КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА
I сесія VIII скликання

РІШЕННЯ
17.03.2016 N 232/232

Про затвердження Комплексної цільової програми
підвищення енергоефективності та розвитку
житлово-комунальної інфраструктури
міста Києва на 2016 - 2020 роки

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", враховуючи рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року N 520/2589 "Про Порядок розроблення, затвердження та виконання міських цільових програм у місті Києві", з метою забезпечення досягнення цілей Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року N 385, Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року, затвердженої рішенням Київської міської ради від 15 грудня 2011 року N 824/7060, щодо надійного та енергоощадливого функціонування житлово-комунального господарства Київська міська рада вирішила:

1. Затвердити Комплексну цільову програму підвищення енергоефективності та розвитку житлово-комунальної інфраструктури міста Києва на 2016 - 2020 роки (далі - Комплексна програма), що додається.

2. Визначити Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) головним розпорядником коштів та відповідальним виконавцем Комплексної програми.

3. Співвиконавцям Комплексної програми забезпечити реалізацію завдань і заходів Комплексної програми та інформувати Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про хід і результати їх виконання щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом.

4. Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації):

4.1. Забезпечити виконання Комплексної програми.

4.2. Подавати звіти про хід і результати виконання Комплексної програми щоквартально до 01 числа другого місяця, що настає за звітним періодом, Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), постійній комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, постійній комісії Київської міської ради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу.

5. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) при формуванні проектів бюджетів на 2016 - 2020 роки враховувати потребу у фінансуванні завдань і заходів Комплексної програми.

6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу та постійну комісію Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

Київський міський голова В.Кличко

Додаток
до рішення Київської міської ради
17.03.2016 N 232/232

Комплексна цільова програма
підвищення енергоефективності та розвитку
житлово-комунальної інфраструктури міста Києва на 2016 - 2020 роки

Паспорт
комплексної цільової програми підвищення енергоефективності
та розвитку житлово-комунальної інфраструктури міста Києва на 2016 - 2020 роки

Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована програма

Комплексна цільова програма підвищення енергоефективності та розвитку житлово-комунальної інфраструктури міста Києва на 2016 - 2020 роки спрямована на реалізацію Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року, затвердженої рішенням Київської міської ради від 15 грудня 2011 року N 824/7060, а саме: стратегічної ініціативи "Першокласна інфраструктура" в частині житлово-комунального господарства та стратегічної ініціативи "Ощадлива енергетика".

За своїм змістом і структурою житлово-комунальне господарство є складним об'єктом управління, що включає ряд підгалузей, кожна з яких має власні функціональні особливості та специфічні проблеми розвитку.

Житловий фонд

До початку 90-х років держава була власником більшої частини житлового фонду, який знаходився в управлінні органу місцевого самоврядування або держави. Державні організації будували та утримували житловий фонд.

Із приватизацією квартир у житлових будинках у 90-х роках виникла проблема в сфері утримання житлового фонду. Вона пов'язана з тим, що мешканці, отримавши право розпоряджатись власним помешканням, не усвідомили себе співвласниками всього будинку. Наразі приватизовано більш ніж 90 % квартир, але до цього часу більше 60 % житлового фонду так і залишилося в управлінні районних в місті Києві державних адміністрацій та на балансі житлово-експлуатаційних організацій.

Житлово-експлуатаційні організації, які виконують функцію утримання та обслуговування житлового фонду, не мають коштів на проведення ремонтних робіт капітального характеру в багатоквартирних будинках, оскільки порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій не передбачено витрат на їх проведення. Це призводить до погіршення стану житлового фонду міста Києва, який за даними на 01 січня 2015 року становить 11274 будинки (без урахування приватного сектора), у тому числі ветхих та аварійних - 101 од.

Таблиця 1

Структура житлового фонду м. Києва за формами
власності (станом на кінець 2014 року)

Київською міською радою у 2014 році було створено єдину уніфіковану (по всіх районах міста) структуру управління житловим фондом, що дозволяє оптимізувати витрати житлових організацій на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (перерозподілити кошти з утримання адміністративно-управлінського персоналу на безпосереднє утримання житлових будинків). При цьому новостворені керуючі компанії з обслуговування житлового фонду у кожному районі м. Києва залишаються комунальними унітарними підприємствами і виконують функції виконавця послуг з управління відповідно до норм і положень, передбачених Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Ще одним важливим напрямом вдосконалення системи управління житловим фондом є створення ефективного власника житла, насамперед об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Протягом останніх років у місті впроваджувалась низка заходів у цьому напрямку, зокрема, створено та працює 86 ресурсних центрів підтримки ОСББ. Водночас, досягнути суттєвих результатів у попередні роки не вдалося як на рівні м. Києва, так і на рівні держави в цілому (див. рис. 1).

Рис. 1 Динаміка створення ОСББ у Києві

Рисунок 1 для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Рішення".

Кількість новостворених ОСББ у 2014 році у порівнянні з 2011 роком впала більше ніж у 6 разів. Така ситуація пов'язана з наявністю таких проблемних питань:

- недостатність фінансових ресурсів на проведення капітального ремонту житлових будинків та приведення в належний технічний стан ігрових і спортивних майданчиків та інших об'єктів, розташованих на прибудинкових територіях;

- неврегульованість питання взаєморозрахунків між ОСББ, постачальниками комунальних послуг та мешканцями будинку, які мають пільги та субсидії;

- відсутність достатньої кількості кваліфікованих управителів житловими будинками.

Проблемні питання щодо передачі функцій з управління житловим фондом приватним управляючим компаніям пов'язані з відсутністю для останніх економічних стимулів, зокрема низьким рівнем рентабельності послуг, що стосуються утримання та обслуговування житлових будинків.

У місті Києві функціонують 116 експлуатуючих організацій недержавної форми власності, які надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. На рис. 2 представлена інформація щодо частки загальної площі багатоквартирного житлового фонду, що передана в управління управителям майном житлового комплексу (приватні організації в житловому фонді комунальної власності та в житловому фонді інших форм власності).

Рис. 2 Частка загальної площі багатоквартирного житлового фонду,
що передана в управління управителям майном житлового комплексу, %

Рисунок 2 для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Рішення".

Такий значний обсяг загальної площі багатоквартирного житлового фонду, який обслуговується приватними управителями, пояснюється тим, що протягом останніх років будинки, побудовані за кошти інвесторів (інвестиційні будинки), передаються в управління та обслуговування приватним підприємствам, які пов'язані із самими забудовниками.

Для подальшої активізації процесу створення конкурентного середовища на ринках надання послуг з управління житловим фондом, послуг з його утримання та обслуговування вкрай потрібно вирішити проблемні питання, пов'язані з нормативно-правовим забезпеченням цього процесу, вдосконаленням тарифної політики та підвищенням ефективності внутрішнього менеджменту обслуговуючих підприємств.

Новий механізм формування конкурентного середовища на ринку надання послуг з управління житловим фондом визначено Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (далі - Закон), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Статтею 4 Закону визначено, що суб'єктами права власності у багатоквартирному будинку є власники квартир та нежитлових приміщень. Власниками можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 9 Закону визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку). Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону співвласники багатоквартирного будинку зобов'язані забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено наступне. У разі якщо протягом одного року з дати набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.

Тобто зміна системи управління дозволить врегулювати питання відповідальності власника за технічний стан житлових будинків.

Водночас за час існування неефективної системи управління житловим фондом накопичились проблеми, вирішення яких потребує невідкладного вирішення. Зокрема, стан ліфтового господарства не відповідає сучасним вимогам безпеки, а в деяких випадках навіть вичерпав свій ресурс, про що свідчать такі цифри: з 21642 ліфтів у житлових будинках міста 9609 експлуатуються більше 25 років. Тому проблемним питанням у цій сфері є реконструкція, заміна та модернізація зношених ліфтів. У занедбаному стані перебувають диспетчерські системи. Більшість їх відпрацювало 20 і більше років і потребує заміни або модернізації. Практично не будуються і не вводяться в експлуатацію нові диспетчерські системи. Все це призвело до зменшення кількості диспетчеризованих ліфтів з 80 % у 1994 році до 74,4 % на нинішній час.

Житлові будинки, більшість з яких побудована ще у минулому сторіччі, є вкрай неефективними з точки зору використання енергії. Водночас, саме у житловому фонді споживається більше 40 % всіх енергоресурсів.

Найбільші витрати газу, ціна на який постійно зростає, відбуваються в системі виробництва тепла для забезпечення централізованим опаленням. При цьому у житловому фонді теплова енергія використовується вкрай неефективно внаслідок того, що основна його частина має низькі енергозберігаючі характеристики.

Аналіз теплових втрат показує, що 42 % тепла втрачається через огороджувальні конструкції житлових будинків (стіни, стелю верхнього поверху, підвал), що є результатом їх незадовільних теплозберігаючих характеристик, значні втрати тепла йдуть через вікна, дахи та через систему вентиляції.

Більше 95 % житла фактично не відповідає нормативам та вимогам до коефіцієнту теплового опору огороджувальних конструкцій (ДБН В.2.6-31:2006. Конструкції будівель і споруд. Теплова ізоляція будівель), введеним в дію наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.09.2006 N 301, - втрати більш ніж у 5 разів перевищують європейські показники. Це свідчить про важливість і пріоритетність питання реновації та термомодернізації житлових будинків.

За наявними даними про стан огороджуючих конструкцій житлових і громадських будівель міста потребують термосанації будівлі загальною площею біля 50 млн. кв. м.

Низька енергоефективність у поєднанні із загальним старінням житлового фонду разом утворюють проблему у створенні комфортного середовища для проживання мешканців столиці. Вкрай потрібно усунути такі проблеми житлового фонду міста:

- опір теплопередачі огороджувальних конструкцій складає 0,4 - 0,8 м² К/Вт замість 2,8 - 5,0 м² К/Вт;

- дахове перекриття в такому стані, що потребує заміни або реконструкції з проведенням енергоефективних заходів;

- втрати тепла йдуть через підвальні приміщення, двері, вікна та інше, які вимагають заміни, реконструкції або ремонту для підвищення енергоефективності будівлі;

- системи опалення не мають регулювання подачі енергоносіїв, що при перепадах температури на вулиці призводить до значних їх перевитрат;

- у будинках відсутні індивідуальні теплові пункти та прилади регулювання подачі теплоносія;

- зношеність внутрішньобудинкових мереж впливає як на енергоефективність, так і на якість питної води;

- вентиляційна система потребує модернізації.

Слід звернути увагу на те, що відсутність технічного переоснащення і затримки у виконанні необхідних ремонтних робіт сьогодні призводять до більш високих витрат завтра.

Усі програми підтримки малозабезпечених верств населення обов'язково зосереджують увагу на заходах з підвищення енергоефективності. Як правило, фінансові механізми, що використовуються, - це поєднання безповоротних коштів державних та місцевих бюджетів, доступу до кредитів з низькою процентною ставкою та адресної допомоги малозабезпеченим.

Першим кроком щодо впровадження подібного механізму є рішення Київської міської ради від 26 грудня 2014 року N 865/865 "Про затвердження Положення про конкурс проектів з реалізації енергоефективних заходів у житлових будинках міста Києва, в яких створені об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, а також у кооперативних будинках", яким передбачено спільне фінансування енергоефективних заходів, де передбачається не менше 30 % фінансового забезпечення за рахунок власних коштів ОСББ та ЖБК та до 70 % - фінансування з міського бюджету, що дозволить не тільки залучити додаткові ресурси для виконання робіт у багатоквартирних житлових будинках, а й стимулювати споживачів до більш економного та раціонального використання енергоресурсів.

Будинки бюджетної сфери, що фінансуються з бюджету міста Києва

У місті налічується понад 1500 будівель бюджетної сфери, що фінансуються з бюджету міста Києва, включаючи будівлі навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, соціального захисту та культури.

У рамках міжнародного проекту "Енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях м. Києва" (далі - Проект), що реалізовувався впродовж 2000 - 2012 років за фінансової підтримки Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), у більшості зазначених будівель було модернізовано системи теплопостачання, зокрема, були встановлені модульні індивідуальні теплові пункти (далі - МІТП) та прилади комерційного обліку теплової енергії. Успішна реалізація Проекту забезпечила отримання загальної економії теплової енергії (протягом 2006 - 2012 років) у розмірі 350 тис. Гкал на суму понад 1,0 млрд. грн. та вчасне повернення кредиту МБРР.

Проте, у зв'язку з тривалою експлуатацією обладнання (більше 10 років), недостатньо кваліфікованим його обслуговуванням та відсутністю фінансування на закупівлі запасних частин частина МІТП вийшла з ладу, що призвело до зниження ефективності їхньої роботи та погіршення санітарно-гігієнічних умов у приміщеннях закладів. Як наслідок наразі в закладах не забезпечується якісне погодне регулювання подачі тепла у систему теплопостачання будівлі та погодинне регулювання теплоспоживання, що призводить до значних перевитрат теплової енергії.

Перевитрати енергії та невідповідність показників питомого споживання паливно-енергетичних ресурсів діючим нормам також обумовлені значними тепловтратами через огороджувальні конструкції будівель, використанням застарілого енергетичного обладнання та відсутністю систем оперативного контролю і аналізу енергоспоживання.

Окрім того, в частині будівель спостерігається значний недогрів приміщень та невідповідність показників повітрообміну санітарним нормам, що може призводити до підвищення рівня захворюваності дітей та персоналу закладів.

Також основним джерелом енергії, що відпускається на потреби закладів бюджетної сфери, є природний газ, вартість його постійно зростає. Це зумовлює постійне збільшення бюджетних видатків на оплату енергоносіїв та зростання заборгованості місцевого бюджету перед енергопостачальними компаніями.

З метою визначення переліку будівель для першочергової реалізації енергоефективних заходів та підвищення їх енергетичної ефективності фахівцями постійно проводяться енергетичні аудити та готуються відповідні рекомендації. Проте, на сьогодні відсутня єдина база енергетичних характеристик будівель бюджетної сфери, що фінансуються з бюджету міста Києва, та результатів енергоаудитів, якою могли б користуватися всі зацікавлені особи, у тому числі структурні підрозділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що формують інвестиційну політику міста.

Також у місті відсутня мережа інформаційно-консультаційних центрів з питань діючих технологій енергоефективного обладнання, недостатньо матеріалів для підвищення поінформованості споживачів енергії у методах і технологіях енергозбереження.

Водопостачання

Джерелами централізованого водопостачання м. Києва є річки Дніпро, Десна та артезіанська вода сеноманського та юрського водоносних горизонтів.

Централізована система водопостачання м. Києва включає Дніпровську та Деснянську водопровідні станції, 74 водопровідні насосні станції, 364 артезіанські свердловини та 4204,9 км водопровідних мереж, на яких знаходяться понад 13 тисяч пожежних гідрантів.

Поверхнева вода з річок Дніпра та Десни на водопровідних очисних спорудах проходить повний технологічний цикл очистки за допомогою реагентів: коагулянтів, флокулянтів, хлору, аміаку. Після очищення та знезараження подається у централізовану систему водопостачання.

Загальна проектна потужність господарсько-питного водопроводу м. Києва складає 2 млн. 100 тис. куб. м/добу, у тому числі Дніпровської водопровідної станції - 600 тис. куб. м/добу, Деснянської водопровідної станції - 1 млн. 80 тис. куб. м/добу, артезіанського водопроводу - 420 тис. куб. м/добу.

Усі водопровідні мережі міста були розраховані за нормативами 70-х - 80-х років, у той час, коли споживання води було вдвічі більше. Останнім часом середньодобова подача питної води споживачам м. Києва значно скоротилась і складає менше 750 тис. куб. м/добу (проти близько 1200 куб. м/добу у 2005 році), що приводить до перевитрат енергії і знижує якість води.

Таблиця 2

Водопровідні мережі міста

Окрім централізованої системи водопостачання, у м. Києві функціонує децентралізована система водопостачання - бюветне господарство. Тривалий час питанню відновлення роботи бюветів та приведення їх до належного стану не приділялося достатньо уваги. На сьогодні впроваджено комплексний підхід до вирішення цієї проблеми: інвентаризація та зарахування до комунальної власності територіальної громади міста всіх побудованих бюветних комплексів, будівництво двох артезіанських свердловин малої продуктивності на перетині вул. Артема і вул. Полтавської і на просп. Науки, 43 та проектування ще двох артезіанських свердловин на вул. Генерала Наумова, 27 і на вул. Освіти, 5, капітальні ремонти з встановленням систем доочистки на бюветах, у яких якість питної води не відповідає санітарним нормам. З початку 2015 року відновлено роботу 66 бюветних комплексів.

Загальна кількість бюветних комплексів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, складає 187 од., з яких не працюють 34 бювети з різних причин:

- 18 бюветів відключено від промислових свердловин ПАТ "АК "Київводоканал";

- 10 бюветів відключено від відомчих свердловин інших підприємств, установ і організацій;

- 6 бюветів не працюють через причини технічного характеру (зміщення обсадних труб свердловин, порушення зони санітарної охорони, значні відхилення якості води в свердловині тощо).

Для відновлення їх роботи необхідне буріння нових індивідуальних свердловин малої продуктивності.

Водовідведення

Централізована система водовідведення м. Києва включає 34 каналізаційні насосні станції, 2638,1 км каналізаційних мереж та Бортницьку станцію аерації.

Таблиця 3

Каналізаційні мережі міста

Найбільшою проблемою каналізаційного господарства м. Києва є технічний стан Бортницької станції аерації (далі - БСА).

БСА - єдиний комплекс очисних споруд каналізаційних стічних вод міста Києва та прилеглих міст і селищ Київської області. Станція складається з 3-х черг очистки стічних вод та допоміжних цехів. Будівництво та введення в експлуатацію БСА проводилося поетапно по мірі розбудови міста Києва: перша черга - у 1965 році, друга - у 1976 році, третя - у 1987 році.

Проектна потужність станції - 1,8 млн. куб. м стічних вод на добу. Наразі фактично на очистку надходить в середньому 750 - 800 тис. куб. м стічних вод на добу. Такі обсяги стоків є максимально можливими, при яких забезпечується їх очистка до встановлених нормативних показників.

У зв'язку з тривалим терміном експлуатації основних споруд і обладнання в умовах агресивного середовища відбувається руйнування залізобетонних та металевих конструкцій технологічних споруд. Через значний знос виходить з ладу насосне та повітродувне обладнання, а від корозійних процесів руйнуються трубопроводи. У результаті всі блоки станції, як і допоміжні споруди, потребують докорінної реконструкції та переоснащення, а окремі споруди - нового будівництва.

Останніми роками у столиці спостерігається значне скорочення обсягів водовідведення, що безпосередньо пов'язано зі скороченням водоспоживання. Це призводить до підвищення концентрації забруднень стічних вод та зменшення швидкості їхнього руху, внаслідок чого погіршується стан каналізаційних мереж і споруд. Середнє добове скорочення за останні 5 років складає близько 10 %, тобто кожного року скорочуються обсяги водовідведення на 2 %.

Водночас у період паводків та значних опадів водовідведення зростає на 20 - 40 %, а інколи до 50 %, що приводить до перевантаження всіх ділянок мереж водовідведення і порушення основних конструкцій колекторів.

З метою підвищення надійності роботи системи централізованого водовідведення необхідно щорічно проводити заміну і реконструкцію не менше 50 км найбільш зношених та аварійних каналізаційних мереж.

У незадовільному стані знаходяться колектори, які були збудовані в 1950 - 1980 рр., та дюкерні переходи через р. Дніпро, які потребують негайного ремонту. Через процеси корозійного характеру в аварійному стані перебуває Головний міський каналізаційний колектор (нормативний строк використання закінчився в 1992 році), його подальша експлуатація без проведення ремонтно-відновлювальних робіт може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

Слід зазначити, що деякі житлові масиви малоповерхової забудови приватного сектора до цього часу не мають доступу до централізованої системи водовідведення.

Загалом подальше використання застарілого обладнання та технологій веде до підвищення енергоємності послуг з водовідведення.

Це свідчить, що проблемними питаннями у сфері водовідведення м. Києва залишаються:

- незадовільний технічний стан Головного міського каналізаційного колектора та необхідність будівництва другої (дублюючої) нитки Головного міського каналізаційного колектора;

- незадовільний стан Бортницької станції аерації та її мулових полів;

- незадовільний технічний стан мереж системи централізованого водовідведення (каналізаційних мереж, напірних та самопливних колекторів, дюкерних переходів);

- використання застарілого енергоємного обладнання на каналізаційних насосних станціях;

- відсутність централізованої системи водовідведення житлових масивів малоповерхової забудови приватного сектора;

- відсутність правобережних очисних споруд.

Теплопостачання

Система централізованого теплопостачання м. Києва є найбільшою в країні та посідає третє місце в світі по потужності.

Система теплогенерації у місті, яка почала своє існування в 1937 році, базується на найбільш сучасному методі централізованого теплопостачання з використанням технології комбінованого виробництва теплової та електричної енергії.

Теплопостачання міста забезпечується від різноманітних джерел теплової енергії:

- ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, загальною встановленою електричною потужністю 1200/1440 МВт, тепловою - 3634 Гкал/год.;

- Дарницька ТЕЦ (ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ") загальною встановленою електричною потужністю 160 МВт, тепловою - 1232 Гкал/год.;

- сміттєспалювальний завод "Енергія" ПАТ "КИЇВЕНЕРГО";

- станції теплопостачання (СТ N 1, 2) і 191 котельня (районні, квартальні та автономні), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, загальною встановленою тепловою потужністю 4881,2 Гкал/год.;

- 83 відомчі опалювальні котельні, які забезпечують теплопостачання об'єктів житлово-комунального сектора та соціальної сфери міста;

- 326 відомчих промислово-опалювальних котелень.

Для передачі і розподілу теплової енергії у місті функціонує складна, розгалужена система магістральних та розподільчих теплових мереж. Загальна протяжність теплових мереж становить 2675,69 км, з яких 1334 км (50 %) експлуатується понад 25 років, 108,5 км таких мереж збудовані за бітум-перлітовою технологією.

Нові теплові мережі прокладаються виключно із застосуванням попередньоізольованих трубних секцій заводського виготовлення.

Діаметр трубопроводів існуючих тепломереж від 1200 до 50 мм, середній діаметр - 457 мм. У системі магістральних теплових мереж експлуатується 19 підкачувальних насосних станцій.

Таблиця 4

Теплові мережі міста

Із загальної кількості центральних теплових пунктів (2488 од.) термін експлуатації 1649 (66,3 %) перевищує 25 років. Циркуляційні трубопроводи гарячого водопостачання перебувають у незадовільному технічному стані.

При існуючому стані системи теплопостачання необхідно відмітити наявність дефіциту теплової енергії, розрахунковий обсяг якої на перспективу (станом на 01.01.2016) становитиме 1517 Гкал/год., у тому числі пов'язаний з новим будівництвом - 576 Гкал/год. (38,6 % від загального дефіциту), для існуючої забудови при розрахунковій t = -22° C - 941 Гкал/год. (61,4 %).

Вказаний дефіцит має місце по відношенню до розрахункового теплоспоживання. Фактичні і оптимальні обсяги споживання теплової енергії можливо оцінити за умови стовідсоткового обладнання будівель вузлами обліку тепла та індивідуальними тепловими пунктами (з автоматичним регулюванням споживання теплової енергії), що, як свідчить зарубіжний досвід, дозволить зменшити загальний рівень споживання тепла житловими і нежитловими будинками на 15 - 30 %.

В умовах високого рівня централізації генерації та транспортування теплової енергії одним з проблемних питань є відсутність чіткої системи централізованого збору даних про роботу теплогенеруючих потужностей, теплових та розподільчих мереж та об'єктів системи теплопостачання міста, а також даних про стан теплоспоживання, що не дозволяє організувати оперативне та ефективне управління всіма процесами: генерація - транспортування - теплоспоживання.

Враховуючи наведене, основними проблемними питаннями системи теплопостачання та гарячого водопостачання є:

- потреба у модернізації генеруючого обладнання, яке відпрацювало свій ресурс, з використанням енергоефективного обладнання;

- недостатній рівень використання альтернативних і відновлювальних видів палива;

- незадовільний технічний стан обладнання теплових пунктів (теплообмінників ЦО та ГВП, регуляторів температури та тиску, циркуляційних ліній та насосів), теплових мереж та циркуляційних мереж гарячого водопостачання;

- недостатній рівень оснащеності теплоспоживаючого обладнання засобами автоматизації з погодним регулюванням та дистанційного контролю енергоспоживання будівель житлового та бюджетного секторів.

Електропостачання

Електроенергетична система - це складний технічний комплекс, що складається з підсистем, які пов'язані між собою безперервністю процесу виробництва, передачі та споживання електроенергії. При цьому надійність енергосистеми залежить від надійності окремих підсистем - генеруючих джерел, електричних мереж усіх рівнів напруги, засобів зв'язку, захисту, автоматики тощо.

Електропостачання міста здійснюється від 65 підстанцій напругою 35 - 110 кВ, 221 розподільного пристрою та 3594 трансформаторних підстанцій 10/0,4 кВ. Загальна довжина кабельних ліній 0,4 - 110 кВ становить понад 11,4 тис. км, повітряних - 1,57 тис. км.

Таблиця 5

Системи електропостачання міста

Одночасно із погіршенням технічного стану електроенергетичної системи у місті протягом останніх років спостерігалося значне збільшення електроспоживання у невиробничій сфері, що є наслідком інтенсивного будівництва житла, громадсько-офісних центрів. На підвищення обсягів споживання електричної енергії впливає також збільшення кількості побутових електроприладів у домогосподарствах.

Якщо у 1996 році виміри електричного навантаження м. Києва становили 1193 МВт взимку і 875 МВт влітку, то вже у 2014 році було зафіксовано максимальне навантаження 2077 та 1449 МВт відповідно. За дев'ятнадцять років приріст навантаження загалом склав 74 %, або в середньому 3,9 % на рік, а у центральних районах міста - до 5 % щороку.

Наслідком наведених вище проблем став дефіцит потужностей практично по всій території міста (особливо Центр, Нивки, Південь - лівий та правий берег), окрім Троєщини.

Це свідчить, що основними проблемними питаннями електропостачання у місті є:

- недостатня пропускна здатність існуючих транзитів 110 кВ, що призводить у деяких режимах до обмеження видачі потужності ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6;

- зниження надійності схеми електричних мереж 35 - 110 кВ у період ремонтних кампаній у зв'язку з відсутністю резервних ліній;

- зношеність устаткування підстанцій, кабельних ліній, комутаційних апаратів;

- наднормативне завантаження 50 відсотків трансформаторів підстанцій під час аварійного відключення одного з трансформаторів.

Газопостачання

Система газопостачання міста складається з 4,835 тис. км газопроводів (у т. ч. високого тиску - 56,3 км, середнього тиску - 1307,3 км, низького тиску - 3 472,3 км), 6 головних газорозподільчих пунктів, 557 газорозподільчих пунктів (у т. ч. на балансі ПАТ "Київгаз" - 190 ГРП), 1077 шафових розподільчих пунктів (у т. ч. на балансі ПАТ "Київгаз" - 187 ШРП), 6379 комбінованих домових регуляторів тиску (РТ).

Кількість газифікованих природним газом квартир становить 750,2 тис., в яких встановлено таке газове обладнання:

- газові плити - 763,7 тис. од.;

- водонагрівачі - 61,4 тис. од.;

- побутові газові лічильники - 119,2 тис. одиниць.

Основними проблемними питаннями газопостачання у місті є:

- незадовільний технічний стан технологічного устаткування та будівель газорегуляторних пунктів;

- необхідність відновлення захисту газових мереж від корозії;

- недостатня кількість станцій катодного захисту;

- необхідність проведення заміни відключаючих пристроїв на дворових вводах житлових будинків на сучасні кульові крани;

- недостатній рівень оснащеності житлового фонду комерційним обліком газу.

Санітарне очищення міста

Обсяги побутових відходів, що утворюються на території житлового фонду комунальної власності територіальної громади міста Києва та приватного сектора м. Києва, складають 3,8 млн. куб. м, або 760 тис. тонн у рік, на території підприємств, організацій та установ - близько 2 млн. куб. м, або 340 тис. тонн. Загальний обсяг побутових відходів, що утворюються в м. Києві, складає близько 1,1 млн. тонн.

Щоденно з Києва вивозиться близько 20,0 тис. куб. м, або 3,5 тис. тонн сміття (твердих побутових, роздільно зібраних, великогабаритних, будівельних відходів).

Відходи вивозяться до місць захоронення та знешкодження, а саме:

- полігону твердих побутових відходів N 5 ПрАТ "Київспецтранс";

- полігону великогабаритних та будівельних відходів N 6 ПрАТ "Київспецтранс";

- сміттєспалювального заводу "Енергія" ПАТ "КИЇВЕНЕРГО";

- сміттєзвалищ Київської області (Бориспільський, Бородянський, Броварський, Васильківський райони).

У м. Києві розроблено і прийнято 2 документи, що визначають напрямки розвитку у сфері поводження з твердими побутовими відходами:

1. Програма поводження з побутовими відходами в місті Києві на 2010 - 2015 роки, затверджена рішенням Київської міської ради від 08 липня 2010 року N 996/4434.

2. Схема санітарного очищення м. Києва, затверджена розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 лютого 2014 року N 193.

Програма складалась з двох етапів та була направлена на розв'язання таких основних завдань:

- забезпечити мінімальне утворення та зменшити кількість захоронення побутових відходів шляхом використання нових сучасних високоефективних методів їх збирання, перевезення, зберігання, переробки, сортування й утилізації;

- розширення потужностей із збирання, заготівлі відходів, їх використання як вторинної сировини у господарській діяльності;

- оновлення контейнерного господарства та парку сміттєвозів, облаштування контейнерних майданчиків;

- впровадження роздільного збирання побутових відходів;

- створення потужностей з перероблення та утилізації побутових відходів;

- створення нових та модернізація діючих полігонів для захоронення відходів за сучасною передовою технологією.

З основоположних рішень у технології збору відходів програма передбачала двухконтейнерну систему збирання відходів з можливістю надалі встановити окремі контейнери для більш глибокого відсортовування відходів, визначала необхідність ліквідації сміттєпроводів, передбачала європейський тип контейнерів з кришкою, що обмежує потрапляння вологи всередину контейнерів.

Станом на серпень 2015 року жоден із запланованих заходів не реалізовано у повному обсязі або не реалізовано взагалі. З усього списку завдань є тільки система збирання полігонного газу з виробництвом електричної енергії.

Внаслідок описаної вище ситуації у сфері санітарного очищення міста залишились невирішеними такі проблеми:

- відсутність комплексів з переробки твердих побутових відходів;

- відсутність потужностей з сортування ТПВ у достатній кількості;

- недосконалість системи накопичення, збирання та перероблення відходів;

- відсутність достатньої кількості контейнерів для роздільного збору відходів;

- незадовільний стан парку сміттєвозів;

- відсутність утилізації відходів зеленого господарства.

Окремо необхідно виділити проблемні питання місць захоронення та знешкодження відходів:

Полігон N 6 (великогабаритні та будівельні відходи)

- необхідність розширення площі складування відходів та будівництво третьої черги;

- відсутність перероблення великогабаритних відходів, що надходять на полігон.

Полігон N 5 (змішані тверді побутові відходи)

- змонтоване на полігоні обладнання для очищення фільтрату за своїми технологічними та технічними характеристиками не забезпечує вирішення проблеми очищення всіх обсягів накопиченого на полігоні та поточного обсягу фільтрату;

- майже вичерпано ресурс захоронення.

Сміттєспалювальний завод "Енергія" ПАТ "КИЇВЕНЕРГО"

- відсутність хімічного очищення димових газів від окислів азоту NOx, сірчистих, хлористих та фтористих з'єднань, парів важких металів, золи і твердих частин, що не відповідає вимогам європейських стандартів;

- недосконалість одностадійної системи газоочищення (лише електрофільтри, які є зношеними і потребують реконструкції);

- відсутність когенерації та низький рівень використання енергоресурсу відходів.

Ритуальні послуги

На сьогодні у м. Києві налічується 29 кладовищ, з яких:

- відкритим для поховання є лише одне Північне кладовище;

- два кладовища (Старообрядне, Мишоловське) закриті;

- решта кладовищ є частково закритими. На частково закритих кладовищах систематично проводяться поховання в межах родинних місць поховань, а також виділяються нові місця для поховань громадян, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.

З усіх міських кладовищ лише два кладовища (Північне та Південне) розміщені в приміській зоні, решта - в межах столиці.

Після відкриття у 1992 році Південного кладовища нових площ під поховання не відводилося.

Міський крематорій з колумбарієм функціонують з 1975 року. За цей період проведено більше 220 тис. кремацій, захоронено біля 53 тис. урн з прахом у колумбарії. Вільних площ для поховань урн з прахом вистачить на 4 - 5 років. Кремаційне обладнання технічно та морально застаріло.

Для забезпечення мешканців столиці ритуальними послугами та предметами ритуальної належності у м. Києві функціонують дві ритуальні служби СКП "Спецкомбінат ПКПО" і СКП "Київський крематорій" та ДІМ Лук'янівський заповідник.

РС СКП "Спецкомбінат ПКПО" надає комплексні послуги з проведення поховань, реалізує предмети ритуального призначення, утримує міські кладовища (на балансі 28 кладовищ) та парк Вічної Слави.

РС СКП "Київський крематорій" проводить кремацію померлих громадян, здійснює поховання урн з прахом у колумбарії, утримує місця поховання урн з прахом (колумбарій).

ДІМ Лук'янівський заповідник здійснює нагляд та досліджує місця поховання відомих діячів України на території Лук'янівського кладовища.

Наразі проблемою сфери ритуальних послуг є обмеженість вільних місць для поховання на кладовищах та у колумбарії.

Інженерний захист територій

Місто Київ історично знаходиться у зоні розвитку та постійної загрози виникнення зсувних процесів, що зумовлено складним рельєфом, геологічними та гідрогеологічними умовами, а також техногенним навантаженням на навколишнє середовище. Більша частина міста розташована на високому (від 104 до 196 м над рівнем моря) правому березі Дніпра - Київському плато, порізаному густою сіткою ярів на окремі височини та гори-останці: Печерські пагорби, Старокиївська, Щекавиця, Хоревиця, Лиса, Чорна, Батиєва гори та інші. Також характерними рисами рельєфу Правобережжя є яри (Бабин, Протасів, Кмитів, Смородинський тощо). Менша частина міста лежить на низинному лівому березі Дніпра.

Неможливо повністю захистити зсувонебезпечні ділянки схилів від негативного впливу природних факторів. Водночас, для його зниження та попередження активізації зсувів застосовуються засоби інженерного захисту, спрямовані на послаблення ерозійних процесів, перепланування поверхні, виположування і дренування схилів, меліорацію ґрунтів, регулювання поверхневого силового стоку, механічного утримування ґрунтових мас на схилах підпірними стінами, палями та іншими інженерними спорудами.

Загальна площа зсувних зон міста складає близько 4000 га, де розташовано понад 130 зсувонебезпечних ділянок, які наразі стабілізують 33 км підпірних стінок. Інженерні протизсувні споруди почали зводитися на крутих схилах Дніпра ще в XII столітті при розбудові Києво-Печерської Лаври. Активізація гравітаційних процесів у другій половині XIX століття була викликана штучними змінами гідрологічного режиму Дніпра, інтенсивною забудовою схилів і спорудженням відповідних комунікацій.

Сучасна активізація гравітаційних процесів у міській зсувонебезпечній зоні, що має складний ерозійно розчленований рельєф, спровокована масовою забудовою схилів р. Либідь, малих річок і крупних балок (Совська, Кучмин Яр, Воздвиженська балка, Богуславська балка, Кудрявський узвіз). В останні роки спостерігаються процеси сповзання схилів корінного плато під дією підрізання, порушення дренажу, надмірного навантаження будівельними об'єктами на так званих Київських горах (Батиєва, Замкова, Багринова, Лиса, Черепанова тощо).

Наразі комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" є єдиною організацією, яка здійснює поточний ремонт та утриманням протизсувних гідротехнічних споруд м. Києва як підземних, так і тих, що знаходяться на поверхні.

На цей час у місті Києві збудовано та на балансі підприємства перебуває 868 одиниць гідротехнічних споруд протяжністю 223,5 км, у тому числі:

- дренажно-штольневі системи - 77448,4 м. п.;

- дренажі мілкого залягання (колодязі до 2 м) - 9906,1 м. п.;

- лотки та відкриті водостоки - 27856,9 м. п.;

- підпірні стінки довжиною - 32288,5 м. п.;

- водостоки дренажі та дощові колектори закритого типу - 61492,5 м. п., які розташовані на правому березі річки Дніпро у Печерському, Подільському, Шевченківському, Голосіївському, Солом'янському районах на території Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, парку Вічної Слави, Музею Великої Вітчизняної війни, Паркової дороги, Хрещатицького парку, Міського саду, Аскольдової могили, Маріїнського парку, Наддніпрянського шосе, Набережного шосе, біля сходів Магдебурзького права, Видубицького монастиря, Володимирської гірки, Петровської алеї, на вул. Великій Житомирській та Пейзажній алеї, Фестивальній алеї, Батиєвій горі, вулицях Кайсарова, Радченка, Нижньоюрківській та інших.

Основною проблемою у сфері інженерного захисту територій є те, що більшість гідротехнічних споруд збудовано у період з 1960 по 2000 рік, дренажно-штольневі системи знаходяться на глибині від 10 до 40 метрів під землею і поступово руйнуються. Крім того, в останні роки здійснювалась інтенсивна забудова зсувної і зсувонебезпечної зони міста, підвищилось антропогенне навантаження на територію, збільшилась кількість аварійних ситуацій на зношених мережах водопостачання та водовідведення, що призводить до вимивання ґрунту та збільшення локальних зсувів.

Згідно з результатами обстеження та постійним моніторингом стану зсувної і зсувонебезпечної зони міста на цей час зафіксовано близько 130 аварійних і передаварійних ділянок території і об'єктів (більше 4000 га території міста), з них 47 ділянок активізувалися у 2013 році, 12-ти надано статус надзвичайної ситуації.

Стан виконання міських цільових програм, спрямованих на
розвиток житлово-комунального господарства міста Києва

Регіональна програма підвищення енергоефективності на 2011 - 2015 роки для міста Києва, затверджена рішенням Київської міської ради від 27 жовтня 2011 року N 387/6603.

За даними моніторингу, що проводиться відповідальними виконавцями, стан виконання Програми по різних напрямках коливається від 0,4 % до 83,3 %. Середньозважений відсоток виконання Програми - 40 %, а без врахування організаційних заходів відсоток виконання відповідає 25 %.

Регіональна програма модернізації комунальної теплоенергетики та системи теплопостачання м. Києва на 2011 - 2015 роки, затверджена рішенням Київської міської ради від 29 грудня 2011 року N 1007/7243.

Стан виконання Програми по різних напрямках коливається від 5 % до 30 %. Середньозважений відсоток виконання Програми - 12 %.

Міська цільова програма "Гаряча вода у місті Києві" на 2011 - 2015 роки, затверджена рішенням Київської міської ради від 25 травня 2011 року N 200/5587.

Через відсутність фінансування Програма не реалізована.

Програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства міста Києва на 2010 - 2014 роки, затверджена рішенням Київської міської ради від 16 вересня 2010 року N 12/4824.

В цілому через недостатність фінансового забезпечення реалізація Програми оцінюється на 30 %.

Програма поводження з твердими побутовими відходами в місті Києві на 2010 - 2015 роки, затверджена рішенням Київської міської ради від 08 липня 2010 року N 996/4434.

Ефективність виконання Програми є незадовільною та складає 3 %.

Через відсутність комплексного підходу до розвитку житлово-комунального господарства міста Києва та відсутність джерел для самофінансування житлово-комунального господарства залишається низьким технічний стан виробничих потужностей цього важливого сектора та високим рівень їх аварійності, питомих і непродуктивних витрат матеріальних й енергетичних ресурсів.

Ці обставини зумовили необхідність пошуків нових концептуальних положень, які покладені в основу Комплексної цільової програми підвищення енергоефективності та розвитку житлово-комунальної інфраструктури міста Києва на 2016 - 2020 роки, в результаті реалізації якої можна розробити господарський механізм, що забезпечить вихід галузі із системної соціально-економічної кризи, закладе основу її динамічного розвитку.

Мета програми

Мета Комплексної цільової програми підвищення енергоефективності та розвитку житлово-комунальної інфраструктури міста Києва на 2016 - 2020 роки (надалі - Програма) полягає у забезпеченні надійного функціонування житлово-комунального господарства м. Києва на засадах енергозбереження, задоволенні потреб споживачів у житлово-комунальних послугах, запобіганні виникненню надзвичайних ситуацій, що пов'язані з функціонуванням систем життєзабезпечення м. Києва.

Обґрунтування шляхів і засобів розв'язання проблеми,
обсягів та джерел фінансування, строки виконання програми

Розв'язання проблеми надійного та енергоощадливого функціонування житлово-комунального господарства базується на запровадженні програмно-цільового методу, основним концептом якого є узгодження шляхів і заходів розвитку житлово-комунальної інфраструктури та підвищення її енергоефективності за напрямами, пріоритетними завданнями, виконавцями і ресурсами.

Програмою передбачені наступні шляхи розв'язання проблемних питань у сферах:

Житловий фонд

Оскільки відповідно до законодавчих змін у житлово-комунальному господарстві роль держави стає менше, а ринкових механізмів - все більше, Програмою передбачено впровадження енергоефективних заходів, здійснення капітальних ремонтів у житловому фонді, облаштування дитячих, спортивних майданчиків на умовах співфінансування, а також здійснення заміни або модернізації ліфтів на умовах співфінансування починаючи з 2017 року. Механізм реалізації спільного фінансування встановлює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) за погодженням з постійною комісією Київської міської ради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу.

Реалізація у 2015 році програми співфінансування показала значну зацікавленість мешканців багатоквартирних будинків у впровадженні спільних з містом енергоефективних заходів. Водночас місто при реалізації цієї програми має не тільки зворотний зв'язок від відповідальних власників, а й розуміння того, що більшу підтримку потрібно надавати саме тим мешканцям, які дбайливо та відповідально ставляться до свого власного та спільного майна - багатоквартирного будинку. Програмою передбачено поширення зазначеної практики на інші сфери, пов'язані із утриманням та оновленням житлового фонду, а саме: здійснення капітальних ремонтів, заміну ліфтів та облаштування дитячих, спортивних майданчиків та прибудинкової території з пріоритетним наданням містом коштів будинкам з організованим, ефективним власником, тобто тим, де створені та діють ОСББ, ЖБК або представницькі органи співвласників, створені у відповідності до чинного законодавства.

Додатковим механізмом допомоги мешканцям у проведенні енергоефективних заходів у будинках є реалізація постійно діючої та пріоритетної програми відшкодування частини тіла кредитів, що надаються об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків і житлово-будівельним кооперативам на впровадження енергоефективних заходів з утеплення стін будинків, підлоги, горищ та дахів; встановлення енергозберігаючих вентиляційних систем; встановлення та заміна вікон, вхідних дверей та віконно-балконних конструкцій; встановлення та реконструкція електроопалення за енергоощадними технологіями; встановлення та реконструкція індивідуальних систем опалення; використання альтернативних газу джерел енергії.

Такий механізм дозволить відшкодовувати кошти за проведення робіт організованим колективним власникам, які виконують роботи у багатоквартирних будинках ОСББ та ЖБК. У рамках цієї програми передбачається компенсувати частину тіла кредиту.

Крім того, Програмою передбачено надання фінансової підтримки для створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків на умовах, визначених виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) за погодженням з постійною комісією Київської міської ради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу.

Також наразі опрацьовується механізм фінансової підтримки малозабезпечених категорій населення з метою надання безповоротної фінансової допомоги тим мешканцям, які не мають змоги фінансувати енергоефективні заходи у багатоквартирних будинках.

Додатковим заходом підтримки громади в модернізації будинків є співвфінансування за рахунок коштів міського бюджету та співвласників будинку робіт з модернізації ліфтового господарства. Першочерговим кроком на етапі реалізації Програми заплановано проведення аналізу оцінки роботи ліфтового господарства для визначення об'єктів, які потребують першочергової заміни або модернізації ліфтів, виду та обсягів робіт.

Також значна увага у Програмі приділяється комфорту прибудинкової території, влаштуванню на умовах співфінансування, за рахунок коштів міського бюджету та співвласників будинку, дитячих та спортивних майданчиків та ремонту міжквартальних проїздів.

Прибудинкові території, двори - важливий елемент міського простору, який дозволяє мешканцям (особливо багатоквартирних будинків) відчути взаємозв'язок з природою, відпочити, поспілкуватись з сусідами тощо.

Саме тому в 2015 році районними в місті Києві державними адміністраціями вже впроваджено проекти з комплексного благоустрою прибудинкових територій.

Щороку в рамках Програми буде проведено капітальний ремонт, заміну та модернізацію 150 ліфтів, відновлення 20 тисяч кв. м асфальтового покриття прибудинкових територій житлових будинків та міжквартальних проїздів та облаштування 160 одиниць ігрових та спортивних майданчиків.

Також у 2015 році запроваджено дієвий механізм контролю мешканцями за проведенням робіт капітального характеру, в тому числі із залученням органів самоорганізації населення до приймання робіт. Владою міста запроваджено збір та узагальнення ініціатив територіальної громади щодо заходів, які вважають за необхідне здійснити мешканці окремого мікрорайону в поточному та наступних роках. Такі ініціативи відображено на інтерактивній карті, яка перебуває в відкритому доступі на офіційному веб-порталі територіальної громади міста Києва.

Для створення конкурентного середовища на ринку надання послуг з управління багатоквартирними будинками заходами Програми передбачено запровадження навчання управителів багатоквартирних будинків та надання методичної допомоги організованим будинковим громадам у процесах обрання управителя та здійснення дієвого контролю за якістю надання послуг з утримання житлового фонду.

Будинки бюджетної сфери, що фінансуються з бюджету міста Києва

Для підвищення енергетичної ефективності будинків бюджетної сфери, що фінансуються з бюджету міста Києва, Програмою передбачено запровадження основних складових ефективної політики енергозбереження:

- скорочення споживання енергетичних ресурсів та їх заміщення альтернативними і відновлюваними джерелами енергії;

- підвищення ефективності роботи основного енергетичного обладнання;

- забезпечення оперативного обліку та аналізу енергоспоживання;

- покращення поінформованості та обізнаності основних споживачів енергії у методах та технологіях енергозбереження.

З метою виконання заходів, направлених на скорочення споживання енергоносіїв та забезпечення нормативного рівня комфорту, Програмою передбачається:

- поліпшення теплотехнічних показників огороджувальних конструкцій будівель шляхом здійснення робіт із термосанації будівель;

- відновлення нормативного рівня освітленості в учбових приміщеннях закладів шляхом модернізації систем освітлення із встановленням сучасних освітлювальних елементів;

- модернізація кухонного обладнання харчоблоків бюджетних закладів.

Для проведення робіт із термосанації будівель попередньо планується розробка проектно-кошторисної документації (далі - ПКД) для визначеного переліку будівель, що побудовані за типовими проектами, та переведення зазначеної ПКД у проекти повторного використання із подальшим виконанням будівельно-монтажних робіт.

При цьому планується залучати такі джерела фінансування на реалізацію заходів із термосанації:

- кошти міжнародних фінансових організацій на умовах співфінансування з міського бюджету для закладів, в яких базовий рівень енергоспоживання (рівень споживання за умов дотримання санітарних норм) значно вищий фактичного рівня;

- кошти приватних інвесторів, зокрема енергосервісних компаній (ЕСКО) (наразі очікується активізація ринку ЕСКО-компаній у зв'язку із прийняттям відповідних законодавчих актів), для закладів із незначним відхиленням базового рівня від фактичного енергоспоживання, що забезпечить більшу рентабельність таких проектів і зацікавленість інвесторів у їх фінансуванні.

До 2020 року планується модернізувати системи освітлення у всіх освітніх закладах міста із залученням фінансових ресурсів у рамках державних цільових програмах та інших джерел фінансування, а також замінити промислові електричні плити в бюджетних закладах міста на нові енергоефективні за рахунок коштів міського бюджету.

Програмою також передбачено ремонт та відновлення роботи модульних індивідуальних теплових пунктів (далі - МІТП), обладнання яких вийшло із ладу. Загалом передбачається відновлення понад 530 МІТП, що дозволить досягти значного скорочення споживання теплової енергії за рахунок ефективного регулювання теплового потоку в залежності від погодних умов та режиму використання будівлі.

Окрім того, основою для скорочення понаднормових витрат енергії та досягнення високих показників енергетичної ефективності будівель є забезпечення оперативного аналізу енергоспоживання. З цією метою Програмою передбачено впровадження системи дистанційного аналізу та обліку енергоспоживання у понад 1200 закладах бюджетної сфери міста. Фінансування зазначених заходів передбачається здійснити за рахунок коштів міського бюджету.

В умовах значної залежності України від імпортованого природного газу та постійного зростання його вартості реалізація заходів із заміщення використання природного газу альтернативними та відновлюваними джерелами енергії також є одним із пріоритетних завдань Програми. Зокрема, передбачається реалізація заходів з реконструкції систем гарячого водопостачання закладів бюджетної сфери із застосуванням відновлюваних джерел енергії шляхом встановлення сонячних колекторів.

Планується, що захід буде реалізовуватися на об'єктах із значним навантаженням на потреби гарячого водопостачання - об'єкти оснащені басейнами. Додатковий економічний ефект буде досягатися за рахунок забезпечення рециркуляції та очистки води в басейнах. На реалізацію зазначених заходів планується залучати кошти міжнародних фінансових організацій та приватних інвесторів на умовах співфінансування з міського бюджету.

Також необхідно врахувати, що реалізації енергоефективних проектів має передувати енергетичний аудит, який є основою для визначення переліку доцільних заходів і обсягів коштів, що необхідні на їх реалізацію. Слід також зазначити, що наявність енергетичного аудиту зазвичай є обов'язковою умовою для залучення коштів міжнародних фінансових організацій.

Враховуючи значну кількість будівель у місті Києві та необхідність періодичного оновлення результатів аудитів (у зв'язку зі зміною вхідних параметрів розрахунків), пропонується розробити онлайн-продукт для проведення енергетичних аудитів із відкритим доступом для зацікавлених осіб. Зазначена програма дозволить:

- забезпечити однаковий алгоритм проведення розрахунків;

- визначати обґрунтовані базові рівні енергоспоживання будівель;

- створити єдину базу енергопаспортів будівель з можливістю подальшого їх ранжування за визначальними критеріями (показниками питомого енергоспоживання, класу енергоефективності, потенціалу економії, терміну окупності інвестицій тощо) для формування інвестиційних програм міста;

- автоматично отримувати актуалізовані звіти з енергетичних аудитів для їх представлення інвесторам та іншим зацікавленим суб'єктам.

З метою забезпечення інформаційно-консультативної підтримки з питань енергоефективності, впровадження кращих енергозберігаючих практик та новітніх енергоефективних технологій Програмою передбачено створення Центру енергоефективності.

Планується, що на базі Центру будуть проводитися тренінги та семінари з метою поширення знань про оптимальні можливості зменшення витрат на енергозабезпечення підприємств для працівників комунальних і державних, бюджетних установ, які відповідають за виконання заходів міської програми енергозбереження та активного населення.

На його створення планується залучити кошти міжнародних фінансових організацій на умовах співфінансування з міського бюджету.

Результатом реалізації запропонованих Програмою заходів у закладах бюджетної сфери міста буде скорочення споживання енергетичних ресурсів та видатків міського бюджету на енергозабезпечення закладів бюджетної сфери; створення сприятливих умов для роботи та навчання мешканців міста; зменшення негативного впливу об'єктів енергетики на довкілля та підвищення ефективності енергетичного сектора міста.

Розрахункова економія енергії, що буде досягнута після виконання цих заходів Програми, перевищує 130 тис. МВт·год., що у газовому еквіваленті складає біля 14 млн. куб. м природного газу.

Водопостачання

На сьогодні питання розвитку та технічного переоснащення системи централізованого водопостачання вирішуються в рамках Цільової програми "Питна вода міста Києва на 2011 - 2020 роки", затвердженої рішенням Київської міської ради від 04 листопада 2010 року N 220/5032, мета якої полягає в задоволенні потреб споживачів у питній воді гарантованої якості відповідно до вимог чинних нормативних документів за доступною, економічно обґрунтованою ціною, забезпеченні сталого збалансованого розвитку систем централізованого і децентралізованого питного водопостачання м. Києва, підвищенні рівня безпеки об'єктів водопостачання, а також раціонального використання, збереження та охорони навколишнього природного середовища.

Враховуючи зміни, внесені до законів України "Про питну воду та питне водопостачання", "Про Загальнодержавну цільову програму "Питна вода України" на 2011 - 2020 роки", передбачено коригування Цільової програми "Питна вода міста Києва на 2011 - 2020 роки" з метою актуалізації завдань та заходів у сфері питного водопостачання.

Відновлення роботи непрацюючих 34 бюветних комплексів комунальної власності територіальної громади міста Києва планується здійснити шляхом капітального ремонту індивідуальних свердловин малої потужності.

З метою приведення до належного технічного стану всіх бюветних комплексів передбачається продовжити роботу по зарахуванню до комунальної власності територіальної громади міста Києва бюветів, які були побудовані у минулі роки та не введені в експлуатацію в установленому порядку, з подальшим виконанням робіт з їх капітального ремонту.

Водовідведення

Для покращення стану каналізаційних мереж Програмою передбачено реконструкцію водопровідно-каналізаційного господарства міста. Рентабельність підприємства у сфері водопостачання та водовідведення планується залишити на поточному рівні, який передбачений чинним законодавством, у зв'язку з чим більшість заходів з реконструкції системи каналізування міста буде виконано за рахунок коштів місцевого бюджету.

З метою недопущення виникнення надзвичайних ситуацій заплановано продовження будівництва другої нитки Головного міського каналізаційного колектора діаметром 3200 мм, довжиною 9,7 км та проведення реконструкції Головного міського каналізаційного колектора.

Питання реконструкції Бортницької станції аерації вирішуються шляхом реалізації проекту за рахунок залучення коштів уряду Японії на загальну суму 870 млн. доларів. Програмою передбачено реалізацію таких заходів:

- реконструкція споруд першої черги Бортницької станції аерації на вул. Колекторній, 1-а в Дарницькому районі (I черга будівництва. Насосна станція першого підйому);

- виконання підготовчих робіт п'ятого пускового комплексу (перша черга) проекту реконструкції Бортницької станції аерації;

- реконструкція споруд очистки стічних каналізаційних вод і будівництво технологічної лінії по обробці та утилізації осадів Бортницької станції аерації (1 черга будівництва, 1 - 4 пускові комплекси).

Проблеми аварійних та зношених мереж планується вирішити шляхом проведення реконструкції існуючих та будівництва нових об'єктів. Зокрема, передбачено здійснити:

- реконструкцію каналізаційних колекторів з метою запобігання виникненню аварійних ситуацій (вул. Стеценка, вул. Дегтяренка, вул. Луначарського, вул. Лебедєва, вул. Зодчих, вул. Борщагівська, вул. Леніна, вул. Бутлерова, просп. Комарова, Південно-Західний каналізаційний колектор, Позняківський каналізаційний колектор, Мостицький каналізаційний колектор, просп. Правди, вул. Бережанська, від вул. Полярної до вул. Лугової та інші);

- реконструкцію самопливних каналізаційних колекторів (вул. Шліхтера, Каунаський колектор, III черга Ново-Дарницького колектора, вул. Борщагівська, від вул. Здолбунівської до проспекту Бажана, вул. Дніпродзержинська, вул. Гайдара, Голосіївський каналізаційний колектор та інші);

- будівництво нових самопливних каналізаційних колекторів (вул. Стеценка, від Мостицького каналізаційного колектора до Головного міського каналізаційного колектора, Південно-Західний каналізаційний колектор (I - IV пускові комплекси);

- будівництво та реконструкцію напірних колекторів (від КНС "Пуща-Водиця" до вул. Газопроводної, КНС "Ново-Подільська" - друга нитка, переключення КНС "Наводницька" в розвантажувальний колектор, переключення КНС "Мишоловка" в розвантажувальний колектор, переключення КНС "Микільська Борщагівка-2" в Південно-Західний колектор, реконструкція третьої нитки КНС "Оболонська", КНС "Перемога" - друга нитка, КНС "Конча-Заспа-6", бульв. Лесі Українки, вул. Урлівська, від вул. Здолбунівської до вул. А. Ахматової та інші);

- реконструкцію дюкерних переходів через р. Дніпро (7 х 1420 м) довжиною 6,6 км.

Проведення робіт з будівництва та введення в експлуатацію самопливного каналізаційного колектора на вул. Стеценка довжиною 3,2 км дозволить вивести з експлуатації аварійну КНС "Нивки". Будівництво та введення в експлуатацію колектора на масиві Феофанія довжиною 3,95 км та реконструкція каналізаційної насосної станції "Метрологічна" дозволить забезпечити відведення стоків від масиву Феофанія, яке наразі виконується за тимчасовою схемою, що приводить до додаткових енергозатрат і значно знижує надійність каналізування цього району.

Для поліпшення системи водовідведення та зменшення енерговитрат передбачено реконструкцію каналізаційних насосних станцій з впровадженням енергозберігаючих технологій ("Метрологічна", "Русанівка", "Микільська Борщагівка-1", "Оболонська", "Ново-Подільська", "Водопарк", "Наводницька", "Мишоловка" та інші).

З метою розвитку міської централізованої системи водовідведення заплановано продовжити будівництво системи відведення стоків житлових масивів малоповерхової забудови приватного сектора.

Головним в організації водовідведення в м. Києві є розділення стічних вод правобережної та лівобережної частин міста. Для цього передбачено розроблення техніко-економічного обґрунтування розміщення правобережних очисних споруд з метою представлення проекту на інвестиційний конкурс.

Розрахункова річна економія електроенергії, що буде досягнута після виконання цих заходів Програми, перевищує 38 ГВт·год., що складає майже 10 % від річного споживання.

Теплопостачання

З метою розвитку системи теплопостачання м. Києва, її оптимізації та скорочення споживання природного газу для виробництва теплової енергії заплановано низку заходів з модернізації джерел теплогенерації:

- реконструкція 15 котелень з встановленням регулюючих гідромуфт на насосному обладнанні, дуттьових вентиляторах та димососах;

- модернізація 5 об'єктів теплопостачання з встановленням теплоутилізаторів;

- реконструкція систем теплопостачання житлових будинків шляхом заміни вбудованих котелень на модульні (вул. Львівська, 25, вул. Добрий шлях, 64, вул. Кудрявська, 12, 16 та 27 - 29, Кудрявський узвіз, 2, вул. Новопольова, 69, просп. Відрадний, 73, просп. Броварський, 93);

- реконструкція котелень із встановленням сучасних котлів (вул. Котельникова, 7/13, вул. Дніпровська, 1-а, вул. Багговутівська, 36-а, просп. Науки, 47);

- реконструкція 11 котелень з переведенням їх на використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Водночас заплановано впровадження на об'єктах теплопостачання когенераційних технологій з використанням альтернативних видів палива на об'єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва та технологій, що передбачають використання теплових насосів, електричного теплоакумуляційного обігріву та гарячого водопостачання.

З метою зменшення втрат теплової енергії при її транспортуванні та забезпечення надійності роботи системи теплопостачання заплановано виконати реконструкцію теплових мереж, у першу чергу збудованих за бітум-перлітовою технологією, та будівництво нових теплових мереж для оптимізації схеми теплопостачання міста. Протягом дії Програми планується реалізувати 94 комплексні проекти по реконструкції магістральних теплових мереж, 8 - по реконструкції розподільчих теплових мереж, 7 - по будівництву теплових мереж.

Також передбачено проведення робіт по відновленню циркуляційних мереж гарячого водопостачання та реконструкції обладнання центральних теплових пунктів, ліквідація яких є технічно неможливою.

Враховуючи необхідність ліквідації дефіциту теплової енергії шляхом оптимізації теплоспоживання та вирішення питання відновлення якості гарячого водопостачання в житлових будинках, де не працюють циркуляційні мережі, заплановано провести децентралізацію систем централізованого опалення та гарячого водопостачання шляхом ліквідації центральних теплових пунктів з влаштуванням індивідуальних теплових пунктів, системи погодного регулювання енерговикористання та автоматичного керування.

На об'єктах теплоспоживання планується здійснити заходи, які дозволять забезпечити стовідсоткове оснащення житлового фонду приладами обліку теплової енергії та запровадити системи дистанційного аналізу та контролю енергоспоживання в житловій та бюджетній сферах.

Розрахункова річна економія природного газу, що буде досягнута після виконання цих заходів Програми, перевищує 170 млн. куб. м, що складає майже 9 % річного споживання природного газу на виробництво теплової енергії для потреб населення.

Електропостачання

З метою розвитку системи електропостачання м. Києва та забезпечення її надійного функціонування заплановано здійснити будівництво:

- кабельної лінії електропередавання 110 кВ "Новокиївська-Московська" від підстанції "Московська" до підстанції "Новокиївська";

- ліній електропередачі 110 кВ "ТЕЦ-5 - Славутич - Позняки" з комплектною розподільною установкою елегазовою (КРУЕ) 110 кВ підстанції "Позняки";

- ліній електропередачі 110 кВ "Західна-Північна" із заміною повітряних ліній від кабельних виводів з підстанції "Західна": перша лінія - до підстанції "Біличі", друга лінія - до підстанції "Мостицька";

- кабельної лінії електропередавання 110 кВ "Західна - I черга живлення ПС "ВУМ".

Реалізація цих проектів дозволить забезпечити створення нових транзитних шляхів між електропідстанціями Київського кільця 330 кВ та надійність електропостачання західної та центральної частин міста Києва.

Газопостачання

Для надійного та безперебійного газопостачання м. Києва передбачено вирішення ряду поточних виробничих задач, подальше удосконалення та розвиток існуючої системи газопостачання:

- реконструкція головного газорегулюючого пункту ГГРП-6 (просп. Московський, 20) шляхом повної заміни технологічного обладнання та капітального ремонту будівлі;

- реконструкція станцій катодного захисту - 10 СКЗ;

- будівельно-монтажні роботи з кільцювання газопроводів у мікрорайоні Жуляни, вул. Лісківська - Макаренка (с. Троєщина), вул. Трьохсвятительська, вул. Промислова до ТЕЦ-5, вул. Добрий шлях;

- заміна відключаючих пристроїв на ввідних газопроводах та в газових колодязях;

- оснащення квартир житлових будинків приладами комерційного обліку газу.

Санітарне очищення міста

Проблеми санітарного очищення міста планується вирішити шляхом:

- забезпечення своєчасного та якісного надання послуг з вивезення побутових відходів;

- реконструкції та модернізації заводу "Енергія" ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" (шляхом будівництва системи хімічного очищення димових газів, модернізації паропроводів, встановлення парових турбін, будівництва сортувальної лінії та лінії з перероблення харчових (органічних відходів);

- будівництва чотирьох комплексів (заводів) з переробки/сортування твердих побутових відходів у правобережній та лівобережній частинах міста, які повинні включати набір процесів для оптимізації логістики, а також мати можливість компенсації збиткових процесів за рахунок більш прибуткових, та спрямовані на мінімізацію захоронення відходів на полігонах;

- впровадження нових технологій поводження з побутовими відходами (використання нових типів контейнерів, видобуток біогазу; виробництво тепла та електроенергії з ТПВ);

- реконструкції та технічного переоснащення полігону твердих побутових відходів N 5 в с. Підгірці Обухівського району Київської області;

- рекультивації першої черги полігону ТПВ N 5 в с. Підгірці Обухівського району Київської області та полігону ТПВ N 1 в с. Пирогів;

- удосконалення системи поводження з ТПВ (збільшення кількості контейнерів для роздільного збирання, окремий збір небезпечних відходів у складі побутових, підвищення свідомості населення за рахунок проведення навчальних та агітаційних заходів, оновлення контейнерного парку та парку сміттєвозів, створення геоінформаційної системи);

- популяризації роздільного збору твердих побутових відходів.

Внаслідок впровадження цих заходів планується отримати такий результат:

- обсяг перероблених/відсортованих відходів збільшиться до 2020 року до 50/11 відсотків відповідно;

- контроль органу місцевого самоврядування над рухом відходів;

- підвищення долі ТПВ у використанні в якості джерела альтернативного виду палива;

- зменшення негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище;

- прозорість тарифоутворення у сфері поводження з ТПВ.

Ритуальні послуги

Шляхами вирішення проблем у сфері надання ритуальних послуг є:

- Організація роботи з виділення земельних ділянок для будівництва нових кладовищ та розширення меж існуючих. За рахунок виділення нових земельних ділянок для будівництва нових кладовищ за межами м. Києва та за рахунок розширення меж Південного, Північного та Лісового кладовищ буде можливість здійснювати поховання на кладовищах, які є зручними для відвідування родичами померлого.

- Будівництво колумбарних стін на Лісовому, Бортничанському, Братському та Військовому кладовищах дасть можливість проводити поховання в міській зоні та послабить напруження серед мешканців м. Києва щодо місць захоронень.

За попередніми розрахунками загальна довжина колумбарних стін на зазначених кладовищах складе 1322 погонні метри з влаштуванням 12800 ніш, що дасть змогу здійснити 45900 поховань та зекономити 10,2 гектара землі.

- Будівництво нового крематорію у Лівобережній частині міста.

Враховуючи те, що кількість кремацій щорічно збільшується і перевищує кількість поховань традиційним способом, виникла необхідність у будівництві нового крематорію. Реалізація цього проекту дозволить встановити нове сучасне кремаційне обладнання, яке виключить негативний вплив на екологію міста та забезпечить мешканців столиці місцями для поховання урн з прахом.

- Проведення інвентаризації місць поховань.

Передбачається створення єдиної бази даних захоронень по кладовищах РС СКП "Спецкомбінат ПКПО". Це дасть можливість вести облік місць захоронень та мати дані, починаючи з інформації щодо першого захоронення, фото захоронення та інше, яка буде використовуватися як для внутрішнього користування, так і для можливості оперативного інформування відповідно до запитів. Створення такої бази вирішить питання щодо проведення незаконних підзахоронень та усуне людський фактор допущення помилок.

Розв'язання проблеми дасть змогу зняти напругу в киян щодо обмеженості місць поховань та сприятиме підвищенню якості ритуальних послуг, які надаються населенню м. Києва.

Інженерний захист територій

На етапі реалізації Програми передбачено виконати такі роботи на основних зсувонебезпечних ділянках:

- укріплення схилу озера Глинка в районі провулку Академіка Філатова у Печерському районі,

- укріплення схилу Совської балки біля вул. Петра Радченка у Солом'янському районі,

- укріплення схилу біля будівлі на вул. Нижньоюрківській, 53 у Подільському районі,

- укріплення дніпровського схилу біля пішохідного мосту у Печерському районі,

- ремонт та укріплення підпірних стінок між будинками N 5/1-а на вул. Трьохсвятительській та N 10 на вул. Костьольній у Шевченківському районі та інших об'єктах, перелік яких визначається за результатами моніторингу.

Крім того, буде проведено обстеження та капітальний ремонт гідротехнічних споруд міста.

Виконання заходів Програми передбачається за рахунок коштів державного бюджету, міського бюджету та інших джерел, не заборонених чинним законодавством України.

Обсяги фінансування заходів Програми уточнюються та визначаються щорічно відповідно до можливостей бюджету м. Києва, прийнятих інвестиційних пропозицій і програм та пропозицій суб'єктів господарювання на відповідний рік.

Прогнозний обсяг фінансового забезпечення виконання завдань Комплексної цільової програми підвищення енергоефективності та розвитку житлово-комунальної інфраструктури міста Києва на 2016 - 2020 роки наведено в таблиці 6.

Таблиця 6

Ресурсне забезпечення Комплексної цільової програми
підвищення енергоефективності та розвитку
житлово-комунальної інфраструктури міста Києва на 2016 - 2020 роки

тис. грн.

Напрями діяльності, перелік завдань
і заходів програми та результативні показники

Напрями та пріоритетні завдання визначені відповідно до положень Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 року N 5/2015, Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року N 385, Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року, затвердженої рішенням Київської міської ради від 15 грудня 2011 року N 824/7060.

Напрям 1. Удосконалення системи управління
у сфері житлово-комунального господарства

Пріоритетним завданням зазначеного напряму є підвищення ефективності управлінських процесів у житлово-комунальному господарстві, що передбачає реалізацію заходів спрямованих на:

- створення сприятливих умов для конкуренції на ринку послуг з управління та утримання житлового фонду;

- забезпечення сталого функціонування об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та підтримку їх створення;

- залучення будинкових громад та інших форм самоорганізації населення до управління житловим фондом;

- створення системи захисту інтересів та прав споживачів житлово-комунальних послуг;

- надання фінансової підтримки для створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків на умовах, визначених виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Напрям 2. Технічне переоснащення та підвищення енергоефективності
у галузях житлово-комунального господарства

Пріоритетними завданнями цього напряму є:

"Житловий фонд та благоустрій прибудинкової території":

- застосування енергозберігаючих технологій та обладнання при проведенні капітального ремонту житлового фонду м. Києва;

- забезпечення енергоефективності житлового фонду;

- зменшення втрат і витрат ресурсів у житлово-комунальному господарстві;

- реконструкція та модернізація ліфтового господарства;

- якісне оновлення середовища проживання людей (облаштування ігрових та спортивних майданчиків, асфальтування прибудинкових територій житлових будинків і міжквартальних проїздів);

- запровадження нових механізмів стимулювання населення на умовах спільного фінансування до впровадження енергоефективних заходів у житлових будинках, капітального ремонту та оновлення житлового фонду та обладнання, в тому числі, ліфтів, сприяння здешевленню кредитів для населення, об'єднань співвласників багатоквартирних будинків і житлово-будівельних кооперативів;

"Будинки бюджетної сфери, що фінансуються з бюджету міста Києва":

- зменшення теплоспоживання будівель бюджетної сфери, що фінансуються з бюджету міста Києва, шляхом їх термосанації;

- модернізація систем освітлення будівель бюджетної сфери, що фінансуються з бюджету міста Києва;

- зменшення теплоспоживання будівель шляхом реконструкції систем гарячого водопостачання закладів бюджетної сфери, що фінансуються з бюджету міста Києва, із застосуванням відновлюваних джерел енергії;

"Система водопостачання та водовідведення":

- будівництво свердловин малої потужності для відновлення роботи бюветних комплексів;

- невідкладні заходи з оптимізації системи водовідведення;

- реконструкція Бортницької станції аерації;

- розвиток міської централізованої каналізації шляхом подальшого будівництва та реконструкції колекторів і мереж;

- реконструкція каналізаційних насосних станцій з впровадженням енергозберігаючих технологій;

- реконструкція дюкерних переходів через р. Дніпро;

- будівництво централізованої системи водовідведення житлових масивів малоповерхової забудови приватного сектора;

- будівництво правобережних очисних споруд;

"Система газопостачання, постачання теплової енергії, електроенергії":

- оснащення житлових будинків приладами обліку теплової енергії;

- впровадження системи дистанційного аналізу та обліку енергоспоживання в комплексі з відновленням роботи (модернізацією) обладнання індивідуальних теплових пунктів;

- оснащення житлових будівель м. Києва приладами для забезпечення погодозалежного регулювання постачання теплової енергії;

- реконструкція теплових мереж (магістральних та розподільчих);

- реконструкція теплових пунктів;

- реконструкція котелень з встановленням регулюючих гідромуфт на насосному обладнанні, дуттьових вентиляторах та димососах;

- модернізація об'єктів теплопостачання з встановленням теплоутилізаторів;

- реконструкція котелень з ліквідацією малоефективних котелень;

- впровадження технологій теплозабезпечення з використанням альтернативних видів палива;

- будівництво ТЕЦ на відновленому паливі у Деснянському районі (проектні роботи);

- будівництво ліній електропередач напругою 35 - 110 (150) кВ;

- реконструкція об'єктів системи газопостачання;

"Санітарне очищення міста":

- будівництво чотирьох сучасних комплексів з переробки твердих побутових відходів;

- створення потужностей з переробки будівельних та великогабаритних відходів на базі полігону N 6 (вул. Червонопрапорна);

- реконструкція заводу "Енергія" ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" шляхом будівництва системи хімічного очищення димових газів та підвищення його потужності до 300 - 350 тис. т/рік;

- реконструкція та технічне переоснащення полігону твердих побутових відходів N 5 в с. Підгірці Обухівського району Київської області;

- удосконалення системи накопичення, збирання та перероблення відходів;

- забезпечення достатньої кількості контейнерів для роздільного збору відходів;

- організація впровадження нових технологій поводження з побутовими відходами;

"Ритуальні послуги":

- реконструкція та будівництво міських кладовищ, в тому числі виділення земельної ділянки;

- будівництво колумбарних стін;

- будівництво нового крематорію у лівобережній частині міста;

- проведення інвентаризації місць поховань;

"Інженерний захист території":

- запобігання природним та техногенним аваріям внаслідок зсувних процесів на території міста шляхом проведення комплексу протизсувних заходів і протиаварійних робіт.

Напрям 3. Організаційне забезпечення розвитку житлово-комунальної сфери

Пріоритетні завдання цього напряму:

- зміцнення кадрового потенціалу галузі житлово-комунального господарства;

- залучення громадськості до процесів формування житлової політики та розвитку житлово-комунального господарства, а також до контролю за їх втіленням;

- створення центру енергоефективності в м. Києві та запровадження системи навчання з питань енергозбереження на підприємствах житлового господарства;

- створення та ведення міської геоінформаційної системи поводження з побутовими відходами;

- науковий розвиток сфери житлово-комунального господарства.

Напрями діяльності, завдання та заходи Програми наведені у додатку 1.

Очікувані результативні показники виконання Програми наведені у таблиці 7.

Таблиця 7

Очікувані результативні показники виконання Програми

Виконання завдань та заходів Програми є запорукою надійного функціонування житлово-комунального господарства м. Києва на засадах енергозбереження, реалізація Програми сприятиме задоволенню потреб споживачів у житлово-комунальних послугах, дозволить запобігти виникненню надзвичайних ситуацій, що пов'язані з функціонуванням систем життєзабезпечення м. Києва.

Координація та контроль за ходом виконання програми

Координацію виконання Програми здійснює заступник голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом обов'язків, який координує дії виконавців Програми та контролює її виконання, визначає порядок взаємного інформування (із зазначенням конкретних строків), звітування тощо та організовує інформування громадськості про хід її виконання. Ці функції він виконує з обов'язковим залученням постійної комісії Київської міської ради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу.

Виконання Програми здійснюється шляхом реалізації її завдань і заходів співвиконавцями, зазначеними у цій Програмі, серед яких: структурні підрозділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в місті Києві державні адміністрації та інші.

Відповідальний виконавець Програми - Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є головним розпорядником коштів та несе відповідальність за їх цільове та ефективне використання. Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечує регулярний моніторинг виконання Програми та підготовку звітної і аналітичної інформації.

Безпосередній контроль за виконанням завдань і заходів Програми та за цільовим і ефективним використанням коштів здійснює постійна комісія Київської міської ради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу із залученням механізму громадського контролю (у тому числі уповноваженими представниками Громадської ради при Київській міській державній адміністрації).

Визначаються такі етапи здійснення контролю:

- щорічно, до затвердження бюджету міста Києва та Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на наступний рік, але не пізніше 01 грудня, Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) погоджує із постійною комісією Київської міської ради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу детальний план виконання Програми на наступний рік згідно із формою, наведеною у додатку 2. Остаточне узгодження плану виконання Програми здійснюється у місячний термін після прийняття бюджету міста Києва та Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на відповідний рік;

- Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щоквартально до 01 числа другого місяця, що настає за звітним періодом, подає постійній комісії Київської міської ради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу, постійній комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), звіт про стан виконання Програми та оприлюднює його на єдиному веб-порталі територіальної громади міста Києва.

Постійна комісія Київської міської ради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу:

- здійснює обґрунтовану оцінку результатів виконання Програми та, у разі потреби, спільно з представниками громадянського суспільства розробляє пропозиції щодо доцільності продовження тих чи інших заходів, включення додаткових заходів і завдань, уточнення показників, обсягів і джерел фінансування, переліку виконавців, строків виконання Програми;

- на вимогу представників громадськості раз на рік проводить нараду із представниками громадянського суспільства, органами самоорганізації населення, громадських організацій з питань виконання Програми;

- відповідальний виконавець регулярно, не рідше 1 разу в квартал, розміщує на єдиному веб-порталі територіальної громади міста Києва інформацію про основні досягнуті результати реалізації Програми.

За ініціативою Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), замовника, постійної комісії Київської міської ради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу або головного розпорядника коштів Програми розгляд проміжного звіту про хід виконання Програми, ефективність реалізації її завдань і заходів та досягнення проміжних цілей може розглядатися на сесіях Київської міської ради та на засіданнях відповідних постійних комісій Київської міської ради. Після закінчення встановленого строку виконання Програми відповідальний виконавець складає заключний звіт про результати її виконання та подає його на розгляд постійної комісії Київської міської ради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу разом із пояснювальною запискою про кінцеві результати виконання Програми не пізніше ніж у двомісячний строк після закінчення встановленого строку її виконання.

Звіт про виконання будь-якого етапу або календарного періоду виконання Програми може бути перевірений незалежним аудитом за ініціативою постійної комісії Київської міської ради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу або рішенням Київської міської ради.

Остаточний звіт виконання Програми повинен бути перевірений незалежним аудитом і розглянутий на сесії Київської міської ради.

Київський міський голова В.Кличко

Додаток 1

Напрями діяльності,
завдання та заходи комплексної цільової програми підвищення
енергоефективності та розвитку житлово-комунальної інфраструктури
міста Києва на 2016 - 2020 роки

Київський міський голова В.Кличко

Додаток 2

Форма плану-графіка
виконання заходів комплексної цільової програми підвищення
енергоефективності та розвитку житлово-комунальної інфраструктури
міста києва на 2016 - 2020 роки

План-графік
з реалізації заходів _________________________________________________________________, у ______ році
(назва комунального підприємства - головного розпорядника коштів)

Київський міський голова В.Кличко