітність (для юридичних осіб), інформацію про доходи (для фізичних осіб) боржника;

інформацію про надходження коштів на поточні рахунки в банку та в інших банках щонайменше за останні шість повних місяців (боржником - фізичною особою надається за бажанням);

інформацію, надану боржником та документально підтверджену іншими банками, про:

а) заборгованість боржника з визначенням основних умов договору про надання кредиту (сума за договором, строк, залишок заборгованості, вид забезпечення за кредитом тощо);

б) наявність простроченої заборгованості;

інформацію про стан виконання зобов’язань боржника перед банком за попередніми договорами, кредитну історію (за наявності);

інформацію про перевірку цільового використання кредиту;

підтвердні документи (виписки за балансовими та позабалансовими рахунками, платіжні доручення тощо), що свідчать про надання та погашення кредиту, наявні фінансові зобов’язання, оприбуткування заставленого майна тощо;

аудиторський висновок про фінансовий стан боржника (за наявності);

висновок уповноважених фахівців банку щодо оцінки кредитоспроможності боржника;

установчі та реєстраційні документи (для юридичних осіб), копії відповідних сторінок паспорта та довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серії та номера паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті;

рішення колегіальних органів банку про можливість надання кредиту або рішення колегіальних органів щодо надання повноважень визначеній особі банку приймати рішення про можливість надання кредитів, унесення змін до діючих умов договору про надання кредиту;

договір про надання кредиту і додаткові договори до нього;

договори застави (іпотеки) та додаткові договори до них, гарантійні листи;

документи, що підтверджують повноваження особи підписувати договір про надання кредиту, договори застави (іпотеки) та додаткові договори до них від імені контрагента банку;

копії правовстановлюючих документів на майно (майнові права), що передається в забезпечення;

документи, що підтверджують ринкову вартість заставленого майна (майнових прав) під час видачі кредиту;

документи, що свідчать про наявність та якість збереження заставленого майна (акти, довідки, матеріали перевірок);

документи, що свідчать про обтяження майна та його державну реєстрацію відповідно до вимог законодавства України;

договори страхування заставленого майна та документи, що підтверджують сплату страхового платежу (за наявності);

інформацію про вжиті банком заходи для погашення боргу (документи, що засвідчують процедуру повернення або стягнення боргу);

узагальнену інформацію про кредит з урахуванням даних, передбачених у нижчезазначеній таблиці.

Таблиця

Додаток 3
до Положення про порядок
формування та використання
банками України резервів
для відшкодування можливих
втрат за активними банківськими
операціями

Пояснення
щодо визначення моделі розрахунку інтегрального
показника боржника - юридичної особи

З Додатком 3 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Постанови".