Реєстрація підприємств: проблеми нововведень

Законом "Про внесення змін до Закону України "Про підприємництво" від 23 грудня 1997 р. ("Урядовий кур'єр" від 29 січня 1998 р.) втретє з моменту прийняття Закону внесені суттєві зміни до статті 8, якою регламентується порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, тобто втретє порядок реєстрації суб'єктів підприємництва суттєво змінено. Законом від 23 грудня 1997 р. Кабінету Міністрів було доручено в місячний термін після набрання чинності цього Закону привести свої рішення у відповідність із законом. Одним із таких рішень і є положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, яке згідно зі ст.8 Закону "Про підприємництво" затверджується саме Кабінетом Міністрів України. Таке Положення затверджене Кабінетом Міністрів лише 25 травня 1998 р., тобто із суттєвим запізненням, воно опубліковане в газеті "Урядовий кур'єр" 2 червня 1998 р. і набере чинності з 3 липня 1998 р. (див. п.12 постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. N 740 "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності").

Новим Положенням певною мірою спрощено порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема з частині скорочення термінів реєстрації як в органах державної реєстрації, так і термінів взяття на облік в податкових органах та терміну одержання дозволу на виготовлення печаток, штампів.

В Положенні міститься ряд не досить чітких положень, тлумачення яких на практиці призведе до ще більшої зарегламентованості процесу державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, ніж той, що існує нині.

Детальний аналіз нововведень в порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності буде можливим лише після приведення нормативних актів податкових органів, органів державної статистики, Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування тощо у відповідність із Положенням від 25 травня 1998 р., а також на підставі вивчення практики його застосування. Тому в даній публікації ми звернемо увагу на найбільш суттєві та не досить чіткі положення, розуміння змісту яких різними суб'єктами може бути різним.

Найважливішими нововведеннями, передбаченими Положенням від 25 травня 1998 р., є; 1) ідентифікаційний код на свідоцтві про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності буде проставлятись безпосередньо органом державної реєстрації, тобто відпадає необхідність після одержання свідоцтва про державну реєстрацію відразу ж йти до органів державної статистики для проходження етапу державної реєстрації - одержання ідентифікаційного коду. Натомість орган державної реєстрації направляє до органу державної статистики інформаційне повідомлення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (додаток 5 до Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності);

2) перелік документів, які подаються до органу державної реєстрації, доповнено протоколом установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом, якщо власників (засновників) створеного суб'єкта підприємництва два і більше. Крім того, якщо нині до органу державної реєстрації подається один оригінал та одна нотаріально завірена копія статуту та установчого договору, то Положенням від 25 травня 1998 р. передбачено, що установчі документи подаються у трьох примірниках, з них два оригінали та одна копія. Документи повинні бути оформлені у встановленому порядку;

3) документи до органу державної реєстрації подаються власником (власниками) чи уповноваженим ним органом (органами) особисто або поштою (рекомендованим листом). Це положення потребує деякого уточнення. Буквальне його тлумачення означає, що при поданні документів безпосередньо (особисто) до органу державної реєстрації повинні з'явитись усі власники чи уповноважені ними органи. Як бути у випадках, коли власників (уповноважених ними органів) значна кількість і частина з них або всі є юридичними особами? Яка посадова особа власника - юридичної особи повинна з'являтись до органу державної реєстрації для подання документів? Чи буде збережена практика подання документів до органу державної реєстрації за довіреністю, зокрема одним представником від усіх власників чи уповноваженою ними особою? Як буде підтверджуватись місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності при поданні документів до органу державної реєстрації поштою (рекомендованим листом);

4) пунктом 12 Положення передбачено, що заявнику видається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію з трьома його копіями, а також оригінал та копія поданих ним установчих документів з відміткою органу державної реєстрації. Кому саме можуть видаватись ці документи? Для одержання документів повинні з'явитись всі власники (уповноважені ними органи), чи лише один із них, чи призначений ними керівник суб'єкта підприємницької діяльності, чи будь-яка особа за довіреністю?

Відповіді на поставлені запитання дасть практика. Найбільш раціональним, на наш погляд, є вирішення питання про те, ким повинні подаватись і отримуватись установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та їх копії, безпосередньо в установчому договорі чи протоколі установчих зборів. Для цього в названих документах повинно міститись положення про те, кому засновники доручають здійснювати від їх імені необхідні дії по державній реєстрації створеного ними суб'єкта підприємницької діяльності, а в необхідних випадках і видати для цього відповідну довіреність. Проте на вимогу органів державної реєстрації можуть подаватись не лише нотаріально засвідчені установчі документи, але й нотаріально засвідчені підписи засновників на протоколі установчих зборів. На наш погляд, доцільнішим буде посвідчення підписів на протоколі установчих зборів, ніж необхідність особистої явки всіх засновників для подання документів для державної реєстрації та їх одержання;

5) передбачена можливість прискореної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - протягом одного дня. При цьому пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. N 740 "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності" передбачено, що за прискорену (протягом одного дня) державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності сплачується потрійний розмір реєстраційного збору, тобто 357 гривень. Розмір збору за "звичайну" державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб залишився попереднім - 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 119 гривень;

6) пунктом 8 постанови від 25 травня 1998 р. N 740 передбачено, що орган державної реєстрації сплачує заявнику до 20 відсотків реєстраційного збору за кожний прострочений день державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, але не більше розміру внесеної заявником плати за державну реєстрацію. Термін державної реєстрації залишається попереднім - не більше п'яти робочих днів (абз.4 п.10 Положення від 25 травня 1998 р.). При цьому необхідно звернути увагу на те, що Положенням визначено чітко - "протягом не більше п'яти робочих днів".

Підтверджується дата одержання документів органом державної реєстрації шляхом видачі (надіслання) заявникові довідки про надходження документів до органу державної реєстрації, яка підписується представником органу державної реєстрації, відповідальним за прийняття документів, і засвідчується штампом цього органу. Дата надходження документів фіксується в журналі обліку реєстраційних справ. На це варто звернути увагу, особливо щодо визначення дати надходження документів при їх поданні поштою;

7) Положенням від 25 травня 1998 р. не передбачено право органу державної реєстрації відмовити заявнику в державній реєстрації створеного суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи після прийняття від нього передбачених п.3 Положення документів. Згідно з абз.2 п.10 Положення орган державної реєстрації після перевірки наведених у реєстраційній картці відомостей та комплектності пакета документів формує реєстраційну справу суб'єкта підприємницької діяльності і фіксує дату надходження документів у журналі обліку реєстраційних справ та письмово повідомляє про це заявника. За наявності всіх документів, зазначених в п.3 Положення, орган державної реєстрації зобов'язаний протягом п'яти робочих днів внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію (абз.4 п.10 Положення). Отже, якщо документи від заявника прийняті, то не здійснити державної реєстрації у встановлений термін орган державної реєстрації права не має. Проте після надходження документів, зокрема надісланих поштою, у органа державної реєстрації може виникнути потреба "перевірки наведених у реєстраційній картці відомостей", зокрема щодо місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності, дійсності паспортів засновників - фізичних осіб тощо. Термін такої перевірки положенням не визначений, а отже, може бути будь-яким. Дата ж подання заявником установчих документів до органу державної реєстрації чи одержання органом державної реєстрації надісланих поштою документів та дата надходження документів, очевидно, не завжди будуть збігатися, тобто матиме місце різне розуміння змісту цих понять. Органи державної реєстрації, напевно, датою надходження документів будуть вважати фіксацію надходження документів у журналі обліку реєстраційних справ, а тому, наприклад, при поданні документів поштою, у разі, якщо у органів державної реєстрації виникнуть якісь питання щодо достовірності у реєстраційній заяві відомостей, надходження документів в журналі обліку реєстраційних справ реєструватись не буде, а засновники вимушені будуть особисто з'являтись до органу державної реєстрації;

8) пунктом 13 Положення передбачено, що орган державної статистики подає у п'ятиденний термін з дня державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності до органу державної статистики та органу державної податкової служби - копії реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію, до органів Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування - інформаційне повідомлення. Проте це не звільняє зареєстрованого суб'єкта підприємництва від обов'язку стати на облік у відповідних органах, оскільки такий обов'язок передбачений іншими нормативно-правовими актами і його невиконання може тягти адміністративну чи іншу відповідальність. Більш детально про це ми вже писали (див. Андрушко П."Ответственность за уклонение от регистрации или несвоевременную регистрацию созданного предприятия или за несвоевременную регистрацию изменений в учредительных документах" // "Все о бухгалтерском учете" от 3 декабря, 10 декабря, 18 декабря 1997 г.). Зазначений обов'язок збережеться, очевидно, і надалі, оскільки він передбачений законами України, і його відміна може мати місце лише шляхом внесення змін до відповідних законів;

9) Положенням чітко визначені терміни взяття на облік суб'єкта підприємницької діяльності органами державної податкової служби (не більше двох днів) та видачі дозволу на виготовлення печаток і штампів органами внутрішніх справ (не більше п'яти днів). Останнє особливо суттєве, оскільки раніше термін видачі дозволу на виготовлення печаток і штампів визначений не був і, як правило, ця процедура займала 2-4 тижні, а то й більше. При цьому Положенням визначений однозначної перелік доку менті в, які подаються до органу внутрішніх справ для одержання дозволу: копія свідоцтва про державну реєстрацію, два примірники зразків печаток і штампів, які затверджуються власником і додаткового погодження не потребують, а також документ, що підтверджує внесення плати за видачу дозволу. Нині ж, крім зазначених, додаються також витяги зі Статуту суб'єкта підприємництва про те, що він має право на виготовлення печаток і штампів, копії установчих документів (нотаріально завірені), які повертаються разом з дозволом, та оригінал свідоцтва про державну реєстрацію, на звороті якого органом внутрішніх справ ставиться штамп про видачу дозволу на виготовлення печаток і штампів. При цьому органи внутрішніх справ можуть відмовити у видачі дозволу, але у цьому випадку вони зобов'язані дати письмову відмову із зазначенням причин, які обумовлюються законодавством України.

10) пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. N 740 "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності" ("Урядовий кур'єр". - 1998. - 2 червня) на суб'єктів підприємницької діяльності, державна реєстрація яких проведена до 29 квітня 1994 р. і які не мають свідоцтва про державну реєстрацію, а також тих, що одержали такі свідоцтва до 29 квітня 1994 р., покладено обов'язок втретє одержати (обміняти) свідоцтва в органі державної реєстрації, в якому вони перебувають на обліку, до 1 липня 1998 р. При цьому в частині 3 пункту 9 постанови передбачено: "Встановити, що з 1 липня 1998 р. органами державної податкової служби та органами державної статистики не приймаються квартальні звіти від суб'єктів підприємницької діяльності, що не одержали (не обміняли) свідоцтва про державну реєстрацію згідно з цим пунктом). Аналіз двох попередніх постанов Кабінету Міністрів від 3 квітня 1996 р. N 406 та від 21 серпня 1997 р. N 908, якими на суб'єктів підприємництва - юридичних осіб вже покладався обов'язок одержання (заміни) свідоцтв про державну реєстрацію нового зразка в контексті правових наслідків невиконання покладеного обов'язку у визначені постановами терміни (відповідно до 1 вересня 1996 р. та до 1 січня 1998 р.), та відповідності чинному законодавству зазначених переписів нами вже давався (див. Андрушко П. Создание, деятельность, реорганизация й ликвидация субьектов предпринимательской деятельности юридических лиц; законодательство и практика // "Все о бухгалтерском учете" - 1997 г. - 29 октября; 5 ноября). Тоді ж було висловлено і передбачення, що Кабінетом Міністрів може бути прийняте рішення, яким податковим органам і банківським установам буде заборонено приймати бухгалтерські звіти чи здійснювати перерахування коштів від суб'єктів підприємництва - юридичних осіб, які не одержать (обміняють) свідоцтва про державну реєстрацію нового зразка. Передбачення справдилося наполовину: зазначений обов'язок покладено на податкові органи і органи державної статистики.

Згідно з підпунктом 11 пункту 11 статті 11 Закону "Про державну податкову службу в Україні" податкові органи мають право накладати адміністративні штрафи в розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на керівників та інших посадових осіб підприємств. установ, організацій, винних у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за невстановленою формою бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів. Чи будуть застосовуватися зазначені штрафи до посадових осіб суб'єктів підприємництва - юридичних осіб. від яких органи державної податкової служби не будуть приймати квартальні звіти відповідно до п.9 постанови Кабінету Міністрів від 25 травня 1998 р. N 740? Це питання можна сформулювати й іншими словами: чи можуть і чи будуть визнаватися винними у неподанні (несвоєчасному поданні) квартальних звітів до податкових органів посадові особи суб'єктів підприємництва, які своєчасно подадуть квартальні звіти до податкових органів, якщо такі звіти у них не будуть приймати відповідно до п.9 постанови Кабінету Міністрів від 25 травня 1998 р. N 740? Неподання (неприйняття) звітів може поєднуватись і з несплатою обов'язкових платежів до бюджетів. Чи будуть у такому разі посадові особи притягуватись до відповідальності і за правопорушення у сфері оподаткування?

Крім названих нововведень, певні корективи в порядок створення та державної реєстрації вносяться іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, з ініціативи Кабінету Міністрів Президент України 23 червня 1998 року підписав Указ про встановлення з 1 липня 1998 р. мінімальної заробітної плати у розмірі 55 гривень. Крім всього іншого, це означає, що мінімальні розміри статутних фондів новостворюваних товариств з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств повинні збільшитись відповідно на 6250 та 12500 гривень, тобто становитимуть 34375 та 68750 гривень. У свою чергу Кабінету Міністрів доручено опрацювати у двомісячний строк питання про заборону заснування будь-яких нових підприємств юридичними і фізичними особами за наявності у них бюджетної чи іншої заборгованості (див. Указ Президента України від 9 червня 1998 року N 606/98 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 червня 1998 року "Про хід виконання Указу Президента України від 21 січня 1998 року N 41 "Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі" // "Урядовий кур'єр". - 1998. - 13 червня). Виникає, принаймні, декілька важливих питань: 1) що слід розуміти під "іншою заборгованістю", зокрема, заборгованістю фізичних осіб; 2) що мається на увазі під бюджетною заборгованістю фізичних осіб; 3) яким чином буде перевірятися наявність чи відсутність як бюджетної, так і іншої заборгованості; 4) кого слід розуміти під "фізичними" особами - будь-яких громадян, осіб без громадянства, іноземних громадян чи лише фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності. Відповіді на ці та деякі інші запитання, очевидно, дасть Кабінет Міністрів. Інше запитання: чи зможе він зробити у визначений Указом Президента термін, враховуючи, що своєчасно Кабінет Міністрів досить рідко виконує доручення Президента та Верховної Ради. Проте на процес реєстрації новостворюваних підприємств суттєво вплине, як видно, саме визначений Кабінетом Міністрів порядок перевірки (підтвердження) відсутності бюджетної чи іншої заборгованості. Формально під поняттям "інша заборгованість" можна розуміти наявність будь-яких боргових зобов'язань перед будь-якими кредиторами: заборгованість по квартплаті, комунальних послугах, наявність боргу будь-яким юридичним чи фізичним особам тощо. А тому можна очікувати, що розроблений Кабінетом Міністрів "механізм" буде передбачати необхідність подання довідок від різних установ, організацій, підприємств, просто фізичних осіб про відсутність заборгованості. I все це під гаслом суттєвого спрощення процесу і державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, підтримки малого бізнесу.

Указом від 4 березня 1998 року N 167/98 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" Кабінету Міністрів було доручено, зокрема: а) вжити заходів щодо внесення до нормативно-правових актів змін, спрямованих на запровадження під час державної реєстрації обов'язкової перевірки місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності та достовірності паспортних даних його засновників: б) забезпечити створення єдиного автоматизованого банку даних втрачених, викрадених паспортів, паспортів померлих громадян і розробити механізм надання інформації щодо таких паспортів органом державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та органами державної податкової служби ("Урядовий кур'єр". - 1998. - 30 квітня).

Перевірка зазначених в Указі відомостей буде пов'язана з певними затратами часу, який, очевидо, буде передувати прийняттю документів для державної реєстрації. Вихід з положення може бути різним. Деякими районними державними адміністраціями ще на початку року введене попереднє, до подання в орган державної реєстрації, візування установчих документів в органах податкової міліції після внесення змін до Закону "Про державну податкову службу в Україні" Законом від 5 лютого 1998 року. В окремих адміністраціях вже давно запроваджена практика попереднього візування установчих документів заступником голови райдержадміністрації під час індивідуального прийому один чи два рази на тиждень. Час, затрачений на отримання зазначених віз, до терміну реєстрації включатись не буде. оскільки без таких віз документи на реєстрацію, напевно, просто не приймуть і ніякої відмітки про відмову прийняти їх ніхто не зробить.

Розглянуті питання свідчать про те, що відповідей на значну кількість питань, пов'язаних з державною реєстрацією суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, Положення від 25 травня 1998 року не дало, а окремі його положення можуть по-різному тлумачитись відповідними органами виконавчої влади. Враховуючи ж розглянуті вище питання, можна стверджувати, що процес реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності весь час ускладнюється, а не спр ощується: скоротити терміни реєстрації і спростити саму реєстрацію - зовсім не одне й те ж.