ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
10.07.2017 N 1079/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Щодо включення сум ПДВ, нарахованих у сумі
комісійної винагороди, до складу податкового кредиту
Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо включення сум ПДВ, нарахованих у сумі комісійної винагороди, до складу податкового кредиту та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачанням товарів вважається, зокрема, передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю. Отже, якщо за умовами договору комісії комітент зобов’язаний сплатити за продаж товарів комісійну винагороду на користь комісіонера, то передача товарів від комітента до комісіонера вважається постачанням товарів (незважаючи на те, що право власності на такі товари до комісіонера не переходить).
Згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачанням послуг вважається, зокрема, будь-яка операція, що не є постачанням товарів, а також операція з надання послуг, що споживаються у процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Слід зазначити, що у комісіонера постачанням послуг вважається операція з передачі комітенту результатів послуг, придбаних цим комісіонером за дорученням комітента у третіх осіб.
Відповідно до пункту 189.4 Кодексу базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому ст. 188 Кодексу (тобто виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін).
Додаткові витрати комісіонера, здійснені ним в межах договору комісії, є витратами по забезпеченню виконання складових частин загального обсягу послуги, що надається в межах договору комісії, а тому є складовою частиною вартості послуги, операція з постачання якої підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими Кодексом для договорів комісії.
При цьому при визначенні дати виникнення податкових зобов’язань і дати виникнення права на віднесення сум до податкового кредиту керуються правилом першої події відповідно до пункту 187.1 статті 187 і пункту 198.2 статті 198 Кодексу.
Згідно з пунктом 198.2 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, комітент, який отримав комісійні послуги, має право віднести відповідні суми податку до податкового кредиту. При цьому слід керуватися пунктом 198.2 Кодексу, згідно з яким дата виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту визначається за правилом першої події. Податковий кредит з вартості комісійних послуг комітент визначає виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не вище рівня звичайних цін.
Крім того, зазначаємо, що пунктом 198.6 Кодексу визначено, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.