ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
07.11.2016 N 826/6014/16

Про визнання незаконним та скасування пунктів 1, 7
рішення Київської міської ради N 237/237 від 17 березня 2016 року

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Федорчука А. Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні за позовом Громадської організації "Рада Ветеранів АТО", Громадської організації "Київський міський Комітет порятунку бізнесу", Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування пунктів 1, 7 рішення Київської міської ради N 237/237 від 17 березня 2016 року "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві", на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні, встановив:

Позивачі, в особі Громадської організації "Рада Ветеранів АТО" (надалі - Позивач 1), Громадської організації "Київський міський Комітет порятунку бізнесу" (надалі - Позивач 2), Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - Позивач 3), Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі - Позивач 4), звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради (надалі - Відповідач) про визнання незаконним, протиправним, нечинним та скасувати з моменту прийняття п. 1 та п. 7 рішення Київської міської ради N 237/237 від 17.03.2016 року "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві".

В обґрунтування позовних вимог Позивачі зазначають, що Відповідачем всупереч вимог законодавства прийнято спірне рішення, оскільки даним рішення встановлено не лише заборону на здійснення в тимчасових спорудах підприємницької діяльності з роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а й передбачено повноваження посадових осіб КМДА на проведення демонтажу споруд, розміщених з порушенням затвердженого Порядку, не зважаючи на наявність відповідної ліцензії, подальша дія цього акту може спричинити шкоду правам та інтересах не тільки членам громадської організації "Рада Ветеранів АТО", але й невизначеному колу осіб, в тому числі потягне непередбачувані витрати та упущену вигоду підприємців.

В судовому засіданні представник Позивачів позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Заперечення суду не надав.

Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Судом встановлено, що 12.04.2016 р. в газеті "Хрещатик" "Документ" (випуск N 37 (1576) опубліковано повний текст рішення Київської міської ради "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві" N 237/237 від 17.03.2016 р. (надалі - Рішення N 237/237).

Пунктом 1 Рішення N 237/237 заборонено продаж алкогольних напоїв в тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в місті Києві.

Пунктом 7 Рішення N 237/237 зазначено, що заборонено в тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного, чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в місті Києві продаж алкогольних виробів на розлив, окрім пива.

Позивачі вважають, що п. 1, п. 7 рішення Київської міської ради N 237/237 прийняте з грубим порушенням вимог законодавства та звернулися до суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів місцевого самоврядування в столиці визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про столицю - місто-герой Київ".

У відповідності до п. 44 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено вирішення питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" встановлено, що у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів встановлено положеннями статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Частиною 1 ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: особами, які не досягли 18 років; особам, які не досягли 18 років; у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв; у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); з торгових автоматів; на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива); поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет; з рук; у невизначених для цього місцях торгівлі.

Згідно з частиною 3 ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.

Підпунктом 4 пункту "б" статті 30 Закону України від 21.05.1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

За змістом вказаної норми виконавчі органи рад мають повноваження за погодженням з власниками встановлювати режим роботи об'єктів сфери обслуговування.

Проте, вказане повноваження стосується встановлення (лише за погодженням з власником) саме режиму роботи самого об'єкта сфери обслуговування, тобто розподілу робочого часу протягом відповідного календарного періоду (дня, тижня, місяця, року), але не встановлення заборони чи обмеження на продаж певних товарів.

Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Частиною першою статті 19 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Згідно ст. 18, ст. 23, ст. 31 Господарського кодексу України незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Пунктами 1, 7 Рішення N 237/237 було заборонено продаж алкогольних напоїв у тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в місті Києві. Заборонити в тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в місті Києві продаж алкогольних виробів на розлив, окрім пива.

Враховуючи вище викладе, Суд приходить до висновку п. 1, п. 7 Рішення N 237/237 прийнято Відповідачем за відсутності відповідних повноважень та порушують право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, оскільки встановлюють не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів та послуг.

Крім того, Суд звертає увагу, що Верховний Суд України в постанові від 24.05.2016 у справі N 2а-54/10 зазначив наступне: "Загальна і виключна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена статтями 25, 26 Закону N 280/97-ВР. Перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку встановлено статтею 30 зазначеного Закону. Відповідно до підпункту 9 пункту "а" статті 30 Закону N 280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад. Згідно з підпунктом 4 пункту "б" статті 30 Закону N 280/97-ВР до делегованих повноважень зазначених рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності. Із наведених норм убачається, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить виключно встановлення режиму роботи суб'єктів господарювання." "Виходячи з положення підпункту 4 пункту "б" статті 30 Закону N 280/97-ВР реалізація повноважень органу місцевого самоврядування по забороні продажу алкогольних напоїв могла реалізовуватись тільки шляхом погодження з власниками режиму роботи відповідних торгових закладів чи відділів".

Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 у справі N К/800/26088/15.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивачів підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасувати п. 1 та п. 7 рішення Київської міської ради N 237/237 від 17.03.2016 року "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві".

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 128, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати п. 1 та п. 7 рішення Київської міської ради N 237/237 від 17.03.2016 року "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві".

3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А. Б. Федорчук