Декомунізація:
коли і кому необхідно перереєструватися

Вже майже протягом року в Україні на виконання Закону про декомунізацію відбувається перейменування населених пунктів, районів, областей, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об'єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.

Нагадаємо, щоб визначитися з новими назвами вулиць, площ, географічних об'єктів органи місцевого самоврядування мали півроку - до 21 листопада 2015 року. Якщо ж після закінчення цього терміну органи місцевого самоврядування не прийняли відповідного рішення, воно приймається головою відповідної міської (сільської, селищної) ради у тримісячний строк (у формі розпорядження), тобто до 21 лютого 2016 року.

У випадках, коли такі рішення не приймаються ні міською (сільською, селищною) радою та відповідним міським (сільським, селищним) головою - таке перейменування здійснюється розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації, який зобов'язаний його прийняти у тримісячний термін - до 21 травня 2016 року (п. 7 ст. 7 Закону про декомунізацію).

Таким чином, для виконання приписів Закону про декомунізацію органам самоврядування були встановлені терміни їх виконання.

Щодо громадян України, то обласні органи самоврядування неодноразово наголошували, що зміна назви вулиці не є зміною місця проживання. Змінювати «штамп» у паспорті громадянина України у зв'язку зі зміною назви вулиці не обов'язково.

Не обов'язковим, а отже за власною ініціативою або у разі потреби (купівлі-продажу, дарування тощо), є внесення змін до документа про право власності на нерухоме майно (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, договір купівлі-продажу, дарування тощо).

До речі, платники податків, які відповідно до норм чинного законодавства зобов'язані (мають право) надати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до контролюючих органів за податковою адресою, подають її за місцем реєстрації згідно з паспортними даними.

Якщо відносно громадян, хоч і не на законодавчому рівні, позиція державних органів є одноголосною та стверджувальною, то з суб'єктами господарювання не все так однозначно.

Законом про декомунізацію не встановлено жодного строку для фізичних осіб - підприємців, юри­дичних осіб у разі перейменування вулиці, районів, населених пунктів тощо для внесення відповідних змін до установчих, правовстановлюючих документів, ліцензій та іншої дозвільної документації.

Спеціальний Закон N 755, регулюючий процедуру держреєстрації суб'єктів господарювання та змін відомостей щодо них, також не встановлює строку подання заяви про зазначені зміни.

Ще й державні органи в цьому питанні висловлювались досить неоднозначно! Про це далі більш детально.

Внесення змін до єдиного державного реєстру

Єдиний термін для юридичних осіб встановлено п. 3 ст. 7 Закону про декомунізацію, згідно з яким юридичні особи, зареєстровані на день набрання чинності цього Закону (21.05.2015 р.), у разі порушення його вимог зобов'язані протягом одного місяця з дня набрання чинності цього Закону привести свої установчі документи, найменування та/або символіку у відповідність з вимогами цього Закону.

Проте встановлений місячний термін не стосується наявності адреси вулиці чи міста, які повинні бути перейменовані, і тому це не є порушенням Закону про декомунізацію з боку юридичної особи.

Тобто, суб'єкти господарювання самостійно приймають рішення, коли їм необхідно подати документи на проведення реєстрації змін. Але враховуючи останні роз'яснення Державної фіскальної служби України (ДФСУ) радимо з цим не затягувати.

Цитуючи норми Листа N 2375/10/28-10-06-11, чітко бачимо позицію контролюючих органів: «... у зв'язку із перейменуванням населеного пункту чи вулиці, на якій зареєстрована юридична особа, слід здійснити державну реєстрацію змін в порядку, визначеному ЗУ N 755-IV».

А повідомляти про оновлене місцезнаходження фіскальні органи порадили наступним чином (підкатегорія ЗІР 119.06):

«...у разі перейменування назви міста, вулиці тощо платники податків:

- відомості про яких включаються до ЄДР, повідомляють про зміну зазначених даних до ЄДР та не подають заяви за ф. N 1-ОПП та ф. N 5-ОПП до контролюючих органів за місцезнаходженням/місцем проживання;

- відомості про яких не включаються до ЄДР, повинні подати заяву за ф. N 1-ОПП або за ф. N 5-ОПП з інформацією про такі зміни до контролюючого органу за місцезнаходженням/місцем проживання)).

Пояснімо позицію податківців. Без самостійного оновлення даних в Єдиному реєстрі - не оновляться вони й в реєстрах платників податку (єдиного податку, ПДВ, тощо).

Що з цього?

А з цього - проблеми з поданням та прийманням податкової звітності.

Нагадаємо, що в складову реквізитів податкової звітності є, зокрема, місцезнаходження, що зафіксоване в ЄДР.

Тобто, заповнюючи бланк той чи іншої податкової звітності потрібно відображати «не декомунізоване» місцезнаходження. А в цьому випадку складно передбачити, як на це в майбутньому реагуватиме програмне забезпечення ДФСУ.

Позитивним в цьому випадку є тільки те, що на сьогодні скасована норма щодо анулювання реєстрації платником ПДВ у разі непідтвердження/відсутністі платника за місцезнаходженням та всім відомий «9-й стан», чим би фіскальні органи неодмінно скористались.

Але, потенційно не оновлення місцезнаходження може призвести до розірвання контролюючими органами договору про визнання електронних документів. І це найвагоміша причина для скорішого внесення змін до своїх відомостей.

Зміна відомостей, які містяться в ЄДР, підлягають державній реєстрації відповідно до вимог Закону N 755.

Однак Закон N 755 не встановлює пакет документів, що подається для державної реєстрації змін в даному випадку. Ніяких офіційних роз'яснень з боку Державної реєстраційної служби України з цього питання немає.

Тому треба діяти у звичайному порядку. Згідно зі ст. 17 Закону N 755 для державної реєстрації змін до відомостей (в нашому випадку в разі перейменування вулиці, міста тощо) про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, що містяться в ЄДР, подаються такі документи:

- заява про державну реєст­ рацію змін до відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця, що містяться в ЄДР, згідно з Наказом N 15/5;

- документ про сплату адміністративного збору.

На практиці до зазначених документів державні реєстратори просять примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до ЄДР, або протоколу засідання керівного органу громадського формування.

Також вищезазначені документи надаються для державної реєстрації зміни відомостей про бенефіціарного власника (крім фізичних осіб) у разі перейменування вулиці, міста, яке відбулося не стосовно юридичної особи, а конкретного бенефіціарного власника.

Якщо документи подаються особисто фізичною особою - підприємцем, заявник пред'являє свій паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне чи тимчасове проживання.

У разі подання документів, крім випадку, коли відомості про повноваження цього представника містяться в ЄДР, представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження.

Звернемо увагу, що у 2016 році відчутно збільшено розмір адміністративного збору за проведення держреєстраційних дій, якщо за державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу у 2015 році сплачувалося 60 грн 90 коп., то у 2016 така послуга коштуватиме 410 грн; про фізичну особу - підприємця у 2015 році - 24,36 грн, у 2016 році -140 грн¹.

Внесення змін до установчих документів

На сьогодні приведення інформації про місцезнаходження в установчих документах є не обов'язковим². Тому строків для внесення змін в статутні документи в цьому випадку не передбачено, як і санкцій за їх невнесення.

Отже ті юридичні особи, у яких місцезнаходження все ж таки зазначено в установчих документах, зможуть змінити дані про назву вулиці і в загальному . порядку при внесенні ними чергових змін до своїх установчих документів, пов'язаних зі зміною складу учасників (засновників, власників), структури управлін­ ня, розміру статутного фонду, зміни видів економічної діяльності тощо.

Але, радимо при підготовці та поданні змін до статуту звернути увагу на наступні моменти.

З 1 січня 2016 року почали діяти революційні новації у Законі N 755, у тому числі і щодо внесення змін до статуту.

Зміни до статуту можна викладати лише у вигляді нової редакції цього установчого документу (п. 11 ч. 1 ст. 15 Зако­ну N 755). Таким чином, викла­ дення змін як окремих додатків до установчих документів та зазначення у них лише змінених положень не передбачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 За­ кону N 755, з 2016 року реєстратору надається статут у новій редакції лише в одному екземплярі. Таким чином, після проведення змін, більше не надається зареєстрований реєстратором статут та виписка. Екземпляр який надається для проведення змін залишається у реєстрацій­ ній справі юридичної особи, та передається до архіву.

Тому, можна порекомендувати засвідчувати нотаріально примірник статуту, який знаходитиметься на підприємстві, але він буде не засвічений печаткою державного реєстратору.

Також замість реєстраційних карток (форми N 3 та N 4), які подавались раніше, у 2016 році затверджено Наказом N 15/5 нову заяву, яка є спільною для різних видів змін до установчих документів та інших змін, що не пов'язані із змінами у статуті.

Документи, що надаються державному реєстратору разом із змінами до статуту (ч. 4 ст. 17 Закону N 755) подаються або в оригіналі, або в копіях, засвідчених нотаріально. Таким чином, подання звичайних ксерокопій - не передбачено.

До 01.01.2016 р. ч. 2 ст. 10 Закону N 755 передбачала, що адміністративний збір не справляється за проведення державної реєстрації змін, що вносяться до установчих документів:

- благодійних організацій;

- юридичних осіб, пов'язаних із прийняттям Закону про декомунізацію, а також зміни місцезнаходження юридичної особи, місця проживання фізичної особи у зв'язку із зміною назви (перейменуванням) скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об'єктів топоніміки населених пунктів. Наразі, у новій редакції Закону N 755 мова про це не йде.

Тому, аби двічі не сплачувати адміністративний збір, бажано або одночасно з прийняттям рішення про внесення змін до ЄДР у зв'язку з перейменуванням вулиці, міста надати статут у новій редакції, або зачекати чергових змін до своїх установчих документів.

Зміни до правовстановлюючих документів
на нерухоме майно, земельні ділянки

Державні органи одноголосно стверджують, що законодавством України не передбачено обов'язку власника вносити зміни до правовстановлюючих документів (свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу, договору міни, договору дарування тощо) у зв'язку з перейменуванням вулиць, на яких знаходиться об'єкт нерухомого майна, а тому вони є чинними.

Тож виходить, що гострої необхідності вносити зміни до правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомості наразі немає.

До того ж, з 2016 року свідоцтва про право власності та витяги з Державного реестру речових прав на нерухоме майно вже не видаються. Тобто, ніякого нового свідоцтва про право власності з «декомунізаційною» адресою отримати неможливо.

Підтвердженням проведення державної реєстрації (внесення змін) тепер є рішення реєстратора про реєстрацію (внесення змін) права власності на об'єкт нерухомого майна, яке формується в електронному вигляді і доступ до якого здійснюється заявником нерухомості через веб-портал Міністерства юстиції України.

Тобто, зміни у разі перейменування вулиці, міста тощо можна внести лише до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Для цього до державного реєстратора подається заява про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за формою, затвердженою Наказом N 595/5.

В свою чергу, державний реєстратор вносить зміни до Державного реєстру на підставі свого рішення за формою встановленою Наказом N 3601/5.

За бажанням заявника, рішення реєстратора може бути надано у паперовій формі шляхом його друку за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на аркушах паперу форматом А4 без використання спеціальних бланків, проставлення підпису та печатки державного реєстратора.

Крім того, змінено ставки адміністративного збору за проведення державної реєстрації прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та надання інформації із зазначеного реєстру тощо.

Наприклад, за внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно справляється адміністративний збір у розмірі 60 грн, а за надання інформації із зазначеного ресурсу у паперовій формі - 30 грн, в електронній формі - 20 грн.

Щодо земельних ділянок, то відповідно до ст. 10 Закону про держземельний кадастр земельна ділянка є об'єктом Державного земельного кадастру.

Стаття 1 вказаного Закону встановлює, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Пунктом 116 Порядку N 1051 встановлено, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку, здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

В свою чергу, внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них).

Тобто, власнику земельної ділянки, користувачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у разі зміни найменування вулиці необхідно звернутися до державного кадастрового реєстратора для внесення змін до Поземельної книги.

Зміни до дозвільних та ліцензійних документів

Що стосується переоформлення ліцензій, то ч. 15 ст. 13 Закону про ліцензування взагалі не передбачає такої підстави для переоформлення ліцензії, як зміна місцезнаходження ліцензіата.

У той же час ч. 2 ст. 15 відповідного Закону зобов'язує юридичну особу - ліцензіата повідомити орган, що видав ліцензію, про зміну свого місцезнаходження в місячний термін з моменту такої зміни (якщо більш стислий строк не встановлений ліцензійними умовами здійснення конкретного виду діяльності). Неповідомлення буде вважатися порушенням ліцензійних умов і може спричинити за собою відповідні санкції. Що стосується іншої дозвільної документації, то ст. 4-1 Закону про дозвільну систему також передбачає її переоформлення у разі зміни місцезнаходження юридичної особи, яка отримала відповідну документацію.

Але, нормами ст. 93 ЦК України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. А місцем проживання фізичної особи - підприємця є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ст. 29 ЦК України).

Отже, якщо фактичне місце ведення діяльності (місцезнаходження) юрособи не змінилось (аналогічні вимоги й до фізособи - підприємця), то й переоформлювати ліцензії та документи дозвільного характеру також не потрібно.

Такий самий висновок зроблено й Державною регуляторною службою, яка є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування (див. Лист N 1036). При цьому, ця позиція є сталою для відповідного органу і раніше Держкомпідприємництва висловлювався, зокрема, у Листі N 2-432-829/5754.

Але ДФСУ в Листі N 2375/10/28-10-06-11 висловила іншу позицію щодо цього питання, зокрема, щодо підконтрольних їй «алкотютюнових» ліцензій та реєстраційних посвідчень РРО.

Так, у зв'язку з перейменуванням населеного пункту або вулиці, на якій зареєстрована юридична особа, контролюючи органи наполягають на здійсненні державної реєстрації змін в установленому законодавством порядку та на поданні суб'єктом господарювання до органів ДФСУ:

- заяви на отримання нової ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами з урахуванням змін (ч. 31 ст. 15 Закону N 481);

- реєстраційної заяви з позначкою «Перереєстрація» та реєстраційного посвідчення РРО протягом 5 робочих днів, наступних за днем, коли виникли зміни, за місцем реєстрації РРО (пп. 2 п.3 розд. II Порядку N 417).

Що ж загрожує, якщо ці вимоги фіскальних органів проігнорувати?

Якщо за не переоформлення «алкотютюнової» ліценції ст. 17 Закону N 481 відповідальності не передбачено, то розцінити це зловживання фіскальних приписів як діяльність без наявності ліцензії - можуть. Нагадаємо, що за торгівлю алкогольними напоями без ліцензії передбачено штраф у розмірі 200 % вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 грн.

Що стосується реєстраційних посвідчень РРО, то тут фіскальні органи все ж таки явно «перемудрили». Бо в цьому випадку треба діяти від зворотного.

Згідно з п. 3 розд. III Порядку N 417 РРО може застосовуватися тільки в тій господарській одиниці, яка зазначена в реєстраційному посвідченні. При цьому в ньому фіксується, у тому числі, адреса відповідної господарської одиниці (п. 15 гл. 2 розд. II цього Порядку). А згідно п. 3 розд. І Порядку N 417 адреса господарської одиниці - це адреса, зазначена в до­ кументі на право власності або користування господарською одиницею, договорі оренди.

Тож, якщо суб'єкт господарювання не оновив реєстраційне посвідчення у зв'язку з перейменуванням вулиці і при цьому відомості про адресу господарської одиниці збігаються з документом, що підтверджує право власності/користування приміщенням (це свідоцтва на право власності, в які, як вже відзначалось, внесення змін неможливе, витяги з Державного реєстру речових прав, або з 2016 року, наприклад, рішення реєстратора про реєстрацію права на нерухомість, договори та інш.), порушення згаданих вимог не настає. І навіть більше - формально перереєстровувати посвідчення РРО у такому разі не потрібно.

Тому «нагадування» фіскальних органів про вимоги пп. 2 п. 3 розд. II Порядку N 417 в разі не прийняття рішення суб'єкта господарювання про внесення змін з обставин, передбачених Законом про декомунізацію, є недоцільним. Тим паче, що відповідальності за порушення пп. 2 п. 3 розд. II Порядку N 417 не встановлено. Максимум - це адмінштраф згідно зі ст. 155-1 «Порушення порядку проведення розрахунків» КУпАП у розмірі від 2 до 5 НМДГ (від 34 грн до 85 грн).

Теж саме стосується і чеків РРО, де також фігурує адреса господарської одиниці. Різниця полягає в тому, що проігнорувавши висновки ДФСУ можна отримати вже не тільки зазначений адмінштраф, а й ще значні фінансові санкції згідно зі ст. 17 Закону про РРО, а саме за нероздрукування відповідного розрахункового документа застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- за вчинене вперше - 1 гривня;

- за кожне наступне вчинене порушення - 100 % вартості проданих з порушеннями товарів (послуг).

Зрозуміло, що подібні дії будуть протиправними, але ризики у такому разі підвищуються.

___________

¹ 01.01.2016 р. ч. 5 ст. 36 Закону N 755 передбачає округлення до найближчих 10 гривень.

² 07.04.2015 р. згідно змін до ст. 4 Закону про госптовариства, але крім випадку утворення господарських товариств на підставі модельного статуту

Список використаних документів

КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення.

ЦК України - Цивільний кодекс України

Закон N 481 - Закон України від 19.12.1995 р. N 481-95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»

Закон N 755 - Закон України від 15.05.2003 p. N 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»

Закон про декомунізацію - Закон України від 09.04.2015 p. N 317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»

Закон про держземельний кадастр - Закон України від 07.07.2011 p. N 3613-VI «Про Державний земельний кадастр»

Закон про дозвільну систему - Закон України від 06.09.2005 p. N 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»

Закон про госптовариства - Закон України від 19.09.1991 р. N 1576-ХІІ «Про господарські товариства»

Закон про ліцензування - Закон України від 02.03.2015 p. N 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності»

Закон про РРО - Закон України від 06.07.1995 р. N 265/95-ВР» Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції від 01.06.2000 р. N 1776-111

Наказ N 15/5 - Наказ Мін'юсту України від 06.01.2016 р. N 15/5 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»

Наказ N 595/5 - Наказ Мін'юсту України від 17.04.2012 р. N 595/5 «Про впорядкування відносин, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Наказ N 3601/5 - Наказ Мін'юсту України від 26.12.2011 р. N 3601/5 «Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення»

Порядок N 417 - Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом Міндоходів України від 28.08.2013 р. N 417

Порядок N 1051 - Порядок ведення земельного кадастру, затверджений Постановою КМУ від 17.10.2012 р. N 1051

Лист N 2-432-829/5754 - Лист Держпідприємництва України від 02.10.2003 р. N 2-432-829/5754 «Щодо переоформлення ліцензії у зв'язку зі зміною місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності»

Лист N 2375/10/28-10-06-11 - Лист ДФСУ від 03.02.2016 р. N 2375/10/28-10-06-11 «Щодо перейменування населених пунктів»

Лист N 1036 - Лист Державної регуляторної служби України від 22.02.2016 р. N 1036 «Щодо переоформлення документів дозвільного характеру»

"Консультант бухгалтера" N 8 (804) 18 квітня 2016 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)