КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Департамент доходів і зборів з фізичних осіб

Зміни в оподаткуванні об'єктів
спадщини фізичних осіб

Законом України від 23.02.2017 р. № 1910-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування спадщини» (далі - Закон) перетянуто та уточнено порядок оподаткування доходів фізичних осіб у вигляді спадщини, зокрема одержаної членами сім'ї другого ступеня споріднення. Закон набрав чинності з 25 березня 2017 р. та застосовується до доходів, одержаних починаючи з 1 січня податків у вигляді спадщини/дарунка.

Загальні положення щодо
оформлення спадщини

За Цивільним кодексом України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті рам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також на земельну ділянку, потрібну для їхнього обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у цьому праві до її визначення та виділу в натурі.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги по тимчасовій непрацездатності, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а за їхньої відсутності - входять до складу спадщини.

Вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) після смерті фізичних осіб може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у разі спадкування ними за законом, так і в разі спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) чи договорів купівлі-продажу, дарування, міни, чи свідоцтва про право на спадщину, чи рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у разі спадкування ними за законом, так і в разі спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі правовстановлюючих документів (цивільно-правових угод щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтва про право на спадщину), державного акта на право власності на землю.

Свідоцтво про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у разі спадкування ними за законом, так і в разі спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі правовстановлюючих документів.

Свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, що підлягає реєстрації (крім земельної ділянки), може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у разі спадкування ними за законом, так і в разі спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі правовстановлюючих документів та довідки зазначеного органу місцевого самоврядування з викладенням характеристики будівлі, на яку видається свідоцтво.

Свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад, щодо якого вкладник зробив розпорядження банку (фінансовій установі), а також на грошовий вклад, щодо якого немає заповідального розпорядження, після смерті вкладника може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у разі спадкування ними за законом, так і в разі спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на загальних підставах.

Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з днй відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 1270 і ст. 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше від зазначених у цих статтях строків.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

Сплата податку
на доходи фізичних осіб
з об'єктів спадщини

Порядок оподаткування доходів, одержаних платниками податку - фізичними особами внаслідок прийняття у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється ст. 174 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

З метою оподаткування об'єкти спадщини платника податку поділяються на такі:

а) об'єкт нерухомості.

З метою оподаткування до нерухомого майна (нерухомості) належать об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їхніх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.

Нерухомість, відмінна від землі, поділяється:

- на будівлі (приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями).

Будівлі поділяються на будинки (включаючи готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні об'єкти туристичної інфраструктури), квартири, кімнати в багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки та інші об'єкти дачної (садової) інфраструктури;

- споруди, а саме: об'єкти нерухомості, відмінні від будівель.

При цьому слід зазначити, що до вартості нерухомості у вигляді землі включається також вартість будь-яких її капітальних поліпшень, у тому числі її планування, іригації, осушення, та дороги (шляхи);

б) об'єкт рухомого майна, зокрема:

предмет антикваріату або витвір мистецтва;

природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;

будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;

інші види рухомого майна;

в) об'єкт комерційної власності, а саме: цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на одержання доходу від неї, майнові та немайнові права;

г) сума страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, а також сума, що зберігається відповідно на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця - учасника накопичувальної системи пенсійного забезпечення;

ґ) готівка або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Розмір ставки, який застосовується до відповідного об'єкта спадщини, залежить від родинних стосунків членів сім'ї фізичної особи і спадкодавця.

Законом унесено зміни до пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, якими уточнено визначення осіб, що належать до членів сім'ї фізичної особи для цілей розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Кодексу, зокрема і для цілей оподаткування об'єктів спадщини.

Так, членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, в тому числі всиновлені.

Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Об'єкти спадщини підлягають оподаткуванню з урахуванням змін, унесених Законом, за такими ставками податку:

- за нульовою ставкою:

а) об'єкти спадщини, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення;

б) вартість власності, у вигляді об'єктів рухомого та нерухомого майна, готівки або коштів, що успадковується особою, яка є інвалідом І групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності у вигляді об'єктів рухомого та нерухомого майна, що успадковуються дитиною-інвалідом;

в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 p., облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 p., державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 pp., погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем;

- за ставкою 5%:

вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.

Слід зазначити, що до ухвалення Закону об'єкти спадщини, що успадковувалися спадкоємцями, які є членами сім'ї спадкодавця другого ступеня споріднення, також оподатковувалися за ставкою 5%.

Таким чином, у разі одержання та оформлення членами сім'ї спадкодавця другого ступеня споріднення об'єктів спадщини у 2016 p. вони підлягатимуть оподаткуванню за результатами річного декларування у 2017 р. за ставкою 5%, При цьому нульова ставка оподаткування розпочинає застосовуватися тільки до об'єктів спадщини, одержаних названою категорією осіб після 1 січня 2017 р.;

- за ставкою 18%:

для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.

За пунктом 174.3 ст. 174 Кодексу особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які одержали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) в межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, у разі одержання спадщини, яка підлягає оподаткуванню, спадкоємець зобов'язаний до 1 травня року, наступного за роком одержання спадщини, подати податкову декларацію до контролюючого органу за місцем своєї податкової адреси платника податку (за місцем реєстрації (за паспортом) або місцем переважного проживання громадянина) та сплатити податок до бюджету, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

Згідно з п. 174.4 ст. 174 Кодексу, з урахуванням змін, унесених Законом, нотаріус за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та/або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину в порядку, визначеному цим розділом для податкового розрахунку. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування.

При цьому в такому податковому розрахунку обов'язково зазначається сума доходу у вигляді вартості успадкованого маййа, одержаного платником податку.

Нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування видає спадкоємцю-нерезиденту свідоцтво про право на спадщину за наявності документа про сплату таким спадкоємцем податку з вартості об'єкта спадщини.

У разі переходу права на одержання страхових виплат згідно зі ст. 1229 Цивільного кодексу України податковим агентом є страхувальник - фінансова установа.

Особливості оподаткування дарунків

Ураховуючи зміни, внесені Законом, об'єкти дарування, які є аналогічними до об'єктів спадщини, подаровані платникові податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими для оподаткування спадщини.

Доходи у вигляді дарунка, нараховані (виплачені, надані) платникові податку юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, оподатковуються на загальних підставах, передбачених розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» Кодексу для оподаткування додаткового блага, тобто за ставкою 18%.

Визначення бази
оподаткування об'єктів
спадкування та питання
проведення оцінки

Змінами, внесеними Законом до Кодексу, встановлено, що в разі спадкування будь-яких об'єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об'єктів з метою оподаткування не визначається.

Якщо об'єкти, подаровані платникові податку, оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об'єктів з метою оподаткування не визначається.

В інших випадках одержання доходів у вигляді об'єктів спадщини/дарунків об'єктом оподаткування є оціночна вартість таких об'єктів спадщини/дарунка, визначена згідно із законом.

Вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, отриманих у спадщину чи дарунок, які підлягають оподаткуванню, визначається в порядку, встановленому абзацом третім п. 173.1 ст. 173 Кодексу.

Таким чином, вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається виходячи із середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу Міністерством економічного розвитку і торгівлі України за постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 р. № 403 (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів) й оприлюднюється на офіційному сайті Мінекономрозвитку в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Правові засади проведення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначено Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», за ст. 7 якого оцінка майна проводиться у випадках, установлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема в разі оподаткування майна згідно із законом, крім випадків визначення розміру податку під час спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.

Тобто для нарахування податку на доходи фізичних осіб під час одержання спадщини (дарунка) у вигляді нерухомого майна застосовується оціночна вартість майна, яка ґрунтується на засадах національних стандартів оцінки майна та визначена оцінювачем, який має відповідне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» з метою визначення розміру державного мита під час міни, спадкування (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як у разі спадкування ними за законом, так і в разі спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та дарування земельних ділянок як самостійного об'єкта цивільних правовідносин згідно із законом проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Таким чином, для цілей оподаткування доходу, одержаного платником податку в результаті прийняття ним у спадщину земельної ділянки як самостійного об'єкта цивільних правовідносин, використовується результат нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки, який відповідно до ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» оформлюється витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Сплата військового збору з
об'єктів спадкування/дарування

За підпунктом 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, зокрема фізична особа - резидент, яка одержує доходи з джерела їхнього походження в Україні.

Згідно з підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу об'єктом обкладення військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу.

Так, за пунктом 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого в дарунок майна в межах, що оподатковується згідно з розділом IV Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету провадяться в порядку, визначеному ст. 168 Кодексу, за ставкою 1,5%.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) в межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації про майновий стан і доходи.

Отже, фізичні особи - резиденти, які отримують спадщину (дарунок) від фізичної особи - резидента, але не належать до членів сім'ї першого або другого ступеня споріднення, додатково до податку на доходи фізичних осіб сплачують військовий збір за ставкою 1,5% вартості будь-якого об'єкта спадщини.

При цьому фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації

Справляння державного мита
за видачу свідоцтва про право на спадщину

За статтею 19 Закону України «Про нотаріат» державні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють державне мито в розмірах, установлених чинним законодавством, а згідно зі ст. 31 цього самого Закону приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (далі - Декрет). Порядок його обчислення та сплати - Інструкцією про порядок обчислення та сплати державного мита, затвердженою наказом Мінфіну України від 07.07.2012 р. № 811, зареєстрованим у Мін'юсті України 20.09.2012 р. за № 1623/21935.

За статтею 1 Декрету платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, які мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

За видачу свідоцтва про право на спадщину державне мито справляється в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 грн х 2 = 34 грн). Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування.

У разі оформлення спадщини у приватного нотаріуса за вчинення нотаріальних дій справляється плата, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином. При цьому розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії.

Водночас ст. 4 Декрету визначено категорії осіб, які звільняються від сплати державного мита, а саме:

громадяни - за видачу їм свідоцтв про право на спадщину:

- на майно осіб, які загинули під час захисту СРСР, України, у зв'язку з виконанням інших державних чи громадських обов'язків або з виконанням обов'язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули або померли внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою;

- на майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку;

- на житловий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартиру, що належала спадкодавцеві за правом приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі впродовж шести місяців з дня смерті спадкодавця;

- на житлові будинки в сільській місцевості за умови, що ці громадяни постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у сільській місцевості;

- на вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції;

- на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства;

- неповнолітні - за видачу їм свідоцтва про право на спадщину;

- громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи;

- громадяни, віднесені до третьої категорії постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, - які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менш як два роки, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менш як три роки;

- громадяни, віднесені до четвертої категорії потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що на 1 січня 1993 р. вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менш як чотири роки;

- інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

- інваліди І та II групи.

Особливості реєстрації
об'єктів нерухомого майна,
отриманого в спадщину

За Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їхніх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав через унесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав на нерухоме майно реєструються речові права та їхні обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їхнього знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їхні окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката.

Проведення державної реєстрації прав належить до повноважень суб'єктів державної реєстрації, до яких, зокрема, належать нотаріуси.

Начальник відділу
Ігор ДАНІЛОВ

"Праця i зарплата" N 13 (1025), 05 квітня 2017 р.
Передплатний iндекс: 30214