ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
РІШЕННЯ
16.02.2017
Справа "Долганін проти України"
Заява N 18404/07
Стислий виклад
03.05.2005 заявника, без будь-яких пояснень причин, було затримано у його будинку та доставлено до Орджонікідзевського РВ ХМУ МВС України в Харківській області, де, як він стверджував, був підданий жорстокому поводженню працівників міліції з метою примушення до зізнання у злочині.
Наступного дня після затримання стосовно заявника та двох інших осіб було порушено кримінальну справу. Того ж дня через скарги на болісні відчуття у животі заявника було доставлено до Харківської міської лікарні N 17. Під час огляду заявник повідомив лікарям, що 03.05.2005 впав на живіт. За результатами медичного огляду заявника було госпіталізовано до хірургічного відділення, а 05.05.2005 було виписано у задовільному стані.
Того ж дня заявник відмовився від послуг захисника, зізнався у вчиненні злочину та був заарештований. Під час допиту в якості підозрюваного, заявник підтвердив свої попередні свідчення. Також було проведено судово-медичну експертизу, за результатами якої було констатовано відсутність у заявника будь-яких ушкоджень.
06.05.2005 заявника було притягнуто в якості обвинуваченого. У той самий день заявник поскаржився на погане самопочуття, в зв'язку з чим його було доставлено до Міської клінічної лікарні N 2 м. Харкова (далі - лікарня N 2). Лікарі діагностували у заявника заворот сигмовидної кишки та гостру товстокишкову непрохідність, констатувавши необхідність хірургічного втручання. Наступного дня була проведена операція, а через тиждень заявник був виписаний з лікарні в задовільному стані.
13.04.2007 Орджонікідзевський районний суд визнав заявника винним та засудив до 7 років позбавлення волі, зазначивши, що відлік строку відбування покарання починається з 03.05.2005 - дня фактичного затримання заявника.
Заявник неодноразово скаржився да органів прокуратури щодо застосування до нього фізичного насильства з боку співробітників міліції. У подальшому за результатами проведення перевірок районною прокуратурою були винесені кілька постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, які згодом скасовувались вищестоящою прокуратурою. 01.06.2007 за результатами проведення додаткової перевірки прокуратурою було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, оскільки медичного чи іншого підтвердження скарг заявника не було.
У вироку від 13.04.2007 скарга заявника на жорстоке поводження була відхилена як необгрунтована, переважно на підставі медичної довідки від 05.05.2005 та результатів перевірок, проведених органами прокуратури. У апеляційній та касаційній скаргах як на доказ жорстокого поводження заявник посилався на медичну довідку, видану лікарнею N 17, в якій зазначалося, що він отримав травму живота. 12.02.2009 апеляційним судом вирок суду першої інстанції було залишено без змін, а 09.06.2009 та 29.07.2009 Верховним Судом України було винесено постанови про відмову у витребуванні справи. Доводи заявника щодо жорстокого поводження були відхилені судами апеляційної та касаційної інстанцій з тих же мотивів, що були викладені у вироку суду від 13.04.2007.
До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявник скаржився за статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що під час його затримання він зазнав жорстокого поводження працівників міліції, і за цим фактом не було проведено ефективного розслідування.
Розглянувши скарги заявника на жорстоке з ним поводження працівників міліції, Європейський суд вказав на відсутнірть порушення матеріального аспекту статті 3 Конвенції у зв'язку з відсутністю вагомих доказів, які б прямо чи опосередковано підтверджували жорстоке поводження.
Однак Європейський суд зазначив, що після того, заявникові як мінімум 6 разів було відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом жорстокого поводження із ним працівників міліції, чотири постанови про відмову були скасовані як передчасні. На думку Європейського суду, неодноразове повернення справи на додаткове розслідування викриває існування серйозних недоліків кримінального провадження. Крім того, Європейський суд дійшов висновку, що не було вжито жодних заходів для встановлення того, чи дійсно заявник перебував у райвідділі міліції 03.05.2005, коли відбувалося імовірне жорстоке поводження, і чи отримав він якісь травми до затримання. Під час перевірок органи прокуратури жодного разу не згадали, що результати медичного огляду заявника в лікарні N 17 свідчили про те, що він міг отримати травму живота. Також органами прокуратури не було встановлено чи існувала травма, час та обставини її появи (жорстоке поводження, падіння і тд.). Свідчення ж співробітників міліції, які нібито брали участь в імовірному жорстокому поводженні, були прийняті органами прокуратури на віру, а доводи заявника не перевірялися.
Враховуючи вищезазначене, Європейський суд констатував порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції у зв'язку з непроведенням ефективного розслідування тверджень заявника щодо жорстокого поводження з ним.
Заявник також скаржився за пунктом 1 статті 5 Конвенції, що тримання його під вартою з 03.05.2005 по 05.05.2005 було незаконним.
Європейський суд констатував порушення пункту 1 статті 5 Конвенції з огляду на незаконне тримання заявника під вартою з 03.05.2005 по 05.05.2005, оскільки факт затримання заявника визнаний у вироку Орджонікідзевського районного суду від 13.04.2007. Європейський суд також відзначив, що Уряд визнав факт перебування заявника 04.05.2005 у райвідділі міліції в якості підозрюваного у кримінальній справі, але протокол про затримання був складений лише 05.05.2005. Крім того, було наголошено, що навіть якщо припустити, що були поважні причини, які виправдовували б тримання заявника під вартою, то саме 05.05.2005 згадується в протоколі як день затримання.
Крім цього, заявник скаржився за іншими статтями Конвенції. Розглянувши інші скарги заявника, Європейський суд визнав їх неприйнятними.
За цих підстав Європейський суд одноголосно
"1. Оголошує прийнятними скарги заявника за статтею 3 Конвенції стосовно жорстокого поводження з ним працівників міліції та відсутність у зв'язку з цим ефективного розслідування, а також за статтею 5 Конвенції стосовно незаконного триманням заявника під вартою в період з 03 по 05 травня 2005 року, прийнятними, а решту скарг у заяві - неприйнятними;
2. Постановляє, що не було порушення матеріального аспекту статті 3 Конвенції;
3. Постановляє, що було порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції;
4. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 5 Конвенції;
5. Постановляє
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику 6 000 (шість тисяч) євро відшкодування моральної шкоди, що мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
6. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції".