ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
05.12.2017 N 2846/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Щодо оподаткування податком на прибуток
та податком на додану вартість операцій
із збільшення статутного капіталу підприємства
на суму кредиторської заборгованості,
що обліковується перед одним із засновників

Державна фіскальна служба України розглянула лист про надання податкової консультації щодо оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість операцій із збільшення статутного капіталу підприємства на суму кредиторської заборгованості, що обліковується перед одним із засновників (засновник - нерезидент), та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі - Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 80 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р., із змінами і доповненнями (далі - ГКУ) товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Пунктом 1 ст. 86 ГКУ визначено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, у тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом (п. 2 ст. 86 ГКУ).

Позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики (пп. 14.1.267 п.14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці з операцій із додаткового внесення майнових прав нерезидентом - позикодавцем до статутного капіталу резидента - позичальника та внаслідок цього, припинення кредиторської заборгованості.

Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно- правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Разом з тим, оподаткування процентів за борговими зобов'язаннями передбачено ст. 140 Кодексу.

Згідно з п. 140.2 ст. 140 Кодексу для платника податку, у якого сума боргових зобов'язань, визначених в п. 140.1 ст. 140 Кодексу, що виникли за операціями з пов'язаними особами - нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями, що виникли за операціями з пов'язаними особами - нерезидентами, над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких відсотків.

Сума боргових зобов'язань, що виникли за операціями з пов'язаними особами - нерезидентами, та власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значення боргових зобов'язань, що виникли за операціями з пов'язаними особами - нерезидентами, та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням відсотків, зазначених у п. 140.3 ст. 140 Кодексу.

Відсотки, які перевищують суму обмеження, визначеного п. 140.2 ст. 140 Кодексу, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків від суми відсотків, що залишилися неврахованими у зменшення фінансового результату до оподаткування, з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 цієї статті (п. 140.3 ст. 140 Кодексу).

Як зазначено у листі, підприємство уклало Додаткову угоду до Договору позики між підприємством - позичальником та нерезидентом - позикодавцем, що у разі довгострокового розірвання Договору в порядку, що не передбачає фактичного повернення суми позики на рахунок позикодавця, відсотки за користування позикою не нараховуються та не сплачуються позичальником. Отже, в листі не зазначено, з якого терміну не нараховуються та не сплачуються проценти (відсотки) за користування позикою, чи враховуються проценти у збільшення суми позики або зараховуються, як внесок до статутного капіталу позичальника у вигляді майнових прав, або відбувається прощення боргу за процентами.

Відповідно до пп. 141.4.1 п. 141.1 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Згідно з пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь- якої виплати з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримується податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою у розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у пп. 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Пунктом 3 ст. 203 ГКУ встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

У разі, якщо проценти зараховуються у рахунок збільшення статутного капіталу, то доходи нерезидента із джерелом їх походження з України у вигляді процентів підлягають оподаткуванню відповідно до положень п. 141.4 ст. 141 Кодексу незалежно від способу виплати такого доходу.

При цьому податок з доходів нерезидента у вигляді процентів сплачується під час зарахування зустрічної однорідної вимоги.

У разі якщо проценти не нараховуються та не зараховуються як внесок до статутного капіталу позичальника у вигляді майнових прав, то дохід нерезидента - позикодавця з джерелом походження з України у вигляді процентів відсутній.

Поряд з цим, відповідно до п. 3.2 ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з пп. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Таким чином, операція із внесення платником податку основних засобів до статутного фонду інших юридичних осіб є об'єктом оподаткування ПДВ та підлягає оподаткуванню на загальних підставах за основною ставкою 20 відсотків.

Водночас відповідно до пп. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 Кодексу не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Таким чином, операція із внесення грошових коштів до статутного (складеного) капіталу товариства в обмін на корпоративні права (частки у статутному фонді) не підпадає під об'єкт оподаткування ПДВ.

Слід зазначити, що в листі платника відсутній опис операції з внесення майнових прав на суму отриманої і не повернутої позики до статутного капіталу, що унеможливлює ідентифікувати сутність операції. Тому цей конкретний випадок податкових взаємовідносин слід розглядати з урахуванням документів та матеріалів, що дозволять ідентифікувати предмет запиту більш детально в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.