МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАКАЗ
03.04.2017 N 285

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
28 квітня 2017 р. за N 559/30427

Про затвердження Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС

Відповідно до статей 50, 61, 65, 77 Закону України "Про Національну поліцію", частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", статті 21 Закону України "Про Національну гвардію України", статті 70 "Основи законодавства України про охорону здоров’я" та з метою нормативно-правового врегулювання організації медичного обстеження кандидатів на службу в поліцію, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, резервістів та військовослужбовців Національної гвардії України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, що додається.

2. Управлінню охорони здоров’я та реабілітації МВС (Коробка В.І.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року N 85 Про затвердження Положення про діяльність військово-лікарської комісії та Порядку проведення військово-лікарької експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за N 164/5355.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на державного секретаря Тахтая О.В.

Міністр А.Б. Аваков

Погоджено:

В.о. Міністра охорони здоров'я України Уляна Супрун

Т.в.о. Голови Національної поліції України генерал поліції
третього рангу О.Ф. Вакуленко

Голова Спільного представницького органу репрезентативних
всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні Г.В. Осовий

Перший заступник Голови Спільного представницького
органу сторони роботодавців на національному рівні Д. Олійник

Т.в.о. начальника військово-медичного управління
Головного управління Національної гвардії України полковник м/с Д.В. Трегуб

Затверджено
Наказ Міністерства внутрішніх справ України
03.04.2017 N 285

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
28 квітня 2017 р. за N 559/30427

Положення
про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС

I. Загальні положення

1. Це Положення визначає організацію діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.

2. Медичні (військово-лікарські) комісії МВС (далі - ВЛК) - спеціальні підрозділи, що утворюються в закладах охорони здоров’я МВС та Національної гвардії України (далі - НГУ) для проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.

3. Основними завданнями ВЛК є:

1) визначення за станом здоров'я, фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності - за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів до служби в поліції, кандидатів до вступу до вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальні заклади), здобувачів вищої освіти навчальних закладів, придатності поліцейських до подальшої служби при переміщенні по службі, проходження служби у відрядженні за кордоном;

2) визначення за станом здоров'я та фізичного розвитку придатності кандидатів до військової служби за контрактом, у військовому резерві, кандидатів до вступу до вищих військових навчальних закладів НГУ (далі - ВВНЗ), ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв’язку з їх звільненням;

3) визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби, військовослужбовців НГУ, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового й начальницького складу);

4) визначення причинного зв’язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв, що спричинили смерть поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу.

4. ВЛК відповідно до покладених на них завдань:

1) проводять лікарську експертизу кандидатам на службу в поліцію, поліцейським і колишнім поліцейським, кандидатам до вступу до вищих навчальних закладів, здобувачам вищої освіти навчальних закладів;

2) проводять військово-лікарську експертизу кандидатам на військову службу за контрактом, у військовому резерві, до вступу у ВВНЗ, військовослужбовцям НГУ, колишнім військовослужбовцям, колишнім особам рядового й начальницького складу;

3) забезпечують контроль за проведенням лікарської та військово-лікарської експертизи, а також лікувально-діагностичної роботи в закладах охорони здоров’я МВС та НГУ;

4) узагальнюють та аналізують результати проведення лікарської та військово-лікарської експертизи та розробляють пропозиції щодо вдосконалення цієї роботи;

5) спільно з лікарями-спеціалістами закладів охорони здоров’я МВС аналізують, узагальнюють результати лікування і медичного обстеження та здійснюють оцінку впливу умов служби на стан здоров’я та придатність до служби.

5. ВЛК у своїй роботі керуються чинним законодавством України, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань військово-лікарської експертизи.

Визначення стану психічного здоров’я та встановлення діагнозу психічного розладу здійснюються відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про психіатричну допомогу".

Лікарська експертиза кандидатам на службу у поліцію, кандидатам до вступу до навчальних закладів, поліцейським та здобувачам вищої освіти навчальних закладів проводиться відповідно до цього Положення.

При здійсненні військово-лікарської експертизи щодо військовослужбовців, резервістів, кандидатів на військову службу за контрактом, кандидатів до вступу до ВВНЗ ВЛК керуються Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року N 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за N 1109/15800 (далі - Положення про ВЛЕ у ЗС України).

Постанови ВЛК щодо придатності (непридатності) осіб до служби в поліції приймаються відповідно до Переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції (далі - Перелік захворювань) (додаток 1) та Пояснень щодо застосування статей Переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції (далі - Пояснення щодо застосування Переліку захворювань) (додаток 2).

Постанови ВЛК щодо придатності (непридатності) осіб до військової служби приймаються відповідно до Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1 до Положення про ВЛЕ у ЗС України).

Постанови ВЛК щодо причинного зв’язку захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва) приймаються згідно з вимогами відповідних розділів цього Положення та Положення про ВЛЕ у ЗС України.

При встановленні причинного зв'язку захворювань з наслідками аварії на АЕС (інших ядерних об’єктах) ВЛК керуються наказом Міністерства охорони здоров’я України 17 травня 1997 року N 150 "Про затвердження нормативних актів щодо хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв'язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 вересня 1997 року за N 448/2252 (із змінами).

Постанови щодо ступеня придатності до служби колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, осіб рядового й начальницького складу, причинного зв’язку їх захворювань, травм (поранень) приймаються ВЛК відповідно до цього Положення, законодавства чинного на момент звільнення зазначених осіб зі служби.

ІІ. Організація діяльності військово-лікарських комісій

1. Лікарська та військово-лікарська експертиза проводиться штатними та позаштатними ВЛК.

2. Штатними ВЛК є Центральна медична (військово-лікарська) комісія МВС (далі - ЦВЛК), медична (військово-лікарська) комісія державної установи "Територіальне медичне об’єднання" МВС (далі - ДУ ТМО) в областях, в місті Києві (далі - ВЛК ДУ ТМО).

3. ЦВЛК функціонує на базі Центрального госпіталю МВС та в адміністративному порядку підпорядковується Управлінню охорони здоров’я та реабілітації МВС (далі - УОЗР МВС).

ВЛК ДУ ТМО функціонують на базі відповідних закладів охорони здоров’я МВС та в адміністративному порядку підпорядковуються відповідній ДУ ТМО.

4. У питаннях проведення лікарської та військово-лікарської експертизи штатні і позаштатні ВЛК підпорядковуються ЦВЛК, постанови якої можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

5. До складу штатних ВЛК входить начальник (голова) комісії, лікарі-спеціалісти, медичні реєстратори.

6. Начальник (голова) ЦВЛК призначається наказом керівника Центрального госпіталю МВС за поданням начальника УОЗР МВС після погодження державним секретарем МВС.

7. Заступники начальника ЦВЛК призначаються наказом керівника Центрального госпіталю МВС за поданням начальника (голови) ЦВЛК після погодження начальником УОЗР МВС та державним секретарем МВС.

8. Начальник (голова) ВЛК ДУ ТМО призначається начальником відповідної ДУ ТМО за поданням начальника (голови) ЦВЛК після погодження начальником УОЗР МВС.

9. Штатні ВЛК мають печатки, штампи та бланки зі своїм повним найменуванням.

10. Штатні ВЛК комплектуються лікарями з клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, отоларингологія, офтальмологія тощо), які мають відповідну спеціалізацію, кваліфікаційну категорію та досвід роботи в закладах охорони здоров’я, військово-лікарських комісіях.

11. Психіатричне, психологічне, психофізіологічне обстеження проводиться лікарями-психіатрами, практичними психологами (лікарями-психологами) та лікарями-психофізіологами (лікарями з функціональної діагностики) ДУ "Центр психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору МВС України" та центрів психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору ДУ ТМО.

12. Лікарі-психіатри та лікарі-психофізіологи (лікарі з функціональної діагностики) беруть участь в роботі комісій на правах членів штатних ВЛК.

13. У разі потреби до роботи в штатних ВЛК на правах членів можуть залучатись інші лікарі-спеціалісти закладів охорони здоров'я МВС, а також представники кадрових підрозділів поліції та командування військових частин Національної гвардії.

14. Матеріально-технічне забезпечення ЦВЛК, ВЛК ДУ ТМО здійснюється за рахунок і в межах видатків Державного бюджету України, передбачених на утримання Центрального госпіталю МВС та відповідних ДУ ТМО.

15. Забезпечення штатних ВЛК інструментарієм, медичним і господарським майном здійснюється згідно з мінімальним переліком інструментарію, медичного та господарського майна, необхідного для медичного огляду ВЛК (додаток 3).

16. Функції штатних ВЛК:

1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертизи, контроль за її проведенням в підпорядкованих ВЛК, надання їм у разі необхідності методичної і практичної допомоги;

2) розгляд звернень, заяв і скарг кандидатів до служби у поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу, військовослужбовців, колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх військовослужбовців з питань лікарської і військово-лікарської експертизи, аналіз та узагальнення результатів цієї роботи;

3) перегляд власних постанов і постанов підпорядкованих ВЛК у порядку контролю, а також у разі оскарження їх керівництвом МВС, Національної поліції України, командуванням НГУ чи особами, що пройшли медичний огляд, та в інших необхідних випадках;

4) затвердження (незатвердження) чи скасування постанов підпорядкованих ВЛК;

5) перевірка і узагальнення результатів роботи підпорядкованих ВЛК;

6) надання роз'яснень, вказівок, рекомендацій з питань лікарської та військово-лікарської експертизи підпорядкованим ВЛК;

7) подання голові ЦВЛК у встановленому порядку річних звітів, інформації про стан і результати проведеної лікарської та військово-лікарської експертизи;

8) організація навчання лікарів закладів охорони здоров’я МВС та НГУ з питань лікарської та військово-лікарської експертизи.

17. Штатні ВЛК мають право:

1) запитувати у разі потреби медичні документи (медична карта стаціонарного хворого, медична карта амбулаторного хворого, консультативні висновки тощо), матеріали службових перевірок, характеристики на особу, довідки з архіву, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття експертного висновку та постанови ВЛК;

2) залучати лікарів-спеціалістів закладів охорони здоров’я МВС, лікарів-спеціалістів інших міністерств та відомств (за їх згодою) для вирішення питань лікарської і військово-лікарської експертизи;

3) направляти осіб, які проходять лікарську або військово-лікарську експертизу, на стаціонарне обстеження до закладів охорони здоров’я МВС або до лікувально-профілактичних установ інших міністерств і відомств (за їх згодою) з метою проведення необхідного обстеження чи діагностики.

18. Залучати особовий склад штатних ВЛК до вирішення питань і завдань, не пов'язаних з лікарською та військово-лікарською експертизою, забороняється.

19. ЦВЛК, крім зазначеного у пунктах 16, 17 цього розділу, здійснює такі функції:

1) спільно з УОЗР МВС та лікарями-спеціалістами закладів охорони здоров’я МВС розробляє проекти нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих наказів щодо проведення лікарської експертизи;

2) надає начальнику УОЗР МВС інформацію про результати роботи ЦВЛК та ВЛК ДУ ТМО;

3) організовує та проводить наради і збори з питань лікарської та військово-лікарської експертизи;

4) направляє поліцейських або військовослужбовців, що проходять медичне обстеження, за погодженням із підрозділом кадрового забезпечення Національної поліції України або командуванням НГУ на повторний огляд до будь-якої підпорядкованої ВЛК.

20. До позаштатних ВЛК належать госпітальні ВЛК, які утворюються при Центральному госпіталі МВС, госпіталі чи лікарні ДУ ТМО, військовому госпіталі НГУ, гарнізонні ВЛК, які утворюються при поліклініці ДУ ТМО або у закладі охорони здоров’я НГУ, тимчасово діючі ВЛК ВВНЗ.

21. Перелік закладів охорони здоров’я МВС, при яких утворюються позаштатні ВЛК, затверджується начальником УОЗР МВС.

22. До складу позаштатної ВЛК входить голова, не менше двох членів з числа лікарів-спеціалістів та секретар. Склад позаштатної ВЛК затверджується начальником відповідного лікувально-профілактичного закладу, при якому утворюється комісія.

23. Голова госпітальної (гарнізонної) ВЛК у питаннях лікарської експертизи підпорядковується начальнику (голові) відповідної штатної ВЛК.

24. Головою госпітальної ВЛК може бути призначений заступник начальника (керівника) госпіталю, лікарні, а в закладах охорони здоров’я, де ця посада штатним розписом не передбачена, - начальник одного з лікувальних відділень.

25. Госпітальна (гарнізонна) ВЛК у закладі охорони здоров’я НГУ утворюється за погодженням з командуванням НГУ.

Головою гарнізонної ВЛК призначається керівник відповідного закладу охорони здоров’я.

26. До складу тимчасово діючої ВЛК ВВНЗ входять лікарі-спеціалісти медичної частини навчального закладу та за необхідності залучаються лікарі відповідного профілю цивільних лікувальних закладів на договірних засадах.

Головою тимчасово діючої ВЛК ВВНЗ призначається керівник медичної частини навчального закладу.

27. Постанови позаштатних ВЛК розглядаються, контролюються, затверджуються (у випадку визнання особи непридатною до служби), за потреби переглядаються відповідними штатними ВЛК.

Постанови, рішення, вказівки з питань лікарської та військово-лікарської експертизи штатних ВЛК є обов'язковими для виконання позаштатними ВЛК.

28. Функції позаштатних ВЛК:

1) госпітальна ВЛК за узгодженням зі штатною ВЛК та відповідним підрозділом кадрового забезпечення здійснює лікарську експертизу поліцейським, здобувачам вищої освіти, ад’юнктам та військово-лікарську експертизу військовослужбовцям, що перебувають на обстеженні і лікуванні у госпіталі (лікарні);

2) гарнізонна ВЛК здійснює функції госпітальної ВЛК, проводить лікарську експертизу кандидатам на службу в поліцію, кандидатам до вступу в навчальні заклади та військово-лікарську експертизу кандидатам на військову службу за контрактом;

3) тимчасово діючі ВЛК ВВНЗ проводять остаточний медичний огляд осіб, які вступають до відповідного навчального закладу.

III. Організація проведення лікарської та
військово-лікарської експертизи

1. Направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи за формою (додаток 4) здійснюють відповідні підрозділи кадрового забезпечення Національної поліції України, командири частин НГУ.

2. У направленні зазначаються мета і питання, які підлягають вирішенню ВЛК, у тому числі надається така інформація:

1) щодо кандидатів на службу, поліцейських, які переміщуються по службі, щодо осіб, які закінчили навчання у навчальних закладах і призначаються на посаду, зазначається посада відповідно до графи Переліку захворювань, згідно з якою необхідно проводити експертизу;

2) щодо осіб, що звільняються зі служби, зазначаються вислуга років і мотиви звільнення, термін проходження служби в поліції, НГУ, Збройних Силах, СБУ, інших військових формуваннях, утворених відповідно до законодавства України (далі - військові формування), в органах внутрішніх справ, участь у бойових діях, антитерористичних операціях, інших заходах в умовах особливого періоду, воєнних конфліктах;

3) щодо осіб, які приймаються на службу після звільнення з військових формувань, колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх поліцейських зазначається, коли і з якої причини зазначені особи були звільнені зі служби, та надаються відомості про проходження ними ВЛК у минулому;

4) щодо осіб, які є кандидатами до вступу на навчання, вказується назва навчального підрозділу навчального закладу із зазначенням спеціальності (спеціалізації);

5) щодо поліцейських, військовослужбовців, направлених на ВЛК для визначення можливості за станом здоров'я до проходження служби за кордоном, зазначається місце майбутньої служби.

3. Якщо в направленні не зазначені всі необхідні відомості для вирішення експертного питання, ВЛК має право не допустити таку особу до проходження лікарської чи військово-лікарської експертизи.

4. Якщо у поліцейських, які перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров’я МВС, виявлені хронічні захворювання з вираженими функціональними порушеннями, несприятливим прогнозом, керівник закладу інформує про це відповідний підрозділ кадрового забезпечення Національної поліції України з метою направлення таких поліцейських на ВЛК для визначення придатності до подальшої служби.

5. Якщо у військовослужбовців, які перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров’я МВС, виявлені хронічні захворювання з вираженими функціональними порушеннями, несприятливим прогнозом, військово-лікарська експертиза може бути проведена за направленням начальників закладів охорони здоров’я МВС, в яких вони перебувають на лікуванні, за узгодженням з командуванням військового підрозділу.

6. Якщо поліцейські, військовослужбовці впродовж року близько 4-х місяців не можуть приступити до виконання своїх службових обов'язків через захворювання (травми, поранення), часто та довготривало хворіють, вони зобов'язані за поданням підрозділу кадрового забезпечення пройти лікарську (військово-лікарську) експертизу у ВЛК для визначення придатності до подальшої служби.

До осіб, що часто та довготривало хворіють, належать ті особи, у яких за останні 12 місяців було 4 та більше випадків захворювань і 40 днів непрацездатності за однорідними захворюваннями або 6 і більше випадків захворювань та 60 і більше днів непрацездатності за неоднорідними захворюваннями.

7. У воєнний час лікування поліцейських повинно бути закінчено в закладах охорони здоров’я МВС. В окремих випадках лікування поліцейських може бути продовжене амбулаторно. Загалом у воєнний час лікування не повинне перевищувати 4-х місяців. Після закінчення зазначеного терміну лікування ВЛК за відповідним направленням підрозділу кадрового забезпечення проводить лікарську експертизу та приймає постанову щодо придатності їх до служби.

8. Особи, що проходять медичний огляд, надають лікарям - членам ВЛК оригінал документа, що посвідчує особу (паспорт, службове посвідчення, військовий квиток чи приписне свідоцтво).

9. Перед медичним оглядом проводяться рентгенологічне (флюорографічне) обстеження органів грудної клітини, електрокардіографія, загальні аналізи крові та сечі, аналіз крові на цукор, обстеження на сифіліс (реакція Вассермана),

гепатити В, С та ВIЛ-інфікування, для осіб старше 40 років - вимірювання рівня внутрішньоочного тиску.

10. Кандидати на службу в поліцію та на військову службу за контрактом можуть надати документально оформлені результати зазначених обстежень, проведених протягом одного місяця до медичного огляду у ВЛК.

11. Медичний огляд осіб у ВЛК проводиться з обов'язковим обстеженням лікарями-спеціалістами: терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом, дерматологом, стоматологом, психіатром та лікарем-психологом або практичним психологом закладів охорони здоров’я МВС. Жінки обов'язково обстежуються гінекологом.

12. За наявності показань особи, що проходять лікарську експертизу, направляються до лікарів: фтизіатра, ендокринолога, уролога або інших спеціалістів, а також на додаткові обстеження, необхідні для достовірної діагностики виявленої патології.

13. Кандидатам на службу в поліції, поліцейським, посади яких передбачають керування транспортними засобами, та особам, що проходять лікарську експертизу за графами II та III Переліку захворювань, за наявності показань обов’язково проводять дослідження функції вестибулярного апарату.

14. Психіатричне, психологічне та психофізіологічне обстеження проводиться лікарями-психіатрами, лікарями-психологами (практичними психологами), лікарями-психофізіологами (лікарями з функціональної діагностики) тільки у закладах охорони здоров’я МВС.

15. У разі виникнення необхідності уточнення діагнозу захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва) чи їх наслідків ВЛК може запропонувати особі, що проходить лікарську (військово-лікарську) експертизу, амбулаторне або стаціонарне обстеження в закладах охорони здоров’я МВС.

У випадках, коли проведення необхідного дослідження стану здоров'я у закладах охорони здоров’я МВС неможливе, стаціонарне або амбулаторне обстеження може проводитись у інших закладах охорони здоров’я (за їх згодою).

16. До направлення ВЛК на стаціонарне обстеження додається Акт дослідження стану здоров’я (далі - Акт дослідження) (додаток 5).

Після проведеного обстеження заповнений Акт дослідження завіряється підписами начальника закладу охорони здоров’я і лікаря, що проводив обстеження, та скріплюється печаткою цього закладу.

Акт дослідження розглядається з урахуванням усіх даних про стан здоров’я і фізичного розвитку та є додатковим матеріалом при прийнятті остаточного експертного рішення ВЛК щодо придатності особи до служби або навчання.

17. Дані амбулаторного медичного огляду ВЛК заносяться до Акта медичного огляду (додаток 6), який заповнюється у такому порядку:

1) особа, що проходить медичний огляд, власноруч заповнює частину анкетних даних, зазначаючи автобіографічні, паспортні дані та іншу інформацію, передбачену Актом медичного огляду, та завіряє зазначене власним підписом і надає письмову згоду на проведення лікарської чи військово-лікарської експертизи;

2) розділи медичної частини Акта медичного огляду заповнюються лікарями-спеціалістами - членами ВЛК;

3) детальний клініко-експертний анамнез, дані об'єктивного обстеження записуються в послідовності, зазначеній у формі Акта медичного огляду;

4) кожний лікар-спеціаліст заносить до Акта медичного огляду анамнестичні та об'єктивні дані, які обґрунтовують діагноз, ступінь прояву функціональних порушень, стадію, форму захворювання, робить власний висновок щодо придатності особи до служби відповідно до графи та статті Переліку захворювань з урахуванням Пояснень щодо застосування Переліку захворювань, вказує дату проведення медичного огляду та завіряє запис власним підписом;

5) зазначені в Акті медичного огляду діагнози повинні підтверджуватись даними об'єктивного обстеження.

18. До Акта медичного огляду додаються:

результати спеціальних (лабораторних, рентгенологічних, інструментальних тощо) обстежень;

протокол попереднього та періодичного психіатричних оглядів за формою N 122-1/0, (додаток 2 до Інструкції про проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 2002 року N 12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 лютого 2002 року за N 94/6382), який заповнює лікар-психіатр закладу охорони здоров’я МВС;

Висновок за результатами психологічного обстеження (додаток 7);

протокол психофізіологічного обстеження (додаток 8), заповнений лікарем-психофізіологом;

довідки про раніше проведені щеплення (кандидатам на службу та до вступу до навчальних закладів);

витяг з медичної карти амбулаторного хворого з місця медичного обслуговування;

витяги з медичних карт стаціонарного хворого;

медична характеристика військовослужбовця та інші документи, що можуть підтверджувати експертну постанову.

19. Постанова ВЛК щодо придатності (непридатності) особи до служби, яка приймається за результатами медичного огляду, заноситься до Акта медичного огляду, Книги (журналу) обліку документації ВЛК (додаток 9) і оформлюється Довідкою (додаток 10) або свідоцтвом про хворобу.

20. Якщо особа, яка проходить медичний огляд, під час проведення їй лікарської (військово-лікарської) експертизи відмовляється чи ухиляється від необхідного для визначення придатності до служби обстеження, відсутні необхідні документи, які підтверджують наявність і характер захворювання, наслідків травми чи поранення, то постанова ВЛК не приймається. Відмова від медичного огляду може бути оформлена рапортом цієї особи чи відповідним актом ВЛК.

Про прийняте рішення ВЛК інформує відповідний підрозділ кадрового забезпечення чи командира військової частини.

21. У разі незгоди особи, що проходила медичний огляд, із постановою штатної ВЛК, вона може оскаржити її у ЦВЛК, яка визначає за необхідності порядок додаткового обстеження та повторної лікарської (військово-лікарської) експертизи.

IV. Проведення лікарської експертизи
кандидатам на службу в поліції

1. Медичний огляд кандидатів на службу в поліції здійснюється в порядку, визначеному у розділі III цього Положення.

2. Кандидати на службу надають витяги з медичних карт амбулаторного хворого, що ведуться у лікувально-профілактичних установах за місцем проживання, роботи, навчання або служби, виписки з медичних карт стаціонарного хворого, дані диспансерного обстеження і лікарського нагляду, висновки лікарів, відомості про обов'язкові профілактичні щеплення, а також довідки з психоневрологічних, наркологічних диспансерів (за потреби, з протитуберкульозних, венерологічних диспансерів та інших лікувальних установ), інші медичні документи, що характеризують стан здоров'я особи не менше ніж за останні п'ять років.

Військовослужбовці, які були звільнені зі служби протягом останнього року і є кандидатами на службу в поліцію, надають витяги з медичних документів військових частин або медичну характеристику.

3. Кандидати на службу надають ВЛК зазначену в пункті 2 цього розділу медичну документацію до початку медичного обстеження.

Якщо особа з поважних причин не в змозі надати необхідну документацію, ВЛК здійснює відповідні запити за місцем медичного нагляду кандидата. В таких випадках ВЛК приймає експертне рішення після отримання необхідної документації.

Як виняток, за відсутності у кандидата на службу хворобливих проявів, які обмежують придатність до служби, ВЛК може прийняти постанову про придатність до служби, в якій зазначається, що лікарська експертиза проведена без урахування інформації з місця медичного нагляду.

4. Кандидати на службу, які були раніше звільнені за станом здоров'я з поліції, органів внутрішніх справ, військових формувань, особисто подають до ВЛК копію відповідної постанови ВЛК (свідоцтва про хворобу).

Лікарська експертиза у такому випадку проводиться після стаціонарного обстеження зазначених осіб у закладах охорони здоров’я МВС.

5. Висновки лікарів-спеціалістів і постанови ВЛК щодо придатності (непридатності) кандидатів на службу в поліцію приймаються відповідно до розділу "Кандидати на службу" Переліку захворювань.

Кандидати на службу, визнані ВЛК придатними до служби у поліції за графами I-IIІ Переліку захворювань, не повинні мати протипоказань для проходження служби за кордоном у будь-яких кліматичних умовах.

6. Кандидати на службу в поліції проходять психофізіологічне обстеження та обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності у закладах охорони здоров’я МВС відповідно до Порядку психофізіологічного обстеження кандидатів на службу в поліції та Порядку обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності кандидатів на службу в поліцію, затверджених наказом МВС України від 17 грудня 2015 року N 1583, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2016 року за N 37/28167 та N 38/28168 відповідно.

7. Якщо у кандидата на службу виявлено гостре захворювання або загострення хронічного захворювання, ВЛК інформує підрозділ кадрового забезпечення про його непридатність до служби в поліції до вилікування (з повторним оглядом за результатами лікування).

8. Постанова про придатність кандидата до служби, яка приймається за результатами медичного огляду, оформлюється Довідкою, яка разом з Висновком за результатами психологічного обстеження передається до підрозділу кадрового забезпечення у порядку, зазначеному в направленні.

9. У разі виникнення змін в стані здоров’я особи, що відбулися до реалізації постанови ВЛК, проводиться повторна лікарська експертиза.

V. Проведення лікарської експертизи кандидатам до вступу до навчальних
закладів та здобувачам вищої освіти навчальних закладів

1. Медичний огляд цивільних осіб, які вступають до навчальних закладів, здійснюється відповідно до вимог проведення лікарської експертизи кандидатам на службу в поліцію.

2. Дані про лікарську експертизу заносяться до Картки медичного обстеження вступника до навчального закладу (додаток 11).

3. Кандидати на навчання, які на момент вступу є поліцейськими, подають до ВЛК медичну карту амбулаторного хворого з даними медичних обстежень і звернень за медичною допомогою не менше ніж за останні три роки та витяг із зазначеної документації.

4. Висновки лікарів-спеціалістів і постанови ВЛК про придатність кандидатів на навчання щодо цивільних осіб приймаються за графою І розділу "Кандидати на службу", щодо поліцейських - за графою І розділу "Поліцейські" Переліку захворювань.

5. Психофізіологічне обстеження кандидатів до вступу до навчальних закладів проводиться за відповідними пунктами Таблиці вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей, що визначають придатність до окремих видів службової діяльності поліцейських, навчання у вищих навчальних закладах, що належать до сфери управління МВС України (додаток 12) (далі - Таблиця вимог), з урахуванням пояснень щодо застосування пунктів Таблиці вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей, що визначають придатність до окремих видів службової діяльності поліцейських, навчання у вищих навчальних закладах, що належать до сфери управління МВС України (додаток 13) (далі - Пояснення щодо застосування Таблиці вимог).

6. Якщо у поліцейського виявлене захворювання, яке згідно з Переліком захворювань передбачає індивідуальне рішення, він може бути визнаним ВЛК придатним до вступу лише на заочну форму навчання за умови, що діагностоване захворювання не перешкоджає проходженню служби.

7. Постанова ВЛК про результати проведення лікарської експертизи кандидатам до вступу до навчальних закладів заноситься до Книги (журналу) обліку документації ВЛК, оформлюється Довідкою, яка разом з Картою медичного обстеження вступника до навчального закладу передається до відповідного підрозділу кадрового забезпечення.

8. У разі виникнення змін в стані здоров’я кандидата до вступу до навчального закладу йому пропонується повторне проведення лікарської експертизи, яке здійснюється штатною ВЛК до зарахування до навчального закладу.

9. Медичний огляд здобувачів вищої освіти навчальних закладів, ад'юнктів для визначення їх придатності до служби в поліції під час навчання проводиться в штатній ВЛК за місцем розташування навчального закладу.

10. Постанови ВЛК щодо придатності (непридатності) здобувачів вищої освіти навчальних закладів приймаються за графою І розділу "Поліцейські" Переліку захворювань.

11. У разі виявлення у здобувача вищої освіти, який вступив до навчального закладу з числа цивільних осіб, патології, що згідно із статтями Переліку захворювань за графою І передбачає індивідуальне рішення, ВЛК приймає постанову про непридатність його до служби в поліції.

12. Постанови щодо придатності до подальшої служби здобувачів вищої освіти навчальних закладів, які вступили на навчання з числа поліцейських, в період навчання приймаються відповідно до граф Переліку захворювань, які відповідають спеціалізації навчання.

VI. Проведення лікарської експертизи поліцейським

1. Лікарська експертиза поліцейським здійснюється в порядку та з урахуванням вимог, зазначених у розділі III цього Положення.

2. Разом з направленням на медичний огляд підрозділ кадрового забезпечення надає ВЛК службову характеристику поліцейського, в якій зазначена інформація про випадки звільнення від служби у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

3. За наявності у поліцейського поранення, травми (їх наслідків) підрозділ кадрового забезпечення надає ВЛК акт про нещасний випадок, складений за встановленою формою відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27 грудня 2002 року N 1346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за N 83/7404 (зі змінами) (далі - Акт про нещасний випадок), а в необхідних випадках - висновок службового розслідування.

4. У випадку, коли у поліцейського під час проведення йому лікарської експертизи діагностуються хронічні захворювання, що можуть перешкоджати службі в поліції, та неможливо під час амбулаторного огляду прийняти експертний висновок, ВЛК направляє його на стаціонарне обстеження до закладу охорони здоров’я МВС з подальшим медичним оглядом цієї особи госпітальною ВЛК (за наявності такої).

Після закінчення обстеження особи в закладі охорони здоров’я, де немає госпітальної ВЛК, складається Акт дослідження, який надсилається до ВЛК, що направила особу на обстеження.

6. Поліцейський, який за направленням ВЛК проходить стаціонарне обстеження, звільняється від службових обов'язків на період його проведення, про що у встановленому порядку йому видається довідка.

7. Якщо у поліцейського під час обстеження виявлені гостре захворювання, загострення хронічного захворювання, наслідки травми (поранення), що потребують лікування (динамічного нагляду), постанова щодо придатності до служби в поліції приймається після закінчення необхідного лікування за його результатами, визначеними наслідками цього захворювання, травми (поранення).

8. Постанова ВЛК щодо ступеня придатності поліцейських приймається за розділом "Поліцейські" за графами Переліку захворювань відповідно до посади, на яку він призначається.

9. У випадку, коли у поліцейського при переміщенні по службі діагностується патологія, що підпадає під дію статті Переліку захворювань, яка передбачає непридатність до служби на зазначеній посаді, то за узгодженням з підрозділом кадрового забезпечення розглядається питання щодо його придатності до служби на посадах, умови служби яких найбільше відповідають стану здоров’я на даний час, враховуючи його вік, тривалість служби та фактичну спроможність виконувати відповідні службові обов’язки.

10. У разі встановлення непридатності поліцейського до служби на посаді за індивідуальними психофізіологічними особливостями ВЛК одночасно з відповідною постановою про непридатність приймає постанову про придатність до служби у поліції на посадах, які не вказані в Таблиці вимог, з урахуванням Пояснень щодо застосування пунктів Таблиці вимог у порядку, зазначеному у пункті 9 розділу VІ цього Положення.

11. Лікарська експертиза поліцейським для визначення стану їх здоров'я щодо можливості проходження служби (проживання) за кордоном проводиться згідно з Порядком медичного огляду поліцейських, які виїжджають у відрядження за кордон, у тому числі для участі у операціях з підтримання миру і безпеки (додаток 14), та Таблицею вимог.

12. Лікарська експертиза поліцейським, які направляються у відрядження до інших країн, проводиться ВЛК у випадках, коли тривалість відрядження перевищує 6 місяців; медичний висновок про можливість направлення поліцейських в закордонне відрядження тривалістю до 6 місяців надається поліклінікою ДУ ТМО.

13. Колишні поліцейські або колишні особи рядового й начальницького складу можуть ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров’я на час звільнення зі служби та причинного зв’язку їх захворювань, травм (поранень). У такому випадку вони звертаються до підрозділу кадрового забезпечення за місцем колишньої служби для отримання направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання. Перегляд раніше прийнятої постанови ВЛК проводиться за заявою колишнього поліцейського, колишньої особи рядового чи начальницького складу.

14. Особи, зазначені в пункті 13 цього розділу, надають до ВЛК медичну документацію, складену в період проходження служби, у випадку отримання травми (поранення) під час служби - надають відповідний Акт про нещасний випадок та документацію, складену за результатами надання первинної медичної допомоги з цього приводу.

VII. Проведення військово-лікарської експертизи кандидатам на військову службу
за контрактом, службу у військовому резерві та військовослужбовцям НГУ

1. Кандидати на військову службу, резервісти та військовослужбовці проходять медичний огляд у ВЛК, розташованих за місцем дислокації військових частин НГУ, відповідно до цього Положення та Положення про ВЛЕ у ЗС України.

2. Військовослужбовці, які направляються до ВЛК для проведення військово-лікарської експертизи, надають направлення, підписане командиром військового підрозділу, медичну та службову характеристики, Акти про нещасні випадки щодо перенесених поранень, травм, контузій чи каліцтв, яких вони зазнали під час проходження військової служби, іншу медичну документацію, яка характеризує стан їх здоров’я за час служби. Щодо військовослужбовців строкової служби, правомірність призову яких на військову службу за станом здоров'я викликає сумнів, в медичній характеристиці зазначаються відомості про стан здоров'я в допризовний період.

3. Лікар військової частини може на правах члена ВЛК брати участь в її роботі та має право надавати комісії інформацію щодо стану здоров'я військовослужбовця, відносно якого проводиться військово-лікарська експертиза, про вплив діагностованої патології на виконання ним службових обов'язків, висловлювати свою думку про можливі експертні висновки.

4. Військовослужбовець, якому військово-лікарська експертиза проводиться амбулаторно, може бути направлений на стаціонарне обстеження у порядку, зазначеному в пунктах 5, 6 розділу VI цього Положення.

5. Визначення причинного зв’язку захворювань, травм (поранень) колишнім військовослужбовцям чи перегляд постанови ВЛК здійснюється з урахуванням пунктів 13, 14 розділу VI цього Положення та норм Положення про ВЛЕ у ЗС України.

6. Військовослужбовці строкової служби можуть бути визнані непридатними за станом здоров’я до подальшого проходження військової служби тільки за результатами стаціонарного обстеження (лікування). Амбулаторне обстеження і медичний огляд допускаються тільки за наявності очевидних фізичних вад (відсутність ока, пальців, рук, ніг, дефекти кісток черепа, вкорочення та викривлення кінцівок тощо).

VIII. Постанови військово-лікарських комісій

1. За результатами лікарської та військово-лікарської експертизи ВЛК приймають постанови, які включають діагноз, встановлений особі за результатами проведеного обстеження, рішення щодо ступеня придатності чи про непридатність до служби та висновок про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва).

2. Постанови ВЛК приймаються на час фактичного огляду особи.

3. Постанови приймаються відповідно до мети проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, зазначеної у направленні на медичний огляд.

Забороняється приймати постанови про придатність кандидатів до служби в поліції без зазначення виду службової діяльності або посади, на яку вони призначаються.

4. Формулювання постанов ВЛК за ступенем придатності осіб:

1) щодо кандидатів на службу в поліцію та кандидатів до вступу до навчальних закладів можуть бути прийняті такі постанови:

"Придатний до вступу (вказати назву навчального закладу, факультету)";

"Непридатний до вступу (вказати назву навчального закладу, факультету)";

"Придатний до служби в поліції на посаді";

"Непридатний до служби в поліції на посаді";

2) щодо поліцейських приймаються такі постанови:

"Придатний до служби в поліції";

"Придатний до служби в поліції, непридатний до служби на посаді";

"Непридатний до служби в поліції";

3) у воєнний час щодо поліцейських може прийматися постанова із таким формулюванням:

"Непридатний до служби в поліції з повторним медичним оглядом через _____ місяців" (із зазначенням строку);

4) щодо поліцейських, які проходять медичний огляд у зв’язку з направленням у відрядження за кордон, приймається постанова за визначеною формою (додаток 14).

5. Якщо в особи, що проходить лікарську експертизу, діагностовано захворювання, не передбачене Переліком захворювань, ВЛК має право прийняти постанову відповідно до тієї статті Переліку захворювань, яка найбільше відповідає її захворюванню і фактичній придатності до служби.

6. При проведенні лікарської експертизи при переміщенні по службі чи призначенні на посаду поліцейських, у яких діагностовано патологію, яка згідно з Переліком захворювань передбачає прийняття рішення в індивідуальному порядку, ступінь їх придатності до служби визначається з урахуванням службових характеристик.

7. При застосуванні формулювання постанови: "Придатний до служби в поліції, непридатний до служби на посаді" ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням характеру захворювання або фізичної вади, особливостей фактично виконуваної роботи, пристосованості до неї, спеціалізації особи, що проходить лікарську експертизу, зазначає протипоказання для цієї особи (наприклад, робота, що потребує великого фізичного напруження, пов'язана з тривалою ходою або стоянням, перебуванням на холоді чи у вологих приміщеннях, на висоті, біля механізмів, які рухаються, вогню, води; нічні чергування, часті й тривалі відрядження). Поліцейські, які за результатами проведення лікарської експертизи визнаються придатними до служби із зазначенням певних обмежень, можуть бути переміщені на інші посади з урахуванням їх стану здоров’я на даний час.

8. Причинний зв'язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейським та військовослужбовцям встановлюється ВЛК у всіх випадках встановлення їм відповідного діагнозу.

9. Постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських приймаються у таких формулюваннях:

1) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з безпосередньою участю в антитерористичній операції при виконанні службових обов’язків" - якщо поранення, травма, контузія або каліцтво одержано під час виконання службових обов'язків при безпосередній охороні суверенних прав України, захисту її незалежності та територіальної цілісності, здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угрупувань, під час проведення антитерористичних операцій (далі - АТО);

2) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням службових обов'язків" - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане під час виконання службових обов’язків, пов’язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції;

3) при ураженнях, зумовлених термічними факторами (опіки, обмороження), впливом радіоактивних речовин, інших джерел іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерел електромагнітного поля, а також дією токсичних речовин, які виникають у зв'язку з виконанням службових обов'язків, приймається постанова: "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків";

4) "Поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане під час проходження служби в результаті нещасного випадку, НІ, не пов’язане з виконанням службових обов’язків" - якщо воно одержане цією особою в період проходження служби при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у підпункті 2 пункту 9 розділу VIII цього Положення;

5) "Захворювання, поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням службових обов’язків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання діагностовано, поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане в період служби в країнах на території інших держав, які вели бойові дії, згідно з Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року N 63;

6) "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в поліції" - якщо воно діагностовано в період проходження служби в поліції та/або органах внутрішніх справ (міліції) або коли захворювання було діагностовано до служби, а в період служби досягло такого розвитку, що призводить до прийняття рішення про непридатність;

7) "Захворювання, НI, не пов'язане зі службою" - якщо воно було діагностовано до вступу на службу і служба в поліції та/або органах внутрішніх справ (міліції) не вплинула на його перебіг. Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (контузій, травм, каліцтв) та будь - яких інших вад і хвороб, якщо вони були одержані до служби, а служба у поліції та/або органах внутрішніх справ (міліції) не вплинула на них й, відповідно, на ступінь придатності до служби;

8) "Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії" (вказується АЕС, ядерний об’єкт, ядерна енергетична установка тощо);

9) "Захворювання, ТАК, пов'язане з наслідками ядерної катастрофи (зазначити якої) в період проходження служби" - якщо захворювання діагностовано в період проходження служби в зонах підвищеного радіаційного забруднення внаслідок аварії (АЕС чи інший ядерний об’єкт).

10. Постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва), яке призвело поліцейського до смерті, приймається в редакції одного з формулювань, що вказані у підпунктах 1-9 пункту 9 цього розділу. Встановлення зазначеного причинного зв’язку проводиться штатними ВЛК за направленням підрозділів кадрового забезпечення.

11. Постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) військовослужбовців НГУ приймаються в формулюваннях, передбачених Положенням про ВЛЕ у ЗС України.

12. При медичному огляді ВЛК поліцейських, у яких разом із захворюваннями діагностовано наслідки поранень (контузій, травм, каліцтв), постанови про їх причинний зв'язок комісія приймає в окремих формулюваннях, передбачених цим Положенням.

13. При медичному огляді військовослужбовців, у яких разом із захворюванням діагностовано також наслідки поранень (контузій, травм, каліцтв), ВЛК приймає постанови про їх причинний зв'язок в окремих формулюваннях, передбачених Положенням про ВЛЕ у ЗС України.

14. Якщо в особи, що проходить медичний огляд, виявлено декілька захворювань чи поранень (контузій, травм, каліцтв) та їх наслідків, що отримані за різних обставин, то постанови про їх причинний зв'язок приймаються ВЛК в окремих формулюваннях залежно від обставин виникнення патології.

15. При медичному огляді у ВЛК поліцейських, які перебувають під слідством, постанова про причинний зв'язок поранення (контузії, травми, каліцтва) не приймається, якщо відсутній відповідний акт про нещасний випадок. Якщо слідство завершено, то питання вирішується в установленому порядку.

16. У Свідоцтві про хворобу (додаток 15), складеному щодо поліцейського чи військовослужбовця, у яких за результатами медичного огляду діагностовано наслідки поранення (контузії, травми, каліцтва), вказуються обставини їх отримання з обов'язковим зазначенням документів, на підставі яких зроблено запис, зазначаються дані об'єктивного обстеження щодо цих наслідків, повністю вказується їх діагноз.

17. ВЛК можуть приймати постанови щодо поліцейських про причинний зв'язок контузії, отриманої у зв'язку з участю в АТО, з виконанням службових обов'язків на підставі записів у відповідних документах, у яких є відомості про поранення голови, шиї чи одночасно отримані множинні осколкові поранення (двома і більше осколками) будь-якої локалізації.

18. Визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузії, травми, каліцтва) у колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, колишніх військовослужбовців покладено на штатні ВЛК. Такі постанови приймаються, якщо при медичному огляді в період проходження служби зазначеним особам був установлений відповідний діагноз. Звільнені зі служби поліцейські, яким постановою ВЛК встановлено причинний зв'язок захворювань відповідно до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року N 85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за N 165/5356, мають право на внесення змін до зазначених постанов згідно з цим Положенням.

19. Встановлення причинного зв’язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що призвели до смерті колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, проводиться штатними ВЛК за наявності раніше прийнятої постанови ВЛК про причинний зв’язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) на час звільнення зазначених осіб зі служби та висновку патологоанатомічного дослідження (судово-медичної експертизи) про причину їх смерті. Постанова ВЛК в таких випадках приймається в редакції одного з формулювань, що вказані в підпунктах 1-9 пункту 9 розділу VІІІ цього Положення та відповідних пунктах Положення про ВЛЕ у ЗС України.

20. Причину інвалідності звільнених зі служби осіб установлюють медико-соціальні експертні комісії (далі - МСЕК), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року N 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" та з урахуванням висновку ВЛК про причинний зв’язок їх захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв).

21. Постанови ВЛК про причинний зв’язок травм, травматичних уражень, зумовлених радіоактивними речовинами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітного поля, а також дією токсичних речовин, які виникли у поліцейських у зв'язку із виконанням службових обов'язків у мирний час, приймаються за участю радіолога-токсиколога.

22. Для розгляду питань причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) звільнених зі служби осіб з участю в АТО, в бойових діях до штатної ВЛК необхідно надати відомості щодо їх медичного огляду у ВЛК перед вступом на службу та в період проходження служби, довідку про час та місце служби, дату та причину звільнення, час перебування в АТО, участь в інших бойових діях, медичні документи щодо лікування під час служби, посвідчення учасника бойових дій, документи про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), додаткові документи, що підтверджують цей факт: висновок судово-медичної експертизи, службові характеристики тощо.

Щодо осіб, які не проходили медичний огляд у ВЛК при звільненні, крім зазначених вище документів, до ВЛК надаються направлення, складені підрозділами кадрового забезпечення (військовими комісаріатами) за встановленою формою із зазначенням мети проведення експертизи.

У довідках чи медичних характеристиках військових комісаріатів мають бути посилання на документи (із зазначенням, ким і коли їх видано), на підставі яких вони складені.

23. Надання архівних документів про проходження служби, участь в бойових діях, перебування у полоні проводять підрозділи кадрового забезпечення або військові комісаріати в установленому порядку. Архівні документи про перебування на лікуванні у військових, відомчих, цивільних лікувально-профілактичних установах надають колишні поліцейські, колишні військовослужбовці, особи рядового чи начальницького складу за запитом ВЛК. Штатні ВЛК за потреби можуть проводити розшук додаткових документів.

24. Для встановлення характеру і давності очевидних тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефект кісток черепа, рубці після поранень, наявність сторонніх тіл) у спірних випадках учасники бойових дій за направленням підрозділу кадрового забезпечення (військового комісара) підлягають огляду судово-медичним експертом. Результати зазначеної експертизи заносяться до акта судово-медичного дослідження.

На підставі акта судово-медичного дослідження та інших документів ВЛК приймає постанову про причинний зв'язок поранення чи каліцтва, яка разом із довідкою про проходження служби, перебування в АТО та іншими необхідними документами подається поліклінікою за місцем медичного нагляду до МСЕК (для встановлення причинного зв'язку інвалідності у випадку її настання).

25. Якщо в документі, на підставі якого ВЛК раніше прийняла постанову про причинний зв'язок захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва), діагноз сформульовано неточно, ВЛК, враховуючи дані складеної під час служби медичної документації, вказує уточнений діагноз і приймає постанову у новій редакції, чинній на цей час.

26. Якщо раніше складене свідоцтво про хворобу втрачено, то додатковою документацією для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання (поранення) можуть бути записи в архівних документах (книзі протоколів засідань ВЛК, історії хвороби, медичній довідці) лікувально-профілактичного закладу, який надавав медичну допомогу особі під час її служби.

27. Якщо у медичних документах, складених у період участі в АТО або в інших бойових діях, є згадки про поранення або в цих самих документах зазначені тільки окремі його наслідки, то ВЛК може враховувати ці дані та висновки розслідування нещасного випадку для встановлення його причинного зв'язку.

28. Покази свідків не є підставою для встановлення у поліцейських, військовослужбовців та колишніх поліцейських і військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу факту перенесеного захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва).

29. Якщо питання про причинний зв'язок захворювання (поранення) розглядалось за заявою звільненої зі служби особи, то ВЛК повідомляє заявника про своє рішення, а якщо за результатами розгляду прийнято постанову, - надсилає чи видає її заявнику особисто.

30. При здійсненні лікарської експертизи і встановленні причинного зв'язку захворювань з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (іншого ядерного об’єкта) ВЛК розглядає такі документи: направлення підрозділу кадрового забезпечення чи заяву особи, довідку підрозділу кадрового забезпечення про час роботи особи в зоні радіоактивного забруднення (за наявності), копію посвідчення особи, що потерпіла від зазначеної катастрофи, витяг з медичної карти амбулаторного хворого, копію Свідоцтва про хворобу, складеного щодо особи на час звільнення зі служби (у випадку його складення).

IX. Оформлення постанов ВЛК

1. Постанови ВЛК, прийняті за результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи, записуються:

1) щодо кандидатів на службу в поліцію - до Акта медичного огляду, Книги (журналу) обліку документації ВЛК, Довідки;

2) щодо кандидатів до вступу до навчальних закладів - цивільних осіб - до Картки медичного обстеження вступника до навчального закладу, Довідки та Книги (журналу) обліку документації ВЛК, щодо кандидатів, що є поліцейськими та військовослужбовцями, крім того, - до медичної карти амбулаторного хворого;

3) щодо поліцейських, військовослужбовців за результатами медичного огляду - до Акта медичного огляду, Довідки або Свідоцтва про хворобу, медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, Книги (журналу) обліку документації ВЛК, в інших випадках - до Книги протоколів засідань ВЛК (додаток 16) та Постанови (додаток 17).

2. При проведенні лікарської чи військово-лікарської експертизи особам, які перебувають на стаціонарному обстеженні (лікуванні) в закладі охорони здоров’я МВС, за наявності в ньому госпітальної ВЛК, складається Свідоцтво про хворобу або Довідка, залежно від рішення комісії.

За відсутності у закладі госпітальної ВЛК складається Акт дослідження, що передається до штатної ВЛК.

3. В Книзі протоколів засідань ВЛК зазначаються документи, на підставі яких прийнята постанова (витяги із медичної документації, документація щодо участі в АТО, у бойових діях, щодо обставин отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), щодо часу виникнення і загострення захворювання). Наводиться скорочений зміст вказаних документів.

4. Оформлення протоколів засідань ВЛК за дорученням голови комісії здійснюють лікар та медичний реєстратор ВЛК. Протокол засідання ВЛК підписується головою та членами комісії.

5. Книги протоколів засідань ВЛК та книги (журнали) обліку документації ВЛК зберігаються в реєстратурі ВЛК. Реєстрація постанов ВЛК здійснюється секретарем (реєстратором) ВЛК. Реєстрація постанов ВЛК проводиться окремо для кожної категорії осіб.

6. У разі оформлення Свідоцтва про хворобу один його примірник долучається до Акта медичного огляду.

Окремі постанови штатних ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтва) оформлюються протоколом у Книзі протоколів засідань ВЛК та Постановою (додаток 17).

7. Постанова госпітальної ВЛК заноситься до медичної карти стаціонарного хворого, Книги протоколів засідань ВЛК, Книги обліку документації ВЛК, в якій вказується постанова штатної ВЛК, що затверджує експертне рішення, і до якої додається один примірник Свідоцтва про хворобу (у випадку визнання особи, що проходить медичний огляд, непридатною до служби).

8. Постанова госпітальної (гарнізонної) ВЛК, що не підлягає затвердженню штатною ВЛК, оформлюється в день закінчення медичного огляду і у триденний термін передається до підрозділу кадрового забезпечення.

9. Свідоцтво про хворобу, що підлягає затвердженню, направляється до вищої за статусом ВЛК у триденний термін після закінчення медичного огляду, де має бути розглянуто упродовж двох днів від часу його надходження, за винятком експертних випадків, що вимагають уточнення (запити документації про обставини одержання травми, поранення, медичних документів, виклик на очний медичний огляд до штатної ВЛК тощо).

10. Затверджене Свідоцтво про хворобу передається до підрозділу (кадрового апарату поліції або військової частини), який направив особу на медичний огляд, у порядку, зазначеному в направленні.

11. Свідоцтво про хворобу складається у випадках визнання поліцейських, військовослужбовців, здобувачів вищої освіти навчальних закладів МВС, ад’юнктів непридатними до служби. В усіх інших випадках постанова ВЛК оформлюється довідкою або постановою.

12. У мирний час штатною ВЛК Свідоцтво про хворобу складається у чотирьох примірниках. Один примірник Свідоцтва про хворобу у триденний термін після його складення передається до відповідного підрозділу кадрового забезпечення, два примірники видаються особі, що пройшла медичний огляд, один примірник залишається у справах комісії.

У разі складання Свідоцтва про хворобу позаштатною ВЛК воно оформлюється у п’яти примірниках. Додатковий примірник після затвердження постанови вищою за статусом комісією повертається і зберігається у ВЛК, яка його склала.

13. Свідоцтво про хворобу госпітальної (гарнізонної) ВЛК з незатвердженою штатною ВЛК постановою повертається до ВЛК, яка його склала, з викладенням мотивів, за якими вона не затверджена, та з необхідними вказівками.

14. Постанови ВЛК про придатність поліцейських до служби у поліції, придатність військовослужбовців до військової служби можуть бути реалізовані у термін, що не перевищує один рік від часу проведення їм медичного огляду.

Постанови ВЛК про придатність кандидатів на службу та кандидатів до вступу до навчальних закладів можуть бути реалізовані у термін, що не перевищує 6 місяців від часу проведення їм медичного огляду.

Якщо в цей період відбулися суттєві зміни в стані здоров'я особи (за її заявою або за висновком лікарів), вона потребує повторного медичного огляду у ВЛК.

15. Свідоцтва про хворобу з постановою ВЛК щодо поліцейських та військовослужбовців, які визнані непридатними до подальшої служби, реалізуються невідкладно.

16. Експертна медична документація, утворена в процесі діяльності ВЛК, підлягає зберіганню в її архіві. Термін зберігання та порядок передачі зазначеної документації до іншого архіву визначаються нормативними актами МВС.

17. У разі втрати Свідоцтва про хворобу, Постанови чи Довідки їх дублікати видаються ВЛК на підставі запитів підрозділу кадрового забезпечення, командира військової частини чи заяви особи, щодо якої складені документи.

Начальник Управління охорони здоров’я та реабілітації МВС В.І. Коробка

Додаток 1
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(пункт 5 розділу І)

Перелік
захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції

Додаток 2
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(пункт 5 розділу І)

Пояснення
щодо застосування статей переліку захворювань і фізичних вад,
що перешкоджають проходженню служби в поліції

Деякі інфекційні та паразитарні хвороби

Стаття 1. Стаття передбачає стани після перенесених тяжких гострих форм інфекційних і паразитарних захворювань (черевного тифу, паратифу, лептоспірозу, дифтерії, малярії, сальмонельозної інфекції тощо) з ускладненнями, а також хронічні рецидивні форми цих захворювань, які не піддаються або важко піддаються лікуванню. За наслідками цих захворювань у разі збереження стійких порушень функцій органів та систем експертне рішення щодо ступеня придатності до служби слід приймати з урахуванням відповідних статей Переліку захворювань.

У разі затяжного, рецидивного перебігу гострого інфекційного або паразитарного захворювання, паразитоносійства, коли протягом 2 місяців зберігаються стійкі зміни у функціональному стані органу або системи, формуються різноманітні ускладнення, особам зі стійким виділенням збудників кишкових захворювань, що не піддіються лікуванню, після завершення курсу лікування медичний огляд проводиться за пунктом "а". За цим самим пунктом проводиться медичний огляд осіб, у яких за даними стаціонарного обстеження виявлено хронічний перебіг інфекційного або паразитарного захворювання зі значним або помірним порушенням функцій, що знижують працездатність.

До пункту "б" належать наслідки перенесених гострих інфекційних і паразитарних захворювань, хронічні захворювання за наявності стійких незначних порушень функцій, що виявляються протягом року та більше.

До пункту "в" належать стани після перенесених гострих інфекційних, паразитарних захворювань за наявності тимчасових функціональних розладів, коли після завершення стаціонарного лікування у хворих залишаються загальна астенізація, занепад сил, розлади харчування (протягом року після захворювання).

Медичний огляд кандидатів на службу та вступ на навчання до навчальних закладів, які перенесли гострі інфекційні та паразитарні хвороби (незалежно від ступеня тяжкості) проводиться за результатами стаціонарного обстеження не раніше ніж через шість місяців після завершення курсу лікування. У разі якщо при стаціонарному обстеженні осіб, які перенесли інфекційні та паразитарні хвороби, функціональних порушень з боку органів та систем не виявлено, стаття 1 не застосовується.

Стаття 2. До пункту "а" належать:

усі форми туберкульозу легень, респіраторної системи з бактеріовиділенням, розпадом легеневої тканини (або без них) з вираженими симптомами інтоксикації, що унеможливлюють проходження служби;

генералізований (міліарний) туберкульоз з переважним ураженням легень та плеври;

фістульозна (норицева) форма туберкульозного бронхоаденіту, фістульозні ураження бронхів із виділенням мікобактерій;

великі залишкові зміни в легенях, плеврі, що супроводжуються значними порушеннями функції зовнішнього дихання;

наслідки хірургічного лікування туберкульозу легень, рубцеві зміни легень та плеври зі зміщенням легень та міжстіння, які супроводжуються значними або помірними порушеннями функції зовнішнього дихання, за неефективного лікування або відмови від його продовження.

Питання щодо придатності поліцейських до служби вирішується при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) лікування захворювання, загальний термін якого, ураховуючи госпітальний та санаторний періоди, може сягати 12 місяців (але не менше 3 місяців). Медичний огляд проводиться не раніше ніж через 3 місяці повного курсу лікування.

До пункту "б" належать усі встановлені в результаті стаціонарного обстеження форми активного туберкульозу легень, плеври або наслідки радикального хірургічного лікування без виділення мікобактерій, без розпаду легеневої тканини з помірно вираженими клінічними симптомами.

До пункту "в" належать усі форми туберкульозу легень, внутрішньогрудних лімфовузлів та плеври, коли в результаті тривалого госпітального та санаторно-курортного лікування досягнуто зникнення клініко-рентгенологічних симптомів хвороби: симптоми інтоксикації зникли, інфільтративні зміни в легенях переважно розсмоктались, порожнини розпаду зарубцювалися і виділення мікобактерій закінчилося. За цим самим пунктом оглядаються особи із великими залишковими змінами, з неактивними комбінованими змінами в межах 3 і більше сегментів, а також особи в найближчі 3 роки після клінічного вилікування із залишковими змінами унаслідок перенесеного туберкульозного ексудативного плевриту, наслідками хірургічного лікування при незначному порушенні або без порушення функції зовнішнього дихання.

Медичний огляд осіб, які перенесли туберкульозний плеврит понад 3 роки тому і не мають рентгенологічних змін в легенях, здійснюється за статтею 48 Переліку захворювань залежно від ступеня порушення функції зовнішнього дихання.

До пункту "г" належать малі залишкові зміни після вилікуваного (у тому числі спонтанного) туберкульозу легень без порушень функцій.

За поєднання двох і більше ознак, характерних для малих залишкових змін, слід розцінювати ці залишкові зміни як великі.

Повторний медичний огляд осіб, вилікуваних від туберкульозу легень, з метою медичної та професійної реабілітації проводиться після обстеження у стаціонарі не раніше ніж через 3 роки після клінічного вилікування.

Особи, які контактні по туберкульозу та яким проводиться специфічна профілактика, визнаються непридатними до служби та вступу на навчання до завершення курсу специфічної профілактики.

Стаття 3. До пункту "а" належать:

туберкульоз мозкових оболонок, головного та спинного мозку;

генералізований туберкульоз із багатоваріантним перебігом, сукупним ураженням різних органів і систем (легень, плеври, периферичних лімфатичних залоз, мозкових оболонок, очеревини, кишечника, сечостатевих органів, кісток і суглобів, очей, шкіри тощо) незалежно від результатів лікування;

активний прогресуючий туберкульоз хребта, кісток і суглобів з розладами функцій у вигляді значних паралічів і парезів, напливними абсцесами чи норицями;

туберкульоз сечостатевих органів з розпадом та\або бациловиділенням;

туберкульоз очей з прогресуючим зниженням зору;

розповсюджені і спотворювальні форми туберкульозу шкіри;

прогресуючий туберкульоз перикарда, очеревини і внутрішньочеревних лімфатичних залоз шлунка, кишечника, печінки, селезінки, ЛОР-органів;

метатуберкульозний нефросклероз;

залишкові зміни, наслідки перенесеного туберкульозу сечостатевої системи, стан після видалення нирки та іншого хірургічного лікування нирок і сечовивідних шляхів зі значними порушеннями функцій (рубцеві зміни сечового міхура зі значними розладами сечовипускання, стан після двосторонньої кастрації внаслідок туберкульозу) та ХНН другої-третьої стадій.

До пункту "б" належать активний обмежений туберкульоз хребта, кісток і суглобів, сечостатевих органів та інших позагрудних локалізацій у стадії згасання без натічників і нориць; залишкові зміни чи наслідки перенесеного туберкульозу органів сечової системи, стани після хірургічного лікування туберкульозу нирок і сечовивідних шляхів із ХНН першої стадії чи помірними розладами сечовипускання, стан після хірургічного лікування інших органів з помірними розладами функції.

До цього пункту належить активний згасаючий туберкульоз позагрудної локалізації після закінчення основного курсу специфічної терапії протягом 3-5 років.

До пункту "в" належить туберкульоз позагрудних локалізацій після клінічного вилікування (через 3 роки, а туберкульоз хребта, трубчастих кісток та суглобів - через 5 років).

Діагноз туберкульозу позагрудної локалізації повинен бути підтверджений цитологічними, мікробіологічними, гістологічними, імунологічними та іншими методами. Лікування хворих на кістково-суглобовий туберкульоз триває, не менше 9 - 12 місяців (сечостатевої системи - не менше 4-6 місяців).

Повторний медичний огляд поліцейських, вилікуваних від туберкульозу хребта, великих кісток та суглобів, з метою медичної та професійної реабілітації проводиться після обстеження у стаціонарі не раніше ніж через 5 років після клінічного вилікування.

Стаття 4. Передбачає стани після перенесених гострих та хронічні вірусні гепатити, діагнози яких встановлені після обстеження крові на маркери гепатитів, консультації інфекціоніста (за можливості - гематолога).

Придатність до служби поліцейських визначається залежно від ступеня порушень функцій печінки та їх стійкості. Виявлення у поліцейських антигенів вірусного гепатиту "В" або "С" є основою для ретельного обстеження з метою виключення хронічного захворювання печінки. Експертне рішення приймається після обстеження в стаціонарі.

До пункту "а" належать гострі та хронічні вірусні гепатити, диференційовані за маркерами, що мають тяжкий або тривалий перебіг, важко лікуються або не піддаються лікуванню, після закінчення якого зберігаються стійкі (протягом року) значно виражені порушення функцій печінки, інших органів, систем.

Пункт "б" передбачає хронічний та рецидивний перебіг вірусних гепатитів, диференційованих за маркерами, встановлених у стаціонарі після проведення курсу лікування зі стійкими помірними порушеннями функції печінки (збільшення трансаміназ у 5-10 разів понад норму).

До пункту "в" належить хронічний перебіг вірусних гепатитів з проведенням лікування або без нього з незначним порушенням функції печінки або мінімальною активністю. До цього пункту також належить хронічний перебіг вірусних гепатитів з проведенням лікування за відсутності порушення функції печінки.

Кандидати на службу в поліцію та кандидати на вступ на навчання в навчальні заклади МВС у разі виявлення антигенів вірусного гепатиту "В" або "С", діагностування у них хронічних вірусних гепатитів або вірусоносійства, незалежно від ступеня порушення функції печінки, визнаються непридатними до служби (навчання) за відповідними пунктами цієї статті.

Кандидати, які перенесли гострий вірусний гепатит, за відсутності у них порушень функцій печінки і шлунково-кишкового тракту можуть бути визнані придатними до служби (вступу на навчання) не раніше ніж через 12 місяців після закінчення лікування.

Стаття 5. Передбачає різні клінічні стадії хвороби, зумовленої вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) за рубриками МКХ В20-В24, та безсимптомне носійство ВІЛ - Z21.

Діагноз має підтверджуватись результатами імунологічного дослідження сироватки крові на наявність антитіл до ВІЛ та за неохідності визначення рівнів CD4 клітин. Тестування на наявність антитіл до ВІЛ у крові обстежуваного має базуватися та проводитись відповідно до принципів ДКТ, регламентованих ВООЗ. Позитивний результат ІФА на наявність антитіл до ВІЛ потребує обов’язкового підтвердження методом імунного блоту або ПЛР крові.

У разі виникнення у поліцейського важких СПІД-індикаторних захворювань (В20-В22), що передбачає тривале більше 4-х місяців стаціонарне лікування, а також при низькому рівні CD4 клітин ( <200) медичний огляд проводиться за пунктом "а". Якщо термін стаціонарного лікування СНІД-індикаторних захворювань буде менше 4 місяців, а рівень CD4 клітин >200, медичний огляд проводиться за пунктом "б". Поліцейським, які отримують ВААРТ і мають рівень CD4 клітин >200, медичний огляд проводиться за пунктом "б".

З метою забезпечення конфіденційності відомостей про ВІЛ-статус особи в експертному документі дозволяється зазначати діагноз "Хронічна ретровірусна інфекція".

У разі захворювання поліцейського протягом перших трьох місяців від початку служби захворювання на ВІЛ не пов'язується з проходженням служби.

Стаття 6. Діагнози захворювань, що належать до пунктів "а", "б", встановлюються у спеціалізованих закладах охорони здоров'я (відділеннях) після ретельного обстеження. У разі ураження сифілісом внутрішніх органів, кісток, нервової системи залежно від ступеня порушення їх функцій огляд проводиться також за відповідними статтями Переліку захворювань.

При діагностуванні у кандидатів на службу первинного, вторинного, прихованого або неуточненого сифілісу, під час лікування або одразу після завершення курсу протисифілітичного лікування вони визнаються непридатними до вилікування. Критеріями вилікування слід вважати документально підтверджений факт зняття їх з диспансерного клініко-серологічного нагляду у дерматовенеролога після закінчення курсу лікування в термін, який регламентований відповідними діючими інструкціями МОЗ України, негативні результати лабораторних досліджень та відсутність клінічних ознак захворювання. У разі сповільненої негативації класичних серологічних реакцій на сифіліс огляд проводиться за пунктом "б".

При незадовільних результатах лікування аногенітальної герпесвірусної інфекції (рецидиви виникають два і більше разів на рік), клінічних проявах папіломовірусних інфекцій урогенітального тракту, що порушують функцію, медичний огляд проводиться за відповідними пунктами статей Переліку захворювань.

Стаття 7. Під дію пункту "а" підпадають поліцейські, що хворіють на мікози, у разі незадовільних результатів їх лікування. Діагнози захворювань мають бути підтверджені результатами лабораторних досліджень.

До пункту "б" належать:

мікози гладкої шкіри, шкіри великих складок, волосистої частини голови, видимих слизових оболонок (висівкоподібний лишай, пахова епідермофітія, трихофітія, мікроспорія, фавус, кандидоз), еритразма;

мікози кистей;

інтертригінозна, дисгідротична, сквамозна (сквамозно-гіперкератотична) форми мікозів стоп у разі помітних явищ запалення і наявності свербежу шкіри цієї ділянки, при виявленні значних гіперкератотичних нашарувань, тріщин на п'ятах та/або оніхомікозу;

оніхомікоз стоп та/або кистей.

Критерієм вилікування оніхомікозу для вирішення питання щодо придатності осіб до служби за наявності у них мікотичного ураження 1-3 нігтьових пластинок може вважатися факт видалення уражених нігтів або їх уражених частин при проведенні курсу системної та/або місцевої протигрибкової терапії.

Рішення про придатність поліцейських до служби приймається після проведення курсу лікування.

Новоутворення

Стаття 8. До пункту "а" належать:

новоутворення головного мозку та спинного мозку;

злоякісні новоутворення кісток та суглобів незалежно від поширеності та стадії;

злоякісні новоутворення органів та систем з віддаленими та регіонарними метастазами, рецидивами пухлин, стани після хірургічного лікування, цитостатичної, променевої терапії злоякісних новоутворень при неможливості радикального вилікування або при відмові хворого від лікування;

стани після радикального лікування злоякісних новоутворень органів і систем незалежно від наявності або відсутності функціональних порушень протягом перших 3 років.

До пункту "б" належать: стани після радикального лікування злоякісних новоутворень органів і систем за відсутності функціональних порушень.

Після завершення 5-тирічного строку після успішного радикального лікування первинної пухлини у поліцейських медичний огляд проводиться за його наслідками за відповідними статтями Переліку захворювань залежно від ступеня порушення функції.

Стаття 9. До пункту "а" належать злоякісні та інші новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин, мієлодиспластичні синдроми з прогресуючим перебігом, значними змінами в складі крові, періодичними загостреннями, відсутністю або недостатнім ефектом лікування, наявністю рецидивів.

До пункту "а" належать:

хронічні лейкози в стадії виражених клініко-гематологічних проявів та в термінальній стадії;

лімфогранулематоз та неходжкінська лімфома ІV стадії;

лімфогранулематоз та неходжкінська лімфома І-ІІІ стадій у разі неможливості досягнення стійкої ремісії з використанням препаратів І лінії, рецидиву захворювання;

справжня поліцітемія в еритремічній та анемічній стадіях.

До пункту "б" належать злоякісні та інші новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин без прогресуючого перебігу, з тривалим позитивним ефектом від лікування та загостреннями не частіше одного разу на рік.

До пункту "б" належать:

хронічні мієло- та лімфопроліферативні захворювання в початковій стадії за відсутності показань до специфічного лікування або тривалий (більше 1 року) позитивний ефект від лікування препаратами І лінії;

лімфогранулематоз та неходжкінська лімфома І-ІІІ стадій за відсутності ранніх (до завершення стандартного курсу лікування) рецидивів та при досягненні стійкої (більше 1 року) ремісії після проведеного лікування;

гостра лейкемія при досягненні повної клініко-гематологічної ремісії після проведення курсів індукції та консолідації ремісії при збереженій працездатності;

справжня поліцитемія в початковій стадії;

мієлодиспластичний синдром з рефрактерною анемією за наявності незначної дисплазії лише одного еритроїдного паростка за відсутності показань до трансфузій еритромаси і збереження працездатності.

До пункту "в" належать:

лімфогранулематоз І-ІІІ стадій у фазі тривалої стійкої (понад 5 років після останнього курсу специфічного лікування) ремісії;

розлади стану здоров'я тимчасового характеру, зумовлені проведенням променевого або цитостатичного лікування.

Стаття 10. За наявності доброякісних новоутворень особам, що проходять медичний огляд, пропонується лікування та проведення експертизи за його результатами.

До пункту "а" належать:

новоутворення центральної чи периферичної нервової системи такі, що прогресують або призводять до паралічів, парезів кінцівок зі стійкими порушеннями чутливості або трофіки (гіпотрофії м'язів; контрактури, хронічні трофічні виразки); такі, що супроводжуються розладом функцій кори або підкоркових утворень, порушенням функції черепних нервів, ендокринними розладами, а також стійким больовим синдромом (каузалгія, неврома, що викликає різкі болі, тощо);

фіброми носоглотки з прогресуючим перебігом, середостіння з порушенням функцій органів (зміщення, здавлення, руйнування навколишніх органів);

новоутворення бронхолегеневого апарату, що супроводжуються кровохарканням, бронхостенозом, ателектазом або іншими клінічними проявами;

новоутворення органів травлення, що призводять до зниження ступеня вгодованості і потребуть стаціонарного лікування;

новоутворення залоз внутрішньої секреції, що викликають порушення функції прилеглих органів внаслідок зміщення, здавлення без ендокринних розладів;

міоми матки при розмірах, що відповідають 12-тижневій і більше вагітності і супроводжуються кровотечами, які призводять до анемії, а також наявність субмукозних або субсерозних вузлів з порушенням їх кровопостачання, швидким ростом (збільшення пухлини за рік до розмірів, що відповідають більш як 5-тижневій вагітності);

поширені або множинні папіломи сечового міхура, які супроводжуються дизурічними явищами або кровотечею, що знижують працездатність.

До пункту "б" належать новоутворення:

органів травлення з незначним порушенням функції або без порушення функції, що не потребують стаціонарного лікування;

жіночих статевих органів, що підлягають видаленню (поліпи цервікального каналу, кісти, фіброми піхви тощо);

міоми матки, що не потребують хірургічного лікування (які призводять до збільшення матки до розмірів 11-тижневої вагітності);

куприкові кісти та рецидивні дермоїдні куприкові кісти після хірургічного лікування.

До пункту "в" належать доброякісні новоутворення шкіри:

новоутворення шкіри, підшкірної тканини, відповідних кровоносних або лімфатичних судин на ділянках, які може натерти формений одяг, спорядження, взуття, що утруднює їх носіння;

пігментні невуси значних розмірів на відкритих ділянках шкіри, що спричиняють косметичний дефект;

меланомонебезпечні невуси (гігантський пігментний невус, синій невус Яддосона, меланоз Дюбрея тощо).

За наявності кіст, поліпів, гемангіом внутрішніх органів придатність кандидатів на службу визначається індивідуально залежно від локалізації та ступеня порушення їх функції, в тому числі за відповідними статтями Переліку захворювань.

Радикальне хірургічне лікування доброякісних новоутворень без порушення функції не обмежує придатності осіб до служби в поліції і вступу до навчальних закладів МВС України.

Ендокринні хвороби, розлади харчування та обміну речовин

Стаття 11. До цієї статті належать різновиди нетоксичного зоба (простий зоб, нетоксичний вузловий зоб), гіпотиреоз, тиреотоксикоз, тиреоідит, хвороби щитоподібної залози та близькі стани, пов’язані з йодною недостатністю, інші розлади щитоподібної залози. Наявність хвороби і ступінь її проявів мають бути підтверджені ендокринологом.

До пункту "а" належать захворювання та патологічні стани, що знижують працездатність хворого:

вузловий та дифузний токсичний зоб тяжкого або середнього ступеня тяжкості;

гіпотиреоз тяжкого та середнього ступеня тяжкості за наявності ускладнень, що потребують призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозі 50 мкг та більше на добу.

До цього пункту слід відносити стани після тотальної струмектомії.

До пункту "б" належать:

легкі форми гіпотиреозу, що потребують призначення в складі замісної терапії тироідних гормонів у дозі до 50 мкг на добу;

легкі зворотні форми дифузно-токсичного зоба;

стани після часткової струмектомії з порушенням функції залози.

За цим пунктом також проводиться медичний огляд осіб, у яких за результатами стаціонарного обстеження вперше виявлено тиреотоксикоз.

До пункту "в" належить дифузний зоб ІІІ стадії за відсутності ендокринних порушень. За цим пунтом проводиться медичний огляд поліцейських, які перенесли гострі та підгострі тиреоідити, та поліцейських після хірургічних втручань на щитоподібній залозі при нормалізації її функцій після лікування.

При підозрі на наявність вузлів особам проводять ультразвукове обстеження з повторним оглядом ендокринологом. За відсутності функціональних порушень (гормони тиреоідного профілю в межах норми) та структурних змін щитовидної залози пальпаторні розміри 1А, 1Б, II патологією не вважаються. За наявності вузлового зоба та змішаного зоба ІІІ стадії рішення щодо кандидатів на службу приймається за пунктом "б".

У разі виявлення вузлового зоба пропонується пункційна біопсія щитовидної залози під контролем ультразвукового дослідження з цитологією біоптату. У разі відсутності даних про новоутворення або виявлення доброякісного новоутворення медичний огляд проводиться за відповідними пунктами цієї статті або статті 10 залежно від розміру щитоподібної залози і наявності функціональних порушень, у разі виявлення злоякісних новоутворень - за пунктами статті 8.

За наявності аутоімунного тиреоідиту (зоба Хошимото) оцінка проводиться після інструментальних та клінічних обстежень залежно від наявності порушень функції.

Стаття 12. Наявність хвороби і ступінь її проявів мають бути підтверджені ендокринологом. Медичний огляд поліцейських проводиться після стаціонарного обстеження та лікування.

До пункту "а" належать:

цукровий діабет тяжкого ступеня та середнього ступеня тяжкості зі стійкими вираженими розладами, з гіперглікемією і глюкозурією, ацетонурією, кетозом, універсальною діабетичною ангіопатією;

цукровий діабет, що потребує для компенсації вуглеводного обміну регулярного введення інсуліну;

цукровий діабет з лабільним перебігом за відсутності стійкого ефекту від лікування, за наявності в анамнезі діабетичної коми;

нецукровий діабет, що потребує постійного проведення замісної терапії;

хвороби залоз внутрішньої секреції (гіпофіза, наднирникової, щитовидної, паращитовидних і статевих залоз) із незворотними змінами органів і систем та порушенням їх функцій, коли працездатність особи стійко знижена.

До пункту "б" належать:

цукровий діабет середнього ступеня тяжкості, коли компенсація вуглеводного обміну досягається введенням інсуліну до 60 одиниць на добу або регулярним пероральним уживанням цукрознижуючих препаратів на фоні постійної дієтотерапії, за відсутності в анамнезі ацетонурії, кетозу, діабетичної коми;

стійкі розлади, зумовлені хворобами ендокринних залоз середньої тяжкості, коли при відповідному лікуванні зберігається зниження працездатності;

аліментарне ожиріння ІV ступеня.

До пункту "в" належать:

цукровий діабет легкого ступеня тяжкості з невисокою гіперглікемією, яка нормалізується дієтотерапією і не потребує стаціонарного лікування, вперше виявлений цукровий діабет (без діабетичної коми в анамнезі);

функціональна гіпербілірубінемія (синдром Жильбера) з постійним підвищенням білірубіну 30 ммоль/л та більше;

аліментарне ожиріння III ступеня.

Кандидати з гіпоталамічним синдромом нейроендокринної форми визнаються непридатними до служби в поліції та вступу на навчання у навчальних закладах за всіма графами, з аліментарним ожирінням ІІ ступеня - за ІІ та ІІІ графами Переліку захворювань.

При ожирінні іншого походження ступінь придатності до служби визначається з урахуванням тяжкості основного захворювання за відповідними статтями Переліку захворювань.

Для оцінки стану вгодованості використовується індекс маси тіла. Можуть використовуватись дані таблиці 1.

Таблиця 1

Рекомендована вага тіла та її діапазон залежно від зросту (особи 18-25 років)

Медичний огляд осіб з незбалансованим харчуванням та недостатнім фізичним розвитком проводиться за статтею 83 Переліку захворювань.

Хвороби крові і кровотворних органів

Стаття 13. Передбачає хвороби крові і кровотворної системи, окремі порушення із залученням імунного механізму, їх наслідки, встановлені стаціонарним обстеженням і оглядом гематолога.

При імунодефіцитних станах, які супроводжуються, крім патологічних змін кровотворної системи, порушеннями інших органів, огляд проводиться залежно від ступеня порушень функцій ураженого органу або системи органів за відповідними статтями Переліку захворювань.

До пункту "а" належать апластичні та сідеробластичні анемії, спадкові форми гемолітичних анемій, спадкові форми тромбоцитопатій, гемофілій, коагулопатій, які супроводжуються кровотечами, крововиливами, швидкопрогресуючі системні захворювання крові та кровотворних органів, стійкі імунодефіцитні стани (крім хвороби, викликаної вірусом імунодефіциту людини), що супроводжуються частими (2 та більше разів на рік) рецидивами інфекційних ускладнень, коли працездатність стійко втрачена і відсутній позитивний ефект від лікування.

Щодо поліцейських за відсутності ознак прогресування у разі стійкого ефекту від лікування при досягненні ремісії захворювання крові і кровотворних органів та окремих порушень із залученням імунного механізму застосовується пункт "б", у випадку тривалої стійкої ремісії (понад 5 років після останнього курсу специфічного лікування) може бути застосований пункт "в".

Особи з аліментарними, набутими гемолітичними анеміями, набутими порушеннями системи гемостазу, іншими порушеннями, що належать до непухлинних хвороб системи крові, оглядаються за пунктами "а", "б", "в" залежно від перебігу захворювання, стійкості змін у складі крові та функції системи гемостазу, порушення функції кровотворних органів та ефекту від проведеного лікування. Особи, які перенесли епізод аліментарної або постгеморагічної анемії, набутої гемолітичної анемії, набутого порушення системи гемостазу та інших набутих минущих змін у системі крові більше ніж за рік до проходження медичного огляду і у яких на момент огляду дані про патологію відсутні, під дію цієї статті не підпадають.

Обстеження хворих з підозрою на саркоїдоз проводиться в умовах спеціалізованого відділення. Діагноз саркоїдозу повинен бути підтверджений морфологічно. За неможливості морфологічної верифікації або відмови від неї діагноз встановлюється на основі комплексу клініко-рентгенологічних ознак. Експертне рішення приймається за пунктами "а", "б" чи "в" залежно від ступеня порушень функцій уражених органів, поширеності та перебігу захворювання.

Кандидати на службу при вперше виявлених тимчасових розладах функцій крові та кровотворних органів (симптоматичні анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, порушення функцій еритроцитів та тромбоцитів), не зумовлених системними захворюваннями крові протягом місяця, визнаються непридатними до служби з повторним оглядом комісією.

Психічні розлади, розлади особистості та поведінки

Стаття 14. До пункту "а" належать слабоумство (деменція), амнестичний синдром, за винятком обумовленого зловживанням психоактивними речовинами, затяжні (більше 1 місяця) психотичні (галюцинаторні, маячні, афективні, дисоціативні) розлади, органічні розлади особистості та поведінки зі стійкою соціальною дезадаптацією.

До пункту "б" належать короткочасні (до 1 місяця) психотичні розлади з розвитком стійких непсихотичних порушень, повторні непсихотичні розлади та первинні стійкі (хронічні) непсихотичні розлади, що постійно обмежують працездатність.

До пункту "в" належать короткочасні (до 1 місяця) непсихотичні розлади в гострому періоді травми або органічного ураження головного мозку, які закінчились повним одужанням.

Кандидати на службу, які перенесли короткочасні непсихотичні розлади з повним одужанням, в разі стійкої компенсації психічного здоров’я протягом 5 років за відсутності залишкових явищ ураження головного мозку визнаються придатними до служби.

Стаття 15. До пункту "а" належать деменція, амнестичний синдром, затяжні та хронічні психотичні розлади, розлади особистості та поведінки зі стійкою соціальною дезадаптацією, обумовлені вживанням психоактивних речовин.

До пункту "б" належать короткочасні (до 1 місяця) психотичні розлади, розлади особистості та поведінки з нестійкою соціальною дезадаптацією, стійкі когнітивні розлади, обумовлені вживанням психоактивних речовин, стан відміни, синдром залежності, стани гострої інтоксикації з делірієм, судомами, патологічне сп’яніння.

До пункту "в" належать вживання психоактивних речовин із згубними наслідками, епізодичне вживання наркотичних речовин, документально чи лабораторно підтверджене, стан гострої інтоксикації неускладнений.

Поліцейські не підпадають під дію цього пункту. Питання щодо їх подальшої служби вирішується у дисциплінарному порядку.

Стаття 16. До пункту "а" належать усі форми та типи шизофренії, шизотипові розлади, хронічні маячні розлади, гострі та транзиторні психотичні розлади (тривалістю більше 1 місяця), індуковані маячні розлади, шизоафективні розлади.

До пункту "б" належать гострі та транзиторні психотичні розлади (тривалістю до 1 місяця) при повному одужанні.

Стаття 17. До пункту "а" належать епізоди манії, депресії, змішані афективні стани з помірними чи тяжкими проявами та рекурентні афективні розлади.

До пункту "б" належать епізоди гіпоманії, легкі депресивні розлади, хронічні афективні розлади (циклотимія, дистимія тощо).

Стаття 18. До пункту "а" належать повторні, стійкі, затяжні (більше 4 місяців) дисоціативні розлади, стійкі зі значними проявами невротичні, пов’язані зі стресом та соматоформні розлади, які зумовлюють повну непрацездатність.

До пункту "б" належать гострі, короткочасні (до 1 місяця) дисоціативні розлади з виходом у повне одужання, повторні, стійкі чи затяжні (більше 4 місяців) невротичні, пов’язані зі стресом та соматоформні розлади, які стійко обмежують працездатність.

До пункту "в" належать невротичні, пов’язані зі стресом та соматоформні розлади (тривалістю до 4 місяців), які закінчились повним одужанням.

Кандидати на службу, які перенесли короткочасні непсихотичні розлади з повним одужанням, у разі стійкої компенсації психічного здоров’я протягом 5 років визнаються придатними до служби.

Стаття 19. До пункту "а" належать специфічні, змішані, стійкі розлади особистості, що проявляються частими декомпенсаціями, значною соціальною дезадаптацією, а також поведінкові синдроми, пов’язані з фізіологічними порушеннями і фізичними факторами, які супроводжуються значними органічними чи функціональними розладами відповідних органів і систем (наприклад, нервова анорексія зі значним зниженням маси тіла, дистрофічними змінами внутрішніх органів, залоз внутрішньої секреції, гіповітамінозом тощо).

До пункту "б" належать специфічні, змішані, стійкі розлади особистості з періодичною соціальною дезадаптацією.

Стаття 20. До пункту "а" належить помірна, тяжка, глибока розумова відсталість (JQ від 49 балів і нижче).

До пункту "б" належать легка розумова відсталість (JQ 50-69 балів) та порушення психологічного розвитку.

Кандидати на службу, які перенесли в минулому психози, за відповідними статтями визнаються непридатними до служби.

Хвороби нервової системи

Стаття 21. До пункту "а" належать хвороби нервової системи, що супроводжуються паралічами або глибокими парезами, вираженим паркінсонізмом, вираженими гіперкінезами, діенцефальними кризами (окрім психогенно зумовлених вегето-судинних пароксизмів), нападами Кожевниковської або Джексонівської епілепсії, атактичними розладами, вираженою гідроцефалією (розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку більше 20 мм), оптикохіазмальним арахноїдитом з розладом зору, а також наслідки перенесеного мієліту з явищами паралічу або вираженого парезу.

До пункту "б" належать форми хвороб, які повільно протікають і за ступенем порушення функцій центральної нервової системи обмежують можливість виконання службових обов'язків, але не виключають її повністю (залишкові явища вторинного енцефаліту з помірно вираженим геміпарезом у формі зниження сили м'язів, незначного підвищення тонусу м'язів, що не супроводжується розладом мови, пам'яті, ходьби, помірною гідроцефалією - розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку до 15-20 мм).

До пункту "в" належать залишкові явища ураження нервової системи із незначним порушенням функцій (гіпомімія, анізорефлексія, недостатність конвергенції тощо), з окремими органічними знаками, поєднаними з вегето-судинною нестійкістю та астено-невротичними проявами.

За цим пунктом кандидати протягом 12 місяців після перенесення гострих запальних хвороб ЦНС нетяжкого перебігу за відсутності наслідків визнаються непридатними до служби і вступу в навчальні заклади.

До пункту "г" належать залишкові явища враження нервової системи у вигляді вегето-судинної нестійкості без порушення функцій.

При оцінюванні клінічної картини гіпертензивного синдрому, крім підвищення тиску спинномозкової рідини, враховується наявність застійних змін на очному дні, наявність розширення шлуночкової системи мозку та його ступінь (за даними пневмоенцефалограми, КТ або МРТ).

При виявленні нейроінфекції або її наслідків разом з пунктами цієї статті слід застосовувати пункти інших відповідних статей Переліку захворювань (статті 1, 6 тощо).

Стаття 22. До пункту "а" належать: розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, аміотрофічний бічний склероз, лейкодистрофія, церебральний ліпідоз, хорея Гетінгтона, торсійна дистонія, атаксія Фрідрейха, спинально-м'язова атрофія, сірінгомієлія з різко вираженими порушеннями трофіки, тяжкі форми мієлопатій, дитячий церебральний параліч та інші паралітичні синдроми.

До пункту "б" належать хвороби, перебіг яких характеризується повільним, протягом тривалого часу (1-2 роки) наростанням симптомів (повільно прогресуюча сірінгомієлія з атрофією м'язів та розладом чутливості, краніостеноз із синдромом внутрішньочерепної гіпертензії тощо) при помірному порушенні функції.

До пункту "в" належать хвороби нервової системи, коли об'єктивні ознаки виражені незначно (сірінгомієлія з нерізко вираженим дисоційованим розладом чутливості, без атрофії м'язів та трофічних розладів), коли симптоми захворювання довго утримуються в одному і тому самому стані або повільно прогресують протягом тривалого часу (більше 2-х років).

Стаття 23. До пункту "а" належать такі форми невральної аміотрофії, міастенії, міопатії, пароксизмальної міоплегії, наслідки поліневритів (поліневропатій), плекситів запального та інтоксикаційного походження, що мають несприятливий перебіг та супроводжуються значно вираженими розладами рухів, чутливості і трофіки (різко виражені атрофії м'язів при однобічному процесі: плеча - більше 4 см, передпліччя - більше 3 см, стегна - більше 8 см, гомілки - більше 6 см, контрактури, хронічні трофічні виразки, пролежні, розлади чутливості, каузалгія тощо). До цього самого пункту належать радикуліти з частими рецидивами (більше 2 разів на рік) і тривалим перебігом, що супроводжуються тяжким стійким больовим синдромом з вираженими руховими та вегетативно-трофічними порушеннями, які вимагають довготривалого лікування, а також плексопатії (плексити) і тяжкі форми невралгії у разі безуспішного лікування.

До пункту "б" належать деякі форми невральної аміотрофії зі сприятливим перебігом (синдром Руссі-Леві), хвороби периферійних нервів та сплетінь, при яких помірно порушена основна функція; стійкий параліч лицьового нерва, порушення функцій кінцівок. До цього пункту належать хронічні рецидивні радикулопатії (радикуліти), плексопатії (плексити), невропатії (неврити) з помірним порушенням функції під час загострення та вираженим больовим синдромом, що важко купірується, які потребують стаціонарного або амбулаторного лікування протягом 2 місяців.

До пункту "в" належать хвороби периферичних нервів та сплетінь з рідкими загостреннями без тенденції до наростання рухових, чутливих та трофічних розладів, а також існуючі нерізко виражені залишкові явища, зумовлені перенесеними в минулому загостреннями, які суттєво не обмежують функцію кінцівки та працездатність оглянутого. За цим пунктом оглядаються особи з наслідками невриту лицьового, серединного нервів з незначним порушенням функції.

До цього пункту належать залишкові явища хвороб периферичних нервів у вигляді незначних порушень чутливості, незначних атрофій чи зниження сили м'язів, які мають тенденцію до відновлення; поєднання дегенеративно-дистрофічних змін у хребті, які не порушують його функцію, з незначно вираженими неврологічними розладами.

До пункту "г" належать дорсалгія, цервікалгія, торакалгія, люмбалгія без радикулопатії.

Після хірургічного лікування з приводу грижі міжхребцевого диска застосовується пункт "б" чи "в" цієї статті залежно від ступеня порушення функції.

Стаття 24. Стаття передбачає епілепсію як хронічне захворювання головного мозку з генералізованими або парціальними нападами, психічними еквівалентами або специфічними змінами особистості. У таких випадках медичний огляд проводиться щодо захворювань, які призвели до розвитку судомного синдрому.

До пункту "а" належить епілепсія з нападами або з вираженими психічними розладами, епілептичний статус, міоклонус-епілепсія, катаплексія та нарколепсія.

До пункту "б" належать пароксизмальні розлади, що суттєво не впливають на функції органів та систем, а також різні форми мігрені з довготривалими (доба та більше) нападами.

Наявність епілептичного нападу має бути підтверджена лікарськими спостереженнями. В окремих випадках можуть братися до уваги акти, підписані офіційними особами немедичного персоналу, результати опитування очевидців лікарем, якщо зазначений напад та післянападовий стан можна вважати епілептичним. У сумнівних випадках слід запитувати дані з місця проживання, навчання, роботи, служби. У випадках, коли єдиним помітним проявом хвороби є слабо виражені малі припадки або специфічні розлади настрою, що рідко виникають, питання про придатність до служби оглянутих вирішується після стаціонарного обстеження з урахуванням даних ЕЕГ. Особи з епілептичними нападами, які виникли внаслідок перенесених органічних захворювань (симптоматична епілепсія), оглядаються за пунктами відповідних статтей Переліку захворювань. Наявність в анамнезі принаймні одного епілептичного припадку, підтвердженого документально лікувальним закладом, є протипоказанням для вступу на службу в поліцію.

Хвороби ока та придаткового апарату

Стаття 25. Передбачає вроджені або набуті вади положення повік (зрощення, виворіт, заворот тощо); захворювання повік, кон'юнктиви, сльозових шляхів та орбіти з урахуванням ступеня порушення зорових та рухових функцій. Якщо можливе поліпшення цих станів після хірургічного лікування, воно має бути проведене до прийняття експертного рішення.

До пункту "а" належать:

зрощення повік між собою або з очним яблуком;

різко виражені виразкові блефарити з рубцевим переродженням та значним облисінням країв повік;

хронічні кон'юнктивіти з гіпертрофією та різко вираженою інфільтрацією тканини при безуспішному стаціонарному лікуванні;

хронічне трахоматозне ураження кон'юнктиви, а також захворювання сльозових шляхів, які не піддаються хірургічному лікуванню;

птоз вродженого або набутого характеру, при якому верхня повіка прикриває більше половини зіниці на одному оці або не менше однієї третини зіниці на обох очах без напруження лобного м'яза;

стани після реконструктивних операцій на сльозових шляхах з уведенням лакопротеза.

При ускладненнях трахоми зі стійким порушенням функцій ока постанова приймається за відповідними статтями Переліку захворювань з урахуванням ступеня їх вираженості.

До пункту "б" цієї статті належать ті самі захворювання на одному оці або помірно виражені на обох очах. При захворюваннях, передбачених пунктом "б", кандидати на службу визнаються непридатними до служби, щодо поліцейських рішення приймається за результатами лікування; при відмові від хірургічного лікування постанова про придатність приймається залежно від ступеня вираженості, тяжкості перебігу хвороби і ефективності лікування.

До пункту "в" належать:

простий блефарит з окремими лусочками та незначною гіперемією країв повік;

фолікулярний кон'юнктивіт з поодинокими фолікулами;

бархатистість кон'юнктиви в кутках повік та в ділянці кон'юнктивальних склепінь;

окремі дрібні поверхневі рубчики кон'юнктиви нетрахоматозного походження, а також гладкі рубчики кон'юнктиви трахоматозного походження без інших змін кон'юнктиви та рогівки, без рецидивів трахоматозного процесу протягом року.

При захворюваннях, передбачених пунктом "в", постанова щодо придатності поліцейських приймається залежно від ступеня вираженості, тяжкості перебігу хвороби й ефективності лікування.

За наявності прогресуючої справжньої крилоподібної пліви кандидати на службу визнаються непридатними до служби за всіма графами, а поліцейські підлягають лікуванню. При рецидивах крилоподібної пліви після незадовільних результатів повторного оперативного лікування постанова виноситься за пунктом "б" з урахуванням функцій ока.

При весняному катарі та інших алергічних ураженнях кон'юнктиви придатність до служби визначається залежно від ступеня проявів, тяжкості перебігу захворювання, частоти загострень та ефективності здійснюваного лікування.

Стаття 26. Передбачає хронічні, важко виліковні або невиліковні захворювання всіх оболонок і заломлюючих середовищ очей туберкульозного, люетичного, дистрофічного та іншого походження.

У випадках закінченого процесу або непрогресуючого перебігу захворювань з рідкими (не частіше 2 разів на рік) загостреннями, а також після пересадження тканин придатність до служби поліцейських визначається залежно від функцій очей за відповідними статтями Переліку захворювань. За наявності новоутворень ока та його придатків медичний огляд проводиться відповідно до статей 8 або 10.

До пункту "а" належать захворювання з прогресуючим зниженням зорових функцій та ті, які не піддаються консервативному або хірургічному лікуванню, а також тапеторетинальна абіодистрофія сітківки та стани після кератопротезування, незалежно від функцій ока.

Пігментна дистрофія сітківки з пігментом чи без нього, з порушенням темнової адаптації (гемералопією) має бути підтверджена виконанням годинної адаптометрії з використанням контрольних методів дослідження сутінкового зору. При встановленому в умовах стаціонару діагнозі застосовується пункт "а", незалежно від інших функцій очей.

При стійкому звуженні поля зору знизу - ззовні (за вертикальним та горизонтальним меридіанами) від крапки фіксації до рівня менше 30 градусів на обох очах постанова за всіма графами Переліку захворювань приймається за пунктом "а", те саме на одному оці - за пунктом "б"; при звуженні поля зору в межах від 30 до 45 градусів на обох очах - за пунктом "б", те саме на одному оці - за пунктом "в".

До пункту "а" також належать стійкі центральні геміанопічні скотоми. При стійких абсолютних центральних та парацентральних скотомах на одному або на обох очах кандидати на службу та поліцейські визнаються непридатними до служби.

До пункту "б" належать:

хронічні увеїти, що супроводжуються підвищенням внутрішньоочного тиску, у тому числі глаукомоциклітичні кризи, діагностовані в стаціонарних умовах;

кератоконус і кератоглобус;

афакія, артифакія на одному або обох очах;

короткозорість обох очей в одному з меридіанів більше 3,0 Д за наявності дистрофічних змін на очному дні (периферична дистрофія сітківки, множинні хоріоретинальні вогнища, задня стафілома тощо);

прогресуюча атрофія зорового нерва;

стороннє тіло всередині ока, що не викликає запальних або дистрофічних змін.

При афакії, артифакії на одному або обох очах у поліцейського, який проходить медичний огляд за ІV графою Переліку захворювань, постанова виноситься відповідно до вимог статті 31 залежно від гостроти зору, з корекцією будь-якого виду, що практично переноситься, у тому числі з контактними лінзами, з урахуванням специфіки служби.

Афакія на одному оці розцінюється як двостороння, якщо на другому оці є помутніння кришталика, що знижує гостроту зору до 0,4 і нижче.

Вивих та підвивих кришталика розцінюються як афакія.

Так звана кольорова переливчастість (райдужність), грудочки, зернятка та вакуолі, виявлені тільки під час дослідження із щілинною лампою, а також вроджене відкладення пігменту на передній капсулі кришталика, що не знижують гостроту зору, не є протипоказанням для служби в поліції та до вступу до ВНЗ.

Особи, які працюють з РР та ДІВ, в яких виявлені при біомікроскопії помутніння під задньою капсулою кришталика, визнаються непридатними до роботи з ними.

При непрогресуючій атрофії зорового нерва придатність до служби за всіма графами Переліку захворювань визначається залежно від функцій ока (гостроти зору, поля зору та інших) з урахуванням даних обстеження невропатолога, терапевта і за потреби інших спеціалістів, даних додаткового обстеження (МРТ тощо). Кандидати до вступу на навчання до ВНЗ визнаються непридатними.

У всіх випадках наявності внутрішньоочних сторонніх тіл питання про придатність до служби поліцейських вирішується не раніше, ніж через 3 місяці після поранення. Поліцейські за I-IIІ графами та кандидати на службу і навчання визнаються непридатними. При збережених функціях ока (гострота зору, поле зору, темнова адаптація тощо), відсутності запальних явищ та ознак металозу придатність до служби поліцейських за графою ІV визначається індивідуально з урахуванням специфіки служби.

У разі виявлення паренхіматозного кератиту люетичного походження застосовується стаття 6 Переліку захворювань. При цьому захворюванні кандидати на службу визнаються непридатними за всіма графами, поліцейські підлягають лікуванню.

Стаття 27. До осіб, які перенесли операцію у зв'язку з відшаруванням сітківки на обох очах будь-якої етіології, навіть при позитивних результатах, незалежно від тривалості нагляду після операції застосовується пункт "а" цієї статті.

При стійких позитивних результатах оперативного лікування з приводу відшарування сітківки на одному оці (задовільні функції ока - гострота зору, поле зору тощо) у поліцейських, які проходять медичний огляд за IV графою, рішення за пунктом "б" приймається із вказівкою про необхідність обмеження фізичних навантажень, заборону роботи водіями транспортних засобів, а також робіт, пов’язаних з вібрацією тіла.

При виявленні розривів сітківки кандидати на службу та навчання визнаються непридатними. Поліцейські підлягають оперативному лікуванню, після чого щодо осіб, які проходять медичний огляд за графою ІV, приймається рішення в індивідуальному порядку з урахуванням специфіки служби та функцій ока, за графами І-ІІІ - про непридатність до служби.

Стаття 28. Діагноз глаукоми має бути підтверджений в умовах стаціонару із застосуванням навантажувальних проб, тонографії та гоніоскопії. Питання про придатність до військової служби вирішується після встановлення медикаментозного режиму, за потреби - хірургічного лікування з урахуванням ступеня стабілізації процесу та функцій органу зору (гострота зору, поле зору, наявність парацентральних скотом, у тому числі й при навантажувальних пробах, а також наявність екскавації диска зорового нерва тощо).

До цієї статті належить також і вторинна глаукома.

Стаття 29. При застосуванні цієї статті за наявності змін полів зору, зниженні гостроти зору необхідно керуватися також вимогами статей 26, 30 і 31 Переліку захворювань.

Стійкі центральні геміанопічні скотоми, стійка диплопія після травми очної ямки з пошкодженням м'язів ока або уражень головного мозку, які порушують функцію зору, належать до пункту "а".

Стійкий параліч рухових м'язів очного яблука будь-якої етіології незалежно від наявності або відсутності диплопії належить до пункту "а".

Окремі ністагмоїдні посмикування очей при крайніх відведеннях очних яблук не є перешкодою до служби в поліції та вступу до навчальних закладів.

Якщо ністагм є однією із ознак ураження нервової системи або вестибулярного апарату чи вроджений, то постанова приймається за основним захворюванням за відповідними статтями, а при зниженні гостроти зору - також з урахуванням вимог статті 31 Переліку захворювань.

Особи зі співдружньою косоокістю непридатні до служби на посадах, що потребують бінокуляного зору (за графами I-IIІ). Особи, які проходять медичний огляд за графою ІV, визнаються непридатними до служби при косоокості з кутом більше 15 градусів з урахуванням ступеня аметропії та гостроти зору відповідно до статтей 30, 31 Переліку захворювань.

При співдружній косоокості менше 15 градусів діагноз необхідно підтвердити дослідженням бінокулярного зору - наявність бінокулярного зору свідчить про відсутність співдружньої косоокості.

У разі альтернуючої (переміжної) косоокості з відносно високою гостротою зору слід утримуватися від хірургічного лікування через можливість виникнення диплопії.

Статті 30, 31. Вид і ступінь аномалії рефракції визначаються скіаскопією, при необхідності - рефрактометрією. У граничних випадках обстеження проводиться в умовах циклоплегії.

Кандидати на службу в поліції, що проходять огляд за графами I та ІV, визнаються непридатними при наявності короткозорості чи далекозорості більше 6,0 Д або астигматизму будь-якого виду з різницею рефракції у двох основних меридіанах більше 3,0 Д. Гострота зору з корекцією має бути не нижче 0,6 на кожне око.

Кандидати на службу, які проходять огляд за графами II та ІІІ, можуть мати короткозорість чи далекозорість не більше 3,0 Д або астигматизм будь-якого виду не більше 2,0 Д при гостроті зору кожного ока не нижче 0,6 без корекції.

Вимоги до показників аномалії рефракції та гостроти зору у кандидатів на навчання:

у поліцейських та цивільних осіб, що вступають до навчальних закладів за графою I, допускається короткозорість чи далекозорість не вище 6,0 Д, астигматизм будь-якого виду не більше 3,0 Д із гостротою зору кожного ока не нижче 0,6 з корекцією;

поліцейські та цивільні особи, що вступають на навчання у навчальні заклади, які готують спеціалістів служби безпеки дорожнього руху, патрульної служби, які проходять медичний огляд за графами ІІ та ІІІ, визнаються придатними за наявності короткозорості або далекозорості не більше 3,0 Д або астигматизму будь-якого виду не більше 2,0 Д із гостротою зору кожного ока без корекції не нижче 0,6;

поліцейські, які вступають на заочні факультети і відділення навчальних закладів МВС України за графою IV, визнаються непридатними до навчання, якщо ступінь аметропії перевищує такі межі: короткозорість чи далекозорість більше 6,0 Д, астигматизм будь-якого виду більше 3,0 Д із гостротою зору кожного ока з корекцією не нижче 0,6.

Експертна постанова щодо поліцейських приймається відповідно до вимог пунктів статей 30 та 31.

При огляді за графами II, ІІІ допускається короткозорість чи далекозорість не більше 3,0 Д чи астигматизм не більше 2,0 Д при гостроті зору кожного ока не нижче 0,6 без корекції.

При гостроті зору кожного ока нижче 0,6 без корекції поліцейські визнаються непридатними до служби на посадах, передбачених графами II, ІІІ. Одночасно комісією за погодженням із кадровим апаратом приймається постанова про їх придатність до служби на посадах, передбачених графами I або IV, з урахуванням гостроти зору з корекцією, ступеня аметропії, а також спеціальності, досвіду, фактичної працездатності.

Експертна постанова щодо кандидатів на службу і поліцейських, які проходять огляд за графами I, IV, виноситься з урахуванням гостроти зору з корекцією (враховується гострота зору з корекцією будь-якими лінзами, у тому числі і комбінованими), при огляді за графами II, ІІІ - без корекції.

При корекції звичайними сферичними лінзами за анізометропії гострота зору враховується з корекцією, що практично переноситься, з різницею в силі лінз для обох очей не більше 2,0 Д.

Гострота зору в кандидатів на службу, на навчання та поліцейських, що користуються контактними лінзами, при огляді визначається з корекцією пробними окулярними лінзами. Ці особи повинні мати звичайні окуляри, гострота зору з якими дає змогу забезпечити виконання службових обов'язків. Корекція астигматизму будь-якого виду повинна бути проведена циліндричними або комбінованими лінзами.

Експертна постанова щодо поліцейських при звільненні зі служби виноситься за всіма графами Переліку захворювань з урахуванням ступеня аметропії та гостроти зору з корекцією відповідно до вимог пунктів статей 30 та 31.

При стійкому спазмі, парезі або паралічі акомодації необхідне обстеження за участю невропатолога, терапевта та лікарів інших спеціальностей. Якщо спазм, парез або параліч акомодації зумовлені захворюваннями нервової системи, внутрішніх або інших органів, постанова приймається за основним захворюванням.

При спазмі, парезі акомодації на одному або обох очах після невдалого стаціонарного лікування придатність оглянутих до служби за всіма графами Переліку захворювань визначається індивідуально залежно від гостроти зору та ступеня аномалії рефракції з урахуванням вимог пунктів статей 30, 31.

При діагностиці видів і ступенів порушення кольоровідчуття слід керуватися методичними вказівками до поліхроматичних таблиць Рабкіна та за можливості даними аномалоскопії. При заповненні офтальмологічного розділу медико-експертної документації обов’язково вказуються номери таблиць, які досліджуваний не розпізнає.

Особи з аномальною трихромазією типу С визнаються придатними до служби та вступу на навчання до навчальних закладів, з дихромазією - непридатними за всіма графами.

Придатність до служби за графами I, IV за наявності аномальної трихромазії типів А та В визначається індивідуально з урахуванням специфіки служби на посадах, не пов'язаних із необхідністю розрізняти кольори.

Постанова виноситься в такому формулюванні:

"Придатний до служби в поліції на посаді _________________________________________________________________________________________________________,

(указати посаду)

що не потребує нормального кольоровідчуття".

При винесенні постанов кандидатам до вступу на навчання за графами I, IV слід вказати:

з подальшим використанням на посадах, які не потребують нормального кольоровідчуття".

Кандидати на службу в поліції на посади водіїв-співробітників та водіїв оперативного транспорту усіх типів автомобілів за наявності в них аномальної трихромазії типів А або В визнаються непридатними.

Кандидати на службу та вступу на навчання, поліцейські, які вступають на навчання до навчальних закладів з подальшим використанням на посадах за графами II, ІІІ Переліку захворювань, при наявності аномальної трихромазії типів А або В визнаються непридатними до служби та навчання.

Стаття 32. До цієї статті належать наслідки оптикореконструктивних операцій з наявністю післяопераційних ускладнень або змін на очному дні.

Придатність до служби осіб, що перенесли оптикореконструктивні операції на роговій оболонці (за винятком кератопротезування, операції Lasic та кератотомії), визначається не раніше одного року після операції за відсутності післяопераційних ускладнень та дистрофічних змін на очному дні залежно від функції ока за відповідними статтями Переліку захворювань. Обовязковим є надання під час медичного огляду виписки з лікувального закладу, де була проведена операція, з даними рефракції та гостроти зору до та після операції.

Кандидати на службу та кандидати на вступ до навчальних закладів, яким рішення виноситься за графами II, ІІІ Переліку захворювань, визнаються непридатними до служби або навчання незалежно від результатів оперативного лікування.

Експертна постанова щодо поліцейських, які проходять медичний огляд за графами I, IV і перенесли оптикореконструктивну операцію, виноситься залежно від післяопераційного стану очей, результату операції з урахуванням характеру служби.

Придатність до служби та до навчання у навчальних закладах осіб, які перенесли лазерну корекцію зору на рогівці, за всіма графами визначається через один рік після операції. Особи, що перенесли операції Lasic або кератотомію, визнаються непридатними за всіма графами незалежно від результатів операції.

При афакії, наявності інтраокулярної корекції (артифакії) навіть на одному оці кандидати на службу за всіма графами, кандидати на вступ до навчальних закладів визнаються непридатними до служби незалежно від гостроти зору. Щодо поліцейських з односторонньою артифакією придатність до служби визначається індивідуально з урахуванням функцій ока, його стану та специфіки служби.

Хвороби вуха та соскоподібного відростка

Стаття 33. Під дію статті підпадають такі хвороби зовнішнього вуха: зовнішній отит, перихондрит, набутий стеноз слухового проходу (постзапальний, травматичний) тощо при позитивному ефекті від проведеного лікування.

Особи, які страждають на хронічну рецидивну екзему зовнішнього слухового проходу, вушної раковини, привушної області, оглядаються за статею 67 Переліку захворювань.

Стаття 34. Під дію статті підпадають такі хвороби середнього вуха та соскоподібного відростка: негнійний та гнійний середній отит, запалення або закупорка слухової труби, мастоїдит і споріднені стани, холестеатома, нетравматична перфорація барабанної перетинки, гострий та хронічний мірингіт, адгезивні процеси середнього вуха (тимпаносклероз), поліп середнього вуха тощо.

Кандидатам на службу слід пропонувати лікування, медичний огляд проводити за результатами його проведення.

До пункту "а" належать стани після хірургічного лікування хронічних захворювань середнього вуха за наявності таких ускладнень, як неповна епідермізація операційної порожнини з гноєм, грануляціями або холестеатомоподібними масами в ній, а також гнійні середні отити не тільки із зазначеними в цій статті ускладненнями, а й за несприятливого їх перебігу: загострення двічі на рік і більше, які супроводжуються втратою працездатності.

Після радикальних або реконструктивно-відновних операцій на середньому вусі при повній епідермізації післяопераційної порожнини огляд проводиться за пунктом "в" цієї статті.

Кандидати на службу із сухою перфорацією барабанної перетинки в мезотимпанумі визнаються непридатними до служби на посадах, які потребують значної напруги слухового апарату, а також на посадах, які пов'язані з несенням патрульно-постової служби на відкритому повітрі.

Поліцейські із зазначеними в статті 34 Переліку захворювань формами хронічного гнійного отиту при незначних порушеннях слухової функції (підтверджених аудіологічним обстеженням) і відсутності уражень вестибулярного апарату в окремих випадках у порядку індивідуальної оцінки можуть визнаватися придатними до військової служби.

Рубці на місці колишніх перфорацій і обвапнування барабанної перетинки без порушення барофункції та її рухомості, без зниження гостроти слуху не дають підстав для використання цієї статті.

Поліцейським, які перенесли радикальну чи реконструктивну операцію на середньому вусі з позитивними результатами, медичний огляд проводиться за пунктом "б" статті 36 Переліку захворювань.

Стаття 35. Під дію статті підпадають хвороби внутрішнього вуха з порушенням вестибулярної функції: хвороба Меньєра, вестибулярний нейроніт, лабіринтит, отосклероз тощо.

До пункту "а" належать різко виражені меньєроподібні захворювання, а також інші тяжкі форми вестибулярних розладів органічного або функціонального характеру, напади яких спостерігалися при стаціонарному обстеженні або підтверджені спеціалізованим лікувально-профілактичним закладом.

До пункту "б" належать випадки меньєроподібних захворювань, напади яких перебігають короткочасно, з помірно вираженими вестибулярно-вегетативними розладами, що не впливають суттєво на виконання службових обов'язків.

До пункту "в" належать випадки підвищеної чутливості до закачування за відсутності симптомів вестибулярних розладів і захворювань інших органів, а також нестійкі, вестибулярно-вегетативні порушення, які проявляються рідкими (не частіше 2-3 разів на рік) нетривалими (декілька хвилин) нападоподібними запамороченнями з розладами рівноваги у спокої або русі, нудотою, незначним підвищенням потовиділення, поблідненням або почервонінням обличчя.

При медичному огляді кандидатів на службу на посади, пов'язані з частими поїздками на автомототранспорті, авіатранспорті, а також усіх кандидатів на вступ до навчальних закладів МВС України здійснюється обов'язкове дослідження вестибулярного апарату. При підозрі на тимчасовий характер вестибулярних розладів, що може бути при перевтомі, інтоксикації, гострих захворюваннях тощо, потрібне всебічне, іноді стаціонарне обстеження і лікування.

Постанова про придатність чи непридатність до служби осіб, від яких за характером роботи вимагається хороший вестибулярний апарат, ґрунтується на результатах дослідження вестибулярно-вегетативної чутливості. Здійснюється глибоке всебічне обстеження такої особи, оскільки вегетативні розлади можуть спричинятись патологією не тільки вушного лабіринту, а й інших органів. Результати вестибулометрії слід оцінювати разом з невропатологом. При виявленні центральної вестибулярної дисфункції стаття 35 не застосовується.

Стаття 36. Під дію статті підпадають хвороби вуха, що супроводжуються стійким зниженням слуху або втратою слуху кондуктивного і сенсоневрального походження: вроджена глухота, ототоксична втрата слуху, дегенеративні і судинні хвороби вуха, хвороби слухового нерва тощо.

Для визначення зниження слуху необхідні, крім звичайного дослідження шепітною мовою, повторні спеціальні дослідження розмовною та шепітною мовами, камертонами і тональною пороговою аудіометрією з обов'язковим визначенням барофункції вух. Одноразове дослідження слуху особи, яку оглядають, недостатнє для порівняння правильності та однорідності показань.

Якщо є підозра на повну глухоту на одне чи обидва вуха, використовують методи об'єктивного визначення глухоти. Стійка повна глухота на обидва вуха або глухонімота мають бути підтверджені лікувально-профілактичними закладами, установами або навчальними закладами для глухонімих.

При визначенні придатності кандидатів на службу на посади, передбачені графами І, ІV, за цією статтею шепітна мова має сприйматись на відстані не менше 3,0 м на обидва вуха або не менше 1,0 м на одне вухо та більше 4,0 м на друге. У цих випадках придатність до служби визначається індивідуально. Кандидати на службу за графами IІ, IIІ визнаються непридатними за наявності стійкого зниження гостроти слуху до ступеня сприйняття шепітної мови на відстані менше 4,0 м на обидва вуха або менше 5,0 м на одне та 3,0 м на друге вухо.

Кандидати на навчання у ВНЗ із цивільної молоді та військовослужбовці строкової служби визнаються непридатними до вступу на навчання при зниженні гостроти слуху до ступеня сприйняття шепітної мови на відстані менше 6,0 м на обидва вуха. Для поліцейських, що вступають до ВНЗ, гострота слуху має бути не менше 4,0 м на обидва вуха або 5,0 м на одне та 3,0 м на друге вухо.

Під час індивідуальної оцінки придатності до служби поліцейських враховуються конкретні умови праці, характеристика командування та дані функціонального дослідження слуху.

Хвороби системи кровообігу

Стаття 37. До пункту "а", крім захворювань серцево-судинної системи ревматичного генезу із порушенням загального кровообігу - серцевою недостатністю (далі - СН) ІІ-ІІІ стадії, належать:

комбіновані і поєднані набуті вади серця незалежно від ступеня розладу гемодинаміки;

набуті ізольовані пороки серця при помірних розладах гемодинаміки;

недостатність будь-якого клапана серця, яка супроводжується регургітацією 3-4 ступенів;

стеноз будь-якого клапана серця незалежно від стадії;

аортальні пороки серця;

ізольований стеноз атріовентрикулярного отвору;

коарктація аорти і стани після її оперативного лікування;

стани після мітральної комісуротомії, наслідки оперативних втручань на клапанному апараті серця, що знижують працездатність.

До пункту "б" належать:

активний ревматизм після завершення стаціонарного обстеження і лікування за сприятливого перебігу;

набуті ізольовані пороки серця при незначних розладах гемодинаміки і збереженні працездатності;

первинний пролапс мітрального та інших клапанів серця, які супроводжуються порушенням ритму серця і провідності, СН І стадії;

набута недостатність мітрального клапана або клапана легеневої артерії, яка супроводжується регургітацією 2 ступеня або за наявності легеневої гіпертензії.

Пункт "в" включає первинний пролапс мітрального й інших клапанів серця з регургітацією І ступеня та/або пролабуванням ІІ ступеня.

За наявності гемодінамічнонезначущого пролапса мітрального клапана кандидат на службу може бути визнаний придатним до служби за умови відсутності у нього ознак інших аномалій серцево-судинної системи та протипоказань до значних фізичних навантажень.

Після операцій у зв'язку з набутими пороками серця навіть з позитивними віддаленими результатами кандидати на службу визнаються непридатними згідно з пунктом "в".

До осіб із розладами ритму і провідності при різних хворобах серцево-судинної системи застосовуються пункт "а", "б", "в" чи "г" статті 38 Переліку захворювань залежно від стадії частоти виникнення порушень ритму, стадії СН..

У разі діагностування ревматичного ураження інших органів та систем застосовуються пункти відповідних статей Переліку захворювань.

Кандадати на службу, які перенесли первинний активний ревматизм при відсутності клінічних і ЕКГ ознак уражень серця, а також інших органів, можуть бути визнані приданими до служби не раніше ніж через 12 місяців після виписки з лікувального закладу.

Стаття 38. Під дію статті підпадають міокардити, ендокардити та інші захворювання серцево-судинної системи неревматоідного та некоронарогенного генезу, порушення серцевого ритму та провідності.

До пункту "а" належать зазначені захворювання з СН ІІБ-ІІІ стадії, а також:

рецидивний ексудативний перикардит;

інфекційний ендокардит, стан після перенесеного інфекційного ендокардиту, зворотний ендокардит;

кардіоміопатія: дилатаційна, обструктивна, гіпертрофічна, рестриктивна;

хронічний конструктивний перикардит, у тому числі кальциноз перикарда;

значна за площею облітерація перикарда;

некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються резистентними до лікування порушеннями ритму серця;

будь-яке порушення ритму або провідності серця, які супроводжуються тромбоемболічними ускладненнями або емболічними захворюваннями, аритмогенним шоком або синдромом Морганьї-Адамса-Стокса;

стани після тромбоемболії легеневої артерії або легенева гіпертензія внаслідок хронічних тромботичних або емболічних захворювань;

окремі стійкі, які не піддаються корегуванню, форми порушень ритму серця та провідності (повна AV-блокада, пароксизмальна тахікардія, пароксизми миготливої аритмії більше 2 разів на рік);

стійка політопна шлуночкова екстрасистолія з частотою 30 і більше ектопічних комплексів за одну годину.

За наслідками оперативного втручання з приводу імплантації штучного водія ритму або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція АV-з'єднання тощо) застосовується пункт "а" або "б" залежно від ефективності проведеного лікування, наявності рецидивуючих порушень ритму та провідності, стадії СН.

Пункт "б" передбачає захворювання серця із стабільною недостатністю кровообігу ІІ стадії, частими декомпенсованими станами.

До пункту "в" належать захворювання серця і судин з СН І стадії, крім того до цього пункту відносяться:

екстрасистолія: передсердна, атріовентрикулярна, поодинока шлуночкова з частотою до 30 ектопічних комплексів за одну годину;

безсимтомна AV-блокада І-ІІ ступня;

блокада ніжок пучка Гіса, що супроводжується незначним порушенням AV-провідності або клінічною симптоматикою, що не знижує працездатності.

Пункт "г" включає:

синдроми: WPW (Вольфа-Паркінсона-Уайта), скороченого інтервала Р-Q (CLC-Клерка-Леві-Критеско, LGL-Лауна-Ганонга-Левіна);

стійко компенсовані наслідки захворювань м'язів серця, міокардіофіброз.

За відсутності клінічних проявів та пароксизмальних порушень серцевого ритму феномени передчасного збудження шлуночків та скороченого інтервалу Р-Q не є протипоказанням до служби.

Виявлена при ЕКГ-обстеженні неповна блокада правої ніжки пучка Гіса (за відсутності інших змін) не є перешкодою для служби і вступу на навчання. У разі виявлення повної блокади ніжок пучка Гіса кандидати визнаються непридатними до служби та навчання.

Визначення стадії СН, стійкості порушення ритму та провідності здійснюється після проведеного лікування та стабілізації клінічного стану. Оцінку стадії СН слід проводити з урахуванням наявності об’єктивних симптомів СН або об’єктивних доказів наявності дисфункції серця у стані спокою та результатів тестів з фізичним навантаженням. Остаточний експертиний діагноз може бути встановлений лише за результатами даних інструментальних досліджень (ВЕМ, ЕХО-КГ тощо).

При застосуванні пунктів статті 38 щодо розладів ритму і провідності у поліцейських з хворобами серцево-судинної системи, крім зазначених критеріїв, ураховуються анамнестичні дані про частоту виникнення таких порушень.

Стаття 39. До пункту "а" належить гіпертонічна хвороба третьої стадії.

Під дію пункту "а" підпадає поєднання артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня з асоційованими клінічними станами, коли порушення функції органів і систем значно знижують працездатність особи. У таких випадках слід також застосовувати відповідні статті Переліку захворювань.

До пункту "б" належить гіпертонічна хвороба другої стадії за наявності частих гіпертензивних кризів (3 і більше разів на рік) з наданням медичної допомоги в умовах стаціонару, транзиторних ішемічних атак (2 і більше разів на рік) на тлі постійної патогенетично обумовленої медикаментозної терапії, що підтверджуються медичними документами; гіпертонічна хвороба другої стадії, що важко піддається лікуванню і характеризується стійким підвищенням артеріального тиску на фоні гіпотензивної терапії; гіпертонічна хвороба другої стадії з кризовим перебігом в анамнезі із підвищенням артеріального тиску, що не досягає нормальних цифр без здійснення постійної медикаментозної терапії.

До пункту "в" належить гіпертонічна хвороба другої стадії за відсутності кризового перебігу (безкризовий перебіг або менше 2 кризів в анамнезі) та за успішного лікування.

До пункту "г" належить гіпертонічна хвороба першої стадії без ознак органічної патології з боку органів і систем.

При медичному огляді поліцейських з артеріальною гіпертензією діагноз повинен бути уточнений в стаціонарі або цілеспрямованим амбулаторним обстеженням. При медичному огляді осіб із симптоматичними гіпертензіями (нирковою, ендокринною тощо) необхідно застосовувати статті Переліку захворювань щодо основного захворювання, а за відсутності ефекту від лікування при стійкій і значній гіпертензії незалежно від ступеня порушення функції органу чи системи, яке зумовило її розвиток, необхідно застосовувати також пункт "б" цієї статті.

Під час медичного огляду поліцейських у зв’язку із звільненням зі служби план обстеження, експертний діагноз і відповідні пункти статей обґрунтовуються анамнестичними даними, що відображені в медичній та іншій документації, складеній щодо них за період служби.

Стаття 40. Наявність ішемічної хвороби серця повинна бути підтверджена інструментальними та лабораторними методами дослідження (ЕКГ, ЕХО-КГ, визначення ліпідного спектра, додаткові - ХМ ЕКГ, коронароангіографія тощо). Функціональні класи (далі - ФК) стенокардії напруги визначаються клінічно та підтверджуються за допомогою дозованого фізичного навантаження або фармакологічними пробами (ВЕМ). Для прогностичної оцінки перебігу ішемічної хвороби серця та встановлення експертного діагнозу щодо функціонального класу обов’язково вивчаються і враховуються задокументовані дані анамнезу.

До пункту, крім хронічної ішемічної хвороби серця з СН ІІІ-ІV стадії, належать:

стенокардія напруги ІІІ-ІV ФК;

аневризма серця, великовогнищевий кардіосклероз після трансмурального або повторного інфаркту міокарда незалежно від стадії СН або порушень ритму та провідності;

поєднання стенокардії напруги ІІ ФК і стенокардії спокою та СН II стадії;

стани після аортокоронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій за наявності порушень серцевого ритму та провідності або СН ІІ стадії.

До пункту "б" належать:

поєднання стенокардії напруги III функціонального класу та СН І стадії;

поєднання постінфарктного кардіосклерозу та порушення загального кровообігу другої стадії;

стани після обмеженого інфаркту міокарда за наявності минущого порушення ритму серця та провідності, стійкої АВ-блокади I ступеня, повної блокади однієї із ніжок пучка Гіса;

стани після аорто-коронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій за наявності легких порушень серцевого ритму та провідності або СН І стадії .

До пункту "в" належать:

стенокардія напруги І ФК, атеросклеротичний кардіосклероз з СН I ступеня;

безбольова форма ішемії.

СН І стадії повинна бути обґрунтована гемодинамічними показниками. При цьому слід ураховувати, що у здорових людей можливе виявлення прихованої СН, обумовленої недостатньою фізичною тренованістю і у зв'язку з цим низькою толерантністю до фізичних навантажень.

Визначення стадії СН, стійкості порушення ритму та провідності у поліцейських проводиться після проведеного лікування та стабілізації клінічного стану. Експертний діагноз щодо стадії СН встановлюється з урахуванням анамнестичних даних про перебіг патології серцево-судинної системи, стійкість результатів попереднього лікування.

Стаття 41. До пункту "а" належать:

повторні інсульти незалежно від ступеня порушень функцій;

тяжкі стійкі випадіння функції нервової системи, що виникли внаслідок гострого порушення мозкового або спинального кровообігу;

виражені неврологічні порушення при дисциркуляторній енцефалопатії 3 стадії (дискоординаторні, псевдобульбарні порушення, геміплегії, глибокі парези, розлади мови, пам'яті, мислення, явища паркінсонізму, епілептиформні припадки, порушення функцій тазових органів тощо);

минущі порушення мозкового кровообігу - транзиторні ішемічні напади, що підтверджуються медичними документами (більше 2 випадків);

множинні артеріальні аневризми після їх виключення з кровообігу;

артеріовенозні аневризми після емболізації, штучного тромбування або інтракраніального видалення;

судинні ураження головного та спинного мозку з помірними вогнищевими випадіннями (навіть за сприятливого перебігу).

До пункту "б" належать:

явища дисциркуляторної енцефалопатії 2 стадії при церебральному атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, дисметаболічних порушеннях із зниженням працездатності, порушенням емоційно-вольової сфери за наявності окремих стійких органічних знаків з боку центральної нервової системи (пірамідні симптоми тощо), діагноз якої підтверджений даними КТ, УЗДГ головного мозку;

минущі порушення мозкового кровообігу (2 випадки), що підтверджуються медичними документами, у тому числі й стаціонарним лікуванням;

наслідки порушень спинального кровообігу у вигляді розладів чутливості або легкого парезу кінцівок.

Під час медичного огляду поліцейських у зв’язку із звільненням зі служби план обстеження, експертний діагноз і відповідні пункти статей обґрунтовуються анамнестичними даними, що відображені в медичній та іншій документації, складеній щодо них за період служби.

До пункту "в" належать:

явища дисциркуляторної енцефалопатії 1 та 2 стадії у формі псевдоневротичного синдрому (емоційна нестійкість, подразливість, погіршення пам'яті, головний біль, запаморочення, розлад сну, шум у вухах тощо);

минуще порушення мозкового кровообігу з нестійкими осередковими симптомами з боку ЦНС, що утримуються не більше доби та проходять без порушення функції нервової системи;

вегетативно-судинні розлади з пароксизмальними порушеннями у вигляді синкопальних станів (до 2 випадків), які підтверджуються документально.

До пункту "г" належать:

початковий період атеросклерозу судин головного мозку;

вегетативно-судинні розлади із синкопальним станом в анамнезі.

Діагноз вегетативно-судинних розладів установлюється тільки в тих випадках, коли цілеспрямоване обстеження не виявило інших захворювань, що супроводжуються порушенням вегетативної нервової системи. За наявності симпатоадреналових кризів, минущих порушень ритму серця вегетативно- судинні розлади (вегето-судинна дистонія) підпадають під пункт "а" статті 44 Переліку захворювань.

Поліцейські з непритомностями (незалежно від їх частоти) визнаються непридатними до керування транспортними засобами, до служби зі зброєю, на висоті, біля рухомих механізмів, вогню, води. Кандидати на службу за наявності зафіксованих в медичній документації за останні 5 років випадків втрати свідомості та обстежень у зв’язку з цим визнаються непридатними до служби в поліції.

Після перенесених первинних (нетравматичних) субарахноїдальних крововиливів при точно встановленому діагнозі придатність поліцейських до служби визначается за пунктом "б", при повторних субарахноїдальних крововиливах (незалежно від етіології) до поліцейських застосовується пункт "а" цієї статті. Кандидати та курсанти навчальних закладів (крім випускного курсу) в таких випадках визнаються непридатними до служби та навчання.

Під час оцінювання придатності до служби осіб, оперованих з приводу аневризм судин головного мозку, інших судинних уражень головного та спинного мозку, ураховуються радикальність операції, її ефективність, динаміка відновлення порушених функцій. У разі аневризм судин головного мозку, що є причиною порушення мозкового кровообігу, і за неможливості оперативного лікування або відмови від нього огляд осіб проводиться за пунктом "а".

При виявленні дисциркуляторної енцефалопатії з порушеннями у вертербро-базилярному басейні, підтвердженими даними УЗДГ, дуплексним дослідженням судин, медичний огляд проводиться за пунктами "б" або "в" з урахуванням ступеня порушення функції та даних обстеження шийного відділу хребта.

При виявленні у осіб ознак емоційно-вольових, інтелектуально-мнестичних та інших психічних розладів рішення за цією статтею виноситься після висновку психіатра.

Стаття 42. За показаннями поліцейським пропонується хірургічне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього придатність до служби в поліції визначається залежно від вираженості патологічного процесу із застосуванням методів, що дають об'єктивні показники (реовазографія, ультразвукова доплерографія, дуплексне сканування, ангіографія тощо)

До пункту "а" належать:

артеріальні та артеріовенозні аневризми магістральних судин;

атеросклероз черевної аорти з частковою або повною облітерацією отвору її вісцеральних відгалужень, здухвинних артерій з різким порушенням функцій органів та дистального кровообігу;

захворювання артерій, артеріол, капілярів з явищами хронічної артеріальної недостатності ІІІ-ІV ступенів; гангренозно-некротичні ознаки їх ураження;

тромбоз ворітної або порожнистої вени;

тромбофлебіт, флеботромбоз з частими рецидивами;

посттромботична та варикозна хвороба нижніх кінцівок з явищами хронічної венозної недостатності ІІІ ступеня (стадія V-VІ за CEAP);

слоновість (лімфадема) ІV ступеня;

наслідки реконструктивних операцій на великих магістральних (аорта, здухвинна, стегнова, брахіоцефальна артерії, порожниста або воротна вена) та периферійних судинах із незадовільними результатами лікування за наявності вираженого порушення кровообігу і при прогресуючому перебігу захворювання.

До пункту "б" належать:

захворювання артерій, артеріол, капілярів (облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, аортоартеріїт та атеросклероз артерій нижніх кінцівок) з хронічною артеріальною недостатністю ІІ ступеня;

посттромбофлебітична або варикозна хвороба з наявністю хронічної венозної недостатності ІІ ступеня, що проявляється стійкою набряклістю ступень та гомілок, свербінням, гіперпігментацією, витонченням шкіри (стадія ІІІ-ІV за CEAP), за відсутності позитивного результату від повторного курсу лікування;

слоновість ІІІ ступеня;

наслідки реконструктивних операцій на магістральних та периферійних судинах з помірним порушенням функції;

варикозне розширення вен сім'яного канатика ІІІ стадії (виражене розширення вен, зменшення в розмірах та зміна консистенції яєчка).

До пункту "в" належать:

посттромботична та варикозна хвороба нижніх кінцівок з явищами хронічної венозної недостатності І ступеня (синдром "важких ніг", минучий набряк) або стадії ІІ за CEAP;

облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, атеросклероз судин нижніх кінцівок І стадії, інші захворювання артерій, артеріол, капілярів з явищами хронічної артеріальної недостатності І ступеня;

варикозне розширення вен сім'яного канатика II та ІІІ ступенів.

До пункту "г" належать:

варикозна хвороба нижніх кінцівок без венозної недостатності - стадія І за CEAP;

варикозне розширення вен сім'яного канатика І ступеня.

Локальне розширення підшкірних вен нижніх кінцівок у вигляді циліндричних або звивистих еластичних вип'ячувань без ознак венозної недостатності, що спричиняє лише косметичну ваду, не дає підстав для застосування цієї статті.

Під час медичного огляду поліцейських у зв’язку із звільненням зі служби план обстеження, експертний діагноз і відповідні пункти статей обґрунтовуються анамнестичними даними, що відображені в медичній та іншій документації, складеній щодо них за період служби.

Стаття 43. За наявності показань поліцейським пропонується хірургічне або консервативне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього огляд проводиться за пунктами "а" або "б" залежно від наявності вторинної анемії, частоти загострень та стадії випадіння гемороїдальних вузлів. До частих загострень геморою належать випадки, коли оглянутий перебуває 2-3 рази на рік на лікуванні, з довгими (1 місяць і більше) термінами госпіталізації з приводу кровотечі, тромбозу, запалення або випадіння гемороїдальних вузлів II - III ступенів. Якщо консервативне або хірургічне лікування дає позитивні результати, такі форми геморою належать до пункту "б".

Стаття 44. Діагнози вегето-судинної та нейроциркуляторної дистоній є синдромальними, установлюються як виняток у випадках, коли при порушеннях функцій вегетативної нервової системи та судинної системи обстеженням за участю кардіолога, невропатолога, психіатра, інших лікарів-спеціалістів неможливо встановити нозологічний діагноз згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду. Такі діагнози мають бути підтверджені стаціонарним обстеженням.

До пункту "а" належать:

виражені вегето-судинні розлади з пароксизмальними порушеннями у вигляді симпато-адреналових кризів або синкопальних станів в анамнезі;

нейроциркуляторна дистонія з нестабільністю артеріального тиску за наявності постійних скарг на стан здоров'я та стійких виражених проявів вегето-судинного характеру з порушенням серцевого ритму та провідності (неорганічного походження), що важко піддаються лікуванню та знижують працездатність;

нейроциркуляторна дистонія зі стійкою фіксацією артеріального тиску нижче 100/60 мм рт. ст. за наявності постійних скарг і стійких виражених вегето-судинних розладів, які важко піддаються лікуванню та знижують працездатність;

При значно виражених вегето-судинних розладах з пароксизмальними порушеннями у вигляді симпато-адреналових кризів або синкопальних станів, які пітверджуються медичними документами, застосовується також відповідний пункт статті 41 Переліку захворювань.

До пункту "б" належать:

безсимптомна (фізіологічна) гіпотонія, що не знижує працездатність;

нейроциркуляторна дистонія з проявами, що не знижують працездатність, у тому числі лабільністю артеріального тиску, минущими поодинокими порушеннями ритму серця функціонального характеру (без пароксизмальних порушень та органічних змін органів і систем).

У разі порушень серцевого ритму внаслідок органічних змін міокарда (запального, дистрофічного або іншого характеру) огляд проводиться за статтею 38 Переліку захворювань.

Стаття 45. До пункту "а" належать ангіотрофоневрози ІІІ-ІV стадій (гангренозно-некротична форма), для яких характерна наявність фліктен, надзвичайно болючих поверхневих виразок на кінчиках пальців, акросклероз, склеродактилія, дистрофічні зміни нігтьових пластин, підвищена вразливість пальців, абсолютне несприйняття низьких температур.

До пункту "б" належать ангіотрофоневрози ІІ стадії, які проявляються неодноразовими епізодами тривалого (більше години) нападоподібного больового синдрому на тлі акроціанозу пальців, вираженого гіпергідрозу та незначного їх набряку і характеризуються відсутністю позитивного результату від повторного курсу лікування.

До пункту "в" належать ангіотрофоневрози І стадії (печія, біль, блідість, оніміння пальців протягом декількох хвилин), які виникають при переохолодженні та проходять самостійно.

Хвороби дихальної системи

Стаття 46. До пункту "б" належать гнійні або поліпозні синусити, поліпози слизової оболонки носа з порушенням носового дихання, хронічні гнійні та поліпозні синусити без видимих ускладнень, які проходять з частими (не менше 2 разів на рік) загостреннями та втратою працездатності, а також гнійні синусити з хронічним декомпенсованим тонзилітом.

Під час огляду поліцейських, які страждають на хронічний гнійний синусит, ураховується перебіг захворювання та частота загострення. За умови частих загострень та при незадовільному результаті лікування в стаціонарних умовах питання про придатність поліцейських до служби вирішується індивідуально.

Кандидати на службу за наявності хронічних гнійних чи поліпозних захворювань навколоносових пазух без дистрофії слизової носа, без частих загострень і без супутніх захворювань визнаються придатними після хірургічного лікування з позитивними результатами.

Діагноз хронічного гнійного захворювання навколоносових пазух має бути підтверджений риноскопічними даними (гнійні виділення), рентгенографією пазух у двох проекціях, а для верхньощелепної пазухи, крім того, - діагностичною пункцією.

До пункту "б" належать полінози у поліцейських з вираженим ринокон'юнктивальним синдромом, загостреннями більше 1-2 раз на рік, частими синуситами. Кандидати на службу при зазначеному перебігу полінозу визнаються непридатними до служби в поліції. Діагноз полінозу, хронічного вазомоторного алергічного риніту має бути підтверджений риноскопічними даними, рентгенографією навколоносових пазух, крім того, аналізом крові на Ig E (у сумнівних випадках).

До осіб, які страждають на алергічні риніти (у тому числі полінози), що виявлені вперше або перебігають без ускладнень, застосовується пункт "в" цієї статті.

Алергічні риносинусопатії, ларингіти, полінози, які перебігають з бронхолегеневими або вісцеральними ускладненнями, розглядаються як варіант форми бронхіальної астми. Огляд здійснюється за статтею 49 Переліку захворювань залежно від ступеня порушення функцій органів та систем.

До пункту "в" належать хронічні негнійні захворювання навколоносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів, кіста верхньощелепної пазухи) без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів, без частих загострень, пов'язаних з втратою працездатності. Придатність кандидатів до служби з цими захворюваннями визначається з урахуванням конкретних умов майбутньої служби та її специфіки.

Викривлення носової перетинки за умови вільного носового дихання, принаймні з одного боку, субатрофічні явища слизової верхніх дихальних шляхів не є перешкодою для прийняття на службу і вступу до ВНЗ, як і пристінне потовщення слизової верхньощелепних пазух, якщо під час діагностичної пункції не одержано гною або транссудату та якщо збережена прохідність верхньощелепної пазухи.

Залишкові явища після операції на навколоносових пазухах (лінійний рубець перехідної складки присінок рота, співустя оперованої пахузи з носовою порожниною або вуаль на рентгенограмі) не є перешкодою до служби.

Під хронічним декомпенсованим тонзилітом слід розуміти таку форму хронічного тонзиліту, яка характеризується частими загостреннями (не менше 2-3 разів на рік), запаленням навколомигдаликової тканини, реґіонарних лімфовузлів, а також несприятливо впливає на діяльність інших органів та систем як хронічне вогнище інфекції та алергії. Об'єктивними ознаками хронічного декомпенсованого тонзиліту є наявність гною або казеозних пробок в лакунах мигдаликів, грубі рубці на мигдаликах, гіперемія та інфільтрація піднебінних дужок та зрощення їх з мигдаликами, наявність фолікулів, що нагноюються, збільшення лімфовузлів по передньому краю грудинно-ключично-соскоподібного м'яза. Діагноз має бути підтверджений наявністю трьох та більше об'єктивних ознак захворювання. Тільки така форма хронічного тонзиліту перешкоджає вступу на навчання та службу. Кандидати на службу та на навчання за графами І та ІV направляються на лікування, а за графами ІІ-ІІІ визнаються непридатними. За наявності ускладнень тонзиліту з боку інших органів і систем питання про придатність до служби вирішується разом з терапевтом.

Компенсована форма хронічного тонзиліту не дає підстав для застосування цієї статті, не перешкоджає проходженню служби та вступу до навчальних закладів.

Стійкий та різкий характер порушення барофункції вуха визначається за даними повторних досліджень та вушної манометрії.

Найбільш достовірні дані одержують після додаткового функціонального дослідження у барокамері (рекомпресійній камері).

Порушення барофункції навколоносових пазух установлюється на підставі скарг оглянутого, стану носової порожнини, отоскопії, випробовування у барокамері на витривалість перепадів тиску з рентгенологічним дослідженням навколоносових пазух до та після випробування, даних медичної та службової характеристик.

Кандидати на водолазні спеціальності визнаються придатними за наявності в них доброї прохідності слухової труби (порушення барофункції 1 або 2 ступеня). Кандидати із стійким порушенням барофункції 3 ступеня визнаються непридатними. Така сама постанова приймається щодо вказаної категорії осіб за наявності кісти верхньощелепної пазухи з порушенням барофункції навколоносових пазух.

При хронічному ларингіті огляд проводиться за статтею 47 Переліку захворювань.

Стаття 47. Захворювання, наслідки пошкоджень гортані або шийного відділу трахеї через незадовільні результати лікування або відмову від нього.

До пункту "а" належать стійка відсутність або утруднення голосоутворення, дихання через природні дихальні шляхи, порушення розподільної функції зі значним або помірним порушенням функції зовнішнього дихання.

До пункту "б" належать захворювання гортані з незначним порушенням функції зовнішнього дихання.

Стаття 48. До пункту "а" належать хронічні неспецифічні захворювання бронхолегеневого апарату та плеври, нагноювальні захворювання легень зі значним порушенням функції зовнішнього дихання та значною втратою працездатності.

До пункту "б" належать хронічні неспецифічні захворювання бронхолегеневого апарату з помірним порушенням функції зовнішнього дихання, а також хронічні бронхіти, що супроводжуються емфіземою легень, обмеженим пневмосклерозом, циліндричними бронхоектазами.

Після гострих захворювань бронхолегеневого апарату і плеври, ускладнених масивними плевральними зрощеннями, дифузним пневмосклерозом, придатність до служби визначається на підставі цієї статті за пунктом "а" або "б" залежно від порушення функції зовнішнього дихання.

Кандидати на службу та поліцейські, які страждають на саркоїдоз з ураженням легень, оглядаються за пунктами статей 13 та 48 залежно від стадії захворювання, ступеня вираженості порушення функції зовнішнього дихання. Діагноз захворювання має бути підтверджений результатами пункційної біопсії з гістологічним дослідженням, а за відмови від неї - сукупністю даних, отриманих за допомогою клінічних, рентгенологічних, лабораторних та інструментальних методів дослідження.

При хронічних неспецифічних захворюваннях бронхолегеневого апарату, які рідко зустрічаються (ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт Хаммена-Річа, альвеолярний протеїноз, гемосідероз та інші), придатність визначається за пунктом "а" або "б" залежно від стійкості і вираженості порушення функції зовнішнього дихання та інших органів.

Показники оцінки функціонального стану апарату зовнішнього дихання наведені в таблиці 2.

Таблиця 2

Показники оцінки функції зовнішнього дихання

Тяжкість перебігу захворювання та оцінка функціонального стану апарату зовнішнього дихання встановлюються поза загостренням процесу (після курсу лікування) з урахуванням даних анамнезу та відповідної медичної документації.

Стаття 49. Діагноз бронхіальної астми має бути встановлений після комплексного обстеження з проведенням дослідження функції зовнішнього дихання з медикаментозними пробами.

До пункту "а" належить бронхіальна астма з важкими та частими (щотижневими) нападами задухи (нерідко астматичний стан), із легенево-серцевою недостатністю 2-3 ступенів, які потребують повторного стаціонарного лікування хворого. До цього самого пункту належать бронхіальна астма неконтрольована з важкими та частими (щотижневими) нападами задухи, з трьома та більше ознаками часткового контролю, бронхіальна астма, яка потребує постійного приймання системних (пероральних) глюкокортикоїдів.

До пункту "б" належить бронхіальна астма персистуюча середнього ступеня тяжкості з нечастими нападами задухи, які купіруються введенням різноманітних бронхорозширювальних препаратів. У період між нападами зберігається порушення функції зовнішнього дихання 1-2 ступенів.

До пункту "в" належать форми бронхіальної астми легкого та середнього ступенів тяжкості, які не потребують стаціонарного лікування і поза нападом не супроводжуються порушенням функції зовнішнього дихання або супроводжуються незначним її порушенням, з короткотривалими нападами задухи не частіше 2-3 разів на рік, які легко купіруються бронхорозширювальними засобами.

До цього самого пункту належить передастма. Цей стан характеризується наявністю частих інфекційних захворювань дихальних шляхів, бронхітів, які супроводжуються пароксизмальним кашлем і порушенням бронхіальної провідності в осіб з алергічними реакціями на побутові, харчові алергени, медикаменти тощо, з полінозами, вазомоторними ринітами. Діагноз передастми має бути підтверджений алергологом та пульмонологом після спеціальних досліджень.

За відсутності нападів бронхіальної астми протягом 5 років і більше та порушень зовнішнього дихання на час медичного огляду придатність до служби кандидатів визначається з урахуванням даних з місця медичного обслуговування, висновків алерголога та пульмонолога.

Якщо бронхоспастичні синдроми (обтураційний, ендокринно-гуморальний, неврогенний, токсичний та інші) є ускладненням інших захворювань, придатність до служби визначається залежно від перебігу основного захворювання за відповідними статтями Переліку захворювань.

Хвороби органів травлення

Стаття 50. Пункт "в" застосовується у випадках, коли сума каріозних, пломбованих та видалених зубів більше 9 і при цьому не менше 4 зубів з клінічними або рентгенологічними ознаками хронічного запалення з ураженням пульпи і періодонта, включаючи зуби із пломбованими кореневими каналами.

Стаття 51. До пункту "а" належать дефекти нижньої щелепи після хірургічного лікування, не заміщені трансплантатами, дефекти, деформації щелепно-лицевої ділянки, а також хронічні, що часто загострюються, захворювання щелеп, слинних залоз, скронево-щелепних суглобів, анкілози скронево-нижньощелепних суглобів, контрактури та несправжні суглоби нижніх щелеп за відсутності ефекту від лікування або відмови від нього. До цього самого пункту належить актиномікоз щелепно-лицевої ділянки, який не піддається лікуванню.

В окремих випадках залежно від фактичної працездатності, умов служби, думки командування поліцейські з набутими дефектами та деформаціями щелепно-лицевої ділянки після ортопедичних методів лікування із задовільними результатами можуть бути оглянуті за пунктом "б".

До пункту "б" належать аномалії прикусу 2 - 3 ступенів з роз'єднанням прикусу більше 5 мм або з жувальною ефективністю менше 60% за М.Г. Агаповим, хронічні сіалоаденіти з частими загостреннями, актиномікоз щелепно-лицевої ділянки із задовільними результатами лікування, хронічний остеомієліт щелеп з наявністю секвестральних порожнин та секвестрів. Особам, що проходять медичний огляд, пропонується лікування, після якого приймається рішення.

Стаття 52. Підставою для застосування пункту "а" цієї статті є наявність в оглянутих генералізованої форми пародонтиту, пародонтозу з частими загостреннями та абсцедуванням.

Діагноз пародонтиту, пародонтозу встановлюється після ретельного дослідження всієї зубо-щелепної системи із рентгенографією та виявленням супутніх захворювань.

До пункту "а" належить пародонтит з глибиною пародонтальної кишені 5 мм і вище, резорбцією кісткової тканини альвеолярного відростка на 2/3 довжини кореня, рухомістю зуба 2-3 ступенів.

Стаття 53. До пункту "а" належать:

набуті стравохідно-трахеальні або стравохідно-бронхіальні свищі;

рубцеві звуження або нервово-м'язові захворювання стравоходу зі значними клінічними проявами, які потребують систематичного бужування або хірургічного лікування з приводу стравохідних кровотеч;

гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) ІV стадії.

До пункту "б" належать:

дивертикули стравоходу з клінічними проявами, які не потребують хірургічного лікування;

рубцеві звуження та нервово-м'язові захворювання стравоходу при задовільних результатах консервативного лікування;

ГЕРХ з помірним порушенням функції.

До пункту "в" належать:

ГЕРХ з незначним порушенням функції (в тому числі з езофагітом);

дивертикули стравоходу без клінічних проявів.

У разі виявлення стравоходу Баррета кандидати на службу за всіма графами визнаються непридатними до служби та навчання незалежно від ступеня порушення функції травлення та частоти загострень.

ГЕРХ має бути підтверджена ендоскопічним та (або) рентгенологічним дослідженням (обов’язково в горизонтальному положенні). Тяжкість перебігу ГЕРХ залежить від частоти загострень та стаціонарних лікувань.

Стаття 54. Наявність виразкової хвороби має бути підтверджена результатами інструментальних методів дослідження (рентгенологічним дослідженням в умовах штучної гіпотонії, ендоскопічним дослідженням). При виразковій хворобі та за наявності рентгенологічного підтвердження за останні 3-5 років експертні висновки щодо поліцейських можуть бути зроблені на підставі ендоскопічних досліджень.

До пункту "а" належать:

виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, що ускладнилася пенетрацією, стенозом пілоруса при відмові від хірургічного лікування;

наслідки резекцій шлунка, накладення шлунково-кишкового сполучення, виконання стовбурової чи селективної ваготомії при порушенні функції травлення (демпінг-синдром, що не піддається лікуванню, стійкі проноси тощо) і зниженні живлення;

повторні масивні гастродуоденальні кровотечі, стани після оперативних втручань у зв'язку з масивними повторними гастродуоденальними кровотечами;

ускладнення після оперативних втручань на шлунку і дванадцятипалій кишці у зв'язку з виразкою при незадовільних результатах лікування (стійкі анастомозити, виразки анастомозів тощо);

безперервно рецидивна виразкова хвороба дванадцятипалої кишки після гострої (початкової) або хронічної форми виразкової хвороби.

До пункту "б" належать виразкова хвороба шлунка і хронічна виразкова хвороба дванадцятипалої кишки з частими (2 і більше разів на рік) загостреннями, з позацибулинною виразкою, множинними виразками цибулини та поза нею, мігруючими кальозними чи виразками цибулини або позацибулинної зони, що довго не заживають.

До цього самого пункту належать перебіг виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, що ускладнився перфорацією чи кровотечею або грубою рубцевою деформацією цибулини дванадцятипалої кишки, а також стани після виконання стовбурової чи селективної ваготомії у разі неефективності проведеного лікування протягом одного року, накладання шлунково-кишкового анастомозу з помірним порушенням функції травлення (рідкі і незначні прояви демпінг-синдрому, нестійке випорожнення кишковика тощо).

Обов'язковим для діагностики грубої рубцевої деформації цибулини дванадцятипалої кишки є виконання повноцінної дуоденографії в умовах штучної гіпотонії.

До поліцейських з неускладненою виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки з рідкими (один раз на рік і менше) загостреннями, наслідками ушивання перфоративної виразки чи органозберігаючих операцій при виразковій хворобі у разі стійкої ремісії протягом 3-5 років без розладів функції травлення за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки застосовується пункт "в" цієї статті.

Рецидивний характер перебігу захворювання необхідно підтверджувати даними амбулаторного або стаціонарного обстеження і лікування. У фазі ремісії захворювання достовірною ознакою перенесеної виразки цибулини дванадцятипалої кишки є післявиразковий рубець при ендоскопічному дослідженні та (або) рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки при рентгенографії в умовах штучної гіпотонії, а перенесеної виразки шлунка - післявиразковий рубець при ендоскопічному дослідженні.

При неускладнених симптоматичних виразках шлунка та дванадцятипалої кишки придатність до служби визначається залежно від тяжкості перебігу основного захворювання із застосуванням відповідних статей.

Відсутність загострень виразкової хвороби протягом 5 років та більше за відсутності органічних змін шлунка та дванадцятипалої кишки не дає підстав для застосування цієї статті.

Стаття 55. До пункту "а" належать хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту (хронічні гастрити, хронічні дуоденіти) зі значним або помірним порушенням функції з частими (3 та більше на рік) загостреннями, які потребують стаціонарного лікування, або із занепадом живлення.

До пункту "б" належать хронічні гастрити з помірним порушенням секреторної кислотоутворювальної функції, хронічні запальні захворювання, які підлягають диспансерному нагляду і обмежують працездатність особи (у тому числі тимчасово).

До пункту "в" належать хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються рідкими (один раз на рік та рідше) загостреннями (хронічні гастрити, гастродуоденіти з незначним порушенням кислотоутворювальної функції та рідкими загостреннями, що не потребують медикаментозного лікування і не обмежують працездатність).

Особи з ерозивними або запальними змінами слизової шлунка, дванадцятипалої кишки підлягають лікуванню з подальшим повторним оглядом.

У разі відсутності загострень захворювань протягом 3 років підстав для застосування цієї статті немає.

Стаття 56. До пункту "а" належать токсичне ураження печінки з фіброзом та цирозом печінки, тяжкі форми токсичного ураження печінки з хронічним активним гепатитом, тяжкі форми хронічних прогресуючих активних гепатитів, хронічних рецидивуючих панкреатитів зі значним або помірним порушенням функції, які супроводжуються частими (2 та більше на рік) загостреннями та потребують стаціонарного лікування, ускладнення після хірургічного лікування (жовчні, панкреатичні нориці тощо).

До пункту "б" належать хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту з помірним порушенням функції, хронічні панкреатити, хронічні персистуючі гепатити, які потребують повторної госпіталізації хворого, хронічні калькульозні холецистити з печінковими коліками.

Кандидати на службу за наявності хронічного калькульозного холециститу визнаються непридатними до служби. За наявності жовчнокам’яної хвороби, холестерозу жовчного міхура, що супроводжується загостреннями хронічного холециститу, поліцейським пропонується оперативне лікування. Після проведення операції придатність до служби визначається індивідуально залежно від її наслідків.

Через 1 рік після холецистектомії із сприятливим результатом перебігу хвороби (за відсутності ПХС, при нормальних лабораторних показниках функції печінки) рішення приймається за пунктом "в" цієї статті.

До пункту "в" належать хронічні некалькульозні холецистити та панкреатити з рідкими загостреннями, хронічний персистуючий гепатит з незначним порушенням або без порушення функції. У всіх випадках наявності токсичного ураження печінки в анамнезі мають бути представлені дані біохімічного обстеження, ультразвукового обстеження печінки, жовчного міхура, підшлункової залози та інші інструментальні дані з оглядом гастроентеролога.

У разі відсутності загострень захворювань протягом 3 років та відсутності об’єктивних даних на час огляду діагноз може бути встановлений анамнестично, але підстав для застосування статті 56 в таких випадках немає.

До пункту "в" може бути віднесена гіпербілірубінемія (функціональна, ферментативна) після всебічного обстеження особи з метою виключення порушення функції та хронічної патології печінки.

Стаття 57. До пункту "а" належать:

тяжкі форми хронічних неспецифічних виразкових колітів, ентеритів (у тому числі хвороба Крона) зі значним порушенням функції;

наслідки резекції тонкої або товстої кишки із занепадом живлення та проявами демпінг-синдрому;

недостатність сфінктера заднього проходу ІІ-ІІІ ступенів;

спайковий процес у черевній порожнині з явищами кишкової непрохідності, який потребує стаціонарного лікування;

хронічний парапроктит з частими загостреннями, що важко піддається лікуванню;

випадіння усіх шарів прямої кишки ІІІ стадії.

До пункту "б" належать:

хронічні виразкові коліти та ентерити, хвороба Крона з помірним порушенням функції та частими (2 та більше разів на рік) загостреннями, які потребують стаціонарного лікування, що дає нестійкий позитивний ефект;

спайковий процес у черевній порожнині, що потребує неодноразового стаціонарного лікування;

випадіння прямої кишки ІІ стадії;

хронічний парапроктит з рідкими загостреннями або нестійкими норицями, які рідко відкриваються (1-2 рази на рік).

До пункту "в" належать:

випадіння прямої кишки при дефекації (1 стадія), яка вправляється самостійно;

хронічний парапроктит, який перебігає у формі періодичного гострого запалення без утворення зовнішньої нориці.

У разі випадіння прямої кишки, кишкових або калових свищів, звуження заднього проходу або недостатності його сфінктера, хронічного парапроктиту пропонується хірургічне лікування. Придатність до служби визначається залежно від результатів лікування.

Стаття 58. За наявності гриж пропонується хірургічне лікування.

Підставою для застосування цієї статті є незадовільні результати лікування, протипоказання для його проведення або відмова від нього.

До пункту "а" належать:

рецидивні великих розмірів грижі, які утруднюють ходу або порушують функцію внутрішніх органів після неодноразового рецидиву захворювання з приводу гриж з вираженим занепадом живлення або порушенням функції травлення (стійкі проноси тощо);

діафрагмальні грижі, (також набута релаксація діафрагми), що порушують функцію внутрішніх органів;

множинні грижі, а також вентральні грижі, що не вправляються;

зовнішні грижі помірних розмірів, у тому числі при одноразовому рецидиві після хірургічного лікування, які утруднюють ходу, а також вентральні грижі, що потребують носіння бандажу.

Одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування не дає підстав для застосування пункту "а".

До пункту "б" належать:

грижі невеликих розмірів, що не супроводжуються ускладеннями і не порушують функцію;

грижі стравохідного отвору діафрагми, які не супроводжуються порушенням функції, при задовільних результатах лікування.

Передчеревинний жировик білої лінії живота, а також розширення пахових кілець без грижового випинання не дають підстав для обмеження придатності до служби та до вступу до навчальних закладів.

Хвороби сечостатевої системи

Стаття 59. Медичний огляд поліцейських, кандидатів на службу та кандидатів до вступу у навчальні заклади із захворюваннями нирок здійснюється тільки після ретельного амбулаторного або стаціонарного обстеження і за необхідності лікування.

Для проведення військово-лікарської експертизи, крім терміна "хронічна ниркова недостатність" (ХНН), доцільно застосовувати поняття "хронічна хвороба нирок" (ХХН). ХХН - наявність ознак ураження нирок та (або) зниження швидкості клубочкової фільтрації протягом 1,5-2 місяців від початку захворювання.

Діагностичні критерії стадії ХХН наведено в таблиці 3.

Таблиця 3

Ступені ХНН за швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) та концентрацією креатиніну плазми наведено в таблиці 4.

Таблиця 4

До пункту "а" належать хронічні захворювання нирок (гломерулярні ураження нирок і нефрити, інші хвороби нирок і сечоводу), ускладнені ХНН 2 та 3 ступенів або ХХН ІV-V стадій.

До пункту "б" належать хронічні захворювання нирок з помірним порушенням їх парціальних функцій з ХНН І стадії або без неї та ХХН ІІІ стадії. Помірним порушенням функції нирок вважається наявність сечового синдрому зі стійкими змінами в сечі, зниження секреторного або екскреторного сегментів на радіоізотопній ренографії більше 30% норми, поява контрасту на видільних урограмах пізніше 20 хвилин. За цим пунктом слід виносити рішення щодо осіб за наявності у них стійкої артеріальної гіпертензії, яка пов'язана з хронічним захворюванням нирок та потребує медикаментозної корекції.

До пункту "в" належать хронічні захворювання нирок з незначним порушенням їх функції або ХХН І-ІІ стадій. Незначними порушеннями функції нирок вважаються наявність сечового синдрому (минуща еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія) при нормальних показниках рівня клубочкової фільтрації та рівня креатиніну крові, поява контрасту на екскреторних урограмах пізніше 10 хвилин.

Кандидати на службу, що перенесли гострий гломерулонефрит та на час огляду не мають ознак хронічного процесу і ниркової недостатності, можуть бути визнані придатними до служби лише через рік після хвороби.

За наявності патологічних змін у сечі впродовж 4 місяців і більше після перенесеного гострого запального захворювання нирок поліцейські підлягають лікарському нагляду, а за потреби - медичному огляду за пунктом "б" цієї статті.

Стаття 60. До пункту "а" належать захворювання, які супроводжуються значно вираженими порушеннями видільної функції нирок або ХНН ІІ-ІІІ ступенів тяжкості:

сечокам'яна хвороба з ураженням нирок при незадовільних результатах лікування (каміння, гідронефроз, вторинний пієлонефрит, що не піддається лікуванню, тощо);

двобічний нефроптоз ІІІ стадії;

тазова дистопія нирок зі значними порушеннями функцій;

відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, за наявності порушень функції другої нирки будь-якого ступеня;

стани після резекції, пластики сечового міхура;

склероз шийки сечового міхура, що супроводжується міхурово-сечовим рефлюксом та вторинним двобічним хронічним пієлонефритом або гідронефрозом;

стриктура уретри, яка потребує систематичного бужування.

До пункту "б" належать:

сечокам'яна хвороба з частими нападами ниркової коліки (2 та більше на рік) та відходженням каміння з помірним порушенням функції нирок або ХНН І ступеня;

однобічний нефроптоз ІІІ стадії або двобічний ІІ стадії з больовим синдромом, вторинним пієлонефритом або вазоренальною гіпертензією;

стани після літотрипсії, які супроводжуються больовим синдромом та вторинним хронічним пієлонефритом або вазоренальною гіпертензією, незалежно від того, порушена функція нирок чи ні;

склероз шийки сечового міхура при однобічних помірних змінах сечовивідної системи (однобічний гідроуретер, гідронефроз);

стриктура уретри, яка потребує бужування не більше 2 разів на рік у разі задовільних результатів лікування.

До пункту "в" належать:

нефункціонуюча нирка, а також відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, у разі нормальної функції нирки, яка залишилася;

поодинокі камінці (до 0,5 см в діаметрі) нирок, сечоводів, які мають нахил до самостійного відходження із рідкими нападами ниркової коліки (1-2 рази на рік);

нефроптоз ІІ стадії з незначними клінічними проявами та незначним порушенням функції нирок;

поодинокі камінці (0,5 см у діаметрі та більше) нирок, сечоводів без порушення видільної функції нирок;

хронічні запальні захворювання сечовивідної системи з рідкими (1-2 рази на рік) загостреннями при успішному лікуванні та незначному порушенні функцій;

стани (до 1 року) після інструментального видалення поодиноких каменців та літотрипсії з незначним порушенням функцій;

тазова дистопія нирок з незначними порушеннями функцій.

До пункту "г" належать:

стани (протягом 1 року) після інструментального видалення поодиноких камінців із сечовивідних шляхів та їх літотрипсії (лоханка, сечовід, сечовий міхур) без порушення функцій та повторного каменеутворення;

однобічний нефроптоз ІІ стадії або двобічний нефроптоз І стадії.

Стаття 61. До пункту "а" належать:

аденома простати ІІ-ІІІ стадій;

хронічний простатит, який потребує стаціонарного лікування хворого 2-3 рази на рік;

рецидивна (після хірургічного лікування) водянка оболонок яєчок або сім'яного канатика, що утруднює ходу, сечовипускання.

До пункту "б" належать:

аденома простати І стадії при задовільних результатах лікування;

хронічний калькульозний простатит;

До пункту "в" належать:

стани після видалення одного яєчка через пухлину доброякісного характеру;

хвороби чоловічих статевих органів за наявності клінічних проявів без порушення функцій.

З приводу водянки оболонок яєчка або сім'яного канатика, фімозу, парафімозу, варикозного розширення вен сім'яного канатика пропонується хірургічне лікування. Медичний огляд за пунктами "б", "в" цієї статті проводиться у разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього.

Після хірургічного лікування водянки оболонки яєчка, сім'яного канатика або варикоцеле, що закінчується одужанням, придатність до служби та вступу до закладів освіти не обмежується.

Відсутність одного яєчка після видалення через неспецифічне захворювання або пошкодження не є підставою для застосування цієї статті.

Стаття 62. До пункту "а" належать хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів, які потребують лікування хворої 3 та більше разів на рік і супроводжуються стійкими тазовим болем, порушеннями менструальної функції. Діагноз має встановлюватися у стаціонарі.

До пункту "б" належать хронічні запальні захворювання з помірним порушенням функцій та із загостреннями 2 та більше разів на рік.

До пункту "в" належать хронічні запальні хвороби статевих органів з незначними проявами і незначними для служби порушеннями функцій (у тому числі жіночим безпліддям).

Стаття 63. До пункту "а" належать:

ендометріоз зі значними клінічними проявами, що потребують стаціонарного лікування (слід ураховувати ступінь поширеності процесу, вираженості больового синдрому та порушення менструальної функції, відсутність стійкого ефекту від консервативного лікування);

повне випадіння матки або піхви;

сечостатеві та кишково-статеві свищі при незадовільних результатах лікування.

До пункту "б" належать:

ендометріоз із помірними або незначними клінічними проявами та тимчасовим ефектом від консервативного лікування;

рубцеві та спайкові процеси малого таза з больовим синдромом.

До пункту "в" належать ендометріоз без клінічних проявів, аденоміоз.

Під час визначення тяжкості захворювання на ендометріоз та ступеня порушення функцій уражених органів слід ураховувати ступінь поширеності процесу, вираженість больового синдрому, тривалість порушення функцій та ефективність лікувальних заходів. Діагноз ендометріозу має бути встановлений у стаціонарі.

Неправильне положення матки без порушення функцій не є підставою для обмеження придатності до служби.

Наявність ерозії (із запальним типом мазка), дисплазії шийки матки, кісти бартолінової залози або поліпу цервікального каналу у кандидатів на службу та навчання передбачає прийняття рішення про непридатність до вилікування з повторним оглядом за результатами лікування, у поліцейських - застосування пункту "в".

Стаття 64.

До пункту "а" належать:

захворювання молочної залози з поширеним двостороннім процесом та частими загостреннями;

доброякісна дисплазія молочної залози із проліфірацією епітелію;

виражена гінекомастія.

Особи, оперовані з приводу вираженої гінекомастії із сприятливим результатом, визнаються придатними до служби.

До пункту "б" належить незначно виражений односторонній процес у молочній залозі з нечастими загостреннями.

Стаття 65. До пункту "а" належать ювенільні та інші органічно не зумовлені кровотечі, які призводять до анемії.

До пункту "б" належить порушення оваріально-менструальної функції, які проявляються олігоменореєю, аменореєю (непісляопераційною).

Стаття 66. Вагітні, незалежно від терміну вагітності, визнаються непридатними до служби та вступу на навчання.

Обсяг обстеження вагітних поліцейських, періодичність оглядів та переривання вагітності проводяться у встановленому порядку.

При ускладненнях перебігу вагітності лікування проводиться в стаціонарі. При досягненні терміну вагітності 30 тижнів надається відпустка згідно з чинним законодавством України.

Хвороби шкіри та підшкірної клітковини

Стаття 67. Стаття передбачає бульозні дерматози, дерматити, екзему (справжню, мікробну, професійну), папулосквамозні порушення, інфекційні хвороби шкіри та підшкірної клітковини, кропивницю, еритеми, ураження шкіри та підшкірної клітковини, пов’язані з опроміненням.

Поширені форми хвороб характеризуються дисемінованими висипаннями на значній поверхні шкірного покриву (більше площі 2 долоней хворого) з ураженням двох та більше анатомічних ділянок.

Під обмеженими формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини розуміють, як правило, поодинокі осередки ураження, що займають невелику площу однієї з анатомічних ділянок (стопа, гомілка, кисть, голова тощо).

Часто рецидивними формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини вважаються такі форми, за яких загострення виникають два та більше разів на рік.

Під пункт "а" підпадають випадки, коли псоріатична хвороба перебігає з частими загостреннями у вигляді еритродермії в поєднанні з артропатією при резистентності до лікування та зниженні працездатності. За наявності псоріатичної артропатії огляд проводять на підставі статтей 67, 69 Переліку захворювань.

До пункту "б" належать обмежені, але великі бляшки псоріазу на голові, відкритих ділянках шкіри, а на обличчі - будь-якої величини. Під дію цього пункту підпадають хворі на хронічну кропивницю з частими загостреннями, що можуть знижувати працездатність.

Придатність до служби кандидатів за наявності у них ксеродермії - абортивного варіанту вульгарного іхтіозу - визначається індивідуально після всебічного обстеження іншими спеціалістами. При виявленні інших форм іхтіозу застосовується пункт "б" статті 67 або один з пунктів статті 82.

Щодо осіб з такими хронічними дерматозами, як червоний плоский лишай, хронічний фурункульоз, вульгарний сикоз, застосовують пункт "в" цієї статті. За пунктом "в" проводиться медичний огляд осіб з хронічним рецидивуючим перебігом парапсоріазу. Відсутність загострень цих захворювань протягом 3 років, відсутність загострень атопічного дерматиту (нейродерміту) протягом 5 років не дає підстав для застосування цієї статті.

Наявність волосяного лишаю (легкої форми папульозного фолікулярного кератозу) не є перешкодою для проходження служби в поліції. Особи з іншими формами фолікулярних кератозів (червоний волосяний лишай, лишай Девержі, хвороба Дар'є тощо) проходять медичний огляд за пунктами "б" або "в" статті 67 залежно від важкості та особливостей перебігу.

При виявленні у кандидатів на службу гострих захворювань шкіри (гострі піодермії, екзема, дерматити, короста, педикульоз, контагіозний молюск, оперізуючий лишай, рожевий лишай, багатоформна еритема, парапсоріаз) медичний огляд проводиться після лікування.

Стаття 68. Стаття передбачає гніздову алопецію, вугрі на тлі себореї, вітиліго, дискоїдний червоний вовчак, обмежену склеродермію.

Під поширеною формою гніздового облисіння розуміють наявність трьох та більше вогнищ облисіння загальною площею більше долоні хворого.

Під поширеною формою вітиліго розуміють наявність множинних депігментованих плям (трьох і більше) на шкірному покриві будь-яких анатомічних ділянок загальною площею не менше 5% поверхні тіла.

Під дію пункту "а" підпадать випадки медичного огляду кандидатів на службу, поліцейських при призначенні або переміщенні по службі на посади за графами ІІ-ІІІ Переліку захворювань за наявності у них вогнищ вітиліго на відкритих ділянках тіла, які викликають значний косметичний дефект.

До пункту "в" цієї статті належить вперше виявлений васкуліт, що обмежений шкірою, з незначними клінічними проявами. При тривалому перебігу з порушенням функції доцільно застосовувати пункт "а". При шкірних проявах системних васкулітів огляд проводиться на підставі статті 69 Переліку захворювань.

Медичний огляд кандидатів на службу з рожевими вуграми за наявності кліща Demodex (демодекоз) приводиться за участю гастроентеролога, ендокринолога, за необхідності інших спеціалістів і, як правило, після проведення курсу протипаразитарного лікування. Особи, що хворіють на себорейний дерматит, підлягають обстеженню суміжними спеціалістами та відповідному лікуванню. Неускладнена себорея, прояви себореї у вигляді вульгарних вугрів з наявністю лише незначного косметичного дефекту не є перешкодою для вступу на службу (навчання). Поліцейські за наявності рожевих вугрів (розацеа) під дію статей 67, 68 не підпадають.

За наявності новоутворень шкіри медичний огляд здійснюється за статтями 8, 10 Переліку захворювань.

Хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини

Стаття 69. До пункту "а" належать захворювання сполучної тканини, що характеризуються поліморфною картиною ураження (системний червоний вовчак, системний склероз, дерматоміозит, еозинофільний фасциїт, вузликовий періартеріїт, гранульоматоз Вегенера, змішані захворювання сполучної тканини), незалежно від вираження змін з боку органів та систем, частоти загострень та ступеня функціональних порушень. До цього самого пункту належать ревматоїдний артрит, у тому числі ювенільний артрит та анкілозивний спондилоартрит (хвороба Бехтерева), з вираженими змінами в суглобах та хребті, ураженням інших органів та систем (системні форми) зі значними порушеннями функцій та стійкою втратою працездатності.

До пункту "б" належать повільно прогресуючі форми запальних захворювань суглобів та хребта з помірно вираженими ексудативно-проліферативними змінами та функціональною недостатністю суглобів за відсутності системних проявів та зі збереженою працездатністю. До цього самого пункту належать початкові форми достовірних випадків ревматоїдного артриту та хвороби Бехтерева за наявності клініко-лабораторних ознак активності процесу, усі форми системних васкулітів із рецидивним характером перебігу.

До пункту "в" належать хронічні захворювання суглобів та хребта з рідкими (один раз на рік та рідше) загостреннями та незначним порушенням функцій. За цим самим пунктом оглядаються особи із затяжним перебігом гострих запальних артропатій при збереженні ексудативно-проліферативних змін у суглобах та за наявності лабораторних ознак активності процесу.

При хронічних і рецидивних формах хвороби Рейтера та інших артритах, пов'язаних з інфекцією (реактивні артрити), а також псоріатичному артриті придатність до служби визначається за пунктами "а", "б" або "в" залежно від стану функцій суглобів, залучення інших органів та систем.

Після перенесених гострих запальних захворювань кістково-м'язової системи особи можуть бути визнані придатними до служби та вступу на навчання у разі відсутності ознак запалення протягом 6 місяців.

Хронічні форми реактивних артритів за відсутності загострення захворювання більше 3 років та без порушення функцій суглобів не є підставою для застосування цієї статті.

Стаття 70. Постанова щодо придатності до служби у разі захворювань кісток та суглобів приймається після ретельного обстеження та лікування (за необхідності) особи. При цьому необхідно враховувати характер перебігу захворювання, частоту рецидивів, стійкість ремісії, ефективність лікування в минулому, ступінь порушення функції на період медичного огляду, особливості служби тощо. При медичному огляді кандидатів на службу особлива увага приділяється оцінці об’єму рухів у суглобах на час медичного огляду.

До пункту "а" належать:

анкілоз великого суглоба, значне обмеження рухів або патологічна рухливість в ньому;

виражений деформуючий остеоартроз великих суглобів зі стійким больовим синдромом та атрофією м'язів кінцівок;

остеомієліт з наявністю секвестральних порожнин, секвестрів, нориць, які довго не загоюються або часто (не рідше 1-2 рази на рік) відкриваються.

При анкілозах великих суглобів у функціонально вигідному положенні або за належної функціональної компенсації придатність до служби поліцейських на посадах за графою ІV може визначатись за пунктом "б".

До пункту "б" належать:

часті (3 та більше разів на рік) вивихи великих суглобів, які виникають при незначних фізичних навантаженнях, пов'язаних з виконанням звичайних службових обов'язків, із вираженою нестійкістю (розхитаністю) або рецидивним синовіїтом суглоба з гіпотрофією м'язів кінцівки;

деформуючий артроз ІІ стадії в одному з великих суглобів (ширина суглобової щілини на рентгенограмі 2-4 мм) з больовим синдромом;

остеомієліт (у тому числі і первинно хронічний) із щорічними загостреннями.

До пункту "в" належать:

вивихи, що рідко виникають (менше 3 разів на рік), нестійкість та синовіїт великих суглобів при помірних фізичних навантаженнях або повторних травмах;

деформуючий артроз І стадії в одному з великих суглобів;

остеохондропатії із закінченим процесом та помірними клінічними проявами (при звичайних фізичних навантаженнях функція страждає незначно);

хондропатія з незакінченим процесом;

остеомієліт з рідкими (один раз на 2-3 роки) загостреннями за відсутності секвестральних порожнин та секвестрів.

Остеомієлітичний процес вважається закінченим за відсутності загострення, секвестральної порожнини та секвестрації протягом трьох та більше років.

До цього самого пункту належать стресові переломи кісток, їх патологічна перебудова після завершення стаціонарного лікування (у тому числі з наявністю металоконструкцій після оперативного лікування), гіперостози, які перешкоджають руху кінцівки та/або супроводжуються больовим синдромом.

Для оцінки об'єму рухів у суглобах слід керуватися показниками у градусах, що наведені у таблиці 5.

Таблиця 5

Повторність вивиху великого суглоба має бути засвідчена лікувально-профілактичним закладом з обов'язковою рентгенографією суглоба до та після усунення вивиху. Повторність вивиху колінного суглоба підтверджується позитивними симптомами переднього або заднього "висувної шухляди" з різницею у зміщенні гомілки порівняно зі здоровим суглобом не менше 10 мм.

З приводу нестійкості великих суглобів поліцейським пропонується хірургічне лікування.

За наявності хибних суглобів поліцейські підлягають лікуванню із застосуванням сучасних методів (компресійно-дистракційного остеосинтезу та інших). При кістозному переродженні кісток, стресових переломах, відсікаючому остеохондрозі у великому суглобі поліцейським пропонується лікування, особливо в тих випадках, коли виник симптомокомплекс блокади суглоба після утворення "суглобової миші".

Постанова щодо придатності до служби приймається після закінчення лікування залежно від ступеня порушення функцій кінцівки або суглоба.

Стаття 71. Діагнози захворювань хребта мають бути підтверджені відповідними результатами досліджень та висновками спеціалістів. Характер патологічних змін хребта має бути підтверджений багатовісьовими навантажувальними, функціональними рентгенологічними та іншими дослідженнями (комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія).

При медичному огляді поліцейських експертний діагноз хвороби хребта та її наслідків встановлюється хірургом-травматологом за участю невропатолога. При цьому необхідно враховувати характер перебігу захворювання, частоту загострень, стійкість ремісії, ефективність лікування в минулому, ступінь порушення функції на період медичного огляду, особливості служби тощо. При медичному огляді кандидатів на службу особлива увага приділяється оцінці об’єму рухів хребта на час медичного огляду.

До пункту "а" належать:

інфекційний спондиліт з частими загостреннями;

спондилолістез III-IV ступенів (зміщення більше половини поперекового діаметра тіла хребця) з постійно вираженим больовим синдромом і нестабільністю хребта;

остеохондроз, деформуючий спондильоз ІІ-ІІІ стадій (наявність потужного утворення, що з'єднує тіла хребців між собою, яке блокує руховий сегмент) з вираженими корінцевими та провідниковими порушеннями, з приводу клінічних проявів яких зафіксовано часті звернення за медичною допомогою, повторні стаціонарні лікування без стійкого клінічного ефекту та (або) велика кількість днів непрацездатності;

деформуючий спондильоз II стадії та міжхребцевий остеохондроз із множинними масивними дзьобоподібними розростаннями в ділянках міжхребцевих сполучень з больовим синдромом;

викривлення хребта (кіфози, сколіози III-IV ступенів), що призводять до деформації грудної клітки та порушення функції зовнішнього дихання;

спондилолізний спондилолістез з постійним больовим синдромом.

До пункту "б" належать:

фіксовані набуті викривлення хребта, які супроводжуються ротацією хребців (сколіоз II ступеня, остеохондропатичний кіфоз з клиноподібною деформацією не більше трьох хребців зі зниженням висоти передньої поверхні тіла хребця на 2-3 мм і більше);

деформуючий спондильоз І стадії при ураженні тіл не більше трьох хребців та міжхребцевий остеохондроз при ураженні трьох та більше міжхребцевих дисків з больовим синдромом при фізичних навантаженнях та чіткими анатомічними ознаками деформацій, що виявлені під час клінічного обстеження та на рентгенограмах.

До пункту "в" належать:

нефіксовані викривлення хребта І ступеня та остеохондропатичний кіфоз (кінцева стадія захворювання);

ізольовані явища деформуючого спондильозу та міжхребцевого остеохондрозу (у тому числі поодинокі грижі Шморля та протрузії міжхребцевих дисків) без порушення функцій.

Ознаками клінічного прояву хондрозу є порушення статичної функції ураженого відділу хребта - порушення форми хребта (випрямлення шийного (поперекового) лордозу або утворення кіфозу, поєднання локальних лордозу та кіфозу замість рівномірного лордозу). Больовий синдром при фізичних навантаженнях має підтверджуватися неодноразовими зверненнями за медичною допомогою, які записуються до медичних документів оглянутого. Тільки сукупність клінічних та рентгенологічних ознак деформуючого спондильозу та/або міжхребцевого остеохондрозу дає підставу для застосування пунктів цієї статті.

Ступінь сколіозу визначається рентгенологом за рентгенограмами на підставі виміру кутів сколіозу.

Для оцінки об'єму рухів хребта слід керуватися таблицею 6.

Таблиця 6

Стаття 72. До пункту "а" належать:

відсутність першого пальця на рівні міжфалангового суглоба та другого - п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній руці;

відсутність другого - п'ятого пальців на рівні дистальних кінців основних фаланг на одній руці;

відсутність перших пальців на рівні п'ястково-фалангових суглобів на обох руках.

застарілі переломо-вивихи пальців руки зі значним та помірним порушеннями функції;

остеохондропатії кісток кистьового суглоба;

остеомієліт кісток кистьового суглоба;

застарілі вивихи трьох та більше п'ясткових кісток;

дефекти трьох та більше п'ясткових кісток;

руйнування та дефекти двох та більше п'ястково-фалангових суглобів;

застарілі пошкодження або дефекти сухожиль-згиначів двох або більше пальців проксимальніше рівня п'ясткових кісток;

сукупність застарілих пошкоджень трьох та більше пальців, що призводять до стійкої контрактури або порушень трофіки (анестезія, гіперстезія та гіперпатія трьох пальців);

кінська, п'яткова, варусна, порожниста стопа та інші незворотні різко виражені викривлення стоп, що порушують функцію і унеможливлюють користування стандартним взуттям;

виражені деформації стопи із больовим синдромом та порушенням статики, за яких неможливе носіння стандартного взуття.

До пункту "б" належать:

застарілі вивихи пальців руки, анкілоз кистьового суглоба з незначним порушенням функції;

дефекти двох п'ясткових кісток або несправжні суглоби з незначним порушенням функції;

зведення або нерухливість усіх пальців на рівні основних фаланг на обох стопах, першого або двох пальців на одній стопі, усіх пальців на рівні основних фаланг на одній стопі, усіх пальців на рівні середніх фаланг на обох стопах.

До цього самого пункту належить відсутність трьох пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на обох руках, другого пальця на рівні п'ястково-фалангового суглоба та третього - п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній руці, другого - п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній руці, другого - четвертого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній руці, першого пальця на одній руці, другого пальця у правші або лівші.

За відсутність першого пальця слід вважати відсутність дистальної фаланги. За відсутність другого - п'ятого пальців слід вважати відсутність дистальної та середньої фаланг. За відсутність фаланги слід вважати відсутність 2/3 фаланги.

За відсутність пальця на стопі вважається відсутність його на рівні плюсно-фалангового суглоба. Повне зведення або нерухливість пальця прирівнюється до його відсутності.

Пошкодження або захворювання кісток, сухожиль або нервів пальців, що призвели до розвитку стійких контрактур у хибному положенні, прирівнюється до відсутності пальців.

До пункту "в" належать деформації та дефекти кистей та ступень, які не порушують функцію кінцівки.

Стаття 73.

До пункту "а" належить плоскостопість 3 ступеня.

До пункту "б" належить плоскостопість 2 ступеня за наявності остеоартрозу в таранно-човноподібному суглобі.

Ступінь плоскостопості оцінюється за рентгенограмами стоп, виконаними у стоячому положенні у 2 проекціях. Рентгенологічні межі показників плоскостопості в боковій проекції з навантаженням наведені в таблиці 7.

Таблиця 7

Оцінка ступеня поздовжньої плоскостопості

Плоскостопість І та ІІ ступенів без явищ артрозу у таранно-човноподібному суглобі не підпадає під дію цієї статті.

У разі деформацій першого пальця, що супроводжуються плоскостопістю та іншими деформаціями стопи з порушенням функцій, які утруднюють носіння стандартного взуття, огляд проводиться за пунктами "а" або "б" статей залежно від ступеня їх порушення.

Стаття 74.

Стаття застосовується у разі наявності ампутаційної кукси верхньої або нижньої кінцівки.

У разі вдалого протезування односторонньої ампутаційної кукси нижньої кінцівки нижче рівня верхньої третини гомілки поліцейські можуть визнаватися придатними до служби на посадах за графою ІV із зазначенням видів служби, які їм протипоказані.

За наявності ампутаційних кукс кінцівок на будь-якому рівні після злоякісних новоутворень або захворювань судин (ендартеріїт, атеросклероз та інші) одночасно застосовується стаття Переліку захворювань, що передбачає основне захворювання.

Травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників

Стаття 75. Передбачає наслідки травм, поранень голови, а також наслідки травм від повітряної вибухової хвилі (контузія) та інших зовнішніх чинників. За наявності порушення функції інших органів і систем слід застосовувати також інші статті Переліку захворювань з урахуванням гостроти зору, слуху, жувальної функції тощо.

За наявності ознак емоційно-вольових, інтелектуально-мнестичних та інших психічних розладів, які виникли внаслідок травми головного мозку, рішення за цією статтею виноситься після висновку психіатра.

Під дію цієї статті підпадають визначені наслідки пошкодження кісток мозкового та лицьового черепа, що не супроводжуються ознаками ураження ЦНС та інших систем. Після перенесених гострих травм черепа та їх хірургічного лікування з наявністю дефекту кісток склепіння черепа постанова приймається залежно від розмірів дефекту та результатів пластичної операції.

Дефект кісток черепа після кістково-пластичної трепанації визначається як дефект кісток черепа, замінений аутокісткою. Площа накладених після черепно-мозкової травми діагностичних фрезових отворів додається до площі дефекту кісток склепіння черепа, не заміщеного пластичним матеріалом або аутокісткою.

До пункту "а" належать:

дефекти та деформації кісток черепа після поранень та травм, що не заміщені трансплантатами при незадовільних результатах ортопедичних методів їх лікування;

анкілози, контрактури скронево-нижньощелепних суглобів, хибні суглоби нижньої щелепи за відсутності ефекту від лікування (у тому числі хірургічного) або відмови від нього;

наявність чужорідного тіла в порожнині черепа;

дефект кісток склепіння черепа більше 20 см-2, заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;

дефект кісток склепіння черепа від 8 до 20 см-2, не заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;

наслідки травматичного пошкодження з тяжкими розладами функції головного мозку (забій, здавлення, субдуральна гематома), які призводять до стійких паралічів або глибоких парезів, порушень функцій тазових органів тощо;

наслідки травматичного пошкодження мозкової речовини зі значними розладами коркових функцій (афазія, агнозія, апраксія, геміанопсія, пірамідні, екстрапірамідні, координаторні порушення тощо);

наслідки травм у вигляді церебрально-злипливого або злипливо-кістозного арахноїдиту з різким підвищенням внутрішньочерепного тиску, вираженою гідроцефалією, вираженими вестибулярними та ліквородинамічними розладами;

посттравматичний оптикохіазмальний арахноїдит з розладами зору;

3 та більше випадків епілептичних нападів післятравматичного характеру.

До пункту "б" належать:

дефект кісток склепіння черепа від 8 до 20 см-2, заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;

дефект кісток склепіння черепа до 8 см-2, не заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;

наслідки травм головного мозку з помірним порушенням функції, за яких вогнищеві симптоми та розлади функції не сягають ступеня вираження, передбаченого пунктом "а";

травматичний арахноїдит з помірним підвищенням внутрішньочерепного тиску, помірною гідроцефалією, помірними ліквородинамічними розладами;

до 2 епілептичних нападів післятравматичного характеру незалежно від наявності інших клінічних проявів травми;

наслідки перелому основи черепа у вигляді симптоматики органічного ураження головного мозку.

До пункту "в" належать такі наслідки травм головного мозку, за яких у неврологічному статусі проявляються розсіяні органічні ознаки (незначна асиметрія носогубних складок, анізорефлексія тощо), поєднані зі стійкою незначною вегето-судинною нестійкістю та астенічними явищами.

За цим пунктом може прийматися рішення щодо поліцейських, які перенесли субарахноїдальний крововилив внаслідок травми голови. При повторних субарахноїдальних крововиливах застосовуються пункти "а" та "б" цієї статті або статті 41.

До пункту "г" належать:

стан протягом 6-12 місяців після перенесення травми головного мозку за відсутності неврологічної симптоматики;

факт черепно-мозкової травми у поліцейських в анамнезі (до 5 років) за відсутності порушень функцій нервової системи на час медичного огляду;

незначна вегето-судинна нестійкість терміном понад 1 рік після перенесеної травми.

Факт лікування з приводу травм головного мозку в анамнезі має бути підтверджений медичними документами, а за їх відсутності - ураховуються явні наслідки (рубці тощо) пошкодження голови. Вплив наслідків травми на працездатність або виконання службових обов'язків повинен підтверджуватись характеристиками з місця роботи (служби), навчання. Постанова про придатність (непридатність) осіб до служби та вступу на навчання до навчальних закладів приймається за результатами додаткового спеціального обстеженя (ЕЕГ тощо).

Кандидати на службу, які перенесли травму головного мозку із субарахноїдальним крововиливом, визнаються непридатними до служби.

Стаття 76. До пункту "а" належать:

наслідки травматичних ушкоджень горла, трахеї, гортані у вигляді стійкої відсутності голосоутворення, дихання через природні дихальні шляхи зі значним порушенням функції зовнішнього дихання;

стани та наслідки після свіжих множинних проникних нестабільних переломів тіл хребців 3 ступеня компресії;

наслідки (до 3 років після травми) після хірургічного лікування з приводу переломів, вивихів та переломо-вивихів тіл хребців із застосуванням спондило-корпородезу;

віддалені наслідки множинних переломів тіл хребців з вираженою сколіотичною або кіфосколіотичною деформацією та нестабільністю хребта;

наслідки переломів кісток таза із пошкодженням внутрішніх органів при незадовільних результатах лікування.

До пункту "б" належать:

наслідки травматичних ушкоджень горла, трахеї, гортані у вигляді стійкого утруднення голосоутворення (захриплість, зниження гучності голосу) або стійке утруднення дихання з помірним порушенням функції зовнішнього дихання;

свіжий компресійний проникний перелом або вивих тіла хребця незалежно від функціональних порушень;

віддалені наслідки перелому одного та більше тіл хребців з клиноподібною деформацією 2-3 ступенів;

стан та наслідки після однобічних переломів кісток таза без порушення цілісності тазового кільця та лобкового з'єднання при незадовільних результатах лікування.

До пункту "в" належать компресійні стабільні переломи одного та більше тіл хребців 1 ступеня компресії та їх наслідки з незначним больовим синдромом.

За цим пунктом оглядаються особи після консервативного або хірургічного лікування з приводу неврологічно неускладненого перелому дужок суглобових відростків хребців, відростків хребців за наявності незначного порушення функцій хребта або больового синдрому.

За наявності несправжніх суглобів поліцейські підлягають лікуванню. Постанова про придатність до служби виноситься після закінчення лікування залежно від результатів.

За наявності травматичного або вогнестрільного остеомієліту постанова виноситься згідно з поясненнями до статті 70 залежно від стану патологічного процесу.

Стаття 77. До пункту "а" належать:

віддалені наслідки переломів довгих та інших кісток зі значним порушенням функцій кінцівки;

переломи шийки стегнової кістки при незадовільних результатах лікування (в тому числі ендопротезування);

неправильно зрощені множинні переломи кісток таза з порушенням цілісності тазового кільця, лобкового сполучення, а також в області вертлюжної ямки із центральним вивихом голівки стегнової кістки, явищами анкілозу або деформуючого артрозу;

укорочення верхньої кінцівки більше ніж на 5 см або нижньої кінцівки більше ніж на 2 см, скривлення або інші деформації кінцівок внаслідок неправильного зрощення переломів зі значним порушенням функцій.

До цього пункту належать анкілоз або деформуючий артроз великого суглоба, асептичний некроз голівки кістки зі значним обмеженням рухів або патологічною рухливістю, що розвинулись унаслідок травми.

При оцінці об'єму рухів у суглобах слід керуватися показниками в градусах, що наведені в таблиці 5.

При анкілозах великих суглобів у функціонально вигідному положенні або при хорошій функціональній компенсації придатність до служби за графою ІV може визначатись за пунктом "б".

При ендопротезуванні великих суглобів медичний огляд проводиться на підставі пунктів "а", "б" залежно від результатів лікування з урахуванням пояснень до статті 70.

До пункту "б" належать:

віддалені наслідки переломів довгих та інших кісток з помірним порушенням функцій кінцівки;

наслідки травм (у тому числі їх оперативного лікування) з помірним порушенням рухів у великих суглобах або при незадовільній компенсації функцій кінцівки;

укорочення верхньої кінцівки більше ніж на 5 см або нижньої кінцівки більше ніж на 2 см, скривлення або інші деформації кінцівок внаслідок неправильного зрощення переломів з помірним або незначним порушенням функції кінцівки.

До пункту "в" належать:

наслідки лікування перелому шийки стегнової кістки із використанням остеосинтезу при повному відновленні або незначних порушеннях функції тазостегнового суглоба;

віддалені наслідки переломів довгих та інших кісток із незначним порушенням функцій кінцівки;

укорочення верхньої кінцівки від 2 до 5 см включно або нижньої кінцівки до 2 см внаслідок неправильного зрощення переломів з незначним порушенням функції або без порушення;

наслідки переломів з невилученими металевими конструкціями при відмові від їх вилучення.

Стаття 78. Під дію статті підпадають наслідки травматичних пошкоджень та оперативних втручань на органах грудної, черевної порожнин, органах, розташованих поза черевом, та органах таза.

До пункту "а" належать стани та наслідки пошкоджень бронхолегеневого апарату зі значним та помірним порушеннями функції зовнішнього дихання, розповсюджена облітерація перикарда, резекція стравоходу, шлунка, тонкої або товстої кишки, накладання шлунково-кишкового з'єднання при занепаді живлення або стійкому порушенні функції травлення (демпінг-синдром, що не піддається лікуванню, стійкі проноси тощо), накладення біліодигестивних анастомозів, жовчні або панкреатичні свищі при незадовільних результатах лікування, відсутність легені без порушення функції зовнішнього дихання, резекція частки печінки або частки підшлункової залози, відсутність нирки при порушенні функцій нирки, яка залишилась, незалежно від ступеня його вираженості, відсутність статевого члена, наявність стороннього тіла, розміщеного в корені легені, серці або поблизу великих судин, незалежно від ускладнень або функціональних порушень.

До пункту "б" належать відсутність нирки при нормальній функції нирки, яка залишилась, наслідки резекції частки нирки, оперативних втручань з приводу спайкового процесу у черевній порожнині, видалення частини або сегмента легені, ліквідації пневмогемотораксу з незначним порушенням функцій, стани після холецистектомії (в тому числі лапароскопічної).

До пункту "в" належать відсутність селезінки внаслідок її видалення після травми, наслідки резекції частки нирки, частини або сегмента легені, ліквідації пневмогемотораксу без порушення функції.

Стаття 79. До пункту "а" належать масивні келоїдні, гіпертрофічні рубці в області голови, шиї, тулуба та кінцівок, що спаяні із підлеглими тканинами або легко вразливі і часто вкриваються виразками при незадовільних результатах лікування або відмові від нього, рубцеві зміни, що обмежують рух, унеможливлюють носіння форменого одягу, взуття та спорядження, стан після глибоких опіків більше 10% поверхні шкіри тіла або більше 70% поверхні шкіри кінцівки, рубці, що спотворюють обличчя, при незадовільних результатах лікування або відмові від нього.

До пункту "б" належать вроджена відсутність однієї нирки, полікістоз нирок, поодинокі солітарні кісти нирок більше 2 см в діаметрі з незначним порушенням функції, вроджені вади серця без ознак порушення функції, атрезія слухового проходу при сприйманні шепітної мови на друге вухо на відстані від 2 до 4 м, затримка одного або обох яєчок у черевній порожнині, у пахвинних каналах або біля зовнішніх їх отворів, варусна деформація шийки стегна з укороченням ноги до 2 см.

До пункту "б" належать наслідки травм, опіків, що обмежують рухи, еластичні рубці, які вкриваються виразками під час довготривалої ходи та інших фізичних навантажень. До цього пункту належать віддалені наслідки глибоких опіків з пластикою менше 70% поверхні шкіри кінцівки або до 10% поверхні шкіри тіла. За наявності рубців з явищами каузалгії після невдалого хірургічного лікування постанова приймається за статтею 23 Переліку захворювань.

Стаття 83. Висновок про рівень фізичного розвитку оглянутого дається суворо індивідуально на підставі оцінки ступеня розвитку м'язової системи, зросту, ваги тіла та обхвату грудей. Під час оцінки розвитку м'язової системи враховуються ступінь відкладення підшкірно-жирової клітковини, а також особливість скелетної мускулатури. При прийнятті рішення враховуються дані комплексного обстеження, проведеного з метою виключення патології ендокринної системи та органів травлення.

До пункту "в" належать стани з наявністю рубців шкіри, що не супроводжуються ускладненнями, зазначеними в пунктах "а" та "б" цієї статті, але спричиняють косметичний дефект (за неможливості його усунення). За цим пунктом оглядаються особи з наслідками розривів, пошкоджень м'язів (створення осифікатів) та сухожиль, які незначно порушують функцію кінцівок.

Стосовно кандидатів на службу з ендокринологічними порушеннями, порушеннями системи травлення, значними деформаціями грудної клітки та іншими дефектами окремих частин тіла постанова виноситься згідно з відповідними статтями Переліку захворювань.

За наявності наслідків травм, термічних та хімічних опіків з пошкодженням очей, пальців кистей або стоп медичний огляд проводиться, в тому числі, залежно від ступеня порушення функцій органів і систем за відповідними пунктами інших статей Переліку захворювань.

Кандидати з ростом нижче 160 см та вагою тіла меше 55 кг визнаються непридатними до вступу на навчання, коли висуваються підвищені вимоги до стану їх здоров'я. Для індивідуальної оцінки рівня фізичного розвитку та ступеня угодованості можна використовувати дані, наведені у поясненнях до статті 12 Переліку захворювань.

Стаття 80. До пункту "а" належать наслідки травм нервів, спинного мозку за наявності значно виражених та стійких розладів у руховій, чутливій сферах або трофіці (згідно з поясненнями до пункту "а" статті 23 Переліку захворювань), а також наслідки пошкоджень, які супроводжуються стійким больовим синдромом (каузалгія, неврома, що спричиняє різкий біль та не підлягає хірургічному лікуванню, тощо), порушенням сечовиділення та дефекації.

Стаття 84. Кандидати на службу та вступники до навчальних закладів визнаються непридатними навіть при невстановленій етіології нічного нетримання сечі.

До пункту "б" належать наслідки пошкоджень нервів та сплетінь, за яких через парез групи м'язів або окремих м'язів помірно порушується основна функція кінцівок, а також наслідки струсу або забою спинного мозку за наявності помірного порушення функцій. До цього пункту належать паралічі мімічних м'язів унаслідок пошкодження основного стовбура або великих гілок лицьового нерва.

Обстеження поліцейських, які страждають на нічне нетримання сечі, має бути повним та комплексним за участю невропатолога, уролога та психіатра. Якщо нетримання сечі є одним із симптомів захворювання нервової або сечостатевої системи, постанова приймається за статтею Переліку захворювань, яка передбачає основне захворювання.

До пункту "в" належать наслідки пошкоджень спинного мозку, сплетінь, нервів, за яких функція кінцівки хоча й страждає, але різко не розладнується (пошкодження одного променевого або ліктьового нервів, якщо знижена сила розгиначів кисті та обмежена її тильна флексія, тощо), наслідки пошкоджень спинного мозку із незначним порушенням рухових або чутливих функцій.

Стаття 85. За наявності заїкання особа, яка проходить медичний огляд, піддається поглибленому обстеженню. Експертна постанова виноситься на підставі консультації невропатолога, психіатра та отоларинголога, за можливості - й логопеда. Ступінь вираженості заїкання визначається шляхом динамічного спостереження за станом мовної функції в різних умовах та оцінюється за моментами найбільш вираженого прояву захворювання.

Стаття 81. Передбачає наслідки отруєнь лікарськими засобами, медикаментами та біологічними речовинами переважно немедичного призначення, їх токсичної дії, інші та неуточнені впливи зовнішніх чинників.

Суттєве значення в експертній оцінці стану поліцейського має службова характеристика із зазначенням про те, якою мірою заїкання цієї особи позначається на виконанні нею службових обов'язків.

Ступінь тяжкості цих наслідків залежить від порушення функцій органів та систем і під час огляду передбачає також застосування відповідних статей Переліку захворювань.

Експертний висновок про придатність до служби дає невропатолог на підставі даних обстеження та ретельного вивчення медичних документів.

У гострих випадках кандидати на службу та вступ на навчання до навчальних закладів визнаються непридатними до вилікування.

Заїканням, що не обмежує придатності до служби і не потребує лікування, вважається лише затримка вимови, "спотикання" на початку фрази, інші слова невеликої фрази вимовляються (на одному диханні) вільно або злегка уповільнено, але без повторювання слів.

Вроджені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії

Додаток 3
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(пункт 15 розділу ІІ)

Стаття 82. Стаття застосовується у випадках неможливості лікування вроджених вад розвитку, відмови від лікування або незадовільних його результатів, а також при хромосомних аномаліях, підтверджених результатами обстеження в медико-генетичних консультаціях.

Мінімальний перелік
інструментарію, медичного та господарського майна, необхідного для
медичного огляду медичними (військово-лікарськими) комісіями

До пункту "а" належать мікроцефалія, вади з редукцією частини головного мозку, вроджена гідроцефалія, інші аномалії головного та спинного мозку зі значним порушенням функцій нервової системи, вроджені вади серця з гемодинамічними порушеннями (у малому та великому колах кровообігу); незарощення баталової протоки, дефект міжшлуночкової або міжпередсердної перетинки без гемодинамічних розладів, вади розвитку бронхолегеневого апарату та плеври зі значним порушенням функції зовнішнього дихання та значною втратою працездатності, вади щелепно-лицевої ділянки (у тому числі розщілини піднебіння та губи), органів травлення з вираженими клінічними проявами, вроджені фіксовані викривлення хребта (кіфози, сколіози тощо) з деформацією грудної клітки (реберний горб тощо) та значним і помірним порушеннями функцій зовнішнього дихання, отосклероз, відсутність з одного чи з обох боків вушних раковин або деформації, що їх спотворюють, вроджені аномалії ниркових судин (підтверджені даними ангіографії) з явищами вазоренальної гіпертензії та нирковими кровотечами, аномалії нирок, сечоводів або сечового міхура зі значним або помірним порушенням функцій нирок, мошонкова або промежинна гіпоспадія, аномалії статевих органів (відсутність статевого члена, атрезія піхви тощо), деформація таза, що супроводжується кіфосколіозами 2-3 ступенів або обмеженням рухів у тазостегнових суглобах, варусна деформація шийки стегнової кістки з укороченням ноги більше 2 см, О-подібне викривлення ніг, якщо відстань між виступами внутрішніх виростків стегнових кісток більше 20 см, або Х-подібне викривлення, якщо відстань між внутрішніми щиколотками гомілок більше 12 см, О-подібне викривлення ніг, якщо відстань між виступами внутрішніх виростків стегнових кісток становить більше 12 см, іхтіоз вроджений, іхтіозоподібна еритродермія.

1. Лікарсько-медичні предмети, апарати та інструменти:

1) кабінет антропометрії:

терези медичні - 1 шт.,

динамометр ручний (плоскопружинний) - 2 шт.,

стрічка вимірювальна з поділками на сантиметри - 1 шт.,

пінцет анатомічний довжиною 15 см - 1шт.,

ростомір - 1 шт.,

спірометр - 1 шт.,

скло збільшувальне (лупа) - 1 шт.,

шафа сухожарова (стерилізатор) - 1 шт.;

2) кабінет терапевта:

стетофонендоскоп - 1 шт.,

сфігмоманометр - 1 шт.,

термометр медичний - 2 шт.,

шпатель для язика прямий двобічний - 5 шт.,

манжет для сфігмоманометра (запасний) - 2 шт.,

лоток ниркоподібний емальований - 1 шт.;

3) кабінет хірурга:

стетофонендоскоп - 1 шт.,

кутомір - 1шт.,

стрічка вимірювальна з поділками на сантиметри - 1 шт.;

4) кабінет невропатолога:

молоточок неврологічний - 1 комплект,

шпатель для язика двосторонній - 5 шт.,

лоток ниркоподібний емальований - 1 шт.,

стрічка вимірювальна - 1 шт.;

5) кабінет отоларинголога:

крісло Барані - 1 шт.,

рефлектор лобний - 1 шт.,

воронки вушні N 1, 2, 3, 4 - 3 набори,

воронка вушна пневматична - 1 шт.,

балон для продування вух ємкістю 180 мл з наконечником - 1 шт.,

заглушувач вушний для дослідження слуху при визначенні однобічної глухоти - 2 шт.,

дзеркало гортанне діаметром 21 мм - 2 шт. і діаметром 24 мм - 1 шт.,

дзеркало носоглоткове діаметром 8 мм - 2 шт.,

дзеркало носове з довжиною губок 40 мм - 8 шт. і довжиною губок 60 мм - 2 шт.,

зонд вушний Воячека гострокінцевий - 2 шт.,

зонд вушний з насічками - 5 шт.,

зонд вушний головчастий - 5 шт.,

зонд носовий головчастий Воячека - 2 шт.,

камертон на 128 коливань - 1 шт. та на 1024 коливання - 1 шт.,

пінцет вушний вигнутий по ребру - 5 шт.,

ручка для ватоутримувача дзеркал - 2 шт.,

лоток ниркоподібний емальований - 5 шт.,

термометр медичний - 1 шт.,

шафа сухожарова (стерилізатор) - 1 шт.,

шпатель для язика прямий двобічний - 15 шт.,

шприц для промивання порожнин ємкістю 150 мл - 1 шт.,

спиртівка - 1 шт., столик для інструментів медичний - 1 шт.;

6) кабінет офтальмолога:

таблиці Головіна-Сівцева для визначення гостроти зору - 1 комплект,

освітлювальний апарат для таблиць Головіна-Сівцева з електролампою (нематовою) 40 Ват - 1 шт.,

лінійки скіаскопічні - 1 набір,

лінійка металева з поділками довжиною до 350 мм;

оптичні лінзи - 1 набір,

світильник офтальмологічний - 2 шт. (100 Вт),

таблиці Рабкіна для визначення кольоровідчуття - 1 комплект,

таблиці контрольні та знаки Поляка для визначення симуляції зниженого зору - 1 комплект,

оптотипи Поляка - 1 набір,

офтальмоскоп дзеркальний із двома лупами - 1 комплект,

офтальмоскоп електричний - 1 шт., лампа щілинна з трансформатором - 1 шт.,

периметр - 1 шт.,

еластотонометр очний - 1 шт.,

вікопідйомник великий - 2 шт.,

лупа бінокулярна козиркова - 1 шт.,

лоток ниркоподібний емальований - 2 шт.

2. Повсякденне медичне майно:

1) медикаменти (на 30 оглянутих протягом дня):

розчини: алкаїну 0,5% - 2 мл, сульфацилу 30% - 5 мл, офтальмодек (окомістин), фізрозчин 0,9% NaCl-200 мл, мідріацилу 0,5% - 2 мл (тропікамід), коларголу 3% - 2 мл, пілокарпіну 1% - 2 мл, аміаку 10% - 50 мл, йоду 5% - 10 мл, спирту етилового медичного - 100 мл, спиртового розчину брильянтового зеленого 1% - 5 мл, антисептика для рук та шкіри - 50 мл, судинно-звужувальні краплі (нафтізин 0,1% - 5 мл, фармазолін 0,1% -5 мл), лизатон 1% - 1 мл N 10, розчин перекису водню 3% - 100 мл;

2) стандартні розчини для обстеження:

нюху:

розчин оцтової кислоти 0,5% - 5,0 мл, настойка валеріани - 5,0 мл, нашатирний спирт (10% розчин аміаку) - 5,0 мл.

Інше витратне майно.

Вата гігроскопічна, серветки стерильні малі в пакетах, рукавиці гумові медичні, вазелін медичний, лейкопластир, вушні палички N 100.

3. Господарське майно.

Халати медичні - за кількістю лікарів, медичних реєстраторів, середнього та молодшого медичного персоналу; рушники, умивальники, щітки для миття рук, мило - за кількістю лікарських кабінетів; кушетки медичні (5 шт.); ємкість для дезінсекційних розчинів; ширма, столи, стільці, вішалки, шафи для зберігання інструментів і медикаментів, указка.

Додаток 4
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(пункт 1 розділу ІІІ)

Направлення
на медичний огляд для проведення лікарської
(військово-лікарської) експертизи

Направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи (Додаток 4) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

Додаток 5
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(пункт 16 розділу ІІІ)

Акт
дослідження стану здоров'я

Акт дослідження стану здоров'я (Додаток 5) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

Додаток 6
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(пункт 17 розділу ІІІ)

Акт
медичного огляду

Акт медичного огляду (Додаток 6) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

Додаток 7
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(абзац четвертий пункту 18 розділу ІІІ)

Висновок
за результатами психологічного обстеження

Висновок за результатами психологічного обстеження (Додаток 7) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

Додаток 8
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(абзац п’ятий пункту 18 розділу ІІІ)

Протокол
психофізіологічного обстеження

Протокол психофізіологічного обстеження (Додаток 8) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

Додаток 9
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(пункт 19 розділу ІІІ)

Книга
обліку документації ВЛК

Книга обліку документації ВЛК (Додаток 9) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

Додаток 10
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(пункт 19 розділу ІІІ)

Довідка

Довідка (Додаток 10) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

Додаток 11
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(пункт 2 розділу V)

Картка
медичного обстеження вступника до навчального закладу

Картка медичного обстеження вступника до навчального закладу (Додаток 11) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

Додаток 12
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(пункт 5 розділу V)

Таблиця вимог
до індивідуальних психофізіологічних особливостей, що визначають
придатність до окремих видів службової діяльності поліцейських, навчання у
вищих навчальних закладах, що належать до сфери управління МВС України

Додаток 13
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(пункт 5 розділу V)

Пояснення
щодо застосування пунктів Таблиці вимог до індивідуальних психофізіологічних
особливостей, що визначають придатність до окремих видів службової діяльності
поліцейських, навчання у вищих навчальних закладах, що
належать до сфери управління МВС України

Пояснення щодо застосування пунктів Таблиці вимог... (Додаток 13) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

Додаток 14
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(пункт 11 розділу VI)

Порядок
медичного огляду поліцейських, які виїжджають у відрядження за кордон, у тому
числі для участі у миротворчих операціях з підтримання миру і безпеки

Порядок медичного огляду поліцейських, які виїжджають у відрядження за кордон... (Додаток 14) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

Додаток 15
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(пункт 16 розділу VІІІ)

Свідоцтво
про хворобу

Свідоцтво про хворобу (Додаток 15) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

Додаток 16
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(підпункт 3 пункту 1 розділу ІХ)

Книга протоколів
засідань ВЛК ДУ ТМО МВС України
(зразок протоколу)

Книга протоколів засідань ВЛК ДУ ТМО МВС України (зразок протоколу) (Додаток 16) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

Додаток 17
до Положення про діяльність медичної
(військово-лікарської) комісії МВС
(підпункт 3 пункту 1 розділу ІХ)

Постанова

Постанова (Додаток 17) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".