Податковий борг та порядок його погашення

(Частина II. Частину I див. в консультації від 30.05.2011 р.)

Способи стягнення податкового боргу

Податковий борг може погашатися платником добровільно або в примусовому порядку шляхом стягнення. Примусове погашення здійснюється:

а) продажем майна платника, що знаходиться в податковій запоруці;

б) зверненням стягнення на дебіторську заборгованість боржника.

Органом стягнення є податковий орган, на обліку якого стоїть боржник.

Для стягнення податкового боргу з фізичної особи податковий орган поводиться з позовом до суду, стягнення такого боргу здійснюється державною виконавчою службою відповідно до законодавства про виконавче виробництво (п. 87.11 ст. 87 гл. 9 розд. II ПК України).

Продане майна, що знаходиться в податковій запоруці

Податкова запорука - це спосіб забезпечення оплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником в строк, визначений ПК України. Податкова запорука виникає на підставах, встановлених даним Кодексом (пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 розд. 1 ПК України).

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою запорукою, орган стягнення в порядку, визначеному ПК України, обертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової запоруки.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 гл. 9 розд. II ПК України право податкової запоруки виникає у випадку:

- несплати в терміни, встановлені ПК України, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків в податковій декларації, - з дня, що йде за останнім днем зазначеного терміну;

- несплати в терміни, встановлені ПК України, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Право податкової запоруки поширюється на будь-яке майно платника податків, яке знаходиться у його власності на день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також на інше майно, на яке платник податків придбає право власності в майбутньому. Якщо на момент складання акту опису майно відсутнє або його балансова вартість менше суми податкового боргу, то право податкової запоруки поширюється на інше майно, на яке платник податків придбає право власності в майбутньому, до погашення податкового боргу в повному обсязі.

При цьому платник податків зобов'язаний не пізніше за робочий день, що йде за днем придбання права власності на будь-яке майно, повідомити орган ДПС про наявність такого майна. Після отримання вказаного повідомлення органи ДПС зобов'язані впродовж 3 робочих днів прийняти рішення про включення такого майна до акту опису майна, на яке поширюється право податкової запоруки і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні майна до акту опису.

Якщо балансова вартість такого майна не визначена, то його опис здійснюється за результатами оцінки, що проводиться відповідно до Закону про оцінку майна.

При збільшенні суми податкового боргу складається акт опису до суми, що відповідає сумі податкового боргу платника податків.

Право податкової запоруки не поширюється на майно, визначене пп. 87.3.7 п. 87.3 ст. 87 гл. 9 розд. II ПК України, на іпотечні активи, що належать емітенту і що є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою доход-ністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів, до повного виконання емітентом зобов'язань по цьому випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою доход-ністю, а також на склад іпотечного покриття і грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань по відповідному випуск звичайних іпотечних облігацій.

Нагадаємо, що, відповідно до пп. 14.1.88 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України, іпотечний сертифікат (у тому числі іпотечний сертифікат участі та іпотечний сертифікат з фіксованою доходністю) - іпотечний цінний папір, забезпечений іпотечними активами або іпотеками відповідно до закону.

Майно, на яке поширюється право податкової запоруки, оформляється актом опису. До акту опису включається ліквідне майно, яке можна використати в якості джерела погашення податкового боргу.

Опис майна в податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу ДПС, що пред'являється платнику податків, який має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керівникам в порядку і за формою, затвердженими центральним органом ДПС.

Зміна стягнення на дебіторську заборгованість

У випадку якщо продаж майна платника податків не призвів до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити в якості додаткового джерела погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, термін погашення якої настав і право вимоги якої перекладене на органи ДПС. Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до надходження грошових коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Орган'ДПС повинен повідомити платника податків про таке надходження грошових коштів у п'ятиденний термін з дня отримання відповідного документу.

Згідно з Порядком N 1040 визначення сум дебіторської заборгованості, яка є додатковим джерелом погашення податкового боргу, здійснюється на підставі даних бухгалтерського та аналітичного обліку платника податків, договорів, оформлених належним чином.

Орган ДПС повідомляє платника податків про визначення додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторської заборгованості платника податків за встановленою формою.

Переведення платником податків права вимоги дебіторської заборгованості на орган стягнення здійснюється на підставі договору, укладеного у письмовій формі між платником податків і органом ДПС.

Договір, укладений між платником податків і органом ДПС, повинен містити:

- назву договору та місце його укладення;

- найменування платника податків та органу ДПС;

- предмет договору;

- порядок виконання зобов'язань за договором;

- права та обов'язки сторін;

- умови укладення, зміни та припинення договору;

- місцезнаходження та реквізити сторін.

На орган ДПС як на орган стягнення можуть перекладатися усі види дебіторської заборгованості, а саме:

- дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги);

- дебіторська заборгованість, пов'язана з підзвітними особами;

- дебіторська заборгованість працівників, акціонерів перед підприємством;

- дебіторська заборгованість по претензіях;

- інші види дебіторської заборгованості.

Платник податків повинен передати органу ДПС усі документи, що свідчать про право вимоги такої дебіторської заборгованості.

Орган ДПС звертається до суду про стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, термін погашення якої настав і право вимоги якої перекладене на органи ДПС, в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.

Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до надходження грошових коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості, про що вказується в договорі між платником податків та органом стягнення, і має бути відповідним чином розкрита в примітках до фінансової звітності.

Якщо у платника податків, що є філією, відособленим підрозділом юридичної особи, немає майна, достатнього для погашення його податкового боргу, то джерелом погашення податкового боргу такого платника податків є майно такої юридичної особи, на яку може бути обернене стягнення згідно з ПК України. Погашення податкового боргу філій, відособлених підрозділів за рахунок майна юридичної особи також визначено Порядком N 1040.

За наявності у платника податків податкового боргу бргани ДПС зобов'язані зарахувати грошові кошти, що сплачуються таким платником податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Напрям грошових коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, окрім випадків напряму цих засобів на виплату заробітної плати і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (п. 87.9 ст. 89 гл. 9 розд. II ПК України).

Адміністративний арешт майна платника податків

Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання таким платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з п. 94.2 ст. 94 гл. 9 розд. II ПК України арешт майна може бути застосований у випадку:

- порушення платником податків правила відчуження майна, що знаходиться в податковій запоруці;

- виїзду за кордон фізичної особи, що має податковий борг;

- відмови від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадовців органу ДПС;

- відсутності свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволу (ліцензії) на її здійснення, торгових патентів, сертифікатів відповідності РРО;

- відсутності реєстрації особи платником податків в органі ДПС, якщо така реєстрація обов'язкова відповідно до ПК України, або якщо платник податків, що отримав податкове повідомлення або, що має податковий борг, здійснює дії з переведення майна за межі України, його приховання або передачі іншим особам;

- відмови платника податків від проведення перевірки збереження майна, що знаходиться в податковій запоруці;

- недопуску платником податків податкового керівника до складання акту опису майна, що передається в податкову запоруку, та/або акту опису (виділення) майна для його продажу.

Арешт може бути накладений органом ДПС на будь-яке майно платника податків, окрім майна, на яке не може бути звернене таке стягнення відповідно до закону, та грошових коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків розпоряджатися або користуватися його майном. В цьому випадку ризик, пов'язаний з втратою функціональних або споживчих якостей такого майна, покладається на орган, що прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків на реалізацію права власності на таке майно, тобто для проведення операцій з таким майном платник податків обов'язково повинен отримати попередній дозвіл керівника відповідного органу ДПС. Такий дозвіл може бути виданий керівником органу ДПС, якщо за висновком податкового керівника здійснення платником податків окремої операції не приведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення вірогідності його погашення.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 гл. 9 розд. II ПК України арешт на майно може бути накладений рішенням керівника органу ДПС (його заступником), обґрунтованість якого впродовж 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений термін не може бути подовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, окрім випадків, якщо власник майна, на яке накладений арешт, не встановлений (не виявлений). У таких випадках майно знаходиться під режимом адміністративного арешту впродовж терміну, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або, якщо майно є швидкопсувним,- впродовж граничного терміну, визначеного законодавством.

Продаж заставного майна

Орган ДПС здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу, тобто стягує грошові кошти з платника податків, а при їх недостатності - продає майно такого платника податків, що знаходиться в податковій заставі.

Стягнення коштів і продаж майна платника податків здійснюються не раніше ніж через 60 календарних днів з дня направлення такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога - це письмова вимога органу ДПС до платника податків про погашення суми податкового боргу (пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України).

Орган ДПС звертається до суду про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що знаходиться в податковій запоруці. Рішення суду про надання такого дозволу є основою для прийняття органом ДПС рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Таке рішення органу ДПС підписується його керівником і скріплюється гербовою печаттю органу ДПС.

Стягнення готівки, що належить платнику податків, в рахунок погашення його податкового боргу визначає Порядок N 1244.

З метою реалізації майна, яке знаходиться в податковій запоруці, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу. Така оцінка здійснюється в порядку, визначеному Законом про оцінку майна.

Платник податків має право самостійно здійснити оцінку, уклавши договір з оцінювачем. Якщо платник податків самостійно не проводить оцінку впродовж 2 місяців з дня ухвалення рішення про реалізацію майна, то орган ДПС укладає договір про проведення оцінки майна.

Продаж майна платника податків проводиться на публічних торгах та/або через торгові організації. Продаж майна платника податків на публічних торгах здійснюється в наступному порядку:

- майно, яке може бути згруповане і стандартизоване, підлягає продажу за грошові кошти виключно на біржових торгах, що проводяться біржами, створеними відповідно до закону і визначеними органом ДПС на конкурсній основі;

- цінні папери- на фондових біржах в порядку, встановленому Законом про ЦП;

- інше майно, об'єкти рухомого або нерухомого майна, а також ЦВК підприємств підлягають продажу за грошові кошти виключно на цільових аукціонах, організованих за поданням відповідного органу ДПС на вказаних біржах.

Майно боржника, за зверненням якого законом встановлено обмеження, продається на закритих торгах, що проводяться на умовах змагальності.

Інформація про склад майна, призначеного до продажу, оприлюдниться відповідною біржею. Компенсація витрат, пов'язаних з такими публікаціями, здійснюється за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна платника податків, в порядку, визначуваному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 8 Порядку N 1244 майно виставляється на біржові торги (у тому числі, повторні) не раніше ніж через 15 робочих днів після публікації оголошення про проведення таких торгів.

А початкова ціна майна, що передається для продажу на біржових торгах, визначається на підставі курсової (поточної) біржової вартості за даними лістингу товарних бірж або на підставі поточних відпускних цін платника податків і знижується брокером (брокерською конторою), якщо майно не продане:

- на перших біржових торгах - на 15% початкової ціни (перша переоцінка);

- на других біржових торгах - на 25% початкової ціни других біржових торгів (друга переоцінка).

Майно, не реалізоване впродовж трьох біржових торгів, знімається з торгів і повертається власнику.

Початкова ціна швидкопсувного майна, а також іншого майна, об'єми якого недостатні для організації публічних торгів, при продажу через організації роздрібної торгівлі знижується, якщо майно не продане впродовж:

- 30 днів- на 15% (перша переоцінка);

- 15 днів після першої переоцінки- на 15% залишкової ціни після такої переоцінки (друга переоцінка);

- 15 днів після другої переоцінки- на 25% залишкової ціни після такої переоцінки (третя переоцінка).

Переоцінка майна проводиться у присутності посадовця органу ДПС. За результатами переоцінки складається акт за формою, затвердженою ДПС. Після переоцінки майна остаточна ціна його реалізації не може бути нижча за 50% початкової ціни.

У кожному випадку продажу майна через організації роздрібної торгівлі орган ДПС укладає відповідний договір, а також складає акт прийому-передачі за встановленою формою.

При ухваленні рішень про організацію публічних торгів інформація про час та умови проведення публічних торгів майном також оприлюднюється відповідною біржею.

При продажу майна на аукціоні орган ДПС укладає відповідний договір з уповноваженою товарною біржею, яка здійснює дії з продажу майна на умовах найкращої цінової пропозиції. Перелік організаторів аукціону з продажу майна визначається ДПС на конкурсній основі. Початкова ціна майна, що виставляється на аукціон, визначається органом ДПС на підставі звіту (акту) про оцінку майна.

Продаж майна на аукціоні проводиться не раніше ніж через 15 днів після публікації оголошення про проведення аукціону.

Організатор аукціону публікує оголошення в ЗМІ і на своїй веб-сторінці не пізніше ніж за 15 днів до його проведення.

Оголошення, що розміщується в ЗМІ, повинне містити наступні відомості:

1) номер лота та найменування майна, пропонованого до продажу, його місцезнаходження;

2) майно (технічні характеристики, рік виготовлення, відновна вартість і тому подібне);

3) земельна ділянка, на якій розміщено нерухоме майно;

4) початкова ціна і зведення про можливість її зниження на аукціоні;

5) сума грошових коштів, яка вноситься учасником аукціону до його початку (гарантійний внесок), найменування банку, його місцезнаходження, номер рахунку, відкритого для зарахування гарантійного внеску;

6) кінцевий термін прийняття заявок на участь в аукціоні;

7) час і місце ознайомлення з майном, проведення аукціону;

8) місцезнаходження, номер телефону, час роботи служби організатора аукціону;

9) адреса веб-сторінки організатора аукціону, на якій розміщено оголошення;

10) спосіб отримання додаткової інформації про проведення аукціону.

Слід зазначити, що, згідно з п. 95.20 ст. 95 гл. 9 розд. II ПК України, якщо платник податків у будь-який момент до укладення договору купівлі-продажу його майна повністю погашає суму податкового боргу, то орган ДПС відміняє рішення про проведення продажу і вживає заходи щодо припинення торгів.

Розстрочка та відстрочення податкового боргу

Розстрочка та відстрочення сплати податкового боргу здійснюється у тому ж порядку, що і розстрочка та відстрочення грошового зобов'язання. При цьому розстрочка, відстрочення податкового боргу не звільняє майно платника податків з податкової запоруки (п.100.14 ст.100 гл. 9 розд. II ПК України).

Особливості погашення податкового боргу при ліквідації та реорганізації

Особливості погашення грошових зобов'язань або податкового боргу у разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством, визначені ст. 97 гл. 9 розд. II ПК України.

Якщо в результаті ліквідації платника податків або відміни державної реєстрації фізичної особи - підприємця частина його грошових зобов'язань або податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю майна, то така частина погашається за рахунок майна засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність по зобов'язаннях платника податків згідно із законом, у рамках повної або додаткової відповідальності.

При ліквідації філії, відділення або іншого відособленого підрозділу юридичної особи грошове зобов'язання або податковий борг погашається за рахунок юридичної особи незалежно від того, чи є вона платником податків, щодо якого виникло грошове зобов'язання або виник податковий борг такої філії, відділення, іншого відособленого підрозділу.

У інших випадках грошові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Грошові зобов'язання або податковий борг фізичної особи - платника податків, що помер або визнаного судом безвісно відсутнім, або оголошеного померлим або визнаного недієздатним, крім випадків, коли з'являються інші особи, які вступають в права спадку, незалежно від часу набуття таких прав, також вважаються безнадійним боргом.

Якщо ліквідовуваний платник податків має суми надмірно сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету, то такі суми підлягають заліку в рахунок його грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом.

Порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків визначає ст. 98 гл. 9 розд. II ПК України.

Якщо реорганізація проводиться зміною найменування, організаційно-правового статусу або місця реєстрації, то після реорганізації платник податків придбає усі права та обов'язки щодо погашення грошових зобов'язань або податкового боргу, які виникли до його реорганізації.

При об'єднанні двох або більше за платників податків в одного з ліквідацією цих платників податків об'єднаний платник податків придбаває усі права та обов'язки щодо погашення грошових зобов'язань або податкового боргу усіх платників податків, що об'єдналися.

При діленні платника податків на двох або більше за осіб з ліквідацією такого платника податків усі платники податків, які виникнуть після такої реорганізації, придбавають усі права і обов'язки щодо погашення грошових зобов'язань або податкового боргу, що виникли до такої реорганізації. При цьому зобов'язання або борг розподіляються між знову створеними платниками податків пропорційно долям балансової вартості майна, отриманого ними в процесі реорганізації згідно з розподільним балансом.

Якщо одна або більше новоство-рених осіб не є платниками податків, відносно яких виникли грошові зобов'язання або борг реорганізованого платника податків, то вказані грошові зобов'язання або податковий борг повністю розподіляються між особами, які є платниками податків, пропорційно долям отриманого ними майна, без урахування майна, наданого особам, які не є платниками таких податків.

Якщо реорганізація платника податків проводиться виділенням з його складу іншого платника податків або внесенням частини майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, що реорганізується, то це не спричиняє за собою розподілу грошових зобов'язань, податкового боргу або встановлення солідарної відповідальності за порушення податкового законодавства між таким платником податків і особами, створеними в процесі його реорганізації.

Рішення про застосування солідарної або розподільної відповідальності за порушення податкового законодавства може бути прийняте органом ДПС, у випадку якщо майно платника податків, що реорганізується знаходиться в податковій запоруці на момент ухвалення рішення про таку реорганізацію.

Згідно з п. 98.7 ст.98 гл. 9 розд. II ПК України реорганізація платника податків не змінює терміни погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платниками податків, створеними в результаті такої реорганізації.

Якщо платник податків, що реорганізується має суми надмірно сплачених грошових зобов'язань, то такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків.

Списання податкового боргу

Списанню підлягає безнадійний податковий борг, який може включати, окрім податкового зобов'язання, штрафи та пеню (п. 101.1 ст. 100 гл. 9 розд. II ПК України).

Податковий борг юридичної особи, згідно з п.101.2 ст. 101 гл. 9 розд. II ПК України, визнається безнадійним у чотирьох випадках:

а) якщо майна підприємства, визнаного банкротом, не вистачило для погашення боргу;

б) якщо закінчився встановлений ПК України термін давності, що становить, згідно зі ст. 102 гл. 9 розд. II ПК України, 1095 днів;

в) якщо податковий борг виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

г) якщо державна реєстрація платника відміняється на підставі рішення суду і здійснюється запис про виключення юридичної особи з Державного реєстру.

Визнання податкового боргу безнадійним у зв'язку з недостатністю майна підприємства-банкрута не викликає питань і легко реалізується на практиці.

Відносно закінчення терміну давності (1095 днів) питань більше. При цьому головне питання полягає в тому, чому податковий керівник не зміг впродовж відповідного терміну організувати продаж майна, яке при виникненні податкового боргу було взяте (повинно було бути взято) в податкову запоруку.

В зв'язку з цим, дія аналогічної норми в попередньому ПК України законодавстві неодноразово призупинялося. Діюча редакція ПК України не дає відповіді на це питання, у зв'язку з чим застосування цієї норми на практиці буде досить складним.

Термін давності обчислюється з дня, що йде за останнім днем граничного терміну сплати грошових зобов'язань, а для фінансових санкцій, за порушення термінів подання декларації - з дня, що йде за останнім днем подання декларації (п. 102.1. ст. 102 гл. 9 розд. II ПК України). Відлік цього терміну призупиняється на період, впродовж якого фізична особа - платник податку перебуває за кордоном, але не більше ніж на 183 дні або на період, впродовж якого контролюючому органу судом заборонено проводити перевірку (п. 102.3 ст. 102 гл. 9 розд. II ПК України). При поданні уточнюючого розрахунку до декларації відлік терміну давності починається з дня подання уточнюючого розрахунку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією впродовж 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку (абзац 2 п. 102.1 ст. 102 гл. 9 розд. II ПК України).

У випадку якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення терміну давності, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою в самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий впродовж наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, то терміни стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Не менш складно буде застосувати на практиці норму про списання податкового боргу, що виник через форс-мажорні обставини, тобто не з вини платника. До форс-мажорних обставин прийнято відносити стихійні лиха, війни, загрози війни, терористичні акти, блокади, революції, змови, повстання, масові безлади, громадські демонстрації, блискавки, пожежі, бурі, повені, землетруси, снігові замети (завали), вибухи, ожеледь та ін. Вичерпного переліку таких обставин немає. Факт наявності обставин непереборної сили повинен підтверджуватися державним органом.

Обставини непереборної сили можуть перешкоджати погашенню податкового боргу, якщо призводять до руйнування, знищення майна боржника або перешкоджають роботі банківських установ. В зв'язку з цим постає питання: чи може фінансова криза бути визнаною форс-мажорною обставиною?

Якщо зв'язок між цією обставиною і неможливістю погасити податковий борг буде визнаний, то такий борг буде визнаний безнадійним. При цьому, за змістом п. 101.2 ст. 101 гл. 9 розд. II ПК України, визнання боргу безнадійним повинен робити податковий орган, відповідальний за його стягнення. Це робить перспективу застосування аналізованої норми маловірогідною. У законодавстві попередньому ПК України така норма була, проте її дію неодноразово призупиняли, а потім і зовсім виключили із Закону N 2181.

Норма про визнання податкового боргу безнадійним внаслідок виключення платника за рішенням суду з Держреєстру замінила норму, що діяла раніше, про визнання податкового боргу безнадійним внаслідок визнання юридичної особи «фіктивною». Можна припустити, що така норма застосовуватиметься на практиці.

Для фізичних осіб, окрім вищепе-релічених причин визнання боргу безнадійним, пп. 101.2.2 п. 101.2 ст. 101 гл. 9 розд. II ПК України встановлені й інші причини.

Стягнення податкового боргу в міжнародних відносинах

Міжнародними договорами про усунення подвійного оподаткування може бути передбачена взаємна допомога щодо стягнення податкового боргу з доходів, які є предметом відповідного міжнародного договору. До доходів, оподаткування яких регулюється такими договорами, зазвичай відносяться так звані пасивні доходи: дивіденди, відсотки, роялті.

Відповідно до пп. 14.1.154 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України податковий борг в міжнародних правовідносинах- це грошове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій, пені при їх наявності та витрат, пов'язаних з його стягненням, не сплачене у встановлений термін, таке, що є на підставі відповідного документу іноземної держави предметом стягнення, яке може бути обернене відповідно до міжнародного договору України.

Таким документом є документ іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах. Документ іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах, - це рішення компетентного органу іноземної держави про нарахування податкового боргу до бюджету такої держави, яка за запитом вказаного компетентного органу відповідно до міжнародного договору України підлягає виконанню на території України (пп. 14.1.53 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України).

Оскільки резиденти України, які являються у разі виплати таких доходів податковими агентами, самостійно застосовують звільнення від податку або зменшення ставки податку (п. 103.2 ст. 103 гл. 9 розд. II ПК України), може статися, що податковим агентом буде утримана більша сума, ніж та, яка передбачена Міжнародним договором.

Можливі також випадки, коли особа, зареєстрована в Україні платником податку, є також платником податку в країні, з якою Україна уклала договір про усунення подвійного оподаткування. Йдеться головним чином про представництва нерезидента.

Податковий борг в міжнародних правовідносинах перераховується в гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, визначеним Національним банком України надень направлення такому платнику податків податкового повідомлення.

Податкове повідомлення в міжнародних правовідносинах - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену документом іноземної держави, за яким здійснюється погашення такої суми грошового зобов'язання відповідно до Міжнародного договору України (пп. 14.1.158 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України).

Платник податків, який вважає, що податковий борг в міжнародних правовідносинах, визначений контролюючим органом на підставі документу іноземної держави, не відповідає дійсності, має право впродовж 10 календарних днів, що йдуть заднем отримання податкового повідомлення, подати через контролюючий орган компетентному органу іноземної держави скаргу про перегляд такого рішення.

Орган ДПС самостійно перераховує в гривні суму податкового боргу в міжнародних правовідносинах і стягує суми податкового боргу платника податків не пізніше за строк у 1095 днів, що йдуть за останнім днем граничного терміну сплати податку і збору в іноземній державі, вказаного в документі компетентного органу іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах.

На суму податкового'боргу в міжнародних правовідносинах при виконанні документу іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах, пеня не нараховується і штрафні санкції не накладаються.

Список використаних документів

ПК України - Податковий кодекс України

Закон N 2181 - Закон України від 21.12.2000 р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (втратив чинність)

Закон про оцінку майна - Закон України від 12.07.2001 р. N 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав і про професійну оцінну діяльність в Україні»

Закон про ЦП - Закон України від 23.02.2006 р. N 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок»

Порядок N 1244- Порядок стягнення готівки, що належить платнику податків, в рахунок погашення його податкового боргу, затверджений Постановою КМУ від 29.12.2010 р. N 1244

Порядок N 1040- Порядок використання додаткових джерел погашення податкового боргу, затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. N 1040

“Консультант бухгалтера” N 24 (616) 13 червня 2011 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)