ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
24.05.2017 N 325/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
Щодо оподаткування доходів, отриманих фізичними
особами, які працюють за межами України
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які працюють за межами України і повідомляє.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого встановлено, що платниками податку є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Іноземні доходи - це доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України, які є об'єктом оподаткування резидента (пп. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).
Порядок оподаткування іноземних доходів передбачено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, пп. 170.11.1 якого визначено, у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.
Абзацом першим пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу встановлено, що у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.
Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).
Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.
Згідно з пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує, зокрема, іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.
Особою, відповідальною за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку на доходи фізичних осіб (військового збору) до бюджету з іноземних доходів є фізична особа (пп. "б" п. 171.2 ст. 171 Кодексу).
Статтею 179 Кодексу визначено порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації).
Таким чином, особою, відповідальною за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку на доходи фізичних осіб (військового збору) з іноземного доходу є фізична особа. При цьому така особа зобов'язана подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року та легалізовану довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування, отриману від державного органу Казахстану.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).