ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ
12.08.2002 N 2-421-241/4412
Про деякі питання державної реєстрації суб'єктів
підприємницької діяльності
До Держпідприємництва України надходять численні запити від представництв Держпідприємництва України та органів державної реєстрації стосовно надання роз'яснень з питань державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, які чинним законодавством України чітко не врегульовані.
Крім того, у зв'язку із змінами в чинному законодавстві деякі роз'яснення, надані Держпідприємництвом України та Ліцензійною палатою України, втратили актуальність або увійшли в протиріччя з діючим законодавством. Надсилаємо вам для використання в роботі та доведення до органів державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності роз'яснення з деяких таких питань державної реєстрації.
1. Якою може бути мінімальна кількість засновників товариства з обмеженою відповідальністю?
Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12 ) господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди між юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Згідно із статтею 50 зазначеного Закону ( 1576-12 ) товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Таким чином, виходячи із змісту чинного законодавства, яке регулює порядок створення та діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, у заснуванні такого товариства повинно взяти участь не менше двох засновників.
2. Чи можливо існування протягом року товариства з обмеженою відповідальністю з одним засновником (учасником), у випадку якщо інші засновники (учасники) вийшли з цього товариства та передали останньому частки у статутному фонді?
Згідно із статтею 53 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю після повного внесення ним внеску може бути придбана самим товариством. У цьому разі воно зобов'язане передати її іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі провадяться без урахування частки, придбаної товариством.
Таким чином, законодавством передбачена можливість існування товариства з обмеженою відповідальністю при виході учасників за умови дотримання зазначених умов.
3. Чи потрібно нотаріально посвідчувати підписи фізичних осіб на змінах до установчих документів господарського товариства?
Згідно з пунктом 23 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. N 740 (з наступними змінами і доповненнями) внесення змін (доповнень) оформляються у вигляді окремих додатків або шляхом викладення установчих документів у новій редакції з додержанням вимог, визначених цим Положенням. Згідно з абзацом третім пункту 5 цього Положення, у разі коли власником (власниками) суб'єкта підприємницької діяльності є фізична особа (фізичні особи), її (їх) підпис на установчих документах засвідчується нотаріусом.
Отже, у разі внесення змін та доповнень до установчих документів господарського товариства підписи на цих змінах (доповненнях) засновників товариства - фізичних осіб нотаріально засвідчуються в порядку, встановленому Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 18.06.94 р. N 18/5 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.94 р. під N 152/361).
4. Який порядок прийняття рішень зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю, пов'язаних із примусовим виключенням засновника (учасника) із складу товариства та внесенням змін до установчих документів?
Порядок прийняття рішення зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ), у тому числі і щодо виключення учасника з товариства, встановлений статтями 59, 60, 64 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) в редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про господарські товариства" від 07.03.2002 р. N 3095-III , а саме:
- статтею 59 встановлено, що рішення загальних зборів товариства, зокрема виключення учасника товариства, вважається прийнятим, якщо за нього проголосували учасники, що володіють в сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів;
- в статті 60 встановлено, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що в сукупності володіють більш як 60 відсотками голосів;
- відповідно до статті 64 цього Закону ( 3095-14 ) учасника ТОВ, який систематично не виконує, або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено на основі рішення зборів учасників ТОВ, за яке проголосували учасники, що володіють в сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів.
Враховуючи вищесказане, повідомляємо, що листи Держпідприємництва України від 15.08.2001 р. N 2-222/5080 та від 20.11.2001 р. N 4-422-310/6866 , якими надавались відповідні роз'яснення з цієї проблеми, втрачають силу з 04.04.2002 р., тобто з моменту опублікування та введення в дію зазначеного Закону ( 3095-14 ).
5. Яким чином відбувається голосування та визначення кворуму при прийнятті рішень зборами учасників протягом періоду, коли частка перебуває у власності самого товариства, і як виконуються вимоги ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) під час розгляду питань, які потребують одностайності при голосуванні?
Згідно зі статтею 53 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) в разі придбання товариством частки учасника товариства воно зобов'язане передати її іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року та впродовж цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі провадяться без урахування частки, придбаної товариством. Порядок прийняття рішення зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю регламентується статтею 60 зазначеного Закону (з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про господарські товариства" від 07.03.2002 р. N 3095-111. Однак вимоги статті 53 також підлягають виконанню, оскільки спеціальних виключень чи правил прийняття рішень за таких умов чинним законодавством не встановлено.
6. Який порядок передачі приватного підприємства від одного засновника до іншого?
Статтею 2 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) визначено, що приватне підприємство - це підприємство, засноване на власності фізичної особи.
Відповідно до пп. 23 - 24 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р, N 740 ( 740-98 ), у разі внесення до установчих документів суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб змін, пов'язаних із зміною засновника, органу державної реєстрації для реєстрації змін подається нотаріально засвідчена заява про добровільний вихід, примірник змін до статуту (оформлений у вигляді окремих додатків або викладенням статуту в новій редакції) та інші документи, встановлені зазначеним вище положенням. При цьому, на думку Держпідприємництва, в заяві має бути зазначено про передачу прав і обов'язків засновника приватного підприємства іншій особі.
7. В якому засобі масової інформації слід розміщувати публікацію про ліквідацію підприємства?
Пунктом 2 статті 35 Закону України "Про підприємства в Україні" (887-12) передбачено, що: "Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію підприємства, вміщує в офіційній пресі за місцезнаходженням підприємства публікацію про його ліквідацію...".
Другою частиною статті 20 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12 ) встановлено, що: "Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує інформацію про ліквідацію товариства в одному з офіційних (республіканському і місцевому) органів преси із зазначенням строку подачі заяв кредиторами своїх претензій...".
Зважаючи на вищевикладене, Держпідприємництво України вважає, що ліквідаційна комісія суб'єкта підприємницької діяльності, який зареєстрований у вигляді господарського товариства, повинна публікувати інформацію про його ліквідацію як в одному офіційному республіканському, так і в одному офіційному місцевому друкованих засобах масової інформації.
Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, що зареєстровані в інших організаційно-правових формах, публікують інформацію про свою ліквідацію в одному офіційному друкованому виданні за своїм місцезнаходженням.
8. Чи можуть бути документи для державної реєстрації суб'єкта підприємництва - фізичної особи подані уповноваженою особою?
Частиною третьою статті 8 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) визначається порядок започаткування підприємницької діяльності фізичною особою. Згідно із цією нормою: "Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію".
Як видно із наведеного, вищезазначеним Законом ( 698-12 ) не визначено можливість подання до органу державної реєстрації вказаних вище документів іншою особою, яка має нотаріально посвідчене доручення, в порядку, встановленому главою 4 "Представництво і довіреність" Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ). Однак цим Законом та нині діючим Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності ( 740-98 ) не встановлено і заборони на вчинення таких дій.
9. Який орган виконавчої влади повинен здійснювати державну реєстрацію в містах обласного підпорядкування?
Статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 143 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
У межах території населеного пункту, який має статус міста обласного підпорядкування, повноваження органів виконавчої влади здійснює виконавчий комітет міської ради, який підконтрольний і підзвітний при їх реалізації облдержадміністрації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" ( 586-14 ) місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень здійснюють виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Отже, повноваження райдержадміністрацій поширюються лише на територію, віднесену адміністративно-територіальним поділом до відання такої райдержадміністрації.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) встановлено, що державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.
Таким чином, державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності з місцезнаходженням на території міст обласного підпорядкування здійснюється у виконавчому комітеті міської ради.
10. Яким чином відбувається створення та ліквідація філіалів, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів?
Законом України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (стаття 8) встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття зазначених підрозділів не потребує їх державної реєстрації.
Пунктом 18 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. N 740 зазначено, що суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний повідомити про створення та ліквідацію зазначених підрозділів за місцем своєї державної реєстрації шляхом внесення відповідних додаткових відомостей до реєстраційної картки суб'єкта підприємницької діяльності.
Орган державної реєстрації зобов'язаний у 10-денний термін подати відомості щодо створення та ліквідації зазначених підрозділів відповідному органу державної статистики та органу державної податкової служби за місцезнаходженням цих підрозділів (додаток 8 до цього Положення ( 740-98).
Тобто інформація про створення та ліквідацію таких підрозділів носить повідомний характер.
11. Який порядок скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи у разі її смерті?
Пакет документів, який подається до органу державної реєстрації для скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи передбачається пунктом 36 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності ( 740-98), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року.
У разі смерті суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи або рішення суду про визнання її померлою крім документів, передбачених пунктом 36 зазначеного вище Положення ( 740-98 ), до органу державної реєстрації подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи, або відповідна довідка органу реєстрації актів громадського стану, або нотаріально засвідчена копія рішення суду про визнання суб'єкта господарювання померлим. Замість особистої заяви підприємця-громадянина подається заява особи, яка звернулася до органу державної реєстрації.
Додатково повідомляємо, що зазначене вище питання передбачається врегулювати нормативно-правовими актами, які розробляються зараз Держпідприємництвом України.
Також звертаємо вашу увагу, що роз'яснення, надані Ліцензійною палатою України листами від 07.05.99 р. N 3-322-141/1034, від 18.10.99 р. N 2-32/2097, від 17.08.2000 р. N 40-412-109/59 та Держпідприємництвом України листами від 05.07.2000 р. N 1-223/2106, від 17.08.2000 р. N 40-412-109/59, від 13.04.2001 р. N 4-421-94/2531, від 18.01.2002 р. N 3-312/292, а також роз'яснення з цих питань в Посібнику по проведенню державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності (перша та друга редакції) втратили чинність.
Т.в.о. голови В.Загородній
"Податки та бухгалтерський облік"
N 83, 17.10.2002 р.