ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
25.04.2018 N 1854/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Щодо практичного застосування норм податкового законодавства

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено Законом України від 01 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961), відповідно до ст. 1 якого страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Стаття 18 Закону N 1961 передбачено дострокове припинення договору страхування з ініціативи страхувальника.

Згідно пп. 18.1.1 п. 18.1 ст. 18 Закону N 1961 дія договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності може бути достроково припинена за письмовою вимогою страхувальника, про що він зобов'язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії договору страхування та надати оригінал поліса страховику.

У разі дострокового припинення договору обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності страховик вилучає страховий поліс та анулює його і за умови відсутності виплат страхового відшкодування за цим договором повертає страхувальнику частку страхового платежу, яка обчислюється пропорційно до періоду страхування, що залишився до закінчення строку дії договору, з утриманням, у передбачених законом випадках, понесених витрат на ведення справи, але не більше 20 відс. цієї частки (п. 18.2 ст. 18 Закону N 1961).

Разом з тим у разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов'язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність (п. 20-1.2 ст. 20-1 Закону N 1961).

При цьому забезпечений транспортний засіб - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (п. 1.7 ст. 1 Закону N 1961).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, встановлено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу), у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (пп. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Ставку податку на доходи фізичних осіб встановлено у розмірі 18 відсотків (п. 167.1 ст. 167 Кодексу).

Враховуючи викладене, якщо у договорі купівлі-продажу транспортного засобу (легкового автомобіля), укладеного між юридичною особою (продавцем) та фізичною особою (покупцем), зазначена вартість, яка є нижчою його звичайної (ринкової) ціни, то дохід у вигляді суми знижки звичайної ціни, а також частка страхового платежу, що обчислюється пропорційно до періоду страхування, який залишився до закінчення строку дії договору, оподатковується податком на доходи фізичних осіб як додаткове благо на загальних підставах та відображається у податковому розрахунку ф. N 1ДФ під ознакою доходу "126".

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу. Такі коригування мають здійснювати лише платники податку, у яких річний дохід за попередній звітний (податковий) рік перевищує 20 млн. гривень.

Коригування фінансового результату здійснюється згідно з правилами, встановленими пунктами 138.1 та 138.2 ст. 138 Кодексу.

Платником, у якого дохід до 20 млн. грн. та який прийняв рішення не коригувати фінансовий результат, об’єкт оподаткування податком на прибуток від продажу транспортного засобу визначається за результатами бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 9 наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2003 р. N 617 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність" на дату балансу транспортний засіб - необоротний актив, утримуваний для продажу, відображається за найменшою з величин - балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації.

Отже, чинним законодавством для цілей податкового обліку з податку на прибуток при продажу основного засобу (автомобіля) не передбачено обов’язкове проведення його експертної оцінки, така ціна визначається в договорі купівлі-продажу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку Необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Таким чином, операція з постачання платником автомобіля працівнику такого платника є об’єктом оподаткування ПДВ. При цьому, база оподаткування за такою операцією буде визначатись виходячи з договірної ціни такого автомобіля, але не нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено таку операцію.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.