Увага! Це є застаріла редакція документа. На останню редакцію

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
N 368 від 28.08.2001

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
26 вересня 2001 р. за N 841/6032

Про затвердження Інструкції про порядок
регулювання діяльності банків в Україні

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами
Національного банку
N 39 від 28.01.20
02
N 81 від 28.02.20
02
N 186 від 20.05.20
02
N 7 від 13.01.20
03
N 55 від 12.02.20
03
N 107 від 13.03.20
03
N 118 від 19.03.20
03, норми Змін щодо
залучення коштів на умовах субординованого боргу
шляхом випуску боргових цінних паперів вводяться
в дію з 01.09.2003
N 151 від 16.04.20
03
N 240 від 04.06.20
03
N 279 від 01.07.20
03
N 386 від 08.09.20
03
N 489 від 12.11.20
03
N 112 від 17.03.20
04
N 192 від 29.04.20
04
N 267 від 17.06.20
04
N 377 від 10.08.20
04
N 443 від 15.09.20
04
N 494 від 20.10.20
04
N 552 від 17.11.20
04
N 290 від 12.08.20
05
N 346 від 28.09.20
05
N 407 від 01.11.20
05
N 430 від 16.11.20
05
N 31 від 02.02.20
07
N 52 від 19.02.20
07
N 458 від 17.12.20
07
N 30 від 15.02.20
08
N 211 від 23.07.20
08
N 228 від 06.08.20
08
N 476 від 30.12.20
08
N 51 від 06.02.20
09
N 107 від 28.02.20
09
N 270 від 06.05.20
09
N 541 від 10.09.20
09
N 273 від 09.06.20
10
N 564 від 20.12.20
10
N 479 від 28.12.20
11
N 250 від 20.06.20
12 )

Відповідно до вимог Законів України "Про Національний банк України" ( 679-14 ) та "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) та з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов'язань перед їх вкладниками Правління Національного банку України постановляє:

1. Затвердити Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні (додається).

2. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В.Андрущенко) та Департаменту інформатизації (А.С.Савченко) до 01.10.2001 внести відповідні зміни до програмного комплексу автоматизованого розрахунку економічних нормативів і своєчасно довести його до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків.

3. Банкам прийняти до виконання доведений програмний комплекс автоматизованого розрахунку економічних нормативів і з 01.11.2001 провести його дослідну експлуатацію.

4. Починаючи з 01.01.2002 банки здійснюють розрахунок економічних нормативів відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої цією постановою.

5. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В.Андрущенко) та територіальним управлінням Національного банку України з 01.01.2002 здійснювати контроль за дотриманням банками обов'язкових економічних нормативів за новим програмним комплексом згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою цією постановою.

До 01.01.2002 банки зобов'язані дотримуватись економічних нормативів згідно з Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 N 141 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 323/2763, за порушення яких заходи впливу мають застосовуватися відповідно до глави 7 Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.05.2000 N 215 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2000 за N 382/4603 (зі змінами).

6. Визнати такими, що втратили чинність:

Порядок надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку, затверджений постановою Правління Національного банку України від 25.10.99 N 518 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.11.99 за N 786/4079 (зі змінами);

Інструкцію про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затверджену постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 N 141 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 323/2763 (зі змінами).

7. Постанова набирає чинності через 10 днів після її державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, крім пункту 6, який набирає чинності з 01.01.2002.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена цією постановою, уводиться в дію з 01.01.2002.

8. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В.Андрущенко) довести цю постанову після її державної реєстрації до відома самостійних структурних підрозділів Національного банку України, територіальних управлінь Національного банку України, а також банків для керівництва та використання в роботі.

9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови В.Л.Кротюка, Генеральний департамент банківського нагляду (П.В.Андрущенко), Операційне управління (В.Д.Щуцький) та начальників територіальних управлінь Національного банку України.

Голова В.С.Стельмах

Затверджено
Постанова Правління
Національного банку України
28.08.2001 N 368

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
26 вересня 2001 р. за N 841/6032

Інструкція
про порядок регулювання діяльності банків в Україні

( У тексті Інструкції слова "Генеральний департамент
банківського нагляду Національного банку"
у всіх відмінках замінено словами "Департамент
банківського регулювання і нагляду" у відповідних
відмінках згідно з Постановою Національного банку
N 407 від 01.11.2005 )

( У тексті Інструкції слова "Департамент банківського
регулювання і нагляду" у всіх відмінках замінено словами
"Департамент безвиїзного банківського нагляду" у
відповідних відмінках згідно з Постановою
Національного банку N 476 від 30.12.2008 )

( У тексті Інструкції слова "Департамент безвиїзного
банківського нагляду" у всіх відмінках замінено словами
"відповідний структурний підрозділ центрального апарату,
що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку"
у відповідних відмінках; слова "адекватність регулятивного
капіталу/платоспроможність" у всіх відмінках замінено
словами "достатність (адекватність) регулятивного капіталу"
у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку
N 479 від 28.12.2011 )

Розділ I. Загальні положення

Ця Інструкція вводиться з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.

Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.

Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ) та Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) Національний банк України (далі - Національний банк) установлює порядок визначення регулятивного капіталу банку та такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками: ( Абзац третій розділу І із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

нормативи капіталу:

мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1),

достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2),

співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3); ( Абзац сьомий розділу I в редакції Постанови Національного банку N 228 від 06.08.2008 )

норматив співвідношення регулятивного капіталу до зобов’язань (Н3-1); ( Розділ І доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

нормативи ліквідності:

миттєва ліквідність (Н4),

поточна ліквідність (Н5),

короткострокова ліквідність (Н6);

нормативи кредитного ризику:

максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7),

великих кредитних ризиків (Н8),

максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9),

максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10);

нормативи інвестування:

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)-1,

____________

1 Установи - будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, що є юридичними особами (підприємства, організації, компанії, фірми, установи тощо).

загальної суми інвестування (Н12).

( Абзац двадцятий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку N 107 від 28.02.2009 )

Базою для розрахунку економічних нормативів Н2, Н3, Н3-1, Н7, Н8, є регулятивний капітал банку. ( Абзац розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 228 від 06.08.2008, N 107 від 28.02.2009, N 479 від 28.12.2011 )

( Абзац двадцять другий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку N 228 від 06.08.2008 )

Базою для розрахунку економічних нормативів Н9, Н10, Н11, Н12 є статутний капітал банку. ( Абзац двадцять другий розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

До основного капіталу банку враховуються кошти, що обліковуються на рахунку 3630 "Внески за незареєстрованим статутним капіталом", якщо такі кошти було перераховано з рахунку 5000 "Зареєстрований статутний капітал банку" банку, що реорганізовується. Під час розрахунку нормативів Н9, Н10, Н11, Н12 статутний капітал банку-правонаступника збільшується на суму таких коштів з дати підписання передавального акта/розподільчого балансу банками - учасниками реорганізації. ( Розділ I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Якщо операції здійснюються банком за рахунок капіталу згідно з вимогами цієї Інструкції, то такі операції не включаються до розрахунку економічних нормативів, базою для розрахунку яких є регулятивний капітал. ( Абзац розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Дія цієї Інструкції поширюється на всі банки України незалежно від форм власності.

За надання Національному банку недостовірної інформації щодо економічних нормативів банки несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України. ( Розділ I із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ N 267 від 17.06.2004, N 407 від 01.11.2005 )

Розділ II. Регулятивний капітал банку

Глава 1. Порядок розрахунку регулятивного
капіталу банку

1.1. Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків 2, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

_____________

2 Ризики в банківській діяльності випливають із специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових утрат і, як наслідок, до банкрутства банків.

Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів 3. Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах. ( Абзац другий пункту 1.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 39 від 28.01.2002 )

_____________

3 Контрагент - будь-яка особа (фізична чи юридична), яка має з банком відносини фінансового характеру (банк надає кошти у вигляді безстрокових або строкових депозитів; надає кредит; продає цінні папери власної емісії; має дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку та банками, у тому числі за нарахованими та простроченими доходами). При цьому контрагент може одночасно мати з банком відносини іншого характеру (зокрема трудові).

Порядок класифікації активних операцій банків і визнання їх нестандартними, формування та використання резервів під ці операції, мінімальний розмір резервів під активні операції банків установлюється відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

1.2. Регулятивний капітал банку - сукупність основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу. ( Абзац перший пункту 1.2 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.

1.3. Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал.

( Абзац другий підпункту "а" пункту 1.3 глави 1 розділу II та виноску 4 виключено на підставі Постанови Національного банку N 564 від 20.12.2010 )

додаткові внески акціонерів у статутний капітал; ( Підпункт "а" пункту 1.3 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

б) розкриті резерви - резерви і фонди, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку та оприлюднені у фінансовій звітності банку: ( Абзац перший підпункту "б" пункту 1.3 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;

емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від емісії (випуску) власних акцій (інших корпоративних прав), над номінальною вартістю таких акцій (інших корпоративних прав) (під час їх первинного розміщення); ( Абзац третій підпункту "б" пункту 1.3 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківської діяльності; ( Абзац п'ятий підпункту "б" пункту 1.3 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

( Абзац шостий підпункту "б" пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови НБУ N 407 від 01.11.2005 )

( Абзац сьомий підпункту "б" пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови НБУ N 407 від 01.11.2005 )

інші фонди банку. ( Підпункт "б" пункту 1.3 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Ці складові частини включаються до капіталу 1-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:

відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;

фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків;

будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків.

в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:

недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах; ( Абзац другий підпункту "в" пункту 1.3 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

капітальних вкладень у нематеріальні активи;

збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

збитків поточного року.

1.4. Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

а) резерви під стандартну заборгованість інших банків;

б) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків (крім резервів за виданими банком зобов'язаннями); ( Підпункт "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 541 від 10.09.2009 )

в) результат переоцінки основних засобів, що включався до суми регулятивного капіталу банків за станом на 31.12.2010; ( Підпункт "в" пункту 1.4 глави 1 розділу II в редакції Постанов Національного банку N 52 від 19.02.2007, N 564 від 20.12.2010 )

г) результат поточного року (прибуток), що зменшений на суму доходів, неотриманих понад 30 днів з дати їх нарахування (крім доходів за державними цінними паперами та цінними паперами, емітованими Національним банком та нарахованих доходів за облігаціями Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до закону про державний бюджет України на відповідний рік). У цьому разі сума неотриманих нарахованих доходів, що приймається до коригування, зменшується на суму сформованого резерву за простроченими і сумнівними до отримання нарахованими доходами. Якщо прибуток поточного року менше загальної суми коригування, то на суму такої різниці зменшується розмір основного капіталу банку; ( Підпункт "г" пункту 1.4 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ N 407 від 01.11.2005, N 52 від 19.02.2007, Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

ґ) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал);

д) нерозподілений прибуток минулих років; ( Пункт 1.4 глави 1 розділу II доповнено підпунктом "д" згідно з Постановою НБУ N 407 від 01.11.2005 )

ж) прибуток звітного року, що очікує затвердження. ( Пункт 1.4 глави 1 розділу II доповнено підпунктом "ж" згідно з Постановою НБУ N 407 від 01.11.2005 ) ( Пункт 1.4 глави 1 розділу II в редакції Постанови НБУ N 267 від 17.06.2004 )

1.5. Субординований борг - це звичайні не забезпечені банком боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п’яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. Сума субординованого боргу, уключеного до капіталу, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п’яти останніх років дії договору.

Субординований борг може включатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку. ( Пункт 1.5 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

1.6. Під час розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу. ( Пункт 1.6 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 541 від 10.09.2009 )

1.7. Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на:

а) балансову вартість акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що випущені банками, у торговому портфелі банку та у портфелі банку на продаж; ( Підпункт "а" пункту 1.7 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 211 від 23.07.2008 )

б) балансову вартість інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, а також балансову вартість вкладень у капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу; ( Підпункт "б" пункту 1.7 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 211 від 23.07.2008 )

в) балансову вартість акцій (паїв) власної емісії, що прийняті в забезпечення наданих банком кредитів (інших вкладень);

г) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного контрагента, над установленим нормативним значенням нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) з урахуванням вимог пункту 2.11 глави 2 розділу VI цієї Інструкції;

ґ) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо однієї пов’язаної особи (далі - інсайдер), над установленим нормативним значенням нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), з урахуванням вимог пункту 4.7 глави 4 розділу VI цієї Інструкції; ( Підпункт "ґ" пункту 1.7 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

д) суму операцій, що здійснені з інсайдерами на сприятливіших за звичайні умовах (у тому числі за угодами, які передбачають нарахування відсотків і комісійних за надані послуги, які менші, ніж звичайні), з урахуванням вимог пункту 1.14 глави 1 розділу VI цієї Інструкції. ( Підпункт "д" пункту 1.7 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

е) суму коштів, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу;

є) балансову вартість позалістингових цінних паперів у торговому портфелі банку (крім цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади, Національним банком та Державною іпотечною установою); ( Пункт 1.7 глави 1 розділу II доповнено підпунктом "є" згідно з Постановою НБУ N 31 від 02.02.2007; в редакції Постанови Національного банку N 211 від 23.07.2008 )

ж) балансову вартість цінних паперів, що не перебувають в обігу на фондових біржах (у тому числі, торгівля яких на фондових біржах заборонена законодавством України), у торговому портфелі банку; ( Пункт 1.7 глави 1 розділу II доповнено підпунктом "ж" згідно з Постановою Національного банку N 211 від 23.07.2008 )

з) балансову вартість цінних паперів недиверсифікованих інвестиційних фондів. ( Пункт 1.7 глави 1 розділу II доповнено підпунктом "з" згідно з Постановою Національного банку N 211 від 23.07.2008 )

Банк не включає до балансової вартості цінних паперів, на яку додатково зменшується загальний розмір регулятивного капіталу банку 1-го і 2-го рівнів, суму доходів, неотриманих понад 30 днів з дати їх нарахування. ( Пункт 1.7 глави 1 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 211 від 23.07.2008 ) ( Пункт 1.7 глави 1 розділу II в редакції Постанови НБУ N 192 від 29.04.2004 )

( Пункт 1.8 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

Глава 2. Мінімальний розмір регулятивного
капіталу банку

2.1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) має становити 120 млн.грн.

2.2. Розмір регулятивного капіталу банку не може бути меншим, ніж його статутний капітал. Ця вимога не поширюється на новостворений банк протягом одного року з дня отримання ним банківської ліцензії. ( Пункт 2.2 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 ) ( Глава 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 273 від 09.06.2010 )

Розділ III. Порядок отримання дозволу на врахування
залучених коштів на умовах субординованого боргу
до капіталу банку

( У тексті розділу III слова "ощадний/депозитний сертифікат" та "депозитний договір" у всіх відмінках виключено на підставі Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

Глава 1. Вимоги щодо залучення субординованого
боргу

( Назва глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

1.1. Банки мають право залучати субординований борг від юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів (далі - Інвестор) у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за N 841/7129) (зі змінами) (далі - іноземна валюта), та в банківських металах (золото в стандартних та/або мірних зливках із фізичною поставкою до банку) (далі - кошти на умовах субординованого боргу) з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня). ( Пункт 1.1 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 564 від 20.12.2010, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

1.2. Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та Інвестором [про що укладається договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу (далі - угода)], так і шляхом випуску банком-боржником облігацій [про що укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій (далі - договір)]. ( Пункт 1.2 глави 1 розділу III в редакції Постанови НБУ N 407 від 01.11.2005 )

1.3. Залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій здійснюється з урахуванням особливих умов щодо випуску та погашення облігацій згідно з главою 4 цього розділу. ( Пункт 1.3 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 407 від 01.11.2005 )

1.4. Не допускається заміна облігацій на прямі договори або, навпаки, протягом усього періоду дії угоди (договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку. ( Пункт 1.4 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 407 від 01.11.2005 )

1.5. Мінімальна сума залучених коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій для врахування цих коштів до капіталу банку становить 100 тис. грн. ( Абзац перший пункту 1.5 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від однієї особи в сумі більше ніж 2 млн. грн. кошти залучаються шляхом укладення прямих договорів. ( Пункт 1.5 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 407 від 01.11.2005 )

1.6. Банк має право залучати субординований борг в іноземній валюті та/або в банківських металах за наявності генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій у частині залучення та розміщення іноземної валюти та/або банківських металів на валютному ринку України та/або залучення та розміщення іноземної валюти та/або банківських металів на міжнародних ринках. ( Пункт 1.6 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011, в редакції Постанови Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

1.7. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу банк зобов'язаний здійснити ідентифікацію особи, у якої залучає ці кошти, згідно з вимогами законодавства України. ( Главу 1 розділу III доповнено пунктом 1.7 згідно з Постановою Національного банку N 377 від 10.08.2004 )

1.8. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від нерезидента в іноземній валюті такий договір підлягає обов'язковій реєстрації в Національному банку відповідно до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06. 2004 N 270 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за N 885/9484 (зі змінами). ( Главу 1 розділу III доповнено пунктом 1.8 згідно з Постановою НБУ N 407 від 01.11.2005 )

1.9. Залучення субординованого боргу в банківських металах здійснюється з урахуванням вимог Положення про здійснення операцій з банківськими металами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.08.2003 N 325, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2003 за N 749/8070 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 30.12.2011 N 497, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.01.2012 за N 147/20460). ( Главу 1 розділу III доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

Глава 2. Документи, що подають банки для отримання дозволу
на врахування залучених коштів на умовах субординованого
боргу до капіталу банку

2.1. Клопотання про надання Національним банком дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку (далі - Дозвіл) банк-боржник подає до відповідного територіального управління Національного банку (структурного підрозділу центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку).

Рішення про надання/скасування Дозволу приймає Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків/Комісія Національного банку при територіальному управлінні відповідно до наданих їм повноважень (далі - Комісія Національного банку) із зазначенням конкретного строку дії Дозволу або його скасування. ( Абзац другий пункту 2.1 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій серед обмеженого кола юридичних осіб (розміщення облігацій шляхом закритого продажу) у Дозволі має міститися повний перелік цих осіб. ( Пункт 2.1 глави 2 розділу III доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 407 від 01.11.2005 )

2.2. Для отримання Дозволу банк-боржник має у 10-денний термін після укладення угоди, договору з Інвестором подати такі документи (залежно від статусу інвестора): ( Абзац перший пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004 )

а) клопотання банку-боржника про отримання Дозволу;

б) письмове підтвердження банку-боржника, що Інвестор та пов'язані з ним особи не мають майнових зобов'язань перед банком-боржником на дату укладання угоди (договору) разом із списком цих осіб. Пов'язані з Інвестором особи визначаються в порядку, установленому пунктами 1.8-1.12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції; ( Підпункт "б" пункту 2.2 глави 2 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ N 407 від 01.11.2005, N 273 від 09.06.2010 )

в) засвідчену в установленому порядку копію угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу, що укладається між Інвестором і банком-боржником, - подається в разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від юридичної особи-нерезидента - засвідчений в нотаріальному порядку переклад угоди. Доцільно зазначену угоду укладати українською та іноземною мовами, які матимуть однакову юридичну силу; ( Підпункт "в" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 407 від 01.11.2005 )

г) засвідчену в установленому порядку копію договору - у разі залучення коштів шляхом випуску облігацій.

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від юридичної особи-нерезидента - засвідчений в нотаріальному порядку переклад договору. Доцільно зазначений договір укладати українською та іноземною мовами, які матимуть однакову юридичну силу; ( Підпункт "г" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004; в редакції Постанови НБУ N 407 від 01.11.2005 )

ґ) копію рішення банку про випуск та умови випуску облігацій із зазначенням їх номіналу та загальної кількості; ( Підпункт "ґ" пункту 2.2 глави 2 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 407 від 01.11.2005 )

д) документальне підтвердження про дотримання Інвестором (банком-резидентом) нормативів капіталу та ліквідності протягом останніх трьох місяців;

е) копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Інвестора - юридичної особи, засвідчену в установленому порядку (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб); ( Підпункт "е" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 479 від 28.12.2011, N 250 від 20.06.2012 )

( Підпункт "є" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )

( Підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )

( Підпункт "з" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )

( Підпункт "є" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 377 від 10.08.2004 )

( Підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 377 від 10.08.2004 )

є) документи, що стосуються юридичної особи-нерезидента, мають бути перекладені на українську мову та легалізовані в консульській установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; ( Підпункт пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 377 від 10.08.2004 )

ж) копії платіжних документів про перерахування на балансовий рахунок 3660 "Субординований борг банку" або 3661 "Облігації, емітовані банком, на умовах субординованого боргу" коштів, залучених на умовах субординованого боргу для врахування до капіталу банку (копії мають бути засвідчені підписами керівників банку та відбитком печатки); ( Підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

з) бізнес-план, розроблений банком-боржником, у якому мають бути передбачені: економічне обґрунтування щодо доцільності залучення коштів на умовах субординованого боргу; програма капіталізації банку (з урахуванням усіх раніше укладених договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу) про відповідне збільшення основного капіталу банку (капіталу 1-го рівня) на суму щорічного зменшення розміру субординованого боргу протягом останніх п'яти років дії угоди, що враховується до капіталу відповідно до пунктів 5.7 та 5.8 цього розділу; прогнозний розрахунок прибутковості банку та дотримання нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу; первинні напрями використання залучених коштів на умовах субординованого боргу протягом перших шести місяців;

и) копію повідомлення про договір з відміткою територіального управління Національного банку, яка свідчить про реєстрацію договору, засвідчену підписом керівника та відбитком печатки територіального управління Національного банку, отриманого згідно з Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 270 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за N 885/9484 (зі змінами); ( Пункт 2.2 глави 2 розділу III доповнено підпунктом "и" згідно з Постановою НБУ N 407 від 01.11.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

і) документи, що підтверджують джерела походження коштів юридичних (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) і фізичних осіб, передбачені законодавством країни походження Інвестора. ( Пункт 2.2 глави 2 розділу III доповнено підпунктом "і" згідно з Постановою Національного банку N 228 від 06.08.2008; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

Глава 3. Вимоги щодо укладання угоди (депозитного
договору) про залучення коштів на умовах
субординованого боргу

3.1. Кошти на умовах субординованого боргу залучаються на визначений строк, але не менше ніж п'ять років.

3.2. В угоді про залучення коштів на умовах субординованого боргу (в умовах випуску облігацій) має бути передбачено, що в разі ліквідації (банкрутства) банку-боржника задоволення вимог Інвестора здійснюватиметься після задоволення вимог усіх інших кредиторів (відповідно до статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність") ( 2121-14 ). ( Пункт 3.2 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 112 від 17.03.2004, N 407 від 01.11.2005 )

3.3. Процентна ставка за субординованим боргом не може перевищувати протягом усього періоду дії угоди (договору) максимальної ставки залучення субординованого боргу, що встановлюється за рішенням Правління Національного банку з огляду на економічні умови на ринку банківських послуг та приймається банком на відповідну дату: ( Абзац перший пункту 3.3 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

у разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів - на дату укладання угоди;

( Абзац третій пункту 3.3 глави 3 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

у разі залучення коштів шляхом випуску облігацій - на дату випуску облігацій. ( Пункт 3.3 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )

3.4. У разі зміни максимальної ставки залучення субординованого боргу Національний банк офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію. ( Пункт 3.4 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

3.5. ( Абзац перший пункту 3.5 глави 3 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій процентна ставка залишається незмінною протягом усього періоду обігу облігацій, визначеного в рішенні про випуск облігацій. ( Пункт 3.5 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )

3.6. Капіталізація процентів за субординованим боргом не допускається.

3.7. Нарахування процентів за субординованим боргом здійснюється щомісяця згідно з правилами бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків.

Авансова сплата процентів за залученими коштами на умовах субординованого боргу не дозволяється, про що зазначається в угоді (договорі). ( Пункт 3.7 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )

3.8. В угоді передбачається призупинення сплати процентів за субординованим боргом з одночасною зміною розміру процентної ставки (на строк призупинення) за ініціативою банку-боржника або за вимогою Національного банку до банку-боржника щодо призупинення такої сплати (за рішенням Комісії Національного банку) у разі:

невиконання нормативів обов’язкового резервування три звітних періоди поспіль; та/або

порушення хоча б одного з нормативів капіталу та/або хоча б одного з нормативів ліквідності (три і більше разів поспіль для економічних нормативів, розрахованих за щоденним і щодекадним розрахунком, та три звітних періоди поспіль для економічних нормативів, розрахованих за формулою середньозваженої величини за місяць); та/або

збиткової діяльності протягом останніх трьох місяців; та/або

( Абзац п'ятий пункту 3.8 глави 3 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

роботи банку в режимі виконання програми фінансового оздоровлення, спрямованої на поліпшення його фінансового стану, крім програми фінансового оздоровлення, розробленої банком у разі надання кредиту (зміни умов кредитного договору) для підтримки ліквідності банку; та/або

призначення тимчасової адміністрації, яке спричинене погіршенням фінансового стану банку-боржника.

Розмір зміненої відповідно до абзацу першого цього пункту процентної ставки встановлюється на дату прийняття відповідного рішення та не може бути більшим: ( Абзац сьомий пункту 3.8 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

облікової ставки Національного банку - у разі залучення коштів у національній валюті;

ставки LIBOR за дванадцятимісячними міжбанківськими депозитами у відповідній валюті - у разі залучення коштів в іноземній валюті; ( Абзац дев'ятий пункту 3.8 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

ставки (LIBOR мінус GOFO) для дванадцятимісячного періоду, яка встановлюється Лондонською асоціацією ринку дорогоцінних металів (LBMA), - у разі залучення субординованого боргу в банківських металах. ( Пункт 3.8 глави 3 розділу III доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

Така процентна ставка не може бути більшою, ніж процентна ставка, що передбачена в угоді.

Банк має протягом трьох робочих днів надіслати письмове повідомлення територіальному управлінню Національного банку (структурному підрозділу центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) про призупинення сплати відсотків за субординованим боргом з одночасною зміною розміру процентної ставки (на строк призупинення). ( Пункт 3.8 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

3.9. На період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) банк-боржник не має права передавати Інвестору (або пов'язаним з ним особам) кошти в будь-якій формі (майно, кредит, будь-які операції з векселями, факторингові послуги, не покриті безумовним забезпеченням гарантії, поруки за кредиторів банку-боржника тощо), крім тих випадків, якщо таке передавання банком-боржником майна або векселів є сплатою процентів за залученими на умовах субординованого боргу коштами та оформлене відповідною угодою. ( Абзац перший пункту 3.9 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

Також банки можуть здійснювати розрахункові операції з Інвестором (або пов'язаними з ним особами), якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора (або пов'язаних з ним осіб) або до зустрічних вкладень між банком та Інвестором (або пов'язаними з ним особами). ( Пункт 3.9 глави 3 розділу III доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004 )

Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, не можуть бути заставою за кредитами та іншими операціями банку-боржника. ( Пункт 3.9 глави 3 розділу III доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004 )

Зарахування зустрічних однорідних вимог за угодою про залучення субординованого боргу не допускається. ( Пункт 3.9 глави 3 розділу III доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

3.10. В угоді (договорі) доцільно передбачити строки (графік) поступового повернення банком коштів, залучених на умовах субординованого боргу, залежно від обсягу залучених коштів. ( Пункт 3.10 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004 )

3.11. Якщо кореспондентський рахунок банку-боржника використовується для списання сум за дорученнями банку-Інвестора, що стосуються його власних операцій та операцій його клієнтів і кореспондентів, а також для зарахування коштів на їх користь, то вимоги пункту 3.9 цієї глави на сторони угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу не поширюються.

3.12. Дострокове погашення субординованого боргу може відбуватися за ініціативою банку-боржника та за згодою Інвестора за умови отримання дозволу Національного банку на дострокове погашення субординованого боргу.

Для отримання цього дозволу банк-боржник має подати до територіального управління Національного банку (відповідного структурного підрозділу центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) клопотання про дострокове погашення субординованого боргу.

Клопотання має містити інформацію щодо:

причини дострокового погашення субординованого боргу;

дотримання банком-боржником економічних нормативів, лімітів відкритої валютної позиції, нормативу обов'язкового резервування, формування резервів за активними операціями в повному обсязі; ( Абзац п'ятий пункту 3.12 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 273 від 09.06.2010 )

збільшення банком-боржником основного капіталу в розмірі згідно з програмою капіталізації, але не меншому, ніж розмір залучених коштів на умовах субординованого боргу, який банк планує погасити Інвестору.

Територіальне управління Національного банку (відповідний структурний підрозділ центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) протягом 10 робочих днів з дня отримання клопотання банку-боржника про дострокове погашення субординованого боргу перевіряє надану інформацію та подає відповідний висновок щодо можливості дострокового погашення субординованого боргу на розгляд Комісії Національного банку.

Комісія Національного банку протягом п'яти робочих днів приймає рішення про надання дозволу про дострокове погашення субординованого боргу або обґрунтовану відмову, що надсилається банку-боржнику. ( Пункт 3.12 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 386 від 08.09.2003, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004, в редакції Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

3.13. У разі пролонгації угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу дія Дозволу не продовжується.

3.14. В угоді (договорі) про залучення коштів на умовах субординованого боргу мають передбачатися всі вимоги, що встановлені цією главою. ( Пункт 3.14 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004 )

3.15. До угоди (договору) можуть вноситися зміни стосовно найменування банку-боржника та Інвестора у зв'язку з їх реорганізацією. Протягом п'яти робочих днів з дня внесення таких змін банк-боржник має надіслати клопотання щодо внесення відповідних змін до Дозволу та нотаріально засвідчену копію угоди (договору) відповідному підрозділу банківського нагляду. ( Пункт 3.15 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 476 від 30.12.2008 )

3.16. У разі заміни Інвестора банк-боржник зобов'язаний протягом п’яти робочих днів подати пакет документів для отримання дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від нового Інвестора (далі - дозвіл щодо нового Інвестора) у порядку, передбаченому цим розділом. ( Абзац перший пункту 3.16 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Заміна Інвестора полягає в переході прав та обов'язків до нового Інвестора на підставі укладеного договору про відступлення первісним Інвестором права вимоги за угодою (договором) новому Інвестору або внаслідок правонаступництва чи спадкоємства тощо. Заміна Інвестора за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій допускається лише серед кола осіб, які були визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій.

Для отримання дозволу щодо нового Інвестора банк-боржник подає нотаріально засвідчену копію документа, що свідчить про перехід прав та обов'язків до нового Інвестора, та документи, передбачені підпунктами "а", "б", "в", "д", "е", "є" пункту 2.2 глави 2 цього розділу.

За умови своєчасного подання банком-боржником відповідних документів на період розгляду Національним банком питання про надання дозволу щодо нового Інвестора сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не виключається із регулятивного капіталу банку.

У дозволі щодо нового Інвестора додатково мають зазначатися реквізити Дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від первісного Інвестора (дата, номер, назва Інвестора, сума та строк дії Дозволу).

Одночасно з прийняттям рішення про надання дозволу щодо нового Інвестора Комісія Національного банку приймає рішення про скасування Дозволу щодо первісного Інвестора.

У разі несвоєчасного подання банком-боржником документів або прийняття Комісією Національного банку обґрунтованого рішення про відмову банку-боржнику в наданні дозволу щодо нового Інвестора, сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не враховується до регулятивного капіталу. У цьому разі банк-боржник зобов'язаний здійснити коригування регулятивного капіталу та звітності згідно з вимогами цього розділу. ( Абзац сьомий пункту 3.16 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 ) ( Главу 3 розділу III доповнено пунктом 3.16 згідно з Постановою Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

( Главу 4 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

Глава 4. Вимоги щодо випуску облігацій

( Назва глави 4 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

4.1. Облігації, емітовані банком-боржником на умовах субординованого боргу, є цінними паперами, що засвідчують внесення їх власником грошових коштів на визначений період часу, на певних умовах і підтверджують зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента, з урахуванням установлених вимог щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу.

4.2. Облігації мають випускатися у бездокументарній формі та бути іменними, строковими і процентними та з обмеженим колом обігу (розміщення облігацій шляхом закритого продажу). Такі облігації мають обслуговуватися в одному з депозитаріїв Національної депозитарної системи. Якщо в умовах випуску облігацій містяться умови щодо їх дострокового погашення емітентом, то Дозвіл не надається. ( Абзац перший пункту 4.2 глави 4 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

За закритим продажем розміщення та обіг облігацій здійснюються між юридичними особами, коло (перелік) яких заздалегідь визначено банком-боржником у рішенні про випуск облігацій. Облігації випускаються під певний договірний процент та на визначений строк, але не менше ніж п'ять років з урахуванням вимог глави 3 цього розділу.

4.3. Юридичні особи придбавають облігації за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківські кредити.

4.4. Облігації сплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, в якій проведено оплату облігацій, їх номінальну вартість виражають у гривнях.

4.5. Дохід за облігаціями виплачується відповідно до умов їх випуску.

4.6. Володіння облігацією, що випущена на умовах субординованого боргу, не дає права на участь в управлінні банком.

4.7. Облігації на умовах субординованого боргу не можуть бути дисконтними.

4.8. Облігації на умовах субординованого боргу підлягають обігу на вторинному ринку тільки в межах кола осіб, які заздалегідь визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій. ( Розділ III доповнено главою згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004 )

Глава 5. Порядок обліку субординованого боргу
та подання звітності

( Назва глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

5.1. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за банком-боржником) перевіряє достовірність та повноту поданих документів, а також дотримання Інвестором (банком-резидентом) нормативів капіталу, готує обґрунтований висновок щодо достовірності та повноти поданих документів та їх відповідності встановленим вимогам. ( Абзац перший пункту 5.1 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 228 від 06.08.2008, N 479 від 28.12.2011 )

Протягом 20 робочих днів з дня отримання всіх документів та за умови відповідності умов угоди (облігації) вимогам, що визначені в пунктах 1.6 - 1.9, 3.1-3.16, 4.1-4.7 цього розділу, дотримання Інвестором (банком-резидентом) нормативів капіталу та повної сплати Інвестором коштів територіальне управління Національного банку (або структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) подає до Комісії Національного банку документи, зазначені в пункті 2.2 цього розділу, свій висновок і пропозиції для прийняття остаточного рішення щодо надання Дозволу. ( Абзац другий пункту глави розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 112 від 17.03.2004, N 407 від 01.11.2005, N 228 від 06.08.2008, N 51 від 06.02.2009, N 479 від 28.12.2011, N 250 від 20.06.2012 )

Якщо угода (облігація) не відповідає вимогам пунктів 1.6-1.9, 3.1-3.16, 4.1-4.7 цього розділу або банк подав неповний пакет документів, перелік яких визначений у пункті 2.2 цього розділу, то територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за банком-боржником) повертає пакет документів на доопрацювання протягом 20 робочих днів з дня отримання всіх документів. ( Абзац третій пункту глави розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 112 від 17.03.2004, N 407 від 01.11.2005, N 51 від 06.02.2009, N 250 від 20.06.2012 )

5.2. Комісія Національного банку розглядає клопотання банку на наступному засіданні та надає (чи не надає) Дозвіл, про що приймається відповідне рішення.

Комісія Національного банку має право відмовити банку в наданні Дозволу, якщо дійде висновку, що залучення коштів на умовах субординованого боргу є ризиковою операцією та такою, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

5.3. У разі надання Дозволу (якщо Інвестором є банк-резидент) вкладені/залучені на умовах субординованого боргу кошти обліковуються так:

а) банком-Інвестором:

у разі вкладання коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - за балансовими рахунками 1514 "Довгострокові вклади (депозити), що розміщені на умовах субординованого боргу" та 1524 "Довгострокові кредити, що надані іншим банкам" за даними аналітичного обліку; ( Абзац другий підпункту "а" пункту 5.3 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 273 від 09.06.2010, N 250 від 20.06.2012 )

у разі вкладання коштів на умовах субординованого боргу шляхом придбання облігацій - за балансовим рахунком 3212 "Боргові цінні папери, випущені банками, у портфелі банку до погашення" за даними аналітичного обліку; ( Абзац третій підпункту "а" пункту глави розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004, із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 250 від 20.06.2012 )

б) банком-боржником - за балансовим рахунком 3660 "Субординований борг банку" або 3661 "Облігації, емітовані банком, на умовах субординованого боргу". ( Підпункт "б" пункту 5.3 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

5.4. У разі невідповідності умов угоди (договору, облігації) вимогам, що визначені в пунктах 1.6 - 1.9, 2.2, 3.1 - 3.16, 4.1 - 4.7 цього розділу, та неотримання банком-боржником Дозволу протягом 30 робочих днів із дня подання клопотання про отримання Дозволу або несвоєчасного подання клопотання кошти, що залучені/розміщені на умовах субординованого боргу, з наступного робочого дня обліковуються так: ( Абзац перший пункту глави розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 386 від 08.09.2003, N 112 від 17.03.2004, N 407 від 01.11.2005, N 51 від 06.02.2009; в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

а) банком-боржником:

у разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - на відповідних рахунках 1, 2 класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за N 918/9517, відповідно до їх економічної суті; ( Абзац другий підпункту "а" пункту 5.4 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 479 від 28.12.2011 )

( Абзац третій підпункту "а" пункту 5.4 глави 5 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

у разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій - за балансовим рахунком 3315 "Інші довгострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком"; ( Підпункт "а" пункту глави розділу III доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004 )

б) банком-інвестором:

у разі розміщення коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - за балансовим рахунком 1513 "Довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках"; 1524 "Довгострокові кредити, що надані іншим банкам" за даними аналітичного обліку; ( Абзац другий підпункту "б" пункту 5.4 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 250 від 20.06.2012 )

у разі розміщення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій - за балансовим рахунком 3212 "Боргові цінні папери, випущені банками, у портфелі банку до погашення" за даними аналітичного обліку. ( Абзац третій підпункту "б" пункту глави розділу III доповнено абзацом згідно з Постановами Національного банку N 112 від 17.03.2004, N 407 від 01.11.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

5.5. Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, враховуються до капіталу банку після дати прийняття Комісією Національного банку рішення про надання Дозволу, починаючи з дня отримання від банку-боржника форми звітності N 610 "Інформація про врахування субординованого боргу до розрахунку капіталу банку" (далі - форма звітності N 610), яка подається банком-боржником до Національного банку щодекадно. ( Пункт глави розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )

5.6. Субординований борг в іноземній валюті та банківських металах ураховується до регулятивного капіталу банку за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку, установленим на звітну дату, з урахуванням строку, що залишився до дати погашення. ( Пункт 5.6 глави 5 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 273 від 09.06.2010; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

5.7. Якщо на умовах субординованого боргу кошти залучені строком на п'ять років, то сума субординованого боргу враховується до капіталу банку зі щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20 відсотків на кінець кожного року за таким графіком:

------------------------------------------------------------------
| Строк до закінчення дії угоди | Сума, |
| (договору) | що враховується до капіталу |
|-------------------------------+--------------------------------|
| Від 5 до 4 років | 100% |
|-------------------------------+--------------------------------|
| Від 4 до 3 років | 80% |
|-------------------------------+--------------------------------|
| Від 3 до 2 років | 60% |
|-------------------------------+--------------------------------|
| Від 2 до 1 року | 40% |
|-------------------------------+--------------------------------|
| Менше 1 року | 20% |
------------------------------------------------------------------

( Пункт глави розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

5.8. Якщо на умовах субординованого боргу кошти залучені на строк понад п'ять років, то банк може здійснювати часткове погашення субординованого боргу, але не раніше ніж через п'ять років від дати його залучення з урахуванням вимог пункту 3.12 глави 3 цього розділу. Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, мають враховуватися до капіталу банку в останні п’ять років дії угоди (договору) з урахуванням розміру амортизації від залишкової суми субординованого боргу, що обліковується на рахунку 3660 "Субординований борг банку" або 3661 "Облігації, емітовані банком, на умовах субординованого боргу". ( Абзац перший пункту 5.8 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Приклад:

Строк, на який залучено кошти, 7 років (з 01.02.2003 до 31.01.2010).

Сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, на яку отримано Дозвіл на врахування до капіталу банку, - 600 000 грн.

Розрахунок суми, що враховується до капіталу, здійснюється так:

з 01.02.2003 до 31.01.2005 - 100% - 600 000 грн.;

з 01.02.2005 до 31.01.2006 - 100% - 600 000 грн.;

з 01.02.2006 до 31.01.2007 - 80% - 480 000 грн.;

з 01.02.2007 до 31.01.2008 - 60% - 360 000 грн.;

з 01.02.2008 до 31.01.2009 - 40% - 240 000 грн.;

з 01.02.2009 до 31.01.2010 - 20% - 120 000 грн. ( Пункт глави розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )

Глава 6. Контроль за коштами, залученими на умовах
субординованого боргу

6.1. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за банком-боржником) здійснює контроль за виконанням банком-боржником умов угоди (договору), бізнес-плану (у тому числі програми капіталізації) та за відсутністю заборгованості Інвестора (пов'язаних з ним осіб) перед банком-боржником під час проведення планової інспекційної перевірки (у разі потреби - під час проведення позапланової інспекційної перевірки). ( Пункт глави розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004; в редакції Постанови Національного банку N 228 від 06.08.2008 )

6.2. У разі порушення порядку залучення коштів на умовах субординованого боргу або порядку врахування до регулятивного капіталу банку залучених коштів на умовах субординованого боргу, або порядку погашення субординованого боргу відповідне територіальне управління Національного банку (відповідний структурний підрозділ центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) подає Комісії Національного банку пропозиції щодо скасування Дозволу. Виявлені порушення є також підставою для застосування до банку-боржника адекватних заходів впливу.

( Абзац другий пункту 6.2 глави 6 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

( Пункт глави розділу III в редакції Постанов Національного банку N 112 від 17.03.2004, N 407 від 01.11.2005 )

6.3. У разі прийняття Комісією Національного банку рішення про скасування Дозволу сума субординованих коштів не враховується до регулятивного капіталу банку після дати прийняття цього рішення, починаючи з наступної звітної дати, установленої для подання форми звітності N 610.

Банки зобов'язані не пізніше наступної звітної дати, установленої для подання форми звітності N 610, після дати прийняття Комісією Національного банку рішення про скасування Дозволу подати Національному банку змінену форму звітності N 610 та обліковувати субординований борг згідно з вимогами пункту 5.4 глави 5 цього розділу. ( Абзац другий пункту 6.3 глави 6 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 ) ( Пункт глави розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 ) ( Розділ III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 39 від 28.01.2002, N 81 від 28.02.2002, N 55 від 12.02.2003; в редакції Постанови Національного банку N 118 від 19.03.2003 )

Розділ IV. Нормативи капіталу

Глава 1. Норматив достатності (адекватності)
регулятивного капіталу (Н2)

1.1. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника достатності (адекватності) регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки, чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.

Банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал банку в будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу. ( Пункт 1.1 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

1.2. Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень у боргові цінні папери) безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав (за умови, що забезпечення відповідає вимогам пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції) і зважених за ступенем кредитного ризику. ( Абзац другий пункту 1.2 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 267 від 17.06.2004; в редакції Постанови Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

Під час розрахунку показника адекватності регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику, додається сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами. ( Пункт 1.2 глави 1 розділу IV доповнено абзацом третім згідно з Постановою Національного банку N 458 від 17.12.2007 )

1.3. Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

а) I група активів із ступенем ризику 0 відсотків:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти в Національному банку;

боргові цінні папери органів державної влади, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

боргові цінні папери, емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

нараховані доходи за борговими цінними паперами органів державної влади, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

нараховані доходи за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам та за якими банк не бере на себе ризик;

валюта та банківські метали до отримання, за купленими опціонними контрактами з метою хеджування;

облігації Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до Закону про Державний бюджет України на відповідний рік; ( Підпункт "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 30 від 15.02.2008 )

нараховані доходи за облігаціями Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до Закону про Державний бюджет України на відповідний рік; ( Підпункт "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 30 від 15.02.2008 )

кредити та зобов'язання з кредитування, які надані Міжнародному банку реконструкції та розвитку, Європейському банку реконструкції та розвитку, Міжнародній фінансовій корпорації. ( Підпункт "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 228 від 06.08.2008 ) ( Підпункт "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 443 від 15.09.2004, в редакції Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

б) II група активів із ступенем ризику 10 відсотків:

короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам державної влади;

нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади; ( Підпункт "б" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

в) III група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:

боргові цінні папери органів місцевого самоврядування, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; ( Абзац другий підпункту "в" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

боргові цінні папери органів місцевого самоврядування в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; ( Абзац третій підпункту "в" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

нараховані доходи за борговими цінними паперами органів місцевого самоврядування, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; ( Підпункт "в" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

кошти до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

нараховані доходи за коштами до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

депозити овернайт, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

інші короткострокові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

нараховані доходи за депозитами овернайт, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; ( Абзац восьмий підпункту "в" пункту 1.3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 39 від 28.01.2002 )

кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот у банку-контрагента, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; ( Підпункт "в" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з Постановою НБУ N 443 від 15.09.2004 )

г) IV група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:

кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам місцевого самоврядування; ( Абзац п'ятий підпункту "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

нараховані доходи за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування; ( Абзац шостий підпункту "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

гарантійні депозити в інших банках (покриті);

зобов'язання з кредитування, які надані банкам; ( Абзац восьмий підпункту "г" пункту 1.3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 39 від 28.01.2002 )

валюта та банківські метали, які куплені за форвардними контрактами;

активи до одержання;

валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот у банку-контрагента, що не належить до інвестиційного класу;

кредити овернайт, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

валюта та банківські метали до отримання за іншими опціонними контрактами;

дисконт/премія до отримання за форвардними валютними контрактами;

хеджовані процентні доходи майбутніх періодів в іноземній валюті;

витрати майбутніх періодів, які хеджовані;

іпотечні кредити, що надані фізичним особам у національній валюті та повністю забезпечені заставою нерухомого майна житлового призначення, яке належить позичальнику на праві власності та є вільним від будь-яких обмежень речових прав на нерухоме майно; ( Підпункт "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 30 від 15.02.2008 )

іпотечні облігації, емітовані Державною іпотечною установою; ( Підпункт "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 30 від 15.02.2008 ) ( Підпункт "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 443 від 15.09.2004 )

ґ) V група активів із ступенем ризику 100 відсотків:

прострочені нараховані доходи за коштами на вимогу в інших банках;

прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування;

короткострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

нараховані доходи за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;

гарантійні депозити в інших банках (непокриті) за даними аналітичного обліку;

прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках;

кредити овердрафт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

довгострокові кредити, що надані іншим банкам;

нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;

прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам;

кредити, що надані суб'єктам господарювання;

нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарювання;

прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарювання;

( Абзац сімнадцятий підпункту "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

( Абзац вісімнадцятий підпункту "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

( Абзац вісімнадцятий підпункту "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;

прострочена заборгованість за кредитами, які надані органам державної влади та місцевого самоврядування; ( Абзац дев'ятнадцятий підпункту "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

кредити, які надані фізичним особам;

нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам;

прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані фізичним особам;

( Абзац двадцять третій підпункту "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

( Абзац двадцять четвертий підпункту "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж;

боргові цінні папери, випущені банками, небанківськими фінансовими установами та нефінансовими підприємствами, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

нараховані доходи за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж;

нараховані доходи за борговими цінними паперами в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

товарно-матеріальні цінності;

основні засоби; ( Абзац двадцять дев'ятий підпункту "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 273 від 09.06.2010 )

інші активи банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

непокриті акредитиви;

( Абзац тридцять третій підпункту "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу;

( Абзац тридцять четвертий підпункту "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

інші зобов'язання, що надані клієнтам.

Довгострокові активні операції, які здійснені з перевищенням строків розміщення над строками залучення коштів, додатково зважуються на коефіцієнт ризику 50 відсотків. ( Підпункт "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 458 від 17.12.2007 ) ( Підпункт "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 39 від 28.01.2002, N 279 від 01.07.2003, N 267 від 17.06.2004, N 443 від 15.09.2004, в редакції Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

1.4. Сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами розраховується на звітну дату в гривневому еквіваленті в такій послідовності:

визначається відкрита валютна позиція банку (довга або коротка) за кожною іноземною валютою та банківським металом. До розрахунку не включаються активи, на які зменшується регулятивний капітал банку (Н1) відповідно до підпунктів "а", "б", "в", "е" пункту 1.7 глави 1 розділу II цієї Інструкції;

визначаються окремо сума довгих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах та сума коротких валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

визначається сума відкритої валютної позиції в усіх банківських металах;

визначається більша сума довгих або коротких відкритих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

до більшої суми (довгої або короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх іноземних валютах додається сума відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах (без урахування знаку). Отримане значення є сукупною сумою відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами. ( Главу 1 розділу IV доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку N 458 від 17.12.2007 )

1.5. Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не менше ніж 10 відсотків. ( Абзац перший пункту 1.5 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Для банків, що розпочинають банківську діяльність, цей норматив має становити: ( Абзац другий пункту 1.5 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) - не менше 15 відсотків;

протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків;

надалі - не менше 10 відсотків. ( Пункт глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку N 240 від 04.06.2003 )

Глава 2. Норматив (коефіцієнт) співвідношення
регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3)

2.1. Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (далі - норматив Н3) відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій.

2.2. Норматив Н3 установлює мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів.

2.3. До сукупних активів банку під час розрахунку нормативу Н3 уключаються:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти в Національному банку;

казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

кошти в інших банках;

( Абзац сьомий пункту 2.3 глави 2 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання, фізичним особам;

дебіторська заборгованість за операціями з банками та з клієнтами;

цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

запаси матеріальних цінностей;

інші активи банку;

суми до з'ясування та транзитні рахунки;

інвестиції в асоційовані та дочірні компанії;

основні засоби.

2.4. Під час розрахунку нормативу Н3 до сукупних активів не включається сума сформованих резервів за всіма активними операціями банку.

( Пункт 2.5 глави 2 розділу IV набирає чинності з 01.03.2009 року згідно з пунктом 9 Постанови Національного банку N 228 від 06.08.2008 )

2.5. Нормативне значення нормативу Н3 має бути не менше ніж 9 відсотків.

2.6. У разі недотримання нормативу Н3 банк зобов'язаний ужити заходів для приведення його у відповідність до вимог пункту 2.5 цієї глави. ( Глава 2 розділу IV в редакції Постанови Національного банку N 228 від 06.08.2008 )

( Главу 3 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку N 228 від 06.08.2008 )

Розділ V. Нормативи ліквідності

Глава 1. Вимоги до ліквідності банків

1.1. Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

( Абзац другий пункту 1.1 глави 1 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

1.2. З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

1.3. Під час розрахунку нормативів поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6) необтяжені облігації внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком України, та боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, уключаються до активів без урахування строку до погашення. ( Главу 1 розділу V доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

Глава 2. Норматив миттєвої ліквідності (Н4)

2.1. Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов'язань банку.

Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов'язань протягом одного операційного дня.

Норматив миттєвої ліквідності розраховується з урахуванням сальдо за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків.

2.2. До високоліквідних активів під час розрахунку нормативу миттєвої ліквідності включаються:

готівкові кошти;

кошти на кореспондентському рахунку банку в Національному банку (без урахування коштів обов'язкових резервів банку в Національному банку); ( Абзац третій пункту 2.2 глави 2 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 273 від 09.06.2010 )

сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, зменшених на суму сформованих під них резервів (за мінусом коштів, що розміщені в банках, які визнані банкрутами, або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або в яких призначена тимчасова адміністрація, або які зареєстровані в офшорних зонах), над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків. ( Абзац четвертий пункту 2.2 глави 2 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

2.3. До поточних зобов'язань банку під час розрахунку нормативу миттєвої ліквідності включаються:

кошти на кореспондентському рахунку Національного банку в банку;

сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках;

кошти Державного бюджету України та інших фондів України;

кошти на вимогу суб'єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ;

строкові кошти суб'єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ, кінцевий строк погашення яких настав;

прострочена заборгованість за строковими вкладами (депозитами) інших банків;

транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку та за іншими розрахунками.

2.4. Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.

2.5. У разі наявності в банку розрахункових документів, що не виконані в строк з його вини, значення нормативу миттєвої ліквідності дорівнює нулю з часу виникнення цих зобов'язань. ( Глава 2 розділу V в редакції Постанови Національного банку N 541 від 10.09.2009 )

Глава 3. Норматив поточної ліквідності (Н5)

3.1. Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) до зобов'язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно).

Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов'язань протягом одного календарного місяця.

Норматив поточної ліквідності розраховується з урахуванням сальдо розміщених і залучених коштів:

за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків;

за міжбанківськими кредитами/депозитами, що розміщені в інших банках та отримані від інших банків.

3.2. До активів банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) під час розрахунку нормативу поточної ліквідності включаються:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку (без урахування коштів обов'язкових резервів банку в Національному банку); ( Абзац четвертий пункту 3.2 глави 3 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 273 від 09.06.2010 )

строкові вклади (депозити), що розміщені в Національному банку;

сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, на рахунках строкових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках, та кредитів, що надані іншим банкам (за мінусом коштів, що розміщені в банках, які визнані банкрутами, або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або в яких призначена тимчасова адміністрація, або які зареєстровані в офшорних зонах), над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках строкових вкладів (депозитів) інших банків та кредитів, що отримані від інших банків;

кредити, що надані суб'єктам господарювання, органам державної влади, органам місцевого самоврядування та фізичним особам (без урахування простроченої заборгованості);

боргові цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж і в портфелі банку до погашення та інвестиції в асоційовані і дочірні компанії, які утримуються з метою продажу, за умови, що зазначені цінні папери є необтяженими та/або непростроченими та/або проти емітента таких цінних паперів не порушено справу про банкрутство. ( Абзац восьмий пункту 3.2 глави 3 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Під час розрахунку нормативу поточної ліквідності активи банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) зменшуються на суму сформованих під них резервів. ( Пункт 3.2 глави 3 розділу V доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

3.3. До зобов'язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) під час розрахунку нормативу поточної ліквідності включаються:

кошти на кореспондентському рахунку Національного банку в банку;

строкові вклади (депозити) Національного банку;

кредити, що отримані від Національного банку;

сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках строкових вкладів (депозитів) інших банків та кредитів, що отримані від інших банків, над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, на рахунках строкових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках, та кредитів, що надані іншим банкам;

кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій;

кошти клієнтів банку;

кошти Державного бюджету України та інших фондів України;

цінні папери власного боргу, емітовані банком;

прострочена заборгованість за короткостроковими кредитами, що отримані від Національного банку; ( Пункт 3.3 глави 3 розділу V доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 273 від 09.06.2010 )

прострочена заборгованість за довгостроковими кредитами, що отримані від Національного банку; ( Пункт 3.3 глави 3 розділу V доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 273 від 09.06.2010 )

прострочена заборгованість за строковими вкладами (депозитами) інших банків;

прострочена заборгованість за кредитами, що отримані від інших банків;

кредиторська заборгованість з придбання активів;

субординований борг банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій, порук, авалів;

зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

3.4. Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 40 відсотків.

3.5. У разі наявності в банку розрахункових документів, що не виконані в строк з його вини, значення нормативу поточної ліквідності дорівнює нулю з часу виникнення цих зобов'язань. ( Глава 3 розділу V в редакції Постанови Національного банку N 541 від 10.09.2009 )

Глава 4. Норматив короткострокової ліквідності (Н6)

4.1. Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення активів до зобов'язань з кінцевим строком погашення до одного року. ( Абзац перший пункту 4.1 глави 4 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов'язань протягом одного року.

Норматив короткострокової ліквідності розраховується з урахуванням сальдо розміщених і залучених коштів:

за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків;

за міжбанківськими кредитами/депозитами, що розміщені в інших банках та отримані від інших банків.

4.2. До активів банку з кінцевим строком погашення до одного року під час розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються: ( Абзац перший пункту 4.2 глави 4 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку (без урахування коштів обов'язкових резервів банку в Національному банку); ( Абзац четвертий пункту 4.2 глави 4 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 273 від 09.06.2010 )

строкові вклади (депозити), що розміщені в Національному банку;

сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, на рахунках строкових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках, та кредитів, що надані іншим банкам (за мінусом коштів, що розміщені в банках, які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або в яких призначена тимчасова адміністрація, або які зареєстровані в офшорних зонах), над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках строкових вкладів (депозитів), інших банків та кредитів, що отримані від інших банків;

кредити, що надані суб'єктам господарювання, органам державної влади, органам місцевого самоврядування та фізичним особам (без урахування простроченої заборгованості);

боргові цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж і в портфелі банку до погашення та інвестиції в асоційовані і дочірні компанії, які утримуються з метою продажу, за умови, що зазначені цінні папери є необтяженими та/або непростроченими та/або проти емітента таких цінних паперів не порушено справу про банкрутство. ( Абзац восьмий пункту 4.2 глави 4 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Під час розрахунку нормативу короткострокової ліквідності активи банку з кінцевим строком погашення до одного року зменшуються на суму сформованих під них резервів. ( Пункт 4.2 глави 4 розділу V доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

4.3. До зобов'язань банку з кінцевим строком погашення до одного року під час розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються:

кошти на кореспондентському рахунку Національного банку в банку;

строкові вклади (депозити) Національного банку;

кредити, що отримані від Національного банку;

сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках строкових вкладів (депозитів) інших банків та кредитів, що отримані від інших банків, над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, на рахунках строкових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках, та кредитів, що надані іншим банкам;

кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій;

кошти клієнтів банку;

кошти Державного бюджету України та інших фондів України;

цінні папери власного боргу, емітовані банком;

прострочена заборгованість за короткостроковими кредитами, що отримані від Національного банку; ( Пункт 4.3 глави 4 розділу V доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 273 від 09.06.2010 )

прострочена заборгованість за довгостроковими кредитами, що отримані від Національного банку; ( Пункт 4.3 глави 4 розділу V доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 273 від 09.06.2010 )

прострочена заборгованість за строковими вкладами (депозитами) інших банків;

прострочена заборгованість за кредитами, що отримані від інших банків;

кредиторська заборгованість з придбання активів;

субординований борг банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій, порук, авалів;

зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

4.4. Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 60 відсотків. ( Глава 4 розділу V в редакції Постанови Національного банку N 541 від 10.09.2009 )

Розділ VI. Нормативи кредитного ризику

Глава 1. Вимоги щодо обмеження кредитного ризику банків

1.1. До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Кредитна діяльність банків пов'язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов'язання згідно з угодою, тому банки зобов'язані оцінювати кредитоспроможність 7 своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів.

______________

7 Кредитоспроможність - наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

1.2. Надання кредитів у значних обсягах одному контрагенту або групі контрагентів призводить до концентрації кредитного ризику, тому банки зобов'язані дотримуватися таких вимог:

а) під час надання кредитів, гарантій і поручительств, проведення інших кредитних операцій з установами, що вважаються асоційованими чи дочірніми компаніями (8) банку, або належать до акціонерів (учасників) банку, персоналу та керівників банку чи іншого банку, що належить до тієї самої банківської групи або материнської компанії, банки не повинні застосовувати більш сприятливі умови, ніж звичайні; ( Підпункт "а" пункту 1.2 глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

_____________

8 Асоційована компанія - юридична особа, у якій інша юридична особа володіє прямо та/або опосередковано 20 або більше відсотками статутного капіталу та/або голосів. Дочірня компанія - юридична особа, яка контролюється іншою юридичною особою (материнською компанією). ( Підпункт "а" пункту 1.2 глави 1 розділу VI доповнено виноскою згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

б) загальна сума кредитів, позик, авансів готівкою, гарантій, порук та індосаментів, наданих управлінському персоналу9, не повинна бути більшою за 10 відсотків статутного капіталу банку. ( Підпункт "б" пункту 1.2 глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

9 Належність до управлінського персоналу визначена в пункті 1.3 цієї глави. ( Виноска 9 підпункту "б" пункту 1.2 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

1.3. З метою обмеження кредитного ризику за операціями з пов'язаними особами надання банком кредиту, позики, гарантії чи поручительства особі, яка належить до управлінського персоналу банку здійснюється за спільним письмовим рішенням правління та ради банку, шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів обох органів без участі зацікавленої особи (чи загальними зборами акціонерів), якщо загальна сума кредиту (позики, гарантії чи поручительств) цій особі перевищує 120 000 грн. (гривневий еквівалент).

До управлінського персоналу банку належать:

голова, його заступники та члени правління (ради директорів) банку; голова, його заступники та члени спостережної (наглядової) ради банку; головний бухгалтер банку, його заступники; керівники відокремлених підрозділів банку; керівники та члени комітетів правління банку (які створені з метою управління ризиками, зокрема кредитний комітет, комітет з питань управління активами та пасивами, тарифний комітет); керівник служби внутрішнього аудиту банку. ( Пункт 1.3 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

1.4. Банки мають протягом трьох робочих днів надіслати письмове повідомлення територіальному управлінню Національного банку (структурному підрозділу центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) про будь-яке надання кредиту, позики, авансу готівкою, гарантії, поручительств чи індосаменту, якщо в кожному окремому випадку вони перевищують 500 000 грн. (гривневий еквівалент), фізичній особі, яка належить до управлінського персоналу банку.

Повідомлення також має містити інформацію щодо поточного розміру загальної суми кредитів, позик, авансів готівкою, гарантій, порук та індосаментів, наданих управлінському персоналу банку, та співвідношення цієї заборгованості до статутного капіталу банку. ( Пункт 1.4 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

1.5. Банкам забороняється для придбання власних цінних паперів прямо чи опосередковано надавати кредити будь-якій особі.

1.6. Банки можуть за попереднім дозволом Комісії Національного банку використовувати цінні папери власної емісії для забезпечення кредитів у розмірі до 20 відсотків загальної суми внеску акціонера (учасника) до статутного капіталу банку за умови дотримання банком усіх економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції протягом шести місяців поспіль. Дозвіл на використання банками ощадних сертифікатів власної емісії для забезпечення кредитів не потрібен. ( Пункт 1.6 глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 273 від 09.06.2010 )

1.7. Банк має право надавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції. ( Пункт 1.7 глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 273 від 09.06.2010 )

1.8. Під час розрахунку нормативів кредитного ризику два або більше контрагенти уважаються одним контрагентом і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності хоча б однієї з таких умов:

а) один контрагент є власником істотної участі іншого (інших);

б) два або більше контрагенти мають хоча б одного спільного власника істотної участі (незалежно від того, чи він є також клієнтом банку);

в) контрагенти використовують кредитні кошти для проведення спільної діяльності таким чином, що джерело повернення кредиту є для них спільним. Наприклад: мобілізація позичальниками коштів для придбання будь-якого активу (підприємства або іншого об’єкта власності) або для передавання коштів у кредит/користування іншій фізичній чи юридичній особі;

г) два або більше контрагенти використовують кредитні кошти, що отримані від банку, для передавання в кредит/користування іншій фізичній чи юридичній особі;

ґ) контрагенти використовують кредитні кошти, що отримані від банку, для передавання в кредит/користування іншим контрагентам, яким також надано банком кредити. У цьому разі одним контрагентом уважаються усі контрагенти, що отримали кредити від банку;

д) контрагенти, та/або учасники, та/або учасники учасників контрагентів є асоційованими компаніями/дочірніми компаніями/асоційованими особами стосовно один одного;

е) контрагенти є асоційованими особами фізичної особи, зазначеної в підпунктах "a" - "ґ" пункту 1.10 цієї глави. ( Пункт 1.8 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

1.9. Надання кредитів інсайдерам/пов'язаним особам (далі - інсайдери), які здатні здійснювати прямий або непрямий вплив на діяльність банку, може призвести до значних проблем, оскільки в цих випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється об'єктивно.

Інсайдери поділяються на фізичних та юридичних осіб.

Для забезпечення належного контролю за ризиками, пов'язаними з вкладанням коштів у цінні папери, кредитами акціонерам (учасникам) та інсайдерам, наданням великих кредитів установлюються такі критерії віднесення позичальників (контрагентів) банку до інсайдерів.

1.10. До інсайдерів - фізичних осіб належать:

а) особи, які мають істотну участь у банку;

б) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку;

в) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

г) керівники та контролери споріднених осіб банку;

ґ) керівники та контролери афілійованих осіб банку;

д) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в підпунктах "а" - "ґ" цього пункту. ( Пункт 1.10 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

1.11. До інсайдерів - юридичних осіб належать:

а) особи, які мають істотну участь у банку;

б) афілійовані особи банку;

в) споріднені особи банку;

г) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в підпункті "д" пункту 1.10 цієї глави, є керівниками або контролерами. ( Пункт 1.11 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

1.12. Істотна участь у банку або іншій юридичній особі означає, що фізична або юридична особа прямо та/або опосередковано10, самостійно чи спільно з іншими особами має:

____________

10 Опосередковано, наприклад, отримання в управління пакета акцій, набуття особою права голосу на загальних зборах акціонерів банку за дорученням акціонера (учасника) банку, який є власником істотної участі в банку тощо.

а) участь/частку в статутному капіталі банку чи іншої юридичної особи (та/або право голосу акцій, паїв, часток) у розмірі 10 і більше відсотків. ( Абзац перший підпункту "а" пункту 1.12 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

Крім того, дві та більше особи уважаються такими, що разом володіють акціями (паями/частками) банку або іншої юридичної особи, якщо вони є власниками акцій (паїв/часток) банку або іншої юридичної особи, а також одночасно:

є членами ради чи правління (ради директорів), власниками істотної участі чи законними представниками однієї юридичної особи; або

одна з цих осіб надала іншій кредит для придбання акцій (паїв/часток) банку чи іншої юридичної особи; або

вони є асоційованими особами по відношенню одна до одної; або

б) незалежну від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність банку або іншої юридичної особи, зокрема має можливість впливати на визначення кредитної, інвестиційної та облікової політики, на прийняття рішень з основних напрямів діяльності банку або іншої юридичної особи через укладені угоди чи іншим шляхом.

Особа вважається такою, що здійснює значний вплив на управління банком або іншою юридичною особою, якщо:

така особа прямо чи опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами має участь/частку в статутному капіталі банку або іншої юридичної особи (та/або має повноваження голосувати) у розмірі від 10 до 50 відсотків; або

така особа належить до управлінського персоналу банку чи є керівником іншої юридичної особи; або

відомі факти, що свідчать про здатність цієї особи будь-яким чином впливати на призначення керівників, або особа має принаймні одного представника в раді, чи правлінні банку або іншої юридичної особи, чи в рівноцінному спостережному органі (або через володіння акціями/паями/частками, або через домовленість із власниками акцій/паїв/часток); або

така особа може брати участь у прийнятті рішень з основних напрямів діяльності банку (кредитної, інвестиційної або облікової політики банку) незалежно від того, чи обіймає ця особа керівну посаду або отримує (чи взагалі не отримує) винагороду чи іншу компенсацію за свою роботу; або

така особа прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами має участь/частку в статутному капіталі банку або іншої юридичної особи в розмірі 10 і більше відсотків та/або право голосу акцій, паїв, часток і водночас жодна інша особа не володіє участю/часткою в статутному капіталі банку (юридичної особи) з правом голосу (або не має повноважень голосувати більшою кількістю голосів) у розмірі 10 і більше відсотків. ( Абзац сьомий підпункту "а" пункту 1.12 глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 ) ( Пункт 1.12 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

1.13. Контрагенти, у яких держава є власником істотної участі, не є такими, що разом володіють акціями (паями/частками) банку або іншої юридичної особи, якщо ці контрагенти не пов'язані між собою виробничими зв'язками та зміни у фінансово-господарській діяльності одного контрагента не можуть вплинути на фінансовий стан (господарську діяльність) іншого. ( Абзац перший пункту 1.13 в редакції Постанови Національного банку N 279 від 01.07.2003 )

Контрагенти, у яких держава в особі уповноважених органів є власником 25 і більше відсотків статутного капіталу та які є власниками істотної участі іншого контрагента, не вважатимуться одним контрагентом. ( Абзац другий пункту 1.13 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 ) ( Пункт 1.13 в редакції Постанови Національного банку N 39 від 28.01.2002 )

1.14. Угоди, що укладаються з інсайдерами, не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, що укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із інсайдерами на умовах більш сприятливих за звичайні, визнаються судом недійсними з часу їх укладення.

Більш сприятливими умовами визнаються:

отримання активу низької якості від інсайдерів;

викуп в інсайдера активу за вартістю, що є значно вищою, ніж та, яку банк сплатив би за придбання такого активу від неінсайдера;

продаж інсайдеру активу за вартістю, що є значно нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого активу неінсайдеру;

укладання коштів у цінні папери інсайдера, в які банк в іншому випадку не вкладав би, у зв'язку з рівнем ризику таких паперів або видом економічної діяльності емітента-інсайдера;

оплата за товари та послуги, що надані інсайдером, за тарифами, що є вищими, ніж ті, за якими банк сплачував би за аналогічні товари та послуги неінсайдерам, або оплата таких товарів і послуг у тих ситуаціях, коли неінсайдеру взагалі оплата не надавалася б;

прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж вимагається від інших клієнтів;

надання кредиту інсайдеру (акціонеру/учаснику) для придбання акцій (паїв/часток) цього банку та під забезпечення акцій (паїв/часток) банку;

строк сплати відсотків за користування кредитом не визначений або передбачений в кінці строку дії кредитного договору. ( Пункт 1.14 глави 1 розділу VI доповнено абзацом десятим згідно з Постановою Національного банку N 52 від 19.02.2007 )

Банк може укладати з інсайдерами угоди, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші від звичайних, та нарахування відсотків за вкладами і депозитами, які більші від звичайних, якщо прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для фінансового стану банку; однак інші умови цих угод не можуть бути більш сприятливими, ніж загальні умови проведення банківських операцій, що встановлені внутрішньобанківськими положеннями, що визначають кредитну, інвестиційну, управління активами і пасивами та облікову політику банку.

Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов’язань перед пов’язаною особою банку; придбання активів пов’язаної особи банку, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов’язаною особою банку. ( Абзац дванадцятий пункту 1.14 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Банк має забезпечити наявність відповідних інформаційних систем для виявлення активних операцій з інсайдерами, ведення переліку інсайдерів банку, визначення обсягу операцій щодо кожного інсайдера, а також загального обсягу таких операцій з метою їх моніторингу. ( Пункт 1.14 глави 1 розділу VI доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 186 від 20.05.2002; в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Банк зобов'язаний забезпечити наявність процедури запобігання отриманню власної вигоди особами, що беруть участь у підготовці оцінки кредиту або в прийнятті рішення щодо його надання. ( Пункт 1.14 глави 1 розділу VI доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 186 від 20.05.2002 )

У разі укладення банком угод з інсайдерами, які передбачають сприятливіші умови, ніж угоди, що укладені з іншими особами (у тому числі, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші, ніж звичайні), на суму таких угод банк має зменшувати загальний розмір регулятивного капіталу до часу погашення таких угод.

Крім того, такі угоди мають бути укладені на підставі рішення правління та/або ради банку. ( Пункт 1.14 глави 1 розділу VI доповнено абзацом згідно з Постановою НБУ N 192 від 29.04.2004 )

1.15. З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

Глава 2. Норматив максимального розміру кредитного
ризику на одного контрагента (Н7)

2.1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

2.2. Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента (або групи пов'язаних контрагентів), до регулятивного капіталу банку невідкоригованого на суму перевищення нормативів Н7 та Н9 (норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру). ( Пункт 2.2 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 39 від 28.01.2002, N 51 від 06.02.2009, N 541 від 10.09.2009, N 479 від 28.12.2011 )

2.3. До вимог банку щодо контрагента включаються:

а) щодо банків-контрагентів:

строкові депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, що надані іншим банкам, та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами за цими операціями; ( Абзац четвертий підпункту "а" пункту 2.3 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 51 від 06.02.2009 )

дебіторська заборгованість за операціями з банками; ( Абзац п'ятий підпункту "а" пункту 2.3 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

боргові цінні папери, випущені банками, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; ( Підпункт "а" пункту 2.3 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 279 від 01.07.2003, в редакції Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:

заборгованість за кредитами;

прострочена заборгованість за кредитами та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами; ( Абзац третій підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 51 від 06.02.2009 )

дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи; ( Абзац четвертий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

заборгованість (у тому числі прострочена) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами органів державної влади та місцевого самоврядування, небанківських фінансових установ, нефінансових підприємств у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними; ( Абзац п'ятий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 51 від 06.02.2009 )

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні капітали інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції). ( Абзац шостий підпункту "б" пункту 2.3 в редакції Постанови Національного банку N 39 від 28.01.2002, із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 479 від 28.12.2011 )

2.4. До позабалансових зобов'язань, що видані банком, уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

( Абзац третій пункту 2.4 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

2.5. Банк, який дотримується нормативів капіталу, може проводити кредитні операції та здійснювати вкладення в боргові цінні папери в обсягах, що перевищують установлений норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), та виключати із загального обсягу кредитного ризику суму забезпечення (але не більше ніж сума основного боргу за окремою кредитною операцією) у разі: ( Абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 52 від 19.02.2007, N 228 від 06.08.2008, N 51 від 06.02.2009 )

а) забезпечення кредиту безумовним зобов'язанням за умови, що це зобов'язання було надане безпосередньо на користь банку:

урядами або центральними банками держав, що належать до категорії А 11;

11 Країни, що мають офіційну рейтингову оцінку не нижче категорії А, підтверджену в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard&Poor's, Moody's). ( Виноска абзацу другого підпункту "а" пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

або Міжнародним банком реконструкції та розвитку чи Європейським банком реконструкції та розвитку чи Міжнародною фінансовою корпорацією; ( Абзац третій підпункту "а" пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 541 від 10.09.2009 )

або першокласними банками, що мають опублікований кредитний рейтинг не нижче інвестиційного класу 12, - за зобов'язаннями контрагентів із строком виконання один рік і менше.

12 Інвестиційний клас - кредитний рейтинг банку, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (IBCA, Standard & Poor's, Moody's), який свідчить про низьку ймовірність невиконання зобов'язань.

У разі дотримання зазначених вимог банк повинен мати такі документи:

оригінал безумовного зобов'язання, що поданий особами, які зазначені в підпункті "а" пункту 2.5 цієї глави. Цей документ має бути нотаріально засвідчений за місцем його видачі (крім акредитивів "стендбай"), перекладений на українську мову та легалізований в консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчений в посольстві відповідної держави в Україні та легалізований в Міністерстві закордонних справ України. Переклад зобов'язання у вигляді електронного документа (акредитиви "стендбай") має засвідчуватися нотаріально або банком-заявником, крім того Національний банк у будь-який час може перевірити оригінал зобов'язання. До безумовних зобов'язань належать безумовні гарантії погашення заборгованості позичальника перед банком, уключаючи гарантії на першу вимогу, безвідкличні резервні акредитиви, що виконують функції фінансової гарантії. Безумовне зобов'язання має відповідати нормам міжнародного інституційного (приватного) права щодо зобов'язань такого типу, а саме: Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованим правилам по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати, Уніфікованим правилам Міжнародної торгової палати стосовно гарантій на першу вимогу та іншим міжнародно-правовим актам (у тому числі держави походження гаранта) з питань переказу грошей відповідно до статті 2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ( 2346-14 ); ( Абзац шостий підпункту "а" пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

підтвердження офіційного рейтингу гаранта відповідно до останніх видань бюлетенів провідних світових рейтингових компаній (IBCA, Standart & Poor's, Moody's тощо);

інші документи, що відповідають вимогам банківського законодавства відповідної країни, які за формою, змістом і засобами реалізації забезпечують виконання гарантом безумовних зобов'язань (за наявності);

б) грошового покриття кредиту у вигляді застави ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти позичальника/майнового поручителя, що розміщені у вигляді депозиту в банку-кредиторі, за умови передавання цих коштів в управління банку на весь строк дії кредитного договору (без права дострокового вилучення) та безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів, обумовленого договором, у разі невиконання позичальником зобов’язань за кредитом. ( Абзац перший підпункту "б" пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Таке грошове покриття має бути надано у валюті, що відповідає валюті наданого кредиту, або іншій вільно конвертованій валюті 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за N 841/7129) (зі змінами). ( Абзац підпункту "б" пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Банк у разі забезпечення кредиту грошовим покриттям повинен мати договір про заставу майнових прав на грошові кошти, що зберігаються на рахунках у банку-кредиторі (або договір про заставу ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором), який укладений з позичальником/майновим поручителем і за яким надається право в разі невиконання позичальником/майновим поручителем зобов’язань за кредитним договором стягувати кошти з їх рахунків на погашення цього боргу, а також платіжні та інші документи, що підтверджують надання кредиту і відповідне забезпечення за кредитом. ( Абзац підпункту "б" пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Банки можуть здійснювати вкладення в боргові цінні папери в розмірі, що перевищує встановлений норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), та виключати із загального обсягу кредитного ризику суму безумовного забезпечення або грошового покриття, якщо в умовах випуску та розміщення таких боргових цінних паперів (або в угоді про купівлю цінних паперів) зазначається про їх відповідне забезпечення згідно з укладеним між емітентом та гарантом/поручителем договором про забезпечення. У разі забезпечення вкладень у боргові цінні папери грошовим покриттям банк повинен мати документ, у якому визначені умови випуску та розміщення таких боргових цінних паперів (або угоду про купівлю боргових цінних паперів) із зазначенням у ньому (в угоді) про відповідне грошове покриття такого випуску. ( Пункт 2.5 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 39 від 28.01.2002, N 186 від 20.05.2002, в редакції Постанови Національного банку N 279 від 01.07.2003 )

2.6. Рішення про проведення банком операцій з одним контрагентом/позичальником у розмірі, що перевищує 25 відсотків регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пункті 2.3 цієї глави, щодо цього контрагента), має прийматися правлінням та/або радою банку. ( Пункт 2.6 глави 2 в редакції Постанови Національного банку N 279 від 01.07.2003 )

2.7. У день виникнення перевищення за кредитом над установленим значенням нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) та виключення його з розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) банк зобов'язаний: ( Абзац перший пункту 2.7 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

включити відповідну інформацію до форми звітності N 611 "Звіт про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції"; ( Абзац другий пункту 2.7 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 273 від 09.06.2010 )

надіслати електронною поштою письмове повідомлення відповідному територіальному управлінню (структурному підрозділу центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) із зазначенням інформації про документи, що підтверджують надання забезпеченого грошовим покриттям (депозитом чи депозитним сертифікатом) або безумовним забезпеченням кредиту, які передбачені пунктом 2.5 цієї глави. ( Абзац третій пункту 2.7 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 ) ( Пункт 2.7 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 39 від 28.01.2002, в редакції Постанови Національного банку N 279 від 01.07.2003 )

2.8. У разі пролонгації кредитної угоди для підтвердження наявності грошового покриття (або безумовного забезпечення) за пролонгованим кредитом та права банку не включати суму такого кредиту до розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) банк зобов'язаний здійснити заходи відповідно до вимог пункту 2.7 цієї глави.

Територіальне управління Національного банку відповідно до законодавства України має здійснювати контроль щодо наявності відповідних документів стосовно підстав виключення сум кредитів (вкладень в боргові цінні папери), забезпечених грошовим покриттям (або безумовним зобов'язанням), з розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7). ( Абзац другий пункту 2.8 глави 2 розділу VI в редакції Постанови НБУ N 267 від 17.06.2004 )

Якщо за результатами перевірки встановлені факти невиконання банком на дату надання кредиту (його пролонгації) хоча б однієї з умов, зазначених у пунктах 2.5 - 2.7 цієї глави, чи у зв'язку з невідповідністю перелічених у цих пунктах документів, то банк зобов'язаний відкоригувати розрахунок нормативу максимального розміру ризику на одного контрагента (Н7) з дати виключення ним із загального обсягу кредитного ризику відповідної суми кредиту та подати до Національного банку змінену форму звітності N 611 "Звіт про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції" за відповідні періоди (місяці). ( Абзац третій пункту 2.8 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 273 від 09.06.2010 )

У цьому разі за допущені порушення до банку мають застосовуватися жорсткі заходи впливу відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства. ( Пункт 2.8 глави 2 в редакції Постанови Національного банку N 279 від 01.07.2003 )

2.9. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу провідного банку банківського консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

2.10. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.

2.11. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) (без підстав, визначених у пунктах 2.5-2.7 цієї глави), то він має коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.

Якщо за результатами інспекційної перевірки (або на підставі статистичної звітності банку) установлені факти невиконання банком вимог підпункту "г" пункту 1.7 розділу II цієї Інструкції, то він має відкоригувати (зменшити) регулятивний капітал на розмір перевищення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), починаючи з наступного дня після дати виявлення такого порушення.

У разі невиконання вимог цієї глави Національний банк має застосовувати до банку та керівників банку заходи впливу відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства. ( Абзац третій пункту 2.11 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 ) ( Главу 2 розділу VI доповнено пунктом 2.11 згідно з Постановою НБУ N 192 від 29.04.2004 )

Глава 3. Норматив великих кредитних ризиків (Н8)

3.1. Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

3.2. Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку.

3.3. Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

Якщо один контрагент банку входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів, то при розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума наданого кредиту контрагента, що входить до складу кількох груп, враховується один раз. ( Пункт 3.3 глави 3 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 279 від 01.07.2003 ) ( Пункт 3.3 глави 3 в редакції Постанови Національного банку N 39 від 28.01.2002 )

3.4. До вимог банку до контрагента або пов'язаних контрагентів уключаються:

а) щодо банків контрагентів:

строкові депозити, що розміщені в інших банках;

заборгованість за кредитами, що надані іншим банкам;

прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, що надані іншим банкам, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами; ( Абзац четвертий підпункту "а" пункту 3.4 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 51 від 06.02.2009 )

дебіторська заборгованість за операціями з банками; ( Абзац п'ятий підпункту "а" пункту 3.4 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

боргові цінні папери, випущені банками, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; ( Підпункт "а" пункту 3.4 глави 3 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 279 від 01.07.2003, в редакції Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:

заборгованість за кредитами;

прострочена заборгованість за кредитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами; ( Абзац третій підпункту "б" пункту 3.4 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 51 від 06.02.2009 )

дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи; ( Абзац четвертий підпункту "б" пункту 3.4 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

заборгованість (у тому числі прострочена) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, врахованими векселями, борговими цінними паперами органів державної влади та місцевого самоврядування, небанківських фінансових установ, нефінансових підприємств у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними; ( Абзац п'ятий підпункту "б" пункту 3.4 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 51 від 06.02.2009 )

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні капітали інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції). ( Абзац шостий підпункту "б" пункту 3.4 в редакції Постанови Національного банку N 39 від 28.01.2002, із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 479 від 28.12.2011 )

3.5. До позабалансових зобов'язань, що надані банком, уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

( Абзац третій пункту 3.5 глави 3 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

3.6. Рішення про надання великого кредиту приймається згідно з відповідним висновком кредитного комітету (комісії) банку, затвердженим його правлінням (радою).

3.7. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

3.8. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються:

якщо перевищення становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються,

якщо перевищення більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

3.9. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

Глава 4. Норматив максимального розміру кредитів,
гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)

4.1. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

4.2. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера (або групи пов'язаних інсайдерів) перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку. ( Пункт 4.2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 39 від 28.01.2002, N 407 від 01.11.2005, N 51 від 06.02.2009 )

4.3. До зобов'язань одного інсайдера перед банком уключаються:

строкові депозити, що розміщені в інших банках;

заборгованість за кредитами;

прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими й сумнівними до погашення нарахованими доходами; ( Абзац четвертий пункту 4.3 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 51 від 06.02.2009 )

дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи; ( Абзац п'ятий пункту 4.3 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

заборгованість (у тому числі прострочена) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними; ( Абзац шостий пункту 4.3 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком. ( Абзац сьомий пункту 4.3 в редакції Постанови Національного банку N 39 від 28.01.2002, із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 541 від 10.09.2009 )

4.4. До позабалансових зобов'язань перед банком уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

( Абзац третій пункту 4.4 глави 4 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

4.5. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

4.6. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 відсотків.

4.7. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), то він має коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.

Якщо за результатами інспекційної перевірки (або на підставі статистичної звітності банку) установлені факти невиконання банком вимог підпункту "ґ" пункту 1.7 розділу II цієї Інструкції, то він має відкоригувати (зменшити) регулятивний капітал на розмір перевищення нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), починаючи з наступного дня після дати виявлення такого порушення. ( Абзац другий пункту 4.7 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 267 від 17.06.2004 )

У разі невиконання вимог цієї глави Національний банк має застосовувати до банку та керівників банку заходи впливу відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства. ( Абзац третій пункту 4.7 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 ) ( Главу 4 розділу VI доповнено пунктом 4.7 згідно з Постановою НБУ N 192 від 29.04.2004 )

Глава 5. Норматив максимального сукупного розміру
кредитів, гарантій та поручительств, наданих
інсайдерам (Н10)

5.1. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

5.2. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком і 100 відсотків суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та статутного капіталу банку. ( Пункт 5.2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 39 від 28.01.2002, N 407 від 01.11.2005 )

5.3. До зобов'язань інсайдерів перед банком уключаються:

строкові депозити, що розміщені в інших банках;

заборгованість за кредитами;

прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами; ( Абзац четвертий пункту 5.3 глави 5 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 51 від 06.02.2009 )

дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи; ( Абзац п'ятий пункту 4.3 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

заборгованість (у тому числі прострочена) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними; ( Абзац шостий пункту 4.3 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком. ( Абзац сьомий пункту 5.3 в редакції Постанови Національного банку N 39 від 28.01.2002, із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 541 від 10.09.2009 )

5.4. До позабалансових зобов'язань, що видані банком інсайдерам, уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

( Абзац третій пункту 5.4 глави 4 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

5.5. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту що надана безпосередньо цим банком.

5.6. Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30 відсотків. ( Пункт 5.6 глави 5 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

Розділ VII. Нормативи інвестування

Глава 1. Вимоги щодо здійснення банками інвестицій

1.1. З метою забезпечення контролю за інвестиціями банків, у тому числі за прямими інвестиціями, Національний банк установлює нормативи інвестування.

Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, паї, частки), емітовані такою юридичною особою. ( Абзац другий пункту 1.1 глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

1.2. Банк, регулятивний капітал якого становить 120 млн. гривень і більше, має право здійснити інвестицію без письмового дозволу, якщо:

а) інвестиція у фінансову установу становить у сукупності не більше ніж 1 відсоток статутного капіталу банку;

б) інвестиція здійснюється до статутного капіталу бюро кредитних історій, що має ліцензію національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

1.3. Банк здійснює інвестицію на підставі письмового дозволу Національного банку, який надається в порядку, установленому цією главою:

а) у фінансову установу в обсязі більше 1 відсотка статутного капіталу банку;

б) в юридичну особу в обсязі 20 і більше відсотків її статутного капіталу та/або голосів (крім інвестицій у фінансову установу в обсязі менше 1 відсотка статутного капіталу банку).

1.4. Банк має право здійснити інвестицію в статутний капітал юридичної особи (у тому числі у фінансову установу в обсязі, що перевищує 1 відсоток статутного капіталу банку) за умови одночасного дотримання таких спеціальних вимог:

а) строк банківської діяльності становить не менше ніж три роки;

б) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж 240 млн. гривень;

в) банк не є об’єктом застосування заходів впливу (в частині щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій);

г) виконання протягом останніх шести місяців економічних нормативів та нормативу обов’язкового резервування коштів;

ґ) наявність прибутку за даними балансу банку протягом останніх шести місяців.

1.5. Банк має протягом трьох робочих днів надіслати письмове повідомлення територіальному управлінню Національного банку (структурному підрозділу центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) про здійснення інвестиції згідно з пунктами 1.2 - 1.4 цієї глави.

Банку забороняється інвестувати кошти в юридичну особу, статутом якої передбачена повна відповідальність її власників.

1.6. Банк для отримання письмового дозволу подає до структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку (територіального управління), такі документи:

клопотання банку про видачу письмового дозволу за підписом голови правління банку;

обґрунтування мети і розміру очікуваного ефекту від інвестицій;

інформацію щодо дотримання банком установлених нормативів та спеціальних вимог для отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення інвестиції.

Структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за банком (територіальне управління Національного банку), протягом 20 робочих днів з дня отримання всіх документів та за умови додержання вимог, що визначені в пункті 1.4 цієї глави, подає до Комісії Національного банку при територіальному управлінні (Комісії Національного банку) свій висновок і пропозиції для прийняття рішення про надання дозволу на здійснення інвестиції.

1.7. Комісія Національного банку (Комісія Національного банку при територіальному управлінні) відмовляє банку в наданні письмового дозволу на здійснення інвестиції, якщо дійде висновку, що зазначена операція матиме негативний вплив на фінансовий стан банку та/або створюватиме загрозу безпеці коштів вкладників та інших кредиторів банку.

Інформація про надання дозволу/відмову у наданні дозволу повідомляється листом Національного банку не пізніше п’ятого робочого дня з дня прийняття відповідного рішення.

У разі прийняття Національним банком рішення про відмову у наданні дозволу в листі зазначаються підстави для відмови.

1.8. Порушення порядку отримання письмового дозволу на здійснення інвестиції є підставою для застосування до банку адекватних заходів впливу.

1.9. Національний банк з метою обмеження інвестиційного ризику, пов’язаного зі здійсненням банками інвестицій та операцій із цінними паперами, установлює такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).

1.10. До розрахунку нормативів інвестування не включаються суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком:

а) у зв’язку з реалізацією права заставодержателя та за умови, що банк не утримує їх більше одного року;

б) у зв’язку з інвестицією, яка здійснюється в статутний капітал банку - учасника банківської групи;

в) за договором про андеррайтинг та знаходяться у власності банку не більше одного року;

г) за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Про невключення відповідних сум до розрахунку нормативів інвестування банки зобов’язані повідомляти Національний банк до 10 числа місяця, наступного за звітним, а також мають подавати план реалізації одержаних цінних паперів у зв’язку з реалізацією права заставодержателя та відповідного документального підтвердження, що такі папери були одержані на погашення заборгованості за попередньо наданим кредитом. ( Глава 1 розділу VII в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Глава 2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за
кожною установою (Н11)

2.1. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з інвестуванням в акції, паї, частки та інвестиційні сертифікати окремої юридичної особи. ( Пункт 2.1 глави 2 розділу VII в редакції Постанови Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

2.2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів окремо за кожною установою, до статутного капіталу банку. ( Пункт 2.2 глави 2 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 51 від 06.02.2009, N 479 від 28.12.2011 )

2.3. До коштів, що інвестуються, уключаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені установою; ( Абзац другий пункту 2.3 глави 2 розділу VII в редакції Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

вкладення в асоційовані та дочірні установи. ( Абзац третій пункту 2.3 глави 2 розділу VII в редакції Постанови Національного банку N 81 від 28.02.2002 )

( Пункт 2.4 глави 2 розділу VII виключено на підставі Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

2.4. Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.

Глава 3. Норматив загальної суми інвестування (Н12)

3.1. Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного із здійсненням банком інвестиційної діяльності. ( Абзац перший пункту 3.1 глави 3 розділу VII в редакції Постанови Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

( Абзац другий пункту 3.1 глави 3 розділу VII виключено на підставі Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

3.2. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів будь-якої юридичної особи, до статутного капіталу банку. ( Пункт 3.2 глави 2 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 51 від 06.02.2009, N 479 від 28.12.2011 )

3.3. До коштів, що інвестуються, включаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені банками, небанківськими фінансовими установами та іншими емітентами; ( Абзац другий пункту 3.3 глави 3 розділу VII в редакції Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

( Пункт 3.4 глави 3 розділу VII виключено на підставі Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

3.4. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.

( Розділ VIII виключено на підставі Постанови Національного банку N 107 від 28.02.2009 )

Розділ VIII. Спеціальні вимоги щодо діяльності банків

Глава 1. Встановлення спеціальних значень економічних
нормативів

1.1. Національний банк здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку довірчого управління, якщо обсяг операцій за договорами довірчого управління становить 100 і більше відсотків сукупних активів банку. ( Пункт 1.1 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

1.2. Спеціалізовані банки у зв’язку із концентрацією ризиків зобов’язані дотримуватися спеціальних значень економічних нормативів. ( Пункт 1.2 глави 1 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 228 від 06.08.2008; в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

1.3. Для спеціалізованих ощадних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) у розмірі:

не більше ніж 20 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів не більше ніж 10 відсотків від активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв на покриття збитків (далі - відповідна група активів); ( Абзац четвертий пункту 1.3 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

не більше ніж 15 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів від 10 до 20 відсотків від відповідної групи активів;

не більше ніж 10 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів від 20 до 30 відсотків від відповідної групи активів;

не більше ніж 5 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів більше ніж 30 відсотків від відповідної групи активів або якщо формування резервів під активні операції здійснено не в повному обсязі;

нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), - не більше ніж 2 відсотки;

норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) - у розмірі:

не більше ніж 20 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів менше ніж 7 відсотків від відповідної групи активів;

не більше ніж 10 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів від 7 до 10 відсотків від відповідної групи активів.

Якщо обсяг негативно класифікованих активів банку становить більше 10 відсотків від відповідної групи активів, то банк не має права збільшувати обсяг операцій з інсайдерами банку (забороняється укладати нові договори або продовжувати строк діючих з такими особами) до часу зниження обсягу негативно класифікованих активів нижче ніж 10 відсотків. ( Пункт 1.3 глави 1 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ N 443 від 15.09.2004, N 407 від 01.11.2005 )

1.4. Для спеціалізованих банків довірчого управління установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 20 відсотків;

нормативу (коефіцієнту) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) - не менше ніж 18 відсотків;

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 40 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 15 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), - не більше ніж 2 відсотки. ( Пункт 1.4 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

1.5. Нормативні значення інших економічних нормативів для спеціалізованих банків установлюються такі самі, як для універсальних банків. ( Пункт 1.5 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

1.6. Національний банк залежно від виду спеціалізації банку, рівня його капіталу може висувати до нього додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цього банку. ( Пункт 1.6 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

( Пункт 1.7 глави 1 розділу виключено на підставі Постанови Національного банку N 430 від 16.11.2005 )

1.7. До зобов’язань банку за вкладами фізичних осіб належать:

поточні рахунки фізичних осіб;

кошти в розрахунках фізичних осіб;

кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками;

нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб;

короткострокові депозити фізичних осіб;

довгострокові депозити фізичних осіб;

нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб;

ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком (тільки у частині іменних ощадних сертифікатів);

нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком (тільки в частині іменних ощадних сертифікатів). ( Пункт 1.7 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

1.8. Розмір залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками (крім спеціалізованих ощадних банків) не може становити більше ніж 5 відсотків капіталу банку. ( Пункт 1.8 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

1.9. Максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб для всіх новостворених банків має становити:

протягом першого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 50 відсотків;

протягом другого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 100 відсотків.

Надалі, якщо банк має високий і стабільний рівень надходжень, що забезпечує його прибуткову діяльність, основні показники фінансової діяльності банку відповідають нормативним вимогам або перевищують їх, то він може залучати вклади фізичних осіб без цих обмежень. ( Пункт глави 1 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 443 від 15.09.2004; в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

1.10. Недотримання банками встановлених спеціальних значень економічних нормативів є підставою для вжиття Національним банком відповідних заходів впливу згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) та нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

Глава 2. Порядок дотримання спеціальних значень
економічних нормативів, установлених для
спеціалізованих ощадних банків

2.1. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку та зобов’язаний з наступного робочого дня дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків з урахуванням вимог цієї глави, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів). ( Пункт 2.1 глави 2 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

2.2. Банки зобов’язані постійно за станом на кожний робочий день визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за вкладами фізичних осіб до середньоарифметичних залишків пасивів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку без урахування розрахунків між відокремленими підрозділами банку. ( Пункт 2.2 глави 2 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 407 від 01.11.2005; в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

( Пункт 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

2.3. Визначення співвідношення та контроль за дотриманням економічних нормативів банками здійснюються таким чином:

а) територіальне управління Національного банку (відповідний структурний підрозділ центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.

Якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку досягне 45 відсотків і більше, то банк має надіслати до територіального управління Національного банку (відповідного структурного підрозділу центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) обґрунтовані пояснення щодо причин, унаслідок яких утворилося таке співвідношення, та про намір набути статус спеціалізованого ощадного банку; ( Абзац другий підпункту "а" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

б) якщо на певну дату співвідношення за розрахунками банку становитиме більше ніж 50 відсотків пасивів, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися протягом 180 календарних днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу.

( Абзац другий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

( Абзац третій підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

( Абзац четвертий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

( Абзац п'ятий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

в) якщо через 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме 50 і менше відсотків, то банк, починаючи з наступного робочого дня, має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо за 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме більше ніж 50 відсотків, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу;

г) якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме 50 відсотків і менше, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме більше 50 відсотків, то банк має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків протягом наступних 360 днів.

2.4. Спеціалізовані ощадні банки мають дотримуватися нормативів кредитного ризику в такому порядку:

за новими угодами, що укладаються банком із дня застосування економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, - у розмірі, що встановлений для спеціалізованих ощадних банків;

за кредитами та іншими вкладеннями, які розміщені до дня застосування економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, - у розмірі, що встановлений для універсальних банків, у разі пролонгації угод за цими кредитами та вкладеннями - у розмірі, що встановлений для спеціалізованих ощадних банків. ( Главу 2 розділу VIII доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 ) ( Розділ доповнено главою 2 згідно з Постановою НБУ N 443 від 15.09.2004 )

Глава 3. Порядок дотримання спеціальних значень економічних
нормативів, установлених для спеціалізованих банків
довірчого управління

3.1. Банки зобов’язані постійно за станом на кожний робочий день визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за операціями довірчого управління до середньоарифметичних залишків сукупних активів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку.

Банк зобов’язаний з наступного робочого дня дотримуватися в порядку, визначеному цією главою, спеціальних значень економічних нормативів, установлених для спеціалізованих банків довірчого управління, якщо визначене співвідношення досягне 100 і більше відсотків сукупних активів банку.

До операцій довірчого управління належать операції, що обліковуються за позабалансовими рахунками групи 978 "Активні рахунки довірчого управління".

3.2. Визначення співвідношення та контроль за дотриманням економічних нормативів банками здійснюється таким чином:

а) якщо на певну дату співвідношення за розрахунками банку становитиме 100 і більше відсотків сукупних активів банку, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися протягом 180 календарних днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління відповідно до пункту 1.4 глави 1 цього розділу;

б) якщо через 180 календарних днів із дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення за цей період становитиме менше 100 відсотків сукупних активів банку, то банк, починаючи з наступного робочого дня, має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо за 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення за цей період становитиме 100 і більше відсотків сукупних активів банку, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління відповідно до пункту 1.4 глави 1 цього розділу;

в) якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме менше 100 відсотків сукупних активів банку, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме 100 і більше відсотків сукупних активів банку, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління відповідно до пункту 1.4 глави 1 цього розділу;

г) територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.

3.3. Спеціалізовані банки довірчого управління мають дотримуватися нормативів кредитного ризику в такому порядку:

за новими угодами, що укладаються банком з дня застосування економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, - у розмірі, що встановлений для спеціалізованих банків довірчого управління;

за кредитами та іншими вкладеннями, які розміщені до дня застосування економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, - у розмірі, що встановлений для універсальних банків, у разі пролонгації угод за цими кредитами та вкладеннями - у розмірі, що встановлений для спеціалізованих банків довірчого управління. ( Розділ VIII доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Розділ IX. Контроль за дотриманням банками
економічних нормативів

( Назва розділу ІХ із змінами, внесеними
згідно з Постановою Національного банку
N 250 від 20.06.2012 )

Глава 1. Періодичність надання банками інформації про
дотримання економічних нормативів

1.1. Контроль за дотриманням банками встановлених економічних нормативів здійснюється відповідними територіальними управліннями та підрозділами центрального апарату банківського нагляду Національного банку на постійній основі.

1.2. Розрахунок економічних нормативів банки (юридичні особи) проводять на підставі щоденних балансів і додаткових даних. ( Абзац перший пункту 1.2 глави 1 розділу ІХ із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

При цьому звітними є дані про дотримання економічних нормативів, що розраховані:

а) за щоденними розрахунками:

нормативи мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1), максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних ризиків (Н8), максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), миттєвої ліквідності (Н4); ( Абзац другий підпункту "а" пункту 1.2 глави 1 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 541 від 10.09.2009 )

б) за формулою середньозваженої величини (за місяць):

нормативи співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3), співвідношення регулятивного капіталу до зобов’язань (Н3-1), інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), загальної суми інвестування (Н12); ( Абзац другий підпункту "б" пункту 1.2 глави 1 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 228 від 06.08.2008, N 107 від 28.02.2009, N 541 від 10.09.2009, N 479 від 28.12.2011 )

в) за станом на 1-е, 11-е та 21-е число кожного місяця:

нормативи адекватності регулятивного капіталу (Н2), поточної ліквідності (Н5), короткострокової ліквідності (Н6).

1.3. Якщо за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки встановлено факти невиконання банками економічних нормативів, то до банків мають застосовуватися заходи впливу згідно зі статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування заходів впливу.

1.4. Алгоритм розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків розробляється відповідно до цієї Інструкції та затверджується окремою постановою Правління Національного банку. ( Глава 1 розділу в редакції Постанови Національного банку N 151 від 16.04.2003 )

Глава 2. Вимоги до подання звітності та здійснення
нагляду на консолідованій основі

2.1. Банки та банківські об'єднання (материнський банк/центральний кооперативний банк) зобов'язані складати консолідовану фінансову звітність згідно з нормативно-правовими актами Національного банку. ( Пункт 2.1 глави 2 розділу в редакції Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 273 від 09.06.2010 )

2.2. З метою встановлення характеру впливу учасників консолідованої групи на фінансовий стан материнського банку/центрального кооперативного банку, вкладень материнського банку/центрального кооперативного банку в капітали інших юридичних осіб та операцій з цими юридичними особами, можливості впливати на діяльність учасників консолідованої групи, а також з метою визначення загальної величини ризику та капіталу банківської та консолідованої групи материнський банк/центральний кооперативний банк зобов'язаний розраховувати економічні нормативи на підставі консолідованої фінансової звітності. Про стан дотримання економічних нормативів материнський банк/центральний кооперативний банк подає консолідовану статистичну звітність згідно з вимогами цієї глави та додатка.

2.3. Нагляд на підставі консолідованої фінансової та статистичної звітностей застосовується до всіх консолідованих груп.

2.4. Для материнського банку/центрального кооперативного банку встановлюються такі економічні нормативи, розраховані на підставі консолідованої фінансової звітності:

регулятивний капітал банку - Н1к;

адекватність регулятивного капіталу - Н2к;

співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3); ( Пункт 2.4 глави 2 розділу доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 51 від 06.02.2009 )

максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента - Н7к;

великі кредитні ризики - Н8к;

максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру - Н9к;

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою - Н11к;

загальна сума інвестування - Н12к;

максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10к). ( Пункт 2.4 глави 2 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 279 від 01.07.2003 )

2.5. Розрахунок економічних нормативів на підставі консолідованої фінансової звітності здійснюється з урахуванням порядку, встановленого цією Інструкцією.

Якщо до консолідованої групи входять небанківські установи та підприємства, то норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2к) розраховується з урахуванням даних перехідної таблиці за статтями балансу підприємства (додаток до цієї Інструкції).

2.6. Значення економічних нормативів, розрахованих на підставі консолідованої фінансової звітності, встановлюються на рівні значень економічних нормативів відповідно до цієї Інструкції (крім нормативу максимального розміру ризику на одного контрагента (Н7)) та нормативно-правових актів, що регулюють порядок реєстрації банків та надання банківської ліцензії, а також надання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, у частині мінімального розміру регулятивного капіталу. ( Абзац перший пункту 2.6 глави 2 розділу ІХ із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Значення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7к), розрахованого материнським банком/центральним кооперативним банком на підставі консолідованої фінансової звітності, не має перевищувати 20 відсотків регулятивного капіталу консолідованої групи. Ця норма не застосовується, якщо сукупний статутний капітал учасників консолідованої групи становить менше ніж 20 відсотків статутного капіталу консолідованої групи. ( Абзац другий пункту 2.6 глави 2 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 407 від 01.11.2005; в редакції Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Материнський банк/центральний кооперативний банк зобов'язаний дотримуватися економічних нормативів, зазначених у пунктах 2.4-2.6 цієї глави, що розраховуються ним за даними консолідованої фінансової звітності.

2.7. При розрахунку регулятивного капіталу банку на індивідуальній основі материнський банк/центральний кооперативний банк, який підлягає нагляду на консолідованій основі, не повинен враховувати свої капіталовкладення в інші установи, що включені до консолідованої групи.

2.8. Якщо материнський банк/центральний кооперативний банк не включає дочірню установу до консолідованої фінансової звітності за умов, що передбачені нормативно-правовими актами Національного банку, банки зобов'язані за запитом Національного банку надавати потрібну інформацію про діяльність дочірньої установи (її власників), яка може сприяти нагляду за цією дочірньою установою. ( Пункт 2.8 глави 2 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 407 від 01.11.2005, N 273 від 09.06.2010 )

2.9. Якщо материнський банк/центральний кооперативний банк і будь-яка з його дочірніх установ здійснюють свою діяльність на території всієї України, то підрозділи банківського нагляду територіальних управлінь Національного банку, на території яких розташовані ці дочірні установи, повинні передавати один одному (за запитом інших підрозділів банківського нагляду територіальних управлінь Національного банку) інформацію про діяльність цих дочірніх установ для здійснення нагляду на консолідованій основі.

2.10. Материнський банк/центральний кооперативний банк за запитом підрозділів банківського нагляду територіального управління Національного банку (або структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за материнським банком) має надавати інформацію про всі його дочірні установи, які розташовані за межами України.

2.11. Генеральний департамент банківського нагляду має право вимагати та перевіряти звітність афілійованих з банком осіб, дочірніх установ, інших учасників консолідованої групи з метою визначення їх впливу на діяльність і стан банку, а також будь-якого власника істотної участі банку, якщо вважає, що він негативно впливає на банк.

2.12. Генеральний департамент банківського нагляду має право вимагати і отримувати потрібну інформацію від банків та від їх споріднених осіб незалежно від виду їх діяльності, якщо вважає, що ці особи мають суттєве значення з точки зору фінансового стану банку або оцінки ризиків банку.

2.13. Материнський банк/центральний кооперативний банк та інші учасники консолідованої групи зобов'язані надавати уповноваженим працівникам Національного банку повну інформацію, що потрібна для виконання ними наглядових функцій щодо їх діяльності та перевірки достовірності отриманих консолідованої фінансової та статистичної звітностей.

2.14. Банківський нагляд на підставі консолідованої фінансової звітності здійснюють територіальні управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку.

Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням учасників консолідованих груп використовує інформацію, яка отримується від територіального управління Національного банку (структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку.

2.15. Материнський банк/центральний кооперативний банк за своїм місцезнаходженням подає до територіального управління Національного банку (структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) звітність про дотримання економічних нормативів у строк, передбачений нормативно-правовими актами Національного банку України. ( Пункт 2.15 глави 2 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 228 від 06.08.2008 )

2.16. Материнський банк/центральний кооперативний банк подає консолідований звіт з питань банківського нагляду, що включає таке:

розрахунок економічних нормативів на підставі консолідованої фінансової звітності (щорічно);

консолідований звіт про склад учасників консолідованої групи (щокварталу до 10 числа другого місяця після звітного кварталу). ( Абзац третій пункту 2.16 глави 2 розділу в редакції Постанови НБУ N 267 від 17.06.2004 )

2.17. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку здійснює аналіз на підставі консолідованої фінансової звітності з метою нагляду.

Відповідальність за подання консолідованої фінансової та статистичної звітностей несуть керівники материнського банку/центрального кооперативного банку.

Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку щокварталу інформує відповідні територіальні управління Національного банку про склад учасників консолідованих груп регіону. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням цих учасників консолідованих груп під час здійснення нагляду за їх діяльністю (якщо учасниками консолідованої групи є банки) враховують цю інформацію та визначають вплив учасників консолідованої групи на материнський банк/центральний кооперативний банк.

За банками - учасниками консолідованої групи нагляд здійснюється на індивідуальній основі територіальними управліннями Національного банку (структурним підрозділом центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за їх місцезнаходженням.

Якщо банк є учасником фінансової холдингової групи, материнською компанією якої є фінансова установа (небанківська), то територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням такого банку має перевіряти, чи здійснює нагляд за такою групою уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг на підставі консолідованої фінансової звітності.

2.18. Для забезпечення нагляду за діяльністю материнського банку/центрального кооперативного банку на підставі консолідованої фінансової звітності відповідні територіальні управління Національного банку мають проводити таку роботу:

порівнювати значення величини власних коштів (чистих активів), розрахованих на підставі індивідуальної звітності материнського банку/центрального кооперативного банку, та консолідованої фінансової звітності;

порівнювати значення економічних нормативів, розрахованих на підставі консолідованої фінансової звітності, із відповідними значеннями, розрахованими материнським банком/центральним кооперативним банком на підставі індивідуальної звітності;

визначати розмір (рівень) впливу операцій, які були виключені під час складання консолідованої фінансової звітності, на показники економічних нормативів материнського банку/центрального кооперативного банку порівняно з його індивідуальною звітністю;

визначати склад учасників консолідованої групи.

2.19. Висновок територіального управління Національного банку щодо діяльності материнського банку/центрального кооперативного банку на паперових носіях подається до відповідного структурного підрозділу центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку до 25 травня року, наступного за звітним, та має містити: ( Абзац перший пункту 2.19 глави 2 розділу в редакції Постанови Національного банку N 407 від 01.11.2005 )

дані про балансові та позабалансові активи і зобов'язання, прибутки і збитки із супровідними поясненнями та розшифрування балансових і позабалансових позицій і резервів, які включені до капіталу;

оцінку дотримання економічних нормативів, розрахованих на підставі консолідованої фінансової звітності;

інформацію про великі сумарні обсяги наданих кредитів, класифікацію кредитів та формування резервів під активні операції;

інформацію про факти застосування заходів впливу до материнського банку/центрального кооперативного банку.

2.20. Учасники консолідованої групи зобов'язані мати внутрішні контрольні механізми, адміністративні та єдині облікові процедури, які дають можливість у будь-який час провести перевірку відповідності діяльності банків вимогам законодавства.

2.21. У разі порушення економічних нормативів, розрахованих на підставі консолідованої фінансової звітності, заходи впливу застосовуються до материнського банку/центрального кооперативного банку відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) та нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства. ( Глава 2 розділу в редакції Постанови Національного банку N 7 від 13.01.2003 )

Глава 3. Вимоги до діяльності філії іноземного банку

3.1. Філія іноземного банку має виконувати такі нормативи:

достатності (адекватності) регулятивного капіталу;

співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів;

співвідношення регулятивного капіталу до зобов’язань (Н3-1); ( Пункт 3.1 глави 3 розділу ІХ доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

ліквідності;

кредитного ризику;

інвестування.

3.2. Розрахунок економічних нормативів і дотримання їх значення здійснюється з урахуванням порядку, установленого цією Інструкцією.

Під час розрахунку економічних нормативів розмір приписного капіталу прирівнюється до розміру статутного капіталу банків України. ( Розділ IX доповнено главою 3 згідно з Постановою Національного банку N 270 від 06.05.2009 )

Глава 4. Механізм розрахунку економічних
нормативів банку

4.1. Розрахунок середньоарифметичної величини здійснюється за такою формулою

                               n
Xs = E (Xi/n)
i=1

4.2. Розрахунок середньолінійного відхилення здійснюється за такою формулою

                              n
Ds = E (Xi - Xs)/n,
i=1

де E - знак суми;

Xi - фактичне значення економічного нормативу за i-й робочий день;

Xi - Xs - абсолютне значення відхилення за i-й робочий день;

n - кількість робочих днів у місяці. ( Абзац четвертий пункту 4.2 глави 4 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 107 від 28.02.2009 )

4.3. Перерахування середньозваженої Xd здійснюється за такою формулою

                               n
Xd = E Ai/n.
i=1

При розрахунку Xd складова Ai розраховується за такими варіантами:

а) для нормативу Н3, Н3-1: ( Абзац перший підпункту "а" пункту 4.3 глави 4 розділу IX в редакції Постанови Національного банку N 541 від 10.09.2009; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Ai = Xi, якщо Xi <= (Xs + Ds),

Ai = Xs + Ds, якщо Xi > (Xs + Ds);

б) для нормативів Н11, Н12: ( Абзац перший підпункту "б" пункту 4.3 глави 4 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 107 від 28.02.2009 )

Ai = Xi, якщо Xi >= (Xs - Ds),

Аi = Xs - Ds, якщо Xi < (Xs - Ds).

( Абзац четвертий підпункту "б" пункту 3.3 глави 3 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку N 107 від 28.02.2009 )

( Глава 4 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 39 від 28.01.2002, в редакції Постанови Національного банку N 151 від 16.04.2003 )

Глава 5. Звітність банків

5.1. Форми звітності банків поділяються на щоденні, щодекадні, щомісячні, квартальні та річні.

( Пункт 5.2 глави 5 розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

( Пункт 5.3 глави 5 розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

( Пункт 5.4 глави 5 розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

( Пункт 5.5 глави 5 розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

( Пункт 5.6 глави 5 розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

5.2. Вимоги щодо порядку складання та подання форм статистичної звітності і додаткових даних для розрахунку економічних нормативів встановлюються відповідними нормативно-правовими актами Національного банку, які регламентують правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку України (далі - Правила). ( Абзац перший пункту 5.2 глави 5 розділу ІХ із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 479 від 28.12.2011 )

Якщо банк допустив помилку під час подання статистичної звітності, виправлення якої призведе до виконання таких показників, як величина економічних нормативів, лімітів відкритої валютної позиції, формування спеціальних резервів (що були порушені за даними первісної звітності, яка підлягає виправленню), та/або допустив помилку щодо ідентифікаційних даних чи віднесення тих чи інших осіб до переліку інсайдерів банку, то банк має право виправити зазначену помилку на підставі відповідного дозволу Національного банку на виправлення помилки. ( Абзац другий пункту глави 5 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 273 від 09.06.2010, N 479 від 28.12.2011 )

Для отримання дозволу Національного банку на виправлення помилки банк має подати до Національного банку в строки, визначені Правилами, обґрунтування причини виникнення такої помилки та копії документів (у разі потреби), які підтверджують причини та суть помилки.

У разі своєчасного виправлення банком звітності на підставі відповідного дозволу Національного банку така звітність уважається достовірною.

Якщо за результатами інспекційної перевірки, безвиїзного нагляду або аудиторської перевірки виявлено, що дані звітності не відповідають реальній дійсності та впливають на такі показники, як величина економічних нормативів, лімітів відкритої валютної позиції, а виправлення даних звітності призведе до невиконання хоча б одного з цих показників (які до виправлення помилки були виконані), та/або виявлено помилки щодо ідентифікаційних даних чи віднесення тих чи інших осіб до переліку інсайдерів банку, то такі помилки є суттєвими, а звітність - недостовірною. ( Абзац п'ятий пункту глави 5 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 273 від 09.06.2010, N 479 від 28.12.2011 ) ( Пункт глави 5 розділу в редакції Постанови Національного банку N 494 від 20.10.2004 )

( Пункт 5.3 глави 5 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

5.3. Складання висновків щодо діяльності кожного банку за результатами аналізу його фінансового стану здійснюється за формою та в строки, що встановлюються розпорядчим документом Національного банку. ( Пункт глави 5 розділу в редакції Постанов Національного банку N 346 від 28.09.2005, N 476 від 30.12.2008, N 273 від 09.06.2010; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 250 від 20.06.2012 )

( Пункт 5.10 глави 5 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку N 273 від 09.06.2010 )

( Глава 5 розділу в редакції Постанови Національного банку N 151 від 16.04.2003 )

Начальник управління методології Генерального
департаменту банківського нагляду К.Е.Раєвський

Додаток
до Інструкції про порядок
регулювання діяльності
банків в Україні

                        ПЕРЕХІДНА ТАБЛИЦЯ
за статтями балансу підприємства для розрахунку
нормативу адекватності регулятивного капіталу
(розподіл активів за групами ризику)

--------------------------------------------------------------------------------------
| N |Стаття |Код рядка |Група за |Рахунки |Номер |Найменування|Коефіцієнт |
|з/п |балансу |балансу |планом | |статті |статті |ризику |
| |підприємства|підприємства|рахунків | |консолі-|консолідова-| |
| | | |банку | |дованого|ного балансу| |
| | | | | |балансу | | |
|----+------------+------------+---------+---------+--------+------------+-----------|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
|----+------------+------------+---------+---------+--------+------------+-----------|
| 1 |Грошові |230, 240 |150, 151,|1500-1589| 3 |Кошти в | 100 |
| |кошти та їх | |152, 158 | | |інших банках| |
| |еквіваленти | | | | | | |
|----+------------+------------+---------+---------+--------+------------+-----------|
| 2 |Дебіторська |050, | 351 |3510, | 5 |Кредити та | 100 |
| |заборго- |(160+161) | |3511, | |заборго- | |
| |ваність |- 162(1) | |3519 | |ваність | |
| |за товари, | | | | |клієнтів | |
| |роботи, | | | | | | |
| |послуги | | | | | | |
|----+------------+------------+---------+---------+--------+------------+-----------|
| 3 |Дебіторська |060, 170, |352, 355,|3520, | 11.А |Активи | 100 |
| |заборго- |180, 190, |357, 358,|3521, | |небанків- | |
| |ваність за |200, 210 |359 |3522, | |ських | |
| |розрахун- | | |3570, | |установ | |
| |ками, інша | | |3578, | | | |
| |дебіторська | | |3579, | | | |
| |заборго- | | |3580, | | | |
| |ваність | | |3589 | | | |
|----+------------+------------+---------+---------+--------+------------+-----------|
| 4 |Витрати |270 | 350 |3500 | 11.А |Активи | 100 |
| |майбутніх | | | | |небанків- | |
| |періодів | | | | |ських | |
| | | | | | |установ | |
|----+------------+------------+---------+---------+--------+------------+-----------|
| 5 |Основні |(030+031) | 200 |4400, | 9 |Основні | 100 |
| |засоби |- 032(2) | |4409 | |засоби та | |
| | | | | | |нематері- | |
| | | | | | |альні | |
| | | | | | |активи(3) | |
|----+------------+------------+---------+---------+--------+------------+-----------|
| 6 |Незавершене |020 | 443 |4430, | 9 |Основні | 100 |
| |будівництво | | |4431 | |засоби та | |
| | | | | | |нематері- | |
| | | | | | |альні | |
| | | | | | |активи | |
--------------------------------------------------------------------------------------

---------------
(1) Залишки за кодом рядка 162 не зважуються на ризик та
одночасно відраховуються із активів, що зважуються на відповідні
коефіцієнти ризику.

(2) Залишки за кодом рядка 032 не зважуються на ризик та
одночасно відраховуються із активів, що зважуються на відповідні
коефіцієнти ризику.

(3) Стаття 9 консолідованого балансу заповнюється окремо за
основними засобами та нематеріальними активами.

( Інструкцію доповнено додатком згідно з Постановою Національного банку N 7 від 13.01.2003 )