документiв в базi
535861
Подiлитися 
  2000-05-182006-12-192011-06-022012-04-132013-04-182014-02-272014-05-06  

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН

Про застосування амністії в Україні

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 48, ст.263 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 620/96-ВР від 19.12.
96, ВВР, 1997, N 9, ст.69
N 1745-III від 18.05.20
00, ВВР, 2000, N 35, ст.281
N 491-V від 19.12.20
06, ВВР, 2007, N 9, ст.79 )

( В редакції Закону
N 3465-VI від 02.06.20
11, ВВР, 2011, N 51, ст.580 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 4652-VI від 13.04.20
12, ВВР, 2013, N 21, ст.208
N 221-VII від 18.04.20
13
N 792-VII від 27.02.20
14 -
набирає чинності з 14.03.2014 р. )

Стаття 1. Амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. ( Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 792-VII від 27.02.2014 )

Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України ( 254к/96-ВР ), Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) та цього Закону.

Амністія не застосовується до осіб, визначених статтею 4 цього Закону.

Верховна Рада України вправі прийняти закон про амністію як щодо певної категорії осіб, так і щодо конкретно визначеної особи (індивідуальна амністія). ( Статтю 1 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 792-VII від 27.02.2014 )

Стаття 2. Законом про амністію може бути передбачено:

а) повне звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання (повна амністія);

б) часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія).

Закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим чи зняття судимості стосовно осіб, які звільняються від відбування покарання, крім випадків індивідуальної амністії. ( Частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 792-VII від 27.02.2014 )

Стаття 3. Рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.

Установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Стаття 4. Амністія не може бути застосована до:

а) осіб, стосовно яких здійснюється досудове розслідування або судове провадження до постановлення судом обвинувального вироку, крім випадків індивідуальної амністії; ( Пункт "а" частини першої статті 4 в редакції Закону N 4652-VI від 13.04.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом N 792-VII від 27.02.2014 )

б) осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі;

в) осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії; ( Пункт "в" частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 792-VII від 27.02.2014 )

г) осіб, яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, терористичний акт, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;

ґ) осіб, яких засуджено за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, крім зазначених у пункті "г" цієї статті, які відбули менше двох третин призначеного вироком суду основного покарання, крім випадків індивідуальної амністії; ( Пункт "ґ" частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 792-VII від 27.02.2014 )

д) осіб, яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб;

е) осіб, стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин;

є) осіб, які не відшкодували завдані ними збитки або не усунули заподіяну злочином шкоду, крім випадків індивідуальної амністії. ( Пункт "є" частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 792-VII від 27.02.2014 )

Амністія також не застосовується до осіб, засуджених за умисне вбивство; катування; насильницьке донорство; незаконне позбавлення волі або викрадення людини; захоплення заручників; торгівлю людьми або іншу незаконну угоду стосовно людини; за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; розбій; вимагання; порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, або особою, яка зникла з місця дорожньо-транспортної пригоди; за одержання неправомірної вигоди службовою особою; застосування зброї масового знищення; геноцид; посягання на життя представника іноземної держави; піратство; найманство. ( Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 221-VII від 18.04.2013 )

Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється.

Положення закону про амністію, які не відповідають вимогам цієї статті, не мають сили і застосуванню не підлягають.

Стаття 5. Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання законом про амністію чинності.

У виняткових випадках з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених законом про амністію (умовна амністія).

Стаття 6. Особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію.

Особам, засудженим до покарання (основного чи додаткового) у виді штрафу, сума штрафу, сплаченого ними до прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання у зв'язку з амністією, не повертається.

Питання про погашення чи зняття судимості стосовно осіб, до яких застосовано амністію, вирішується відповідно до положень Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).

Стаття 7. Закони про амністію, за винятком законів про умовну амністію, Верховна Рада України може приймати не частіше одного разу протягом календарного року, крім випадків індивідуальної амністії. ( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 792-VII від 27.02.2014 )

Стаття 8. Особи, засуджені за вчинення злочину, які відповідно до закону про амністію підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніш як протягом трьох місяців після опублікування закону про амністію.

Особи, стосовно яких відповідно до закону про амністію застосовується скорочення терміну покарання, мають бути офіційно поінформовані про нове обчислення терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублікування закону про амністію.

Строки звільнення осіб за законом про індивідуальну амністію встановлюються у такому законі. ( Статтю 8 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 792-VII від 27.02.2014 )

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 1 жовтня 1996 року
N 392/96-ВР

^ Наверх
наверх