Правила внутрішнього трудового розпорядку. Наявність - обов'язкова!
Правила внутрішнього трудового розпорядку - це локальний нормативний документ підприємства, який регламентує чітку організацію праці, зокрема, встановлює режим робочого дня та відпочинку, а також визначає взаємні обов’язки роботодавців і працівників. Тому, якщо до процедури складання цих правил підійти зважено, вони допоможуть не лише створити належні умови праці, а й підвищити її продуктивність і домогтися раціонального використання робочого часу та зміцнення трудової дисципліни.
Загалом, правила внутрішнього трудового розпорядку можуть бути трьох видів: типові, галузеві та локальні (тобто конкретних підприємств). Але зрозуміло, що наразі йдеться саме про останні - адже, хоча відповідно до законодавства правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства розробляє роботодавець або уповноважений ним орган спільно з представником профспілки, на практиці (принаймні, перший варіант їх проекту) доручають скласти працівникам відділу кадрів.
До початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором (п. 2 ст. 29 КЗпП).
Отож, відсутність правил внутрішнього трудового розпорядку є порушенням вимог законодавства про працю, що, у свою чергу, передбачає адміністративну відповідальність посадових осіб підприємств незалежно від їх форми власності та кількості працівників за частиною першою за ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у вигляді накладення штрафу від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Міністерство соціальної політики України у своєму листі від 28 грудня 2017 р. N 568/0/22-17/134 повідомило, що у відповідності до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю - трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За статтею 142 Кодексу законів про працю - трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
На підставі зазначеного, відсутність у роботодавця правил внутрішнього трудового розпорядку є порушеннями законодавства про працю.
Всі роботодавці, які винні у порушенні законодавства про працю, несуть, зокрема, фінансову (стаття 265 КЗпП) та адміністративну відповідальність (стаття 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України).
Оскільки фізична особа - підприємець у розумінні норм Кодексу законів про працю виступає роботодавцем, то він має розробляти правила внутрішнього трудового розпорядку.
Одночасно із цим, трудовим колективом у даному випадку є особи, які уклали з фізичною особою - підприємцем трудовий договір.
До правил внутрішнього трудового розпорядку не можуть бути включені умови, які погіршують положення працівників порівняно з чинним законодавством. У разі ж наявності таких умов у внутрішніх документах підприємства вони вважаються недійсними.
________________________________________________________
СХОЖІ НОВИНИ ЗА ПОПЕРЕДНІЙ ПЕРІОД:
20 березня 2018 року (Чи потрібно робити запис про мобілізацію у трудовій книжці?!)
28 лютого 2018 року (Трудові відносини з позаштатним працівником.)
19 лютого 2018 року (Випробувальний термін як галузь трудових відносин)
02 січня 2018 року (Змінено трудове законодавство для жінок)
29 грудня 2017 року (Штрафні санкції за порушення трудового законодавства у 2018 році)
21 грудня 2017 року (Трудовий кодекс України у 2018 році запрацює по-новому)
22 лютого 2017 року (Звільнення працівника з причини непроходження випробувального терміну)