КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА
VIII сесія VI скликання

РІШЕННЯ
27.10.2011 N 387/6603

Про затвердження Регіональної програми
підвищення енергоефективності
на 2011-2015 роки для міста Києва

(Із змінами, внесеними згідно з Рішенням Київської міської ради
N 281/281 від 09.10.2014)

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 6 Закону України "Про енергозбереження", постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2010 N 243 "Про затвердження Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки", Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 N 145-р, та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 N 891-р "Про затвердження плану заходів на 2010 рік щодо реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року" Київська міська рада вирішила:

1. Затвердити Регіональну програму підвищення енергоефективності на 2011-2015 роки для міста Києва (далі - Програма), що додається.

2. Головним управлінням, управлінням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районним в місті Києві державним адміністраціям та підприємствам, установам, організаціям, відповідальним за виконання заходів, керуватися Програмою при розробці щорічних планів з впровадження енергозберігаючих заходів.

3. Районним в місті Києві державним адміністраціям, головним управлінням, управлінням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подавати до Головного управління енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) узагальнену інформацію про стан виконання Програми щоквартально до 10 числа місяця, наступного за звітним періодом.

4. Фінансування заходів, передбачених Програмою, здійснювати в межах коштів загального обсягу видатків, передбачених на відповідні бюджетні роки.

5. Головному управлінню енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації):

5.1. Щоквартально до 25 числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати постійній комісії Київради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу та постійній комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку звіт про стан виконання Програми.

5.2. Щорічно звітувати Київській міській раді про стан виконання Програми.

6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу та постійну комісію Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

Київський міський голова Л.Черновецький

Затверджено
Рішення Київради
27.10.2011 N 387/6603

Регіональна Програма
підвищення енергоефективності
на 2011-2015 роки для міста Києва

Паспорт програми

1. Ініціатор розроблення Програми: Головне управління енергетики, енергоефективності та енергозбереження.

2. Дата, номер і назва розпорядчих документів органу виконавчої влади про розроблення Програми: постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2010 N 243 "Про затвердження Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки", розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 N 145-р "Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року", розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 N 1567-р "Про програми підвищення енергоефективності та зменшення споживання енергоресурсів".

3. Розробник Програми: Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут".

4. Замовник Програми (відповідальний виконавець): Головне управління енергетики, енергоефективності та енергозбереження.

5. Учасники (співвиконавці) Програми: районні в місті Києві державні адміністрації, головні управління освіти і науки, охорони здоров'я, житлового господарства, комунального господарства, екології та охорони природних ресурсів, транспорту та зв'язку, промислової, науково-технічної та інноваційної політики, економіки та інвестицій, ПАТ "КИЇВЕНЕРГО", ПАТ "ЕКОСТАНДАРТ", ПАТ "КИЇВГАЗ", ПАТ "АК "КИЇВВОДОКАНАЛ".

6. Термін реалізації Програми: 2011-2015 роки.

7. Перелік місцевих бюджетів, які беруть участь у виконанні Програми (для комплексних програм): бюджет міста Києва.

8. Програма затверджена рішенням сесії від ___.____________ 2011 року N __________.

9. Прогнозні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

Список умовних позначень

АПК - агропромисловий комплекс

ВВП - валовий внутрішній продукт

ВДВ - валова додана вартість

ВЕР - вторинні енергетичні ресурси

ВРП - валовий регіональний продукт

ГВП - гаряче водопостачання

ЕЗЗ - енергозберігаючі заходи

ЕТТ - електротеплоакумулюючі технології

ЖКГ - житлово-комунальне господарство

ІТП - індивідуальні теплові пункти

КГУ - когенераційна установка

КДПЕ - Комплексна державна програма енергозбереження України

МІТП - модульні індивідуальні теплові пункти

НВДЕ - нетрадиційні та відновлювані джерела енергії

НКРЕ - Національна комісія регулювання електроенергетики України

ОСББ - об'єднання співвласників багатоквартирних будинків

ПЕБ - паливно-енергетичний баланс

ПЕК - паливно-енергетичний комплекс

ПЕР - паливно-енергетичні ресурси

ПІТ - попередньо ізольовані труби

РГ - розосереджена генерація

СЕМ - системи енергетичного менеджменту

ТНУ - теплонасосна установка

ТП - трансформаторна підстанція

ЦТП - централізований тепловий пункт

Держенергоефективності - Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України

НАЕР - Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів

кг у. п. - кілограм умовного палива

т у. п. - тонна умовного палива

Перевідні коефіцієнти

У Регіональній програмі підвищення енергоефективності на 2011-2015 роки для міста Києва (далі - Програма) застосовані перевідні коефіцієнти між різними видами енергоресурсів, визначені статистичною формою звітності 11-МТП.

1000 куб.м природного газу = 8,11 Гкал теплової енергії = 3305 кВт·год. електроенергії = 1,55 т вугілля = 4,36 куб.м дров

1000 кВт·год. електроенергії = 303 куб.м природного газу = 2,45 Гкал теплової енергії = 0,468 т вугілля = 1,32 куб.м дров

1 Гкал теплової енергії = 407 кВт·год. електроенергії = 123 куб.м природного газу = 0,191 т вугілля = 0,54 куб.м дров.

Вступ

Політика енергозбереження та підвищення енергоефективності в усіх сферах суспільного життя держави є важливим чинником впливу на сучасну енергетичну безпеку України, стабільне забезпечення виробництва та населення енергоносіями. Серед найважливіших умов сталого та пропорційного розвитку держави є вирішення проблем енергоємності виробництва та суттєвого підвищення енергоефективності економіки, які протягом останніх років були і залишаються одними з основних чинників економічної і національної безпеки.

Фактор енергозбереження у сучасних умовах є одним із визначальних для енергетичної стратегії України і м. Києва зокрема. Від його рівня залежать ефективне функціонування національної економіки та соціально-економічний розвиток столиці України. Основним показником енергоефективності економіки вважається енергоємність валового внутрішнього продукту (ВВП), який для України приблизно втричі перевищує ВВП передових економічно розвинутих країн. Проблема високої енергоємності ВВП має загальнодержавний характер, оскільки стосується конкурентоспроможності продукції економіки, рівня собівартості продукції, обсягів споживання електроенергії, теплової енергії, природного газу, нафти і продуктів її переробки у суспільному виробництві, бюджетній сфері та населенням.

Одними з основних узагальнюючих показників розвитку економіки будь-якого регіону, що характеризують його ефективність у цілому, відповідність сучасному рівню розвитку техніки, технологій і організації суспільного виробництва, є зміна обсягів валового регіонального продукту (ВРП), а також рівня витрат паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) на обсяг ВРП, що характеризує енергоємність валового регіонального продукту. Успішність політики енергоефективності у цьому контексті буде залежати від науково обґрунтованого економічного аналізу, прогнозування та оптимізації енергетичного балансу держави.

Київ - промислово розвинутий регіон, від стабільності функціонування якого залежить стабільність економіки країни в цілому. Розв'язання проблем ефективного та раціонального споживання енергоресурсів, впровадження енергоефективних, екологічно чистих технологій має для економіки столиці України велике значення.

Незважаючи на те, що у Києві з 2000 року проводились роботи, спрямовані на економне та ефективне використання ПЕР у виробничій та соціальній сфері, втрати енергоресурсів суттєво не зменшуються і залишається недостатньо високим рівень реалізації потенціалу енергозбереження.

Наявний значний потенціал енергозбереження, динамічність ринку енергоресурсів потребують сьогодні адекватного реагування на існуючу ситуацію та об'єднання дій центральних і регіональних органів влади, керівників підприємств та організацій усіх форм власності.

Для м. Києва є актуальними проблеми ефективного використання ПЕР, зменшення витрат на енергоносії в собівартості продукції, оптимального використання наявних місцевих видів енергетичних ресурсів та збільшення рівня споживання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії. Саме тому пріоритетом в діяльності органів виконавчої влади м. Києва є проведення послідовної політики по впровадженню енергоефективних та ресурсозберігаючих технологій, із визначенням першочергових завдань для міських та районних органів влади, підприємств, та організацій усіх форм власності: у промисловості, житловому і комунальному господарстві, бюджетній сфері, а також координація їх дій.

Механізмом розв'язання зазначених проблем є реалізація Регіональної програми підвищення енергоефективності на 2011-2015 роки для міста Києва, що дасть можливість створити умови для зниження рівня енергоємності валового внутрішнього продукту, оптимізації структури енергетичного балансу регіону, збільшення обсягів використання НВДЕ, вторинних енергетичних ресурсів, впровадження дієвого механізму реалізації державної політики у сфері енергоефективності.

Програма сприятиме виконанню Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2010 N 243.

Програма розроблена на виконання наступних нормативно-правових актів:

- Указу Президента України від 27.12.2005 N 1863/2005 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 грудня 2005 року "Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері її забезпечення";

- постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 N 447 "Питання реалізації Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки";

- постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2010 N 243 "Про затвердження Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки";

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 N 145-р "Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року";

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 N 891-р "Про затвердження плану заходів на 2010 рік щодо реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року";

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 N 1567-р "Про програми підвищення енергоефективності та зменшення споживання енергоресурсів", а також на підставі пропозицій підприємств, організацій, галузевих управлінь Київміськдержадміністрації, районних державних адміністрацій.

Програма є основою цілеспрямованої діяльності місцевих органів виконавчої влади міста Києва щодо організації та координації дій, спрямованих на підвищення енергоефективності.

Програма розвиває, поглиблює та конкретизує основні напрямки енергозбереження, включаючи як стратегічні питання енергозбереження та енергоефективності, так і першочергові маловитратні заходи з урахуванням сучасних умов і перспектив економічного розвитку м. Києва.

Реалізація потенціалу енергозбереження полягає в структурно-технологічній перебудові економіки міста та подальшому удосконаленні адміністративних і економічних механізмів, що сприяють підвищенню енергоефективності та енергозбереженню. Цей процес передбачає виведення з роботи морально застарілого, зношеного устаткування, припинення випуску неефективної (з точки зору енерговикористання) продукції та впровадження нових технологій, обладнання і побутових приладів, а також створення системи моніторингу виробництва та використання енергоносіїв.

Технологічна перебудова, впровадження новітніх технологій, машин, обладнання та побутових приладів потребує накопичення власного і залучення зовнішнього інвестиційного капіталу.

Поряд з цим частина технологічних заходів Програми пов'язана зі скороченням використання енергоресурсів за рахунок підвищення рівня експлуатації існуючого енергетичного обладнання, модернізації технологічних процесів, перш за все за рахунок маловитратних заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання ПЕР, усунення марнотратного використання енергоносіїв, зменшення втрат, оптимізацію режимів роботи.

Заходи з підвищення енергоефективності повинні впроваджуватися на підставі цілеспрямованої державної політики щодо виконання обов'язкової державної експертизи і контролю за станом використання енерговитратних технологій та створення за рахунок санкцій і законодавчо визначених обмежень таких умов, за яких використання такого обладнання та технологій буде припинено.

Формування сприятливого клімату для виробництва та впровадження енергоефективних технологій, машин і устаткування можливе за умови проведення ефективної цінової політики, цільового кредитування відповідних програм та проектів за рахунок коштів державного і міського бюджетів.

Основні заходи, що передбачені Програмою, зосереджені на підвищенні рівня енергоефективності в таких секторах економіки м. Києва як бюджетна сфера, енергетичний комплекс, житлове і комунальне господарство, комунальний транспорт, промисловість.

Програма є складовою частиною Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 рр. та відображає державну політику у сфері енергозбереження та енергоефективності на рівні м. Києва.

1. Загальні положення

Програма є нормативно-організаційним інструментом реалізації комплексу енергозберігаючих заходів, який забезпечує переведення економіки міста Києва на енергозберігаючий шлях розвитку з дотриманням встановлених екологічних вимог.

Програма є основою для здійснення міської політики в галузі енергозбереження та енергоефективності.

При реалізації Програми забезпечуватиметься досягнення у встановлені терміни визначених показників енергоефективності в окремих секторах економіки м. Києва.

Реалізація заходів Програми створить умови для покращення економічних показників діяльності підприємств та енергоємних галузей, підвищення надійності їх енергозабезпечення, зменшення споживання ПЕР, зниження собівартості продукції і дасть змогу:

- знизити рівень енергоємності окремих видів продукції та послуг на 20 % порівняно з 2009 роком;

- підвищити рівень енергетичної безпеки Київського регіону та конкурентоспроможності міської економіки;

- зменшити залежність від імпортованих енергоносіїв, знизити обсяги споживання органічного палива, знизити техногенний вплив на довкілля і підвищити рівень екологічної безпеки систем енергопостачання, у першу чергу систем теплопостачання;

- створити нові робочі місця;

- оптимізувати структуру та обсяг енергоспоживання;

- зменшити обсяги виробничих витрат та невиробничих втрат енергоносіїв;

- створити умови для залучення фінансових ресурсів, необхідних для оновлення та модернізації виробничих фондів;

- підвищити економічну та енергетичну ефективність і рівень надійності енергетичного обладнання теплових електростанцій, теплоелектроцентралей;

- зменшити фактичні питомі витрати ПЕР, пов'язані з виробництвом та транспортуванням теплової і електричної енергії;

- оптимізувати структуру енергетичного балансу м. Києва, зокрема, забезпечити зменшення частки в енергетичному балансі природного газу та нафтопродуктів, заміщення їх іншими видами енергетичних ресурсів, насамперед отриманими з НВДЕ та ВЕР;

- підвищити рівень теплозабезпечення населення та зменшити обсяги використання природного газу для виробництва теплової енергії, необхідної для опалення житлового фонду та будівель бюджетних організацій і установ;

- зменшити обсяги капітальних вкладень у проведення заміни теплоенергетичного обладнання на підприємствах комунальної енергетики, промисловості;

- забезпечити зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин;

- підвищити рівень інформування громадян щодо необхідності заощадження енергоресурсів.

У результаті реалізації заходів Програми для конкретних об'єктів м. Києва планується забезпечити:

- зменшення енергоємності виробництва одиниці окремих видів продукції (виконаних робіт, наданих послуг) не менше 20 % від базового року;

- зменшення втрат ПЕР при виробленні одиниці окремих видів продукції (виконаних робіт, наданих послуг) не менше 40 % від базового року;

- забезпечення економії бюджетних коштів (за умови дотримання відповідних вимог щодо охорони праці, санітарних норм та правил тощо) на утримання бюджетних установ за рахунок запровадження відповідних заходів та проектів - на 50 % від базового року.

Програма направлена на забезпечення конкурентоспроможності, фінансової стійкості, енергетичної та екологічної безпеки економіки міста, а також зростання рівня і якості життя населення за рахунок реалізації потенціалу енергозбереження та підвищення енергетичної ефективності на основі модернізації, технологічного розвитку і переходу до раціонального і екологічно відповідального використання енергетичних ресурсів.

Програма передбачає суттєве зниження частки енергетичних витрат, зниження навантаження з оплати послуг енергопостачання на бюджетну систему та забезпечення підвищення конкурентоспроможності і фінансової стійкості економіки міста, забезпечення населення якісними енергетичними послугами за доступними цінами; зниження викидів парникових газів. А також зниження шкідливих викидів та зміцнення на цій основі здоров'я населення.

Програма передбачає здійснити перехід на енергоефективний шлях розвитку економіки м. Києва.

На етапі 2016-2025 рр. передбачається забезпечити розвиток економіки столиці України по енергоефективному шляху.

Заходи Програми охоплюють основані галузі економіки та соціальну сферу і мають стати одним із пріоритетних напрямків модернізації та технологічного розвитку економіки м. Києва.

2. Визначення проблеми,
на розв'язання якої спрямована Програма

2.1. Основні показники соціально-
економічного розвитку м. Києва

Географічне положення. Місто розташоване на півночі України, на межі Полісся та лісостепу, по обидва береги Дніпра в його середній течії. Площа міста 836 ккв.м. Довжина вздовж берега - понад 20 км. Київ здавна знаходився на перетині важливих автомобільних та залізничних шляхів. Рельєф Києва сформувався на межі Придніпровської височини, а також Поліської та Придніпровської низовин. Більша частина міста лежить на високому (до 196 м над рівнем моря) правому березі Дніпра - Київському плато, порізаному густою сіткою ярів на окремі височини. Менша частина лежить на низинному лівому березі Дніпра. Житлові квартали міста оточує суцільне кільце лісових масивів.

Клімат. Клімат помірно континентальний, із м'якою зимою і теплим літом. Середньомісячні температури січня становлять -5,5° C, липня +19,2° C. Абсолютний мінімум -32,2° C (лютий 1929 року), абсолютний максимум - +39,9° C (серпень 1898 року). Середньорічна кількість опадів - 649 мм, максимум опадів припадає на липень (88 мм), мінімум - на жовтень (35 мм). Взимку у м. Києві утворюється сніговий покрив, середня висота покриву у лютому 20 см, максимальна - 44 см.

Населення. Київ - найбільше місто в Україні за кількістю жителів. За останніх десять років населення міста стабільно зростає в середньому на 20 тис. осіб за рік. На січень 2010 року населення міста складало 2785,1 тис. осіб, а на січень 2011 року 2799,2 тис. осіб. Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України оцінює сукупне населення Києва, разом з незареєстрованими громадянами, у 3144 тис. осіб. Разом з навколишніми передмістями Київ утворює Київську агломерацію з населенням понад 4 млн. мешканців.

Основні показники соціально-економічного розвитку за даними Держкомстату України м. Києва приведено у табл. 2.1 - 2.13, зокрема: в табл. 2.1 - показники соціально-економічного розвитку; табл. 2.2 - ступінь зносу основних засобів; табл. 2.3 - обсяги експорту товарів; табл. 2.4 - обсяги імпорту товарів за регіонами; табл. 2.5 - прямі іноземні інвестиції; табл. 2.6 - індекси споживчих цін; табл. 2.7 - індекси промислової продукції; табл. 2.8 - інвестиції в основний капітал; табл. 2.9 - індекси обсягів будівельних робіт; табл. 2.10 - індекси інвестицій в основний капітал у житлове будівництво; табл. 2.11 - роздрібний товарооборот підприємств.

Таблиця 2.1

Показники соціально-економічного розвитку м. Києва*

____________

¹Січень - листопад 2010 року.

²Листопад 2010 року до жовтня 2010 року.

³Листопад 2010 року до листопада 2009 року.

⁴Січень - листопад 2010 року до січня - листопада 2009 року.

⁵Січень - листопад 2009 року до січня - листопада 2008 року.

⁶По економічно активних підприємствах.

⁷Станом на 1 грудня 2010 року.

⁸Станом на 1 січня 2011 року.

⁹Грудень до грудня попереднього року.

* За даними Головного управління статистики у м. Києві.

х - дані відсутні.

Таблиця 2.2

Ступінь зносу основних засобів по Україні
та м. Києву за 2000-2009 роки (у відсотках)*

____________

* Держкомстат України

Таблиця 2.3

Обсяги експорту товарів
по Україні та м. Києву*

____________

* Держкомстат України

Таблиця 2.4

Обсяги імпорту товарів за
регіонами по Україні та м. Києву*

____________

* Держкомстат України

Таблиця 2.5

Прямі іноземні інвестиції по Україні та
м. Києву (на початок року, млн. дол. США)*

____________

* Держкомстат України

Таблиця 2.6

Індекси споживчих цін по Україні та м. Києву
(грудень до грудня попереднього року; відсотків)*

____________

* Держкомстат України

Таблиця 2.7

Індекси промислової продукції
по Україні та м. Києву*

____________

* Держкомстат України

Таблиця 2.8

Інвестиції в основний капітал
по Україні та м. Києву*

____________

* Держкомстат України

Таблиця 2.9

Індекси обсягів будівельних
робіт по Україні та м. Києву*

____________

* Держкомстат України

Таблиця 2.10

Індекси інвестицій в основний капітал
у житлове будівництво по Україні та м. Києву
(відсотків до попереднього року)*

____________

* Держкомстат України

Таблиця 2.11

Роздрібний товарооборот підприємств
по Україні та м. Києву*

____________

* Держкомстат України

Динамічний розвиток внутрішнього ринку і сприятлива світова ринкова кон'юнктура, стрімкий розвиток будівельної галузі, переваги, пов'язані зі столичним статусом Києва, притік дешевої робочої сили з інших регіонів виступили вагомими чинниками економічного росту протягом останнього десятиліття, однак така модель економічного розвитку виявилась неспроможною адекватно відреагувати на зовнішні виклики та мінімізувати негативні наслідки світової фінансової кризи, які у 2009 році суттєво вплинули на загальний стан економіки міста.

У 2009 році у м. Києві відмічалось значне згортання виробничої та інвестиційної активності промислового комплексу. За підсумками року обсяг реалізованої промислової продукції становить 35,0 млрд. грн., що на душу населення склало 12,7 тис. грн.

Аналіз структурних зрушень у розрізі галузей свідчить про реагування промислового комплексу міста на скорочення реалізації продукції на світових ринках і переорієнтацію його на внутрішні потреби. У загальних обсягах реалізованої продукції збільшилась частка харчової промисловості, яка зросла з 21,4 % у 2008 році до 23,3 % у 2009 році; хімічної та нафтохімічної - з 11,9 % до 15,6 %, целюлозно-паперової промисловості і видавничої справи - з 10,4 % до 11,4 %; виробництва та розподілення електроенергії, газу та води - з 20,5 % до 23,6 %. Структура обсягу реалізованої промислової продукції у 2008 - 2009 роках приведена в табл. 2.12.

Таблиця 2.12

Структура обсягу реалізованої промислової
продукції у 2008-2009 роках, у відсотках

____________

* Головне управління статистики м. Києва

Рівень освоєння (використання) інвестицій в основний капітал у 2009 році склав 54,3 % показника 2008 року та дорівнював 28227,6 млн. грн. (18,6 % від загальнодержавного обсягу по країні). Змінилась структура інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності, що позначилось на зменшенні обсягів їх освоєння в галузі фінансовій діяльності (за 2009 рік - 84,6 % рівня 2008 року); транспорту та зв'язку (61,7 %); промисловості (56,2 %); торгівлі, ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (51,3 %); операціях з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям (49,4 %).

Основними напрямками здійснення інноваційної діяльності на промислових підприємствах міста є впровадження нових технологій та виготовлення нових видів продукції. Всього протягом 2009 року підприємствами міста впроваджено 289 нових технологічних процесів, з яких 88 - маловідходні та ресурсозберігаючі технології; освоєно 426 найменувань інноваційних видів продукції.

Наведемо характеристику розвитку економіки м. Києва у 2010 році.

Промисловість. У 2010 році відносно 2009 року обсяг промислової продукції збільшився на 4,1 %. Це відбулось за рахунок зростання обсягів виробництва та розподілення електроенергії, газу та води; оброблення деревини і виробництва виробів з деревини; легкої промисловості; целюлозно-паперового виробництва та видавничої діяльності; виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції; хімічної і нафтохімічної промисловості. Решта видів промислової діяльності зазнали скорочення виробництва: виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів - на 2,4 %; металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів - на 5,8 %, машинобудування - на 1,7 %. У виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів за 2010 рік до 2009 року обсяги продукції зменшились на 2,4 %.

Транспорт. Транспортна мережа міста на початок 2010 року складається з трамвайних колій протяжністю 249,6 км, тролейбусних ліній - 500,3 км, 59,9 км ліній метрополітену з 46 станціями та 1630,1 км автошляхів загального користування. Кількість рухомого складу громадського транспорту складається з 1588 автобусів, 463 вагонів трамваю, 533 тролейбусів та 669 вагонів метро. За рахунок відкриття нових автобусних маршрутів, у т. ч. маршрутних, частка перевезень пасажирів автомобільним транспортом збільшилась на 9,5 %.

Житлово-комунальне господарство. Ситуація в житлово-комунальному господарстві продовжує ускладнюватися, відсутні позитивні зміни у становленні ринкових засад господарювання, розвитку конкуренції та залученні приватних інвестицій у підприємства галузі. Неефективність реформування цієї галузі призвела до критичного стану основних фондів підприємств ЖКГ. Недосконала тарифна політика зумовила хронічну і постійно зростаючу збитковість підприємств. Значна кількість підприємств галузі неспроможні ефективно працювати в ринкових умовах і надавати споживачам послуги належної якості.

Значними і постійно зростаючими є втрати води і теплової енергії. Питомі витрати енергетичних ресурсів під час виробництва і надання житлово-комунальних послуг майже удвічі перевищують відповідні показники країн Європейського Союзу. Технічний стан ЖКГ досяг такої межі, що потребує рішучих дій з боку держави та місцевих органів влади у напрямку проведення структурних реформ та переводу галузі на ринкові умови господарювання. У протилежному випадку вартість житлово-комунального обслуговування зростатиме високими темпами на фоні зниження надійності та якості житлово-комунальних послуг.

Бюджетна сфера. У місті Києві налічується 1951 будівля бюджетної сфери, загальна площа яких складає понад 6,2 млн. кв.м, у тому числі: заклади освіти - 51 %; заклади охорони здоров'я - 42 %; заклади культури - 5 %; інші заклади бюджетної сфери - 2 %.

Система опалення будівель комунальної власності в переважній більшості розбалансована, спостерігається нерівномірність температур по приміщеннях будівлі.

Паливно-енергетичний комплекс. Енергетика м. Києва та приміської зони є єдиним енергокомплексом, який входить до Центральної енергосистеми та Об'єднаної Енергосистеми України.

Енергозабезпечення столиці здійснюється структурними підрозділами ПАТ "Київенерго": 12 філіалів і 2 структурних відокремлених підрозділи та ПАТ "Екостандарт".

За підсумками 2010 року в загальному обсязі генерації України ПАТ "Київенерго" займало 2,63 % з виробництва електроенергії серед генеруючих підприємств Міненерговугілля (за даними Міністерства). Загальний обсяг генерації ПАТ "Київенерго" в 2010 році становить 4747,9 тис. кВт·год. У порівнянні з 2009 роком (3787,2 тис. кВт·год.) обсяг збільшився на 960,8 тис. кВт·год. (25,3 %).

ПАТ "АК "Київводоканал"

Водопостачання та водовідведення у м. Києві здійснюється ПАТ "АК "Київводоканал".

Щорічно в місті відбувається до 20 тис. аварій каналізаційних мереж. У аварійному стані знаходяться колектори, збудовані в 1950-1980 рр., які отримали значні пошкодження та також потребують негайного ремонту. Через процеси корозійного характеру в аварійному стані знаходиться Головний міський каналізаційний колектор (нормативний строк використання закінчився в 1992 році), його подальша експлуатація може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій загальнодержавного масштабу в разі аварійного скиду великої кількості неочищених каналізаційних стоків в акваторію р. Дніпро.

Модернізації потребують Дніпровська та Деснянська водопровідні станції, господарство яких має значний рівень амортизаційного зносу та застаріле обладнання.

Проведений аналіз показав, що крім чинників, пов'язаних із впливом фінансово-економічної кризи 2008-2009 років, до найголовніших проблемних питань соціально-економічного розвитку м. Києва можна віднести такі системні проблеми:

1) Критичний рівень зношеності міської інженерної інфраструктури, дефіцит пропускної спроможності та неефективна конфігурація дорожньо-транспортної мережі:

- у транспортному комплексі:

- поглиблення невідповідності між пропускною спроможністю транспортної мережі та зростаючим навантаженням на неї внаслідок швидкого зростання парку приватного автотранспорту, розширення площ житлових масивів, суміщення у вулично-шляховій мережі транзитних і міських автотранспортних потоків; перенасичення міста традиційними видами транспорту;

- постійні затори на дорогах міста через недостатній рівень розвитку кільцевої структури автомобільних доріг навколо столиці, перевантаженість деяких напрямків руху та мостів через р. Дніпро, низьку щільність вулично-шляхової мережі, невідповідність якості покриття доріг нормативам та наявність незавершених робіт на об'єктах транспортної інфраструктури;

- застарілий парк рухомого складу громадського транспорту з експлуатаційними характеристиками, які не відповідають вимогам безпеки перевезення пасажирів; дефіцит парку тролейбусів та автобусів надвеликої місткості, сучасних трамвайних модулів; критичний ступінь зносу вагонів метрополітену;

- недостатність виділення коштів з державного бюджету на будівництво об'єктів транспортної інфраструктури загальнодержавного значення;

- в житлово-комунальному господарстві:

- значна зношеність водопровідно-каналізаційних мереж: рівень зносу водопровідних мереж досяг 21 %, каналізаційних мереж - 39 % (34 % знаходиться в аварійному стані), 11 каналізаційних станцій не відповідають вимогам чинних нормативних документів (31 % від загальної кількості), в аварійному стані знаходиться Головний міський каналізаційний колектор, подальша експлуатація якого може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій загальнодержавного масштабу;

- аварійний стан Бортницької станції аерації та її мулових полів;

- відсутність належної системи санітарної очистки м. Києва, яка включає збирання побутових відходів, їх транспортування, захоронення, утилізацію чи переробку (діючі потужності дозволяють переробити лише п'яту частину побутових відходів м. Києва);

- в паливно-енергетичному комплексі:

- дефіцит потужностей електро- та тепломереж в окремих частинах міста внаслідок відсутності резервів джерел електроживлення та теплопостачання (що призводить до несвоєчасного введення в дію об'єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури); щорічне зростання частки фізично зношених і морально застарілих основних фондів (29 % кабельних ліній відпрацювали 30 років і більше; 41 % трансформаторних підстанцій експлуатується понад 25 років, потребують відновлення та модернізації 53 % магістральних теплових мереж, 45 % теплових розподільчих мереж, 51 % теплових мереж Житлотеплоенерго, 69 % обладнання автономних теплових пунктів);

- значні обсяги втрат у мережах теплопостачання та опалення, відсутність терморегулюючого обладнання; нерозвинена система обліку споживання енергоресурсів; низький рівень оснащення споживачів приладами обліку споживання ПЕР, особливо теплової енергії (лише 33 % житлового фонду оснащено засобами обліку теплової енергії);

- недосконалість тарифного регулювання та ціноутворення у ПЕК, наявність заборгованості за спожиті енергоносії; невирішене питання щодо надання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг виключно в межах норм споживання;

- недостатній рівень впровадження новітніх енергозберігаючих технологій і обладнання на підприємствах житлово-комунального господарства міста; обмежене фінансове забезпечення науково-технічних розробок щодо поліпшення енергозабезпечення та енергозбереження.

2) Неефективне використання існуючого ресурсного природного та рукотворного потенціалу міста.

3) Поглиблення дисбалансу між територіальною організацією житлового будівництва, розміщенням місць прикладання праці та розвитком дорожньо-транспортної й інженерно-технічної інфраструктури, що обмежує можливості розвитку економічної та соціальної сфери.

4) Низький рівень стійкості промислового комплексу міста до впливу негативних зовнішніх чинників обумовлений високою енерго- та матеріалозатратністю їхніх виробництв, високим рівнем зношеності виробничих фондів (у машинобудуванні - 58 %, легкій промисловості - 46 %, виробництві та розподіленні електроенергії, газу і води - 61 %), недостатніми темпами впровадження інноваційних процесів та нових видів конкурентоспроможної продукції у виробництво (частка інноваційно активних підприємств у загальній кількості у 2009 році склала 26,2 %, питома вага реалізованої інноваційної продукції становила 4,5 %), низькою диверсифікацією ринків збуту; незбалансованістю зовнішньої торгівлі товарами (від'ємне сальдо торгівлі та низький коефіцієнт покриття експортом імпорту впливає на здатність міста конкурувати на світовому ринку і є наслідком дисбалансу торговельних відносин з партнерами).

5) Недостатній розвиток передумов для повноцінної реалізації потенціалу малого підприємництва.

6) Недосконалість бюджетно-фінансової політики.

7) Значна соціальна диференціація та низький рівень доходів вагомої частини киян, невирішеність низки соціальних проблем.

8) Прогресуючий рівень антропогенного впливу та техногенного навантаження на довкілля внаслідок неефективного організаційно-економічного механізму природокористування, зокрема, у сфері поводження з відходами, критичного рівня зношеності інженерної інфраструктури, низьких темпів модернізації очисних споруд і впровадження нових технологій уловлення, переробки та утилізації шкідливих речовин; зростання обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (особливо від автотранспорту, які складають 91 % від загалу) та у водний басейн р. Дніпро (негативний вплив мулових полів та стічних вод Бортницької станції аерації); недостатньої розвиненості мережі служб швидкого реагування на надзвичайні ситуації та їх матеріальної бази.

Проблеми неефективного використання енергоресурсів є в усіх секторах економіки м. Києва і, в першу чергу, при виробництві, транспортуванні та споживанні теплоенергії. Це призводить до збільшення витрат енергоресурсів, які в структурі собівартості витрат на виробництво товарів та послуг неминуче призводять до зниження видатків місцевих бюджетів на оплату праці і соціальні виплати, зменшення обсягів власних обігових коштів, ускладнення інвестування в модернізацію виробничих фондів і технологій, низки інших негативних факторів.

Системи централізованого водопостачання та водовідведення характеризуються високою енергозатратністю, значними втратами води, моральною та фізичною зношеністю обладнання. Стрімке зростання вартості енергоносіїв гостро ставить проблему вирішення питання раціонального та ефективного використання ПЕР.

Принциповою умовою зменшення енергоємності ВРП є реалізація основних стратегічних напрямів підвищення енергоефективності: забезпечення структурно-технологічної перебудови економіки регіону, створення адміністративних, нормативно-правових та економічних механізмів, що сприяють підвищенню енергоефективності.

Більш детальна характеристика соціально-економічного розвитку м. Києва, зокрема, стану паливно-енергетичного комплексу, ПАТ "АК" Київводоканал" приведена у додатку Д1.

Характеристику екологічного стану м. Києва наведено в додатку Д2.

У додатку Д3 наведена інформація щодо перспектив розвитку м. Києва відповідно до Генерального плану розвитку.

2.2. Аналіз стану виконання Київської
міської програми енергозбереження,
режиму економії енергоресурсів підприємствами,
установами та організаціями незалежно
від форм власності та підпорядкування
на 2007-2010 роки

У Київській міській програмі енергозбереження, режиму економії енергоресурсів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування на 2007-2010 роки було передбачено пріоритетні заходи з енергозбереження, які мали бути реалізовані протягом 2007-2010 рр. Усі заходи цієї програми було поділено на 5 підпрограм з енергозбереження:

- децентралізація теплопостачання з встановленням індивідуальних теплових пунктів з системами регулювання та моніторингу енергоспоживання в житловому господарстві міста Києва;

- реконструкція систем освітлення;

- встановлення металопластикових вікон;

- утеплення зовнішніх стін будівель;

- інші енергозберігаючі заходи.

Результати виконання Підпрограми 1 "Децентралізація теплопостачання з встановленням індивідуальних теплових пунктів з системами регулювання та моніторингу енергоспоживання в житловому господарстві міста Києва"

Зважаючи на дуже незначну кількість впроваджених заходів саме в житлових будівлях, було розглянуто впровадження однотипних заходів у розрізі міста, тобто до уваги приймалися також підприємства, установи та організації м. Києва, в будівлях яких здійснювалися заходи Підпрограми 1.

На 2007 рік за підпрограмою було заплановано: вартість впровадження заходів по підпрограмі - 11 млн. грн., очікувана річна економія: ПЕР - 3,715 тис. т у. п., коштів - 4205 тис. грн.

За результатами проведеного аналізу виконання підпрограми у 2008 році основні показники становлять:

- вартість розробки і впровадження енергозберігаючих заходів (ЕЗЗ) - 6762 тис. грн., переважна більшість реалізованих заходів здійснена за рахунок коштів підприємств;

- річна економія ПЕР - 6,203 тис. т у. п.;

- вартість зекономлених ПЕР - 4227,577 тис. грн.;

- найбільшої економії ПЕР при реалізації Підпрограми 1 в житловому фонді досягнуто в Голосіївському районі.

На 2008 рік за підпрограмою було заплановано: вартість впровадження заходів по підпрограмі - 232,8 млн. грн., очікувана річна економія: ПЕР - 89,1 тис. т у. п., коштів - 100861,2 тис. грн.

За результатами проведеного аналізу виконання Підпрограми 1 у 2008 році основні показники становлять:

- вартість розробки і впровадження ЕЗЗ - 72346,13 тис. грн., переважна більшість реалізованих заходів здійснена за рахунок коштів підприємств;

- річна економія ПЕР - 14,25 тис. т у. п.;

- вартість зекономлених ПЕР - 16306,83 тис. грн.

На житлове господарство було передбачено розробку і впровадження ЕЗЗ у сумі 49230 тис. грн., заходи не було реалізовано. Підпрограма 1 саме в житлових організаціях була реалізована лише в Солом'янському районі.

На 2009 рік за підпрограмою було заплановано: вартість впровадження заходів по підпрограмі - 232,8 млн. грн., очікувана річна економія: ПЕР - 89,1 тис. т у. п., коштів - 100861,2 тис. грн.

За результатами проведеного аналізу виконання підпрограми у 2009 році основні показники становлять:

- вартість розробки і впровадження ЕЗЗ - 4157,35 тис. грн., переважна більшість реалізованих заходів здійснена за рахунок коштів підприємств;

- річна економія ПЕР - 17,87 тис. т у. п.;

- вартість зекономлених ПЕР - 21064 тис. грн.

За результатами виконання у 2007 - 2010 роках Підпрограми 1 не вдалося досягти запланованої величини скорочення споживання ПЕР та коштів у житловому господарстві.

Результати виконання Підпрограми 2 "Реконструкція систем освітлення"

На 2007 рік за підпрограмою було заплановано: вартість впровадження заходів по підпрограмі - 13,205 млн. грн., очікувана річна економія: ПЕР - 3,805 тис. т у. п., коштів - 4304,7 тис. грн.

За результатами проведеного аналізу виконання Підпрограми 2 у 2007 році основні показники становлять:

- вартість розробки і впровадження ЕЗЗ - 224,1 тис. грн., використана сума коштів на впровадження енергоефективних заходів склала лише 2 % від запланованої (усі реалізовані заходи здійснено за рахунок коштів підприємств);

- річна економія ПЕР - 0,601 тис. т у. п., що складає близько 15 % від запланованої величини;

- вартість зекономлених ПЕР - 216,202 тис. грн., що складає 5 % від запланованої суми.

Найбільшої економії ПЕР при реалізації Підпрограми 2 досягнуто в Дніпровському районі (70,24 % від загальної економії по Підпрограмі 2), далі йдуть Голосіївський (17,5 %) та Шевченківський (11,6 % від загальної економії по Підпрограмі 2).

За результатами виконання у 2007 році Підпрограми 2 не вдалося досягти запланованої величини скорочення споживання ПЕР та коштів. Причиною цьому є низьке використання запланованих на 2007 рік коштів на реалізацію Підпрограми 2.

На 2008 рік за Підпрограмою 2 було заплановано: вартість впровадження заходів по підпрограмі - 13,992 млн. грн., очікувана річна економія: ПЕР - 4,015 тис. т у. п., коштів - 4563,1 тис. грн.

За результатами проведеного аналізу виконання Підпрограми 2 у 2008 році основні показники становлять:

- вартість розробки і впровадження ЕЗЗ - 12502,70 тис. грн., що майже втричі більше запланованої суми. З них 585,12 тис. грн. - кошти підприємств, решта - кошти міського бюджету;

- річна економія ПЕР - 2,66 тис. т у. п., що в 1,5 раза менше запланованої величини. З них 0,46 тис. т у. п. - економія за заходами, реалізованими за кошти підприємств, решта - за кошти міського бюджету;

- вартість зекономлених ПЕР - 4688,73 тис. грн.

При реалізації Підпрограми 2 найбільшої економії ПЕР досягнуто КП "Київміськсвітло" (54,6 % від загальної економії по підпрограмі) та закладами охорони здоров'я (19,2 % від загальної економії по підпрограмі). Серед районів міста на першому місці Солом'янський (6,1 % від загальної економії по підпрограмі), далі йдуть Голосіївський (5,96 %) та Дарницький (2,06 % від загальної економії по Підпрограмі 2).

За результатами виконання у 2008 році Підпрограми 2 навіть при використанні суми втричі більшої ніж було заплановано не вдалося досягти запланованої величини скорочення споживання ПЕР, однак вдалося виконати підпрограму в частині економії грошових коштів. Це, в першу чергу, пов'язано з постійним зростанням тарифів на енергоносії.

На 2009 рік за Підпрограмою 2 було заплановано: вартість впровадження заходів по Підпрограмі - 24,441 млн. грн., очікувана річна економія: ПЕР - 0,667 тис. т у. п., коштів - 779,3 тис. грн.

За результатами проведеного аналізу виконання Підпрограми 2 у 2009 році основні показники становлять:

- вартість розробки і впровадження ЕЗЗ - 2940,98 тис. грн., що майже наполовину менше запланованої суми. З них 480,97 тис. грн. - кошти підприємств, решта - кошти міського бюджету;

- річна економія ПЕР - 0,972 тис. т у. п., що майже в 1,45 раза більше запланованої величини. З них 0,74 тис. т у. п. - економія за заходами реалізованими за кошти підприємств, решта - за кошти міського бюджету;

- вартість зекономлених ПЕР - 1249,14 тис. грн.

Найбільшої економії ПЕР при реалізації Підпрограми 2 у 2009 році досягнуто КП "Київміськсвітло" (15,73 % від загальної економії по підпрограмі) та закладах охорони здоров'я (14,43 % від загальної економії по Підпрограмі 2). Серед районів міста на першому місці Деснянський (26,5 % від загальної економії по підпрограмі), далі йдуть Голосіївський (19,9 %) та Дніпровський (6,65 % від загальної економії по Підпрограмі 2).

За результатами виконання у 2009 році Підпрограми 2 вдалося досягти запланованої величини скорочення споживання ПЕР та навіть збільшити обсяги до величини 0,972 тис. т у. п.

Результати виконання Підпрограми 3 "Встановлення металопластикових вікон"

На 2007 рік за Підпрограмою 3 було заплановано: вартість впровадження заходів по Підпрограмі - 12,048 млн. грн., очікувана річна економія: ПЕР - 1,164 тис. т у. п., коштів - 1318 тис. грн.

За результатами проведеного аналізу виконання Підпрограми 3 у 2007 році основні показники становлять:

- вартість розробки та впровадження ЕЗЗ - 465,1 тис. грн., тобто використана сума коштів на впровадження енергоефективних заходів склала лише 4 % від запланованої. Усі реалізовані заходи здійснено за рахунок коштів підприємств;

- річна економія ПЕР - 0,1025 тис. т у. п., що складає близько 9 % від запланованої величини;

- вартість зекономлених ПЕР - 102,24 тис. грн., що складає 8 % від запланованої суми.

При реалізації Підпрограми 3 найбільшої економії ПЕР досягнуто в Шевченківському районі (70,3 % від загальної економії по Підпрограмі 3). За результатами виконання у 2007 році Підпрограми 3 не вдалося досягти запланованої величини скорочення споживання ПЕР та коштів. Причиною цьому є низьке використання запланованих на 2007 рік коштів на реалізацію Підпрограми 3.

На 2008 рік за Підпрограмою 3 було заплановано: вартість впровадження заходів по підпрограмі - 12,525 млн. грн., очікувана річна економія: ПЕР - 1,212 тис. т у. п., коштів - 1352 тис. грн.

За результатами проведеного аналізу виконання Підпрограми 3 у 2008 році основні показники становлять:

- вартість розробки і впровадження ЕЗЗ - 12894,8 тис. грн., використана сума коштів на впровадження ЕЗЗ навіть більша запланованої. Переважна більшість реалізованих заходів здійснена за рахунок бюджетних коштів;

- річна економія ПЕР - 1,2022 тис. т у. п., що майже дорівнює запланованому значенню;

- вартість зекономлених ПЕР - 1707,6 тис. грн., що більше на 25 % від запланованої суми, що пояснюється зростанням вартості енергоносіїв.

Найбільшої економії ПЕР при реалізації Підпрограми 3 досягнуто в Голосіївському районі (26 % від загальної економії по підпрограмі).

За результатами виконання у 2008 році Підпрограми 3 вдалося досягти запланованої величини скорочення споживання ПЕР та коштів.

На 2009 рік за Підпрограмою 3 заплановано: вартість впровадження заходів по підпрограмі - 11,22 млн. грн., очікувана річна економія: ПЕР - 1,086 тис. т у. п., коштів - 1211 тис. грн.

За результатами проведеного аналізу виконання Підпрограми 3 у 2009 році основні показники становлять:

- вартість розробки і впровадження ЕЗЗ - 5755,48 тис. грн., використана сума коштів на впровадження ЕЗЗ складає 51 % від запланованої. Переважну більшість реалізованих заходів здійснено за рахунок бюджетних коштів;

- річна економія ПЕР - 0,56 тис. т у. п., що складає 51 % від запланованої;

- вартість зекономлених ПЕР - 698,971 тис. грн., що складає 58 % від запланованої суми.

Найбільшої економії ПЕР при реалізації Підпрограми 3 досягнуто в Дніпровському районі (83 % від загальної економії по Підпрограмі 3).

За результатами виконання у 2009 році Підпрограми 3 не вдалося досягти запланованої величини скорочення споживання ПЕР та коштів.

Результати виконання Підпрограми 4 "Утеплення зовнішніх стін будівель"

На 2007 рік за Підпрограмою 4 було заплановано: вартість впровадження заходів по підпрограмі - 12,935 млн. грн., очікувана річна економія: ПЕР - 0,816 тис. т у. п., коштів - 914тис. грн.

За результатами проведеного аналізу виконання Підпрограми 4 у 2007 році основні показники становлять:

- вартість розробки і впровадження ЕЗЗ - 178,1 тис. грн., використана сума коштів на впровадження ЕЗЗ склала лише менше 2 % від запланованої. З них 138,1 тис. грн. - кошти підприємств, решта - кошти державного бюджету;

- річна економія ПЕР - 0,108 тис. т у. п., що складає близько 13 % від запланованої величини;

- вартість зекономлених ПЕР - 108,54 тис. грн., що складає 12 % від запланованої суми.

Заходи за Підпрограмою 4 у 2007 році були реалізовані лише в Деснянському районі.

За результатами виконання у 2007 році Підпрограми 4 не вдалося досягти запланованої величини скорочення споживання ПЕР та коштів. Причиною цьому є низьке використання (відсутність фінансування) запланованих на 2007 рік коштів на реалізацію підпрограми.

На 2008 рік за Підпрограмою 4 було заплановано: вартість впровадження заходів по підпрограмі - 41,90 млн. грн., очікувана річна економія: ПЕР - 2,952 тис. т у. п., коштів - 3342 тис. грн.

За результатами проведеного аналізу виконання Підпрограми 4 у 2008 році основні показники становлять:

- вартість розробки і впровадження ЕЗЗ - 4181,31 тис. грн., що в 10 разів менше запланованої суми. З них 3686,76 тис. грн. - кошти міського бюджету, 487,45 - кошти державного бюджету, решта - кошти підприємств;

- річна економія ПЕР - 0,85 тис. т у. п., що в 3,5 раза менше запланованої величини. З них 0,37 тис. т у. п. - економія по заходах, реалізованих за кошти міського бюджету, 0,47 тис. т у. п. - за кошти державного бюджету, решта - за кошти підприємств;

- вартість зекономлених ПЕР - 943,61 тис. грн.

При реалізації Підпрограми 4 найбільшої економії ПЕР досягнуто в Деснянському (55,4 % від загальної економії по підпрограмі) та Голосіївському районах міста (42,9 % від загальної економії по Підпрограмі 4).

За результатами виконання у 2008 році Підпрограми 4 не вдалося виконати планові величини по жодному з показників Підпрограми 4.

На 2009 рік за Підпрограмою 4 було заплановано: вартість впровадження заходів по підпрограмі - 40,5 млн. грн., очікувана річна економія: ПЕР - 2,808 тис. т у. п., коштів - 3190 тис. грн.

За результатами проведеного аналізу виконання Підпрограми 4 у 2009 році основні показники становлять:

- вартість розробки і впровадження ЕЗЗ - 76,6 тис. грн. - кошти підприємств;

- річна економія ПЕР - 0,097 тис. т у. п., що складає лише 3 % від запланованої величини;

- вартість зекономлених ПЕР - 140,3 тис. грн.

Заходи реалізовані лише на двох об'єктах Дніпровського та Святошинського районів.

За результатами виконання у 2009 році Підпрограми 4 не вдалося досягти запланованих показників економії ПЕР та коштів.

Результати виконання Підпрограми 5 "Інші енергозберігаючі заходи"

На 2007 рік за Підпрограмою 5 не передбачалося виділення фінансування. Почати реалізацію підпрограми було заплановано з 2008 року. Однак серед реалізованих заходів з енергозбереження у 2007 року до позиції "інші заходи з енергозбереження" віднесено заходи, на реалізацію яких витрачено 196433,66 тис. грн. різних джерел фінансування, з яких майже 30 млн. грн. - кошти підприємств. Серед них як заходи організаційного, так і технічного характеру з модернізацією та заміною енергоспоживаючого обладнання.

На 2008 рік було заплановано: вартість впровадження заходів по Підпрограмі 5 - 99,018 млн. грн., очікувана річна економія: ПЕР -1,30 тис. т у. п., коштів - 1472 тис. грн.

За результатами проведеного аналізу виконання Підпрограми 5 у 2008 році основні показники становлять:

- вартість розробки і впровадження ЕЗЗ - 70380,322 тис. грн. (71 % від запланованої суми). З них 1351,0 тис. грн. - кошти міського бюджету, решта - кошти підприємств та інші джерела фінансування;

- річна економія ПЕР - 64,46 тис. т у. п.;

- вартість зекономлених ПЕР - 84778,006 тис. грн.

При реалізації Підпрограми 5 найбільшої економії ПЕР досягнуто в Деснянському (14,6 % від загальної економії по підпрограмі) та Оболонському районах (12,5 % від загальної економії по підпрограмі).

За результатами виконання у 2008 році Підпрограми 5 навіть при неповному використанні коштів, запланованих до впровадження заходів з енергозбереження, вдалося досягти та перевиконати заплановану величину скорочення споживання ПЕР, що, в свою чергу, збільшило обсяги зекономлених коштів за спожиті енергоносії в рамках виконання Київської програми енергозбереження на 2007-2010 роки.

На 2009 рік було заплановано: вартість впровадження заходів по Підпрограмі 5 - 99,087 млн. грн., очікувана річна економія: ПЕР - 1,41 тис. т у. п., коштів - 1597 тис. грн.

За результатами проведеного аналізу виконання Підпрограми 5 у 2009 році основні показники становлять:

- вартість розробки і впровадження ЕЗЗ - 66157,272 тис. грн. (66 % від запланованої суми). З них 7806,7 тис. грн. - кошти міського бюджету, 60,0 тис. грн. - кошти державного бюджету, решта - кошти підприємств та інші джерела фінансування;

- річна економія ПЕР - 27,6 тис. т у. п.;

- вартість зекономлених ПЕР - 34952,9 тис. грн.

Найбільшої економії ПЕР при реалізації Підпрограми 5 у 2009 році досягнуто від впровадження заходів на міському електротранспорті (34,8 % від загальної економії по Підпрограмі 5). Серед районів міста найбільший вклад у заощадження енергоресурсів здійснили у Голосіївському (12,3 % від загальної економії по Підпрограмі 5) та Деснянському районах (9,7 % від загальної економії по Підпрограмі 5).

За результатами виконання у 2009 році Підпрограми 5, так як і в 2008 році, навіть при неповному використанні запланованих на впровадження заходів з енергозбереження коштів вдалося досягти та перевиконати заплановану величину скорочення споживання ПЕР, що, в свою чергу, збільшило розмір зекономлених коштів за спожиті енергоносії.

Таким чином, за результатами виконання у 2007-2009 роках Міської програми енергозбереження, режиму економії енергоресурсів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування на 2007-2010 рр. використано близько 760 млн. грн. (2007 рік - 282 млн. грн., 2008 - 398 млн. грн., 2009 - 79 млн. грн.). Заплановано на цей період Програмою 837,471 млн. грн. Зекономлено ПЕР - 151,1202 тис. т у. п. (заплановано - 203,147 тис. т у. п.), тобто Програму в частині економії ПЕР виконано на 74 %. Зекономлено 140794,98 тис. грн. (замість запланованих 229936,5 тис. грн.), тобто 61 % від запланованої суми.

Загальні обсяги зекономлених ПЕР становлять: природний газ - 45,83 млн. куб.м; нафта, нафтопродукти - 1,87 тис. т, вугілля - 1,182 тис. т; електроенергія - 114,897 млн. кВт·год; теплова енергія - 230,1019 тис. Гкал.

Для підвищення рівня ефективності споживання теплової енергії в установах бюджетної сфери Київською міською державною адміністрацією за фінансової підтримки Міжнародного банку реконструкції та розвитку у столиці України реалізовано проект "Енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях міста Києва". Загальна вартість проекту становила більше 27 млн. дол. США.

У рамках цього проекту було модернізовано 1546 муніципальних будівель м. Києва, серед яких дитячі садки, школи, інтернати, поліклініки, музеї та інші будівлі комунальної власності загальною площею понад 5 млн. кв.м.

У результаті виконання цього проекту в бюджетних установах були реалізовані наступні заходи: проведення технічних (енергетичних) аудитів та проектування; виконані технічні аудити 1560 закладів бюджетної сфери, а також проектні роботи по реконструкції систем теплопостачання закладів з встановленням модульних індивідуальних теплових пунктів (МІТП); встановлення приладів комерційного обліку теплової енергії.

До встановлення теплолічильників адміністративні будівлі розраховувались за теплову енергію по договірному навантаженню. Тепер оплата за опалення та гаряче водопостачання проводиться на основі фактичних показників теплоспоживання. Після завершення проекту 1357 будівель обладнано приладами комерційного обліку теплової енергії. Встановлення 1173 МІТП забезпечило оптимальне споживання теплової енергії системою опалення в будівлях. Впровадження рефлекторів радіаторів в 940 будівлях (118823 кв.м) забезпечило часткове відбиття інфрачервоного випромінювання від стіни та спрямування його в приміщення.

Ущільнення вікон і дверей спеціальною силіконовою трубкою для поліпшення їхніх теплоізоляційних властивостей проведено в 1270 будівлях (2478583 м/п).

Модернізація сантехнічного обладнання в 14 закладах охорони здоров'я (3727 змішувачів). Модернізація систем змішування гарячої води 37°C в 260 дошкільних закладах (2054 змішувачів). Модернізація запірної арматури (400 одиниць запірної арматури в 200 закладах).

Встановлення 254 сучасних тепло- та шумоізоляційних металопластикових вікон взамін тих, що не підлягали ремонту, в трьох закладах загальною площею 1414 кв.м.

Впровадження запропонованих в рамках проекту енергозберігаючих заходів дозволило забезпечити повернення кредиту та скоротити витрати з державного та міського бюджетів. На цей час з моменту початку впровадження проекту була отримана загальна економія теплової енергії бюджетними установами орієнтовно 494 млн. грн.

На об'єктах бюджетної сфери розпочато впровадження муніципального проекту "Система дистанційного контролю та комерційного обліку енергоспоживання будівель" з метою подальшого збільшення показників економії енергії, а також можливості проведення оперативного аналізу енергоспоживання. На цей час Система дистанційного контролю працює на 135 будівлях бюджетної сфери м. Києва.

При виконанні заходів з енергозбереження за 2009 рік у бюджетній сфері та житлово-комунальному господарстві м. Києва здійснено:

- утеплення зовнішніх стін фасадів та герметизація і утеплення покрівель будівель бюджетних закладів та житлових будинків;

- реконструкцію системи освітлення з заміною ламп розжарювання на енергозберігаючі;

- модернізацію та ремонт внутрішньобудинкових мереж холодного та гарячого водопостачання, центрального опалення, систем електропостачання, реконструкцію теплопунктів;

- впровадження автоматичного регулювання електроосвітлення на сходових клітинах, коридорах, ліфтових холах житлових будинків;

- вибір оптимальних параметрів роботи автоматики обладнання МІТП;

- заміна вікон на металопластикові пакети тощо.

У рамках міста в закладах освіти і науки та охорони здоров'я і медичного забезпечення проведено реконструкцію системи освітлення з встановленням електронних пускорегулюючих апаратів (ЕПРА) та заміною ламп розжарювання на енергозберігаючі на загальну суму 5592,9 тис. грн., виконано заміну вікон на металопластикові на суму 52477,8 тис. грн., утеплено фасади будівель на суму 3124,4 тис. грн. У ЗОШ N 18 управлінням освіти Оболонського району встановлено тепловий насос (вартість робіт становить 985 тис. грн.). Середньорічна економія теплової енергії за рахунок використання теплового насосу становить 0,170 тис. Гкал, або 0,029 тис. т у. п., вартість зекономлених ПЕР - 35 тис. грн.

У КП "Київський метрополітен" виконувались комплексні роботи з:

- дотримання оптимізованого графіка руху і раціональних режимів ведення поїздів на всіх лініях метрополітену;

- контролю за споживанням теплової енергії з використанням автоматизованої системи обліку;

- модернізації систем опалення, гарячого водопостачання та вентиляції на станціях шляхом встановлення автономних електроводонагрівачів;

- модернізації мережі освітлення платформ, обладнання вагонів напівпровідниковими перетворювачами люмінесцентного освітлення салонів, впровадження енергозберігаючих ламп;

- включення 50 % освітлення салонів вагонів та станцій, крім посадочних платформ.

У ПАТ "Київенерго" згідно з власною програмою енергозбереження проводились організаційно-технічні заходи щодо ефективного використання ПЕР:

- модернізація енергоблоків та водогрійних котлів на ТЕЦ, експертно-технічне діагностування котельного обладнання;

- теплова обробка трубопроводів та схеми технічного водопостачання;

- проведення випробування бризкального басейну ТЕЦ-6.

За результатами впровадження організаційних та технічних заходів з енергоефективності економія палива у 2009 році по ПАТ "Київенерго" становить 3,5473 тис. т у. п. Згідно з власною програмою енергозбереження за планом реконструкції теплових мереж ПАТ "Київенерго" за технологією попередньо-ізольовані трубопроводи (ПІТ) у 2008 році перекладено 18,4 км теплових мереж у двотрубному вимірі.

ПАТ "АК "Київводоканал" завдяки впровадженню енергозберігаючої технології в рамках проекту "Удосконалення процесу видалення органічних сполук в аеротенках і підвищення ефективності Бортницької станції аерації" за рахунок спалювання метантенкового газу замість природного газу зекономлено 1,7741 млн. куб.м природного газу, або 2,058 тис. т у. п., що в грошовому еквіваленті становить 4,315 млн. грн. (для порівняння: у 2008 році зекономлено 2,5817 млн. куб.м природного газу, або 2,969 тис. т у. п.; у 2007 році зекономлено 0,881 млн. куб.м природного газу, або 1,022 тис. т у. п.).

Згідно з власною програмою енергозбереження у ПАТ "АК "Київводоканал" впроваджено оптимізацію режиму роботи насосних агрегатів та станцій, проведено модернізацію обладнання та заміну його на нове енергоефективне; виконано заміну електроосвітлювальних приладів на енергоефективні та інші організаційно-технічних заходи з економії ПЕР у водопровідно-каналізаційному господарстві.

У промисловості м. Києва також проводилась значна робота серед підприємств та організацій міста з впровадження заходів з енергозбереження та енергоефективності. На підприємствах економія ПЕР досягалась за рахунок:

- впровадження технологій використання теплової енергії від технологічних процесів для потреб опалення та гарячого водопостачання виробничих приміщень;

- автоматичного регулювання подачі теплоносія в залежності від температури зовнішнього повітря та скорочення споживання теплової енергії в нічні години та вихідні дні;

- проведення налагоджувальних робіт з удосконалення гідравлічного режиму на теплових мережах;

- утеплення зовнішніх стін фасадів, ущільнення вікон та дверей;

- децентралізації системи теплозабезпечення (впровадження автономного теплопостачання (опалення та гарячого водопостачання), зокрема, на базі електролітичної системи "Теплон"; влаштування окремих топкових одиниць безпосередньо у споживача, встановлення інфрачервоних випромінювачів у виробничих цехах);

- спалювання відходів виробництва деревини замість природного газу;

- впровадження систем регулювання зовнішнього освітлення, раціонального освітлення робочих місць;

- встановлення перетворювачів частоти на електродвигуни;

- посиленого контролю за роботою газоспоживаючого обладнання та електрообладнання згідно з розробленими режимними картами.

При виконанні заходів з енергозбереження за 2008 рік КП "Київзеленбуд" завдяки переведенню побутових котлів, які працюють на газовому паливі та вугіллі, на дрова, що отримані від знесення сухостійних та аварійних дерев, зекономлено 7,9 тис. куб.м природного газу та 8,1 тис. кВт·год. електроенергії, або 18 т у. п., Київськими підприємствами: ВАТ "Аверс", ТОВ "Укршпон", ЗАТ "ЕЛПО", ВАТ "Азбодеревскло" завдяки спалюванню відходів виробництва деревини за звітний період зекономлено 4,455 млн. куб.м природного газу, вартість економії в грошовому виразі складає 1911,2 тис. грн.

Значна увага у м. Києві приділяється популяризації енергозбереження та енергоефективності. Так, згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.09.2009 N 1040 з 22.09.2009 до 06.10.2009 Київською міською державною адміністрацією було проведено Дні енергоефективності в м. Києві. В рамках Днів енергоефективності в м. Києві з метою пропаганди політики енергозбереження, стимулювання впровадження енергозберігаючих заходів, популяризації передового досвіду в сфері енергозбереження проведено виставку-семінар "Тепло. Теплий дім'2009", у роботі якої безпосередню участь брали підприємства та організації міста Києва.

Під час Днів енергоефективності була проведена широка рекламно-інформаційна кампанії для формування енергозберігаючого світогляду мешканців м. Києва. За сприяння Головного управління палива, енергетики та енергозбереження та Головного управління освіти і науки Київської міської держадміністрації в загальноосвітніх школах міста проведено цикл тематичних уроків з енергозбереження.

Дні енергоефективності в м. Києві дали позитивний результат у справі формування енергозберігаючого світогляду киян, підвищення культури споживання енергоресурсів та більш широкого застосування енергозберігаючих технологій.

2.3. Генеруючі потужності м. Києва

До генеруючих потужностей м. Києва та приміської зони відносяться такі теплові станції: ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, Дарницька ТЕЦ, Трипільська ТЕС та гідроелектростанції: Київська ГЕС та Київська ГАЕС.

Недостатню потужність м. Київ отримує від ОЕС України через ПС 330 кВ "Північна", ПС 330 кВ "Новокиївська", ПС 330 кВ "Бровари", ПС 330 кВ "Жовтнева", які на сьогодні вже не мають резерву та не можуть забезпечити передачу потужності, необхідну місту для його подальшого розвитку. Як наслідок, кожна п'ята підстанція 110 - 35 кВ перенавантажена.

Для забезпечення надійного електропостачання та для вирішення зазначених проблем передбачаються такі невідкладні заходи:

- для збільшення трансформаторної потужності підстанцій 330 кВ необхідно встановити треті автотрансформатори на ПС "Північна" та ПС "Новокиївська";

- будівництво ПС 330/110 кВ "Західна" та забезпечення живлення від неї наступних ПС 110 кВ: "Біличі", "Лепсе", "Пост-Волинська" та "Лук'янівська";

- будівництво ПС 110 кВ "Олімпійська" з КЛ-110 кВ ПС "Московська" - ПС "Олімпійська";

- будівництво ПС 110 кВ "Європейська" з КЛ-110 кВ ТЕЦ-5 - ПС "Європейська";

- будівництво ПС 110 кВ "Університетська" з КЛ-110 кВ ПС "Теремки" - ПС "Університетська";

- будівництво ПС 110 кВ "Славутич" з КПЛ-110 кВ ТЕЦ-5 - ПС "Славутич" - ПС "Харківська";

- будівництво ПС 110 кВ "Корчуватська" з відгалудженням від ПЛ-110 кВ ТЕЦ-5 - ПС "Новокиївська";

- будівництво ПС 110 кВ "Брест-Литовська" з КЛ-110 кВ ПС "ВУМ" - ПС "Брест-Литовська";

- будівництво ПС 110 кВ "Пост-Волинська" з КЛ-110 кВ ПС "Західна" - ПС "Пост-Волинська";

- будівництво ПС 110 кВ "Ватутінська" з КЛ-110 кВ ПС "Деснянська" - ПС "Ватутінська";

- реконструкція ПС 35 кВ "Оленівська" з переводом на напругу 110 кВ та будівництво двох КЛ-110 кВ ПС "Оленівська" - ТЕЦ-6, ПС "Оленівська" - ПС "Оболонь";

- реконструкція ПС 110/35/10 кВ "Московська" з реконструкцією ПЛ-110 кВ ТЕЦ-5 - ПС "Московська";

- реконструкція ПС 110/35/10 кВ "Бортничі";

- реконструкція ВРП-110 кВ ТЕЦ-5;

- реконструкція ПС 35 кВ "Лук'янівська" з переводом на напругу 110 кВ та будівництво КЛ-110 кВ ПС "Західна" - ПС "Лук'янівська";

- реконструкція транзиту 110 кВ ТЕЦ-6 - ПС "Лівобережна";

- реконструкція транзиту 110 кВ ТЕЦ-5 - ПС "Московська";

- реконструкція транзиту 110 кВ ТЕЦ-5 - ПС "Лугова" - ПС "Бортничі".

Теплопостачання міста забезпечують ПАТ "Київенерго" та ПАТ "Екостандарт" (Дарницька ТЕЦ). Система базується на теплофікації - найбільш сучасному методі централізованого теплопостачання з використанням технології комбінованого виробітку теплової та електричної енергії.

ПАТ "Київенерго" виробляє 85 % теплової енергії в столиці. Загальна встановлена теплова потужність теплоджерел компанії наприкінці 2010 року становила 8550,262 Гкал/год. Виробляють теплову енергію ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, "Теплові мережі Київенерго", 175 котелень, що перебувають в управлінні філіалу "Житлотеплоенерго Київенерго", та сміттєспалювальний завод "Енергія". Сукупна встановлена теплова потужність ТЕЦ - 3614 Гкал/год.

Сумарна встановлена теплова потужність енергоджерел ПАТ "Київенерго" становить 8451,1 Гкал/год. Всі джерела енергопостачання ПАТ "Київенерго" використовують природний газ, але деякі з них як аварійне чи резервне паливо використовують топковий мазут.

Сумарна встановлена теплова потужність (в гарячій воді і парі) всіх теплоджерел м. Києва за станом на 01.01.2009 склала біля 15357 Гкал/год., в тому числі: ТЕЦ - 4842 Гкал/год (31,5 %), опалювальних котелень - 5383,8 Гкал/год. (30,1 %), промислових котелень і ВЕР - 3619,3 Гкал/год. (23,6 %), поквартирних генераторів тепла - 451,3 Гкал/год. (2,9 %). Підключене теплове навантаження всіх споживачів (в гарячій воді і парі) склало близько 9282 Гкал/год.

У структурному відношенні річне виробництво теплової енергії у м. Києві розподіляється таким чином: ПАТ "Київенерго" - до 85 %, Дарницька ТЕЦ - близько 12 %, виробники інших відомств - 3 - 5 %. Приблизний розподіл теплової енергії тепловими джерелами: ТЕЦ та централізовані котельні - 86 %; локальні котельні - 14 %.

Найзначніші джерела теплопостачання міста (ТЕЦ та районні котельні (РК) одиничною встановленою потужністю більш ніж 40 Гкал/год.) в існуючому стані на 01.01.2009 по адміністративних районах:

Правобережні райони:

- Голосіївський район: ТЕЦ-5; РК "Теремки"; РК "Московська-1";

- Оболонський район: РК "Мінське шосе"; РК "Пар";

- Подільський район: СТ-2 (колишня ТЕЦ-2); РК "Виноградар"; РК "Вітряні Гори";

- Святошинський район: РК "Микільська Борщагівка"; СТ-3 "Біличі"; РК "Веркон"; РК "Центральна"; РК по вул. Депутатській, 2;

- Солом'янський район: РК "Відрадний";

- Шевченківський район: СТ-1 (станція теплопостачання N 1 - колишня ТЕЦ-3); РК "Молодь"; РК "Нивки"; РК "Лагерна Гонта";

Лівобережні райони:

- Дарницький район: ЗАТ ЕК "Дартеплоцентраль" (Дарницька ТЕЦ); РК по вул. Здолбунівській, 2; РК по вул. Бориспільській, 19; ведеться будівництво першої черги нової РК "Позняки".

- Деснянський район: ТЕЦ-6; РК "Воскресенська" ПАТ "Київенерго".

Для покриття існуючого дефіциту та забезпечення надійного теплопостачання передбачаються наступні невідкладні заходи:

- закінчення будівництва 1-ої черги РК "Позняки" (200 Гкал/год.) та будівництво 2-ої черги (180 Гкал/год.) з відключенням споживачів Лівобережжя від ТМ N 6 ТЕЦ-5;

- закінчення будівництва ТМ N 2 РК "Позняки";

- встановлення водогрійного котла потужністю 180 Гкал/год. на ТЕЦ-5;

- технічне переозброєння та подальше збільшення потужності СТ-1 до 700 Гкал/год.;

- реконструкція РК "Пр. Науки, 47" зі збільшенням її теплової потужності до 70 Гкал/год.;

- реконструкція РК "Здолбунівська" зі збільшенням потужності до 100 Гкал/год.;

- реконструкція схеми видачі теплової потужності ПАТ "Екостандарт";

- будівництво перетинки від сміттєспалювального заводу "Енергія" до мереж міста для можливості видачі "дармового" тепла;

- будівництво перетинки між РК "Теремки" та ТМ N 4 ТЕЦ-5;

- будівництво перетинки між РК ДКП "Пар" та ТМ N 2 ТЕЦ-6;

- будівництво перетинки від РК "Веркон" до РК "Нивки";

- закінчення будівництва перетинки між РК "Біличі" (СТ-3) та мережами РК "М. Борщагівка" і РК "Відрадний";

- будівництво чотирьох підкачувальних насосних станцій;

- технічне переозброєння та реконструкція 19 котелень, що знаходяться у комунальній власності;

- реконструкція 254,4 км теплових мереж;

- використання теплоелектроакумулюючих установок для опалення та гарячого водопостачання в адміністративних будинках, школах, дитячих садках тощо. Пропонується використовувати технології для накопичення та перетворення електроенергії в теплову енергію у нежитловому фонді будівель м. Києва, оскільки згідно з добовим графіком електропостачання в нічний період (з 23-00 до 6-00 год.) є дуже малим.

ПАТ "Київгаз"

Основний вид діяльності компанії ПАТ "Київгаз" - розподілення, транспортування і постачання газу. "Київгаз" забезпечує столицю, обслуговуючи 2 млн. споживачів, враховуючи фізичних осіб, понад 300 промислових підприємств і 1300 комунально-побутових закладів. У 2010 році ПАТ "Київгаз" було спожито 1,7 млн. кВт·год. електроенергії.

Обсяги транспортування газу компанією в залежності від можливостей споживачів і цін на газ варіюються від 2,9 млрд. куб.м, транспортованих у 2009 році, до 6,6 млрд. куб.м, транспортованих у 1990 році. При цьому технологічні та нормативні втрати природного газу у мережах, які обслуговує "Київгаз", є найменшими поміж інших регіональних газових господарств.

Київська система газопостачання є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, яку Київська міська рада передала у користування і управління ПАТ "Київгаз". Загалом столична система газопостачання складається з майже 4,8 тис. км газопроводів високого, середнього та низького тиску, близько 1400 газорегуляторних пунктів і 629 станцій катодного захисту.

За останні роки споживання природного газу підприємствами всіх галузей дещо зменшилось, на фоні цього зменшилось споживання природного газу містом у цілому. Споживання природного газу населенням за період з 2000-2008 рр. майже не змінювалось, але якщо врахувати те, що за останні два роки збільшилась кількість споживачів за рахунок нових забудов та газифікації садибних ділянок, можна зробити висновок, що попит на природний газ у населення зменшився.

У м. Києві знаходиться майже 520 км газопроводів, яким понад 40 років. У нормативних документах минулих років термін експлуатації 40 років вважався остаточним амортизаційним. Незважаючи на те, що всі газопроводи міста придатні до експлуатації, їх старіння неминуче.

На сьогоднішній день існує необхідність збільшення пропускної спроможності системи газопостачання міста.

Крім наведених вище найзначніших джерел теплопостачання, теплопотребу промислових та житлово-комунальних споживачів міста забезпечують:

- біля 326 промислових відомчих котелень сумарною встановленою тепловою потужністю 3515,3 Гкал/год.;

- 170 районних, квартальних та автономних опалювальних котелень ПАТ "Київенерго" сумарною встановленою тепловою потужністю 1101,4 Гкал/год.;

- біля 289 опалювальних котелень інших відомств сумарною встановленою тепловою потужністю 517,5 Гкал/год.;

- джерела вторинних енергоресурсів (сміттєспалювальний завод "Енергія") встановленою тепловою потужністю біля 104 Гкал/год.;

- поквартирні генератори тепла сумарною встановленою тепловою потужністю біля 451,3 Гкал/год.

2.4. Споживачі паливно-енергетичних ресурсів

Споживачами електроенергії в місті Києві є міський електротранспорт, житлово-комунальне господарство, об'єкти соціальної інфраструктури, промислові підприємства.

Споживачами теплової енергії є об'єкти житлового фонду столиці, об'єкти соціальної інфраструктури, адміністративні будинки, промислові підприємства.

Споживачами вугілля є населення, що мешкає в приватних будинках з опаленням вугіллям та дровами, ТЕЦ (ПАТ "Екостандарт"), котельні малої потужності.

Природний газ для України є головним енергоносієм. Основними споживачами природного газу в м. Києві є населення, підприємства комунальної теплоенергетики, промислові та комунально-побутові підприємства. Найбільша частка споживання припадає на житлово-комунальний сектор, яка в загальному об'ємі споживання складає приблизно 80 %.

Споживачами природного газу є підприємства теплоенергетики, ПАТ "Київенерго", АК "Дарницька ТЕЦ", промислові та комунально-побутові підприємства (державне підприємство "Завод "Генератор", ТОВ "Кнауф гіпс Київ", ВАТ "Галактон", ЗАТ "Оболонь", РВУ "Київавтогаз", ЗАТ "Київський склотарний завод", ДП "Київський авіаційний завод "Авіант", ВАТ "Корчуватський КБМ" та ін.).

На зазначені категорії споживачів міста припадає 92,5 % від загального обсягу споживання природного газу. При цьому може використовуватися мазут топковий як резервний вид палива; дрова як тверде паливо для населення, що мешкає в приватних будинках з опаленням вугіллям та дровами.

Основними споживачами світлих нафтопродуктів є вантажний автотранспорт, пасажирський автотранспорт.

Питомі витрати ПЕР на одиницю продукції, робіт та послуг за даними 11-МТП наведено в додатку Д5.

2.5. Баланс споживання
паливно-енергетичних ресурсів

Паливно-енергетичний баланс (ПЕБ) м. Києва - основний інструмент для об'єктивних оцінок енергоємності валового регіонального продукту (ВРП), формування цільових індикаторів підвищення енергоефективності та їх моніторингу. ПЕБ дає можливість детально уявити структуру споживання енергії і дозволяє відобразити повну енергетичну картину м. Києва за рахунок інтеграції балансів виробництва і споживання окремих енергоносіїв; всю повноту взаємозв'язків різних систем енергопостачання та енергоспоживання, врахувати міру їх взаємного доповнення і заміни; всі найважливіші енергетичні зв'язки та пропорції: значення окремих енергоресурсів в енергетичному балансі, та роль окремих секторів в споживанні того чи іншого типу енергоресурсів.

Якісне формування поточних і прогнозних енергетичних балансів у значній мірі залежить від організації системи обстежень, в яку входять такі складові, як звітні одиниці, коло респондентів, періодичність обстежень, ступінь детальності тощо. Діюча в Україні форма ПЕБ за структурною схемою "ресурси - розподіл" поступається формі зведеного енергетичного балансу за структурною схемою "первинне енергоспоживання (поставки) - кінцеве енергоспоживання". Перевага останньої - в інтегральному характері надання даних про баланси окремих видів енергоресурсів, виділення в окрему частину сектора перетворення енергії, можливості розрахунку енергоємності ВРП тощо.

Наведемо характеристику складових ПЕБ м. Києва.

У табл. 2.13 представлено баланс споживання електроенергії у м. Києві за 2009-2010 роки.

Таблиця 2.13

Баланс споживання електроенергії

____________

* За даними ПАТ "Київенерго"

Аналіз даних, наведених в табл. 2.13, показує, що найбільші обсяги електричної енергії споживає населення. На ринку електроенергії присутні істотні цінові диспропорції, які полягають у перехресному субсидуванні населення за рахунок промисловості, що, в свою чергу, призводить до зростання енерговитрат у реальному секторі економіки, в той час як соціальні наслідки нівелюються недосконалою системою обліку та оплати енергоспоживання. Саме тому особливо актуальним є питання підвищення енергоефективності та енергозбереження, а також реорганізація системи обліку енергоспоживання у населення та на об'єктах промисловості.

Напрямки споживання електричної енергії приведено у табл. 2.14.

Таблиця 2.14

Споживання електроенергії за напрямками, млн. кВт·год.*

____________

* За даними ПАТ "Київенерго"

У табл. 2.15 і 2.16 представлено середньорічне споживання енергоресурсів закладами бюджетної сфери.

Аналізуючи табл. 2.15, потрібно підкреслити, що найбільше закладами бюджетної сфери споживається теплової енергії, ціна на яку підлягає адміністративному регулюванню. Тому доцільно при підвищенні енергоефективності у бюджетній сфері звертати спочатку увагу на заходи з енергозбереження, які направлені на зменшення споживання теплової енергії.

Таблиця 2.15

Середньорічне споживання енергоресурсів
закладами бюджетної сфери*

____________

* За даними КП "ГВП"

У табл. 2.16 представлено структуру теплового балансу м. Києва за 2009-2010 роки.

Таблиця 2.16

Структура теплового балансу м. Києва*

____________

* За даними ПАТ "Київенерго"

Згідно з даними табл. 2.16 найбільшим споживачем теплової енергії є житлові будинки.

У структурному відношенні річне виробництво теплової енергії в м. Києві розподіляється таким чином: ПАТ "Київенерго" - до 85 %, Дарницька ТЕЦ - близько 12 %, виробники інших відомств - 3 - 5 %. Приблизний розподіл теплової енергії тепловими джерелами: ТЕЦ та централізовані котельні - 86 %; локальні котельні - 14 %.

Аналізуючи баланс теплових потужностей, можна констатувати, що приєднане теплове навантаження деяких джерел теплоти перевищує їх наявну потужність на 10 - 15 %. Слід зазначити, що приєднані навантаження споживачів є максимально можливими, тобто визначені для розрахункової температури (на опалення - 22° C, для вентиляції - 10° C). Середнє споживання теплоти споживачами значно нижче, але навіть в найбільш інтенсивний зимовий період теплопостачання середнє завантаження централізованих джерел не перевищує 72 %, а для локальних джерел становить близько 40 %.

Протягом року встановлена теплова потужність локальних джерел використовується менш інтенсивно, ніж централізованих (на 7 - 15 % в зимовий період та на 2 - 3 % влітку). Більш раціональне використання встановленої потужності локальних теплоджерел є одним з напрямків оптимізації системи теплопостачання м. Києва. На кінець 2009 року для районних котелень має місце розрив між установленою та наявною тепловою потужністю в розмірі 249 Гкал/год. (на кінець 2000 - 163 Гкал/год.), що пояснюється значним терміном експлуатації районних котелень. Баланс тепла з виявленням дефіциту приведено у табл. 2.17.

Таблиця 2.17

Баланс тепла з виявленням дефіциту
(станом на 01.01.2009)*

____________

* За даними ПАТ "Київенерго"

В середньому за рік величина тепловтрат за даними технічної частини звітів ПАТ "Київенерго" складає близько 16 %, причому влітку тепловтрати (у відсотках) значно зростають. Це можна пояснити частково тим, що при однакових діаметрах тепломереж кількість теплової енергії, яка пропускається, є набагато меншою від розрахункової (тобто при зменшенні абсолютної кількості тепловтрат відносна їх величина збільшується).

Структуру використання ПЕР на виробничо-експлуатаційні та комунально-побутові потреби представлено у табл. 2.18 та на рис. 2.1.

Таблиця 2.18

Використання паливно-енергетичних ресурсів
на виробничо-експлуатаційні та комунально-
побутові потреби у м. Києві (тис. т у. п.)

____________

* без урахування комунально-побутових потреб

За даними Держкомстату

У 1990 році споживання ПЕР у м. Києві досягло максимального рівня і склало 19,9 млн. т у. п. У наступні роки сумарне споживання ПЕР постійно скорочувалося і в 2000 році досягло мінімального значення, яке дорівнювало 6,04 млн. т у. п., або 30,44 % до рівня 1990 року.

На початку XX ст. відбулось зростання сумарного споживання ПЕР до 9,7 млн. т у. п. у 2005 році, а на періоді 2005-2007 рр. спостерігалось постійне скорочення споживання. У 2008 році відбулось незначне збільшення, а у 2009 році через виведення в ремонт значної кількості теплогенеруючих потужностей скоротилось до показника 5,773 млн. т у. п. у 2009 році.

Рис. 2.1 - Структура використання ПЕР
на виробничо-експлуатаційні та
комунально-побутові потреби

Зміну структури використання ПЕР на виробничо-експлуатаційні та комунально-побутові потреби за 1996-2009 рр. представлено на рис. 2.2 та 2.3.

Рис. 2.2 - Зміна структури використання
ПЕР на виробничо-експлуатаційні та
комунально-побутові потреби за роками

Рис. 2.3 - Зміна структури використання ПЕР
на виробничо-експлуатаційні та
комунально-побутові потреби за роками

Відсоткове відношення споживання ПЕР за 1990 та 2009 роки представлено відповідно на рис. 2.4 та 2.5.

Рис. 2.4 - Відсоткове відношення споживання ПЕР за 1990 рік

Рис. 2.5 - Відсоткове відношення споживання ПЕР за 2009 рік

Станом на кінець 2009 року котельно-пічне паливо складає 64,74 %, теплоенергія - 16,72 %, а електроенергія - 18,54 % від загального споживання ПЕР у м. Києві. Для порівняння у 1990 році котельно-пічне паливо складало 36,71 %, теплоенергія - 22,52 %, а електроенергія - 40,77 % від загального споживання ПЕР у м. Києві. Аналізуючи наведені дані, необхідно підкреслити, що обсяги споживання ПЕР зменшувались. Це обумовлено поступовою модернізацією обладнання підприємств, реорганізацією та реструктуризацією виробництва, а також впровадженням енергоефективних технологій у різних сферах споживання ПЕР. У порівнянні з 1990 роком у структурі споживання ПЕР різко зменшилась частка споживання електроенергії. Це зумовлено припиненням роботи (та/або зменшенням обсягів) споживання ПЕР багатьох великих підприємств.

Різке зниження споживання теплоенергії у 2000 та 2009 роках у порівнянні з відповідно 1999 та 2008 рр. майже у 4 рази пов'язане з виводом значної кількості теплогенеруючих потужностей у ремонт, тому не є показовим.

Основні структурні зміни енергобалансу відбулися у напрямку скорочення частки природного газу у виробництві електро- і теплоенергії. У структурі кінцевого попиту на енергоносії в період економічного спаду суттєво скоротилася частка нафтопродуктів (з причини різкого стрибка цін після лібералізації зовнішньої торгівлі), у галузевій структурі попиту збільшилася частка житлово-комунального господарства, чому значною мірою сприяли цінові субсидії та дотації.

Внаслідок нерівномірного спаду (а в останні роки - зростання) промислового виробництва структура валової доданої вартості в міжгалузевому балансі м. Києва не відповідає структурі споживання енергоресурсів, що в свою чергу проявляється в структурних та цінових диспропорціях енергетичного балансу міста.

Цінові диспропорції на ринках енергоресурсів виникли також внаслідок випереджаючих темпів зростання цін на первинні види палива у порівнянні з вторинними енергоносіями. Це відбувалося (і відбувається) через адміністративне обмеження цін на продукцію природних монополій, тоді як ціни на первинне паливо визначаються кон'юнктурою на ринках. Така ситуація призводить до ослаблення фінансової стабільності енергокомпаній та порушення реальної структури балансу.

2.6. Валовий регіональний продукт м. Києва

Валовий регіональний продукт є узагальнюючим показником економічної діяльності регіону, що характеризує процес виробництва товарів і послуг. Енергоємність ВРП служить сумарним індикатором ефективності використання ПЕР у регіоні.

Для аналогії співставимо ВВП для м. Києва та України, в цілому величини валового регіонального продукту за 2009 рік (табл. 2.19), чисельність наявного населення на початку року (табл. 2.20), індекси фізичного обсягу валового продукту (табл. 2.21) та динаміку зміни валового регіонального продукту на одну особу (табл. 2.22).

Таблиця 2.19

Валовий продукт за 2009 рік

Таблиця 2.20

Чисельність наявного населення на початку року

Таблиця 2.21

Індекси фізичного обсягу валового продукту
(у цінах попереднього року, відсотків)

Таблиця 2.22

Динаміка валового регіонального
продукту на одну особу

Дані табл. 2.19 - 2.22 свідчать про значний вплив економіки м. Києва на економічні показники України.

2.7. Прогноз енергоємності валового
регіонального продукту для м. Києва

Оцінка динаміки енергоємності ВРП м. Києва залежить від точності даних про споживання первинної енергії. Особливі труднощі викликає облік споживання рідкого пального автомобільним транспортом, обсяги споживання якого визначаються наближено на основі даних про чисельність парку автотранспортних засобів.

У табл. 2.23 приведено динаміку енергоємності ВРП для м. Києва за 2005-2010 роки у цінах 2002 року

Таблиця 2.23

Динаміка енергоємності валового
регіонального продукту для м. Києва*

____________

* За даними НАЕР

Прогнозні дані на період 2010-2015 рр., кг у. п./грн. приведено у табл. 2.24.

Таблиця 2.24

Прогноз енергоємності ВРП

На рис. 2.6 представлено динаміку енергоємності валового регіонального продукту для м. Києва за 2005-2010 роки у цінах 2002 року, а також прогнозні дані на період 2010-2015 рр., кг у. п./грн.

Рис. 2.6 - Прогноз енергоємності валового
регіонального продукту для м. Києва
на період 2010-2015 рр.

Аналіз даних табл. 2.22 - 2.23 та рис. 2.6 показав, що з 2005 по 2007 роки динаміка енергоємності промислової продукції у м. Києві мала позитивну тенденцію до зниження. Основними чинниками, які сприяли зниженню енергоємності в м. Києві, були позитивні зміни в структурі виробничих процесів, стабілізація промислового виробництва, збільшення обсягів виробництва продукції (робіт, послуг) на діючих технологічних установках і агрегатах, що призвело до підвищення їх завантаження та зменшення частки виробничих втрат енергоресурсів, які споживаються підприємствами. Роль технологічного фактора в ці роки була обмежена. Його внесок у зниження енергоємності ВРП відносно незначний.

У 2008 році у зв'язку з кризовими явищами в економіці, які призвели до нерівномірного спаду виробництва продукції та споживання ПЕР і відповідно до зростання енергоємності ВРП у м. Києві, цей показник значно зріс у порівнянні з попередніми роками і склав 0,14 кг у. п./грн. Зростання цін на пічне паливо, а також підвищення у 2009 році ціни на природний газ суттєво збільшило фінансову частку ПЕР у собівартості продукції майже по всіх галузях господарського комплексу міста.

Подальше зниження енергоємності ВРП у 2010, 2011 роках в перспективі до 2015 року пов'язане з відновленням виробництва після кризи, збільшенням рівня вкладу технологічного фактора, а також подальших структурних зрушень в економіці.

Не дивлячись на те, що у базових галузях промисловості здійснюється оновлення основних виробничих фондів, на багатьох підприємствах ще використовуються застарілі технології та енергоємне обладнання і залишаються достатньо високими питомі витрати ПЕР на виробництво основних видів продукції.

Прогнозоване зниження енергоємності ВРП зумовлено в основному реалізацією заходів Програми, що дозволить значно підвищити ефективність енергоспоживання та використання ПЕР.

Зниження енергоємності ВРП також можливо досягти за рахунок структурної перебудови промисловості, зокрема, збільшення частки послуг та виробництва неенергозатратної продукції, раціоналізацією структури ПЕБ, впровадженням системи енергоменеджменту на високому рівні, ефективним використанням виробничих потужностей, модернізації значного парку неефективного енергетичного устаткування, яке відпрацювало свій ресурс, морально застаріле та фізично зношене, підвищенням рівня технічного обслуговування і розмірів капітальних вкладень в інфраструктуру, достатнім охопленням споживачів індивідуальними приладами обліку та регулювання споживання енергоресурсів, підвищення рівня суспільної свідомості щодо економного використання ПЕР.

Підвищення ефективності енергоспоживання та використання енергоресурсів і, як наслідок, зниження енергоємності ВРП є наразі істотним ресурсом, використання якого дасть змогу економіці м. Києва успішно розвиватися.

2.8. Потенціал енергозбереження

Оцінка технічного потенціалу енергоефективності для цього дослідження була проведена шляхом порівняння показників ефективності енергозберігаючих заходів, енергоспоживаючих установок, які використовуються в кожному секторі енергоспоживання м. Києва, і установок, які використовуються в тих же секторах інших міст у різних країнах світу, а також експертних оцінок фахівців з України, зокрема, спеціалістів Держенергоефективності.

З усіх можливих заходів щодо підвищення енергоефективності, що мають технічний потенціал, лише деякі є економічно доцільними і фінансово привабливими. При розробці Програми проводилось розмежування між економічно доцільними і фінансово привабливими проектами з метою визначення оптимальних способів отримання м. Києвом економії в результаті інвестицій в проекти по підвищенню енергоефективності.

Економічно доцільні і фінансово привабливі інвестиції в енергоефективність - це проекти, що мають технічний потенціал і що гарантують отримання доходу на вкладений капітал суспільству в цілому, приватним інвесторам (компаніям, організаціям або фізичним особам) або суспільству та інвесторам одночасно. Економічно доцільні інвестиції - це такі капіталовкладення, які призводять до економії енергоресурсів та коштів у цілому за термін життя інвестиційного проекту, але економія або дохід від продажу вивільнених ресурсів не обов'язково можуть бути отримані яким-небудь конкретним споживачем енергії або забезпечувати привабливий рівень доходу для приватного інвестора. Фінансово привабливі проекти забезпечують повернення інвестованих коштів для приватних інвесторів, які здійснюють ці інвестиції.

Економічно доцільні та фінансово привабливі заходи відбираються з числа технічно ефективних шляхом порівняння витрат і вигод від реалізації цих заходів.

За даними Держенергоефективності та експертними оцінками НТУУ "КПІ" загальна оцінка наявного потенціалу підвищення енергоефективності по секторах з визначенням рівнів, при яких наявний потенціал є економічно доцільним і фінансово виправданим, наведено у табл. 2.25 (у відсотках).

Таблиця 2.25

Потенціал економії ПЕР у м. Києві

З вище приведених даних випливає, що найбільш перспективними є заходи, які мають відношення до категорії населення, а також для установ та організацій держбюджету. У табл. 2.26 та на рис. 2.7 приведено технічно, економічно та фінансово досяжні результати скорочення споживання ПЕР у м. Києві.

Таблиця 2.26

Потенціал підвищення енергоефективності
по секторах, тис. т у. п.

Як приклад зазначимо, що ситуація, що склалася на сьогоднішній день у м. Києві на об'єктах бюджетної сфери, свідчить про наявний у цій сфері значний потенціал енергозбереження. Енергоспоживання знаходиться на рівні 50...85 кВт·год./куб.м при нормативних значеннях 33...43 кВт·год./куб.м. Опір теплопередачі для зовнішніх стін знаходиться на рівні 0,8...1,2 кв.м·° C/Вт, що не відповідає сучасному нормативному значенню, яке складає 2,8 кв.м·° C/Вт (допускається 2,24 кв.м·° C/Вт).

Опір теплопередачі старих дерев'яних вікон, які у більшості випадків встановлені на об'єктах бюджетної сфери, складає 0,28...0,4 кв.м·° C/Вт, при необхідному нормативному значенні 0,6 кв.м·° C/Вт. Спостерігається значна інфільтрація через нещільності в дерев'яних віконних рамах на рівні 1...1,5 г-1, що призводить до збільшених тепловтрат будівлі. Опір теплопередачі покриття та перекриття неопалювальних горищ знаходиться на рівні 1,1...1,4 кв.м·° C/Вт, при необхідному нормативному значенні для будинків до чотирьох поверхів включно 4,95 кв.м·° C/Вт (допускається 3,96 кв.м·°C/Вт).

Загальний потенціал зниження споживання енергоресурсів у бюджетній сфері за рахунок впровадження термореноваційних заходів оцінюється на рівні 500 тис. Гкал/рік, що становить близько 50 % від існуючого рівня енергоспоживання. Для зниження енергоспоживання в бюджетній сфері на 20 %, повний комплекс енергозберігаючих заходів має бути впроваджений орієнтовно на 40 % будівель бюджетної сфери.

Проведення ефективної політики з енергозбереження може дозволити реалізувати потенціал зменшення викидів діоксиду вуглецю у м. Києві. Потенціал зменшення викидів CO₂ у м. Києві розраховано згідно з наказом N 75 від 12.05.2011 "Про затвердження показників питомих викидів двоокису вуглецю у 2011 році" Національного агентства екологічних інвестицій України та приведено у табл. 2.27.

Рис. 2.7 - Технічно, економічно та фінансово досяжні
результати скорочення споживання ПЕР

Таблиця 2.26

Технічний потенціал зменшення викидів CO₂ у м. Києві

Дані табл. 2.26 свідчать, що навряд чи є можливим досягнення максимуму технічно можливого рівня зниження викидів CO₂ у зв'язку з високою капіталозатратністю заходів зі зменшення викидів, однак за рахунок впровадження заходів, передбачених Програмою, є можливим опанування більшою частиною потенціалу.

Незважаючи на те, що у м. Києві діють програми енергозбереження та ряд інших нормативно-правових актів, спрямованих на економне та ефективне використання ПЕР у виробничій та соціальній сфері, втрати енергоресурсів не зменшуються і залишається достатньо низьким рівень реалізації потенціалу енергозбереження. На рис. 2.8 та 2.9 наведено співставлення рівнів споживання та економії ПЕР, а також річний та кумулятивний потенціал економії ПЕР на періоді дії Програми.

Рис. 2.8 - Характеристика рівнів споживання
ПЕР та потенціалу економії на період дії Програми

Рис. 2.10 - Економія ПЕР від рівнів
споживання та наявного потенціалу
енергозбереження на період дії Програми

Для міста є актуальними розв'язання проблеми ефективного використання ПЕР, зменшення витрат на енергоносії в собівартості продукції, оптимального використання наявних місцевих видів енергетичних ресурсів та збільшення рівня споживання альтернативних джерел енергії.

Проведений аналіз показав значний потенціал підвищення енергоефективності: технічний потенціал - 1600,2 тис. т у. п.; економічний потенціал - 56,6 тис. т у. п.; фінансовий потенціал - 37,72 тис. т у. п. при середньому річному рівні споживання ПЕР в обсягах 188,6 тис т у. п. (див. табл. 2.26), при цьому потенціал зменшення викидів CO₂ у м. Києві складає 3265,44 тис. т (див. табл. 2.27).

Механізмом розв'язання визначених проблем є реалізація Програми, що дасть можливість створити умови для зниження рівня енергоємності валового внутрішнього продукту, оптимізації структури енергетичного балансу міста, збільшення обсягів використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії, вторинних енергетичних ресурсів, впровадження дієвого механізму реалізації державної політики у сфері енергоефективності.

3. SWOT-аналіз перспектив скорочення
енергоємності господарського
комплексу м. Києва

SWOT-аналіз - аналіз в секторі стратегічного планування, який полягає в розділенні чинників і явищ на чотири категорії.

У табл. 3.1 приведено SWOT-аналіз перспектив скорочення енергоємності в господарському комплексі м. Києва.

Таблиця 3.1

SWOT-аналіз перспектив скорочення енергоємності

4. Мета Програми

Метою Програми є:

- створення умов для зниження енергоємності валової доданої вартості, створеної в місті Києві, за термін дії Програми не менше ніж на 20 % порівняно з 2010 роком, підвищення ефективності використання ПЕР у житловому фонді, бюджетній сфері, на комунальних та промислових підприємствах міста, на об'єктах енергетичного господарства;

- зменшення енергоємності виробництва одиниці продукції, виконання робіт, наданих послуг;

- оптимізація структури та складових паливно-енергетичного балансу міста Києва шляхом зменшення частки імпортованого природного газу та заміщення його іншими видами енергоресурсів, у тому числі отриманими з альтернативних джерел енергії та вторинними енергетичними ресурсами.

Програма є складовою частиною Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 рр., засобом реалізації місцевої політики підвищення енергоефективності як одного з напрямків соціально-економічного розвитку міста, а також основою для формування комплексної політики підвищення енергоефективності для м. Києва.

5. Перелік показників, за якими
здійснюватиметься оцінка досягнення мети

Питання зниження питомих витрат на виробництво та використання енергоресурсів, застосування енергозберігаючих технологій та устаткування було й залишається одним із пріоритетних завдань для економіки не тільки м. Києва, а й країни в цілому.

Оцінка досягнення мети Програми здійснюється за наступним переліком показників:

- зниження енергоємності виробництва одиниці продукції, виконаних робіт, наданих послуг (в умовних одиницях);

- зниження енергоємності валової доданої вартості продукції, створеної у місті Києві;

- зменшення рівня втрат ПЕР;

- відносне скорочення обсягу бюджетних видатків;

- рівень оптимізації ПЕБ окремих секторів економіки м. Києва;

- обсяги залученого фінансування, які спрямовуватимуться на фінансування заходів Програми.

Кінцевою оцінкою виконання Програми є виконання завдань, поставлених Указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України, а саме:

- зменшення енергоємності виробництва одиниці окремих видів продукції (виконаних робіт, наданих послуг) не менше ніж на 20 % від базового року;

- зменшення втрат ПЕР при виробленні одиниці окремих видів продукції (виконаних робіт, наданих послуг) не менше 40 % від базового року;

- забезпечення економії бюджетних коштів (за умови дотримання відповідних вимог щодо охорони праці, санітарних норм та правил тощо) на утримання бюджетних установ за рахунок впровадження в них відповідних заходів та проектів - на 50 % від базового року.

Характеристики планових показників оцінки реалізації Програми наведено в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Дані щодо основних планових
показників оцінки реалізації Програми

Базовий рік, відносно якого буде здійснюватися кінцева оцінка досягнення мети, сформованої в Програмі, 2010-ий.

Загальна вартість розробки і впровадження енергозберігаючих заходів і технологій за 2011-2015 рр., наведених у додатку Д8 "Перелік завдань і заходів Програми та результативні показники", складає 11388017 тис. грн. Загальна економія ПЕР від реалізації заходів складає 1429,146 тис. т у. п., що у грошовому еквіваленті складає 4526250 тис. грн.

Деталізація складових табл. 5.1 наведено в розділах 6, 9, 10 та додатку Д8.

6. Шляхи та напрямки діяльності з
реалізації політики енергоефективності

Заходи організаційного характеру передбачають нормативно-правове та фінансове забезпечення, а також створення відповідних структур для досягнення мети Програм.

Заходи технічного (технологічного) характеру передбачають модернізацію або заміну наявного енергоємного обладнання, запровадження новітніх енергоефективних та енергозберігаючих технологій, підвищення енергоефективності виробництва одиниці продукції, виконання робіт, надання послуг, зменшення втрат ПЕР, економію бюджетних коштів.

Заходи структурного характеру в сфері виробництва передбачають докорінні зміни у структурі виробництва.

6.1. Заходи організаційного характеру

До переліку першочергових заходів організаційного характеру віднесено:

- формування організаційної та нормативно-правової бази енергозбереження в м. Києві;

- створення та застосування стимулюючих механізмів у впровадженні заходів з енергозбереження як для споживачів, так і для постачальників енергоресурсів;

- створення системи енергетичного менеджменту на об'єктах м. Києва;

- створення системи моніторингу енергоспоживання в бюджетних закладах м. Києва;

- проведення енергетичної паспортизації будівель бюджетної сфери м. Києва, побудова енергетичних балансів будівель та бюджетної сфери загалом;

- створення та ведення Бази енергоефективних технологій та обладнання для м. Києва;

- інформаційно-просвітницька та консультаційна діяльність, формування енергозберігаючого світогляду у мешканців м. Києва.

6.1.1. Формування організаційної та нормативно-правової бази енергозбереження в місті Києві

Організаційна та нормативно-правова база енергозбереження в м. Києві формується з урахуванням вимог Закону України "Про енергозбереження" та нормативно-правових актів, що розкривають механізм реалізації його положень.

Основними організаційними та нормативно-правовими заходами державної підтримки політики енергозбереження в м. Києві є:

- створення та удосконалення системи міського управління енергозбереженням і координації формування та виконання Програми з проведенням аналізу правових, економічних умов та усуненням виявлених перешкод за напрямком;

- забезпечення обов'язковості розробки і впровадження програм енергоефективності районами м. Києва, суб'єктами господарської діяльності та бюджетними організаціями;

- внесення пропозицій щодо удосконалення правових та законодавчих основ реалізації енергозберігаючих проектів;

- сприяння організації у вищих і середніх спеціальних учбових закладах міста підготовки спеціалістів енергоменеджерів;

- проведення конференцій, семінарів та виставок з питань підвищення ефективності енерговикористання в секторах економіки;

- проведення енергетичної паспортизації підприємств, інвентаризації користувачів теплоенергетичних ресурсів, заповнення енергетичних паспортів підприємств, а також енергетичного обстеження (аудит) енергетичного господарства підприємств і організацій, енергетичних сертифікатів будівель у м. Києві;

- розробка та контроль питомих витрат використання теплоенергетичних ресурсів та електроенергії за видами продукції, робіт, послуг.

6.1.2. Створення та застосування стимулюючих механізмів у впровадженні заходів з енергозбереження

Аналіз виконання Київської міської програми енергозбереження 2007-2010 років та показників енергоємності загального обсягу виробництва продукції (виконання робіт і послуг) за видами економічної діяльності підтверджує, що значних змін та структурних перебудов в економіці м. Києва у 2007-2010 роках не відбулося. Попит споживачів енергоресурсів на впровадження вітчизняних або іноземних енергоефективних технологій слабкий через відсутність або недостатність коштів та відсутність механізму економічного стимулювання ощадливого споживання ПЕР.

Для прискорення процесу та розвитку ринку енергоефективних технологій визнано за необхідне удосконалення механізмів стимулювання енергозбереження у м. Києві. Таке удосконалення слід розглядати як важливий організаційний захід на забезпечення масового впровадження енергозберігаючих та енергоефективних технологій за рахунок застосування механізму економічного стимулювання ощадливого споживання енергоносіїв. Для цього пропонується впровадження та удосконалення таких економічних механізмів енергозбереження:

- стимулювання притоку інвестицій;

- зниження інвестиційних ризиків для залучених в енергозбереження капіталів;

- розвиток інфраструктури ринку енергоносіїв та механізмів ціноутворення на базі рівноваги попиту та пропозиції;

- системне впровадження приладів обліку спожитих енергоносіїв;

- припинення безкоштовного відпуску енергоносіїв, що є причиною кризи платежів, боротьба з їх розкраданням та втратами;

- застосування економічних санкцій до споживачів, що неефективно використовують ПЕР (за марнотратне використання та перевитрати понад встановлені питомі норми споживання ПЕР, використання документації та обладнання, які не відповідають вимогам діючих стандартів та нормативів енергоспоживання, відсутність їх обліку);

- розробка та періодичні оновлення енергетичних паспортів усіма господарчими споживачами ПЕР, а також енергетичних сертифікатів будівель;

- посилення контролю за виконанням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року N 786 "Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві" щодо встановлення та контролю за додержанням прогресивних норм питомих витрат енергоресурсів для енергоємного обладнання котелень;

- визначення індивідуальних заходів з енергозбереження промислових, сільськогосподарських, будівельних, транспортних та інших підприємств і організацій та механізмів їх супроводження;

- популяризація енергозбереження у промисловості, підвищення вимог до раціонального споживання енергоносіїв на всіх ланках виробництва, впровадження на підприємствах систем матеріального заохочення щодо економічного використання паливно-енергетичних ресурсів;

- розробка механізму фінансування заходів з енергозбереження на підприємствах і організаціях за рахунок самофінансування шляхом створення цільових фондів енергозбереження;

- встановлення персональної відповідальності керівників підприємств за ПЕР.

6.1.3. Створення системи енергетичного менеджменту в будівлях бюджетної та житлової сфери

Одне з головних завдань управління енерговикористанням в будівлях бюджетної та житлової сфери - досягнення заданих параметрів мікроклімату з мінімально можливим обсягом енергоспоживання, при цьому максимально використовуючи технічні засоби і людський фактор. Ці завдання повинні бути виконані шляхом створення та підтримки системи мотивації споживачів (як персоналу бюджетних установ, так і жителів міста) та створення економічної моделі стимулювання енергозберігаючих заходів.

Для подальшого зниження обсягів міського фінансування на оплату енергоносіїв та створення комфортних умов в будівлях необхідно здійснювати реалізацію Програми на новому, більш сучасному рівні, який передбачає створення міської системи енергетичного менеджменту (СЕМ) та впровадження сучасних енергозберігаючих заходів.

Енергетичний менеджмент є важливою складовою системи управління, спрямованою на мінімізацію питомих витрат ПЕР при забезпеченні необхідного рівня комфортності, надійності енергопостачання та екологічних вимог.

Енергетичний менеджмент як система управління базується на проведенні типових енерготехнологічних вимірювань, перевірок, аналізі енерговикористання та впровадженні енергозберігаючих заходів. Необхідною складовою є проведення енергетичних аудитів бюджетних закладів, обстеження стану використання енергетичних ресурсів на об'єкті, аналіз ефективності використання енергії та енергоносіїв, розробка та економічне обґрунтування організаційно-технічних заходів, спрямованих на зниження енергетичних витрат, визначення потенціалу енергозбереження будівлі, а також паспортизація закладів бюджетної та житлової сфери.

Впровадження системи енергетичного менеджменту передбачає створення структурних підрозділів на рівні міської та районних державних адміністрацій, а також головних управлінь, великих комунальних підприємств. На них покладатимуться функції управління ефективним енерговикористанням, участь у організації та проведенні енергетичних аудитів та впровадженні заходів з підвищення енергоефективності, інформування та навчання осіб, які відповідають за енергоспоживання в бюджетних закладах та ЖКГ м. Києва.

Успішність впровадження системи енергоменеджменту у м. Києві залежить від рівня обізнаності у питаннях енергоефективності як вищої, так і середньої ланок управлінців, а також компетентності енергоменеджерів. Недостатня інформованість, що існує в Україні, стосовно сучасних методів та алгоритмів зниження енерговитрат у територіальних громадах обумовлює актуальність розробки навчального модулю з муніципального енергетичного менеджменту та створення постійно функціонуючої системи тренінгів за цим напрямком.

Створення СЕМ для забезпечення безперервного покращення показників енергоефективності потребує знання сучасних принципів та алгоритмів формування енергетичної політики, енергопланування, базових положень енергетичного аудиту, енергомоніторингу, форм контролю енергоспоживання та методів оптимізації процесів енерговикористання за довільними енергетичними аспектами. Ефективність впровадження СЕМ у м. Києві залежить як від рівня та обсягів технічної/технологічної модернізації енергооб'єктів, сприятливості інституціонального середовища, так і від рівня підготовки і обізнаності управлінців вищої та середньої керівних ланок бюджетних установ м. Києва та штатних працівників (енергоменеджерів) відносно основних положень та принципів функціонування СЕМ. Важливим є створення в рамках системи енергетичного менеджменту єдиної служби управління експлуатацією енергоефективного обладнання.

Для запобігання випадкам, коли енергоефективне обладнання працює в нештатному режимі через вихід з ладу його складових, неналежне налаштування, відсутність обслуговування, невчасне проведення профілактичних заходів, а також з метою зниження витрат бюджетних коштів на закупівлю запасних частин, проведення повірки засобів обліку в м. Києві планується впровадити централізовану службу управління експлуатацією енергоефективного обладнання.

Для вирішення цієї проблеми необхідним є проведення організаційно-навчальних тренінгів "Енергетичний менеджмент у територіальній громаді м. Києва". Ці тренінги пропонується проводити на базі Інституту енергозбереження та енергоменеджменту Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут".

6.1.4. Створення системи моніторингу енергоспоживання в бюджетних закладах м. Києва

Для ефективного контролю за енергоспоживанням в бюджетних закладах м. Києва має бути створена система оперативного моніторингу енергоспоживання, що включала б методичне та програмне забезпечення для спостереження за фактичним станом споживання енергоносіїв та витратами бюджетних коштів на ПЕР. Окрім того, на систему моніторингу енергоспоживання покладатиметься завдання аналізу стану ефективності енерговикористання та контролю за режимами роботи енергоефективного обладнання. Це дозволить значно підвищити ефективність роботи системи енергетичного менеджменту. Моніторинг енергоспоживання передбачає широке залучення до процесів збору та обробки відповідальних працівників як на об'єктах, так і в структурних підрозділах, а також технічних засобів збору та аналізу даних. Передбачається інтеграція системи моніторингу енергоспоживання в структуру єдиної диспетчерської м. Києва.

Впровадження системи моніторингу є одним з першочергових завдань, що дозволить проводити якісний та кількісний аналіз ефективності використання енергоносіїв, у тому числі контролювати показники ефективності впровадження цієї Програми.

6.1.5. Проведення енергетичної паспортизації будівель бюджетної сфери м. Києва. Побудова енергетичних балансів будівель та бюджетної сфери

Проведення енергетичної паспортизації будівель бюджетної сфери м. Києва дозволить визначити існуючий стан енергоспоживання та виділити найбільш проблемні, з точки зору енергоефективності, об'єкти, що потребують першочергового втручання. На основі аналізу енергетичних паспортів буде здійснюватися відбір будівель для впровадження пілотних проектів. Окрім того, дані енергетичного паспорта є основою для побудови енергетичного балансу як окремих будівель чи закладів, так і бюджетної сфери в цілому. Протягом найближчих двох років планується розробити енергетичні паспорти для всіх бюджетних закладів м. Києва.

Енергетична паспортизація та побудова енергетичного балансу будівель базуються на проведенні енергетичного аудиту. Енергетичний аудит є запорукою ефективного використання коштів на впровадження заходів з підвищення енергоефективності. Він передбачає проведення комплексного аналізу стану існуючих інженерних систем, енергетичних потоків та загального стану будівель з метою визначення найбільш доцільних заходів з підвищення енергоефективності. Передбачається проведення енергетичних аудитів, в першу чергу, на найбільш типових об'єктах, які мають найкращі та найгірші показники з точку зору енергоефективності (на основі даних енергопаспортів).

6.1.6. Створення та ведення Бази енергоефективних технологій та обладнання для м. Києва

При зростанні самостійності споживачів ПЕР зростає й їхній вплив на процеси розвитку та функціонування окремих систем і об'єктів паливно-енергетичного сектору м. Києва. Важливо адекватно враховувати приватизаційні процеси в енергетиці. В нових економічних умовах різко зростає інформаційна роль прогнозів розвитку енергетичних галузей, орієнтованих не тільки на органи управління ПЕК держави та м. Києва, але й на появу власників енергетичних об'єктів, вплив місцевих органів влади, громадськість. Реалізація поточних та перспективних планів функціонування і розвитку енергетичного сектору м. Києва потребує постійної інформаційно-аналітичної підтримки, що є можливим лише при створенні відповідного інструментарію, а саме: Бази енергоефективних технологій та обладнання для м. Києва (далі - База).

Створення та використання Бази дозволить в рамках Програми успішно інтенсифікувати роботи з енергозбереження та енергоефективності в м. Києві.

Окремим розділом Бази має бути нормативно-методична інформація про реалізацію державної політики енергозбереження та енергоефективності в м. Києві. База має містити інформацію про всі етапи реалізації проектів енергозбереження і енергоефективності, тобто інформаційні матеріали для пошуку шляхів реалізації ідеї (заходу), формування передпроектної пропозиції, розроблення проектно-кошторисної документації, вибору необхідного обладнання, постачальників, генерального підрядника, енергосервісних компаній тощо.

У Базу в обов'язковому порядку включатимуться інформаційні матеріали, у т. ч. техніко-економічні дані, стосовно впровадження новітніх науково-технічних розробок (технологій, устаткування) та демонстраційних проектів (наприклад, модернізації комунального господарства та впровадження заходів енергоефективності у бюджетній сфері).

З метою вибору оптимальної проектної чи енергосервісної організації База в своєму складі повинна мати перелік вітчизняних та закордонних суб'єктів господарювання, які мають відповідні спеціалізовані дозволи і ліцензії на виконання конкретних видів робіт, де і які саме цим суб'єктом господарювання реалізовувались проекти з енергозбереження і енергоефективності.

З метою попередньої оцінки вартості реалізації проекту, зокрема, обладнання (устаткування), яке потрібне для реалізації проекту, а також пошуку і вибору оптимальної комплектації обладнання для реалізації проекту, у структурі бази пропонується створення розділу енергоефективного обладнання із зазначенням виробників (у розрізі окремих національних і закордонних суб'єктів господарювання), де визначатиметься: вид продукції, її техніко-економічні характеристики, комплектація, гарантійні та сервісні умови обслуговування, здійснення розрахунків та додаткові послуги.

Необхідно визначити відповідальних від районних в м. Києві державних адміністрацій, головних управлінь Київської міської держадміністрації за внесення інформації до розділів Бази, а також передбачити для будь-якого бажаючого можливість надати заявку на включення нової інформації в Базу.

6.1.7. Інформаційно-просвітницька та консультаційна діяльність. Формування енергозберігаючого світогляду у мешканців м. Києва

Досвід реалізації енергозберігаючих заходів і проектів з енергоефективності показує, що директивне адміністрування енергозбереження недостатнє для досягнення значного ефекту економії енергоресурсів. У той же час практично незадіяними залишаються методи економічного стимулювання, які полягають у створенні сприятливих умов для розвитку ринкових стосунків у сфері енергосервісних послуг, у появі товарів і послуг, що дозволяють отримувати додаткові вигоди від економії енергоресурсів. Тільки створення умов для отримання прибутку від енергозбереження дозволить якісно змінити ситуацію з ефективністю витрачання енергоресурсів.

Основним суб'єктом економічного механізму на основі економії енергоресурсів, безпосередньо споживаних енергоустановками споживачів, є кінцевий споживач енергоресурсів, який під впливом тих або інших спонукальних стимулів здійснює заміну менш ефективних енергоустановок (у тому числі й побутових) на сучасніші та ефективніші, підвищуючи тим самим якість споживання енергоресурсів. Основна вигода полягає в зниженні платежів за енергоресурси і, відповідно, на принципі "витрати / отримана економія" будується вся економіка в цій економічній моделі.

Реалізація і подальший розвиток такого типу економічного механізму вимагає концентрації зусиль на роз'яснювальній, пропагандистській, рекламній, просвітницькій і повчальній діяльності, а також на створенні сприятливих умов (організаційних і нормативних) для діяльності спеціалізованих енергосервісних компаній, чия основна функція - розробка і впровадження енергозберігаючих проектів і заходів у споживачів.

Ключовим інструментом стимулювання енергозбереження в побуті має стати пропаганда, просвітницька діяльність і інформування жителів про можливі типові рішення (енергозберігаючі лампи, прилади обліку, економічніші побутові прилади, утеплення і так далі). Основний акцент такої просвітницької діяльності - економія сімейного бюджету і простота технічних рішень.

Доцільно, щоб організаційні механізми з енергозбереження включали такі складові:

- під час укладання чи перегляду контрактів з керівниками підприємств комунальної власності передбачати, що одним з основних показників очікуваної діяльності є зниження показників питомих витрат ПЕР;

- створення спеціальних фондів об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та використання коштів цих фондів на проведення робіт з удосконалення експлуатації внутрішньобудинкових інженерних систем, на придбання та встановлення засобів обліку та регулювання споживання води і тепла;

- інформування населення через засоби масової інформації з метою висвітлення нагальних проблем економного споживання енергоресурсів, поширення інформації про реальні витрати ресурсів на житлово-комунальні послуги і пропаганда успішного застосування сучасних енергозберігаючих технологій та обладнання;

- проведення організаційних заходів, що спрямовані на стимулювання діяльності побутових підприємств із скорочення марнотратних та нераціональних витрат палива та енергії;

- створення єдиної інформаційної мережі з контролю за якістю наданих комунальних послуг;

- створення системи стимулів та бонусів для реалізації політики енергозбереження;

- впровадження оплати вартості енергоносіїв, яка відповідає реальним витратам.

Основні показники впровадження організаційних заходів приведено у табл. 6.2.

Таблиця 6.2

Основні показники впровадження
організаційних заходів

6.2. Заходи технічного характеру

Заходи технічного характеру Програми передбачають у більшості випадків реалізацію типових проектів.

Реалізація типових проектів у промисловості:

- ефективні електродвигуни;

- регульований електропривід;

- ефективні системи стисненого повітря;

- ефективні системи промислового освітлення;

- ефективні системи паропостачання.

Реалізація типових проектів в автомобільному транспорті:

- введення паливних стандартів для легкових та вантажних автомобілів, автобусів;

- курси по ефективному водінню;

- стимулювання купівлі гібридних та малолітражних автомобілів;

- розвиток транспортної інфраструктури і логістики міст.

Підвищення ефективності комунального сектору:

- впровадження регульованого приводу у водопостачанні та водовідведенні;

- підвищення енергоефективності вуличного освітлення.

- заходи з енергозбереження та підвищення енергоефективності опалювальної системи, системи електропостачання, системи гарячого водопостачання, системи холодного водопостачання, системи газопостачання.

Підвищення ефективності в бюджетній сфері та сфері послуг:

- оснащення приладами обліку тепла;

- проведення ремонтів будівель із використання енергоефективних матеріалів, у першу чергу проведення термосанації;

- впровадження ефективних газових котлів та МІТП;

- впровадження ефективних систем освітлення;

- закупка енергоефективного обладнання.

Підвищення ефективності житлових будинків:

- оснащення приладами обліку тепла;

- проведення капітальних ремонтів житлових будинків;

- утеплення квартир та місць загального користування;

- впровадження ефективних індивідуальних газових котлів;

- впровадження ефективних систем освітлення;

- використання ефективних холодильників, морозильників та пральних машин, побутових кондиціонерів.

6.2.1. Підвищення енергоефективності в промисловості

Реалізація заходів з підвищення енергоефективності та енергозбереження сприятиме вирішенню проблем енергозбереження промислових споживачів і забезпечення платежів за використані ПЕР.

Основними напрямами підвищення ефективності енергоспоживання в промисловому комплексі м. Києва є:

- вдосконалення енергоспоживаючого обладнання, у тому числі за рахунок реконструкції промислових агрегатів (котлів, теплообмінних установок та ін.);

- заміна та вибір найбільш ефективних енергоносіїв, з огляду на технологічні та енерготехнологічні процеси, у тому числі за рахунок використання більш якісних з них (палива, пари, гарячої води, стисненого повітря та ін.) в технологічних і енергетичних процесах;

- зниження втрат енергоносіїв;

- встановлення приладів теплового контролю з метою раціонального використання палива;

- забезпечення підприємств оптимальними системами керування енергозбереженням і системами обліку енергоспоживання;

- заміна старих котлів на нові, більш економічні;

- автоматизація процесів керування та контролю за промисловими котлами;

- автоматизація систем електроосвітлення, заміна систем освітлення на більш ефективні, забезпечення графіка роботи електроосвітлення, своєчасне очищення вікон, ліхтарів тощо;

- вдосконалення обліку і контролю за витратами енергоресурсів та води у поєднанні зі впровадженням системи стимулювання енергозбереження;

- встановлення вузлів обліку теплової енергії та води для підприємств, які отримують тепло від міських теплоцентралей;

- використання сучасних систем опалення, вентиляції та кондиціювання;

- застосування систем променевого опалення великих виробничих приміщень на основі газових трубчатих нагрівачів;

- раціональний розподіл споживання електричної енергії з переведенням найбільш енергоємних процесів на нічний час;

- використання альтернативних джерел енергії, застосування нових технологій, які допоможуть забезпечити високу ефективність роботи устаткування та не потребують його заміни;

- зниження енергоємності та матеріалоємності продукції, створення та впровадження у виробництво нових енергоефективних видів продукції, енергоефективних технологій та устаткування;

- заміна чи утеплення вхідних дверей та вікон;

- зовнішнє та внутрішнє утеплення стін;

- модернізація чи заміна систем опалення в адміністративних будівлях.

Електроенергетика

Енергозберігаючі заходи на підприємствах електроенергетики:

- розробка ТЕО на введення в дію підстанцій глибокого вводу 330 кВ;

- реконструкція ліній напругою 35 та 110 кВ;

- впровадження технологій, які сприяють зниженню технологічних витрат та попереджають невиправдані втрати енергії під час її транспортування до споживача та скорочення складової витрат на власні потреби;

- реконструкція технологічного обладнання з метою скорочення витрат електроенергії на власні потреби;

- продовження повузлової реконструкції і модернізації ТЕЦ;

- впровадження нових методів керування на базі сучасних інформаційних систем і технологій;

- впровадження котлів з циркулюючим киплячим шаром;

- подальше підвищення рівня автоматизації роботи котлоагрегатів.

Хімічна промисловість

Основними заходами з енергозбереження в хімічній галузі є:

- подальша модернізація виробництва з впровадженням нових енергозберігаючих прогресивних технологій;

- оптимізація структури виробництва;

- застосування високоефективних систем автоматизації та систем контролю на базі мікропроцесорних установок;

- використання ВЕР.

Машинобудування

Основні заходи з енергозбереження в галузі машинобудування:

- зниження металоємності продукції;

- модернізація виробництва, оновлення основних фондів за рахунок впровадження нових технологій, більш продуктивних та енергозберігаючих;

- створення машин і обладнання нового покоління шляхом впровадження інноваційних та інвестиційних проектів;

- впровадження сучасних методів контролю та обліку споживання ПЕР;

- повне використання тепла відхідних газів;

- переведення цехів на індивідуальне забезпечення стисненим повітрям.

Транспорт

Основними енергозберігаючими заходами на підприємствах транспортного комплексу є:

- оновлення основних виробничих фондів транспорту, насамперед рухомого складу;

- втілення інформаційних технологій, засобів зв'язку та обчислювальної техніки на залізничному транспорті;

- впровадження в експлуатацію систем АСКУЕ та електронних приладів обліку енергоресурсів;

- реконструкція зовнішнього освітлення, автоматизація керування освітленням станцій;

- оснащення локомотивного парку сучасними паливомірами;

- оснащення автотранспорту гібридними двигунами;

- впровадження сучасних технологій заправки автотранспорту стисненим природним газом та газом-метаном.

Харчова і переробна промисловість

Ефективність використання енергоресурсів в галузі буде досягнута за рахунок таких основних заходів:

- оновлення матеріально-технічної бази підприємств, спрямоване на інтенсифікацію технологічних процесів;

- впровадження новітніх технологій світового рівня;

- удосконалення теплових систем та оптимізація режимів теплоспоживання;

- використання відходів харчової промисловості для виробництва альтернативного рідкого та газоподібного палива.

Будівництво та промисловість будівельних матеріалів

Метою енергозбереження у будівельному комплексі міста є забезпечення енергоефективного спорудження об'єктів цивільного та виробничого призначення на території м. Києва.

Комплексне вирішення проблеми теплоізоляції будинків при їхній реконструкції забезпечить збільшення питомого опору теплопередачі зовнішніх стін, вікон та балконних дверей. Для цього необхідним є застосування:

- новітніх теплоізоляційних матеріалів та енергозберігаючих вікон;

- сучасних теплопунктів з використанням пластинчастих теплообмінників, систем обліку та регулювання енергоспоживання;

- попередньо ізольованих труб, що дає можливість зменшити втрати тепла та забезпечити захист від зовнішньої корозії завдяки водонепроникним властивостям і використанню системи виявлення пошкодження;

- нових теплоізоляційних матеріалів на основі широко доступних мінеральних теплоізоляційних наповнювачів (керамзиту, перліту, золи, шлаків тощо);

- волокнистих теплоізоляційних та вогнетривких матеріалів. При цьому трудовитрати знижуються на 35 - 60 %; втрати тепла - в 3 - 8 разів; витрати залізобетону - на 75 % та більше; вартість будівництва - на 30 - 70 %.

Виробничі потужності промисловості будівельних матеріалів дозволяють виготовляти значні обсяги будівельних матеріалів і конструкцій, дуже високий попит на які на внутрішньому ринку зумовлюється їх споживчими якостями та відносно низькою вартістю.

Першочерговими заходами з енергозбереження у промисловості будівельних матеріалів є:

- збільшення випуску матеріалів і конструкцій із заданими властивостями, які забезпечують зменшення маси та підвищення енергоефективності конструктивних елементів будівель;

- покращення якісних характеристик традиційних видів продукції, розширення асортименту нових виробів із заданими властивостями на основі синтетичної сировини, композиційних матеріалів тощо з метою прискорення темпів та покращання ресурсозберігаючих характеристик процесу спорудження й експлуатації об'єктів;

- збільшення питомої ваги виробів з легких, пористих бетонів, багатошарових панелей.

Перелік енергоефективних та енергозберігаючих заходів наведено у додатку Д8.

Основні показники впровадження енергоефективних та енергозберігаючих заходів у промисловості м. Києва наведено у табл. 6.3.

Таблиця 6.3

Основні показники впровадження
енергоефективних та енергозберігаючих
заходів в промисловості

6.2.2. Підвищення енергоефективності на транспорті

Поступове зростання чисельності населення столиці протягом останніх років та розширення житлових масивів м. Києва потребує реалізації низки заходів з підвищення ефективності функціонування громадського пасажирського транспорту, оновлення його рухомого складу, відкриття нових маршрутів, скорочення енергоспоживання.

Програмою передбачаються такі основні напрями енергозбереження на міському пасажирському транспорті:

- використання альтернативних видів моторного палива;

- вдосконалення сервісного обслуговування транспортних засобів з метою підвищення ефективності енергоспоживання;

- удосконалення діагностування, контролю за витратами палива;

- модернізація автомобільного та автобусного парків;

- використання частотно-регульованих електроприводів на електротранспорті;

- скорочення порожнього пробігу тролейбусів у депо до та після їхньої роботи на маршрутах;

- створення мережі захисту від електрокорозії міських підземних комунікацій;

- оптимізація керування рухом громадського транспорту;

- забезпечення надійними засобами зв'язку, комп'ютерною мережею з відповідним програмним забезпеченням для оперативного управління міським пасажирським електротранспортом;

- забезпечення освоєння серійного виробництва сучасних вітчизняних вагонів метрополітену з імпульсним тяговим приводом, що сприятиме зменшенню витрат електроенергії на електротягу;

- створення та впровадження низки сучасних тунельних та поверхових ескалаторів із залученням енергозберігаючих технологій, що сприятиме зменшенню витрат електроенергії на роботу тунельних та поверхових ескалаторів.

Перелік енергоефективних та енергозберігаючих заходів наведено у додатку Д8. Основні показники впровадження енергоефективних та енергозберігаючих заходів на транспорті приведено у табл. 6.4.

Таблиця 6.4

Основні показники впровадження
енергоефективних та енергозберігаючих
заходів на транспорті

6.2.3. Підвищення енергоефективності на об'єктах паливно-енергетичного сектору

Для підвищення ефективності енергоспоживання в паливно-енергетичному секторі м. Києва передбачається:

- підвищення ефективності виробництва енергії на основі запровадження суворого контролю за основними процесами спалювання палива та використання енергетичних приладів з високим ККД;

- оптимізація транспортування енергії (використання попередньо ізольованих сталевих і пластмасових труб для тепломереж; облік теплової та електричної енергії; поточний ремонт і заміна теплообмінників на пластинчаті);

- модернізація систем регулювання енерговикористання, встановлення систем автоматичного керування та дистанційного контролю;

- впровадження МІТП замість ЦТП;

- використання місцевих і вторинних джерел енергії;

- комбіноване виробництво теплової та електричної енергії;

- реконструкція котелень з оснащенням їх утилізаторами та приладами регулювання і обліку, заміна на сучасні зразки та модернізація насосів і електродвигунів, запірно-регулювальної арматури в інженерних мережах;

- ліквідація витоків теплоносія через запірну арматуру або нещільності на з'єднаннях;

- підвищення коефіцієнта завантаження обладнання, яке використовує енергію;

- повернення конденсату до котелень;

- встановлення достатнього рівня компенсації реактивної потужності;

- дотримання режимів роботи обладнання, що використовує паливо;

- своєчасне проведення режимно-налагоджувальних робіт;

- дотримання норм питомих витрат ПЕР;

- реконструкції мереж 10 - 35 - 110 кВ (перехід на три ступені напруги 0,4 - 10 - 110 кВ замість 4-х ступеневої 0,4 - 10 - 35 - 110 кВ);

- встановлення когенераційних установок на більшості РК ПАТ "Київенерго".

При побудові оптимальних систем енергопостачання важливого значення набуває пошук оптимальних співвідношень рівнів централізованого та децентралізованого теплопостачання, оцінка можливих рівнів використання комбінованих систем оптимального використання ПЕР, вибір раціональних комбінацій традиційних та нетрадиційних джерел живлення, підвищення якості обробки води для теплофікаційних систем, налагодження гідравлічного та температурного режимів систем опалення та вентиляції.

Перелік енергоефективних та енергозберігаючих заходів наведено у додатку Д8. Основні показники впровадження енергоефективних та енергозберігаючих заходів на об'єктах паливно-енергетичного сектору м. Києва згідно з завданнями Програми наведено у табл. 6.5.

Таблиця 6.5

Основні показники впровадження енергоефективних
та енергозберігаючих заходів на
об'єктах паливно-енергетичного сектору

6.2.4. Підвищення енергоефективності у житлово-комунальному господарстві

Для підвищення енергоефективності у ЖКГ необхідно:

- комплексне впровадження енергозберігаючих заходів у житлово-комунальному господарстві;

- підвищення теплозахисних якостей огороджувальних конструкцій, утеплення сходових клітин, дверей і вікон тощо;

- здійснення організаційних заходів із скорочення непродуктивних витрат палива та енергії з використанням удосконалених приладів побутового призначення;

- використання ефективних систем та приладів освітлення;

- виконання робіт з оновлення теплоізоляції;

- модернізація системи опалення, передусім удосконалення вбудованих теплових пунктів;

- встановлення сучасних систем регулювання, наприклад, на базі контролера, регулюючого клапана та насосів, які підтримують потрібну температуру теплоносія залежно від температури зовнішнього повітря).

Для ПАТ АК "Київводоканал" можуть бути виділені наступні основні заходи з підвищення енергоефективності:

- енергозбереження за рахунок використання потенціалу комунікаційного колектора (орієнтовно 200 км, переріз 3 х 4 м, 3 х 5 м, t ° C 25-30, можливий потенціал 34000 ГДж);

- встановлення частотних регуляторів на всіх насосних станціях (КНС, НС) ПАТ АК "Київводоканал";

- встановлення на всіх КНС ПАТ АК "Київводоканал" (33 КН) теплових насосів для опалення приміщень обслуговуючого персоналу КНС;

- обладнання ДнНС та ДВС тепловими насосами для опалення приміщень НС та складів з реагентами.

Енергозбереження в житловому фонді перших масових серій передбачається реалізувати шляхом:

- утеплення вікон на основі впровадження склопакетів (додаткове засклення, влаштування навісних лоджій, встановлення нових вікон та балконних дверей);

- утеплення зовнішніх стін (з облицюванням цеглою або іншими дрібноштабовими матеріалами, з оштукатуренням фасадів, із захисним декоративним екраном);

- утеплення покриття будівель (утеплення покриття та ремонт покрівлі, влаштування двосхилої покрівлі, влаштування мансардного поверху);

- утеплення перекриттів над підвалами;

- утеплення вхідних дверей до будівлі (утеплення та ремонт вхідних дверей, влаштування тамбурів);

- встановлення поквартирних лічильників витрат води та газу;

- обладнання ІТП зі встановленням теплолічильників;

- забезпечення проведення енергетичного аудиту в житловому фонді та на підприємствах галузі з розробленням на його основі відповідних заходів з підвищення ефективності використання обладнання та зменшення споживання ПЕР і води.

Для зниження енергоємності житлово-комунальних послуг передбачається забезпечити:

- створення та використання більш економічних енергоспоживаючих побутових систем та приладів, модернізацією існуючого обладнання, зміну режимів його роботи;

- автоматизацію регулювання і керування режимами роботи побутових енергоспоживаючих систем та приладів;

- оснащення енергоприймачів регулюючими та вимірювальними пристроями;

- розвиток децентралізованого теплопостачання шляхом ліквідації ЦТП з переходом на ІТП, що дозволить виключити витрати теплоенергії при транспортуванні до споживачів;

- типізацію будинків та споруд;

- використання ефективних матеріалів та виробів для підвищення термічного опору огороджувальних конструкцій; впровадження лічильників води та теплової енергії, утеплення дверей, вікон, сходових клітин тощо.

Перелік енергоефективних та енергозберігаючих заходів наведено у додатку Д8. Основні показники впровадження енергоефективних та енергозберігаючих заходів Програми у ЖКГ м. Києва наведено у табл. 6.6.

Таблиця 6.6

Основні показники впровадження
енергоефективних та енергозберігаючих заходів у ЖКГ

6.2.5. Підвищення енергоефективності у бюджетній сфері

Роботи з підвищення енергоефективності у бюджетній сфері в рамках Програми здійснюються у відповідності з основними напрямками, наведеними нижче.

Проведення термомодернізації огороджувальних конструкцій будівель та доведення їх теплофізичних характеристик до вимог діючих нормативних документів.

Заплановано проведення утеплення стін, покрівель та перекриттів, заміна вікон на енергоефективні. Зважаючи на те, що більша частина бюджетних будівель м. Києва обладнана автоматикою регулювання теплового потоку, наявні хороші передумови подальшого зниження енергоспоживання за рахунок зменшення теплових втрат огороджувальних конструкцій.

Цей напрямок дозволяє, крім зниження витрат на енергоносії, вирішувати проблеми, пов'язані з необхідністю проведення ремонту вікон, стін та покрівлі, будівель, що експлуатуються тривалий час.

Термомодернізація зовнішніх огороджувальних конструкцій є необхідним кроком для впровадження на об'єктах бюджетної сфери альтернативних джерел теплової енергії, таких як теплові насоси, системи електрообігріву з акумулюванням теплової енергії та використанням багатозонних тарифів на електричну енергію тощо.

У першу чергу планується проведення термомодернізації огороджувальних конструкцій закладів, що мають найбільше питоме споживання теплової енергії, та закладів, в яких спостерігається температура нижча за нормативну через низьку якість теплоносія. Зважаючи на постійне зростання вартості енергоносіїв та виходячи зі структури енергоспоживання бюджетних закладів, термомодернізація огороджувальних конструкцій є найбільш дієвим заходом щодо зниження енергоспоживання та досягнення мети Програми.

Дооснащення бюджетних закладів вузлами обліку теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання та індивідуальними тепловими пунктами.

У низці закладів бюджетної сфери не встановлені або вийшли з ладу вузли обліку теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання, що, по-перше, не дозволяє об'єктивно оцінювати фактичне енергоспоживання та, по-друге, спричиняє перевитрати бюджетних коштів, оскільки нарахування по розрахункових навантаженнях, як правило, значно вищі ніж за показами вузла обліку. За результатами енергетичного аудиту буде здійснено встановлення ІТП на низці закладів, що не були задіяні (або задіяні частково) в Проекті енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях м. Києва.

Відновлення системи вентиляції для забезпечення нормативних показників мікроклімату в приміщеннях та підвищення ефективності використання енергоресурсів.

Нині склалася ситуація, коли на більшості бюджетних закладів не працює система примусової вентиляції, що значно погіршує параметри мікроклімату в приміщенні. Окрім того, підвищення теплозахисних характеристик зовнішньої оболонки будівлі призводить до зменшення природного повітрообміну, що потребує обов'язкового відновлення механічних систем вентиляції.

Балансування існуючих внутрішніх систем опалення бюджетних закладів. Реконструкція внутрішніх систем опалення будівель. Відновлення теплоізоляції.

Цей захід передбачає проведення балансування внутрішньої системи опалення для забезпечення оптимального розподілу теплоносія та зменшення понаднормових витрат теплової енергії. Окрім того, за результатами енергетичних аудитів для окремих об'єктів може бути рекомендована повна реконструкція внутрішньої системи опалення, зокрема, з переходом на двотрубну систему та встановленням термостатичних вентилів.

Впровадження автоматизованої системи дистанційного збору та аналізу даних про енергоспоживання.

Оперативне отримання та аналіз даних про енергоспоживання є суттєвим інструментом для підвищення ефективності енерговикористання. Використання в рамках системи моніторингу енергоспоживання систем дистанційного збору дозволить вчасно виявляти та усувати понаднормові перевитрати енергоносіїв, збої в роботі обладнання.

Реконструкція систем освітлення. Заміна існуючих ламп розжарювання на компактні люмінесцентні лампи.

В рамках цього напрямку передбачається поступова, по мірі виходу з ладу існуючих ламп розжарювання, заміна їх на компактні люмінесцентні лампи. Це дозволить суттєво знизити споживання електроенергії на потреби освітлення за рахунок меншого енергоспоживання та більшого терміну служби ламп.

Реконструкція систем освітлення з використанням енергоефективних світильників та автоматики керування освітленням дозволяє знизити витрати на потреби освітлення з одночасним покращенням умов перебування персоналу та відвідувачів.

Заміна технологічного обладнання кухонь в бюджетних закладах на енергоефективне.

Електронагрівальне обладнання кухонь, зважаючи на структуру споживання електричної енергії бюджетних закладів, є, поряд з системами освітленням, найбільшим споживачем електричної енергії, зокрема в дитячих садочках. Використання енергоефективного обладнання (конфорок, плит) дозволить суттєво знизити споживання електричної енергії.

Використання сонячних колекторів для забезпечення потреб у тепловій енергії на опалення та гаряче водопостачання.

Планується використання енергії сонця в першу чергу для закладів, що споживають значну кількість теплової енергії в літні місяці (басейни, лікарні тощо). Це дозволить суттєво скоротити витрати на енергоносії та відпрацювати технології використання сонячної енергії.

Буде визначена можливість використання теплових насосів для забезпечення потреб у тепловій енергії на опалення та гаряче водопостачання.

Теплові насоси дозволяють використовувати низькопотенціальні джерела теплової енергії (грунт, повітря, стічні води та ін.). Висока вартість та специфіка використання теплових насосів (порівняно низька температура теплоносія та досить велике електричне навантаження) потребують індивідуального підходу до впровадження теплових насосів на об'єктах бюджетної сфери. Рішення про впровадження теплового насосу має прийматися на основі проведеного енергетичного аудиту та техніко-економічного обґрунтування. Для зменшення встановленої потужності теплового насоса та підвищення теплоакумуляційних властивостей будівлі рекомендується все-таки спочатку провести утеплення огороджувальних конструкцій. Це дозволить знизити витрати коштів на енергоносії за рахунок використання багатозонного тарифу на електроенергію.

Динаміка витрат бюджетних коштів на теплозабезпечення закладів за двома можливими сценаріями наведена на рис. 6.1.

Рис. 6.1 - Динаміка витрат бюджетних
коштів на теплозабезпечення
закладів за різними сценаріями

Перелік енергоефективних та енергозберігаючих заходів наведено у додатку Д8.

Основні показники впровадження енергоефективних та енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері м. Києва наведено у табл. 6.7.

Таблиця 6.7

Основні показники впровадження
енергоефективних та енергозберігаючих
заходів у бюджетній сфері

6.2.6. Системи когенерації та електроопалення

Процес модернізації теплоенергетики, що спостерігається в індустріально розвинених країнах, є надзвичайно актуальним і для економіки та енергетики України, в якій витрати природного газу в паливному балансі перевищують 40 %, що є одним з найвищих показників у світі. В останні роки в світовій теплоенергетиці потужного розвитку і застосування набули когенераційні технології, або ж системи комбінованого виробництва теплової та електричної енергії.

Когенерація як одна з найбільш ресурсозберігаючих технологій повинна займати визначальне місце в програмі підвищення енергоефективності і в першу чергу - в зв'язку з проблемою зменшення обсягів споживання природного газу. З метою підтримки цього напрямку енергозбереження в Україні у 2005 році був прийнятий Закон України "Про комбіноване виробництво теплової і електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу". На жаль, він практично позбавлений реальних механізмів стимулювання розвитку цих технологій.

Впровадження когенерації як однієї з найбільш енергоефективних технологій може в значній мірі сприяти вирішенню цієї задачі. На базі існуючих теплоенергетичних потужностей в різних галузях економіки України можна ввести вже в найближчі роки понад 10 тис. МВт когенераційних електрогенеруючих потужностей і зекономити понад 3,5 млн. т умовного палива в рік на кожну 1000 МВт введених потужностей за рахунок виводу з експлуатації відпрацьованих потужностей теплових електростанцій.

Основним напрямом застосування когенераційних установок є їх використання для комунальних цілей на підприємствах із теплопостачання, оскільки вони здатні поєднати виробництво тепла із виробництвом електроенергії, що, по-перше, забезпечить стабільне постачання гарячої води (ця проблема є надзвичайно актуальною в малих містах та селищах) та електроенергії; по-друге, дасть змогу знизити собівартість тепла за рахунок високого КПД когенераційної установки; по-третє, за рахунок зменшення ціни та надання більш якісних послуг, а також зниження шкідливих викидів дозволить покращити показник якості життя населення.

Впровадження за останні 5 років більш ніж 30 когенераційних установок у містах Хмельницький, Вінниця, Тернопіль, Донецьк, Івано-Франківськ та інших, які працюють на природному газі, дозволило покращити економічний стан цих підприємств та створити умови для утримання різкого зростання тарифів на послуги тепло- та гарячого водопостачання для населення.

Найпростішим вирішенням поставленої задачі (економії природного газу) є впровадження когенерації в промисловій теплоенергетиці. В більшості випадків на промислових підприємствах природний газ використовується або безпосередньо в технологічному процесі, або для генерації теплової та електричної енергії. В цих випадках впровадження когенераційних технологій має наслідком пряме скорочення обсягів газу, що споживався підприємством, зменшення витрат на енергоносії і зменшення собівартості продукції.

Значно складніше реалізовувати енергозберігаючий ефект когенераційних технологій у випадку будівництва когенераційної установки на базі об'єкта, який споживає або виробляє лише один вид енергії (базовий) - теплову чи електричну. У цьому випадку виникають проблеми з реалізацією того виду енергії, що не є базовим: або організувати його власне споживання з застосуванням невластивих підприємству технологій, або передавати невикористану енергію сусіднім підприємствам, чи то передавати (продавати) її в мережі тощо. Прикладом такої незручної бази для когенераційних технологій є котельні комунальних систем теплозабезпечення. Будівництво когенераційної установки на базі існуючої котельні за умови збереження її теплового навантаження незмінним призведе до збільшення обсягів природного газу, що буде споживатися когенераційною установкою, в порівнянні з витратами газу котельнею до модернізації. Це пов'язане з тим, що додатковий продукт когенераційної установки - електроенергія потребує для свого генерування додаткове паливо, хоча і в менших обсягах у порівнянні з автономною енергетичною установкою, тобто когенераційна установка буде генерувати електроенергію значно (в два - три рази) дешевшу, ніж вона генерується на теплових конденсаційних електростанціях, але непотрібну (в переважній своїй частині) для виконання котельнею основної своєї функції - теплопостачання. Перевитрати палива можуть сягати в таких схемах 110 - 120 % в когенераційній установці з газопоршневими двигунами та 70 - 90 % - у схемах з ТТД.

У цьому випадку поставлену задачу - економію природного газу при генеруванні тепла - можна виконати за рахунок зворотної трансформації генерованої когенераційною установкою електроенергії в тепло за допомогою теплового насоса. Сумарне генерування тепла котлом-утилізатором когенераційної установки та тепловим насосом дозволяє отримати в 2 - 2,1 рази тепла більше ніж у базовому котлі (котлі до модернізації котельні) при тих же витратах палива або ж забезпечити номінальну теплову потужність системи когенераційна установка + тепловий насос при витратах палива на 30 - 50 % менше, ніж у базовому варіанті котельної. Таким чином, перекачування за допомогою теплового насоса тепла з навколишнього середовища до системи спалювання дозволяє отримати спільно з когенераційною установкою тепла значно більше, ніж його міститься у витраченому паливі. Ніяка інша технологія генерування тепла за допомогою палива не дозволяє досягти такого ефекту.

Послідовність впровадження когенераційної установки:

- проведення енергетичного аудиту та розробка бізнес-плану;

- розробка можливих схем з компоновки та визначення джерел фінансування;

- розробка технічних завдань на проектування та поставку обладнання;

- організація та проведення тендерів на проектні роботи та поставку обладнання;

- розробка та узгодження проектної документації;

- виконання будівельно-монтажних та пуско-налагоджувальних робіт;

- проведення моніторингу дослідної експлуатації та уточнення техніко-економічних показників впровадження.

Електроопалення раніше вважалося дорогим, а через відсутність автоматичних вимикачів і пристроїв захисного відключення (ПЗВ) пожежо- та травмонебезпечним і екологічно "шкідливим". Прогрес в галузі виробництва конвекторів і термостатів, поява нових типів електроопалювальних приладів - кабельного обігріву підлоги і інфрачервоних стельових обігрівачів - докорінно змінила експлуатаційні характеристики сучасного електроопалення.

Сьогодні устаткування, призначене для обігрівання житлових приміщень, є екологічно чистим. Температура нагрівальних елементів незначна, отже, воно не змінює вологість повітря, є пожежобезпечним, має відповідний клас захисту від ураження струмом, працює безшумно і не виділяє ніяких шкідливих речовин. Електромагнітні поля від цих приладів перебувають на фоновому рівні і є значно меншими від тих, які випромінюють більшість побутових електроприладів. При використанні такого обладнання економічно і раціонально використовується електроенергія. У кожному опалюваному приміщенні встановлюється термостат, який дозволяє регулювати температуру в широкому діапазоні (5 - 30° C). Варто зауважити, що зниження температури на 1° C зменшує витрати електроенергії на 4 - 5 %. При гнучкій зміні температурних режимів у кожному окремому приміщенні економія може досягати 30 - 50 %. І особливо істотно (до 80 %) при обігріванні інфрачервоними приладами чи "теплою підлогою" високих (вище 4,5 м) об'єктів. Характерна особливість такої системи опалення - програмування будь-якого графіка зміни температур. Автоматика може відімкнути будь-яку кімнату, групу кімнат чи цілий поверх. Після тимчасового відключення електроживлення опалення починає працювати без втручання людини. Вартість устаткування для електроопалення складає 4 - 10 дол. за 1 кв.м опалюваної площі.

Стаціонарне електроопалення широко застосовується для обігрівання заміських будинків, дач і котеджів. Воно функціонально об'єднується з каміном і грубкою, дозволяє під час відсутності власників знижувати температуру до +5° C і програмно встановлювати необхідний режим перед їх приїздом.

У випадках, коли централізовані системи опалення віддалені від споживача, електроопалення з успіхом може бути використане в школах, дитячих садах, лікарнях, поліклініках, будинках відпочинку, а також у держустановах, якщо тарифи на електроенергію встановлені нижчі ніж для приватного чи промислового секторів. У цьому випадку знімається низка проблем: не треба ремонтувати теплотраси, проводити літню профілактику котелень, заготовляти паливо.

Дуже зручно використовувати електроопалення в офісах, магазинах, кафе, ресторанах, особливо в торгових наметах і павільйонах, підведення теплотрас до яких неможливе чи нераціональне. Особливо важливо мати електроопалення в приміщеннях історичної забудови міста, як запоруку захисту пам'яток, з виконанням найжорсткіших вимог екології та безпеки.

У житлових будинках електроопалення є також зручним доповненням до вже існуючої системи. Це істотно при похолоданні у весняно-осінній період, коли центральне опалення відключене, при значному похолоданні взимку. При цьому експлуатаційні витрати незначні. Важко оцінити значення додаткового резервного електроопалення при аваріях та інших позаштатних ситуаціях.

З урахуванням усіх капітальних і експлуатаційних витрат електроопалення сьогодні поступається тільки газу.

6.2.7. Інтенсифікація діяльності ОСББ в м. Києві у сфері енергозбереження

Багатоквартирний будинок - складний організм, який має свої системи життєзабезпечення. Аби він працював довгі роки, потрібна злагоджена робота усіх його систем. Крім того, що будинок - це складний організм, він має безліч співвласників. І тільки ці співвласники разом можуть і зобов'язані вирішити усе, що необхідно будинку. Чинне законодавство України пропонує механізм прийняття спільних рішень в умовах спільного володіння за відсутності 100-відсоткової згоди. Це - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку або ОСББ.

ОСББ - це юридична особа, що її створили власники жилих приміщень (з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру), а також власники нежилих приміщень задля сприяння використанню їхнього власного майна та належного управління, утримання і використання спільного неподільного та загального майна.

Термін "ОСББ" вперше став відомим широкому загалу в Україні у 1992 році, коли у Законі України "Про приватизацію державного житлового фонду" було зазначено, що власники приватизованих квартир можуть створювати такі об'єднання.

Співвласники ОСББ мають бути зацікавлені в енергозбереженні, адже це суттєва економія грошей. Однак ці проекти непосильні для об'єднання - передусім через значні кошти, яких вимагає їхнє втілення. На місцевому рівні міська влада має прийняти правові акти, якими би стимулювала чи фінансово допомагала у впровадженні енергозберігаючих технологій в ОСББ. За оцінками, мешканці готові долучатися і навіть вносити частину (до половини загальних обсягів) коштів до таких проектів, якби була підтримка інвестора чи влади.

Кошти для потреб ОСББ, закладені в місцевому бюджеті, мають бути витрачені не тільки на ремонт горищ та мереж у підвалах, а також й на проекти з енергозбереження.

На сьогодні важливим для успішної діяльності ОСББ є здійснення термосанації будинків. При цьому важливо, аби весь будинок був термоізольований, адже утеплення окремих квартир не дає очікуваної економії. А можливе встановлення систем альтернативних джерел енергії у багатоповерхівках - це взагалі віддалена перспектива.

Має діяти Київська міська програма кредитів. Слід зазначити, що в Європі аналогічні проекти традиційно кредитуються на 7 років під 3 - 6 %.

Важливо для голів ОСББ проводити тренінги з енергозбереження у багатоквартирних будинках. Мета тренінгу - поінформувати голів ОСББ та співвласників багатоквартирних будинків щодо механізмів впровадження енергоефективних заходів у будівлях ОСББ.

Завдяки тренінгу голови ОСББ отримають теоретичні знання для впровадження енергоефективних заходів, а саме: щодо оцінки ефективності використання енергоресурсів у власному будинку; відповідності будинку нормативам енергоспоживання, прийнятим в Україні та у Європі; про можливості та перспективи впровадження енергозберігаючих технологій; про можливості покращення санітарно-гігієнічних умов у будинку; про економічний ефект від зниження споживання енергоресурсів; про шляхи підвищення культури енергоспоживання; про можливі джерела фінансування; про можливі джерела фінансування; про термін окупності проекту тощо.

Відповідно до Програми реформування ЖКГ України до 2014 року необхідно затвердити та запровадити типовий енергосервісний договір, спрямований на збереження/підвищення ефективності споживання комунальних послуг при використанні спільного майна в ОСББ.

Так, укладення енергосервісної договору, від імені співвласників приміщень у багатоквартирному будинку та на їх користь, передбачається двома суб'єктами - ОСББ або представницьким органом - АПО.

У договорах має передбачатися ряд посилань на наявність повноважень (права) у особи керівника ОСББ або їх АПО укласти договір, які мають, у тому числі, підтверджуватися наступними документами:

- статутом ОСББ або рішенням останнього щодо визначення форми управління спільним майном, прав передачі на що містять, зокрема, права та обов'язки статутних органів управління ОСББ або АПО, проведення заходів з енергозбереження та підвищення енергетичної ефективності, щодо спільного майна співвласників багатоквартирного будинку;

- протоколом загальних зборів ОСББ або рішенням його АПО, де прийнято рішення про укладення договору, що містить умови укладення договору, передбачені Правилами утримання спільного майна в багатоквартирному будинку, у тому числі в складі умов, спрямованих на збереження/підвищення ефективності споживання комунальних послуг у багатоквартирному будинку в цілому, перелік заходів, що забезпечують енергозбереження і підвищення енергетичної ефективності при використанні спільного майна співвласників у багатоквартирному будинку, включаючи обов'язкові, відповідно до державних вимог, та такі, що підлягають проведенню одноразово або регулярно.

У договорі також мають бути передбачені підстави надання замовником даних про фактичне споживання комунальних послуг, визначене за показаннями поквартирних та загальнобудинкових приладів обліку за 12 місяців, що передують даті укладання договору, та обов'язково містяться результати проведення виконавцем договору енергетичного обстеження ОСББ, яке може бути сплачено окремо або в складі робіт за договором.

Передбачається також так званий базовий період, що передує даті укладання договору, що доцільно встановити на рівні 12 місяців, протягом якого фіксуються дані про обсяги споживання комунальних послуг при використанні спільного майна в багатоквартирному будинку, що приймаються сторонами як "вихідні", а також аналогічний за тривалістю період, протягом якого в порівнянних умовах після проведення виконавцем заходів за договором (звітний період).

Порядок визначення за показниками приладів обліку фактичної величини економії комунальних послуг в натуральному вираженні, досягнутої в результаті проведення виконавцем заходів за договором, яка визначається як різниця обсягів споживання комунальних послуг у базовому періоді до проведення заходів і у звітному періоді, у тому числі з незалежних від сторін договору причин.

Використання інженерно-технічних розрахунків або методик оцінки ефекту визначається також рішенням співвласників ОСББ або їх АПО, так само, як і умови та строки дії договору, який повинен бути не менше ніж термін, необхідний для досягнення встановленої договором величини економії комунальних послуг, і достатнім для відшкодування виконавцю витрат на реалізацію заходів.

За побажаннями представників АПО у договір включається також виконання зобов'язань сторін за договором у кілька етапів, що розрізняються як характером виконуваних заходів, так і умовами платежів за договором.

Ціна договору, умови розрахунків, які можуть здійснюватися, в тому числі шляхом розподілу досягнутої в результаті реалізації заходів за договором величини економії комунальних послуг у грошовому вираженні між сторонами договору, визначаються також за наявності згоди співвласників ОСББ.

Діюча сьогодні в комунальному господарстві нормативна база по ціноутворенню є застарілою і повинна бути змінена під потреби реформування галузі.

Національній комісії регулювання ринку комунальних послуг (НКРРКП) необхідно запровадити нормативну базу, яка буде стимулювати енергозбереження, створення ОСББ, встановлення приладів обліку та регулювання споживання води та теплової енергії, інвестування приватними структурами інвестицій в підприємства водо-, теплопостачання.

НКРРКП необхідно принципово змінити алгоритм нарахування рентабельності на послуги водо-, теплопостачання та водовідведення, а саме: відмовитись від нарахування рентабельності як відсотку до собівартості, перейти на нарахування рентабельності як відсотку до вартості основних фондів у розмірі не більше 5 - 7 %, зробивши основним джерелом фінансування заходів з енергозбереження та технічного переоснащення інвестиційну складову, яку треба включати в тариф на рівні вартості виконання бізнес-планів, прийнятих регулятором як необхідні заходи на планований рік або кілька років (не більше трьох).

Стимулювання створення ОСББ можна досягнути шляхом введення оптових та роздрібних тарифів на водо-, теплопостачання та водовідведення для ОСББ, обладнаних приладами обліку. Різниця між оптовим та роздрібним тарифом буде джерелом реконструкції та капітального ремонту внутрішньобудинкових систем.

Встановлення рентабельності від вартості основних фондів буде стимулом для переоцінки основних фондів підприємств, вартість яких сьогодні занижена приблизно в три рази, що суттєво збільшить амортизаційні відрахування для ремонту та оновлення основних фондів, а також відобразить реальну ціну підприємств для цілей концесії, оренди або приватизації.

Перелік та рівень завдань, які стоять перед НКРРКП, можливо виконати, тільки коли відповідно до закону НКРРКП буде окремим органом. НКРЕ напрацювала великий досвід у встановленні тарифів на електропостачання та газопостачання, але є велика відмінність у встановленні тарифів на електропостачання, за наявності енергоринку та єдиної енергетичної системи, та газопостачання в системі НАК "Нафтогаз України" і тарифів на водо-, теплопостачання та водовідведення у різних містах з кількістю підприємств, яких налічується декілька сотень.

Завданням центрального апарату комісії є розробка нормативних документів з питань тарифоутворення, стимулюючих підприємства на зниження вартості послуг, запровадження енергозберігаючих технологій, видача ліцензій та перевірка виконання ліцензійних умов, керівництво роботою обласних відділень. Завданням обласних (міського у м. Києві) підрозділів комісії повинно бути встановлення тарифів для підприємств, що надають послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення на території області, незалежно від форми власності.

Обласні (міський у м. Києві) підрозділи комісії зможуть врахувати місцеві умови виробництва, краще ніж на центральному рівні визначати інвестиційну складову, необхідну для енергозбереження на підприємствах, значно оперативніше ніж центральний орган розглядати та встановлювати необхідні зміни в тарифах. Така схема роботи дасть можливість політичну складову встановлення тарифів залишити на обласному рівні, не піднімаючи її до рівня Кабінету Міністрів України.

6.2.8. Підвищення енергоефективності за рахунок використання НВДЕ

Невід'ємним елементом стратегії підвищення енергоефективності в м. Києві повинно стати максимальне використання перспективних енерготехнологічних та альтернативних джерел енергії.

Аналіз українського досвіду експлуатації енергетичних об'єктів, які використовують НВДЕ, а також врахування світового досвіду у цій сфері свідчить про пріоритетність технологій використання енергії сонячного випромінювання, промислових та побутових відходів та теплових викидів, дизельного пального, що виробляється з ріпаку, в економіці м. Києва.

До найбільш перспективних типів НВДЕ, які необхідно в рамках Програми системно впроваджувати в м. Києві, відносяться:

- впровадження комбінованих когенераційних енергетичних систем у комплексі з системами акумулювання енергії;

- створення мережі підприємств з переробки побутового сміття з метою його знешкодження та отримання електричної і теплової енергії, впровадження технологій спалювання та переробки твердих побутових відходів (полімерів, гумових виробів і автошин) з метою отримання енергоносіїв (гідролізного газу, рідких нафтопродуктів, технічного вуглецю) із залученням високоефективних сучасних вітчизняних і закордонних технологій;

- комплексне впровадження теплових насосів для одночасного вироблення тепла, гарячої води та холоду.

Електричне опалення. Київ має надлишок електричної енергії при суттєвій залежності економіки від імпортованого природного газу. Газова та вугільна теплоенергетика, як і атомна, розглядаються переважно для великих централізованих систем енергопостачання. Їхнім недоліком при опалюванні та гарячому водопостачанні є значна протяжність теплових мереж, що призводить до високих непродуктивних втрат тепла. Крім того, різко зростають масштаби наслідків при вірогідній аварії тепломережі або великих котелень.

Транспортування електроенергії таких проблем не створює. Тому, з урахуванням наявності на Україні АЕС, перспективним є використання електроенергії і для теплопостачання.

Теплові насоси. Основне призначення теплових насосів - опалення та гаряче водопостачання з використанням низькопотенціальних джерел тепла, що скидається промисловим і комунальним секторами. На 1 кВт·год. використаної електроенергії тепловий насос виробляє 3 - 4 кВт·год. тепла.

Економія палива при використанні теплонасосних установок в порівнянні з котельною складає в середньому від 3 до 30 кг у. п./ГДж, а в порівнянні з електричним нагрівом - від 45 до 70 кг у. п./ГДж. Застосування теплових насосів в системах опалення, гарячого водопостачання та кондиціонування повітря окремих будівель та споруд, при коефіцієнті перетворення від трьох і вище, забезпечує економію палива у споживача до 60 - 80 % порівняно зі спалюванням його в дрібних опалювальних котельнях та індивідуальних теплових установках.

Застосування ТНУ дозволяє суттєво знизити забруднення навколишнього середовища. Доцільно використовувати ТНУ при наявності доступних низькопотенціальних джерел тепла. При цьому в опалювальний період теплопостачання будинків здійснюється від теплового насоса (80 - 90 % споживання), а пікове навантаження (при низьких температурах зовнішнього повітря) покривається електрокотлами або котельними на органічному паливі.

Потужні теплонасосні станції теплопостачання можуть розміщатися біля відвідних каналів очищених комунально-побутових вод. Можливим є створення окремих теплонасосних установок для утилізації теплоти умовно чистих стоків басейнів, спортивних комплексів, пральних комбінатів та інших об'єктів побутового і промислового призначення.

Перспективність використання НВДЕ у м. Києві покажемо на прикладі укрупненого розрахунку потенціалу в потужності та обсягах генерації електричної та теплової енергії за рахунок широкого використання фотобатарей та теплових насосів.

Потенціал встановлення фотобатарей на дахах будівель міста Києва

Площа дахів м. Києва складає приблизно 47,5 ккв.м. Згідно з проведеною оцінкою у місті для встановлення фотобатерей придатно близько 30 % дахів, що складає 13,71 ккв.м. При заповненні дахів на 80 % можлива площа батарей складе 10,97 ккв.м, а сумарна встановлена потужність складе близько 487 МВт. Це дозволить щорічно генерувати близько 1280,87 млн. кВт·год. і відповідно забезпечити 39 % потреби м. Києва в електричній енергії.

Потенціал заміщення теплоенергії, отриманої від традиційних джерел, теплоенергією, отриманою при використанні теплових насосів.

Теоретично досяжний потенціал заміщення теплоенергії, отриманої від традиційних джерел, теплоенергією, отриманою при використанні теплових насосів для відбору низькотемпературного тепла каналізаційних насосних камер м. Києва, складає 671,41 МВт·год., що складає 2064 тис. т у. п. у рік. Проаналізувавши ці дані, необхідно зазначити, що є можливість покриття 65 % споживання теплоенергії по м. Києву за рахунок теплових насосів.

У м. Києві раціональним є встановлення теплових насосів на промислових підприємствах, об'єктах житлово-комунального господарства та бюджетних установ. Особливо перспективним напрямом використання теплових насосів є їх впровадження у якості утилізаторів тепла стічних вод. Потенціал низькотемпературного тепла за годину для каналізаційних насосних камер м. Києва, при відборі Dt = 5° C, приведено у табл. 6.8.

Потенціал заміщення теплової енергії за рахунок використання теплових насосів для відбору низькотемпературного тепла каналізаційних насосних камер м. Києва на 2015 рік приведено на рис. 6.1.

Теоретично досяжний потенціал заміщення теплоенергії, отриманої від традиційних джерел, теплоенергією, отриманою при використанні теплових насосів для відбору низькотемпературного тепла каналізаційних насосних камер м. Києва, складає 671,41 МВт·год., що складає 2064 тис. т у. п. у рік. Проаналізувавши ці дані, необхідно зазначити, що є можливість покриття 65 % споживання теплоенергії по м. Києву за рахунок теплових насосів, що відповідно вплине на структуру балансу споживання ПЕР.

Потенціал заміщення теплоенергії, отриманої від традиційних джерел, теплоенергією, отриманою за рахунок використання альтернативних джерел, для забезпечення закладів освіти м. Києва складає 2,7832 тис. т у. п.

Перелік енергоефективних та енергозберігаючих заходів наведено у додатку Д8. Основні показники підвищення енергоефективності за рахунок використання НВДЕ в м. Києві наведено у табл. 6.9.

Таблиця 6.8

Потенціал низькотемпературного тепла
за годину для каналізаційних насосних
камер м. Києва, при відборі Дельта t = 5° C

Таблиця 6.9

Основні показники підвищення
енергоефективності за рахунок
використання НВДЕ

6.2.9. Інноваційні перетворення в енергетиці м. Києва на основі концепції Smart Grid

Smart Grid - концепція повністю інтегрованої, саморегулюючої та самовідновлювальної електроенергетичної системи, що має мережеву топологію і включає в себе всі генеруючі джерела, магістральні та розподільчі мережі, а також всі типи споживачів електричної енергії, керовані єдиною мережею інформаційно-керуючих пристроїв і систем в режимі реального часу.

Концепція інноваційного перетворення електроенергетики - Smart Grid - базується на наступних вихідних положеннях:

1. Системна модернізація енергетичного сектору охоплює всі її складові: генерацію електроенергії, передачу та розподіл (у тому числі й у комунальній сфері), збут та диспетчеризацію.

2. Енергетична система розвивається як "інтернет-подібна" інфраструктура для підтримки енергетичних, інформаційних, економічних і фінансових взаємовідносин між суб'єктами енергетичного ринку та іншими зацікавленими сторонами.

3. Електрична мережа (всі її сегменти) розглядається як основний об'єкт формування нового технологічного базису, що дає можливість суттєво покращити існуючі та створити нові функціональні властивості енергосистеми, які забезпечують найкращим чином досягнення ключових цілей, визначених у результаті вибору всіма зацікавленими сторонами.

4. Процес формування концепції охоплює весь комплекс робіт - від попередніх досліджень до широкого впровадження інновацій - і проводиться на науковому, нормативно-правовому, технологічному, технічному, організаційному, управлінському та інформаційному рівнях.

5. Реалізація концепції носить інноваційний характер та дає поштовх до переходу на новий технологічний уклад в електроенергетиці та в економіці в цілому.

У рамках розвитку концепції Smart Grid різноманітність вимог усіх зацікавлених сторін зведено до групи так названих ключових цінностей нової електроенергетики, сформульованих як доступність, надійність, економічність, ефективність, органічність з навколишнім середовищем.

Більш детально концепцію інноваційного перетворення електроенергетики м. Києва відповідно до стратегії Smart Grid та досягнення її цілей наведено в додатку Д7.

Концепція враховує, що при зростанні попиту на електроенергію територіально близько розташованих об'єктів невеликої та середньої потужності найбільш ефективним способом його покриття є використання децентралізованого електропостачання на базі об'єднання окремих джерел енергії обмеженої потужності.

Інтелектуальна електроенергетична система - це якісно нова сукупність генерації, електричних мереж і споживачів, об'єднаних на основі принципів саморегулювання і самовідновлення, з керуванням через єдину мережу інформаційно-керуючих систем у режимі реального часу.

Єдина мережа інформаційно-керуючих систем забезпечує:

- інтеграцію всіх видів генерації (у тому числі й малу генерацію) та будь-яких типів споживачів (від домашніх господарств до великої промисловості) для ситуаційного керування попитом на їхні послуги та для активної участі в роботі енергосистеми;

- зміну в режимі реального часу параметрів і топології мережі за поточними режимними умовами, виключаючи виникнення та розвиток аварій;

- розширення ринкових можливостей інфраструктури шляхом взаємного надання широкого спектру послуг суб'єктами ринку та інфраструктурою;

- мінімізацію втрат, розширення самодіагностики і самовідновлення при дотриманні умов надійності та якості електроенергії;

- інтеграцію електромережевої та інформаційної інфраструктури для створення всережимної системи керування з повномасштабним інформаційним забезпеченням.

Створення інтелектуальних електроенергетичних систем здійснюється за рахунок використання:

- нових типів силового обладнання (на основі силових напівпровідникових приладів та обладнання, високотемпературної надпровідності тощо);

- нових засобів релейного захисту та протиаварійної автоматики, діагностики обладнання та обліку енергоресурсів на мікропроцесорній основі;

- систем керування режимами мережі та обладнанням;

- обладнання захисту мереж від зовнішніх впливів (блискавкозахист, ожеледь та вітер);

- пристроїв підвищення енергоефективності і безпеки функціонування електричних мереж.

Важливою перевагою Smart Grid є широка можливість підключення невеликих генеруючих джерел електроенергії, у тому числі й НВДЕ, тобто здатність адаптуватися до динаміки споживання і забезпечення економії енергії із зниженням викидів парникових газів при наявному рівні задоволення запитів споживачів. Підходи до розвитку комунальної енергетики в Україні суттєво відрізняються від підходів, які реалізуються в інших країнах, оскільки вітчизняна електроенергетична система характеризується якісно іншим рівнем інтегрованості та розвивалася на основі принципів функціонування великих систем із значно більш високим рівнем та іншим типом складності системних взаємозв'язків та задач принципової побудови та поточного регулювання.

Розв'язання комплексу таких задач вимагає перебудови не тільки об'єктів, які приєднуються, але й всієї глобальної електроенергетичної мережі на принципах багатофункціональної автоматизації.

У м. Києві необхідним є техніко-економічне забезпечення якісно нового рівня інтегрованості електроенергетичної системи, у тому числі з врахуванням перспективних задач поетапного впровадження Smart Grid. Новий підхід до побудови сучасних систем енергозабезпечення м. Києва базується на:

- використанні всіх видів генерації, розвитку НВДЕ;

- можливості визначення споживачем рівнів безпеки, надійності та якості енергопостачання;

- скоординованому гнучкому і оптимальному розвитку, надійному і економічному функціонуванні та технічному обслуговуванні.

Основні вимоги до інтелектуальних систем енергозабезпечення м. Києва:

- гнучкість: забезпечення потреб споживачів, прогноз і адекватна реакція на можливі зміни;

- доступність: забезпечення можливості підключення для всіх користувачів мережі (генераторів і споживачів), з НВДЕ та джерел, які найбільш ефективно використовують вуглеводневі ресурси;

- надійність: забезпечення безпеки та якості електропостачання;

- економічність: зменшення вартості передачі електроенергії за рахунок використання нових технологій, ефективне керування мережами.

Загальна структура системи енергозабезпечення м. Києва з інтелектуальною мережею має включати до свого складу генеруючі джерела (у тому числі нетрадиційні, відновлені та розосереджені), накопичувачі електроенергії та споживачів, зв'язаних між собою інтелектуальною мережею.

Інтелектуальна система енергозабезпечення міста Києва має забезпечувати:

- адаптивну реакцію в реальному масштабі часу на різні види збурень і відхилень від заданих параметрів в нормальних та аварійних режимах як власне в мережах, так і на об'єктах, підключених до мережі;

- видачу необхідних керуючих впливів за результатами обробки інформації, що надходить від інформаційно-вимірювальної системи;

- надійну та економічну паралельну роботу всіх об'єктів, що формують електроенергетичну систему.

Управління попитом.

Управління попитом включає ряд заходів, спрямованих на зниження споживання енергії або зміну часу споживання енергії. Такі програми, як правило, реалізуються енергозабезпечуючими підприємствами, державними органами або сторонніми організаціями у рамках державного регулювання. Програми управління попитом дуже різноманітні, але завжди націлені на заохочення ефективного використання енергії споживачами. Якщо мета програми полягає в реалізації економічно ефективних енергозберігаючих заходів, то споживачам можуть, наприклад, компенсувати витрати на заміну лампочок, модернізацію систем теплопостачання і кондиціонування повітря. Інші програми націлені на усунення бар'єрів, що заважають споживачам використовувати енергоефективне устаткування, побутові прилади, технології або заходи.

Перспективним напрямком розвитку концепції Smart Grid для м. Києва є реалізація в столиці України концепції "розумного міста".

Концепція "розумного міста" для м. Києва як складові включає "розумну мережу", відповідні регулятори та фінансові організації.

Концепція "розумного міста" виникла як розвиток концепцій "інтелектуальний облік" та "інтелектуальна мережа". Їх характеристика з погляду оптимізації процесів енергопостачання та енерговикористання у великих містах наведена нижче:

- "інтелектуальний облік": автоматичне зняття показників; двостороння комунікація з споживачами; дистанційне керування приладами; інтервальна/багатотарифна тарифікація; автоматизація операційної діяльності (DSM);

- "інтелектуальна мережа": автоматизовані системи роботи з споживачами; часткова автоматизація мережі з функціоналом самовідновлення; віддалене керування та контроль мережі; активне використання математичних, у тому числі аналітичних, методів для оптимізації потоків електроенергії; автоматизована віддалена диспетчеризація робіт; керування активами за станом; GIS;

- "розумне місто": інтелектуальні побутові прилади; розосереджена генерація; електромобілі; відновлювальні джерела; автоматично керована та самовідновлювана мережа; багатоканальна доступність інформації в режимі реального часу; повномасштабний функціонал моніторингу дистанційного керування.

"Розумна мережа" для м. Києва має містити такі складові (за аналогію мегаполісів США):

- електроенергетика (доступність архівних і реальних даних щодо споживання електроенергії; можливість введення нових послуг і тарифів на електроенергію; автоматична реакція системи на зміну попиту);

- теплопостачання (висока ефективність систем опалення, збільшення використання як мікро-, так і комунальних ТЕЦ; мережа опалення/охолодження та зберігання);

- будівництво ("розумні" системи енергопостачання та освітлення; системи регулювання мікроклімату в будівлях; мікрогенерація та сонячне опалення);

- транспорт і телекомунікації (заміна двигунів внутрішнього згоряння на електричні аналоги; мережа підзарядки електромобілів і спеціалізована інфраструктура платежів; скорочення заторів у зв'язку з розширенням мережі громадського електрифікованого транспорту);

- водопостачання (оцінка витрат за лічильником із зазначенням історичних і реальних даних щодо споживання; можливість нових послуг і тарифів водопостачання; "розумні трубопроводи" для зниження підтікання та керування тиском);

- утилізація відходів (збільшення обсягів вироблення енергії на відходах; доступність даних по відходах, що сприяє покращенню управління муніципальними та приватними відходами; стимулювання утилізації основної маси побутових і виробничих відходів).

6.2.10. Комплексні демонстраційні проекти

Впровадження демонстраційних проектів високої енергоефективності та демонстраційних проектів на основі систем розосередженої генерації та використання відновлюваних джерел енергії є одним із важливих заходів, що сприятимуть реалізації мети Програми.

Важливою функцією демонстраційних проектів є проведення наукових досліджень, визначення ефективності впровадження енергозберігаючих заходів, експлуатаційних характеристик обладнання відновлюваної енергетики тощо. Аналіз отриманих даних дозволить підвищити рівень ефективності при подальшому впровадженні відповідних заходів та устаткування.

Пропонується в рамках Програми виконати наступні комплексні демонстраційні проекти:

- пілотний проект "Комплексна реконструкції системи теплопостачання житлових масивів Виноградар, Теремки, Мінський";

- пілотний проект "Термомодернізація будівель Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут".

Пілотний проект "Комплексна реконструкції системи теплопостачання житлових масивів Виноградар, Теремки, Мінський".

В проекті пропонується комплексна модернізація системи теплопостачання в окремо взятих житлових масивах: Виноградар, Теремки, Мінський. У кожному житловому масиві буде здійснено:

- реконструкція котельні та впровадження когенераційних установок;

- термосанація будівель соціально-культурного призначення та житлових будинків;

- реконструкція теплових мереж з використанням попередньо ізольованих труб;

- впровадження індивідуальних теплових пунктів.

Зменшення забруднення навколишнього середовища (парникових викидів у рамках Кіотського протоколу).

Економічні показники проекту

Амортизаційні відрахування - 4,15 % від основних фондів кожного кварталу. Відсоток відрахування до фонду заробітної плати - 37 % від величини заробітної плати. Розрахунки проводились без податкового обтяження. В якості основної розрахункової валюти вибрано гривню. Проведено розрахунок економічних показників ефективності проекту для двох варіантів:

- ціна на природний газ складає 2600 грн./1000 куб.м (ціна станом на 10 червня 2011 року);

- ціна на природний газ складає 4000 грн./1000 куб.м (прогнозована ціна).

Річний дохід буде складатися з двох частин:

- дохід від економії використання природного газу;

- дохід від продажу одиниць зниження емісії CO₂.

Техніко-економічні показники для ціни газу 2600 грн. за 1000 куб.м приведено у табл. 6.10.

Таблиця 6.10

Техніко-економічні показники
для ціни газу 2600 грн. за 1000 куб.м

Пілотний проект "Термомодернізація будівель Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут".

Метою проекту є термомодернізація всіх будівель Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут".

Терміни виконання проекту - 2011-2014 рр.

Вартість робіт за проектом (у цінах на 20.07.2010 р.):

- загальна кошторисна вартість 182321,17 тис. грн.;

у тому числі:

- будівельно-монтажних робіт - 149866,53 тис. грн.

Джерело фінансування - Державний бюджет України.

Проект виконується у дві черги:

- 1 черга - термомодернізація гуртожитків N 1-18 НТУУ "КПІ";

- 2 черга - термомодернізація всіх інших будівель НТУУ "КПІ".

Економічний ефект від реалізації пілотного проекту - 27657,4 тис. грн.

Зниження викидів у еквіваленті CO₂ - 16 тис. т/рік.

Термін окупності проекту - 10,4 року.

Більш детальна характеристика комплексних пілотних проектів наведена в додатку Д9.

Основні показники підвищення енергоефективності за рахунок впровадження комплексних пілотних проектів приведено у табл. 6.11.

Таблиця 6.11

Основні показники підвищення
енергоефективності за рахунок впровадження
комплексних пілотних проектів

6.3. Заходи структурного характеру

Заходи структурного характеру передбачають концепцію ресурсів на вирішенні системних проблем і стимулюванні пріоритетних виробництв.

Головною метою діяльності міської влади щодо розвитку промисловості є формування умов для виходу промисловості з кризового стану та відновлення сталого розвитку промислового виробництва на основі ресурсозберігаючої, інноваційно- та екологоорієнтованої моделі, удосконалення структури столичної промисловості шляхом підтримки розвитку перспективних, високотехнологічних, конкурентоспроможних та необхідних для міста підприємств.

Найбільшу перспективу для Києва має розвиток високотехнологічної складової економіки міста, що забезпечує високе зростання і зайнятість населення. Точками зростання мають бути: інжиніринг та інформаційні технології; точне машинобудування та електроніка; фармацевтичне виробництво; харчова промисловість; наука, освіта та культура; телекомунікації; сфера торгівлі та обслуговування.

Перехід економіки м. Києва на світові еколого-економічні стандарти забезпечить системність екологічної політики міста й дозволить запобігти подальшому забрудненню довкілля підприємствами. Необхідним є створення економічних умов для екологізації виробництва таким чином, щоб у результаті збільшити частку підприємств усіх форм власності, які працюють відповідно до стандартів екологічного та соціального управління (ISO 14000, EMAS), а також збільшити частку продукції, що відповідає стандартам ISO.

Реструктуризація промислових територій, створення технопарків, кластерної зони, модернізація та технологічне переоснащення промислових підприємств на територіях Троєщинського, Воскресенського, Дніпровського та Дарницького промрайонів.

Нарощення науково-виробничого потенціалу очікується шляхом підвищення ефективності використання земельних ресурсів, реконструкції, модернізації та технічного переозброєння підприємств.

Для вирішення цих проблем розвиток промисловості міста передбачається здійснювати шляхом реконструкції та більш ефективного використання промислових та комунально-складських територій міста, створення виробничо-офісних зон приміської зони в районі Борисполя, Броварів, у Ковельському напрямку.

Промислова політика у місті передбачатиме:

- розвиток ракетно-космічної, авіаційної, електронної техніки; діагностичних та лікувальних та програмно-технічних комплексів; наноелектроніки, нанохімічних та нанобіологічних технологій; приладобудування та медицини; біотехнології для охорони здоров'я, фармакології та АПК та ін.;

- організація випуску аналогів імпортованої продукції, зорієнтованої на потреби міста: будівельні матеріали, вимірювальна техніка, прилади обліку, системи зв'язку, захисту довкілля й утилізації відходів, фармацевтична продукція та ін.;

- реструктуризація або перебазування за межі міста підприємств з низьким рівнем бюджетної ефективності та невідповідністю стандартам екологічної безпеки, використання промислових територій міста для модернізованих виробництв, інфраструктури з обслуговування підприємницької діяльності, формування технопарків виробничих та інноваційно-технологічних кластерів, індустріальних парків, територій інноваційного розвитку.

Передбачається розвиток комунальних підприємств, які обслуговують потреби в лічильній апаратурі, будівельних виробах для забезпечення ремонту забудови, транспорту, енергозбереження та інших потреб комунального господарства міста. Будуть розвиватися машинобудування, авіабудування, харчова промисловість та інші галузі, ефективні для міської економіки згідно з спеціалізацією Києва та державною промисловою політикою.

6.4. Прогноз індикативного балансу
ПЕР для м. Києва до 2015 року

Через брак достовірної інформації по визначальних факторах для прогнозу використання аналітичної моделі при формуванні прогнозу індикативного балансу ПЕР для м. Києва до 2015 році було відкинуто. Для отримання прогнозу використовувався метод ковзного середнього з поправочними коефіцієнтами (m = 3), тобто використовувалась алгоритмічна модель прогнозування. Вибір на користь цього методу зумовлений його відносною точністю, а також тим фактом, що він дозволяє під час прогнозу більш орієнтуватися на значення часового ряду з "недалекого минулого", що є актуальним у випадку прогнозування балансу ПЕР для м. Києва. Як правило, значення часового ряду з "недалекого минулого" краще описують прогноз, ніж більш "старі" значення цього ж ряду. Прогноз проведено на основі статистичних даних (табл. 2.16).

Прогноз здійснено для трьох сценаріїв.

Перший сценарій ("зелений" або "низькокарбонатний" сценарій)

Перший сценарій передбачає розвиток подій, який включатиме реалізацію Регіональної програми підвищення енергоефективності на 2011-2015 роки для м. Києва, а отже, буде спостерігатися активне пожвавлення у сфері енергозбереження та енергоменеджменту у м. Києві зі зростанням кількості впроваджених енергозберігаючих заходів та зростанням обсягів зменшення споживання ПЕР.

Результати виконання Київської міської програми енергозбереження, режиму економії енергоресурсів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування на 2007-2010 роки приведено у табл. 6.13.

Дані щодо фактичних питомих витрат ПЕР по м. Києву та регіонах України наведені в додатку Д6.

Таблиця 6.13

Зменшення витрат паливно-енергетичних
ресурсів у м. Києві за 2007-2009 роки

Структуру сумарної економії ПЕР у м. Києві за 2007-2009 роки у відсотках представлено у табл. 6.14.

Таблиця 6.14

Структура сумарної економії ПЕР
у м. Києві за 2007-2009 роки

Найбільшу частку в сумарній економії ПЕР складає котельно-пічне паливо (у середньому за три роки приблизно 44 %), а найменшу - теплоенергія (у середньому 24 %), для електроенергії цей показник у середньому склав 32 %.

Зменшення витрат ПЕР у м. Києві за 2007-2009 роки у відсотковому відношенні представлено у табл. 6.15.

Таблиця 6.15

Зменшення витрат ПЕР у м. Києві за
2007-2009 роки у відсотковому відношенні

У цьому сценарії передбачається зростання обсягів зменшення витрат ПЕР у м. Києві на 2009-2015 роки за рахунок реалізації заходів Програми. Економію ПЕР від впровадження заходів, передбачених Програмою, представлено у табл. 6.16.

Таблиця 6.16

Економія ПЕР від впровадження
заходів, передбачених Програмою

Другий сценарій (базовий)

Сценарій є базовим і припускає, що не відбудеться стрімкого зростання обсягів використання ПЕР, а діяльність з енергозбереження та енергоменеджменту буде проводитися на середньому рівні останніх п'яти років. Буде прийнято до виконання Програму як аналог Київської міської програми енергозбереження, режиму економії енергоресурсів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування на 2007-2010 роки, впровадження заходів згідно якої буде проводитися темпами, аналогічними до темпів 2007-2009 років.

Третій сценарій (сценарій прискореного розвитку інфраструктури міста)

Третій сценарій поділяється на два підсценарії (3А та 3Б):

Підсценарій 3А - згідно з Генпланом розвитку м. Києва до 2025 року передбачається суттєвий розвиток виробництва і відповідно стрімке зростання рівня споживання ПЕР (на 2025 рік електроенергії в 2,2 раза, котельно-пічного палива в 1,3 раза, теплоенергії в 1,3 раза). Діяльність з енергозбереження та енергоменеджменту буде проводитися на середньому рівні останніх п'яти років. Буде прийнято до виконання Програму як аналог Київської міської програми енергозбереження, режиму економії енергоресурсів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування на 2007-2010 роки, а темпи впровадження заходів з енергозбереження залишаться на рівні 2007-2009 років.

Підсценарій 3Б - згідно з Генпланом розвитку м. Києва до 2025 року передбачається суттєвий розвиток виробництва і відповідно стрімке зростання рівня споживання ПЕР (на 2025 рік електроенергії в 2,2 раза, котельно-пічного палива в 1,3 раза, теплоенергії в 1,3 раза). Підсценарій також передбачає розвиток подій, який включатиме реалізацію заходів Програми, а отже буде спостерігатися активне пожвавлення у сфері енергозбереження та енергоменеджменту у м. Києві зі зростанням кількості впроваджених енергозберігаючих заходів та збільшенням обсягів зменшення споживання ПЕР (згідно з табл. 2.22). Результати прогнозування за першим, другим та третім сценаріями представлено відповідно у табл. 6.17 - 6.19.

Порівняння трьох сценаріїв приведено на рис. 6.3 - 6.6.

Проаналізувавши рис. 6.5, необхідно зазначити, що відповідно до базового сценарію не відбувається збільшення обсягів споживання ПЕР. Це зумовлено проведенням робіт з модернізації виробництв підприємств м. Києва, припиненням роботи певних енергозатратних виробництв та інше, що певною мірою компенсує збільшення попиту на ПЕР.

Таблиця 6.17

Результати прогнозування згідно
з першим сценарієм, тис. т у. п.

Таблиця 6.18

Результати прогнозування згідно
з другим сценарієм, тис. т у. п.

Таблиця 6.19

Результати прогнозування
згідно з третім сценарієм, тис. т у. п.

Рис. 6.3 - Прогноз споживання
котельно-пічного палива для м. Києва до 2015 р.

Рис. 6.4 - Прогноз споживання
теплоенергії для м. Києва до 2015 року

Рис. 6.5 - Прогноз споживання
електроенергії для м. Києва до 2015 року

Рис. 6.6 - Прогноз споживання ПЕР
для м. Києва до 2015 року

Прогнозна структура споживання ПЕР на 2015 рік згідно з першим, другим та третім сценаріями представлена відповідно на рис. 6.7 - 6.11.

Рис. 6.7 - Прогнозна структура споживання ПЕР
на 2015 рік згідно з "зеленим" сценарієм

Рис. 6.8 - Прогнозна структура споживання ПЕР
на 2015 рік згідно з базовим сценарієм

Рис. 6.9 - Прогнозна структура споживання ПЕР
на 2015 рік згідно з сценарієм 3А

Рис. 6.10 - Прогнозна структура споживання ПЕР
на 2015 рік згідно з сценарієм 3Б

При повному використанні потенціалу заміщення теплової енергії (за рахунок використання теплових насосів для відбору низькотемпературного тепла каналізаційних насосних камер м. Києва на 2015 рік, а також використання альтернативних джерел для забезпечення закладів освіти м. Києва) прогнозна структура споживання ПЕР на 2015 рік згідно з "зеленим" сценарієм буде мати вигляд, представлений на рис. 6.11.

Рис. 6.11 - Прогнозна структура споживання ПЕР на 2015 рік

Таким чином, необхідно зазначити, що оптимізацію ПЕБ м. Києва необхідно проводити шляхом збільшення частки НВДЕ в структурі споживання енергоносіїв, підвищення рівня енергоефективності використання ПЕР, а також диверсифікації джерел надходження ПЕР.

7. Нормативно-правове забезпечення програми

Перелік нормативно-правових документів у сфері енергозбереження:

- Закон України "Про енергозбереження" від 01.07.94 N 74/94-ВР, із змінами;

- Закон України від 16.03.2007 N 760 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання заходів з енергозбереження";

- Указ Президента України "Про заходи щодо скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами" від 16.06.99 N 662/99;

- Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 лютого 2000 року "Про невідкладні заходи щодо подолання кризових явищ у паливно-енергетичному комплексі України" від 10.03.2000 N 457/2000;

- Указ Президента України від 27.12.2005 N 1863 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 грудня 2005 року "Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері енергозбереження";

- Указ Президента України від 28.02.2008 N 174 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів";

- Указ Президента України від 28.07.2008 N 679 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 травня 2008 року "Про стан реалізації державної політики щодо забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів";

- постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.97 N 786 "Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві";

- постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.98 N 1094 "Про державну експертизу з енергозбереження";

- постанова Кабінету Міністрів України від 22.03.2000 N 538 "Про заходи щодо стабілізації становища в паливно-енергетичному комплексі";

- постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 N 1039 "Питання державної інспекції з енергозбереження";

- постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2000 N 1040 "Про невідкладні заходи щодо виконання Комплексної державної програми енергозбереження України";

- постанова Кабінету Міністрів України від 07.07.2000 N 1071 "Про деякі заходи щодо раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів";

- постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 N 241 "Про використання бюджетних асигнувань на виконання енергозберігаючих проектів";

- постанова Кабінету Міністрів України від 03.04.2006 N 412 "Питання Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергоресурсів";

- постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2000 N 1040 "Про невідкладні заходи щодо виконання Комплексної державної програми енергозбереження України";

- постанова Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 N 444 "Питання ввезення на митну територію України енергозберігаючих матеріалів, обладнання, устаткування та комплектуючих";

- постанова Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 N 935 "Про організацію Державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів";

- постанова Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 N 284 "Питання ввезення на митну територію України промисловими підприємствами товарів з метою створення нових виробництв із впровадженням енергозберігаючих технологій";

- постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 N 263 "Про порядок переведення підприємств на резервні види палива";

- постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 N 447 "Питання реалізації Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки";

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.09.2006 N 502-р "Про переведення населених пунктів на опалення електроенергією";

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 N 159-р "Деякі питання реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів";

- рішення Ради національної безпеки і оборони України від 09.12.2005 "Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері енергозбереження";

- рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.05.2008 "Про стан реалізації державної політики щодо забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів";

- наказ Держкоменергозбереження від 06.03.96 N 10 "Типове положення про підрозділ з енергозбереження в галузевому міністерстві і відомстві" (зареєстровано в Мін'юсті 21.03.96 за N 130/1155);

- наказ Держкоменергозбереження від 04.08.2000 N 64 "Про затвердження Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання" (зареєстровано в Мін'юсті 25.09.2000 за N 653/4874);

- накази Міносвіти та Держкоменергозбереження від 07.05.97 N 137/45 "Про першочергові заходи щодо підвищення громадсько-освітнього рівня у сфері енергозбереження", від 21.08.99 N 305/73 "Про затвердження Програми освіти населення України з енергозбереження".

8. Строки та етапи виконання Програми

Відповідно до конкретних економічних умов Програма охоплює період 2011-2015 років і є продовженням реалізації найбільш ефективних заходів з енергозбереження, використання власного та залучення зовнішнього інвестиційного капіталу.

Для більш детального аналізу ефективності впровадження заходів Програми пропонується підводити підсумки щоквартально, а контрольні показники фактично отриманих результатів визначати у 2012, 2013, 2014, 2015, остаточні - у 2016 році.

До першочергових заходів реалізації Програми слід віднести пілотні проекти, які спрямовані на втілення організаційних, структурних та демонстраційно-технічних заходів.

Проекти організаційної спрямованості створять базу для подальшої розробки системи нормативно-правового регулювання енергозберігаючої сфери в м. Києві, забезпечать передумови для переводу фінансування енергозбереження в режим самоокупності за допомогою нових фінансових механізмів і прийняття найбільш ефективних організаційно-управлінських рішень Київською міською владою.

9. Фінансове забезпечення заходів Програми

Програмою передбачається впровадження заходів з енергозбереження та енергоефективності протягом 2011-2015 рр. на загальну суму 11146179 тис. грн.

Потреба в коштах та джерела фінансування для впровадження енергозберігаючих заходів представлені у табл. 9.1.

Таблиця 9.1

Потреба в коштах та джерела фінансування
впровадження енергозберігаючих заходів

Основними джерелами фінансування заходів з енергозбереження Програми є кошти бюджету м. Києва, держбюджету та власні кошти підприємств, субвенції з держбюджету, а також кредити, гранти, позики тощо.

Розподіл коштів за джерелами фінансування визначається щорічно при формуванні бюджетів відповідних рівнів з уточненням конкретного переліку заходів Програми на відповідний рік. Структура виділених коштів представлена на рис. 9.1.

Рис. 9.1 - Структура виділених коштів

Звіт про виконання Програми надається щорічно у Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України.

Створення кредитного цільового інвестиційного Фонду.

Цільовий інвестиційний Фонд створюється органами місцевого самоврядування та діє на безприбуткових засадах на основі таких принципів:

а) кошти Фонду формуються на базі міжнародних і національних кредитних ресурсів;

б) у якості застави по кредитах виступає майно місцевих громад;

в) цільове фінансування енергозберігаючих проектів проводиться у відповідності до обсягів вартості майна об'єкта;

г) енергозберігаючі та енергоефективні проекти розробляються Фондом на основі повного енергоаудиту об'єктів, погоджуються з місцевими органами влади та супроводжуються Фондом до повного завершення проектів;

д) для підвищення привабливості участі міжнародних фінансових установ, а також для формування страхової складової для своєчасної виплати відсотків та тіла кредиту кредиторам на базі заставленого майна Фонд розробляє різні механізми управління майном залежно від його характеру. Ця діяльність регулярно контролюється та погоджується з засновниками Фонду та власником майна;

е) Фонд засновується Київською міською радою. Участь у кредитних програмах Фонду місцевих адміністрацій здійснюється на добровільній основі.

10. Очікувані результати виконання Програми

Реалізація положень Програми дозволить забезпечити сприятливі умови для:

- зменшення енергоємності виробництва одиниці окремих видів продукції (виконаних робіт, наданих послуг) не менше 20 % від базового року;

- зменшення втрат ПЕР при виробленні одиниці окремих видів продукції (виконаних робіт, наданих послуг) не менше 40 % від базового року;

- забезпечення економії бюджетних коштів (за умови дотримання відповідних вимог щодо охорони праці, санітарних норм та правил тощо) на утримання бюджетних установ, за рахунок впровадження в них відповідних заходів та проектів - на 50 % від базового року.

Основні показники впровадження заходів, передбачених Програмою, приведено у табл. 10.1.

Економію ПЕР від впровадження заходів, передбачених Програмою, представлено у табл. 10.2.

Очікувані результати виконання Програми зведено в табл. 10.3.

Таблиця 10.1

Основні показники впровадження заходів,
передбачених Програмою

Таблиця 10.2

Економія ПЕР від впровадження заходів,
передбачених Програмою

Таблиця 10.3

Очікувані результати виконання Програми

Розглянемо можливі сценарії реалізації Програми. На рис. 10.1 наведено сценарій, при якому відбувається повна реалізація всіх проектів Програми. Реалізація проектів Програми з темпами впровадження енергозберігаючих проектів на рівні 2006-2009 рр. показана на рис. 10.2. Аналіз економічного ефекту при реалізації наведених двох сценаріїв реалізації Програми та оцінка можливих обсягів зменшення викидів CO₂ подані відповідно на рис. 10.3 та 10.4.

Рис. 10.1 - Сценарій, при якому відбувається
повна реалізація всіх проектів Програми

Рис. 10.2 - Сценарій реалізації проектів Програми
з темпами впровадження енергозберігаючих
проектів на рівні 2006-2009 рр.

Рис. 10.3 - Аналіз економічного ефекту при реалізації
наведених двох сценаріїв реалізації Програми
та можливі обсяги зменшення обсягів викидів CO₂

Рис. 10.4 - Оцінка можливих обсягів зменшення викидів CO₂

11. Моніторинг та узагальнення результатів Програми

Моніторинг виконання Програми проводиться відповідно до показників, визначених Методикою розроблення галузевих, регіональних програм енергоефективності та програм зменшення споживання енергоресурсів бюджетними установами шляхом їх раціонального використання, затвердженою наказом НАЕР від 17.03.2009 N 33, та за формами, встановленими Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України. Контроль за використанням бюджетних коштів, спрямованих на забезпечення виконання Програми, здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

Для ефективної реалізації заходів Програми необхідним є створення плану заходів із проведення моніторингу і постійного контролю за обсягами та ефективністю виконання енергозберігаючих заходів. Відповідальним за моніторинг стану енергозбереження та впровадження енергозберігаючих заходів в м. Києві є Головне управління енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Ефективне проведення моніторингу (відповідно до показників, визначених за формами, і у терміни, встановлені Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України) забезпечить трирівнева система аналізу і контролю показників енергоефективності та впровадження енергозберігаючих заходів.

На першому рівні (об'єкти енергоспоживання) проводяться роботи щодо збору, аналізу та узагальнення інформації з питань стану реалізації енергоефективних проектів.

Інформаційна база на цьому рівні включає такі показники: найменування об'єктів впровадження енергозберігаючих заходів і перелік заходів, що впроваджуються; організації-виконавці; вартісні показники (обсяги залучених коштів); енергозберігаючий ефект (скорочення обсягів споживання ПЕР); термін окупності проекту; короткий опис технологій, засобів тощо.

На другому рівні (райони м. Києва та головні управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) здійснюються аналогічні операції за такими показниками: питомі витрати енергоносіїв на виробництво продукції; загальні обсяги економії ПЕР у районі чи у галузі економіки міста; впровадження великих інвестиційних проектів тощо.

На третьому рівні (виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)) проводиться аналіз та узагальнення таких показників, як загальні обсяги економії ПЕР в місті Києві; обсяги споживання ПЕР тощо.

Для детального аналізу ефективності впровадження заходів Програми щоквартально підводяться підсумки виконання енергозберігаючих заходів.

Узагальнення результатів виконання Програми здійснюється щорічно та за весь термін дії Програми (2011-2015 рр.).

12. Координація та контроль за
ходом виконання Програми

- загальний контроль за реалізацією програми здійснюється Головним управлінням енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- замовники і виконавці заходів Програми несуть відповідальність за їх якісне і своєчасне виконання, раціональне використання коштів і матеріальних ресурсів, що виділяються на реалізацію Програми;

- виконавці мають право вносити відповідні коригування до Програми при формуванні плану заходів на відповідний рік;

- за відсутності фінансування заходів Програми замовники і виконавці вносять до Київської міської ради пропозиції про зміну термінів їх виконання;

- хід і результати виконання заходів Програми можуть розглядатися на засіданнях Київської міської ради із заслуховуванням звітів керівників органів виконавчої влади міста, замовників і виконавців;

- Головне управління енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечує подання інформації про хід виконання Програми щоквартально Головному управлінню економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), два рази на рік Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження України.

Заступник міського голови - секретар Київської міської ради Г.Герега

(Додатки 1-10)

З Додатком 1 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Рішення".

З Додатком 2 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Рішення".

З Додатком 3 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Рішення".

З Додатком 4 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Рішення".

З Додатком 5 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Рішення".

З Додатком 6 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Рішення".

З Додатком 7 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Рішення".

З Додатком 8 (зі змінами від 09.10.2014 р.) можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Рішення".

(Із змінами, внесеними згідно з Рішенням Київської міської ради N 281/281 від 09.10.2014)

З Додатком 9 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Рішення".

З Додатком 10 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Рішення".

З Рисунками 2.1-2.8, 2.10, 6.1, 6.3-6.11, 9.1, 10.1-10.4 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Рішення".