КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Департамент доходів і зборів з фізичних осіб

Про оподаткування операцій з продажу
транспортних засобів за договорами комісії

ПИТАННЯ: Як оподатковуються операції з продажу транспортних засобів, що належать фізичним особам, які провадяться за участі фірм - комісіонерів за договорами комісії? Хто має виконати функції податкового агента щодо таких доходів платника податку - продавця? Чи зобов'язаний такий платник самостійно сплатити податок? Яка ставка податку застосовується, якщо платник не надав інформації про черговість продажу транспортного засобу? Якщо комісіонер мав виконати, але не виконав обов'язків податкового агента, то чи передбачено законодавством за це якусь відповідальність ?

ВІДПОВІДЬ: Відносини щодо комісії регулюються главою 69 підрозділу 1 «Договірні зобов'язання» розділу III «Окремі види зобов'язань» Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс).

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1011 Цивільного кодексу за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії (ч. 1 ст. 1012 Цивільного кодексу).

При цьому частиною 3 ст. 1012 Цивільного кодексу встановлено, що істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Згідно з ч. 2 ст. 1012 Цивільного кодексу комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами.

Відповідно до ст. 1014 Цивільного кодекйу комісіонер зобов'язаний учиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо в договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний учиняти правочини за правилами ділового обороту або вимогами, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер учинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Водночас за ч. 1 ст. 1017 Цивільного кодексу комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок, як тільки це стане можливим.

Комісіонерові - підприємцю може бути надано право відступати від вказівок комітента без попереднього запиту про це, але з обов'язковим повідомленням комітента про допущені відступи (ч. 2 ст. 1017 Цивільного кодексу).

Слід наголосити, що згідно з ч. 3 ст. 1017 Цивільного кодексу комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Якщо для відступу від вказівок комітента потрібний був попередній запит, комісіонер має також довести що він не міг попередньо запитати комітента або одержати в розумний строк відповіді на свій запит.

За частиною 1 ст. 1021 Цивільного кодексу комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

Якщо під час прийняття комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, буде виявлено недостачу або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів (ч. 2 ст. 1021 Цивільного кодексу).

Відповідно до ч. 3 ст. 1021 Цивільного кодексу комісіонер, який не застрахував майна комітента, відповідає за втрату, недостачу, пошкодження майна комітента, якщо він був зобов'язаний застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або правил ділового обороту.

Статтею 1022 Цивільного кодексу визначено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен подати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом 30 днів з дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Згідно з ч. 1 ст. 1013 Цивільного кодексу комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги (ч. 3 ст. 1013 Цивільного кодексу).

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 1013 Цивільного кодексу, якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах.

У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії (ч. 5 ст. 1013 Цивільного кодексу).

Частиною 1 ст. 1020 Цивільного кодексу встановлено право комісіонера на відрахування з грошових коштів, що належать комітентові, а саме: комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 1024 Цивільного кодексу комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він ужив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити через обставини, які від нього не залежали.

Цивільним кодексом також визначено, що комітент (ст. 1025) або комісіонер (ст. 1026) мають право відмовитися від договору комісії.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1025 Цивільного кодексу, якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за 30 днів.

У разі відмови комітента від договору комісії він повинен у строк, установлений договором, а якщо такий строк не встановлений, - негайно розпорядитися своїм майном, яке є в комісіонера. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною (ч. 3 ст. 1025 Цивільного кодексу).

При цьому частиною 4 ст. 1025 Цивільного кодексу встановлено, що в разі відмови комітента від договору комісії комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1026 Цивільного кодексу комісіонер має право відмовитися від договору комісії лише тоді, коли строк не встановлений договором. Комісіонер повинен повідомити комітента про відмову від договору не пізніше ніж за 30 днів.

Комісіонер, який відмовився від договору комісії, повинен ужити заходів щодо збереження майна комітента.

У разї відмови комісіонера від договору комісії комітент повинен розпорядитися своїм майном, яке є в комісіонера, протягом 15 днів з дня отримання повідомлення про відмову комісіонера від договору. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною (ч. 2 ст. 1026 Цивільного кодексу).

Також статтею 1027 Цивільного кодексу визначено, що в разі ліквідації юридичної особи - комісіонера договір комісії припиняється. Якщо юридична особа - комісіонер припиняється і встановлюються її правонаступники, права та обов'язки комісіонера переходять до правонаступників, якщо протягом строку, встановленого для заявления кредиторами своїх вимог, комітент не повідомить про відмову від договору.

Оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі одержаних від продажу належних їм транспортних засобів із залученням комісіонерів - юридичних осіб, регулюється розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Підпунктом «в» пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу І «Загальні положення» Кодексу встановлено, що дохід з джерелом його походження з України - це, зокрема, будь-який дохід, одержаний резидентами, в тому числі від будь-яких видів їхньої діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, в тому числі, але не виключно, доходи від продажу рухомого майна.

Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 розділу IV Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка одержує доходи з джерела їхнього походження в Україні.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 розділу IV Кодексу об'єктом оподаткування в резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

При цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 173 Кодексу (пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Кодексу).

Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна регулюється ст. 173 розділу IV Кодексу, пунктом 173.1 якої встановлено, що дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 розділу IV Кодексу, тобто 5%.

Дохід від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи із ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу (міни), але не нижчої від оціночної вартості цього об'єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначаєтьєя виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу (міни), але не нижчої від середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижчої від його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, в Порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 р. № 403 (далі - Порядок), для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів, й оприлюднюється на офіційному сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Відповідно до п. 2 Порядку середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, визначена статистичними методами й еквівалентна імовірній ціні, за яку може провадитися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

Середньоринкова вартість транспортних засобів, оприлюднена на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення (п. 13 Порядку).

При цьому за пунктом 14 Порядку Мінекономрозвитку забезпечує режим роботи офіційного сайта, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів через уведення даних про їхню марку, модель, рік випуску та пробіг, а також роздрукувати зазначену інформацію з реквізитами Міністерства.

Згідно з п. 173.2 ст. 173 розділу IV Кодексу як виняток із положень п. 173.1 ст. 173 розділу IV Кодексу дохід, одержаний платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, одержаний платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 розділу IV Кодексу, - 5%.

Кодексом передбачено: якщо об'єкт рухомого майна продається (обмінюється) за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця, такий посередник виконує функції податкового агента щодо подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладення договору зобов'язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна.

Проте, враховуючи приписи ч. 1 ст. 1011 Цивільного кодексу, якщо об'єкт рухомого майна - транспортний засіб продається за посередництвом юридичної особи - комісіонера, то такий комісіонер є податковим агентом платника податку - комітента щодо оподаткування доходів, одержаних цим платником від такого продажу та зобов'язаний виконати всі визначені розділом IV функції податкового агента.

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це, зокрема, юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), які незалежно від організаційно-правового статусу та способу обкладання іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Кодексу.

Платник податку - продавець рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда має зазначити інформацію про черговість продажу такого рухомого майна в договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

За відсутності інформації щодо черговості продажу таким платником названих вище об'єктів рухомого майна законодавчих підстав для застосування податковим агентом - комісіонером норм абзацу першого п. 173.2 ст. 173 розділу IV Кодексу щодо нерподаткування доходу від такого продажу немає. Дохід від продажу таких об'єктів рухомого майна визначається виходячи із ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижчої від середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижчої від його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку), та оподатковується згідно з абзацом другим п. 173.2 ст. 173 розділу IV Кодексу за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 розділу IV Кодексу, - 5%.

Відповідно до пп. «а» п. 171.2 ст. 171 розділу IV Кодексу податковий агент є особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів з джерела їхнього походження в Україні.

При цьому податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 розділу IV Кодексу).

Згідно з підпунктом 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 розділу IV Кодексу податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним дркументом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктами «а» та «б» п. 176.2 ст. 176 розділу IV Кодексу встановлено, що особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; а також подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу (протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу), податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише в разі нарахування сум зазначених доходів платникові податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) і Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - Податковий розрахунок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4, зареєстрованим у Мін'юсті України 30.01.2015 р. за № 111/26556.

Отже, якщо фізична особа здійснює продаж рухомого майна - транспортних засобів за посередництвом юридичної особи - комісіонера, то такий комісіонер вважається податковим агентом платника податку - комітента стосовно оподаткування доходів, одержаних цим платником від такого продажу та повинен до або під час виплати йому доходу утримати й сплатити податок на доходи фізичних осіб до бюджету за своїм місцезнаходженням (за місцезнаходженням юридичної особи - комісіонера).

Слід окремо зазначити, що статтею 127 розділу II «Адміністрування податків, зборів, платежів» Кодексу встановлено відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 розділу II Кодексу ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, утому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів утретє та більше разів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Крім того, статтею 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи.

Тобто неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб під час виплати фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ й організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, - тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ й організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені ч. 1 цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ й організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також Кодексом тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлено військовий збір (п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення»).

Відповідно до пп, 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 розділу IV Кодексу, зокрема фізична особа - резидент, яка одержує доходи з джерела їхнього походження в Україні.

За підпунктом 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу об'єктом обкладання збором є доходи, визначені ст. 163 розділу IV Кодексу, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Кодексу включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 173 розділу IV Кодексу.

Згідно з пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу ставка збору становить 1,5% об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

За підпунктом 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому ст. 168 розділу IV Кодексу, тобто податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника військового збору, зобов'язаний утримати цей збір із суми такого доходу за його рахунок та сплатити (перерахувати) його до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу.

Податковий агент є відповідальним за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету (пп. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Водночас підпунктом 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу встановлено, що звільняються від обкладання збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених пп. 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.51, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 розділу IV Кодексу.

Отже, доходи, одержані фізичною особою - резидентом від операцій з продажу рухомого майна, які відповідають вимогам абзацу першого п. 173.2 ст. 173 розділу IV Кодексу, звільняються від обкладання військовим збором.

Дохід, одержаний фізичною особою - резидентом від операцій з продажу іншого рухомого майна, ніж визначене абзацом першим п. 173.2 ст. 173 розділу IV Кодексу, або від продажу протягом звітного (податкового) року двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, обкладаються військовим збором на загальних підставах.

Також з 1 січня 2016 р. набрали чинності зміни до ст. 267 «Транспортний податок» розділу XII «Податок на майно» Кодексу, згідно з, пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 якої платниками транспортного податку є, зокрема, фізичні особи, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 розділу XII Кодексу є об'єктами оподаткування.

За підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 розділу XII Кодексу об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більш як п'ять років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки перемикання передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному сайті.

Отже, об'єктом обкладання транспортним податком є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн (1378,00 грн х 750) та з року випуску яких минуло не більш як п'ять років (включно).

Підпунктом 14.1.220 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу визначено, що рік виготовлення транспортного засобу - це календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік), для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 р. № 403 «Про затвердження Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 18.02.2016 р. № 66).

Згідно з пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 розділу XII Кодексу базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 розділу ХІІ Кодексу.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування (пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 розділу XII Кодексу).

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 розділу XII Кодексу базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За підпунктом 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 розділу XII Кодексу обчислює суму податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платникові податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 розділу XII Кодексу).

Відповідно до пп. «а» пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 розділу XII Кодексу транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 267.7.1 п. 267.7 ст. 267 розділу XII Кодексу податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Водночас за підпунктом 267.6.5 п. 267.6 ст. 267 розділу XII Кодексу в разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він утратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув права власності на цей об'єкт.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власникові після отримання інформації про перехід права власності.

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 розділу ХІІ Кодексу фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних:

щодо об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Головний державний інспектор
Наталія ГОРМАКОВА

"Праця i зарплата" N 39 (1003), 19 жовтня 2016 р.
Передплатний iндекс: 30214