Які дні підлягають оплаті за час відрядження?
Питання: Співробітник направлений у відрядження до Інституту Природної Радіоактивності при університеті Фукусіми м.Тсукуба (Японія) терміном на двадцять чотири доби з 09.07.2018 по 01.08.2018 року.
Як йому оплатити середній заробіток?
Середньоденну заробітну плату:
- заплатити за всі 24 дні (з вихідними)?
- заплатити тільки за дні що припадають на робочі (18 днів)
- і що там з наданням йому інших днів відпочинку?
Я для себе розумію так, оплатить йому потрібно всі 24 дні середньоденну заробітну плату ( вихідні включно в одинарному розмірі), а при поверненні з відрядження надати йому дні відпочинку які припали на вихідні, тобто 6 днів ( і за них тоді платити не потрібно)?
Відповідь: В загальних випадках розрахунок оплати днів за час перебування в службових відрядженнях має проводитись відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України (далі, КЗпП), якщо інше не передбачено відповідними законами. А саме для працівників, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку. Тобто, у випадку направлення працівника у відрядження необхідно порівняти суму середньоденного заробітку і денного заробітку працівника.
До денного заробітку працівника включаються всі елементи заробітної плати, які працівник отримає згідно з умовами трудового чи колективного договору у місяці, в якому його направляють у відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії, індексація тощо.
Середньоденний заробіток визначається з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100.
Відповідно, коли денний заробіток буде вищий за середньоденний заробіток, то за час відрядження виплачується заробітна плата, а якщо вищий середньоденний заробіток, то виплата за час відрадження проводиться із середньої заробітної плати.
В свою чергу, наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 затверджена Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон (далі, Інструкція), яка регулює порядок оформлення та оплати часу перебування у відрядженні, і її застосування є обов'язковим для підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів.
Так, відповідно до п.п. 8 та 13 Інструкції на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. При цьому оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи.
Згідно п. 9 Інструкції оплата вихідних або святкових і неробочих днів провадиться тільки у випадку, якщо працівник спеціально відряджений для роботи в такі дні, що має передбачатися в наказі про відрядження. Компенсація за роботу у вихідні або святкові і неробочі дні надається відповідно до чинного законодавства.
Так, відповідно до ст. 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі за правилами статті 107 КЗпП.
Якщо компенсація роботи у вихідний день буде надаватися у вигляді іншого дня відпочинку, то інший день відпочинку оплаті не підлягає, а робота у вихідний день оплачується як звичайний день, але відповідно до фактичних годин роботи в такий день.
Якщо компенсація роботи у вихідний день буде надаватися у грошовій формі у подвійному розмірі, то інший день відпочинку не надається.
Враховуючи ст. 73 КЗпП робота у святковий/неробочий день компенсується відповідно до ст. 107 КЗпП, тобто у подвійному розмірі окладу (тарифної ставки).
Якщо ж наказом про відрядження не передбачається робота у вихідні або святкові та неробочі дні, то такі дні не оплачуються і інші дні відпочинку не надаються, за винятком, коли працівник відбуває або повертається із відрядження у вихідний день.
Відповідно до п.10 Інструкції, якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку. Тобто, в даному випадку компенсація проводиться шляхом обов'язкового надання іншого дня відпочинку. При цьому грошової компенсації не передбачається.
Враховуючи п.11 Інструкції, якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин. В даному випадку грошової компенсації також не передбачено, але надання іншого дня відпочинку вже не є обов'язковим, якщо цього не передбачено в колективному договорі, або в наказі про відрядження.
Враховуючи вищесказане та наведені у запитанні дані, оплаті за час відрядження підлягають тільки робочі дні за графіком основної роботи працівника у розмірі середньоденного (або денного) заробітку. Компенсація за перебування у відрядженні у вихідні дні (як у грошовій формі так і шляхом надання іншого дня відпочинку) не проводиться, якщо робота у такі дні не передбачена наказом про відрядження.