ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН

(Закон втратив чинність на підставі Закону
N 3614-VI від 7 липня 2011 року)

Про державний внутрішній борг України

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 41, ст.598 )

( Вводиться в дію Постановою ВР
N 2605-XII від 16.09.92, ВВР, 1992, N 41, ст.599 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1746-III від 18.05.2000, ВВР, 2000, N 35, ст.282
N 2905-III від 20.12.2001 )

Стаття 1.
Поняття державного внутрішнього боргу України

Державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання Уряду України у грошовій формі.

Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

Стаття 2.
Склад державного внутрішнього боргу України

До складу державного внутрішнього боргу України входять позичання Уряду України і позичання, здійснені при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.

Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що знову виникає по боргових зобов'язаннях Уряду України.

Стаття 3.
Боргові зобов'язання Уряду України

До боргових зобов'язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним кредити.

До складу боргових зобов'язань Уряду України включається також частина боргових зобов'язань Уряду колишнього Союзу РСР, прийнята на себе Україною.

Стаття 4.
Види і форми державного внутрішнього боргу України

Боргові зобов'язання Уряду України можуть мати короткостроковий - до 1 року, середньостроковий - від 1 до 5 років і довгостроковий - 5 і більше років термін.

Боргові зобов'язання Уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних позик і казначейських зобов'язань України.

В окремих випадках можуть бути й інші форми урядових боргових зобов'язань. Характер і умови таких зобов'язань у кожному конкретному випадку визначаються Урядом України за погодженням з Національним банком України.

Стаття 5.
Умови і порядок випуску державних цінних
паперів та регулювання їх обігу

Умови і порядок випуску державних цінних паперів та регулювання їх обігу визначаються відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ).

Стаття 6.
Управління державним внутрішнім боргом України

Управління державним внутрішнім боргом України здійснюється Міністерством фінансів України у порядку, погодженому з Національним банком України.

Розміщення боргових зобов'язань Уряду України та надання гарантій від імені Уряду України провадиться за його дорученням Міністерством фінансів України.

( Дію частини третьої статті 6 зупинено на 2002 рік згідно із Законом N 2905-III від 20.12.2001 ) Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела та строки погашення встановлюються Верховною Радою України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.

Рахункова палата здійснює контроль за утворенням і погашенням державного внутрішнього боргу України. ( Статтю 6 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 1746-III від 18.05.2000 )

Стаття 7.
Обслуговування державного внутрішнього боргу України

Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснюється Міністерством фінансів України через банківську систему України шляхом проведення операцій по розміщенню облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх погашенню і виплаті доходу по них у вигляді процентів та в іншій формі.

Стаття 8.
Фонд обслуговування державного внутрішнього боргу України

Для фінансування витрат по розміщенню, рефінансуванню, виплаті доходу та погашенню боргових зобов'язань Уряду України у складі Державного бюджету України створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу України. До цього фонду зараховуються кошти у розмірі 50 процентів, одержані від приватизації майна державних підприємств.

Стаття 9.
Публікація даних про державний внутрішній борг України

Міністерство фінансів України щорічно публікує в загальнодоступному виданні відомості про стан державного внутрішнього боргу України.

Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 16 вересня 1992 року
N 2604-XII