Роз'їзний характер робіт та відрядження

Грань між роз’їзним характером робіт та відрядженням дуже тонка. І в першому і в другому випадку поїздка вважається робочої чи по-роботі. Тож розберемо законодавчі розмежування.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).

Ще у своєму листі від 13.09.06 р. N 905/13/84-06 Мінсоцполітики зазначило, що законодавчого визначення поняття "роз’їзний (пересувний) характер робіт" в Україні немає, тому потрібно керуватися постановою Держкомпраці та Секретаріату ВЦРПС від 01.06.89 р. N 169/10-87 "Про затвердження Положення про виплату надбавок, пов’язаних з пересувним і роз’їзним характером робіт у будівництві", яка є чинною в Україні (далі - Положення N 169) відповідно до постанови Верховної Ради від 12.09.91 р. N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".

Роз’їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв’язку з поїздками в неробочий час від місця знаходження організації (збірного пункту) до місця роботи на об’єкті й назад. Причому такий час поїздок має становити не менше двох-трьох годин на день (п. 2, 13 Положення N 169). Тобто, якщо робота, пов’язана з поїздками на значні відстані та поверненням до місця роботи в неробочий час, має постійний характер, роботодавець має право встановити такому працівникові роз’їзний характер роботи. Але таке рішення приймає саме підприємство (див. лист Мінсоцполітики від 17.11.06 р. N 307/13/ 133-06).

Тобто, якщо роботодавець не визначить роботи як роз’їзні, він може вважати їх відрядженнями. У колективному договорі необхідно визначити: перелік посад (професій), для яких встановлюється особливий (роз’їзний) характер роботи; розмір доплат за нього; порядок обліку використання робочого часу працівників із роз’їзним характером роботи. Роз’їзний характер роботи має бути передбачений і в трудових договорах та посадових інструкціях.

Міністерство фінансів України у своєму листі від 16.02.2017 р. N 31-08030-16-10/4313 роз'яснило, що у відповідності із Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 13.03.98 N 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Тобто, рішення щодо оформлення поїздки працівника як службового відрядження у кожному конкретному випадку приймається керівником, виходячи з посадових обов’язків такого працівника, мети та завдань поїздки тощо.

Крім того, згідно з вказаною Інструкцією службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою / керівником).

Одночасно зазначаємо, що згідно з постановою Уряду від 23.03.2016 N 287 постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.97 N 922 "Про відшкодування окремим категоріям працівників бюджетних установ та організацій витрат на проїзд у пасажирському транспорті у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків" визнана такою, що втратила чинність.

________________________________________________

СХОЖІ НОВИНИ ЗА ПОПЕРЕДНІЙ ПЕРІОД:

17 січня 2018 року (Збільшений розмір добових на відрядження)

02 листопада 2017 року (Змінені суми та склад витрат при відрядженні державного службовця)

06 вересня 2017 року (Інструкція про службові відрядження зазнала змін)

06 квітня 2017 року (Проїзд працівника на таксі в період службового відрядження та порядок оподаткування такого проїзду.)

22 березня 2017 року (Порядок оподаткування ПДВ операцій з відшкодування замовником послуг витрат виконавця на відрядження спеціалістів, залучених для виконання відповідних послуг)

01 березня 2017 року (Державні гарантії на випадок службових відряджень (про розмір добових)

13 грудня 2016 року (Відносно правомірності службового відрядження жінки-працівника, яка має дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів без її на те згоди)

31 серпня 2016 року (щодо дій по перерахуванню коштів на від'їзд в разі відміни відрядження)