Розрахунок при звільненні працівника та вихідна допомога
Згідно зі статтею 47 Кодексу Законів про Працю (далі за текстом КЗпП), в день звільнення працівникові необхідно видати належно оформлену трудову книжку і провести з ним остаточний розрахунок.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Працівнику виплачуються:
- заробітна плата за фактично відпрацьований час у місяці звільнення;
- грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону № 504/96-ВР).
За статтею 116 КЗпП, під час звільнення працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
При наданні відпустки з наступним звільненням розрахунок з працівником повинен бути здійснений в останній день роботи перед відпусткою, хоча в трудовій книжці працівника як день звільнення буде зазначений останній день відпустки.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відсутність коштів на рахунках роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних працівникові коштів та не звільняє його від відповідальності.
Нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від зазначеної відповідальності.
Розглянемо також, в яких випадках і в якому розмірі виплачується вихідна допомога (ст.44 КзпП).
Отже, вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку виплачується працівникам у разі припинення трудового договору з підстав:
- відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;
- змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
- виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає такого доступу;
- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
У разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу працівникам має виплачуватися грошова допомога в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Крім того, у разі звільнення працівника внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38, 39 КЗпП) йому виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше ніж тримісячний середній заробіток.
У разі припинення повноважень посадових осіб - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
_______________________________________________________
СХОЖІ НОВИНИ ЗА ПОПЕРЕДНІЙ ПЕРІОД:
20 червня 2017 року (Порядок звільнення працівників з причини скорочення штату)
31 травня 2017 року (Повна ліквідація підприємства і як настідок - вивільнення працівників.)
22 лютого 2017 року (Звільнення працівника з причини непроходження випробувального терміну)
20 жовтня 2016 року (щодо зайнятості населення та порядку звільнення працівників)
12 жовтня 2016 року (щодо порад Верховного Суду України відносно поновлення директора на роботі)