ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ
20.08.2003 N 13110/7/17-0517

ДПА у м. Києві

Щодо правомірності застосування прогресивної шкали
ставок оподаткування

Державна податкова адміністрація України розглянула ваше звернення з питання правомірності застосування прогресивної шкали ставок оподаткування, встановлених Указом Президента України від 13.09.94 N 519/94, при проведенні перерахунку прибуткового податку з сукупної річної суми доходу, одержаного з різних джерел, і повідомляє.

Постановою Верховної Ради УРСР від 5 липня 1991 року N 1307-XII "Про порядок введення в дію Закону України "Про прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства" (пункт 4) було доручено Кабінету Міністрів (тоді УРСР) до 1 січня 1993 року розробити і подати на розгляд Верховної Ради Української РСР пропозиції про проведення другого етапу реформи прибуткового податку з громадян, яка передбачала б перехід до єдиних принципів оподаткування особистих доходів громадян на основі повного врахування їх сукупної річної суми, витрат на утримання дітей, утриманців та інших соціально виправданих витрат.

Вимоги цієї постанови ( 1307-12 ) були реалізовані у положеннях Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян". Так, у статті 2 Декрету чітко визначено, що об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами в натуральній і грошовій формі (національній або іноземній валюті).

Статтею 1 Декрету ( 13-92 ) платниками (суб'єктами оподаткування) прибуткового податку з громадян (далі - прибутковий податок) в Україні визначені громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

При цьому, Декрет ( 13-92 ) не встановлює окремих підходів до оподаткування доходів громадян у залежності від їх віку, громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального, майнового стану, приналежності до громадянських організацій та політичних партій, опанованої професії, здобутого рівня освіти, а вимагає дотримання єдиного принципу оподаткування доходів громадян на основі обчислення прибуткового податку з їх сукупної річної суми та однакового підходу до всіх платників при оподаткуванні їх доходів через механізм застосування неоподатковуваного мінімуму доходів та диференційованої і прогресивної шкали ставок оподаткування доходів, залежно від їх рівня.

Отже, на суму податкового зобов'язання платника щодо сплати прибуткового податку впливає лише рівень (сума) річного сукупного оподатковуваного доходу та податкова ставка, тобто громадяни, отримуючи однакові доходи мають сплачувати однакові податки.

Зазначене в повній мірі відповідає як Основному Закону України Конституції України ( 888-09 ), так і Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (статті 3, 4, 14), положення якого закріплюють за громадянами обов'язок сплачувати податок з отриманих доходів виходячи, зокрема, з принципу соціальної справедливості - шляхом запровадження економічного обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи.

Визначення сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами у календарному році, та суми податку, який належить сплатити його платнику з річної суми доходу у відповідності до вимог Декрету ( 13-92 ), провадиться тільки:

- підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності у разі виплати ними доходів громадянам за місцем їх основної роботи (стаття 9), тобто там де ведеться трудова книжка;

- податковими органами за місцем проживання громадян - при наявності у громадянина джерела отримання доходів іншого (інших) ніж місце основної роботи (статті 12, 14).

За місцем основної роботи громадян обчислення прибуткового податку з їх сукупного річного оподатковуваного доходу провадиться цими ж підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, що виплачували протягом року доходи громадянам (найманим працівникам), і які володіють повною інформацією про всі виплачені доходи за місцем основної роботи.

Громадянам, які протягом календарного року мали доходи, що не можуть бути віднесені до доходів, одержаних за місцем основної роботи, обчислення прибуткового податку (перерахунок податку) за їх сукупним річним доходом провадять податкові органи за місцем їх проживання на підставі декларації про доходи, що подаються особами після закінчення звітного року (статті 12, 19 Декрету ( 13-92 ). В декларації про доходи вказуються, зокрема, суми доходу отримані за місцем основної роботи, суми доходу, отримані не за місцем основної роботи, доходи від підприємницької діяльності та всі інші доходи. Декларація про доходи є складовим документом для правильного і своєчасного проведення податковими органами перерахунку прибуткового податку з сукупного річного оподатковуваного доходу та визначення реальної суми податкового зобов'язання по цьому податку.

Оподаткування прибутковим податком з громадян доходів громадян, одержуваних ними протягом звітного року за місцем основної роботи, а також податковими органами на підставі декларацій про доходи, одержані громадянами як за місцем основної роботи, так і не за місцем основної роботи здійснюється за ставками прогресивного оподаткування згідно із Указом Президента України від 13 вересня 1994 року N 519/94 (в редакції Указу Президента України від 21 листопада 1995 року N 1082/95, далі по тексту Указ N 519, з урахуванням вимог Указу Президента України від 25.08.96 N 762/96 "Про грошову реформу в Україні".

Цей Указ ( 762/96 ) був виданий як указ з питань економічної реформи у період, коли згідно із статтею 114-5 (підпункт 4-7) Конституції ( 888-09 ) (Основного Закону) України (втратила чинність згідно з Законом від 28.06.96 N 254/96-ВР, Президент України мав право ухвалювати укази з питань економічної реформи, не врегульовані законами України, які мають діяти до прийняття відповідних законів.

Враховуючи вищенаведене, та положення статті 7 Закону України від 25.06.91 N 1251-XII "Про систему оподаткування (в редакції Закону України від 18.02.97 N 77/97-ВР із змінами і доповненнями), згідно з якою ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) не змінюються протягом бюджетного року, Указ N 519 діє на цей час і є обов'язковим для виконання на території України до набуття чинності Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", який прийнятий Верховною Радою України 22 травня 2003 р. за N 889-IV і вводиться в дію з 1 січня 2004 року, за винятком окремих його статей.

Питання правомірності обчислення прибуткового податку з громадян за шкалою ставок прогресивного оподаткування, встановлених Указом N 519, протягом 1999-2000 рр. судова Колегія у цивільних справах Верховного Суду України, розглядаючи неодноразові скарги як приватних нотаріусів так і громадян, які поряд з доходами за місцем основної роботи одержують доходи не за місцем основної роботи, на дії державних податкових органів щодо застосування ними прогресивної шкали ставок при оподаткуванні одержуваних ними доходів у звітному році, проаналізувавши чинні законодавчі та нормативні акти, що регулюють питання оподаткування доходів громадян, признала що у положеннях згаданого Указу закладено принцип річного підходу до оподаткування доходів всіх громадян з постійним місцем проживання в Україні, незалежно від джерела отримання цих доходів, що реалізація принципу рівного підходу до оподаткування доходів всіх громадян полягає у обчисленні прибуткового податку з сукупного річного доходу за ставками прогресивного оподаткування з дотриманням відповідних гарантій (зокрема, виключення неоподатковуваного мінімуму та виключення деяких виплат з переліку оподатковуваних доходів).

Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Указу Президента "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" ( 519-94 ) (справа N 2-17/2002 від 21.03.02), врахувавши позицію з цього питання Верховного Суду України, не знайшов підстав для відкриття за цією справою конституційного впровадження.

Палатою Верховного Суду України розглядалась справа за скаргою громадянина (Назарчук I.Р.), який також як і ви, отримував протягом року доходи не за місцем основної роботи, на неправомірні дії державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва щодо покладання на нього обов'язку сплати прибуткового податку, донарахованого за наслідками річних перерахунків за його сукупним річним оподатковуваним доходом. В обгрунтуванні своїх вимог заявник стверджував, що згідно із Декретом (13-92) (пункт 3 статті 7), прибутковий податок із сум доходу, одержуваного ним не за місцем основної роботи має обчислюватись за ставкою 20 відсотків. 6 лютого 2003 р. Ухвалою Верховного Суду України було відмовлено заявнику у задоволенні скарги.

Заступник голови ДПА України В.Росоловський