Чи потрібно виплачувати надбавку за
роз'їзний характер робіт

ПИТАННЯ: 1. Адміністративне приміщення управління по зварюванню газопроводів - у М.Львові. Працівники підприємства одержують надбавку за роз'їзний (пересувний) характер робіт. Працівник захворів під час роботи на об'єкті в м.Свалява. Його лікували в стаціонарі в М.Ужгороді. Постійне місце проживання працівника - село в Старосамбірському районі. Посилаючись на п. 1.9 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, працівник вимагає виплати добових за час хвороби. Чи має рацію працівник? Як розуміти абзац третій п.1.9, що дні тимчасової непрацездатності не включаються до терміну відрядження?

2. Чи потрібно виплачувати надбавку за роз'їзний (пересувний) характер робіт, якщо працівник має можливість їздити додому? Відстань від місця проживання до місця роботи - 30 і 50 км. Чи є якесь обмеження у відстані?

ВІДПОВІДЬ: 1. Питання встановлення надбавки (польового забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.99 р. № 490. Відповідно до постанови підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівникам, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективним договором або за погодженням із замовником.

Зазначеною постановою (абзац другий п.1) установлено, що граничні розміри надбавок (польового забезпечення) за день не можуть перевищувати граничні норми добових витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень в межах України.

Робота працівника, що має роз'їзний (пересувний) характер, не вважається службовим відрядженням, оскільки робота працівника має постійний роз'їзний (пересувний) характер, а не час від часу, як у разі службового відрядження.

За змінами, внесеними до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2004 р. № 827 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 17.01.2005 р. за № 45/10325), службова поїздка працівника, постійна робота якого проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважається відрядженням, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (уповноваженою особою).

Отже, якщо колективним договором характер роботи працівника визначено як роз'їзний (пересувний), поїздки працівника не можуть бути службовим відрядженням. Тому норми Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон на таких працівників не поширюються.

Тобто, якщо працівник перебуває на стаціонарному лікуванні, йому виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності, розмір якої обчислюється в порядку, встановленому чинним законодавством, і добові за цей період не виплачуються (оскільки добові такому працівникові не виплачуються в принципі).

2. Щодо виплати надбавки за роз'їзний (пересувний) характер роботи в разі повернення працівника щодня додому з урахуванням відстані (30 і 50 км), то за ст.7 Закону України "Про колективні договори і угоди" ці питання має бути врегульовано колективним договором, оскільки в ньому встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

“Праця і зарплата”, № 8 (444), лютий 2005р.
Передплатний індекс 30214