ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН

Про державні гарантії відновлення
заощаджень громадян України

Стаття 1. На підставі цього Закону встановлюються зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.

Компенсації підлягають також грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років і які знаходились на рахунках Ощадного банку України не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років.

Чинність цього Закону поширюється на іноземних громадян та осіб без громадянства, які станом на 2 січня 1992 року мали заощадження в установах Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України.

Не використані для приватизації державного майна компенсаційні сертифікати може бути повернуто вкладником до установ Ощадного банку України.

Уцьому разі Ощадний банк України відновлює суму заощаджень вкладника, яка не повинна перевищувати суму компенсаційних сертифікатів, отриманих відповідно до Указу Президента України від 24 листопада 1994 року N 698 "Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень" установах Ощадного банку України та Укрдержстраху".

Компенсаційні сертифікати, що знаходяться у вільному обігу, залучені до приватизації державного майна, індексації не підлягають.

Стаття 2. Держава зобов'язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.

Стаття 3. Встановити, що заощадження громадян, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону, відновлюються у співвідношенні 1 карбованець заощаджень на 1,05 гривні за станом на 1 жовтня 1996 року.

Подальша компенсаційна індексація заощаджень громадян здійснюється при видачі вкладів, страхових внесків, погашенні цінних паперів відповідно до індексу інфляції.

Стаття 4. Зазначені у частині першій статті 1 цього Закону заощадження громадян відносяться на державний внутрішній борг України. Частина державного внутрішнього боргу щодо компенсації цих заощаджень громадян на 1 жовтня 1996 року становить 131,96 млрд. гривень, в тому числі:

грошові заощадження - 121,90;

страхові внески - 7,77;

облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року - 0,61;

облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року -1,05;

державні казначейські зобов'язання СРСР- 0,21;

сертифікати Ощадного банку СРСР - 0,42.

Стаття 5. Установи Ощадного банку України на підставі цього Закону протягом грудня 1996 року - березня 1997 року проводять одноразову індексацію вкладів громадян. На проіндексовані суми, що знаходяться на позабалансовому рахунку Ощадного банку України, вкладнику видається ощадна книжка.

Стаття 6. Компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться виключно в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України починаючи з 1997 року.

Відновлення заощаджень громадян України здійснюється шляхом переведення їх у цільові боргові зобов'язання держави в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України і Національним банком України.

Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.

Порядок перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України може залучати для проведення компенсаційних виплат позабюджетні кошти в тому числі кошти, залучені до Державного бюджету України через спеціальні податки, встановлені законами України.

Погашення відновлених заощаджень громадян, поміщених у цінні папери, здійснюється на загальних підставах відповідно до сум, визначених у Державному бюджеті України.

Стаття 7. Заощадження повертаються поетапно, залежно від віку вкладника, суми вкладу, інших обставин, у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.

Перелік груп вкладників і черговість виплат проіндексованих грошових заощаджень встановлюються постановою Верховної Ради України.

Стаття 8. У разі смерті вкладника спадкоємці або інші особи, представники місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або громадських організацій, які взяли на себе організацію похорону, можуть при пред'явленні ощадної книжки вкладника та свідоцтва про смерть одержати в установах Ощадного банку України, за місцезнаходженням вкладу, частину проіндексованого вкладу для організації похорону та проведення необхідних відповідно до національних традицій поминально-ритуальних заходів, сума якої визначається виходячи з розміру державної допомоги на поховання, збільшеного у 5 разів.

Зазначена сума протягом семи календарних днів перераховується Міністерством фінансів України і Національним банком України на рахунок Ощадного банку України.

Стаття 9. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування.

Президент України Л. Кучма

м. Київ, 21 листопада 1996 р.
N 537/96-ВР