КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА
10.04.2012

Справа N 2а-12409/11/2670

(Постанову скасовано в частині задоволення
позовних вимог на підставі Постанови
Вищого адміністративного суду України
N К/9991/29412/12 від 07.02.2013)

Про визнання незаконною постанови
Кабінету Міністрів України
N 869 від 01.06.2011 року

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді - Федорової Г.Г., суддів - Данилової М.В., Ключковича В.Ю., при секретарі - ОСОБА_6, за участю: представника апелянта КМУ - Головатенко О.М., представника апелянта Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - Шинкаренко Я.В., позивача - ОСОБА_7, представника третьої особи Національної комісії регулювання електроенергетики України - Саківської А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Кабінету Міністрів України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Національної комісії регулювання електроенергетики України, про визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України,

встановив:

У серпні 2011 року ОСОБА_7 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили, п. 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 869 від 01.06.2011 року, із поворотом його виконання та зазначенням способу його здійснення;

- визнати таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили, абз. 23 додатка до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 869 від 01.06.2011 року, із поворотом його виконання та зазначенням способу його здійснення;

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 листопада 2011 року адміністративний позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Визнано незаконним та нечинним п. 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 869 від 01.06.2011 року, в частині слів "і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг".

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_7 1,7 грн. судового збору.

Кабінет Міністрів України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року N 869 було затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Порядок), який визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Відповідно до п. 24 Порядку, витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, з розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.

Розмір плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт одного засобу обліку води та теплової енергії, у тому числі його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, визначається згідно з кошторисом, затверджується (погоджується) органами місцевого самоврядування і розподіляється за місяцями міжповірочного інтервалу, що встановлюється Держспоживстандартом для відповідного засобу обліку води та теплової енергії.

Абзацом 23 додатка до Порядку, до Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій було включено періодичну повірку, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Позивач вважає, що п. 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та абз. 23 додатка до Порядку є незаконними, оскільки витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, згідно Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, включається до тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення. Тобто, сплачується двічі.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року N 1875-IV (далі - Закон N 1875-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону N 1875-IV утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

- комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

- послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

- послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

- послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо) (ст. 13 Закону N 1875-IV).

Згідно вказаного розподілу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій передбачають лише видатки на утримання частин будинків і прибудинкової території, що перебувають у загальному користуванні.

Проте, як вбачається з Порядку, до тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій було включено витрати на періодичну повірку, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Спеціальним Законом, який визначає режим використання засобів вимірювальної техніки та розповсюджується, в тому числі, і на правовідносини щодо надання житлово-комунальних послуг, які надаються згідно показань лічильників, є Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11.02.98 року N 113/98-ВР (далі - Закон N 113/98-ВР).

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону N 113/98-ВР засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ.

Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Порядок експлуатації (ремонт та повірка) приладів обліку води, розподілення відповідальності сторін регламентуються Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року N 190, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 року за N 936/15627 (далі - Правила).

Згідно п. 5.4 Правил, періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", положеннями ч. 3 ст. 28 якого встановлено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Тобто, Законом N 113/98-ВР врегульовано, що видатки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, а не за рахунок споживачів.

Таким чином, п. 24 Порядку в частині "і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг" підлягає визнанню незаконним і нечинним.

Оскільки в іншій частині оскаржуваний п. 24 Порядку стосується правовідносин між виконавцем та субпідрядником та визначає механізм визначення плати за вказані роботи і безпосередньо прав та обов'язків позивача як споживача житло-комунальних послуг не стосується, колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині п. 24 Порядку підлягає залишенню без змін.

Вимога позивача про визнання таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили, абз. 23 додатка до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 869 від 01.06.2011 року, також не підлягає до задоволення, оскільки даний перелік не порушує прав та обов'язків позивача, а саме по собі знаходження певної послуги в Переліку не зобов'язує до оплати певних послуг.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 листопада 2011 року не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 листопада 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано - 13.04.2012 р.

Головуючий, суддя: Г.Г. Федорова

Судді:

М.В. Данилова

В.Ю. Ключкович