МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАКАЗ
18.05.2017 N 827/403/507/113/232

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
12 червня 2017 р. за N 728/30596

Про затвердження Методики
комплексної оцінки бідності

На виконання пункту 53 плану заходів на 2016-2017 роки з реалізації Стратегії подолання бідності, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2016 року N 573-р, НАКАЗУЄМО:

1. Затвердити Методику комплексної оцінки бідності, що додається.

2. Департаменту стратегічного планування та аналізу Міністерства соціальної політики України (Підлужна Н.В.) в установленому законодавством порядку подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України, Державної служби статистики України, Національної академії наук України від 08 жовтня 2012 року N 629/1105/1059/408/612 "Про затвердження Методики комплексної оцінки бідності", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2012 року за N 1785/22097.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр соціальної політики України А. Рева

Перший віце-прем’єр-міністр України - Міністр
економічного розвитку і торгівлі України С. Кубів

Міністр фінансів України О. Данилюк

Голова Державної служби статистики України І. Вернер

Президент Національної академії наук України Б. Патон

Затверджено
Наказ Міністерства соціальної політики України,
Міністерства економічного розвитку і торгівлі України,
Міністерства фінансів України,
Державної служби статистики України,
Національної академії наук України
18.05.2017 N 827/403/507/113/232

Методика
комплексної оцінки бідності

І. Загальні положення

1. Цю Методику розроблено на виконання Стратегії подолання бідності, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року N 161-р, та пункту 53 плану заходів на 2016-2017 роки з реалізації Стратегії подолання бідності, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2016 року N 573-р, з метою проведення регулярного моніторингу показників бідності.

2. У цій Методиці терміни вживаються у таких значеннях:

бідність - неможливість підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період;

глибина бідності - відхилення величини доходів (витрат) осіб із категорії бідних від визначеної межі бідності. Цей показник визначає, наскільки середні доходи (витрати) бідного населення є нижчими від межі бідності;

депривація - вимушене позбавлення особи внаслідок нестачі коштів можливості задовольняти свої базові потреби через відсутність доступу до основних матеріальних благ і соціальних ресурсів;

монетарна бідність - нестача коштів для підтримання способу життя, притаманного конкретному суспільству в конкретний період;

межа монетарної бідності - рівень доходу (витрат), нижче від якого є неможливим задоволення особою основних потреб. Вартісне значення межі монетарної бідності є основою для віднесення особи до категорії бідних;

межа немонетарної бідності - наявність у особи певної (немонетарної) ознаки належності до категорії бідних;

немонетарна бідність - позбавлення або обмеженість доступу до матеріальних благ / послуг для підтримання способу життя, притаманного конкретному суспільству в конкретний період;

рівень монетарної бідності - питома вага населення, в якого рівень споживання (доходів, витрат) на одну особу є нижчим від визначеної межі бідності;

рівень немонетарної бідності - питома вага населення, яке має визначені немонетарні ознаки належності до категорії бідних;

середній дефіцит доходу бідного населення - сума коштів, яких у середньому не вистачає одній бідній особі до визначеної межі бідності;

соціальне відчуження (відторгнення, виключення - відповідно до англійського терміна "exclusion") - суспільне явище або ситуація, в якій громадяни не мають змоги користуватися соціальними правами, що гарантуються їм законодавством (права на працю, гідні умови життя, доступ до отримання соціальних послуг, медичної допомоги, освіти, послуг у сфері культури тощо);

сукупний дефіцит доходу бідного населення - сума коштів, яких не вистачає бідному населенню країни в цілому до визначеної межі бідності;

шкала еквівалентності - система коефіцієнтів, що надаються членам домогосподарства відповідно до їхніх демографічних характеристик, які відображають зменшення мінімально необхідних потреб на одного члена домогосподарства при збільшенні розміру домогосподарства та зміні його складу. Для врахування економії від спільного проживання за допомогою шкали еквівалентності визначається показник умовного числа осіб, що живуть за рахунок спільного бюджету. Економія від спільного проживання виникає при користуванні майном, послугами з обслуговування житла тощо і не поширюється на товари та послуги індивідуального призначення.

3. Методика передбачає визначення трьох груп критеріїв оцінки бідності:

1) перша група - основні монетарні критерії бідності:

сукупні еквівалентні витрати особи нижче 75 відсотків медіанного рівня середньодушових еквівалентних сукупних витрат (далі - відносний критерій за витратами);

сукупні еквівалентні витрати особи нижче фактичного (розрахункового) прожиткового мінімуму в середньому на одну особу (далі - абсолютний критерій за витратами нижче фактичного прожиткового мінімуму);

загальні еквівалентні доходи особи нижче фактичного (розрахункового) прожиткового мінімуму в середньому на одну особу (далі - абсолютний критерій за доходами нижче фактичного прожиткового мінімуму);

загальні еквівалентні доходи особи нижче законодавчо встановленого прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць у середньому на одну особу (далі - абсолютний критерій за доходами нижче законодавчо встановленого прожиткового мінімуму).

Для основних монетарних критеріїв бідності розраховуються такі показники:

сукупний дефіцит доходу бідного населення;

середній дефіцит доходу бідного населення;

глибина бідності;

2) друга група - інші монетарні критерії бідності:

еквівалентні витрати особи нижче межі бідності, визначеної Організацією Об’єднаних Націй для країн Центральної та Східної Європи як гривневий еквівалент 5,05 долара США відповідно до паритету купівельної спроможності, розрахований Світовим банком (межа, визначена на рівні 5,05 долара США, коригується Світовим банком раз на 10 років відповідно до інфляції долара США) (далі - критерій ООН);

середньодушові еквівалентні доходи особи нижче 60 відсотків медіанного рівня середньодушових еквівалентних доходів за шкалою еквівалентності Європейського Союзу (далі - відносний критерій за шкалою еквівалентності ЄС);

3) третя група - немонетарний критерій бідності:

наявність у домогосподарства через нестачу коштів чотирьох з дев’яти ознак депривації (далі - критерій за ознаками депривації).

За методологією Європейського Союзу до ознак депривації відносяться:

наявність у домогосподарства заборгованості з виплати іпотечного кредиту або орендних платежів, рахунків за комунальні платежі, платежів за придбання товарів та послуг на виплату або інших платежів за кредитами;

нездатність домогосподарства сплатити тижневу щорічну відпустку далеко від дому;

нездатність сплачувати за підтримання належної температури в житлі;

нездатність сплачувати за споживання страв з м’ясом, курятиною, рибою (або їх вегетаріанським еквівалентом) через день;

нездатність сплачувати неочікувані фінансові витрати за рахунок власних ресурсів (у розмірі законодавчо встановленого прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць у середньому на одну особу);

нездатність дозволити собі мати телефон (у тому числі мобільний);

нездатність дозволити собі мати кольоровий телевізор;

нездатність дозволити собі мати пральну машину;

нездатність дозволити собі мати автомобіль.

4. Для оцінки проявів соціального відчуження застосовуються такі показники:

1) дані Держстату, підготовка яких проводиться один раз на два роки:

частка домогосподарств, які потерпають від недостатності коштів для підтримування достатньо теплої температури у своєму житлі (у відсотках);

частка домогосподарств, які потерпають від відсутності поблизу житла закладу охорони здоров’я (фельдшерсько-акушерського пункту, амбулаторії, поліклініки тощо), аптеки (у відсотках);

частка домогосподарств, які потерпають від незабезпеченості населеного пункту своєчасними послугами екстреної (швидкої) медичної допомоги (у відсотках);

частка домогосподарств, які потерпають від відсутності регулярного транспортного сполучення з населеним пунктом з більш розвинутою інфраструктурою (у відсотках);

частка домогосподарств із дітьми до 6 років, які потерпають від відсутності поблизу житла дошкільних навчальних закладів (дитячих садків, ясел-садків) (у відсотках);

2) щорічні дані Держстату:

частка домогосподарств, у складі яких є особи, що протягом останніх 12 місяців за потреби не змогли отримати медичну допомогу, придбати лікарські засоби (у відсотках);

частка дітей віком 3-5 років, які охоплені дошкільними навчальними закладами (у відсотках);

частка випускників 9 класу денних загальноосвітніх навчальних закладів, які продовжують навчання у 10 класі (у відсотках);

частка випускників 9 класу денних загальноосвітніх навчальних закладів, які не продовжують навчання для здобуття повної загальної середньої освіти (у відсотках);

3) щорічні дані Мінсоцполітики:

чисельність дітей з інвалідністю, охоплених реабілітаційними послугами (кількість осіб);

частка дітей, не охоплених сімейними формами виховання, серед дітей, які отримали статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування (у відсотках);

частка одиноких громадян похилого віку, які були обслужені у територіальних центрах соціального обслуговування (у відсотках);

4) щорічні розрахунки НАН України за даними Держстату:

частка домогосподарств, які витрачають на харчування більше 60 відсотків сукупних витрат;

частка домогосподарств, у яких залишається менше 10 відсотків сукупних ресурсів після здійснення витрат на харчування та обов’язкових платежів за житлово-комунальні послуги (у відсотках).

5. Розрахунки за критеріями оцінки бідності (крім критерію за ознаками депривації) проводяться щокварталу, а за критерієм за ознаками депривації - один раз на два роки на підставі даних вибіркового обстеження умов життя домогосподарств (далі - обстеження домогосподарств), що проводиться Держстатом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 1998 року N 1725 "Про проведення обстеження умов життя у домогосподарствах". Результати обстеження домогосподарств поширюються на всі домогосподарства України із застосуванням статистико-математичних методів.

Розрахунки за немонетарними критеріями бідності та показниками соціального відчуження проводяться щороку або один раз на два роки відповідно до періодичності підготовки даних, зазначених у пункті 4 цього розділу.

В основу розрахунків показників бідності за основними монетарними критеріями бідності, структурним критерієм та критерієм ООН покладено шкалу еквівалентності 1,0; 0,7; 0,7, за якою першому члену домогосподарства присвоюється коефіцієнт 1, а всім іншим - 0,7 (наприклад, домогосподарство із 3 осіб має у своєму складі 2,4 умовної особи: 1 + 0,7 + 0,7 = 2,4).

Для розрахунку показників бідності за відносним критерієм за шкалою еквівалентності ЄС використовується шкала еквівалентності 1,0; 0,5; 0,3, за якою першому члену домогосподарства віком 14 років і старше присвоюється коефіцієнт 1, іншим особам віком 14 років і старше - 0,5, а особам віком 0-13 років - 0,3 (наприклад, домогосподарство з 4 осіб (двоє дорослих та двоє дітей віком 6 та 10 років) має у своєму складі 2,1 умовної особи (1 + 0,5 + 0,3 + 0,3 = 2,1)).

6. Організація розрахунків показників бідності:

1) Держстат:

формує інформаційну базу для розрахунку показників бідності за визначеними критеріями та подає її НАН України за переліком згідно з додатком до цієї Методики;

проводить розрахунки за абсолютним критерієм за доходами нижче фактичного прожиткового мінімуму, за абсолютним критерієм за доходами нижче законодавчо встановленого прожиткового мінімуму, за критерієм за ознаками депривації, за показниками соціального відчуження (крім показників, що розраховуються за даними Мінсоцполітики) та показниками, розрахованими НАН України, і подає їх НАН України.

2) Мінсоцполітики:

розраховує розмір фактичного (розрахункового) прожиткового мінімуму в середньому на одну особу і подає ці дані Держстату та НАН України;

подає дані щодо показників для оцінки проявів соціального відчуження, зазначених у пункті 4 цього розділу, НАН України;

проводить моніторинг та підготовку інформаційно-аналітичних матеріалів з питань подолання бідності.

3) НАН України:

проводить розрахунки за відносним критерієм за витратами, абсолютним критерієм за витратами нижче фактичного прожиткового мінімуму, за критерієм ООН, відносним критерієм за шкалою еквівалентності ЄС, за показниками соціального відчуження, зазначеними у пункті 4 цього розділу;

готує аналітичну записку щодо оцінки бідності та проявів соціального відчуження і подає її Мінсоцполітики та Держстату.

7. Для комплексної оцінки бідності використовуються також основні показники соціально-економічного розвитку:

1) щомісячні дані Держстату:

рівень середньомісячної номінальної заробітної плати штатного працівника (у гривнях);

індекс реальної заробітної плати (у відсотках);

2) щоквартальні дані Держстату:

частка заробітної плати у структурі доходів населення (у відсотках);

темп зростання наявних доходів у розрахунку на одну особу (у відсотках);

рівень зайнятості населення віком 15-70 років (у відсотках) (на основі вибіркового обстеження населення (домогосподарств) з питань економічної активності);

рівень безробіття населення віком 15-70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці (у відсотках) (на основі вибіркового обстеження населення (домогосподарств) з питань економічної активності);

рівень зайнятості населення віком 15-70 років у сільській місцевості (у відсотках);

3) щоквартальні дані Мінсоцполітики:

зростання середнього розміру призначеної місячної пенсії пенсіонерам, які обліковуються в органах Пенсійного фонду України (у відсотках);

4) щорічні дані Мінсоцполітики:

зростання мінімальної заробітної плати (у відсотках);

зростання мінімальної пенсії (у відсотках);

розміри державної соціальної допомоги (за видами) та їх співвідношення з прожитковим мінімумом, установленим для різних соціальних і демографічних груп населення, та із середньомісячною заробітною платою (розміри державної соціальної допомоги - у гривнях, їх співвідношення з прожитковим мінімумом - у відсотках);

співвідношення кількості бездомних осіб та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, які потребують реінтеграції в суспільство та соціальної адаптації, у регіоні та кількості ліжко-місць у закладах для бездомних осіб та установах для осіб, звільнених з місць позбавлення волі (у відсотках);

кількість бездомних осіб та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, яким було надано допомогу з реінтеграції в суспільство та соціальної адаптації, за щорічною оцінкою (кількість осіб);

5) щорічні розрахунки НАН України за даними Держстату:

частка коштів (без урахування житлової субсидії), що доходять до 30 відсотків найбіднішого населення у результаті виконання програм державної соціальної допомоги (за витратами нижче фактичного прожиткового мінімуму) (у відсотках);

частка бідного населення (за витратами нижче фактичного прожиткового мінімуму), охопленого програмами соціальної підтримки (соціальні пільги, житлові субсидії, допомога на дітей, допомога малозабезпеченим сім’ям та інші види соціальної допомоги) (у відсотках).

8. Комплексну оцінку бідності на основі моніторингу показників бідності, оцінки проявів соціального відчуження та показників соціально-економічного розвитку проводить Мінсоцполітики за участю Мінекономрозвитку, Держстату та НАН України.

ІІ. Порядок розрахунку показників для
оцінки бідності за різними критеріями

ІІ. Порядок розрахунку показників для оцінки бідності за різними критеріями для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

ІІІ. Аналіз бідності у розрізі груп населення,
типів домогосподарств і типів поселень

1. Аналіз основних профілів бідності та груп населення з найвищими ризиками бідності проводиться у розрізі соціально-демографічних та соціально-економічних груп населення, типів домогосподарств і типів поселень з використанням відносного критерію за витратами й абсолютного критерію за доходами нижче фактичного прожиткового мінімуму.

2. Соціально-демографічні та соціально-економічні групи населення, за якими розраховуються показники бідності:

діти віком 0-17 років;

особи віком 16-19 років:

чоловіки;

жінки;

особи віком 20-64 роки:

чоловіки;

жінки;

особи старше 75 років:

чоловіки;

жінки;

особи пенсійного віку (непрацюючі) (відповідно до чинного законодавства):

чоловіки;

жінки;

працюючі особи:

чоловіки;

жінки.

3. Типи домогосподарств, за якими розраховуються показники бідності:

один дорослий молодше 65 років;

один дорослий віком 65 років і старше;

один дорослий віком 75 років і старше;

один дорослий з дітьми;

двоє дорослих молодше 65 років;

двоє дорослих, з них принаймні один віком 65 років і старше;

двоє дорослих з однією дитиною;

двоє дорослих із двома дітьми;

двоє дорослих із трьома та більше дітьми;

троє або більше дорослих з дітьми;

троє або більше дорослих без дітей;

домогосподарства з дітьми;

домогосподарства з дітьми, де є принаймні один безробітний;

домогосподарства з дітьми до 3 років;

домогосподарства з трьома та більше дітьми;

домогосподарства без дітей;

домогосподарства без дітей, де є принаймні один безробітний.

4. Типи поселень, за якими розраховуються показники бідності:

міські населені пункти:

великі міста (з чисельністю населення 100 тис. осіб і більше);

м. Київ;

великі міста без м. Києва (міста з чисельністю населення 100 тис. осіб і більше);

малі міста (міста з чисельністю населення менше 100 тис. осіб та селища міського типу);

сільські населені пункти.

5. Аналіз немонетарної бідності проводиться у такому розрізі:

домогосподарства з дітьми;

домогосподарства без дітей;

міські поселення;

сільські населені пункти.

ІV. Аналіз бідності у розрізі регіонів

1. Аналіз бідності на регіональному рівні проводиться з використанням відносного критерію за витратами й абсолютного критерію за доходами нижче фактичного прожиткового мінімуму.

2. Визначення показників бідності на регіональному рівні проводиться з використанням середньоукраїнської межі бідності.

Визначення показників бідності на регіональному рівні проводиться в порядку, аналогічному для показників по країні в цілому.

Директор Департаменту стратегічного планування
та аналізу Мінсоцполітики України Н. Підлужна

Директор Департаменту розвитку підприємництва
та регуляторної політики Мінекономрозвитку України
Д. Гутенко

Директор Департаменту видатків бюджету
соціальної сфери Мінфіну України С. Діденко

Директор департаменту обстежень
домогосподарств Держстату України І. Осипова

Завідувач сектору досліджень рівня життя населення відділу
моделювання соціально-економічних процесів та структур
Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України
Л. Черенько

Додаток
до Методики комплексної оцінки бідності
(підпункт 1 пункту 6 розділу І)

Перелік
даних інформаційної бази для розрахунку показників бідності