Увага! Це є застаріла редакція документа. На останню редакцію

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

РОЗ'ЯСНЕННЯ
N 02-5/618 від 06.11.2000
м.Київ

Арбітражним судам України

Про внесення змін до деяких роз'яснень президії
Вищого арбітражного суду України

У зв'язку із змінами, які сталися у чинному законодавстві, та з метою однакового і правильного вирішення спорів президія Вищого арбітражного суду України вважає за необхідне внести зміни до деяких своїх роз'яснень.

1. У пункті 11 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 19.03.93 N 01-6/482 "Про практику застосування ст.119 Арбітражного процесуального кодексу України" слова і цифри "Інструкції Мінфіну України від 26.03.92 N 4 щодо порядку сплати державного мита" замінити словами і цифрами "Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15 ".

2. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 16.04.93 N 01-6/438 "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів":

2.1. В абзаці другому пункту 2 виключити слова і цифру "та пункту 3 Правил обміну непродовольчих товарів, куплених у роздрібній торговій мережі";

2.2. Доповнити роз'яснення пунктом 14 такого змісту:

"14. Правовідносини, які виникають у зв'язку із застосуванням державними органами щодо підприємств, установ, організацій встановленої законодавством відповідальності за вчинення протиправних дій, у тому числі за порушення встановлених правил здійснення підприємницької діяльності, не є цивільно-правовими. Тому відсутні правові підстави для застосування до відповідних правовідносин строків позовної давності, передбачених Цивільним кодексом України ( 1540-06 )".

3. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 21.09.93 N 01-6/1025 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ зі спорів за участю іноземних суб'єктів господарської діяльності".

3.1. Пункти 1 і 2 замінити одним пунктом 1, виклавши його у такій редакції:

"1. Згідно із статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності можуть розглядатися судовими або арбітражними органами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Виходячи з вимог статей 12-14 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - АПК) та статей 38, 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності, підлягають вирішенню Вищим арбітражним судом України, арбітражними судами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя у межах їх підсудності".

У зв'язку з цим пункти 3 і 4 вважати відповідно пунктами 2 і 3;

3.2. У другому реченні абзацу першого пункту 2 виключити слово "України".

В абзаці другому цього ж пункту слова "міждержавними договорами чи угодами України" замінити словами "чинним законодавством, у тому числі міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України";

3.3. Доповнити роз'яснення новим пунктом 4 такого змісту:

"4. Відповідно до статті 12 АПК ( 1798-12 ) підвідомчий арбітражному суду спір може бути передано на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Передбачене згаданою нормою право може бути реалізовано як після порушення провадження у справі з наслідками, передбаченими пунктом 5 статті 80 АПК ( 1798-12 ), так і до звернення до арбітражного суду з позовом, зокрема шляхом укладення арбітражної угоди і включення її до договору (контракту) у формі арбітражного застереження.

Якщо відповідну умову включено до цивільно-правової угоди, то одностороння відмова від її виконання не припускається.

Виходячи з цього арбітражний суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору в арбітражному суді і ним не буде визнано, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Підсудність арбітражним судам справ у спорах за участю нерезидентів у таких випадках визначається за загальними правилами згідно з розділом III АПК ( 1798-12 )".

4. У підпункті 2.1 пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 N 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" виключити слова і цифру "1 відсоток вартості неоплачених послуг за кожний день прострочки".

5. В абзаці першому пункту 8 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.06.95 N 02-5/458 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з застосуванням Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" виключити слова "(прокурорів, що подали позов)".

6. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 08.02.96 N 02-5/62 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ арбітражним судам":

6.1. В абзаці другому підпункту 2.6 пункту 2 слова і цифри "згідно зі статтями 348 та 349 Цивільного процесуального кодексу України таке рішення є виконавчим документом (пункт 17 статті 348 ЦПК)" замінити словами і цифрами "згідно з пунктом 14 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) таке рішення підлягає виконанню Державною виконавчою службою";

6.2. В абзаці першому пункту 6 слова і цифри "та статті 45" замінити словами і цифрою "та статті 5".

6.3. В абзаці першому пункту 14 виключити друге речення і доповнити цей пункт новим абзацом такого змісту:

"Якщо однією з сторін у справі про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном є органи згадані у пункті 1 частини першої статті 14 АПК ( 1798-12 ), такі справи підлягають розгляду Вищим арбітражним судом України.

7. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 29.02.96 N 02-5/95 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди":

7.1. В абзаці другому пункту 4 слова і цифри "підприємству чи організації, зазначеній у статті 1 АПК" замінити словами "юридичній особі";

7.2. В абзаці першому пункту 10 слово "підпункту" замінити словом "пункту".

8. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 29.02.96 N 02-5/109 "Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону "Про свободу совісті та релігійні організації":

8.1. Назву, вступну частину і пункт 1 після слова "Закону" доповнити словом "України";

8.2. У пунктах 3, 9, підпункті 9.4 пункту 9, пункті 11 виключити слово "України" після абревіатури "АПК";

8.3. У пункті 10:

8.3.1. Друге і третє речення першого абзацу викласти у такій редакції: "Відповідно до пункту 14 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) згадане рішення підлягає виконанню Державною виконавчою службою. Тому за таких обставин немає спору, а існує можливість примусового виконання відповідного рішення за правилами, викладеними у названому Законі";

8.3.2. У другому абзаці слова "Арбітражного процесуального кодексу України" замінити абревіатурою "АПК".

9. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 N 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств":

9.1. У пункті 14 назву Закону України викласти у такій редакції: "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ). У цьому ж пункті виключити слова "державним" після слова "управляти" (в обох абзацах пункту) і "державного" після слова "майна";

9.2. Друге речення абзацу другого пункту 20 викласти у такій редакції:

"У разі якщо за заявою про визнання недійсними установчих документів останні визнані недійсними у певній частині і це не тягне за собою недійсності установчих документів в цілому, то у арбітражного суду немає правових підстав для зобов'язання власника (органу, уповноваженого створювати підприємство) здійснювати його ліквідацію";

9.3. Доповнити роз'яснення новим пунктом 23 такого змісту:

"23. Підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації. Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України. Частина дев'ятнадцята статті 8 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) пов'язує втрату підприємством статусу юридичної особи із виключенням його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже саме лише визнання арбітражним судом недійсними установчих документів підприємства та/або рішення про створення підприємства, а також прийняття арбітражним судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру".

У зв'язку з цим пункт 23 вважати пунктом 24.

10. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 10.12.96 N 02-5/422 "Про судове рішення":

10.1. У преамбулі виключити слова "частини першої статті 24 Закону України "Про арбітражний суд";

10.2. В абзаці другому пункту 8 цифру "23" замінити цифрою "22";

10.3. Підпункт 9.1 пункту 9 викласти у такій редакції: "У рішеннях за позовами про витребування майна чи про визнання права власності на майно найменування майна, місце його знаходження (у спорі про передачу майна), а у разі необхідності - строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення";

10.4. Доповнити пункт 9 новим підпунктом 9.8 такого змісту:

"9.8. У рішенні про вчинення певних дій або про утримання від певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то утриматися від вчинення дій, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", а у разі необхідності - строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення".

У зв'язку з цим підпункт 9.8 вважати підпунктом 9.9.

11. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 17.02.97 N 02-5/57 "Про виконання рішень третейських судів":

11.1. Абзац перший пункту 2 викласти в такій редакції: "Порядок виконання рішень третейських судів встановлено розділом V Цивільного процесуального кодексу України ( 1503-06 ) та Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ). Зокрема, згідно з пунктом 10 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення третейських судів підлягають виконанню Державною виконавчою службою";

11.2. У пункті 3 слово "судовими" замінити словом "державними", а слова і цифру "розділу V Цивільного процесуального кодексу України" замінити словами "Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

12. В абзаці третьому підпункту 2.2 пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 06.08.97 N 02-5/276 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про підприємництво" (у редакції роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 03.06.98 N 02-5/202 слова "частина сімнадцята" замінити словами "частина дев'ятнадцята".

13. У підпункті 3.3 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.02.92 N 01-6/244 "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України" (у редакції роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 виключити абзац п'ятий. У зв'язку з цим абзаци шостий і сьомий вважати відповідно абзацами п'ятим і шостим.

14. Пункт 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Арбітражного процесуального кодексу України" доповнити новим підпунктом 6.7 такого змісту:

"6.7. Якщо позивачу у встановленому порядку надано відстрочку сплати державного мита, питання щодо стягнення (відшкодування) мита після закінчення терміну такої відстрочки повинно вирішуватись на загальних підставах, визначених статтею 49 АПК ( 1798-12 )".

15. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними":

15.1. Підпункт 3.2 пункту 3 доповнити новими абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Визнання угоди недійсною як з моменту її укладення, так і лише на майбутнє тягне, залежно від підстав такого визнання, майнові наслідки, передбачені статтями 48-58 Цивільного кодексу ( 1540-06 ).

Якщо угода визнається недійсною лише на майбутнє арбітражним судам слід виходити з того, що у відповідних випадках порушені (оспорювані) права і охоронювані законом інтереси сторони за угодою, які виникли до визнання її недійсною, підлягають судовому захистові на загальних підставах".

У зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом п'ятим.

15.2. Доповнити пункт 9 підпунктом 9.4 такого змісту: "9.4. Відповідно до статті 41 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) до компетенції загальних зборів акціонерного товариства віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Цією нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо арбітражним судом буде з'ясовано, що установчими документами акціонерного товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним";

15.3. Доповнити роз'яснення новим пунктом 19 такого змісту:

"19. Підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації (стаття 6 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ). Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України (стаття 34 цього ж Закону. За змістом частини дев'ятнадцятої статті 8 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) підприємство втрачає статус юридичної особи із виключенням його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже саме лише визнання арбітражним судом недійсними установчих документів підприємства та/або рішення про створення підприємства, а також прийняття арбітражним судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру".

У зв'язку з цим пункти 19 і 20 вважати відповідно пунктами 20 і 21.

16. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів":

16.1. Пункт 2 доповнити абзацом такого змісту:

"Арбітражним судам слід мати на увазі, що Кодекс України про адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ) визначає суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення лише фізичну особу (у тому числі службову), а не юридичну особу (підприємство, установу, організацію). Тому відсутні правові підстави для застосування статті 38 названого Кодексу ( 80731-10 ) до правовідносин, які виникають у зв'язку з притягнення державними органами підприємств, установ і організацій до встановленої законодавством відповідальності за вчинення протиправних дій, у тому числі за порушення встановлених правил здійснення підприємницької діяльності";

16.2. У пункті 3 слова "нормативних актів" замінити словами "нормативно-правових актів".

Голова Вищого арбітражного суду України Д. Притика