КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробітної плати та умови праці
Відділ регулювання умов та охорони праці
Про додаткову відпустку за особливий характер праці
ПИТАННЯ 1: Якої тривалості щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці має бути в лікаря-анестезіолога-реаніматолога, а також лікаря відділень (груп) анестезіології-реанімації та палат для реанімації й інтенсивної терапії? Чи зараховуються до стажу роботи, що дає право на таку відпустку, дні хвороби, перебування у відпустці без збереження зарплати, на навчанні? Чи надається така відпустка, якщо ці працівники працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень?
ВІДПОВІДЬ 1: У Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характ тер праці, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (у редакції постанови від 13.05.2003 р. № 679), визначено максимальну тривалість щорічної додаткової відпустки, яку може отримати працівник конкретної професії (посади), виду роботи, виробництва.
За статтею 8 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон) конкретна тривалість таких відпусток установлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Атестація робочих місць за умовами праці в такому разі не вимагається.
Згідно з поз. 122 розділу XVII «Охорона здоров'я, освіта та соціальна допомога» лікар-анестезіолог-реаніматолог, а також лікар відділень (груп) анестезіології-реанімаціі та палат для реанімації й інтенсивної терапії мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 11 календарних днів.
Відповідно до ст. 9 Закону до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, зараховується:
час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим, характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менш як половину тривалості робочого дня, встановленої для працівників такого виробництва, цеху, професії або посади;
час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами праці та за особливий характер праці;
час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Крім цього, згідно з Порядком застосування названого Списку, затвердженим наказом Мінпраці України від 30.01.98 р. № 16, зареєстрованим у Мін'юсті України 30.01.98 р. за № 58/2498 (із змінами), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Отже, якщо працівник хворів, перебував у відпустці без збереження заробітної плати, на навчанні тощо, або певну кількість робочих днів був зайнятий в умовахі передбачених Списком, менш як половину тривалості робочого дня, - ці
дні не зараховуються до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.
Облік часу, відпрацьованого в умовах, передбачених Списком, провадить власник або уповноважений ним орган.
Складання простої арифметичної пропорції не вимагає розробки окремої методики розрахунку конкретної тривалості щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці.
Відповідно до ст. 56 КЗпП за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Керуючись тим, що в розрахунок часу, котрий дає право працівникові на щорічну додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, в разі роботи на умовах неповного робочого дня на 0,25 ставки така відпустка не надається.
Працівник, який працює на умовах неповного робочого тижня на 0,25 і на 0,5 ставки, буде мати право на таку відпустку відповідної тривалості, розрахованої з урахуванням зазначених вище вимог законодавства.
ПИТАННЯ 2: Чи мають право на щорічну додаткову відпустку за особливі умови праці (і якої тривалості) працівники:
лікар-невропатолог, медична сестра, які працюють в госпіталі на 0,5 ставки;
молодша медична сестра, яка працює в госпіталі за сумісництвом на 0,5 ставки, а її основне місце роботи - в іншій установі?
ВІДПОВІДЬ 2: Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» передбачено надання щорічної додаткової відпустки окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я за Списком виробництв, робіт, професій і посад, зайнятість в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (із змінами).
Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 8 Закону).
Згідно з Порядком застосування названого вище Списку, затвердженим наказом Мінсоцполітики України від 30.01.98 р. № 16, зареєстрованим у Мін'юсті України 30.01.98 р. за № 57/2497, додаткова відпустка за особливий характер праці, надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого часу, встановленого для цієї категорії працівників.
Тобто фактична тривалість такої додаткової відпустки залежить від кількості фактично відпрацьованих працівником днів, у які він був зайнятий в умовах, передбачених Списком, не менш як половину тривалості робочого дня.
Отже, оскільки працівники, які працюють на 0,5 ставки, об'єктивно не можуть бути зайняті в умовах, передбачених Списком, не менш як половину встановленої тривалості робочого часу, правом на відпустку за особливий характер праці вони не користуються.
Начальник відділу,
Сергій РЯБОКОНЬ
"Праця i зарплата" N 41 (1005), 09 листопада 2016 р.
Передплатний iндекс: 30214