Угода
між Кабінетом Міністрів України та Урядом Чорногорії про
співробітництво в галузі захисту від природних та інших катастроф

(Угоду ратифіковано Законом
N 1748-VIII від 16.11.2016)

Кабінет Міністрів України та Уряд Чорногорії (далі - Сторони),

будучи переконаними у необхідності співробітництва у запобіганні та пом'якшенні наслідків природних та інших катастроф (далі - катастрофи),

визнаючи роль Європейського Союзу, Організації Об'єднаних Націй та інших міжнародних організацій у сфері захисту від природних та інших катастроф,

домовилися про таке:

Стаття 1
Мета Угоди

Ця Угода регулює загальні рамки добровільної взаємодопомоги у випадку виникнення катастрофи на території держави іншої Сторони, умови співробітництва в галузі запобігання катастрофам та інші форми взаємного співробітництва.

Співробітництво між Сторонами повинно відбуватися згідно із принципами взаємності та здійснюватися в межах можливостей Сторін.

Стаття 2
Сфери співробітництва

Співробітництво між Сторонами включає, головним чином, наступні сфери:

обмін науковими, технічними знаннями та професійним досвідом у галузі захисту від катастроф;

навчання та підготовка персоналу, який бере участь в заходах захисту та аварійно-рятувальних операціях;

розробка і виробництво захисного та рятувального спорядження;

взаємне сповіщення про небезпеку виникнення катастроф та їх наслідки;

допомога в разі виникнення природних чи інших катастроф у сфері захисту та рятування, а також ліквідації їх наслідків.

Сторони сприяють співробітництву між національними органами влади, урядовими та неурядовими установами, організаціями, залученими до захисту від природних та інших катастроф.

Стаття 3
Визначення термінів

Поняття, що вживаються в цій Угоді, мають такі значення:

1. природні та інші катастрофи - катастрофи, викликані природними чинниками, промисловою діяльністю, іншими людським факторами, за виключенням військових операцій, що становлять небезпеку для життя, майна та навколишнього середовища та значно погіршують умови життя;

2. дані та інформація про небезпеки - дані про природні та інші катастрофи, метою яких є раннє сповіщення про неминучу небезпеку та здійснення заходів, вжитих щодо захисту людей, майна та навколишнього середовища;

3. допомога при катастрофах - дії всіх аварійно-рятувальних сил і засобів, метою яких є пряме і непряме пом'якшення та усунення наслідків природних та інших катастроф;

4. команда з надання допомоги - відповідним чином навчені і споряджені команди і особи, призначені Запитуваною Стороною для забезпечення допомоги;

5. експерт - означає спеціаліста в конкретній галузі, якого направлено для надання допомоги запитуючій Стороні;

6. обладнання - засоби особистого та колективного захисту, рятувальне обладнання, транспортні засоби (автомобілі, плавзасоби, повітряні судна), технічні та інші засоби, що використовуються командами з надання допомоги та експертами, що забезпечують надання допомоги;

7. засоби допомоги - продукти, питна вода, медикаменти, медичне обладнання та інші матеріали, призначені для безкоштовного розподілу серед населення, що постраждало або знаходиться під загрозою, як допомога щодо пом'якшення наслідків лиха;

8. Запитуюча Сторона - Сторона, компетентні органи якої запитують про допомогу іншу Сторону;

9. Запитувана Сторона - Сторона, компетентні органи якої забезпечують надання допомоги іншій Стороні у відповідь на запит;

10. держава транзиту - держава, чию територію перетинають аварійно-рятувальні підрозділи та обладнання для потреб Сторін.

Стаття 4
Компетентні органи

Для реалізації цієї Угоди Сторони визначають такі компетентні органи:

від України: Державна служба України з надзвичайних ситуацій;

від Чорногорії: Міністерство внутрішніх справ.

Представники компетентних органів проводять зустрічі за необхідністю з метою ефективного дотримання цієї Угоди.

Для реалізації цієї Угоди компетентні органи, зазначені у частині першій цієї Статті, мають право встановлювати прямі контакти та зв'язки. З цією метою компетентні органи обмінюються адресами і даними щодо телекомунікаційного зв'язку (телефон, факс, електронна пошта) та контактних осіб.

Сторони письмово інформують одна одну про будь-які зміни стосовно компетентних органів та їх адреси, дані телекомунікаційного зв'язку та контактних осіб не пізніше ніж у 30-денний термін після дати змін.

Стаття 5
Співробітництво між гуманітарними організаціями

Сторони заохочують співробітництво між гуманітарними організаціями держав Сторін у галузі захисту від надзвичайних ситуацій.

Стаття 6
Обмін знаннями та досвідом

Сторони інформують одна одну про науково-технічні здобутки та досвід з метою прогнозування та ліквідації катастроф, а також для більш ефективного захисту і порятунку.

Сторони обмінюються інформацією стосовно відповідного національного законодавства в галузі захисту від катастроф.

Стаття 7
Навчання та підготовка

Сторони сприяють обопільному співробітництву в галузі навчання та підготовки особового складу, який бере участь у заходах захисту та рятувальних операціях:

a) шляхом встановлення прямих зв'язків і співпраці між освітніми установами та обміну лекторами, інструкторами та іншими експертами;

b) шляхом навчання та підготовки особового складу;

c) шляхом обміну навчально-методичними матеріалами та досвідом, отриманим при проведенні заходів захисту та аварійно-рятувальних операцій;

d) шляхом організації спільних навчань в галузі захисту та порятунку.

Стаття 8
Удосконалення і виробництво захисного та рятувального спорядження

Сторони сприяють співробітництву між урядовими установами і суб'єктами господарювання в галузі технологічного розвитку і виробництва захисного та рятувального спорядження.

Стаття 9
Оповіщення про небезпеку та катастрофу

Сторони інформують одна одну про небезпеки та катастрофи, що можуть спричинити загрозу чи ураження будь-якої із Сторін.

Повідомлення про небезпеку або катастрофу надсилається в друкованому вигляді англійською мовою та повинне містити: опис небезпеки або катастрофи; інформацію стосовно місцеположення, часу, масштабу і наслідків лиха, а також вжиті заходи захисту.

У випадку виникнення катастрофи Сторони також інформують одна одну про необхідну та доступну допомогу, а також щодо можливостей та порядку її надання.

Компетентними органами Сторін щодо повідомлення про небезпеку або катастрофу та щодо надсилання та отримання запитів про допомогу є:

в Україні: Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

в Чорногорії: Міністерство внутрішніх справ;

Стаття 10
Надання допомоги

Допомога при катастрофах може надаватися шляхом розгортання команд з надання допомоги, експертів, а також шляхом надання захисного і рятувального спорядження, засобів допомоги.

Запит про допомогу повинен містити: інформацію стосовно типу і обсягу необхідної допомоги; інформацію щодо установ і контактних осіб; а також пропозиції стосовно порядку надання допомоги.

Допомога надається відповідно до законодавства держав Сторін.

Стаття 11
Перетин державного кордону та перебування
на території держави іншої Сторони

З метою надання більш швидкої та ефективної допомоги щодо захисту і порятунку, а також ліквідації наслідків катастроф для команд з надання допомоги та експертів, які надають допомогу, Сторони сприяють застосуванню спрощеної процедури перетину державного кордону.

Керівник команди з надання допомоги надає службовцю прикордонної служби Запитуючої Сторони такі документи англійською мовою, засвідчені компетентним органом запитуваної Сторони:

a) документ стандартної форми, погоджений компетентними органами Сторін, що визначає повноваження команд з надання допомоги та/або експертів і мету прибуття на територію держави Запитуючої Сторони;

b) перелік членів команди з надання допомоги та/або експертів;

c) перелік обладнання та засобів допомоги.

Компетентні органи, зазначені в частині першій Статті 4 цієї Угоди, узгоджують час і місце перетину державного кордону, порядок в'їзду та виїзду, а також тривалість перебування команд з надання допомоги та експертів, що надають допомогу на території держави іншої Сторони.

Члени команди з надання допомоги та/або експерти, які надають допомогу, повинні мати дійсні проїзні документи, що видані компетентними органами держави запитуваної Сторони та підтверджують їх особи.

Члени команди з надання допомоги та/або експерти, які надають допомогу, мають право носити їх обмундирування на території держави іншої Сторони.

Забороняється ввезення зброї, боєкомплектів і вибухонебезпечних боєприпасів на територію держави іншої Сторони.

Сторони також дотримуються вимог цієї статті у разі, якщо одна з них є країною транзиту. Компетентні органи, зазначені в частині першій Статті 4 цієї Угоди, у найкоротший термін інформують одна одну про транзитні вимоги з зазначенням процедур їх дотримання та, при необхідності, забезпечують офіційний супровід групи транзиту.

Стаття 12
Тимчасове ввезення та вивезення обладнання та предметів допомоги

У випадку виникнення катастрофи Сторони застосовують спрощені процедури щодо тимчасового ввезення, вивезення та транспортування обладнання та засобів допомоги через державний кордон.

При перетині державного кордону, керівник команди з надання допомоги представляє перелік обладнання та засобів допомоги компетентним представникам прикордонного та митного контролю держави Запитуючої Сторони.

Команди з надання допомоги та/або експерти, які надають допомогу, можуть брати для перетину державного кордону лише захисне та аварійно-рятувальне обладнання і засоби, необхідні для їх власного забезпечення та функціонування, а також для допомоги з ліквідації наслідків лиха.

Жодні міжнародні обмеження та заборони, що застосовуються під час ввезення та вивезення через кордон товарів, не застосовуються до ввезення і вивезення обладнання та засобів допомоги. Якщо обладнання не використовується, воно повертається Державі, що надає допомогу. У випадку, коли ресурси або обладнання залишаються у якості допомоги в державі перебування, компетентні органи держави Запитуючої Сторони повинні бути поінформовані про тип, кількість та місцезнаходження обладнання. Ці органи передають зазначену інформацію до відповідних митних органів. У такому випадку застосовуються правила держави Запитуючої Сторони.

Положення частини 4 цієї статті застосовуються також при ввезенні на територію держави Запитуючої Сторони медикаментів, які містять наркотичні препарати та психотропні речовини, а також при поверненні їх невикористаної кількості на територію держави Запитуваної Сторони. Ввезення і вивезення наркотичних препаратів і психотропних речовин у рамках міжнародних угод не розглядаються як імпорт та експорт товарів зовнішньої торгівлі. Медикаменти, які містять наркотичні препарати та психотропні речовини, можуть бути ввезені лише у кількості, необхідній для надання невідкладної медичної допомоги і використані під наглядом медичних працівників, що мають належну медичну підготовку відповідно до правил держави запитуваної Сторони. Керівник команди з надання допомоги надає установам митного контролю держави запитуючої Сторони декларацію, в якій перераховуються медикаменти, що містять наркотичні та психотропні речовини та в якій зазначається їхня номенклатура та кількість.

Запитувана Сторона інформує Запитуючу Сторону про кількість використаних медикаментів, що містять наркотичні препарати та психотропні речовини.

Стаття 13
Використання повітряних суден та плавзасобів

Повітряні судна та плавзасоби можуть були використані для екстреного транспортування команд з надання допомоги або експертів та обладнання, а також інших видів допомоги відповідно до цієї Угоди.

Запитуюча Сторона має бути негайно поінформована про надання засобів допомоги та застосування повітряних суден і плавзасобів для захисту і порятунку, а також їй надається докладна інформація про типи і коди повітряних суден або плавзасобів, їх екіпажі, вантаж та інші необхідні параметри. Запитуюча Сторона визначає час, запланований маршрут польоту або навігації та пункти прибуття.

Положення статті 11 цієї Угоди застосовуються у встановленому порядку до екіпажів повітряних суден та плавзасобів, команд з надання допомоги та експертів стосовно перетину державного кордону. Положення статті 12 цієї Угоди застосовуються до повітряних суден і плавзасобів, обладнання, яке перевозиться та засобів допомоги.

Щодо використання повітряних суден застосовується законодавство у галузі повітряного транспорту держав Сторін цієї Угоди, зокрема, зобов'язання про подання даних про рейси до уповноваженого урядового органу, що є відповідальним за повітряний транспорт. Кожний план польоту повинен містити дані, що пов'язують політ з цією Угодою.

Щодо використання плавзасобів застосовуються нормативні положення Сторін в галузі морських справ і міжнародних правил. Сторони дотримуються стандартів та керівних положень Міжнародної морської організації.

Стаття 14
Використання військової авіації і військових суден

Використання військової авіації і військових суден для цілей цієї Угоди допускається тільки за погодженням держави запитуючої Сторони.

Стаття 15
Компетентні органи влади

Компетентні органи влади Запитуючої Сторони у всіх випадках є відповідальними за управління рятувальними операціями та постачання допомоги.

Компетентні органи, зазначені в частині першій цієї статті, доводять завдання лише до керівників команд з надання допомоги Запитуваної Сторони, які інформують своїх підлеглих щодо порядку їх виконання.

Стаття 16
Захист та підтримка дій команд з надання допомоги

Компетентні органи Запитуючої Сторони забезпечують надання захисту та необхідної підтримки, а також екстреної медичної допомоги командам з надання допомоги та експертам Запитуваної Сторони.

Стаття 17
Витрати на допомогу

Запитувана Сторона не має права претендувати на відшкодування витрат за надану допомогу за рахунок Запитуючої Сторони, яка отримує допомогу. Це поширюється також на витрати, пов’язані з використанням, пошкодженням або втратою захисного, аварійно-рятувального та іншого обладнання, у тому числі транспортних засобів.

Вартість допомоги, що надається юридичними або фізичними особами за посередництва Запитуваної Сторони, яка надає допомогу, покривається за рахунок Запитуючої Сторони. Запитуюча Сторона повинна запитати про таку допомогу безпосередньо і дати згоду щодо відшкодування вартості наданої допомоги.

Транспортні засоби, що використовуються для надання допомоги, звільняються від сплати за використання дорожньої інфраструктури, можливих нарахувань та інших внесків.

У випадку, коли у команд з надання допомоги або експертів, які надають допомогу, закінчаться привезені з собою запаси, запитуюча Сторона покриває видатки на їх поповнення, а також на розміщення і предмети першої необхідності до завершення їх завдань щодо надання допомоги. В разі необхідності, для них повинне бути передбачено належне матеріально-технічне забезпечення та медичне обслуговування.

Стаття 18
Збитки та відшкодування

Сторони відмовляються від усіх претензій щодо відшкодування пошкоджень захисного, аварійно-рятувального та іншого обладнання за умови, що збитки завдані командою з надання допомоги або експертами під час надання допомоги в проведенні аварійно-рятувальних робіт і завдань пом'якшення наслідків катастроф відповідно до цієї Угоди та якщо пошкодження не є навмисними.

Сторони відмовляються від будь якого права на отримання відшкодування у разі тілесних ушкоджень та незворотних наслідків для здоров'я і у разі смерті учасника рятувальної операції, якщо це сталося під час виконання рятувальних завдань в рамках цієї Угоди, за винятком випадків, коли це мало умисний намір.

У випадку шкоди, заподіяної третім особам під час виконання завдань, передбачених цією Угодою, Запитуюча Сторона бере на себе відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних її рятувальними командами та експертами які надають допомогу, за винятком випадків, коли шкоди завдано навмисне командами з надання допомоги та експертами Запитуваної Сторони.

Відповідальність за збитки, зазначені у частинах першій та другій цієї Статті, виникає після прибуття на територію або повітряний простір держави Запитуючої Сторони і триває до виїзду з її території або повітряного простору.

Сторони також дотримуються положень цієї Статті у випадку, коли вони є країнами транзиту.

Стаття 19
Використання інформації та засобів зв'язку

Компетентні органи Сторін забезпечують взаємні інформаційний та комунікаційні зв'язки, зокрема, телефон, радіо та інші зв'язки між органами влади, командами з надання допомоги та експертами, які надають допомогу відповідно до цієї Угоди, дотримуючись схвалених на міжнародному рівні правил обміну інформацією. Компетентні органи Сторін також забезпечують доступ до мережі Інтернет.

Сторони обмінюються переліками радіочастот, дозволених до використання на їх територіях з метою забезпечення взаємного зв'язку.

Стаття 20
Набрання чинності

Цю Угоду укладено на невизначений термін.

Ця Угода набирає чинності з дати отримання дипломатичними каналами останнього письмового повідомлення про виконання внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання нею чинності.

Стаття 21
Вплив цієї Угоди на інші договори

Ця Угода не зачіпає прав та обов'язків Сторін, що виникають з інших міжнародних договорів.

Стаття 22
Вирішення спорів

Сторони вирішують спори стосовно тлумачення або виконання цієї Угоди виключно шляхом взаємних консультацій і переговорів.

Стаття 23
Внесення змін та доповнень

Сторони можуть вносити зміни та доповнення до Угоди шляхом підписання окремого протоколу, що набирає чинності відповідно до частини другої статті 20 цієї Угоди.

Письмові повідомлення Сторін про зміну Компетентних органів і їх адресу, дані телекомунікаційного зв'язку та контактних осіб не розцінюються як поправка до Угоди.

Стаття 24
Розірвання Угоди

Кожна зі Сторін має право припинити дію цієї Угоди, надіславши письмове повідомлення дипломатичними каналами. Розірвання Угоди набирає чинності через три місяці з дати отримання повідомлення про її припинення.

Припинення дії цієї Угоди не впливає на виконання зобов'язань, які ще не завершені до дати припинення її чинності.

Учинено в м. Київ "13" червня 2013 року у двох примірниках українською, чорногорською та англійською мовами, всі тексти є автентичними. У випадку виникнення розбіжностей щодо тлумачення або застосування положень цієї Угоди, переважну силу матиме текст англійською мовою.