Нюанси автотранспорту в питаннях і відповідях

ПИТАННЯ 1. Куди у податковому обліку підприємству треба відносити витрати на сигналізацію, встановлену на раніше придбаний автомобіль - на первісну вартість об'єкта чи на поліпшення основних фондів?

2. У якому випадку водіям можуть бути встановлені надбавки і додаткові відпустки за ненормований робочий день?

3. Чи може громадянин надавати в оренду юридичній особі транспортний засіб, по якому ще виплачується кредит?

4. За який період підприємство повинно нарахувати та сплатити податок з власників транспортних засобів, якщо транспортний засіб придбаний і зареєстрований в ДАІ у вересні 2008 р.?

5. Підприємство має філію. Куди необхідно подавати Розрахунок і сплачувати податок з власників транспортних засобів, якщо автомобілі:

-перебувають на балансі філії і зареєстровані в органах ДАІ за його місцезнаходженням;

-зареєстровані за місцезнаходженням підприємства і передані філії, яка знаходиться в іншому місті?

6. Хто повинен сплачувати податок з власників транспортних засобів за автомобіль, переданий у фінансовий лізинг: його лізингодавець (власник) чи лізингоодержувач?

7. Чи необхідно сплачувати податок з власників транспортних засобів за придбаний автомобіль, що числиться на балансі підприємства як товар, якщо він зареєстрований у ДАІ?

8. Чи є об'єктом оподаткування (податкомз власників транспортних засобів) автогрейдер?

9. Чи відносяться автомобілі-сміттєвози до автомобілів спеціального призначення?

10. Законом про податок з власників транспортних засобів ставки податку визначені диференційовано - залежно від строку експлуатації транспортного засобу, а також для нових транспортних засобів. Який транспорт підпадає під визначення “новий”?

11. Автомобиль, що числиться на балансі підприємства, протягом півроку не експлуатувався, чи треба подавати збір за забруднення навколишнього середовища з прочерками?

12. Які податкові наслідки виникають у підприємства у разі викрадення автомобіля?

ВІДПОВІДЬ 1. Згідно пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону про оподаткування прибутку основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним і моральним зносом.

У податковому обліку автомобіль, згідно з пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону про оподаткування прибутку, відноситься до групи 2 основних фондів. У разі здійснення витрат на придбання основних фондів цієї групи, її балансова вартість збільшується на суму вартості такого придбання. У разі коли автомобіль був придбаний з вже встановленою сигналізацією, то витрати на таку сигналізацію повинні бути включені до вартості його придбання (автомобіль із сигналізацією). При цьому балансова вартість групи 2 основних фондів у податковому обліку збільшується на загальну вартість такого придбання.

У ситуації, що розглядається, спочатку був придбаний автомобіль, а потім він був дообладнаний охоронною сигналізацією. Як бути в цьому випадку? Закон про оподаткування прибутку не містить визначення і вичерпного переліку витрат, що відносяться до витрат на поліпшення основних засобів. Однак опис цього поняття наведений в Наказі № 444, згідно з яким поліпшення об'єкта основних засобів - це витрати, пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнання, реконструкцією тощо об'єкта основних засобів, внаслідок чого збільшуються майбутні економічні вигоди, первісне очікувані від його використання. Встановлення сигналізації є дообладнанням автомобіля, внаслідок якого збільшуються майбутні економічні вигоди від його експлуатації, а саме - зменшується ризик викрадення тощо. Отже, витрати на її придбання та встановлення необхідно розглядати як витрати на поліпшення об'єкта основних фондів. Зазначені витрати, згідно з пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону про оподаткування прибутку, підлягають амортизації.

Разом з тим, платники податку на прибуток мають право протягом звітного періоду включити до складу валових витрат будь-які витрати на поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації.

Зазначені витрати, при цьому, не повинні перевищувати 10% сукупної балансової вартості всіх груг основних фондів станом на початок такого звітного періоду, згідно з пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону про оподаткування прибутку.

Витрати на поліпшення основних фондів, що перевищують 10-відсотковий ліміт, розподіля ються пропорційно сумі витрат фактично понесених платником податку на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 або окремих об'єктів основних фондів групи 1 Розподілена сума збільшує балансову вартість основних фондів відповідних груп або окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом нг початок розрахункового кварталу.

Таким чином, підприємство мас право включити до складу валових витрат поточного податкового періоду вартість придбання та установки сигналізації в межах 10-відсоткового ліміту. Суму перевищення цього ліміту треба розподілити між групами основних фондів у вищезазначеному порядку і амортизувати у складі таких груп.

2. Робочий час і час відпочинку водіїв регулюється Положенням № 18. Дія цього документа поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, де працюють за трудовим договором (контрактом) водії, а також на фізичних осіб - підприємців. При цьому Положення № 18 поширюється незалежно від того, чи надають вони послуги з перевезення пасажирів і вантажів автотранспортом чи забезпечують перевезення для власних виробничих потреб.

Згідно з п. 2.7 зазначеного Положення водіям легкових автомобілів (крім таксі) у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день. Тобто день, що має тривалість більше нормальної тривалості робочого часу.

При цьому така робота не вважається понаднормовою, і за неї не здійснюється додаткова оплата переробленого часу. Кількість годин переробленого часу при такій роботі може визначатися у колективному договорі. У вигляді компенсації водіям з ненормованим робочим днем надається додаткова відпустка.

Згідно з п. 1 Рекомендацій № 7

- ненормований робочий день

- це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу. Міра праці у цьому випадку визначається не лише тривалістю робочого часу, а також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Згідно зі ст. 8 Закону про відпустки як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів.

Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором за кожним видом робіт, професій та посад або трудовим договором. Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на, роботі або на посаді, що надає право на таку відпустку.

Крім права на додаткову відпустку водії легкових автомобілів (крім таксі), автотранспортних засобів, експедицій та розвідувальних партій мають право отримувати також доплату за ненормований робочий день, за умови, що це передбачено законодавством.

Згідно з чинним законодавством право на таку доплату на цей час мають:

- водії автомобілів (службових, експедицій і пошукових партій), зайняті у нафтопереробній промисловості, відповідно до Галузевої угоди від 30.01.2007р. (до 25% тарифної ставки (окладу) за відпрацьований час);

- водії, що працюють у Національній радіокомпанії, згідно з наказом Мінпраці України від 22.09.2006 р. № 348 (25% встамовленої тарифної ставки за відпрацьований час);

- водії - працівники Державної пошуково-рятувальної служби на водних об'єктах, згідно з наказом МНС України від 19.08.2002 р. № 209 (25% встановленої тарифної ставки за відпрацьований час);

- водії - співробітники з числа рядового і молодшого командного складу кримінально-виправної системи, згідно з наказом Держдепартаменту України з питань виконання покарань від 18.10.2004 р. № 203 (10% встановленої тарифної ставки за відпрацьований час).

3. При покупці транспортного засобу в кредит громадянин укладає з банком одночасно два договори:

- договір на отримання цільового кредиту;

- договір застави на автомобіль.

У договорі застави визначаються права та обов'язки сторін, у тому числі й з передачі автомобіля у користування. Згідно з ч. 2 ст. 586 ЦК України заставник має право передавати предмет застави у користування іншим особам лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, передача автомобіля в оренду без попереднього узгодження з банком можлива лише в тому випадку, якщо така свобода дій прямо передбачена у договорі застави. Інакше громадянину для надання в оренду транспортного засобу слід отримати попередню письмову згоду заставодержателя (банка).

4. Відповідь на поставлене питання залежатиме від того, чи реєструється придбаний транспортний засіб в Україні вперше чи ні.

Нагадаємо, що перша реєстрація транспортного засобу, згідно зі ст. 3 Закону № 1963, - це реєстрація, що вперше здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу.

Підприємство за транспортний засіб, що вперше реєструється в Україні, зобов'язано перед його реєстрацією сплачувати податок з власників транспортних засобів за весь рік, незалежно від місяця, в якому провадилася така реєстрація. За транспортний засіб, який вже був зареєстрований в Україні, податок сплачується перед його реєстрацією за місяці, що залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому здійснено реєстрацію (перереєстрацію) цього транспортного засобу, згідно зі ст. 5 Закону № 1963.

У ситуації, що розглядається, транспортний засіб був придбаний і зареєстрований у вересні 2008 року, тому підприємство зобов'язано сплатити податок з власників транспортних засобів: за весь рік - якщо цей транспортний засіб вперше реєструється в Україні; за чотири місяці 2008 року (період з вересня по грудень) - якщо цей транспортний засіб раніше вже було .зареєстрований в Україні.

Крім того, як у першому, так і в другому випадку підприємство у 10-денний строк після реєстрації транспортного засобу повинно надати Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів.

5. Податок з власників транспортних засобів за автомобілі сплачується підприємством за місцем їх реєстрації в органах ДАІ. Розрахунок подається до органів податкової служби також за місцем реєстрації транспортного засобу, згідно зі ст.ст. 3, 6 Закону № 1963.

Таким чином, якщо автомобіль зареєстрований у ДАІ за місцем знаходження філії, то підприємство зобов'язано подати Розрахунок по цьому транспортному засобу до органу податкової служби, де така філія перебуває на податковому обліку. У цьому податковому органі відкривається картка особового рахунка підприємства зі сплати податку з власників транспортних засобів, в якій враховується нарахування податку відповідно до Розрахунку і, відповідно, його сплата.

При сплаті податку з власників транспортних засобів за автомобіль, переданий філії, також слід керуватися вищезазначеними нормами. Тобто якщо автомобіль зареєстрований за місцем знаходження підприємства, то подавати Розрахунок і сплачувати податок треба до органу податкової служби, в якому це підприємство перебуває на податковому обліку.

6. За операціями фінансового лізингу лізингодавець передає у користування лізингоодержувачу майно, що підпадає під визначення основного фонду згідно зі ст. 8 Закону про оподаткування прибутку. Крім того, він передає всі ризики та винагороди, пов'язані з правом користування і володіння таким майном (об'єктом лізингу). Однією з умов, за яких лізинг (оренда) вважається фінансовим, є придбання лізингоодержувачем об'єкта лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або у момент його закінчення за ціною, визначеною в такому договорі (пп. 1.18.2 п. 1.18 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку, П(С)БО 14).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону про фінансовий лізинг об'єкт лізингу є власністю лізингодавця. Однак такий об'єкт виключається з його балансу з одночасним визнанням довгострокової дебіторської заборгованості згідно з п. 10 П(С)БО 14.

Разом з тим лізингоодержувач зараховує об'єкт фінансового лізингу на баланс до складу своїх основних фондів із зазначенням в аналітичному обліку даних про належність цих основних фондів до угод за фінансовим лізингом і визначає довгострокову кредиторську заборгованість, тобто зобов'язання за фінансовим лізингом. Отже, у бухгалтерському обліку транспортний засіб, переданий у фінансовий лізинг, враховує не лізингодавець - фактичний власник транспортного засобу, а лізингоодержувач.

Зазначимо, що платниками податку на транспорт є, зокрема, юридичні особи, що мають зареєстровані в Україні, згідно з чинним законодавством, власні транспортні засоби, згідно зі ст. 1 Закону № 1963. У зв'язку з цим,, незважаючи на те, що транспортний засіб, переданий у фінансовий лізинг, не включено до звітних даних лізингодавця про кількість транспортних засобів, податок на нього повинен сплачувати такий лізингодавець, оскільки в органах ДАІ цей транспортний засіб зареєстрований на його ім'я.

7. Транспортний засіб, придбаний підприємством для подальшого продажу, згідно з п. 6 П(С)БО 9, є товаром. Для обліку руху товарів використовується рахунок 28 “Товари”.

Враховувати транспортні засоби як товар і реалізовувати їх як товар мають право лише суб'єкти господарювання, зареєстровані у встановленому порядку в управліннях (відділах) ДАІ за місцем своєї державної реєстрації згідно з Інструкцією № 286.

У своїй діяльності такі суб'єкти господарювання повинні дотримуватися Правил роздрібної торгівлі № 228. Так, згідно з п. 1.6 зазначених Правил, при продажу автомобіля оформляється довідка-раху-нок, що є підставою для подальшої реєстрації даного автомобіля в органах ДАІ його покупцем. Крім того, видається номерний знак “Транзит”, для перегону автомобіля до місця призначення. Бланки таких довідок-рахунків є документами суворої звітності. Вони і зазначені номерні знаки видаються ДАІ.

Якщо підприємство не зареєстроване відповідним чином в органах ДАІ як суб'єкт господарювання, що має право на реалізацію транспортних засобів, то враховувати придбаний автомобіль воно повинно не яктовар, а як основний засіб на субрахунку 105 “Транспортні засоби”.

Такий автомобіль вважається власним транспортним засобом підприємства і підлягає реєстрації в органах ДАІ протягом 10 діб після його придбання, митного оформлення або тимчасового ввезення на територію України, згідно з п. 7 Постанови № 1388. На зареєстровані транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки.

Таким чином, підприємство звільняється від сплати податку з власників транспортних засобів за автомобілі, придбані для продажу, за умови, що воно зареєстровано як суб'єкт господарювання у встановленому порядку в управлінні (відділі) ДАІ. Інакше підприємство зобов'язане враховувати такий автомобіль як власний транспортний засіб, зареєструвати його в ДАІ, подати до податкового органу Розрахунок протягом 10 днів з дати реєстрації і сплатити податок з власників транспортних засобів.

При подальшому продажу даного автомобіля підприємству слід керуватися положенням ст. 5 Закону № 1963.

8. Згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) автогрейдери класифікуються за кодом 8429 і відносяться до групи 84 “Реактори ядерні, котли, машини, апарати і механічні пристрої, їх частини” розділу XVII “Механічне обладнання, машини і механізми, електрообладнання та їх частини, пристрої для запису або відтворення зображення і звуку по телебаченню і частини та пристрої до них”. Тобто вони не відносяться до транспортних засобів, а тому не є об'єктами оподаткування з їх власників.

9. Згідно зі ст. 313 МК України право надавати остаточні висновки про класифікацію товарів, тобто віднесення їх до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД, покладено на Державну митну службу України. Відповідно до роз'яснень, наведених Державною митною службою в Листі № 11/3-3273, сміттєзбиральники, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демпфіруючими та іншими пристроями чи ні, класифікуються за кодом 8704 “Автомобілі вантажні”.

Таким чином, автомобіли-сміттє-вози не відносяться до автомобілів спеціального призначення, оскільки автомобілі спеціального призначення класифікуються за кодом 8705 УКТ ЗЕД.

10. Моторними транспортними засобами, що експлуатувалися, вважаються ті транспортні засоби, на які були або є реєстраційні документи, видані уповноваженими державними органами, утому числі іноземними, що надають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі, згідно з п. 1 Додаткової примітки до групи 87 розділу XVII Закону про митний тариф.

Ураховуючи вищенаведене, новими можна вважати транспортні засоби, на які немає актів державної реєстрації уповноважених органів, що надають право на їх експлуатацію, тобто автомобілі, які раніше ніколи не були зареєстровані в Україні.

11. У разі коли у підприємства лише одне потенційне джерело забруднення - автомобіль, який не експлуатувався з початку року, тоді подавати Розрахунок збору за забруднення не треба. Такий висновок випливає з аргументів, наведених в Інструкції № 162, а саме:

- розрахунок збору до органів податкової інспекції подається лише платниками цього збору;

- платниками збору, у свою чергу, є юридичні та фізичні особи, що забруднюють навколишнє середовище;

- об'єктом для нарахування збору служать фактичні обсяги викидів забруднюючих речовин.

У ситуації, що розглядається, підприємство протягом півріччя не експлуатувало автомобіль і не списувало паливо, тобто фактично не забруднювало навколишнє середовище. У зв'язку з цим у підприємства поки немає й обов'язків нараховувати, сплачувати та звітувати перед податковими органами за “екозбором”.

Однак, якщо підприємство у минулому році було платником зазначеного збору, бажано повідомити податкові органи в письмовому вигляді про припинення подання Розрахунку “екозбору” у поточному році із зазначенням причини.

Якщо підприємство у І кварталі було платником зазначеного збору і подавало відповідний Розрахунок за цей звітний період, то у разі коли підприємство до кінця року не буде експлуатувати автомобіль, списувати паливо, то розрахунки збору за наступні звітні періоди поточного року все одно подавати необхідно, оскільки сума збору обчислюється щокварталу наростаючим підсумком з початку року. Нагадаємо, що за неподання Розрахунку збору за забруднення навколишнього середовища до підприємства буде застосований штраф у розмірі 10 НМДГ (170 грн) за кожний період такого неподання, згідно зі ст. 17 Закону № 2181.

12. При викраденні автомобіля і списанні його з балансу підприємства, а також при отриманні суми страхового відшкодування податкові зобов'язання за ПДВ .не виникають.

Зазначені події не є поставкою, отже, не підпадають під визначення об'єкта оподаткування, згідно з п. 3.1 Закону про ПДВ.

Щодо податку на прибуток, то, згідно з пп. 8.2.2. п. 8.2 ст. 8 Закону про оподаткування прибутку, автомобіль відноситься до 2-ї групи основних фондів.

У разі викрадення автомобіля починають працювати норми пп. 8.4.8 та пп. 8.4.9 п. 8.4 ст. 8 зазначеного Закону, а саме:

- балансова вартість групи 2 основних фондів у періоді, коли був викрадений автомобіль, не зменшується відповідно до абзацу “б” пп. 8.4.8 п. 8.4 ст. 8;

- платник податку зменшує балансову вартість основних фондів групи 2 на суму компенсації за викрадений автомобіль у тому періоді, коли страхова організація компенсує йому втрати відповідно до абзацу “б” пп. 8.4.9 п. 8.4 ст. 8.

Отже, платнику податку на прибуток треба зменшити балансову вартість групи 2 основних фондів у періоді отримання страхового відшкодування. При цьому у підприємства не виникають ні валові витрати, ні валовий дохід.

Список використаних документів

МК України - Митний кодекс України

ЦК України - Цивільний кодекс України

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР

Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”

Закон про фінансовий лізинг - Закон України від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР “Про фінансовий лізинг” у редакції від 11.12.2003 р. № 1381-ІV

Закон про податок з власників транспортних засобів - Закон України від 11.12.1991 р. № 1963-ХІІ “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” у редакції від 06.12.2006 р. № 427-V

Закон про митний тариф - Закон України від 05.04.2001 р. № 2371-ІІІ “Митний тариф України” у редакції від 31.05.2007 р. № 1109-V

Закон про відпустки - Закон України від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР “Про відпустки”

Закон № 2181 - Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

Постанова № 1388 - Постанова КМ від 07.09.1998 р. № 1388 “Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок”

Наказ № 444 - Наказ Держкомстату України від 15.12.2003 р. № 444 “Про затвердження форми одноразового державного статистичного спостереження № 1 - амортизація”

Положення № 18 - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затверджений наказом Мінтрансу України від 17.01.2002 р. № 18

Інструкція № 162 - Інструкція про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджена наказом ДПАУ від 19.07.1999 р. № 162/379

Інструкція № 286 - Інструкція про порядок обліку суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією транспортних засобів, що підлягають реєстрації та обліку в органах внутрішніх справ, і видачі бланків довідок-рахунків, затверджена наказом МВС України від 22.04.1998 р. №286

Рекомендації № 7 - Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці України від 10.10.1997 р. № 7

Правила роздрібної торгівлі № 228 - Правила роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджені наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 31.07.2002 р. № 228

П(С)БО 9 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. № 246

П(С)Б014 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 “Оренда”, затверджене наказом Мінфіну України від 28.07.2000 р. № 181

Лист № 11/3-3273 - Лист Державної митної служби України від 11.04.2000 р. № 11/3-3273 “Щодо класифікації відповідно до Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності окремих видів транспортних засобів”

“Консультант бухгалтера” № 40 (476) 6 жовтня 2008 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)