ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
22.06.2016 N 826/2002/16
(Додатково див. Ухвалу
Київського апеляційного адміністративного суду
N 826/2002/16 від 25.08.2016)
Про визнання незаконним з моменту прийняття та
скасування нормативно-правового акту в частині
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Стеценко В.А., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовами фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Груп", дочірнього підприємства "Перехід Аутдор", товариства з обмеженою відповідальністю "Бігборд", товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна", товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Аутдор" та товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон Аутдор" до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним з моменту прийняття та скасування нормативно-правового акту в частині.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 22 червня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи:
У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) знаходиться об'єднана адміністративна справа N 826/2002/16 (далі - справа) за позовами фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач-1), товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Груп" (далі - позивач-2), дочірнього підприємства "Перехід Аутдор" (далі - позивач-3), товариства з обмеженою відповідальністю "Бігборд" (далі - позивач-4), товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна" (далі - позивач-5), товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Аутдор" (далі - позивач-6) та товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон Аутдор" (далі - позивач-7) до Кабінету Міністрів України (також далі - відповідач) про:
- визнання незаконною з моменту прийняття та скасування постанови відповідача від 16 грудня 2015 року N 1173 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо відповідності основним вимогам до дозвільної системи у сфері господарської діяльності" (далі - оскаржувана постанова);
- визнання незаконним з моменту прийняття та скасування пункту 8 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України щодо відповідності основним вимогам до дозвільної системи у сфері господарської діяльності, затверджених оскаржуваною постановою.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, зокрема, що внаслідок внесення оскаржуваною постановою відповідних змін до нормативно-правових актів, зокрема пунктом 8 таких змін, порушено права та економічні інтереси позивачів як суб'єктів господарювання.
Під час переходу до розгляду справи по суті позивач-1 та представники позивачів 1-7 підтримали позови та просили задовольнити їх повністю з підстав, зазначених у них та наданих на їх обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнав позови та просив відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позовів, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Встановив:
Кабінетом Міністрів України 16 грудня 2015 року прийнято оскаржувану постанову, якою затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України щодо відповідності основним вимогам до дозвільної системи у сфері господарської діяльності (далі - Зміни).
Зокрема, згідно з пунктом 8 Змін, у Типових правилах розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року N 2067 (далі - Типові правила розміщення зовнішньої реклами):
1) пункт 3 після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту: "Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".".
У зв'язку з цим абзац другий вважати абзацом третім;
2) абзац п'ятий пункту 6 після слова "дозволу" доповнити словами і цифрами "(у тому числі погодження з органами та особами, зазначеними у пункті 16 цих Правил)";
3) абзац третій пункту 9 виключити;
4) пункт 10 викласти в такій редакції: "10. За наявності документів, передбачених пунктом 9 цих Правил, відомості про заяву у той же день вносяться робочим органом до внутрішнього реєстру заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами (журналу), який ведеться у довільній формі.
Робочий орган протягом двох робочих днів з дня реєстрації заяви перевіряє місце розташування рекламного засобу, зазначене у заяві, на предмет надання на заявлене місце зареєстрованого в установленому порядку дозволу за формою згідно з додатком 3.
У разі прийняття рішення про відмову у видачі дозволу робочий орган надсилає заявникові вмотивовану відповідь із зазначенням підстав, передбачених законом.
Строк видачі дозволу або надання письмового повідомлення про відмову у його видачі становить 10 робочих днів.";
5) пункти 11-15 виключити;
6) пункт 16 викласти в такій редакції: "16. Видача дозволу погоджується робочим органом з власником місця або уповноваженим ним органом (особою), а також з:
Мінкультури - у разі розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках національного значення, в межах зон охорони цих пам'яток, історичних ареалів населених місць;
органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями - у разі розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках місцевого значення, а також в межах зон охорони цих пам'яток;
утримувачем інженерних комунікацій - у разі розміщення зовнішньої реклами в межах охоронних зон цих комунікацій;
Укравтодором або власниками автомобільних доріг та Національною поліцією - у разі розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг.
Перелік органів та осіб, з якими погоджується видача дозволу, є вичерпним.
Дії щодо отримання зазначених погоджень вчиняються робочим органом без залучення заявника протягом строку, встановленого для отримання дозволу.
Для здійснення погодження робочий орган не пізніше дня, що настає за днем одержання документів від заявника, надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах першому - п'ятому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.
За результатами дозвільної (погоджувальної) процедури органи, зазначені в абзацах першому - п'ятому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді надсилаються робочому органу.
У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах першому - п'ятому цього пункту, протягом встановленого строку погоджень вважається, що видачу дозволу погоджено.";
7) пункт 17 виключити;
8) пункти 19 і 20 викласти в такій редакції: "19. Робочий орган протягом не більш як двох робочих днів з дати одержання від органів та осіб, з якими погоджується видача дозволу, подає виконавчому органу ради пропозиції та проект відповідного рішення.
20. Виконавчий орган ради протягом одного робочого дня з дати одержання зазначених пропозицій приймає рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні.
Дозвіл або відмова у його видачі видається не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.";
пункти 22, 25, 27, 29, 30 і 31 виключити;
у додатках до Типових правил:
додаток 2 виключити;
у додатку 3:
розділ "Погоджувальна частина" виключити;
виключити такі слова: "Строк дії дозволу з _____ до _____ Продовжено з _____ до _____ Продовжено з _____ до _____ Продовжено з _____ до _____";
додаток 4 виключити.
Позивачі вважають вище викладений пункт 8 Змін незаконним та таким, що порушує їх права та інтереси.
Суд погоджується з доводами позивачів щодо наявності підстав для задоволення позовів в частині визнання незаконним з моменту прийняття та скасування пункту 8 Змін, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.
Так, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що при прийнятті оскаржуваної постанови порушена процедура, визначена Законом і Регламентом Кабінету Міністрів України.
Згідно зі ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Нормами Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.
Отже, як вбачається з вищевикладеного, виконання вимог Регламенту є обов'язковим при прийнятті актів Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 7 параграфу 33, п. 2 параграфу 41 Регламенту Кабінету Міністрів України, постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2011 року N 1156) (далі - Регламент), під час підготовки проекту акта Кабінету Міністрів з питань, що стосуються функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого і регіонального розвитку (згідно з тематикою консультацій, визначених Законом України "Про асоціації органів місцевого самоврядування"), такий проект акта в обов'язковому порядку надсилається всеукраїнським асоціаціям органів місцевого самоврядування.
Проекти актів Кабінету Міністрів з питань, що стосуються функціонування місцевого самоврядування чи інтересів територіальних громад, розробник надсилає відповідним органам місцевого самоврядування для ознайомлення та у разі надходження пропозицій від зазначених органів розглядає їх під час опрацювання таких проектів.
Судом з'ясовано, що оскаржувана постанова безпосередньо стосується функціонування місцевого самоврядування, адже, згідно зі ст. 16 Закону України "Про рекламу", саме на підставі Типових правил, затверджених Кабінетом Міністрів України, органи місцевого самоврядування приймають місцеві порядки розміщення зовнішньої реклами. Оскаржувана постанова суттєво змінила процедуру реалізації повноважень місцевого самоврядування у галузі зовнішньої реклами.
Поряд з цим, всупереч вище викладеним нормам Регламенту, проект оскаржуваної постанови не був надісланий ані Асоціації міст України (всеукраїнській асоціації органів місцевого самоврядування), ані органам місцевого самоврядування.
Порушення вимог Регламенту свідчить про протиправність прийнятого акту у відповідній частині.
Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України (ухвала від 15 травня 2012 року у справі N К/9991/40323/11; ухвала від 28 січня 2016 року у справі N К/800/49436/15).
При прийнятті оскаржуваної постанови, Кабінетом Міністрів України також порушено норми Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон N 1160-IV).
Згідно з ч. 4 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів", акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Отже, враховуючи, що оскаржувана постанова встановлює, змінює та скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб, її положення спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між органами влади та суб'єктами господарювання, - така постанова є регуляторним актом, а тому при її прийнятті Кабінетом Міністрів України мали бути дотримані усі вимоги Закону N 1160-IV. Проте, цього зроблено не було, при прийнятті оскаржуваної постанови Кабінетом Міністрів України порушено принцип передбачуваності, що включає послідовність регуляторної діяльності, відповідність її планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.
Відповідно до п. 1 параграфу 4 Регламенту, Кабінет Міністрів планує свою нормотворчу діяльність, у тому числі з розроблення проектів регуляторних актів.
Згідно зі ст. 5, ч. ч. 1, 4 ст. 7 Закону N 1160-IV, забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів.
Регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.
Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.
При цьому, всупереч вищевикладеним нормам, оскаржувана постанова не була включена до Плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів у сфері господарської діяльності на 2015 рік, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10 грудня 2014 року N 1456, яке є розробником проекту даного регуляторного акту.
Отже, при прийнятті оскаржуваної постанови Кабінетом Міністрів України не забезпечено принципу передбачуваності при здійсненні регуляторної політики.
Згідно з п. 3 параграфу 32 Регламенту, проекти регуляторних актів Кабінету Міністрів готуються з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", та відповідно до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 року N 308 (Офіційний вісник України, 2004 року, N 10, ст. 612).
Відповідно до Методики, аналіз впливу регуляторного акта, проект якого розроблений регуляторним органом, проводиться до оприлюднення проекту акта, а результати аналізу викладаються у письмовій формі.
Обов'язковим додатком до проекту акта Кабінету Міністрів України є пояснювальна записка, у якій, у разі якщо акт є регуляторним актом, наводиться обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.
У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що Кабінетом Міністрів України не дотримано порядку оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.
Згідно зі ст. 5, ч. 2 ст. 13, ч. 6 ст. 9 Закону N 1160-IV, забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає, зокрема, оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю.
Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.
Водночас, як свідчить інформація, що розміщена на Урядовому порталі, серед переліку проектів, що пройшли громадське обговорення за період із 16 вересня 2014 року по 16 листопада 2015 року, проект оскаржуваної постанови відсутній. Тобто, проект оскаржуваної постанови не оприлюднювався і громадське обговорення цього регуляторного акта не відбувалося, пропозиції і зауваження від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань не приймалися та не враховувалися при її прийнятті.
Відтак, позивачі та інші заінтересовані особи позбавлені можливості надати свої пропозиції та зауваження до проекту оскаржуваної постанови.
Крім того, суд зазначає, що проект оскаржуваної постанови не погоджений із уповноваженим органом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону N 1160-IV, проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.
Згідно з п. 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року N 724, Державна регуляторна служба України (ДРС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону N 1160-IV, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом або щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.
Поряд з цим, як з'ясовано судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме листом Державної регуляторної служби України, погодження проекту оскаржуваної постанови не відбувалося.
Даний факт Кабінетом Міністрів України не заперечувався. Водночас, у ході судового розгляду справи представником відповідача зазначено, що нормами Регламенту, а саме параграфом 55-2 передбачено, що у невідкладних випадках, а також з питань спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) Прем'єр-міністр або міністр за погодженням з Прем'єр-міністром може під час засідання Кабінету Міністрів внести на розгляд Кабінету Міністрів проект акта без дотримання вимог цього Регламенту щодо погодження і консультацій, проведення правової експертизи Мін'юстом, розгляду на засіданні урядового комітету.
При цьому представником відповідача не наведено фактів "невідкладності" питання, яке потребувало вирішення шляхом прийняття оскаржуваної постанови.
До того ж, суд звертає увагу, що на час прийняття у справі судового рішення по суті параграф 55-2 Регламенту виключено.
Як уже зазначено вище, оскаржуваною постановою затверджено Зміни, згідно з пунктом 8 яких внесено зміни до Типових правил розміщення зовнішньої реклами.
У результаті внесення таких змін органами місцевого самоврядування відмовлено позивачам у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Відмовляючи у продовженні строку дії вказаних дозволів, органи місцевого самоврядування зазначили про те, що відповідно до внесених оскаржуваною постановою Змін, процедура продовження терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами не передбачена.
Зазначено також про неузгодженість окремих положень оскаржуваної постанови з іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.
Зокрема, як передбачено нормами Закону України "Про рекламу", а саме ч. 1 ст. 16, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності; та вимоги до документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.
Суд зазначає, що підзаконний акт не може суперечити правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону.
Отже, проаналізувавши вище викладене, суд зазначає, що пункт 8 Змін суперечить нормам правових актів, які мають вищу юридичну силу. У результаті внесення пунктом 8 змін до Типових правил розміщення зовнішньої реклами порушено права та економічні інтереси позивачів, оскільки їх, всупереч чинним нормам законодавства, позбавлено права на розміщення реклами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Груп", дочірнього підприємства "Перехід Аутдор", товариства з обмеженою відповідальністю "Бігборд", товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна", товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Аутдор" та товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон Аутдор" до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним з моменту прийняття та скасування нормативно-правового акту в частині є таким, що підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 24, 25, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 171 КАС України, суд -
Постановив:
1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Груп", дочірнього підприємства "Перехід Аутдор", товариства з обмеженою відповідальністю "Бігборд", товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна", товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Аутдор" та товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон Аутдор" задовольнити повністю.
3. Визнати незаконним з моменту прийняття та скасувати пункт 8 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України щодо відповідності основним вимогам до дозвільної системи у сфері господарської діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року N 1173 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо відповідності основним вимогам до дозвільної системи у сфері господарської діяльності".
4. Зобов'язати Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину судового рішення про визнання незаконним з моменту прийняття та скасування пункту 8 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України щодо відповідності основним вимогам до дозвільної системи у сфері господарської діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року N 1173 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо відповідності основним вимогам до дозвільної системи у сфері господарської діяльності" у виданні, в якому оскаржуваний нормативно-правовий акт мав бути офіційно оприлюднений, після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Позов в іншій частині залишити без задоволення.
6. Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) здійснений ним судовий збір у розмірі 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять гривень 00 копійок), а на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Груп" (код ЄДРПОУ 34603314), дочірнього підприємства "Перехід Аутдор" (код ЄДРПОУ 24576549), товариства з обмеженою відповідальністю "Бігборд" (код ЄДРПОУ 32386534), товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна" (код ЄДРПОУ 31282375), товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Аутдор" (код ЄДРПОУ 33239190) та товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон Аутдор" (код ЄДРПОУ 34729203) здійснений кожним із них судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.
Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Відповідно до ст. ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя В.М. Данилишин
Суддя І.А. Качур
Суддя В.І. Келеберда
Постанова у повному обсязі складена 30 червня 2016 року, а усім складом колегії суддів підписана 13 липня 2016 року