ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ
23.08.2018 N 826/13416/17

Про визнання протиправною та скасування
постанови Кабінету Міністрів України N 300 від 26.04.2017

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді - Добрівської Н. А., суддів: Кузьменко А. І., Маруліної Л. О., за участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_1, позивача-1 і представника позивача-2 - ОСОБА_2, представника відповідача - П. А. С., третьої особи - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом: 1. ОСОБА_2, 2. ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України, треті особи:1. ОСОБА_6, 2. Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною та скасування постанови N 300 від 26.04.2017 року,встановив:

20 жовтня 2017 року ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (далі по тексту також - ОСОБА_2, ОСОБА_5, позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України з вимогами: скасувати, визнати протиправною, незаконною, нечинною, недійсною, такою, що втратила чинність, такою, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - Конституції України, Цивільному кодексу України, Цивільному процесуальному кодексу України, Закону України "Про Кабінет Міністрів України", рішенням Конституційного Суду України, постановам Пленумів Верховного Суду України, постановам Верховного Суду України, Загальній декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Міжнародному пакту про громадські і політичні права 1966 року, рішенням Європейського суду з прав людини, іншим нормам законодавства та нормативно-правовим актам, - постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року N 300 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (далі по тексту також - Постанова N 300).

Наведені у позовній заяві доводи позивачів зводяться до наступного. Постановою N 300 абзац 11 пункту 14 у Положенні про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року N 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" замінено абзацами іншого змісту. Новими положеннями пункту 14 фактично громадяни позбавлені субсидій з оплати житлово-комунальних послуг за наявності боргу, без урахування того, що такий борг може бути невизнаним, оскарженим та навіть скасованим у судовому порядку. Так, за відсутності укладеного у встановленому законодавством порядку договору між позивачем ОСОБА_5 і ТОВ "Водоканал-Сервіс", Товариство звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_5, якою своєчасно оплачувались комунальні послуги, заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення. 20 квітня 2016 року Голосіївським районним судом міста Києва у справі N 752/4971/16-ц виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_5 на користь ТОВ "Водоканал-Сервіс" заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення у розмірі 21959,28 гривень за період 01 квітня 2014 року по 01 березня 2016 року та судовий збір в сумі 689 гривень. Водночас, ухвалою цього ж суду від 25 серпня 2016 року у справі N 752/7502/16-ц судовий наказ Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року скасовано та роз'яснено, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову. Дане судове рішення мотивоване тим, що між сторонами існує спір щодо розрахунку суми заборгованості, правильності застосування тарифів та права звернення ТОВ "Водоканал-Сервіс" до суду з вимогою про стягнення заборгованості. Незважаючи на скасування судового наказу про стягнення заборгованості за комунальні послуги та спірність заборгованості, з травня 2017 року позивачі позбавлені субсидії. На переконання позивачів, оскаржувана Постанова N 300, якою встановлюється новий порядок призначення субсидій без заяви громадянина, наділяє структурні підрозділи з питань соціального захисту населення правом приймати рішення про припинення нарахування субсидії на підставі інформації щодо наявності заборгованості не з'ясовуючи питання (не збираються відповідні докази, не встановлюються обставини, тощо) щодо підстав виникнення заборгованості по сплаті комунальних послуг, узгодженість такої заборгованості, чи, навіть, чи не спростована вона у судовому порядку. Наведене, на переконання позивачів, засвідчує, що Постанова N 300 порушує гарантовані нормами міжнародного права та національним законодавством права людини на соціальний захист. Підлягає врахуванню також та обставина, що позивачам з 01 листопада 2006 року встановлена третя група інвалідності (довідки до акта огляду МСЕК - т. 1 а. с. 103 - 106, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків - т. 1 а. с. 133, 134) і вони отримують пенсію, розмір якої, з урахуванням витрат на лікування та на задоволення соціально-побутових потреб, засвідчує важкий майновий стан сім'ї позивачів.

Одночасно з позовними вимогами позивачами заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою від 30 жовтня 2017 року відкрито провадження у адміністративній справі призначено попереднє судове засідання та зобов'язано позивачів, з метою вирішення клопотання про звільнення їх від сплати судового збору, необхідні докази.

У попередньому судовому засіданні 22 листопада 2017 року судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання позивачів, звільнено ОСОБА_7 і ОСОБА_5 від оплати судових витрат у адміністративній справі N 826/13416/17.

В підготовчому засіданні 16 січня 2016 року суд протокольною ухвалою, за результатами розгляду клопотання ОСОБА_4, залучив останню до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача а також встановив учасникам процесу термін для надання заяв по суті спору.

Крім того, ухвалою від 16 січня 2018 року зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати оголошення про відкриття провадження у адміністративній справі N 826/13416/17 у виданні, в якому нормативно-правовий акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

26 січня 2018 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов (т. 2 а. с. 7-14), у якому представник відповідача просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Позиція відповідача ґрунтується на тому, що оскаржувана Постанова N 300 розроблена з метою удосконалення та підвищення ефективності програми соціальної підтримки населення при оплаті житлово-комунальних послуг та на виконання пункту 2 протоколу наради під головуванням Віце-прем'єр-міністра України В. К. від 09 березня 2017 року. Проект Постанови погоджено без зауважень - Міністерством енергетики та вугільної промисловості України; погоджено із зауваженнями, які враховано - Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні; погоджено із зауваженнями, які враховані частково - Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерством юстиції України, Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні. Згідно з Висновком Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту оскаржуваної Постанови, даний проект постанови погоджено із зауваженнями. Крім того, у Висновку щодо відповідності положенням Конвенції прав людини та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини від 24 березня 2017 року зазначено, що проект оскаржуваної Постанови відповідає Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини. 26 квітня 2017 року Урядом було прийнято Постанову N 300. Прийняття правових актів Кабінету Міністрів України, що приймаються на основі та на виконання Конституції та законів України, є реалізацією дискреційних повноважень Уряду, тобто наданих державному органу повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Порядок прийняття Постанови N 300 повністю узгоджується з нормами Регламенту, а тому позивачі дійшли до помилково твердження щодо порушення відповідачем порядку прийняття нормативно-правового акта Уряду. Крім того, позивачами не зазначено, в чому, на їх думку полягає порушення норм Регламенту під час прийняття оскаржуваної Постанови, адже у своїй позовній заяві позивачі обмежуються лише переліченням норм Регламенту, щодо процедури підготовки та прийняття актів Уряду. Пунктом 7 частини першої статті 4 Закону (Закон N 2189-VIII), передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать, зокрема: встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі. Крім того, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 32 Закону, Порядок призначення та надання житлових субсидій встановлюється Кабінетом Міністрів України. Щодо доводів позивачів про невідповідність вимогам законодавства викладеного в оскаржуваній постанові пункту 11 в новій редакції, представник відповідача наголошує, що пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. В свою чергу, в абзаці 3 пункту 15 Положення зазначається, що громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат па оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісяця сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії. Тому, з аналізу вищезазначених норм вбачаються повноваження Уряду щодо встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню та обов'язок громадян, яким призначено субсидію, сплачувати вартість спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії. У випадку незгоди особи, з рішеннями структурних підрозділів з питань соціального захисту населення щодо відмови в призначені субсидії на наступний період, така особа може оскаржити його до органів з питань соціального захисту населення вищого рівня або до суду. При цьому, у випадку скасування Постанови N 300, будуть порушенні права інших домогосподарств на субсидію, адже тоді для перепризначення або призначення субсидії на наступний період буде здійснюватися без врахування інших норм передбачених Постановою N 300, наприклад норми, щодо монетизування залишків невикористаної субсидії та ін. Крім того, норми Постанови N 300, на переконання представника відповідача, сприяють посиленню ефективності адресності надання даної державної допомоги. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України N 735 від 13 вересня 2017 року до Положення були внесені наступні зміни, зокрема: четверте речення абзацу одинадцятого пункту 14, викладено в наступній редакції "якщо протягом двох місяців з дати інформування про непризначення субсидії на наступний строк громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (у тому числі до винесення рішення судом) субсидія призначається з дати закінчення он попередньої субсидії, в іншому випадку - з місяця, в якому громадянин документально /потвердив сплату заборгованості або укладення договору. Зазначений строк може бути продовжений на підставі рішення районної, районної у містах Києві і Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її створення) ради або комісії, яка ними утворюється, за наявності поважних причин". Тому, враховуючи зазначені зміни, Урядом вже в рамках даного Положення унормовано можливість призначення субсидії з дати закінчення дії попередньої субсидії у випадку оскарження особою заборгованості в судовому порядку. Враховуючи вищевикладене, відповідач не погоджується з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а тому позов ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є безпідставним аргументованим і не підлягає задоволенню.

У відповіді на відзив (т. 2 а. с. 21-71), поданому позивачем-1 і представником позивача-2 ОСОБА_2, останній вказує на несвоєчасність подання відзиву на позов, його необґрунтованість нормами законодавства і недоведеністю доводів відповідними доказами. Так, позивач звертає увагу, що відповідачем не наданий проект оскаржуваної постанови, завізований його розробником - Міністерством соціальної політики України, як і відсутній висновок антидискримінаційної експертизи. Також ОСОБА_2 вказує на те, що проект Постанови N 300 погоджений без зауважень лише Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, а зауваження і пропозиції Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні, Міністерства юстиції України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України не враховані взагалі. На переконання позивача, оскаржуваною постановою Уряд перебрав на себе повноваження судової влади, оскільки замість судів вирішив, що будь-який борг, навіть за ненадані або неякісно надані житлово-комунальні послуги без будь-яких документів та доказів є обґрунтованим. Даною постановою також визначається можливість відновлення субсидії за наявності звернення до суду щодо оскарження заборгованості. Однак, зважаючи на те, що призначення субсидії припиняється за наявності заборгованості з оплати комунальних послуг за два місяці, це зумовлює необхідність звернення громадян до суду кожні два місяці. І, оскільки органи соціального захисту населення не мають з'ясовувати питання щодо підстав виникнення такої заборгованості, це засвідчує те, що Постановою N 300 завчасно визначається будь-яка заборгованість обґрунтованою. Також позивач наголошує, що відповідачем не надано висновок антикорупційної експертизи, що є обов'язковим для проектів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України.

В своїх письмових поясненнях на адміністративний позов (т. 2 а. с. 89-90), третя особа ОСОБА_4 вказує на обґрунтованість заявленого позову. Зокрема, третя особа вказує на протиправність Постанови N 300, яка полягає в тому, що при наявності права на отримання субсидії (матеріальна підстава) субсидія не призначається, тобто, створено одночасно наявність права і його відсутність. Так, ОСОБА_4 вказує на те, що їй припинена виплата субсидії з 01 травня 2017 року на підставі оскаржуваної постанови з причин заборгованості. У повідомленні про непризначення їй житлової субсидії не вказано про те, перед ким і яким чином утворився борг, і на якій законній підставі їй не призначена субсидія. Водночас, призначена на квітень 2017 року субсидія підтверджує наявність такої різниці при матеріальному стані ОСОБА_4 і її право на отримання субсидії. При цьому, майновий стан ОСОБА_4 у травні 2017 року (коли припинено субсидію) не змінився порівняно з квітнем 2017 року (коли субсидія нараховувалась). Припинення нарахування субсидії з урахуванням майнового стану, який передбачає наявність права на її призначення, і, як наслідок, нарахування оплати комунальних послуг у повному обсязі на підставі Постанови N 300, порушує конституційне право ОСОБА_4 на достатній рівень життя. Третя особа наполягає на тому, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач: не діяв на підставі пункту 4 Положення, яке ним же і було прийнято; використав свої повноваження всупереч мети своєї діяльності; не врахував всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки не врахував положення пункту 4 Положення; діяв недобросовісно і безрозсудно, оскільки порушив конституційну гарантію достатнього рівня життя; не дотримався принципу рівності перед закону, оскільки Постановою N 300 введена різниця у її призначенні в залежності від наявності або відсутності заборгованості і тим самим дискримінує осіб, що мають право на отримання субсидії, але мають борг, чим порушено ст. 24 Конституції України; відповідач не дотримався необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів ОСОБА_4 і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; діяв не у відповідності до вимог законодавства щодо оприлюднення проекту оскаржуваної постанови і це необґрунтовано наявністю надзвичайної ситуації або невідкладним випадком. Наведені питання протиправності Постанови N 300 були предметом дослідження в службі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що підтверджується листом Уповноваженого від 25 жовтня 2017 року до Міністерства соціальної політики України, наданим третьою особою для приєднання до матеріалів справи.

21 березня 2018 року представником відповідача надано для приєднання до матеріалів справи докази здійснення публікації оголошення про відкриття провадження у адміністративній справі N 826/13416/17, що було здійснено в Офіційному віснику України, N 9 від 30 січня 2018 року.

У підготовчому засіданні 21 березня 2018 року судом постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання третьої особи ОСОБА_4 про залучення до участі у справі в якості третьої особи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

21 березня 2018 року судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до розгляду у судовому засідання колегією у складі трьох суддів.

Позивач-1 і представник позивача-2 ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві. ОСОБА_2 наголошував на тому, що позивачі протиправно були позбавлені права на отримання субсидії на підставі Постанови N 300, яка прийнята з порушенням вимог законодавства і положення якої скасовують гарантовані Конституцією України і міжнародними нормами права громадян на соціальний захист і містять дискримінаційні положення, оскільки ставить наявність права на отримання субсидії в залежність від наявності заборгованості по оплаті комунальних послуг. При цьому, не покладає на органи, уповноважені призначати субсидію, обов'язок перевіряти інформацію, що отримується ними від надавачів комунальних послуг на предмет правильності визначення заборгованості, наявність підстав для нарахування такого боргу. Так, ОСОБА_5 заборгованість була нарахована ТОВ "Водоканал-Сервіс", з яким позивачі не укладали жодних угод. Судовий наказ по стягненню такої заборгованості був скасований у судовому порядку, однак Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з травня 2017 року субсидія не нарахована і жодних роз'яснень з цього приводу від Управління, незважаючи на численні звернення позивачів (копії наявні в матеріалах справи) останніми не отримано. Оскільки порушення прав позивачів спричинено саме оскаржуваною Постановою N 300, позивач-1 і представник позивача-2 ОСОБА_2 просив її скасувати, визнавши незаконною, нечинною та такою, що суперечить вимогам законодавства. На переконання ОСОБА_2, зміни саме до пункту 11 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, порушує права позивачів, однак, ОСОБА_2 просить скасувати Постанову N 300 в цілому.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у задоволені позову, оскільки Постанова N 300 прийнята відповідачем у межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства з метою удосконалення та підвищення ефективності програми соціальної підтримки населення при оплаті житлово-комунальних послуг.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні позов підтримала і просила його задовольнити, наполягаючи на протиправності Постанови N 300, яка прийнята Кабінетом Міністрів України з використанням повноваження не з метою, з якою це повноваження надано. Третя особа наполягала, що положення Постанови N 300 містять дискримінаційні положення і суперечать вимогам законодавства та порушують права малозабезпечених громадян на отримання субсидії.

У своїх додаткових поясненнях від 26 квітня 2018 року (т. 2 а. с. 146) ОСОБА_4 просила суд врахувати позицію Уповноваженого Верховної Ради України з приводу оскаржуваних положень Постанови N 300, висловлену у листі від 23 березня 2018 року.

21 червня 2018 року судом постановлено ухвалу про залучення до участі у справі Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 05 липня 2018 року Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації повідомлено про залучення його до участі в адміністративній справі 826/13416/17 в якості третьої особи без самостійних вимог, запропоновано надати пояснення по суті позовних вимог та зобов'язано подати інформацію щодо призначення та/або відмову в призначенні субсидії ОСОБА_5 з травня 2017 року та всі матеріали, що були, або які мали бути взяті ним до уваги при прийняті такого рішення та/або відмову у його прийнятті.

На виконання ухвали суду третьою особою - Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації 09 серпня 2018 року направлено до суду пояснення (т. 2 а. с. 217), в яких Управління вказує на те, що згідно заяви ОСОБА_2 про призначення субсидії проведено нарахування житлової субсидії на період з 01 травня 2017 року по квітень 2018 року. Оскільки вартість послуг в межах норм споживання в опалювальний та неопалювальний період не перевищувала обов'язкового відсотка платежу, визначеного Кабінетом Міністрів України, розмір субсидії склав 0 грн.

У судовому засіданні 23 серпня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Так, гідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази та з'ясувавши обставини у даній справі, колегія суддів, оцінюючи факт порушень прав позивачів оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України N 300 від 26 квітня 2017 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", виходить з наступного.

На день звернення позивача до суду із даним позовом діяли положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 13 липня 2017 року.

Завдання адміністративного судочинства визначалось частиною 1 статті 2 цього Кодексу визначалось як захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень встановлювались статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, у відповідності до частини 2 вказаної норми Кодексу, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи (т. 2 а. с. 245), своїм листом від 02 липня 2018 року Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації повідомило ОСОБА_2 (щодо непризначеної йому у травні 2017 року субсидії) про наявність інформації, отриманої від ТОВ "Водоканал-Сервіс" щодо існування станом на 01 травня 2017 року заборгованості позивача по оплаті за надані послуги в розмірі 40724,51 грн. З посиланням на положення Постанови N 300, Управління вказало ОСОБА_2 на те, що йому необхідно було в двомісячний термін документально підтвердити про сплату заборгованості, надати копію договору про реструктуризацію або надати рішення про оскарження наявної заборгованості в судовому порядку. Оскільки ОСОБА_2 не звернувся до Управління з інформацією про погашення заборгованості в визначений законодавством термін, субсидія йому не призначена.

З огляду на наведені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позивачі є суб'єктами тих правовідносин, що регулюються положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. N 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива", у редакції, викладеній у постанові Уряду N 300 від 26 квітня 2017 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", зокрема, у частині внесення змін до пункту 11 цього Положення.

При вирішенні питання щодо дотримання Кабінетом Міністрів України вимог чинного законодавства при прийнятті Постанови N 300 від 26 квітня 2017 року, зокрема у частині, яка, згідно наведених у позовній заяві мотивів, призвела до порушень права позивачів на отримання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, що є предметом дослідження у даній справі, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21 жовтня 1995 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова N 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива", якою затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива (далі по тексту - Положення). Даним Положенням визначаються умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на плату за користування житлом або його утримання та комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива.

В період з 21 жовтня 1995 року по 13 вересня 2017 року до вказаної постанови, і як наслідок до Положення, неодноразово вносилися зміни.

На день звернення позивачів до суду із даним позовом постанова кабінету Міністрів України, як і Положення були чинними у редакції від 13 вересня 2017 року, яка діяла з 03 жовтня 2017 року.

У відповідності до пункту 2 Положення (пут і далі - в редакції на день звернення позивачів до суду) право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках), в частині оплати ними користування житлом; утримання житла; управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) (абзац перший пункту 3 Положення).

Пунктом 4 Положення встановлено, що субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов'язкового відсотка платежу. У разі призначення субсидії пільги з оплати житлово-комунальних послуг та придбання твердого палива і скрапленого газу особам, які зареєстровані (фактично проживають) у житловому приміщенні (будинку), у період її отримання не нараховуються. Інформація про зазначених осіб подається підприємствам - виробникам/виконавцям житлово-комунальних послуг та вноситься до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Соціальні норми житла та соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами встановлюються Кабінетом Міністрів України. В окремих випадках за рахунок коштів, передбачених для надання субсидій, виходячи з конкретних обставин субсидії можуть призначатися структурними підрозділами з питань соціального захисту населення непрацездатним особам, які проживають самі, на понаднормову площу житла за рішеннями районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або комісій, які ними утворюються. Рішення про призначення (непризначення) субсидій у таких випадках приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і переглядається у разі зміни складу осіб, зареєстрованих у такому приміщенні, працевлаштування таких осіб або виникнення в них інших джерел доходів. Положення про комісії затверджують органи, які їх утворили. Норми забезпечення населення скрапленим газом, твердим та рідким пічним побутовим паливом, згідно з якими призначаються субсидії, визначаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Перелік обставин, за наявності яких субсидія не призначається, викладений у пункті 5 Положення.

Абзацом 11 пункту 14 Положення у редакції, що діяла до набрання чинності змін, внесених Постановою N 300, було встановлено, що якщо розмір плати за житлово-комунальні послуги у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами не перевищує обсягу визначеного Кабінетом Міністрів України обов'язкового відсотка платежу протягом опалювального сезону, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається на наступний період на підставі звернення громадянина.

При цьому, як встановлено судом на підставі наданої Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві у листі від 02 липня 2018 року N 100/06-7001 (т. 2 а. с. 245), субсидія не була призначена ОСОБА_2 з травня 2017 року на підставі положень саме Постанови N 300 у зв'язку з наявністю станом на 01 травня 2017 року заборгованості позивача по оплаті за надані послуги.

Так, постановою Кабінету Міністрів України N 300 від 26 квітня 2017 року були затверджені зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.

Зокрема, абзац 11 пункту 14 Положення Постановою N 300 було замінено абзацами такого змісту: "Після закінчення строку отримання субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували субсидію у попередньому періоді (крім орендарів житлового приміщення, осіб, яким субсидія була призначена за зареєстрованим місцем перебування, та осіб, які звертаються за субсидією на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива). Для цього структурні підрозділи з питань соціального захисту населення збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 13 цього Положення, без звернення громадян і протягом десяти днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (непризначення) субсидії та інформують про прийняте рішення громадян. У разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг субсидія на наступний строк не призначається, про що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення інформує особу. Якщо протягом двох місяців з дати інформування про непризначення субсидії на наступний строк громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, субсидія призначається з дати закінчення дії попередньої субсидії, в іншому випадку - з місяця, в якому громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору. Зазначений строк може бути продовжений на підставі рішення районної, районної у містах Києві і Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її створення) ради або комісії, яка ними утворюється, за наявності поважних причин.

Якщо отримати інформацію про доходи, необхідну для проведення автоматичного розрахунку субсидії, неможливо внаслідок помилки, виявленої в персональних даних особи під час обміну інформацією, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення повідомляє особу про необхідність виправлення помилки і проводить розрахунок субсидії протягом десяти днів після подання особою оновлених даних та отримання інформації про доходи.".

Як вбачається з матеріалів справи, станом на жовтень 2017 року на розгляді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини перебувала низка звернень громадян щодо незаконності та у зв'язку з цим необхідності перегляду окремих пунктів Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива (зокрема і пункту 14), унаслідок дії яких громадяни втрачають право на отримання житлової субсидії у разі наявності заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг. Наведене зумовило звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до Міністерства соціальної політики України, що є розробником проектів запропонованих змін, з листом від 25 жовтня 2017 року за N 8-2384/17-87 (т. 2 а. с. 92-93).

Так, у своєму зверненні Уповноважений Верховної Ради України з прав людини вказує на необґрунтованість впровадженого підходу, за яким у інформації від організацій - надавачів житлово-комунальних послуг про наявність заборгованості хоча б з однієї послуги субсидія не призначається на всі види послуг, а відтак і на необхідність впровадження такого порядку, за якого рішення щодо відмови у призначенні субсидії на наступний строк чи припинення виплати раніше призначеної субсидії має стосуватись лише того виду житлово-комунальних послуг, з якого утворилася заборгованість.

Крім того, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини акцентується увага Мінсоцполітики на необґрунтованості впровадження різних підходів (в частині врахування інформації про період виникнення заборгованості) до вирішення питання призначення субсидії (залежно від того чи є це автоматичним призначенням субсидії на наступний строк; новим, за зверненням особи, призначенням; поновленням раніше призначеної субсидії у разі її припинення тощо) при наявності однієї і тієї ж обставини - факту заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Також, Уповноваженим вказується на необґрунтованість підходу щодо відмови у призначенні субсидії за наявності заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, що утворилася за інші періоди, ніж періоди отримання субсидії, у т. ч. й за періоди, що перевищують терміни позовної давності, для стягнення якої немає правових підстав навіть у судовому порядку.

При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини наголошує на тому, що чинним законодавством у сфері надання житлово-комунальних послуг вже передбачена відповідальність споживачів послуг за несплату їх вартості і впровадження державою додаткової відповідальності за це у вигляді ненадання субсидії, особливо за наявності заборгованості, що утворилася виключно за - інші, ніж періоди отримання субсидії, виключно за інші періоди, ніж періоди отримання субсидії, є надмірною, та є недопустимим в умовах низького рівня життя населення.

Підходи щодо врахування факту наявності заборгованості за періоди, що перевищують термін три роки визначається Уповноважений Верховної Ради України з прав людини як неправомірні, оскільки частиною першою статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до частини четвертої статті 267 вказаного Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Наведені підходи до призначення субсидій, за висновком Уповноваженого несуть у собі надмірні негативні наслідки для прав, свобод та інтересів громадян, та впроваджені з порушенням правових принципів розсудливості та пропорційності (без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів людини і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення (дія).

Крім того, як при розгляді питання автоматичного (без звернення особи) призначення субсидії на наступний період, так і при припиненні раніше призначеної субсидії за поданням підприємств-надавачів житлово-комунальних послуг органами соціального захисту населення враховується інформація цих підприємств лише щодо факту наявності простроченої понад два місяці заборгованості з оплати послуг (тобто незалежно від часу її виникнення), терміну ж, за який виникла заборгованість, у відповідних поданнях згаданих підприємств не зазначається. Наведена ситуація призводить до порушення прав громадян на отримання субсидії, оскільки органами соціального захисту населення не у повній досліджується достатність правових підстав для відмови у призначенні субсидії.

Наведені висновки Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини стали підставою для його звернення до Міністерства соціальної політики України з даним листом із проханням, крім іншого, розглянути питання щодо можливості їх вирішення в межах чинного законодавства з розробленням Міністерством методичних рекомендацій органам соціального захисту населення стосовно застосування законодавства про призначення субсидії у таких випадках, в іншому ж разі - щодо їх законодавчого врегулювання, а також розглянути наведені аргументи щодо необґрунтованості передбачених Положенням окреслених вище підходів до призначення субсидії щодо їх врегулювання, у т. ч. й на законодавчому рівні.

Отже, положення оскаржуваної Постанови N 300 в частині внесення змін до Положення, зокрема, зміст абзацу 11 пункту 14 в редакції цієї Постанови, засвідчує недосконалість даної норми, застосування якої, без додаткового правового врегулювання питання щодо умов для самостійного здійснення структурними підрозділами з питань соціального захисту населення розрахунку субсидії для домогосподарств, які отримували субсидію у попередньому періоді на наступний період після закінчення строку отримання субсидії, призвело до численних звернень громадян до суду щодо неправомірних дій територіальних управлінь соціального захисту населення.

Водночас, у суду відсутні підстави для визнання вказаного нормативно-правового акта таким, що прийнятий Кабінетом Міністрів України поза межами його повноважень, оскільки в силу приписів Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на день прийняття Постанови N 300, саме до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено встановлення порядку призначення та надання житлових субсидій (частина 3 статті 32 Закону).

При вирішені ж питання щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної Постанови N 300, колегією суддів враховується наступне.

Частиною 3 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції визначено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Предметом оскарження у даному провадження є саме Постанова N 300, якою внесені зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України, зокрема і до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року N 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1997 року N 1050).

При цьому, Кабінет Міністрів України, реалізуючи свої повноваження як суб'єкт правотворчості при встановлені порядку призначення та надання житлових субсидій, своєю постановою від 27 квітня 2018 року N 329 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року N 1022", Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року N 848 виклав в іншій редакції. Редакція Положення від 27 квітня 2018 року визначає нові умови призначення та порядку надання громадянам житлових субсидій.

Так, пункт 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій викладено у редакції, яка вже не містить тих положень, що оскаржуються позивачами у даній адміністративній справі.

Відтак, з 27 квітня 2018 року постанова Кабінету Міністрів України N 848 від 21 жовтня 1995 року не містить тих положень (абзац 11 пункту 14 в редакції цієї ж постанови станом на день звернення позивачів до суду з даним позовом), застосування яких спричинило порушення прав позивачів у спірних правовідносинах.

Наведене спростовує доводи третьої особи ОСОБА_4 що оскаржувана Постанова N 300 підлягає скасуванню з тих підстав, що про визнання її такою, що втратила чинність Кабінетом Міністрів України не зазначено у постанові від 27 квітня 2018 року.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог і системного аналізу положень чинного законодавства України, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 7 - 11, 19, 73 - 77, 79, 90, 139, 241 - 246, 264, 265 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII.

Головуючий, суддя Н. А. Добрівська

Судді:

А. І. Кузьменко

Л. О. Маруліна