ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

РОЗ'ЯСНЕННЯ
від 19.03.93,N 01-6/482
м.Київ

(Роз'яснення відмінено згідно Роз'ясненням Вищ.арб.суду
N 02-5/467 от 18.04.2001 г.)

Арбітражним судам України

Про практику застосування ст.119 Арбітражного процесуального Кодексу України

( Із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого Арбітражного Суду
N 02-5/445 від 18.11.97
N 02-5/195 від 24.04.99 )

З метою однакового застосування ст.119 Арбітражного процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) (далі - АПК) Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає за необхідне дати таке роз'яснення.

1. Пунктом 7 статті 4 Закону України "Про арбітражний суд" ( 1142-12 ) передбачена обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов арбітражного суду. До того ж стаття 119 АПК ( 1798-12 ) встановлює відповідальність за ухилення від виконання усіх без винятку рішень, ухвал, постанов арбітражного суду. Тому встановлені цією статтею санкції можуть застосовуватись як до підприємства, установи, організації - сторони у справі, так і до інших підприємств, установ, організацій, від яких арбітражний суд в межах своїх повноважень вимагає вчинення певних дій, подання необхідних документів, висновків тощо, зокрема з підстав, зазначених у статтях 41, 64 і 65 АПК. ( Пункт 1 в редакції Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.97 )

2. Арбітражним судам слід розмежовувати підстави застосування п.5 ст.83 та ст.119 АПК.

Пункт 5 ст.83 АПК застосовується до сторони у справі за невиконання нею вимог арбітражного суду, які ставляться останнім в процесі підготовки справи до розгляду відповідно до п.4 ст.65 АПК або в процесі розгляду (ст.ст. 38, 66 АПК тощо).

Відповідальність, встановлена ст.119 АПК, може покладатись на сторону у справі за ухилення від виконання рішення, ухвали, постанови, тобто вимог арбітражного суду щодо дій, які сторона повинна здійснити за результатами розгляду справи.

Щодо підприємств, установ, організацій, які не є сторонами у справі, ст.119 АПК застосовується до них як за ухилення від виконання ухвал, винесених арбітражним судом в процесі підготовки або розгляду справи, так і за невиконання рішення, постанови, окремої ухвали, прийнятих за результатами розгляду справи.

3. Вимоги п.5 ст.83 і ст.119 АПК щодо відповідальності підприємства, установи чи організації за ухилення від виконання рішення, ухвали, постанови арбітражного суду не можуть бути поширені на підприємства, установи і організації, розташовані за межами України, до визначення механізму їх застосування у відповідних міждержавних угодах і договорах.

4. Частиною 2 ст.90 АПК встановлено, що відповідальність за ухилення від виконання вимог, які містяться в окремій ухвалі, настає в порядку та розмірі, передбаченими частиною 1 ст.119 АПК.

Оскільки ст.119 АПК містить вказівки про відповідальність лише юридичної особи, а крім того відсутній механізм реалізації вимог ч.1 ст.119 АПК щодо посадових (фізичних) осіб, у арбітражного суду немає підстав для притягнення їх до відповідальності з посиланням на ст.119 АПК.

5. Оскільки ст.119 АПК встановлена відповідальність за ухилення від виконання рішення, ухвали, постанови арбітражного суду, останній повинен забезпечити максимальну конкретність вимог, які ставляться в рішенні, ухвалі (особливо - в окремій ухвалі), постанові.

Доказами ухилення підприємства, установи чи організації від виконання рішення, ухвали, постанови можуть бути, зокрема, лист установи банку чи податкової інспекції, яким вони відмовляються виконати наказ арбітражного суду про примусове виконання рішення, письмова відмова установи чи організації, на яку арбітражним судом покладено проведення експертизи, від виконання цієї вимоги тощо.

При цьому арбітражним судам слід враховувати, що сам факт відсутності відповіді підприємства, установи, організації, до яких звернені вимоги окремої ухвали, про їх виконання ще не є підставою для стягнення штрафу. До застосування передбачених ст.119 АПК санкцій доцільно вияснити, в т.ч. і шляхом надсилання підприємству, установі, організації нагадування про необхідність відповісти арбітражному суду, чи дійсно не виконані його вимоги, і стягувати штраф лише за наявності доказів ухилення від виконання.

6. Оскільки ст.119 АПК містить конкретний перелік процесуальних документів, невиконання яких тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу (рішення, ухвала, постанова), невиконання вимог арбітражного суду, викладених ним у запитах, листах, викликах до арбітражного суду (п.З ст.65 АПК) тощо, не дає підстав для застосування встановленого цією статтею штрафу.

7. Згідно зі статтею 119 АПК ( 1798-12 ) розмір штрафу за ухилення від виконання рішення, ухвали, постанови арбітражного суду не може перевищувати 50 процентів від суми виконання або 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Накладення цього штрафу не звільняє підприємство, установу чи організацію від обов'язку виконати рішення, ухвалу, постанову арбітражного суду. Тому якщо арбітражний суд стягнув з підприємства, установи, організації штраф у розмірі меншому ніж зазначений у цій статті АПК, то у разі повторного невиконання рішення, ухвали, постанови він має право знову стягнути штраф, але за умови, що загальна сума стягнень не перевищуватиме цього розміру. ( Абзац перший пункту 7 в редакції Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.97 )

В ухвалі про повторне стягнення штрафу арбітражний суд може надати новий строк для виконання його рішення, ухвали, постанови.

8. Відповідно до ч.6 ст.106 АПК арбітражний суд, перевіряючи рішення, ухвалу, постанову в порядку нагляду, користується правами наданими йому при розгляді справи. Тому передбачений ст.119 АПК штраф може бути стягнений з підприємства, установи чи організації і при перевірці, в т.ч. за ініціативою арбітражного суду, рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду за умови, що сума раніше стягнутого по даній справі штрафу була меншою 50 процентів від суми виконання або 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому слід мати на увазі таке. Ст.119 АПК може застосовуватись при перевірці в порядку нагляду рішення, ухвали, постанови лише за умов невиконання підприємством, установою чи організацією ухвали або постанови, винесеної за результатами перевірки. Якщо суддя, який розглядав справу, не знайшов підстав для винесення ухвали про стягнення встановленого цією статтею штрафу, наглядова інстанція не може притягати підприємство, установу чи організацію до відповідальності за невиконання рішення або ухвали судді. ( Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.97, N 02-5/195 від 24.04.99 )

9. Відсутність у ст.119 АПК будь-яких обмежень щодо строку винесення ухвали про невиконання рішення, ухвали, постанови арбітражного суду та накладення передбаченого цією статтею штрафу не надає права арбітражному суду безпідставно зволікати з її винесенням. Така ухвала повинна виноситись, як правило, не пізніше одного місяця з дня одержання доказів про ухилення підприємства, установи чи організації від виконання рішення, ухвали, постанови арбітражного суду.

10. Надсилання другій стороні копії заяви про перевірку рішення, ухвали, постанови арбітражного суду в порядку нагляду (ч.3 ст.100 АПК) є однією з гарантій захисту прав і охоронюваних законом інтересів цієї сторони.

Стягнення передбаченого ст.119 АПК штрафу не впливає на вирішення спору по суті, а отже не зачіпає інтересів іншої сторони, тому надсилання їй копії заяви про перевірку в порядку нагляду ухвали, винесеної відповідно до вимог ст.119 АПК, не обов'язкове.

11. Оскільки з приводу стягнення передбаченого ст.119 АПК штрафу спір між сторонами відсутній, та виходячи зі змісту Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 199З року "Про державне мито" ( 7-93 ) і Інструкції Мінфіну України від 26.03.92 N 4 щодо порядку сплати державного мита, заяви про перевірку в порядку нагляду ухвали, винесеної на підставі ст.119 АПК, оплаті митом не підлягають.

12. Ухвала, винесена у випадку, передбаченому частиною 1 ст.119 АПК, повинна вміщувати лише викладення вимог резолютивної частини невиконаного рішення, ухвали чи постанови арбітражного суду і надсилатись тільки підприємству, установі чи організації, яких стосується.

13. 3 виданням цього роз'яснення п.6.16 роз'яснення Президії Вищого Арбітражного Суду України від 25.02.92 N 01-6/244 вважати таким, що втратив чинність.