КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Департамент податку на прибуток та інших
податків і зборів (обов'язкових платежів)
Оподаткування прибутку підприємств
Основним документом, який регулює відносини оренди державного та комунального майна, є Закон № 2269-ХІІ.
Положеннями цього Закону може регулюватися оренда майна інших форм власності, якщо інше не передбачено законодавством і договором оренди.
У ст. 4 Закону № 2269-ХІІ зазначено, що оренда майна інших форм власності регулюється положеннями цього Закону, якщо орендарями є державні підприємства.
Підприємства можуть виступати орендодавцями державного та комунального майна згідно з вимогами ст. 5 Закону № 2269-ХІІ лише щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 м2 на одне підприємство, а з дозволу Фонду держмайна України або органів, уповноважених Верховною Радою АР Крим та органами місцевого самоврядування, - управляти майном щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) і нерухомим майном, площа яких перевищує 200 м2.
Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації. Так, у ст. 19 Закону № 2269-ХІІ зазначено, що за користування об'єктом оренди орендар вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати 10% вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою № 786, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна.
ПИТАННЯ 1. Підприємство виплатило акціонерам дивіденди, а згодом відобразило авансовий внесок у рядку 20 “Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів” декларації з податку на прибуток і перерахувало його до бюджету у термін, установлений для сплати податку на прибуток за 2008 р. Чи застосовуються до підприємства в даному випадку штрафні санкції згідно з пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III ?
ПИТАННЯ 2. Підприємство є відкритим акціонерним товариством з приватною формою власності. Водночас 100% акцій належать державі в особі міністерства. Підприємство має намір укласти договір оренди, відповідно до якого в оренду буде передано нежитлове приміщення, що входить до його статутного фонду. Орендарем за цим договором є бюджетна організація. При цьому на взаємних засадах орендар надає послуги з капітального ремонту цього приміщення. Чи має право підприємство застосувати Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затверджену постановою № 786, а саме: встановити орендну плату - 1 грн. з ПДВ за рік за 500 м2 ?
ПИТАННЯ 3. Чи включаються витрати на мийку, хімчистку салону автомобіля, що використовувався на підприємстві, до складу валових витрат ?
ПИТАННЯ 4. Підприємство будує об'єкти з метою подальшого продажу. Будівельно-монтажні роботи виконує підрядна організація, при цьому використовує власні матеріали. В якому порядку підприємству необхідно проводити коригування приросту (убутку) запасів у незавершеному виробництві?
ПИТАННЯ 5. Яку адміністративну відповідальність передбачено для платників податку у разі несвоєчасної сплати податку на прибуток ?
ВІДПОВІДЬ 1. Платники податку - емітенти корпоративних прав, які приймають рішення про виплату дивідендів, відповідно до пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР зобов'язані нараховувати та вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст. 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів і відображається у рядку 20 декларації, затвердженої наказом № 143, та рядку 13.7 додатка К6 до неї.
Тобто нарахування та сплата авансового внеску здійснюються відповідно до положень Закону № 334/94-ВР до подання декларації, і заповнення рядка 20 “Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних' до них платежів” декларації не є підставою для нарахування та сплати цього авансового внеску.
Підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III передбачено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.
Таким чином, до підприємства, що не сплатило авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів, хоч і відобразило зазначену суму у рядку 20 декларації, застосовується штрафна санкція відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III.
ВІДПОВІДЬ 2. Пунктом 10 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою № 786, встановлено розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок держбюджету, державними та комунальними телерадіоорганізаціями, редакціями державних і комунальних періодичних видань і періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємствами зв'язку, що їх розповсюджують, а також інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування - 1 грн.
Орендна плата у вищезазначеному розмірі не застосовується у разі оренди нерухомого майна для розміщення засобів масової інформації:
рекламного та еротичного характеру;
заснованих в Україні міжнародними організаціями або за участю юридичних чи фізичних осіб інших держав, осіб без громадянства;
в яких понад 50% загального обсягу випуску становлять матеріали зарубіжних засобів масової інформації;
заснованих за участю юридичних або фізичних осіб, до сфери діяльності яких належить виробництво та постачання паперу, поліграфічного обладнання, технічних засобів мовлення.
Зазначену Методику розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпо-ратизації).
Згідно з нормами ст. 287 Господарського кодексу, положеннями якого регулюються відносини щодо оренди майна у сфері господарювання, орендодавцями щодо державного та комунального майна можуть виступати:
Фонд держмайна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів і нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;
органи, уповноважені Верховною Радою АР Крим або місцевими радами управляти майном, яке належить, відповідно, АР Крим або є у комунальній власності;
державні (комунальні) підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених у п. 2 цієї статті, також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів і нерухомого майна.
Статтею 63 Господарського кодексу залежно від форм власності, передбачених законом, визначено такі види підприємств, які можуть діяти в Україні:
приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
державне підприємство, що діє на основі державної власності;
підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.
Державним класифікатором організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженим наказом № 97, до державної власності в Україні віднесено загальнодержавну (республіканську) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність).
До загальнодержавної (республіканської) власності належать: земля; майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Держприкор-донслужби України; оборонні об'єкти; Єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток. У загальнодержавній (республіканській) власності може перебувати також інше майно, передане у власність України іншими державами, а також юридичними особами і громадянами.
Об'єктами права комунальної власності є: майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації,-вклю-чаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.
У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.
Водночас в даному випадку йдеться про акціонерне товариство, що належить до господарських товариств, які створюються юридичними особами та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна та участі у підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане у результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.
Оскільки в даному випадку орендодавцем виступає не державне підприємство, утворене на основі державної власності, а акціонерне товариство з приватною формою власності, і, відповідно, об'єктом оренди є недержавне майно, то застосування положень Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою № 786, є безпідставним.
Крім того, зазначена операція оренди, з огляду на те, що орендар на взаємних засадах надає послуги з капітального ремонту орендованого ним приміщення, належить до операцій особливого виду.
Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону № 334/94-ВР доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижче за звичайні ціни.
Отже, при укладанні акціонерним товариством договору оренди приміщення з бюджетною організацією, що надає на взаємних засадах послуги з ремонту цього приміщення, орендна плата встановлюється виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижче за звичайні ціни.
ВІДПОВІДЬ 3. Підтримування автомобіля у технічно справному стані та належному зовнішньому вигляді є одним із завдань технічного обслуговування, порядок проведення якого визначає Положення № 102.
Відповідно до п. 3.1 цього Положення система технічного обслуговування та ремонту дорожньо-транспортного засобу передбачає:
підготовку до продажу;
технічне обслуговування у період обкатки;
щоденне обслуговування;
перше технічне обслуговування (ТО-1);
друге технічне обслуговування (ТО-2);
сезонне технічне обслуговування;
поточний ремонт;
капітальний ремонт;
технічне обслуговування під час консервації дорожньо-транспортного засобу;
технічне обслуговування та ремонт дорожньо-транспортного засобу на лінії.
У п. 1.3 Положення № 102 зазначено, що під підготовкою до продажу слід розуміти комплекс операцій чи операцію щодо виявлення та усунення усіх несправностей, які виникли в процесі транспортування, зберігання дорожньо-транспортного засобу та підготовки його до використання. Підготовка до продажу здійснюється торговельною організацією з метою введення дорожньо-транспортного засобу в експлуатацію. Вона виконується на спеціалізованих пунктах чи підприємствах, які реалізують продукцію та здійснюють фірмове обслуговування. У разі відсутності сервісного обслуговування підготовку дорожньо-транспортного засобу до експлуатації здійснює покупець. Перелік та обсяг робіт з підготовки до продажу встановлюється виробником і наводиться у сервісній документації дорожньо-транспортного засобу. Згідно з вимогами п. 3.3 цього Положення підготовка до продажу обов'язково має включати такі роботи, як зняття з консервації, очищення, регулювання, заправлення, змащування, кріплення, а також перевірку комплектності та працездатності.
У п. 3.5 Положення № 102 поряд з роботами зі щоденного обслуговування передбачено виконання прибирально-мийних робіт за потребою, але обов'язково перед технічним обслуговуванням чи ремонтом.
Враховуючи зазначене, витрати на проведення передпродажних та прибирально-мийних робіт автомобіля, що входить до складу основних фондів підприємства, не є витратами на проведення ремонту і включаються до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.
ВІДПОВІДЬ 4. Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) й охороною праці.
При цьому п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі -запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Відповідно до п. 4 ПБО 9, запаси - це активи, які:
утримуються для подальшого продажу за умови звичайної господарської діяльності;
перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.
У разі якщо підприємство будує будівлю (споруду) з метою подальшого продажу, то така будівля кваліфікується як товар. У цьому випадку витрати платника податку на придбання матеріалів належать до складу валових витрат, і розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів проводиться відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.
Якщо платник податку здійснює будівництво з метою продажу і при цьому залучає до виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядні організації, то вартість виконаних робіт, в тому числі субпідрядними організаціями, належить до валових витрат такого платника відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР і не підлягає коригуванню згідно з нормами п. 5.9 ст. 5 цього Закону.
При цьому якщо субпідрядні організації здійснюють поставки товарно-матеріальних цінностей або надають послуги з будівництва, результатом яких є оприбуткування товару, то підприємство-забудовник здійснює коригування приросту (убутку) таких запасів відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.
Вартість запасів у незавершеному виробництві, які були безпосередньо придбані платником податків, підлягає відображенню у податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР на загальних підставах.
ВІДПОВІДЬ 5. Однією з функцій органів ДПС згідно із Законом № 509-ХІІ є контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами. Органи ДПС уповноважено складати протоколи про адміністративні правопорушення, направляти до районних (міських) судів для розгляду та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 163-2 КпАП установлено, що неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, що вчинено особою, яку протягом ройу було піддано адміністративному стягненню за те саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Строки накладення адміністративного стягнення визначено ст. 38 КпАП. Так, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 221 КпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 163-2 цього Кодексу, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Отже, термін розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачений ст. 163-2 КпАП, продовжено до трьох місяців.
Перелік використаних нормативних документів:
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Господарський кодекс)
Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х (зі змінами та доповненнями, за текстом - КпАП)
Закон України № 334/94-ВР від 28.12.94 р. “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями)
Закон України № 509-ХІІ від 04.12.90 р. “Про державну податкову службу в Україні” (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 2181-III від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 2269-ХІІ від 10.04.92 р. “Про оренду державного та комунального майна” (назва в редакції Закону України від 23.12.97 р. № 768/97-ВВ зі змінами та доповненнями)
Постанова Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.95 р. “Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна” (зі змінами та доповненнями)
Наказ № 97 Держспоживстандарту України від 28.05.2004 р. “Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів” (зі змінами та доповненнями)
Наказ № 102 Мінтрансу України від 30.03.98 р. “Про затвердження Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту” (зареєстровано в Мін'юсті України 28.04.98 р. за № 268/2708, за текстом - Положення № 102)
Наказ № 143 ДПА України від 29.03.2003 р. “Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання” (зареєстровано в Мін'юсті України 08.04.2003 р. за № 271/7592, зі змінами та доповненнями, за текстом - декларація)
Наказ № 246 Мінфіну України від 20.10.99 р. “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку” (зареєстровано в Мін'юсті України 02.11.99 р. за № 751/4044, за текстом - ПБО 9)
Ганна ЧЕРНИШОВА,
оглядач “Вісника”,
за сприяння:
Олексія
ЗАДОРОЖНОГО,
заступника директора
Департаменту,
та Валентина
ЗАВГОРОДНЄВА,
заступника директора
Департаменту -
начальника відділу
адміністрування
податку на прибуток
та податкових платежів
“Вісник податкової служби України” № 35 вересень2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)