КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Департамент доходів і зборів з фізичних осіб

Щодо оподаткування суми боргу

ПИТАННЯ: Як оподатковуються суми боргу громадян України, самостійно анульовані (прощені) установами банків - кредиторами до закінчення строку позовної давності? Якщо рекомендований лист про прощення (анулювання) за самостійним рішенням основної суми боргу (кредиту) з повідомленням про вручення направлений платникові податку - боржнику повернувся відправнику-кредитору, хто має сплатити податок з такого доходу? Чи застосовується під час оподаткування таких доходів натуральний коефіцієнт, передбачений п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України? Хто несе відповідальність за перерахування податків і зборів до бюджетів?

ПИТАННЯ: Правові наслідки припинення зобов'язання регулюються главою 50 «Припинення зобов'язання» Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі - Цивільний кодекс).

Так, за частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом.

Однією з підстав припинення зобов'язань є звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ч. 1 ст. 605 Цивільного кодексу).

Рішення про прощення боргу може бути оформлено відповідним договором.

Відповідно до Цивільного кодексу (п. 1 ст. 257) прощення боргу може відбуватися до закінчення терміну загальної позовної давності тривалістю три роки або іншого терміну, якщо за домовленістю сторін позовна давність, установлена законом, збільшена, про що відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу укладено в письмовій формі договір про збільшення позовної давності.

Щодо оподаткування доходів, одержаних фізичною особою - громадянином України, внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором - банком такого боржника від його обов'язків, то відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу І «Загальні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс) дохід з джерелом його походження з України - це, зокрема, будь-який дохід, одержаний резидентами, в тому числі від будь-яких видів їхньої діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» Кодексу, пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого визначено, що платником податку на доходи фізичних осіб є зокрема, фізична особа - резидент, яка одержує доходи з джерела їхнього походження в Україні.

За підпунктом 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 розділу IV Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, одержаний платником податку як додаткове благо (пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Кодексу).

Підпунктом 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу встановлено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платникові податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником лодатку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).

Отже, відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, одержаний платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 розділу IV Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, в разі, якщо його сума перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (в розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника направленим рекомендованим листом з повідомленням про вручення або через укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу в порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Водночас відповідно до пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 розділу IV Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не враховується основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності в сумі, що не перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (в розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

За результатами практичного застосування цих норм інколи виникають питання щодо виконання кредиторами функцій податкових агентів у разі, якщо такий кредитор направив платнику податку - боржнику рекомендованого листа з повідомленням про вручення про прощення (анулювання) за самостійним рішенням основної суми боргу (кредиту) такого платника податку, але лист повернувся відправнику-кредитору.

Статтею 13 Закону України від 04.10.2001 р. № 2759-ІІІ «Про поштовий зв'язок» (далі - Закон № 2759), який визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв'язку і користувачами їхніх послуг, установлено, що послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та мають відповідати установленим нормам якості.

Відповідно до ст. 13 Закону № 2759 Кабінет Міністрів України постановою від 05.03.2009 р. № 270 затвердив Правила надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), п. 2 яких визначено, що адресат - це, зокрема, фізична особа, якій адресується поштове відправлення, прізвище, ім'я та по батькові якої зазначені на поштовому відправленні в спеціально призначеному для цього місці.

Рекомендоване поштове відправлення - це реєстрований лист, який приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

При цьому реєстроване поштове відправлення (в тому числі лист) - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під підпис.

Повідомлення про вручення поштового відправлення - це повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення та прізвище одержувача.

Відповідно до п. 17 Правил рекомендовані поштові листи приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їхнє вручення.

Рекомендовані поштові листи, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень підлягають доставці додому (п. 92 Правил).

За підпунктом 105 Правил для одержання реєстрованого поштового відправлення (листа) одержувач має заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред'явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення та підписатися.

При цьому згідно з п. 89 Правил реєстровані поштові відправлення вручаються одержувачам за умови пред'явлення ними паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина.

Під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення (листа) з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище (п. 106 Правил).

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження названого реєстрованого поштового відправлення, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

За статтею 1 Закону № 2759 абонентська поштова скринька - це спеціальна скринька із засобами для запобігання несанкціонованому доступу, призначена для одержання адресатами простих поштових відправлень, періодичних друкованих видань, повідомлень про надходження реєстрованих поштових відправлень.

Спеціальна шафа з абонентськими поштовими скриньками із засобами для запобігання несанкціонованому доступу називається абонентською поштовою шафою і встановлюється в під'їздах, вестибюлях житлових будинків для одержання адресатами простих поштових відправлень, періодичних друкованих видань, повідомлень про надходження реєстрованих поштових відправлень (ст. 1 Закону № 2759).

Відповідно до п. 102 Правил рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, не вручені адресатам під час доставки додому, вручаються на об'єкті поштового зв'язку.

Невручені одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення впродовж cтрокy, визначеного Правилами, а після закінчення встановленого строку зберігання повертаються відправнику.

Отже, в разі повернення кредитору рекомендованого листа без його вручення адресату вважається, що такий кредитор не повідомив боржника - платника податку про прощення (анулювання) боргу в порядку, визначеному пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Кодексу і кредитор, зокрема установа банку, зобов'язаний виконати обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом, в повному обсязі.

Щодо застосування норми п. 164.5 ст. 164 розділу IV Кодексу під час нарахування (надання) доходу у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, слід зазначити, що цією нормою передбачено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких установлені Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їхнього нарахування.

Оскільки основна сума боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності обчислюється у грошовому виразі, для визначення бази оподаткування таких доходів зазначений коефіцієнт не застосовується (позиція з питань виконання кредитором функцій податкового агента, якщо рекомендований лист з повідомленням про вручення про прощення боргу повернувся відправнику, та застосування натурального коефіцієнта викладена в листі ДФС України від 18.12.2015 р. № 27262/6/99-99-17-03-03-15).

Законом України від 09.04.2015 р. № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», який набрав чинності 7 травня 2015 p., були внесені зміни до Кодексу в частині звільнення від оподаткування операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

А саме: підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу доповнено пунктом 8, згідно з абзацом першим якого не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума заборгованості фізичної особи за фінансовим кредитом в іноземній валюті, яку прошено кредитором, у розмірі різниці між сумою основного боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Нацбанку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти в гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Нацбанку України на 1 січня 2014 p., а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Зауважимо, що норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 р.

Чинність абзацу першого названого пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 р.

З метою оподаткування доходи, одержані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності (пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Кодексу), та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу, розглядаються окремо.

Оскільки Кодексом установлено, що суми прощені (анульовані) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу, не є додатковим благом платників податку та не підлягають оподаткуванню, то на них не поширюються вимоги, встановлені пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Кодексу для прощеного боргу. Водночас установа банку - кредитор має включити такі суми до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за підсумками звітного періоду, в якому їх було прощено.

Підсумовуючи викладене, згідно з пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку враховується дохід, одержаний таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 розділу IV Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, в разі якщо його сума перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2016 р. - 689 грн), цей дохід обкладається податком на доходи фізичних осіб за ставкою, встановленою п. 167.1 ст. 167 розділу IV Кодексу (у 2016 p. - 18%).

Водночас пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлено військовий збір.

Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 розділу IV Кодексу, зокрема, фізичні особи - резиденти, які одержують доходи з джерела їхнього походження в Україні, та податкові агенти.

Підпунктом 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу встановлено, що об'єктом обкладання збором є доходи, визначені ст. 163 розділу IV Кодексу, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу ставка збору становить 1,5% об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

За підпунктом 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету провадиться в порядку, встановленому ст. 168 розділу IV Кодексу.

Відповідальним за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, зазначені ст. 171 Кодексу (пп. 1.5 п. 16-1 підррзділу 10 розділу XX Кодексу).

Отже, в разі дотримання кредитором вимог, установлених пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, щодо повідомлення платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу, такий боржник самостійно сплачує податок на доходи фізичних осіб і військовий збір з названого доходу в розмірах, передбачених чинним податковим законодавством на день прощення (анулювання) боргу, та відображає їх у річній податковій декларації за відповідний звітний період, в якому проводиться анулювання (прощення) боргу.

Відповідно до пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, п. 179.1 ст. 179 Кодексу з урахуванням вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 розділу II «Адміністрування податків, зборів, платежів» Кодексу, якщо згідно з нормами розділу IV окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їхнього нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування (зокрема, передбачені пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Кодексу), платник податку зобов'язаний самостійно врахувати суму таких доходів в загальний річний оподатковуваний дохід та подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) з цього податку до 1 травня року, що настає за звітним, за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року.

Форму податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затверджено наказом Мінфіну України від 02.10.2015 р. № 859, зареєстрованим у Мін'юсті України 26.10.2015 р. за № 1298/27743.

При цьому за підпунктом «а» п. 176.1 ст. 176 розділу IV Кодексу платник податку, який відповідно до цього розділу Кодексу зобов'язаний подавати декларацію, зобов'язаний вести облік доходів і витрат в обсягах, потрібних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 р. № 794, зареєстрованим у Мін'юсті України 26.12.2013 р. за № 2217/24749.

За пунктом 179.7 ст. 179 розділу IV Кодексу фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, шо настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Згідно з пп. «б» п. 171.2 ст. 171 розділу IV Кодексу для доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку є платник податку.

У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу в порядку, визначеному пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Кодексу, такий кредитор зобов'язаний виконати обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом, у повному обсязі.

За підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це, зокрема, юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), які незалежно від організаційно-правового статусу та способу обкладання іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (в грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Кодексу.

Таким чином, в цьому разі особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів з джерела їхнього походження в Україні, є податковий агент (пп. «а» п. 171.2 ст. 171 розділу IV Кодексу).

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 розділу IV Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу.

Крім того, податковий агент на виконання вимог п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу повинен нарахувати та перерахувати до бюджету військовий збір з названих доходів.

Підпунктами «а» та «б» п. 176.2 ст. 176 розділу IV Кодексу з урахуванням вимог пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 розділу II Кодексу встановлено, що особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за рахунок; а також подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу (впродовж 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу), податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише в разі нарахування сум зазначених доходів платникові податку податковим агентом упродовж звітного періоду.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) (далі - Податковий розрахунок) й Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - Порядок) затверджені наказом Мінфіну України від 13.01.2015 р. № 4, зареєстрованим у Мін'юсті України 30.01.2015 р. за № 111/26556.

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку, за ознакою доходу «126» відображається дохід, одержаний платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу), зокрема, у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, що перевищує у 2016 р.- 689 грн.

За ознакою доходу «127» відображаються інші доходи, зокрема основна сума боргу (кредиту) платника-податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності в сумі, що не перевищує у 2016 р. - 689 грн. та сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної, давності.

За підпунктом «ґ» п. 176.2 ст. 176 розділу IV Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані нести відповідальність у випадках, визначених Кодексом.

А саме: статтею 127 розділу II Кодексу встановлена відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 розділу II Кодексу ненарахування неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під чаавиплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно впродовж 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50% суми податку, шо підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені впродовж 1095 днів втрете й більше, тягнуть накладення штрафу в розмірі 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - одержувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, установлених розділом IV Кодексу.

Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їхніх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності (п. 112.1 ст. 112 розділу II Кодексу).

Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 163-4) встановлено адміністративну відповідальність за порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи, а саме: неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб під час виплати фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, - тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Дії, передбачені ч. 1 цієї статті, вчинені особою, яку впродовж року було піддано адміністративному стягненню за те саме порушення, - тягнуть накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кредитор (установа банку), який не повідомив фізичну особу - боржника про анулювання основної суми боргу (кредиту), сума якого перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (в розрахунку на рік), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, однак включив суму анульованого боргу до Податкового розрахунку за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано, зобов'язаний нарахувати, утримати й сплатити (перерахувати) податок на доходи фізичних осіб та військовий збір до бюджету.

У разі невиконання цих умов до кредитора (установи банку) застосовується фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та адміністративна відповідальність.

Для фізичної особи - боржника, яку кредитор (установа банку) не повідомив про анулювання основної суми боргу (кредиту), що перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (в розрахунку на рік), прощеної (анульованої) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, Кодексом відповідальність не передбачена.

Головний державний інспектор
Наталія ГОРМАКОВА

"Праця i зарплата" N 37 (1001), 05 жовтня 2016 р.
Передплатний iндекс: 30214