ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
24.09.2018 N 4133/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про оподаткування ПДВ

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операції з постачання послуг мобільного зв'язку згідно з договором комісії та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до частини першої статті 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно зі статтею 1013 ЦКУ у комісіонера постачанням послуг вважається також надання комісійної послуги, за яку він отримує плату (комісійну винагороду) від комітента.

Відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, а також нагляд, контроль та відповідальність за порушення законодавства у такій сфері регулюється Законом України від 02 березня 2015 року N 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі - Закон N 222).

Пунктом 8 статті 7 Закону N 222 визначено, що ліцензуванню підлягає діяльність, зокрема у сфері телекомунікацій з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 18 листопада 2003 року N 1280-IV "Про телекомунікації" (далі - Закон N 1280).

Відносини, що виникають у сфері телекомунікацій, регулюються Законом України від 18 листопада 2003 року N 1280-IV "Про телекомунікації" (далі - Закон N 1280).

Телекомунікаційна послуга (послуга) - це продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій (пункт 1 статті 1 Закону N 1280).

Суб'єкти ринку телекомунікацій - оператори, провайдери телекомунікацій, споживачі телекомунікаційних послуг, виробники та/або постачальники технічних засобів телекомунікацій (пункт 1 статті 1 Закону N 1280).

Органом державного регулювання у сфері телекомунікацій є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - НКРЗІ) (пункт 1 статті 17 Закону N 1280).

Діяльність у сфері надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку підлягає ліцензуванню та здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій (пункт 1 і підпункт 3 пункту 7 статті 42 Закону N 1280).

Отже, ліцензії на надання послуг у сфері телекомунікацій надаються суб'єктам господарювання, які є операторами або провайдерами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу II ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 розділу V ПКУ встановлено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування ПДВ та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Під постачанням товарів згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

При цьому товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (підпункт 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ встановлено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 розділу V ПКУ (пункт 189.4 статті 189 розділу V ПКУ).

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 розділу V ПКУ.

Отже, база оподаткування ПДВ встановлюється для операцій з постачання товарів/послуг, незалежно від того, яким платником податку здійснюються такі операції.

У разі, якщо згідно з умовами цивільно-правового договору та враховуючи положення Закону N 1280 постачання стартових пакетів мобільного зв'язку розглядається як складова частина надання телекомунікаційних послуг (зокрема послуг стільникового рухомого (мобільного) зв'язку), то при здійсненні операції з постачання (продажу) таких пакетів, у тому числі за договором комісії, база оподаткування ПДВ визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ, зокрема виходячи з договірної вартості таких послуг з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Щодо відображення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у фіскальному чеку на товари (послуги)

Положення про форму та зміст розрахункових документів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 N 13, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за N 220/28350 (далі - Положення N 13).

Положення розроблено з метою приведення існуючих нормативно-правових актів у відповідність до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 3 розділу I Положення N 13 установлені в Положенні N 13 вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів.

Згідно з пунктом 5 розділу I розрахункові документи, що друкуються реєстраторами розрахункових операцій на паперовому носії, можуть містити додаткові дані про проміжний підрахунок загальної суми за чеком, суму здачі та інші дані, зокрема інформацію, яка визначена технічними вимогами до спеціалізованих реєстраторів розрахункових операцій.

При цьому вимогами щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року N 199, передбачено можливість відображення реєстраторами розрахункових операцій та збереження у їх пам'яті не менше 6 груп податків і зборів.

Таким чином, у разі наявності технічної можливості касові чеки реєстраторів розрахункових операцій можуть відображати окремим рядком ставку та суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з надання послуг стільникового рухомого зв'язку та інші види пенсійного збору, а також туристичного збору.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II ПКУ).