КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

Оподаткування прибутку підприємств

Сільгоспвиробникам

ПИТАННЯ: Чи діє в 1999 році ст. 14 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"?

ВІДПОВІДЬ: Відповідно до Закону України від 17.12.98 р. "Про фіксований сільськогосподарський податок" зазначений податок діє з 1 січня 1999 року і до 1 січня 2004 року для сільськогосподарських підприємств різних організаційноправових форм, передбачених законами України, селянських та інших господарств, що займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Фіксований сільськогосподарський податок заміняє сплату цілого ряду податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі і податку на прибуток.

Враховуючи це, пунктом 4 ст.9 зазначеного вище Закону передбачено зупинити для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку дію окремих норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (за винятком пунктів 7.7, 7.8, 13.1, 13.2. 13.6, 13.7. 13.8).

Таким чином, з 1 січня 1999 року і до 1 січня 2004 року при оподаткуванні підприємств, які за наведеними вище ознаками належать до сільськогосподарських товаровиробників, слід керуватися нормами закону України від 17.12.98 р. "Про фіксований сільськогосподарський податок". При цьому пунктом 1 ст. 9 Закону з метою стабілізації сільськогосподарського виробництва з 1 січня 1999 року і до 1 січня 2001 року від сплати фіксованого сільськогосподарського податку звільнено сільськогосподарських товаровиробників, які відповідно до норм Закону є платниками цього податку. Слід враховувати, що згідно зі змінами, прийнятими до зазначеного Закону 03.02.99 р., платники фіксованого сільськогосподарського податку не звільняються від сплати коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування та на обов'язкове соціальне страхування.

Слід звернути увагу і на те, що підприємства - виробники сільськогосподарської продукції за результатами роботи за 1998 рік зобов'язані сплатити податок, вирахуваний за нормами закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції від 22.05.97 р. з урахуванням змін і доповнень).

Амортизаційні відрахування

ПИТАННЯ: Змінами до закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" введено обов'язкове внесення до бюджету 10 відсотків амортизаційних відрахувань. Чи включаються ці суми у витрати як деякі обов'язкові платежі?

ВІДПОВІДЬ: Відповідно до п. 3.1 ст. З закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції від 22.05.97 р.) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Враховуючи те, що з 1 січня 1999 року при визначенні бази оподаткування враховується вся сума нарахованої амортизації з коефіціє- нтом 1,0, то додатково суми сплачених 10% амортвідрахувань не повинні включатися до складу валових витрат і зменшувати оподатковуваний прибуток.

Податковий облік

ПИТАННЯ: Яку дату слід вважати датою збільшення валового доходу при виконанні організацією - платником податку проектних робіт?

ВІДПОВІДЬ: Правила ведення податкового обліку, визначені п. 11.3 ст. 11 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції від 22.05.97 р.), передбачають, що датою збільшення валового доходу платника податку вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку-дата її оприбуткування в касі платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи особливості виконання проектно-кошторисних робіт, що регулюються Державними будівельними нормами Украї- ни (затверджені наказом Держкоммістобудування України від 15.08.97 р. N 143), Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності 23.02.98 р. надано роз'яснення за N 06-10/138 щодо цього питання.

Зарахування податку на прибуток

ПИТАННЯ: Який порядок зарахування до бюджету податку на прибуток у 1999 році?

ВІДПОВІДЬ: Згідно зі ст. 17 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції від 22.05.97 р.) суми податку на прибуток зараховувались до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням платника податку.

З прийняттям 31.12.98 р. закону України від "Про Державний бюджет України на 1999 рік" змінено порядок зарахування податку на прибуток.

Відповідно до його ст. 2 в 1999 році частина податку на прибуток підприємств зараховується до Державного бюджету України. Нормативи відрахувань від загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі і по податку на прибуток, до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя затверджені статтею 6 закону України від 31.12.98 р. "Про Державний бюджет України на 1999 рік".

Проте безпосередньо для підприємств-платників порядок сплати податку на прибуток не змінився порівняно з минулим роком, оскільки розподіл суми податку між державним та місцевим бюджетами здійснюється органами Державного казначейства України. Слід лише нагадати платникам податку на прибуток про необхідність уточнити в податковій інспекції за місцем реєстрації номер розрахункового рахунка, на який перераховується податок у поточному році.

Відрахування до цільових фондів

ПИТАННЯ: Чи провадяться підприємствами в 1999 році відрахування до Інноваційного фонду, а також на ремонт та утримання автомобільних доріг? Якщо так, то в якому розмірі?

ВІДПОВІДЬ: Відповідно до ст. 14 закону України "Про систему оподаткування" (в редакції від 18.02.97 р.) збір до Державного інноваційного фонду є обов'язковим платежем. Згідно з законом України від 31.12.98 р. "Про Державний бюджет України на 1999 рік" кошти Державного інноваційного фонду включені до складу доходів і видатків Державного бюджету України.

Статтею 15 цього Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності сплачують до Державного інноваційного фонду збір у розмірі одного відсотка від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного збору. Платники збору, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують збір з обсягу реалізації ( виручки ) продукції власного виробництва, зменшеного на суму податку на додану вартість і акцизного збору. У торговельній, посередницькій і постачальницько-збутовій діяльності збір сплачується від сум торговельної або збутової націнки (надбавки) на реалізовані товари, у банківській і страховій сферах діяльності - від суми валового доходу. Що стосується відрахувань на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування, то вони відповідно до закону України від 19.04.97 р. "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" є також обов'язковим платежем підприємств, хоча і не включені до переліку, визначеного ст. 14 цього Закону.

Статтею 16 закону України від 31.12.98 р. "Про Державний бюджет України на 1999 рік" визначено, що в 1999 році відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування здійснюються у порядку, передбаченому у 1998 році, тобто за нормами, встановленими законом України від 18.09.91 р. "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (зі змінами і доповненнями).

При здійсненні відрахувань до зазначених державних цільових фондів слід враховувати положення закону України від 17.12.98 р. "Про фіксований сільськогосподарський податок" та указу Президента України від 03.07.98 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", оскільки ці податки введено замість цілого ряду податків, зборів (обов'язкових платежів), серед них і відрахування, про ям йдеться в запитанні. Крім того, необхідно враховувати також окремі положення документів щодо спеціальних податкових режимів окремих економічних зон.

Реалізовано внесок до статутного фонду

ПИТАННЯ: Підприємство отримало від засновника у вигляді внеску до статутного фонду товарно-матеріальні цінності, які згодом реалізувало з прибутком. Чи стягується у цьому випадку податок на прибуток? Якщо так, то як вираховується оподатковуваний прибуток?

ВІДПОВІДЬ: Відповідно до пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції від 22.05.97 р. із змінами і доповненнями) до складу валового доходу платника податку не включаються суми коштів або вартість майна, що надходять до його статутного фонду у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку.

Виходячи з цього, внесок до статутного фонду підприємства, зроблений засновником у вигляді товарно-матеріальних цінностей згідно з установчою угодою, не включається у відповідному звітному періоді до складу його валового доходу.

Проте, пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 зазначеного Закону передбачає включення до складу валового доходу платника податку загальних доходів від продажу товарів (робіт, послуг).

Таким чином, при реалізації підприємством товарно-матеріальних цінностей - внеску до статутного фонду доход від продажу включається до складу його загального валового доходу відповідного звітного періоду. При цьому об'єкт оподаткування вираховується відповідно до ст. 3 Закону.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вищенаведеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з продажем продукції (робіт, послуг) з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Зокрема пп. 5.3.9 передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому вартість реалізованих товарноматеріальних цінностей у наведеному випадку у складі валових витрат підприємства не враховується.

Поповнено статутний фонд

ПИТАННЯ: Одним із засновників товариства з обмеженою відповідальністю зроблено додатковий внесок до його статутного фонду. На кінець звітного (податкового) періоду зміни до установчих документів товариства не внесені, але додатковий внесок зараховано на рахунок 85 "Статутний фонд". Чи враховується такий внесок при стягненні податку на прибуток у звітному періоді?

ВІДПОВІДЬ: Відповідно до пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції від 22.05.97 р. з урахуванням змін і доповнень) до складу валового доходу не включаються суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку.

Виходячи з наведеного, внески засновників товариства до статутного фонду, розмір якого обумовлено установчими документами, не повинні включатися до складу валового доходу з метою оподаткування.

Що стосується випадку поповнення статутного фонду, наведеного в запитанні, то на кінець звітного (податкового) періоду рішення товариства про зміну розміру статутного фонду не набрало чинності, оскільки ці зміни це було внесено до державного реєстру, як того вимагає ст. 16 закону України від 19.09.91 р. "Про господарські товариства" (зі змінами і доповненнями). Таким чином, додаткові кошти, перераховані засновником товариства до його статутного фонду, в цьому випадку слід прирівнювати до безповоротної фінансової допомоги і відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включати до складу валового доходу разом з доходами з інших джерел та від позареалізаційних операцій.

Амортизація будівлі

ПИТАННЯ: Чи нараховується амортизація на власну будівлю-офіс аудиторської фірми? Якщо так, то чи провадяться відрахування 10% цієї суми до бюджету?

ВІДПОВІДЬ: Відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції від 22.05.97р. зі змінами і доповненнями) амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, а також на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Враховуючи те, що аудиторська фірма використовує власне приміщення для здійснення своєї статутної діяльності, витрати на його придбання, а також на проведення ремонтів та інших видів поліпшення підлягають амортизації. Зазначена в запитанні будівля належить до групи 1 основних фондів, для якої пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 наведеного Закону передбачена норма амортизації в розмірі 1,25 відсотка до балансової вартості будівлі на початок звітного (податкового) періоду в розрахунку на календарний квартал.

При цьому при нарахуванні амортизації по вказаній будівлі слід враховувати особливості, передбачені положеннями ст. 8 Закону щодо основних фондів групи 1.

Відповідно до пп. 8.3.7 п. 8.3 ст. 8 Закону амортизація будівлі провадиться до досягнення її балансовою вартістю ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.99 р. N 85 "Про порядок зарахування до Державного бюджету України на 1999 рік частини амортизаційних відрахувань" установлено, що підприємства та організації всіх форм власності незалежно незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності сплачують до державного бюджету не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним, 10 відсотків амортизаційних відрахувань від нарахованої суми за звітний місяць.

Таким чином, оскільки витрати щодо власної будівлі-офісу аудиторської фірми підлягають амортизації, вона сплачує до бюджету 10 відсотків цих амортвідрахувань у загальновстановленому порядку.

Амортизаційні відрахування

ПИТАННЯ: Чи звільнені підприємства-сільгоспвиробники від сплати до бюджету частини амортвідрахувань?

ВІДПОВІДЬ: 16 березня 1999 року Верховна Рада України прийняла закон "Про внесення зміни до статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким платників фіксованого сільськогосподарського податку звільнено віл сплати до бюджету 10 відсотків амортизаційних відрахувань.

Таким чином із набранням чинності вказаним Законом України, тобто з 1 січня 1999 року, підприємства - виробники сільськогосподарської продукції, що перейшли на сплату фіксованого сільськогосподарського податку, звільняються від сплати 10 відсотків амортизаційних відрахувань.

Закриття свердловини

ПИТАННЯ: Як відобразити в податковому обліку нафтогазовидобувного підприємства витрати при ліквідації спорудженої експлуатаційної свердловини у випадках закінчення буріння в несприятливих геологічних умовах?

ВІДПОВІДЬ: У разі закриття свердловини у зв'язку з закінченням буріння в несприятливих геологічних умовах і відсутністю необхідності використання її для інших господарських потреб, нафтогазовидобувне підприємство не може віднести вартість такої свердловини до складу валових витрат, оскільки так витрати не входять до Переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку. що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4.02.98 N 118.

Таким чином, дія пункту 9.6 статті 9 закону України "Про оподаткування Прибутку підприємств" (в редакції від 22.05.97 р. з урахуванням змін і доповнень) не поширюється на витрати нафтогазовидобувного підприємства, пов'язані зі спорудженням такої свердловини.

Згідно з підпунктом 8.4.8 статті 8 вищеприведеного Закону у разі вимушеної заміни основних фондів, якщо з не залежних від платника податку обставин вони (чи частина їх) зруйновані, вкрадені чи підлягають знесенню або платник податку змушений відмовлятися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучої заміни, зруйнування або знесення (за умови підтвердження наявності таких обставин у порядку, визначеному законодавством), то платник податку у звітному періоді, на який припадає така заміна, збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, що підлягає вимушеній заміні, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля. Вказані обставини наявності загрози або її неминучості підтверджуються у порядку, передбаченому підпунктом 12.3.5 статті 12 цього Закону.

Якщо ж платник податку приймає рішення про ліквідацію окремого об'єкта основних фондів групи 1 за власним бажанням, то балансова вартість такого об'єкта не відноситься до валових витрат і відшкодовується за рахунок власних джерел платника податку згідно з підпунктом 8.4.10 статті 8 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, нафтогазовидобувне підприємство витрати при ліквідації спорудженої експлуатаційної свердловини у випадках, не пов'язаних із загрозою або її неминучістю, підтвердженою згідно із діючим законодавством, покриває за рахунок власних джерел. При цьому, оскільки витрати на спорудження такої свердловини прилягали амортизації з моменту їх здійснення, то платник податку повинен збільшити податкове зобов'язання звітного податкового періоду, в якому була ліквідована свердловина, на суму раніше нарахованої амортизації, за рахунок якої було зменшено оподатковуваний прибуток у попередніх податкових періодах.

Страхування орендованого майна

ПИТАННЯ: Чи підлягають включенню до валових витрат орендаря витрати на страхування орендованого майна, що знаходиться у державній або комунальній власності?

ВІДПОВІДЬ: Законом України "Про оренду державного і комунального майна" (стаття 10) передбачено, що до істотних умов договору оренди відноситься, зокрема, умова щодо страхування орендарем взятого ним в оренду майна. При цьому, згідно зі статтею 12 цього Закону договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Крім того, статтею 24 передбачено, що ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не встановлено договором оренди. Орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.

Що стосується податкового обліку страхових внесків, то пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції від 22.05.97 р. з урахуванням змін і доповнень) встановлено, що до валових витрат платника податку відносяться будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку: цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних ризиків, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Таким чином, витрати платника податку-орендаря, понесені ним у вигляді страхових внесків за договором страхування державного або комунального майна, наданого йому в оренду в установленому порядку для використання у власній господарській діяльності, включаються до складу його валових витрат.

Витрати по спецавтотранспорту

ПИТАННЯ: Чи включаються до складу валових витрат витрати платника податку, пов'язані з технічним обслуговуванням та забезпеченням пальним спецавтотранспорту?

ВІДПОВІДЬ: Згідно з пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції від 22.05.97 р. з урахуванням змін і доповнень) до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання та експлуатацію легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.

Не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання й експлуатацію приміщень житлового фонду, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати на пально-мастильні матеріали, витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням, стоянкою та паркуванням легкових автомобілів.

Таким чином, покриття витрат на пально-мастильні матеріали, а також на технічне обслуговування спецавтотранспорту здійснюється за рахунок прибутку підприємства. На валові витрати відносяться лише витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу.

Л.А. Ярош,
начальник відділу ДПА ,

Т.Б. Савченко,
начальник відділу