ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
14.03.2018 N 1009/Б/99-99-13-01-02-14/ІПК

Щодо отримання індивідуальної податкової консультації
з питань формування витрат фізичною особою - підприємцем
на загальній системі оподаткування, яка здійснює діяльність
у сфері пасажирських перевезень

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань формування витрат фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування, яка здійснює діяльність у сфері пасажирських перевезень, та з урахуванням фактично викладених обставин, а також вимог ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє таке.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено ст. 177 Кодексу.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем, встановлено п. 177.4 ст. 177 Кодексу.

До зазначених витрат, зокрема, належать:

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в п.п 177.4.1 - 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Кодексу, до яких належать витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).

Відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення, страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулює Закон України від 07 березня 1996 року N 85/96-ВР "Про страхування" (зі змінами) (далі - Закон N 85/96).

Перелік видів обов'язкового страхування, які здійснюються в Україні, встановлено ст. 7 Закону N 85/96.

Так, до видів обов’язкового страхування, зокрема відносяться особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, а також страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року N 959 (зі змінами) (далі - Положення N 959).

Відповідно до п. 4 Положення N 959 страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.

При цьому п. 2 Положення N 959 передбачено, що застрахованими вважаються водії тільки на час обслуговування поїздки.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (зі змінами) (далі - Закон N 1961).

Статтею 10 Закону N 1961 визначено, що є два види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє виключно на території України, та договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який діє на території країн, зазначених у таких договорах.

Крім того зазначаємо, що експлуатація транспортного засобу без поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, заборонена ст. 21 Закону N 1961 та пп. "ґ" п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. N 1306 (зі змінами).

Враховуючи викладене, договори страхування цивільно-правової відповідальності, а також особисте страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті під час поїздки є обов’язковими видами страхування для власників наземних транспортних засобів, і прямо пов’язані з наданням транспортних послуг у сфері пасажирських перевезень, а отже понесені витрати на їх придбання фізична особа - підприємець може віднести до складу витрат відповідно до п. 177.4 ст. 177 Кодексу.

Разом з цим звертаємо увагу, оскільки витрати на страхування цивільно- правової відповідальності не можливо безпосередньо пов'язати з отриманням конкретного доходу і враховуючи те, що вони забезпечують одержання економічної вигоди протягом тривалого періоду, то такі витрати включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця рівномірно протягом такого періоду.

Зазначаємо, що відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.