ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
28.11.2014

Справа N 826/12847/14

Про визнання протиправними дій, визнання
протиправними та скасування наказів,
скасування реєстраційного запису

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді: головуючого - судді Кузьменка В. А., суддів - Кармазіна О. А., Кобилянського К. М. (за участю секретаря - Калужського Д. О.) розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до 1. Міністерства охорони здоров'я України, 2. Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, К. В. В., треті особи - 1. Кабінет Міністрів України, 2. Публічне акціонерне товариство "Укрмедпром", 3. ОСОБА_4, 4. ОСОБА_5, 5. ОСОБА_6, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, скасування реєстраційного запису. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Міністерства охорони здоров'я України (далі по тексту - відповідач 1, МОЗ України) та Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Кушніра Вадима Васильовича (далі по тексту - відповідач 2, Державний реєстратор), за участю третіх осіб - Кабінету Міністрів України (далі по тексту - третя особа 1) та Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" (далі по тексту - третя особа 2, ПАТ "Укрмедпром"), в якому просить: 1) визнати незаконним та скасувати наказ МОЗ України від 17 липня 2014 року N 505 про зміну назви та затвердження нової редакції статуту Державної акціонерної компанії "Укрмедпром"; 2) визнати протиправними дії Державного реєстратора щодо реєстрації змін назви та статуту Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" без дотримання процедури перетворення і всупереч статтям 34, 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"; 3) скасувати реєстраційний запис від 18 липня 2014 року за N 10721050021000384 щодо державної реєстрації змін до установчих документів Державної акціонерної компанії "Укрмедпром"; 4) визнати незаконним та скасувати наказ МОЗ України від 21 липня 2014 року про призначення генерального директора ПАТ "Укрмедпром".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі N 826/12847/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2014 року залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_4 (далі по тексту - третя особа 3, ОСОБА_4).

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року залучено до участі в адміністративній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_5 (далі по тексту - третя особа 4, ОСОБА_5) та ОСОБА_6 (далі по тексту - третя особа 5, ОСОБА_6).

В судовому засіданні 03 листопада 2014 року представники позивачів позовні вимоги підтримали, представники відповідача 2 та третіх осіб 1 і 2 проти задоволення позову заперечили; відповідач 1 та інші треті особи своїх представників в судове засідання не направили.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників відповідача 2 і третіх осіб 3, 4, 5 та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 03 листопада 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:

Відповідно до наказу МОЗ України від 17 липня 2014 року N 505 "Про зміну назви та затвердження нової редакції Статуту Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" на підставі підпункту 12 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 467, та з метою приведення установчих документів Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" до вимог законодавства України змінено назву Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" на ПАТ "Укрмедпром" та затверджено нову редакцію статуту ПАТ "Укрмедпром".

На підставі вказаного наказу Державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" та затверджено нову редакцію статуту ПАТ "Укрмедпром", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено відповідний запис від 18 липня 2014 року N 107210500210000384.

Наказом МОЗ України від 21 липня 2014 року N 121-о "Про призначення генерального директора Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" призначено ОСОБА_4 на посаду генерального директора ПАТ "Укрмедпром".

Позивач вважає протиправними зазначені вище накази та внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо зміни назви та затвердження нового статуту Державної акціонерної компанії "Укрмедпром", оскільки спірним наказом фактично змінено організаційно-правову форму товариства, тобто відбулось реорганізація третьої особи шляхом перетворення; а тому відповідач не мав необхідного обсягу повноважень на реорганізацію Державної акціонерної компанії "Укрмедпром", а Державний реєстратор повинен був діяти по схемі припинення товариства, а не шляхом внесення змін до установчих документів. На думку позивача, наказ МОЗ України від 17 липня 2014 року N 505 безпосередньо стосується його інтересів, адже перегляд статуту Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" в частині введення одноосібного виконавчого органу, стало підставою для звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.

Відповідачі та треті особи проти задоволення адміністративного позову заперечували з підстав відповідності оскаржуваного наказу та дій вимогам законодавства та відсутності порушеного права.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Державна акціонерна компанія "Укрмедпром" утворена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2000 року N 897 "Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості". Вказаною постановою встановлено, що засновником компанії є держава в особі МОЗ України, її статутний фонд створюється шляхом передачі майна державних підприємств, які належать до сфери управління МОЗ України і на базі яких утворюються дочірні підприємства компанії, та пакетів акцій акціонерних товариств, що перебувають у державній власності.

Таким чином, Державна акціонерна компанія "Укрмедпром" є державним підприємством та об'єктом державної власності, органом управління якого є МОЗ України та на який поширюється дія Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Як визначає частина перша статті 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що функції з управління корпоративними правами держави виконуються відповідно до цього Закону безпосередньо, без скликання зборів акціонерів, Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна України, уповноваженими органами управління в разі, якщо корпоративні права держави становлять 100 відсотків у статутному капіталі господарської організації.

Згідно з пунктами 1, 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 467/2011, Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, формуванні державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням.

МОЗ України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, у тому числі медичні заклади, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МОЗ України.

Наведені законодавчі норми свідчать, що МОЗ України, як суб'єкт управління об'єктами державної власності, наділений відповідними повноваженнями щодо підприємств, що належать до сфери його управління, шляхом прийняття відповідного рішення.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, діяв на підставі та у межах повноважень, що передбачені законом.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що МОЗ України не мало відповідних повноважень для прийняття рішення щодо реорганізації Державної акціонерної компанії "Укрмедпром", та посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2008 року N 313 "Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності", оскільки, на думку суду, у межах спірних правовідносин реорганізація Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" не проводилась.

Так, виходячи із загальних понять права, реорганізація являє собою перебудову, перетворення будь-якої установи, підприємства, організації, структури управління тощо.

В результаті реорганізації юридична особа може як припинити існування, так і продовжити господарську діяльність в новому статусі

Продовження існування юридичної особи в новому статусі відбувається при таких формах реорганізації, як виділення та перетворення.

Як вважає позивач, на підставі наказу МОЗ України від 17 липня 2014 року N 505 Державну акціонерну компанію "Укрмедпром" перетворено на публічне акціонерне товариство, тобто змінено організаційно-правову форму з державної акціонерної компанії на публічне акціонерне товариство.

Між тим, згідно пункту 3.1 статуту Державної акціонерної компанії "Укрмедпром", затвердженого наказом МОЗ України від 07 квітня 2009 року, в редакції, що діяла до затвердження нової редакції статуту ПАТ "Укрмедпром" (а. с. 46), встановлено, що компанія створена у формі відкритого акціонерного товариства.

Таким чином, організаційно-правовою формою Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" є відкрите акціонерне товариство.

При цьому посилання позивача на Державний класифікатор Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затверджений наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року N 97 "Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. N 59 та скасування нормативних документів" в якості доказу того, що державна акціонерна компанія та відкрите (публічне) акціонерне товариство є різними організаційно-правовими формами, є помилковими, оскільки відповідно до статті 8 Закону України "Про державну статистику" державні класифікатори належать до звітно-статистичної інформації та не є обов'язковим для врахування.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Закон України "Про акціонерні товариства", зокрема стаття 5, передбачає лише два типи акціонерних товариств - публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства, а в силу пункту 4, 5 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд встановив, що наказ МОЗ України МОЗ України від 17 липня 2014 року N 505 прийнятий з метою приведення установчих документів Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" до вимог законодавства України на виконання розпорядження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28 березня 2013 року N 636-ЦД-1-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери, в якому вимагається усунути порушення пункту 5 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" щодо приведення до 30 квітня 2011 року статутів та внутрішніх положень товариства у відповідність із нормами Закону України "Про акціонерні товариства".

Згідно з пунктом 5 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:

1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства;

2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.

Враховуючи викладене, відповідно до наказу МОЗ України МОЗ України від 17 липня 2014 року N 505 жодних змін організаційно-правової форми Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" не відбулося, а змінено лише назву компанії.

Відповідно до підпункту 2-1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2008 року N 313 "Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності" установлено, що центральні органи виконавчої влади, інші суб'єкти управління корпоративними правами держави за погодженням з Кабінетом Міністрів України: приймають рішення щодо реорганізації господарських товариств, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків; затверджують завдання своїм представникам на голосування у відповідних органах управління товариств під час прийняття зазначених рішень.

Оскільки, як встановлено вище, зміни в організаційно-правової формі Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" не мали місця, зміна назви компанії не потребувала погодження з Кабінетом Міністрів України.

Доводи позивача про незаконну зміну складу наглядової ради ПАТ "Укрмедпром" є безпідставними, виходячи з того, що наказом МОЗ України від 17 липня 2014 року N 505 "Про зміну назви та затвердження нової редакції Статуту Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" склад наглядової ради ПАТ "Укрмедпром" не змінювався.

Крім того, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.

Між тим позивачем не доведено, а колегією суддів не встановлено, що оскаржувані накази порушують права, свободи чи інтереси позивача, а стосується безпосередньо інтересів ПАТ "Укрмедпром" та ОСОБА_4, які не порушували питання щодо скасування таких наказів.

В частині доводів позивача про порушення трудових прав та незаконне звільнення ОСОБА_2 з посади голови виконавчого правління Державної акціонерної компанії "Укрмедпром", суд зауважує, що накази МОЗ України від 17 липня 2014 року N 505 "Про зміну назви та затвердження нової редакції Статуту Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" та від 21 липня 2014 року N 121-о "Про призначення генерального директора Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" не є рішеннями про звільнення позивача.

Як підтверджують матеріали справи, припинення повноважень ОСОБА_2 та розірвання трудового контракту відбулося на підставі наказу МОЗ України від 17 липня 2014 року N 117-о "Про припинення повноважень ОСОБА_2", і саме цей наказ створює правові наслідки для позивача та може бути оскаржений у встановленому порядку.

Так, позивач оскаржив наказу МОЗ України від 17 липня 2014 року N 117-о "Про припинення повноважень ОСОБА_2" до Дарницького районного суду міста Києва, що визнається сторонами та підтверджується ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року по справі N 753/13978/14-ц, копія якої міститься в матеріалах справи (а. с. 206).

За таких підстав, з урахуванням того, що відповідач 1 діяв в межах повноважень, визначених Законом та не порушували прав, свобод та інтересів позивача прийняттям наказів МОЗ України від 17 липня 2014 року N 505 "Про зміну назви та затвердження нової редакції Статуту Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" та від 21 липня 2014 року N 121-о "Про призначення генерального директора Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром", Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги у цій частині нормативно та документально не підтверджуються.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача 2 щодо реєстрації змін назви та статуту Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" та скасування реєстраційного запису від 18 липня 2014 року N 107210500210000384 щодо державної реєстрації змін до установчих документів суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію); оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частина сьома статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлює, що державному реєстратору забороняється вимагати документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою - шостою цієї статті.

Згідно з частиною одинадцятою статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державний реєстратор зобов'язаний залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо: документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації; документи не відповідають вимогам, які встановлені частинами першою, другою, четвертою, п'ятою та сьомою статті 8, частиною п'ятою статті 10 цього Закону; документи подані не у повному обсязі; документи подано особою, яка не має на це повноважень; до державного реєстратора надійшло рішення суду щодо заборони у проведенні реєстраційних дій.

Частина чотирнадцята статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлює, що державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи повинен видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику один примірник оригіналу установчих документів у старій редакції з відмітками державного реєстратора про проведення державної реєстрації змін до установчих документів та в той же день передати відповідним органам статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 30 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи за наявності підстав, встановлених частиною першою статті 27 цього Закону.

У свою чергу підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи згідно з частиною першою статті 27 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" є: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону; порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема: наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування державного органу або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України; невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону щодо найменування окремих видів юридичних осіб (банк, кредитна спілка, недержавний пенсійний фонд тощо); встановлена іншими законами заборона використання у найменуванні юридичної особи певних термінів, абревіатур, похідних термінів.

З наведених норм слідує, що державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, за умови подання всіх необхідних документів, та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про вчинену реєстраційну дію є обов'язком державного реєстратора.

Разом з тим, позивачем не наведено, а судом не встановлено, що державна реєстрація змін до установчих документів Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" проведена Державним реєстратором незаконно та не надано доказів, які б вказували на необхідність залишення поданих документів без розгляду чи відмови у проведенні державної реєстрації.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на норми статей 34, 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", оскільки вказані статті визначають перелік документи, що подаються для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженим ними органом щодо припинення юридичної особи та встановлюють порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення; разом з тим, судом вище встановлено, що у межах спірних правовідносин реорганізація Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення не проводилась.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2, пред'явлені до Державного реєстратора є необґрунтованими та не підтверджуються відповідними доказами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами доведено правомірність своїх рішень та дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивачами не доведено суду обставин, на яких ґрунтуються їхні вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий, суддя: В. А. Кузьменко

Судді:

О. А. Кармазін

К. М. Кобилянський