Зміни в порядку нарахування аліментів

8 липня 2017 року набрали чинності зміни, внесені Законом N 2037 до СК України. Зокрема, визнано, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Також неповнолітня дитина* має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання, а також на самостійне їх одержання та розпорядження (ст. 179 СК України).

Що потрібно для того, щоб дитина мала право відкрити рахунок у банку, щоб отримувати аліменти. Неповнолітнім особам банки відкривають рахунки на загальних підставах (п.п. 6.3 та 6.4 Інструкції N 492). Відповідно, неповнолітня дитина може надати свої банківські реквізити роботодавцю одного з батьків - платника аліментів для їх перерахування.

Раніше власником аліментів був один із батьків дитини - їх отримувач, але за умови, що вони витрачаються на потреби дитини, тобто за цільовим призначенням.

Неповнолітня дитина могла лише брати участь у розпоряджанні отриманих коштів, а власником аліментів дитина ставала лише в разі смерті того з батьків, з ким вона проживала і хто отримував аліменти. Опікун дитини не мав права власності на її аліменти.

Крім того, розширено перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: суд буде враховувати в тому числі і наявність рухомого і нерухомого майна, грошових коштів, а також доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, зокрема, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів (ст. 182 СК України).

Але, найголовніші зміни відбулися у порядку розрахунку, утримання, сплати, стягнення заборгованості таких грошових коштів на утримання дитини, як аліменти.

Враховуючи, що обов'язок по розрахунку та сплаті аліментів за рахунок доходів (заробітної плати), які виплачуються робітнику, покладається на роботодавця, то новації зацікавлять не тільки платників аліментів та їх отримувачів, а й головним чином від імені роботодавця - бухгалтерів та кадрові служби кожного підприємства, установи, організації тощо.

Підстави для утримання аліментів

Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття (18 років) і право на аліменти на дітей закріплено в ст. 180 СК України.

Обов'язок утримувати дитину закріплена за обома батьками, як за матір'ю дитини, так і за його батьком.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України сума коштів на утримання дитини встановлюється або за домовленістю між матір’ю і батьком дитини, або присуджується за рішенням суду.

Сума на утримання дитини (аліменти) стягуються на користь того з батьків, з ким проживає дитина.

Отже, підставами для утримання аліментів з доходів (заробітної плати) робітника - платника аліментів відповідно до цих норм можуть бути:

1) заява робітника, подана у добровільному порядку з власної ініціативи (ч. 1 ст. 187 СК України). Платник аліментів може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

У заяві повинні бути зазначені відомості про платника аліментів (прізвище, ім’я, по батькові), відомості про одержувача аліментів (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання), відомості про неповнолітніх дітей (прізвище, ім’я, дата народження), розмір та строк сплати аліментів.

Слід зазначити, що платнику аліментів, який подав таку заяву, надано право відкликати її в будь-який час. Також відповідно до ч. 3 ст. 187 СК України платник аліментів вправі подати заяву про відрахування аліментів незалежно від того, що ним вже сплачуються аліменти.

При звільненні працівника, який платив аліменти добровільно на підставі наданої заяви, відрахування аліментів припиняється. Підприємство зобов’язано повідомити про це одержувача. Утримання аліментів поновлюється при подачі заяви за новим місцем роботи;

2) договір між батьками про сплату аліментів на дитину (ст. 189 СК України). Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки таких виплат.

Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. При укладенні договору батьки дитини визначають розмір, порядок та форму (способи виконання обов'язку утримання дитини), а також інші умови надання утримання своїм неповнолітнім дітям.

У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Процедура стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса аналогічна процедурі стягнення за рішенням суду;

3) рішення суду (ч. 3 ст. 181 СК України). На відміну від добровільної сплати аліментів на дитину стягнення аліментів у судовому порядку є примусовим способом виконання обов’язку батьків по утриманню дитини.

Підставою для утримання аліментів є виконавчий лист, який надсилається на адресу підприємства державною виконавчою службою, в якому зазначаються підстава, порядок і розмір відрахувань;

4) заява особи, на користь якої присуджено аліменти на дитину (ч. 4 ст. 187 СК України). Особа, на користь якої присуджено аліменти на дитину, може самостійно подати заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів безпосередньо за місцем виплати платникові аліментів заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу.

Цікаво знати! Статтею 190 СК України замість щомісячної виплати аліментів на користь дитини передбачено, що один із батьків має право передати йому у власність предмет нерухомості. В цьому випадку аліментні виплати припиняються, як тільки дитина стає власником нерухомого майна.

Види та розмір аліментів

Умовно можна сказати, що розмір аліментів залежатиме від підстав їх утримання, які були розглянуті нами вище.

Коли аліменти утримуються за власним бажанням платника аліментів, тобто лише на підставі його заяви, у даному випадку розмір аліментів визначається самостійно платником аліментів у такій заяві.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 187 СК України на підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину.

Нагадаємо, що згідно ч. 3 ст. 70 Закону про виконавче провадження загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 % заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 %.

Але, ч. 3 ст. 187 СК України передбачає спеціальне правило, тому обмеження щодо розміру відрахування суми аліментів на підставі заяви платника аліментів за власним бажанням відсутні.

Аналогічна ситуація і у випадку утримання аліментів на підставі договору між батьками про їх сплату. При укладенні договору батьки дитини самостійно визначають розмір, порядок та форму (способи виконання обов'язку утримання дитини), а також інші умови надання утримання своїм неповнолітнім дітям.

Інша річ за рішенням суду або за заявою особи, на користь якої присуджено аліменти на дитину на підставі виконавчого листа.

З 8 липня набрали чинності зміни, внесені до СК України відносно утримання аліментів саме за рішенням суду (отриманим виконавчим листом).

З цієї дати за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються, як і раніше, у частці від доходу або у твердій грошовій сумі, але вже за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, може змінюватися за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).

При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % (раніше 30 %) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

Відповідно мінімальний розмір аліментів для дітей становить (табл. 1):

Таблиця 1.

Аліменти в частці від доходу

Частка заробітку, яку необхідно буде вираховувати з доходу робітника встановлюється судом (ч. 1 ст. 183 СК України).

Також згідно нової ч. 5 ст. 183 СК України на рахунок стягувача аліментів можливе стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - 1/4, на двох дітей - 1/3, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Якщо аліменти будуть стягуватись одразу на двох і більше дітей, суд може визначити єдину частку, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, тобто на підприємство не надійшов новий виконавчий лист, аліменти треба продовжувати стягувати за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Якщо розмір аліментів встановлено у твердій грошовій сумі

Аліменти у твердій грошовій сумі встановлюються судом за заявою одержувача аліментів або за домовленістю між батьками (ч. 1 ст. 184 СК України).

З 8 липня згідно внесених змін до ч. 3 ст. 184 СК Україна аліменти в твердій сумі за заявою стягувача можуть бути встановлені у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Раніше, ч. 3 ст. 184 СК Україна передбачала можливість встановлювати аліменти у розмірі меншому від мінімального, тоді дитині призначалась відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На сьогодні цю норму виключено.

Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягатиме індексації.

Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів (ч. 2 ст. 9 Закону про індексацію), але за рахунок коштів платника аліментів (ч. 7 ст. 5 Закону про індексацію).

Доходи, з яких утримуються аліменти

При утриманні аліментів роботодавець повинен керуватися ст. 73 Закону про виконавче провадження та Переліком N 146, де встановлені види доходів, на які не може бути звернено стягнення. До них, зокрема, відносяться:

- вихідна допомога при звільненні та суми неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

- допомога на лікування;

- допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

- компенсаційні виплати при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість;

- компенсація працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років.

В Листі N 19-48-671 Мінюст України зазначив, якщо особа не використала відпустку за один рік, та отримала за неї компенсацію при звільнені, утримання аліментів не проводиться. У випадку отримання компенсації за відпустку за два і більше роки, утримання аліментів проводиться в загальному порядку.)

Види доходу згідно з Переліком N 146, що включаються до розрахунку аліментів наведені у табл. 2.

Таблиця 2.

На замітку! Утримання аліментів здійснюється також із середнього заробітку мобілізованих працівників.

Мінсоцполітики у Листах N 494/13/84-16 та N 1270/13/84-15 зазначає, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, у тому числі з основної зарплати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; усіх видів доплат і надбавок до зарплати; зарплати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов’язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати, інших видів заробітку.

Тобто, з середнього заробітку мобілізованих утримуються аліменти, але відповідно до п. 13 Переліку N 146 утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Аналогічну думку виклав Мінюст України у Листі N 356-0-3-15/7.2.

З членів колективних сільськогосподарських підприємств утримання аліментів має провадитися з сум, одержуваних за роботу в цих господарствах (включаючи вартість натуральних видач).

З письменників, композиторів, художників та інших творчих працівників утримання аліментів провадиться з сум авторського гонорару і винагороди, одержуваної за публічне виконання творів, а з тих, що одержують заробітну плату, - із заробітної плати.

З позаштатних лекторів - з оплати, одержуваної за читання лекцій.

З членів кооперативів, спільних підприємств утримання аліментів провадиться з усіх видів заробітку, одержуваного за роботу в кооперативі чи спільному підприємстві (в тому числі із заробітку у валюті).

З фермерів та осіб, які працюють у сільському господарстві за сімейним підрядом, утримання аліментів провадиться після реалізації продукції з власного господарства в кінці року.

З осіб, які працюють в установах України за кордоном, аліменти утримуються із заробітку, одержуваного в Україні в національній валюті.

З осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються із 100 % заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від’їзду, або з п’ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків.

З осіб, що відбувають покарання на виправних роботах, аліменти утримуються з повної суми заробітку без врахування утримань, передбачених вироком або постановою суду.

З військовослужбовців Збройних Сил України, інших військ, Держспецзв’язку, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, ДСНС та Державної кримінально-виконавчої служби утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, що надається щомісячно (оклад за штатною посадою, оклад за військове або спеціальне звання, відсоткова надбавка за вислугу років, вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

Порядок та строки сплати аліментів

Порядок сплати аліментів на дітей регулюється перш за все нормами статей 180 - 197 СК України.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Утримання із зарплати проводяться на підставі спрямованих судовим виконавцем виконавчих документів. Державний виконавець, крім виконавчого листа, направляє роботодавцю розпорядження, у якому вказується особа, в інтересах якої здійснюється стягнення. Копію цього розпорядження також отримує працівник - платник аліментів.

Отримавши виконавчого листа, роботодавець повинен повернути державному виконавцю повідомлення про його отримання, яке є частиною розпорядження. Зазначене повідомлення підписується та завіряється печаткою (за наявності).

Одержаний виконавчий лист реєструється в спеціальному журналі із зазначенням дати одержання. При поверненні виконавчого документа в журналі також робиться відповідна відмітка із зазначенням дати його вибуття. Форму цього журналу законодавчо не визначено.

Про здійснення утримання аліментів з заробітної платні працівника видавати окремий наказ по підприємству не потрібно.

Незалежно від того, виплачуються аліменти за рішенням суду або за ініціативою працівника, їх потрібно виплатити (перерахувати) одержувачу не пізніше трьохденного терміну з дня, встановленого для виплати заробітної плати на підприємстві (ч. 2 ст. 187 СК України). При виплаті авансу утримання не проводяться.

Але все таки треба звернути увагу й на те, що на підставі укладеного договору між батьками аліменти за домовленістю батьків можуть сплачуватися періодично чи одноразово, у твердій грошовій сумі, у частках від заробітку (доходу) платника, шляхом надання майна або іншим шляхом, встановленим сторонами у договорі. Може бути передбачено також поєднання декількох способів.

Згідно з загальним порядком сплата аліментів проводиться одним з таких способів:

- безготівково - перерахування грошових коштів (за платіжним дорученням) на банківський рахунок одержувача або, якщо про це зазначено в рішенні суду, - на особистий рахунок дитини, відкритий у відділеннях Державного ощадного банку України (ч. 3 ст. 193 СК України);

- готівковою - грошовими коштами з каси підприємства за видатковим касовим ордером безпосередньо одержувачу аліментів (при пред’явленні ним паспорта) або іншій особі (на підставі належним чином оформленого доручення);

- поштовим переказом - перерахування грошових коштів одержувачу аліментів поштовим переказом здійснюється на адресу, зазначену в заяві працівника або у виконавчому листі. При цьому доставка стягувачу грошових переказів утриманих аліментів через відділення зв’язку провадиться за рахунок платника аліментів (п. 14 Переліку N 146). Отже, їх потрібно додатково утримати із зарплати працівника - платника аліментів.

Оподаткування аліментів

Оподаткування аліментів регламентовано ст. 165 розд. IV ПК України. Аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із СК України, звільнені від оподаткування податком на доходи фізичних осіб (ПДФО).

Виняток становлять аліменти, що виплачуються нерезидентом - такі аліменти повинні оподатковуватись ПДФО незалежно від їх розміру, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України (пп. 165.1.14 п. 165.1ст. 165 розд. IV ПК України).

Що стосується військового збору, то оскільки за загальним правилом аліменти не потрапили під обкладання ПДФО, то й військовий збір не потрібно утримувати. Виняток аліменти від нерезидента - вони також підлягають оподаткуванню військовим збором поряд з ПДФО.

У одержувача суми аліментів також не підлягають обкладенню ПДФО і не відображаються в річній податковій декларації, за винятком аліментів, отриманих від нерезидента (пп. 165.1.14 п. 165.1 ст. 165 розд. IV ПК України).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з аліментів не утримується, оскільки вони не включаються до фонду оплати праці.

Аліменти нараховуються з суми доходів платника аліментів (зокрема, зарплати), що залишилася після утримання ПДФО та військового збору (п. 13 Переліку N 146).

Аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін відображаються у податковому розрахунку за формою N 1ДФ під ознакою доходу "140".

При цьому, при заповнені розд. І форми N 1ДФ:

- у графі 2 відображаємо реєстраційний номер облікової картки платника податку - отримувача аліментів,

- у графі 3а та 3 - суму нарахованого і виплаченого доходу відповідно (в даному випадку суму аліментів),

- у графі 4а і у графі 4 - суму нарахованого і сплаченого податку в розмірі 0 грн.

У розд. II форми N 1ДФ суму військового збору відображають загальною сумою.

Що стосується доходу працівника - платника аліментів, то його відображати треба у формі N 1ДФ у нарахованій сумі, без вирахування суми аліментів.

Виплата аліментів після повноліття

Переважно платник аліментів звільняється від сплати аліментів по досягненню дитиною, яка перебуває на утриманні, віку повноліття (18 років).

Однак, при наявності певних обставин, наприклад, якщо дитина продовжує навчання після 18 років, допустимо збереження аліментів у фіксованому розмірі аж до закінчення навчання або до досягнення 23-х років при закінченні вищого навчального закладу.

Порядок стягнення заборгованих аліментів з працюючого

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Заборгованість з аліментів стягується з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови державного виконавця.

Така заборгованість стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття (18 років), а у випадку, передбаченому ст. 199 СК України, - до досягнення нею 23 років.

Згідно нової редакції ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідальність за невиконання рішення суду про сплату аліментів

Адміністративна відповідальність

Така відповідальність може бути застосована як до працівника - платника аліментів, так і до роботодавця такого працівника у сумі від 50 до 100 НМДГ (850 -1700 грн) за невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявку без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця (ст. 188-13 КУпАП).

Звернемо увагу, що роботодавці, які проводять відрахування із зарплати працівника на підставі виконавчого листа, зобов’язані відзвітуватися перед держвиконавцем про зазначені дії.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону про виконавче провадження за кожною постановою про стягнення підприємства, з якими боржник перебуває в трудових відносинах, щокварталу подають звіт про здійснені відрахування та виплати. Форму звіту наведено в додатку 9 до Інструкції N 512/5.

Крім того, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі 100 НМДГ (1700 грн), на посадових осіб - 200 НМДГ (3400 грн), на боржника - юридичну особу - 300 НМДГ (5100 грн) і встановлює новий строк виконання (ст. 75 Закону про виконавче провадження).

Кримінальна відповідальність

Кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей за ст. 164 КК України можуть нести тільки батьки й усиновителі.

Під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) в даному випадку розуміється будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Таке злісне ухилення від сплати аліментів карається громадськими роботами на строк від 80 до 125 годин або арештом на строк до 3 місяців, або обмеженням волі на строк до 2 років.

За повторне, - громадськими роботами на строк від 125 до 240 годин або арештом на строк від 3 до 6 місяців, або обмеженням волі на строк від 2 до 3 років.

Обмеження виїзду за кордон

Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань (п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону N 3857).

Згідно з розд. XII Інструкції N 512/5 питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Пеня за несплачені аліменти

Таку відповідальність за прострочення сплати аліментів і виникнення заборгованості з вини платників аліментів передбачено ст. 196 СК України, згідно з якою у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 % заборгованості.

Тому в цьому випадку підприємство на підставі виконавчого листа може бути зобов’язане стягнути з платника аліментів, окрім заборгованості, також й пеню.

Пеня розраховується множенням заборгованості по аліментах за місяць на 1 % пені та кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума пені визначається шляхом додавання нарахованої суми за кожний місяць з прострочених платежів.

Окрім того, згідно нової ч. 4 ст. 196 СК України пеня може стягуватися з платника аліментів і у разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину.

Нагадаємо, що згідно ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов'язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку - після спливу семи днів після пред’явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.

В цьому випадку платник таких витрат зобов’язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних із простроченої суми.

______________________________________

* Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст. 6 СК України)

Список використаних документів

КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення

КК України - Кримінальний кодекс України

ПК України - Податковий кодекс України

СК України - Сімейний кодекс України

Закон N 2037 - Закон України від 17.05.2017 р. 2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів"

Закон N 3857 - Закон України від 21.01.1994 р. N 3857-ХІІ "Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України"

Закон про індексацію - Закон України від 03.07.1991 р. N 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" в редакції від 06.02.2003 р. N 491-IV

Закон про виконавче провадження - Закон України від 02.06.2016 р. N 1404-VIII "Про виконавче провадження"

Інструкція N 492 - Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. N 492

Інструкція N 512/5 - Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Мінюсту України від 02.04.2012 р. N 512/5

Перелік N 146 - Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджений Постановою КМУ від 26.02.1993 р. N 146

Лист N 19-48-671 - Лист Мінюсту України від 28.12.2006 р. N 19-48-671 "Щодо надання роз’яснень законодавства"

Лист N 356-0-3-15/7.2 - Лист Мінюсту України від 06.03.2015 р. N356-0-3-15/7.2 "Щодо надання роз’яснення деяких питань стосовно порядку утримання аліментів з матеріальної допомоги на оздоровлення та середньої заробітної плати працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період"

Лист N 1270/13/84-15 - Лист Мінсоцполітики України від 05.10.2015 р. N 1270/13/84-15 "Щодо працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період"

Лист N 494/13/84-16 - Лист Мінсоцполітики України від 29.04.2016 р. N 494/13/84-16 "Щодо збереження середньої заробітної плати мобілізованим працівникам"

Ірина Бубирь

"Консультант бухгалтера" N 13 (833) 17 липня 2017 року
Передплатний індекс: 22789 (змішана російська/українська мова)