ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
21.07.2017 N 1309/О/99-99-13-01-03-14/ІПК

Щодо оподаткування доходу, отриманого фізичною особою на підставі укладеного
з іншою фізичною особою договору позики коштів (у національній чи іноземній валюті)
у вигляді відсотків та за рішенням суду - компенсації індексу інфляції
та трьох процентів річних від простроченої суми

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування доходу, отриманого фізичною особою на підставі укладеного з іншою фізичною особою договору позики коштів (у національній чи іноземній валюті) у вигляді відсотків та за рішенням суду - компенсації індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, і в межах компетенції повідомляє таке.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Відповідно до положень ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок та правила використання іноземної валюти на території України встановлені Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет N 15-93), Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 р. N 200 (далі - Постанова N 200) та іншими документами.

Так, пп. "г" п. 4 ст. 5 Декрету N 15-93 передбачено, що потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. При цьому використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - це використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаваються (п. 1.4 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 483).

Відповідно до п. 6.2 Постанови N 200 фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу лише у випадках, передбачених пп. "а", "в" та "е" п. 6.1 Постанови N 200, до яких не відноситься надання іноземної валюти у позику іншій фізичній особі.

Згідно зі ст. 4 Закону України від 12 липня 2001 року N 2664 "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відноситься до фінансових послуг, що регулюються Конституцією України, зазначеним Законом, іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно-правовими актами.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого встановлено, що фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, є платниками податку на доходи фізичних осіб (далі - податок).

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Об’єктом оподаткування фізичної особи - резидента відповідно до ст. 163 Кодексу є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з Кодексом до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи - платника податку включаються, зокрема дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім випадків визначених цим підпунктом (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу) та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Підпунктом 167.1 ст. 167 Кодексу встановлено, що до доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами застосовується ставка податку у розмірі 18 відсотків бази оподаткування.

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу), ставка якого становить 1,5 відсотки об’єкта оподаткування. Разом з тим, звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Враховуючи викладене, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім випадків визначених пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу, сума отриманого доходу підлягає оподаткуванню податком за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.