Особливості оплати часу простою на підприємстві

Зупинка роботи підприємства - ситуація, безумовно, неприємна, але, тим не менш, часто зустрічається. Адже за допомогою простою можна заощадити на утриманні штату в скрутній для підприємства ситуації.

Поняття "простій" законодавчо зафіксовано у ст. 34 КЗпП України і визначено як призупинення роботи, що викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Отже простій - це такий винятковий випадок у процесі виробництва, коли працівник з об’єктивної причини тимчасово не має можливості виконувати свої трудові функції.

Причинами тимчасового припинення виробництва, зокрема, можуть бути:

- фінансова криза, економічна блокада, аварія, пожежа, масові заворушення, терористичний акт, війна, стихійне лихо (землетрус, буревій, повінь, смерч, замерзання моря, закриття морських проток, що трапляється на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, тощо);

- заборона експорту (імпорту), валютні обмеження, прийняті державними органами влади;

- заборона органами державної влади використання матеріалів, сировини, комплектуючих, що застосовувались у даному виробництві;

- інші непередбачувані та непереборні події, що відбуваються незалежно від волі і бажання підприємства та призводять до тимчасового припинення виробництва.

Різні причини простою і різні наслідки

Причини простою умовно можна поділити на три види:

- винуватець - роботодавець. Це відбувається у разі адміністративного призупинення діяльності, диверсифікації або перепрофілювання робіт, економічної криза, порушення підприємством договірних відносин з партнерами, відсутності попиту на вироблений товар тощо;

- винуватець - працівник. Це може відбутися у разі порушення техніки безпеки, трудової дисципліни, умисного пошкодження обладнання, інструменту тощо.

- немає вини ні роботодавця, ні працівника. Простій в цьому випадку є наслідком аварії, стихійного лиха, погоди, техногенної або природної катастрофи тощо.

Простій також прийнято класифікувати, як:

- короткочасний - кілька годин у зміні або ціла зміна;

- тривалий - кілька робочих днів або навіть місяців;

- локальний - стосується невеликої групи співробітників;

- масовий - стосується цілого підприємства.

Дії роботодавця та працівників при виникненні простою

Період простою незалежно від його причини має бути оформлений наказом (розпорядженням) керівника по підприємству. Згідно норм ст. 113 КЗпП України, простоєм слід вважати як призупинення роботи одного працівника, так і призупинення роботи структурного підрозділу чи всього підприємства.

Про початок простою, крім простою цеху або всього підприємства, працівник повинен повідомити роботодавця (власника, уповноважений ним орган, бригадира, майстра чи іншу посадову особу). І, як зазначає Мінпромполітики України в Листі N 24/5-4-296 таке повідомлення може здійснюватися усно або в письмовій формі, але головне - вчасно.

На законодавчому рівні типова форма документа про оформлення простою не визначена.

Тому кожне підприємство самостійно встановлює вид такого документа і посадових осіб, яким буде поставлено в обов’язок його складання. Наприклад, Мінпраці України в Листі N 257/06/187-07 вказує про оформлення простою актом, в якому пропонує фіксувати причини, які призвели до призупинення робіт.

Акт має затвердити керівник підприємства, а після цього видається наказ (розпорядження) про введення простою. До акту додаються повідомлення про простій (якщо воно було оформлене в письмовій формі) і всі пропозиції щодо усунення причин простою та його наслідків.

Коли роботодавець розуміє, що в ситуації, яка виникла, простою не уникнути, то в обов’язковому порядку потрібно оповістити працівників, які під нього потраплять. Для цього потрібно видати наказ (розпорядження), в якому зазначити:

- період простою;

- визначити винного в ньому (якщо винуватця встановлено);

- причини, що спричинили дану ситуацію;

- дату початку і закінчення цього явища (якщо є така інформація);

- вказати перелік цехів, ділянок або груп, які будуть перебувати в ньому;

- прописати порядок оплати за час простою;

- призначити працівника, який буде відповідальним за виконання даного наказу (розпорядження).

Якщо в період простою з працівниками станеться нещасний випадок, то він буде кваліфікуватися як нещасний випадок невиробничого характеру (Лист N 179/06/186-13).

Коли та як оплачується час простою

Для оплати простою ключове значення має, з чиєї вини він виник.

У зв’язку з цим законодавство (ст. 113 КЗпП України) зобов’язує роботодавця оплачувати працівнику час простою, якщо в цьому немає провини такого працівника:

- з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), якщо простій не пов’язаний з виробничою ситуацією, небезпечною для життя чи здоров’я працівника або оточуючих його людей, навколишнього природного середовища;

- з розрахунку середнього заробітку, якщо простій пов’язаний з виробничою ситуацією, небезпечною для життя чи здоров’я працівника або оточуючих його людей, навколишнього природного середовища.

Також потрібно враховувати такі обмеження. Оплата простою з розрахунку 2/3 тарифної ставки (окладу) - обов’язковий мінімум, гарантований державою (ст. 12 Закону про оплату праці). Тому не можна:

- установлювати суму оплати за час простою меншу, ніж обов’язковий мінімум;

- оплачувати простій з розрахунку 2/3 середнього заробітку.

Колективним договором може бути встановлена більш висока оплата простою, ніж це передбачено ст. 113 КЗпП України. Тоді простій необхідно оплачувати в тому розмірі, який зафіксований у колективному договорі.

У Листі N 03-2/1228-018-15 Мінпраці України зазначило, що простій у розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) оплачують як основним працівникам, так і сумісникам.

Отже роботодавець повинен як мінімум знати про початок простою, про те, винен працівник у простої чи ні, а також чи є небезпечною ситуація, у зв’язку з якою виник простій, для працівника та оточуючих.

Оскільки час простою не з вини працівника підлягає оплаті, то на підставі документа, складеного у формі, встановленій для оформлення простою на підприємстві, має бути видано наказ (розпорядження) власника або керівника підприємства про розмір оплати вимушеного простою.

Законодавчо не встановлено, де мають перебувати працівники під час простою: на підприємстві чи поза його межами (наприклад вдома).

Місцезнаходження працівників під час простою визначається Правилами трудового розпорядку, прийнятими на кожному конкретному підприємстві, і залежить від різних обставин (причин): шкідливості виробництва, тривалості простою, можливості зайнятості працівників у період простою. Питання присутності чи відсутності на роботі працівників у разі простою бажано внести й до колективного договору.

Наприклад, якщо при простої не функціонують або спеціально відключені вентиляційні системи, то в цілях дотримання правил з охорони праці працівники не повинні перебувати на робочих місцях. Якщо погодні умови дозволяють зайнятися благоустроєм території підприємства, то працівники можуть бути задіяні на цих роботах.

Для окремих категорій працівників, наприклад, жінок, які мають дітей, інвалідів, неповнолітніх, цілком може бути передбачено неприсутність їх на робочому місці під час простою. Якщо ж простій пов’язаний з відсутністю сировини, то працівники повинні знаходитись на роботі, оскільки в будь-який час постачання сировини може бути відновлено.

Таким чином, якщо в Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства не встановлено місцезнаходження працівників під час простою, то це необхідно обумовити в наказі (розпорядженні).

Якщо в простої винен безпосередньо працівник, то такий простий йому не оплачується. У цьому випадку дуже важливо мати докази вини працівника, до яких можна віднести:

- доповідну записку безпосереднього начальника;

- письмові свідчення працівників, які працюють пліч-о-пліч з винуватцем простою;

- пояснювальна записка від самого винуватця простою.

В табелі обліку використання робочого часу типової форми N П-5, затвердженої Наказом N 489, час простою працівників відображається з кодом "П" ("23).

Наказ (розпорядження) про запровадження простою та табель обліку використання робочого часу є документальним підтвердженням для оплати часу простою.

Як визначити розмір тарифної ставки
встановленого працівникові розряду (окладу)

До розрахунку необхідно брати чисту тарифну ставку (оклад) без урахування доплат і надбавок. Такий висновок випливає безпосередньо зі ст. 113 КЗпП України. Для оплати періоду простою застосовується тарифна ставка (оклад), установлена працівнику на дату прийняття рішення про оплату простою.

За загальним правилом розрахунок оплати часу простою потрібно проводити:

- при відрядній формі оплати праці та погодинній оплаті праці - виходячи з годинної тарифної ставки (відрядної розцінки) і кількості годин простой;

- при поденній або місячній оплаті праці - виходячи з окладу (тарифної ставки) і кількості робочих днів, встановлених згідно з графіком роботи за місяць (день), що припали на простій.

Приклад 1. Працівник працює за відрядною формою оплати праці. Відрядна розцінка за одиницю продукції - 12 грн/од. Норма виробітку продукції - 4 од./год. Тривалість простою - 40 год.

Розмір годинної тарифної ставки становитиме 48 грн/год (12 грн/од. х 4 од./год).

Оплата часу простою працівника складе 1280 грн (48 грн/год. х 2:3 х 40 год.).

Приклад 2. Працівник працює за годинною формою оплати праці. Годинна тарифна ставка працівника - 27 грн/год. Тривалість простою - 80 год.

Оплата часу простою працівника складе 1440 грн (27 грн/год. х 2:3 х 80 год.).

Приклад 3. Місячний оклад працівника - 3900 грн. Припустимо, у вересні 2016 року було 9 робочих днів простою. Кількість робочих днів у вересні 2016 року - 22 дня.

Заробіток працівника за вересень 2016 року становитиме:

- за 13 робочих днів 2304,55 грн (3900 грн: 22 дні х 13 днів);

- за 9 робочих днів простою 1063.64 грн (3900 грн: 22 дні х 9 днів х 2:3).

Разом заробіток працівника за вересень 2016 року складе 3368,19 грн (2304,55 грн + 1063,64 грн).

Якщо оклад працівникам установлено в розмірі мінімальної зарплати (або він залежить від її розміру) і протягом періоду простою мінімальна зарплата збільшується, то розміри окладів підвищують. Відповідно виплати за час простою будуть розраховуватися виходячи з нового розміру окладу.

У тому випадку, коли працівнику встановлено неповний робочий день, то оплату за час простою потрібно розраховувати виходячи з тарифної ставки (окладу) з урахуванням зайнятості.

У Листі N 805/13/155-13 Мінсоцполітики України зазначило, що оскільки працівник під час простою не виконує встановлену йому місячну (почасову) норму праці (обсяг робіт), то нарахування передбачених колективним (трудовим) договором і законодавством доплат і надбавок під час простою не здійснюється.

Відповідно до п. 2 Порядку N 1078, індексації підлягають грошові доходи населення, що не мають разового характеру, зокрема оплата праці найманих працівників підприємств у грошовому вираженні, що включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами), доплати надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Оплата простою не з вини працівника не є постійною виплатою, тому не підлягає індексації.

Виплати за час простою підпадають під поняття зарплати і при затримці їх виплати на один і більше місяців підлягають компенсації (п. 3 Порядку N 159). Нагадуємо, що оплата простою належить до фонду додаткової заробітної плати згідно з пп. 2.2.12 Інструкції N 5.

Так як заробітна плата за час простою, нарахована виходячи з 2/3 тарифної ставки (окладу), включається до фонду додаткової зарплати, тому з неї справляються і сплачуються єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), ПДФО і військовий збір у загальному порядку за правилами, визначеними для зарплати.

Якщо в місяці, в якому був простій не з вини працівника, сума зарплати та/або "простійних" виплат не перевищить розміру мінімальної зарплати, то ЄСВ нараховується виходячи з мінімальної зарплати. Тобто в цьому випадку потрібно провести доплату ЄСВ.

Виняток - працівники-інваліди (ставка ЄСВ - 8,41 %) і сумісники. Для них нарахування розраховуються виходячи з фактичного розміру "простійних" виплат.

Зменшення розміру оплати праці до 2/3 ставки не впливає на застосування податкової соціальної пільги.

Як позначиться простій на оплаті відпусток

Час, коли працівник фактично не працював, але за ним на підставі законодавства зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Це означає, що час простою не з вини працівника, оплачений з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу), враховується для надання йому щорічної відпустки.

Якщо ж працівник сам винен у простої, то дні простою не потраплять до страхового стажу, що дає право на щорічну відпустку.

У разі розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали та за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абзац 6 п. 2 розд. II Порядку N 100).

Таким чином, якщо під час розрахунку середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки до розрахункового періоду потрапляє час простою, його слід виключити з розрахункового періоду.

Отже, якщо працівникові надається відпустка, і в розрахунковому періоді був простій не з вини працівника, він виключається з розрахунку. А якщо простій стався з вини працівника, то його слід врахувати при розрахунку середнього заробітку.

При розрахунку відпускних відкидаємо також календарні дні простою не з вини працівника, і суму його оплати.

Як позначиться простій на оплаті листків непрацездатності

Якщо на підприємстві оформлено простій, а працівник захворів (до простою або під час простою і продовжує хворіти після його закінчення), то оплатити тимчасову непрацездатність потрібно у звичайному порядку.

Саме так рекомендувала діяти Виконавча дирекція ФзТВП у Листі N 5.1-31-767. При цьому лікарняні рекомендували розраховувати виходячи з повного середнього заробітку, а правило "2/3" тут не застосовувати.

Нагадаємо, що до 03.07.2015 р. період хвороби працівника оплачувався за робочі дні (години), а починаючи з 04.07.2015 г. - за календарні дні.

Розрахунок лікарняних виходячи з календарних днів повинен був спростити процедуру щодо порядку оплати днів тимчасової непрацездатності. Адже оплата лікарняних за календарні дні не передбачає процедури визначення робочих днів (годин) за графіком, а тому період простою ніяким чином не повинен впливати на оплату листків непрацездатності.

Як не дивно, але у Мінсоцполітики України на цей рахунок інша думка. Так, у Листі N 445/18/99-15 цим відомством зазначено, у разі якщо застрахована особа не здійснює трудову діяльність (підприємство не працює та не оформлено простій) та не нараховується заробітна плата, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається.

Якщо під час простою підприємства не з вини працівника з оплатою не нижче від 2/3 тарифної ставки передбачено вихід працівника на роботу і у зв’язку із настанням тимчасової непрацездатності ним було втрачено право на таку виплату (оплату за час простою), йому призначається допомога по тимчасовій непрацездатності на підставі виданого у встановленому порядку листка непрацездатності та обчислюється середня заробітна плата для розрахунку допомоги відповідно до Порядку N 1266.

Таким чином, Мінсоцполітики України намагається прив’язати оплату листків непрацездатності за час простою в залежності від місцезнаходження працівників у цей період.

Так, якщо під час простою працівники не перебувають на робочих місцях, то й оплачувати листки непрацездатності їм не потрібно. Саме такі роз’яснення надають спеціалісти в деяких дирекціях ФзТВП в режимі телефонних консультацій.

Чинне законодавство не передбачає залежності при оплаті лікарняних від місцезнаходження працівників у період простою (на робочих місяцях чи дома). Зокрема у ст. 23 Закону N 1105 зазначені підстави для відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, до яких відносяться:

- одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

- навмисне заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;

- час перебування під арештом і час проведення судово-медичної експертизи;

- час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

- тимчасова непрацездатність у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;

- період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Таким чином, ніяких спеціальних правил для відмови у наданні допомоги за час хвороби під час простою підприємства Закон N 1105 не містить.

Навпаки, у абзаці 2 ч. 3 ст. 25 Закону N 1105 підкреслено, що у разі надання застрахованій особі відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами у період простою підприємства, установи, організації не з вини застрахованої особи, щорічної (основної чи додаткової) відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, додаткової відпустки у зв’язку з навчанням, творчої відпустки допомога по вагітності та пологах надається з дня виникнення права на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами.

Як позначиться простій
на оплаті середнього заробітку мобілізованим працівникам

На період мобілізації трудові відносини між роботодавцем і мобілізованими працівниками регулюються ст. 119 КЗпП України, згідно з якою під час проходження працівником підприємства військової служби за призовом у зв’язку з мобілізацією, на особливий період, за ним зберігаються його місце роботи, посада і середній заробіток.

На підставі повістки з військкомату на період служби за мобілізацією працівника звільняють від виконання його трудових обов’язків. Роботодавець видає відповідний наказ.

У табелі обліку робочого часу щодо такого мобілізованого працівника дні, пропущені через службу за мобілізацією, позначають літерною позначкою "ІН" або цифровою - "22".

Отже для мобілізованого працівника роботодавець повинен виконати трудові гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП України . Саме ця норма є імперативною для оплати мобілізаційного періоду призваному працівникові підприємства. Тому в період служби за мобілізацією на такого працівника не поширюються умови введення простою на підприємстві.

Бухгалтерський облік виплат за час простою

Згідно з пп. 15.9 п. 15 П(С)БО 16 до складу загальновиробничих витрат включаються інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо). Ця норма стосується простою в цехах, ділянках тощо.

Якщо ж простій торкнувся працівників всього підприємства, то відображення витрат на оплату простоїв залежатиме від того, працівникам яких структурних підрозділів він буде оплачуватися.

Витрати на оплату простою персоналу управління підприємством і служби збуту знайдуть місце відповідно на рахунках 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут".

Суми перевищення розміру оплати простою, що визначено КЗпП України, є понаднормативними витратами, які не враховуються при формуванні виробничої собівартості продукції, а є витратами періоду, які відносяться до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

Якщо ж діяльність підприємства призупинена цілком (продукція не виробляється зовсім), то в цьому випадку витрати на оплату простою персоналу основного та допоміжних виробництв слід списати в дебет субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності".

Список використаних документів

КЗпП України - Кодекс законів про працю України

Закон N 1105 - Закон України від 23.09.1999 г. N 1105-XIV "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" у редакції від 28.12.2014 р. N 77-VIII

Закон про оплату праці - Закон України від 24.03.1995 р. за N 108/95-ВР "Про оплату праці"

Інструкція N 5 - Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. N 5

Наказ N 489 - Наказ Держкомстату від 05.12.2008 р. N 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"

П(С)БО 16 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.1999 р. N 318

Порядок N 100 - Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою КМУ від 08.02.1995 р. N 100

Порядок N 159 - Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений Постановою КМУ від 21.02.2001 року N 159

Порядок N 1078 - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою КМУ від 17.07.2003 р. N 1078

Лист N 03-2/1228-018-15 - Лист Мінпраці України від 14.04.2004 р. N 03-2/1228-018-15 "Щодо оплати праці при роботі за сумісництвом та періодичності виплати заробітної плати"

Лист N 24/5-4-296 - Лист Мінпромполітики України від 01.10.2007 р. N 24/5-4-296 "Про застосування трудового законодавства"

Лист N 257/06/187-07 - Лист Мінпраці України від 23.10.2007 р. N 257/06/187-07 "Щодо організації роботи під час простою на підприємстві"

Лист N 805/13/155-13 - Лист Місоцполітики України від 19.09.2013 р. N 805/13/155-13 "Щодо виплати доплати за ненормований робочий день і надбавки за класність водія в разі простою"

Лист N 179/06/186-13 - Лист Місоцполітики України від 04.10.2013 р. N 179/06/186-13 "Щодо випадків простою"

Лист N 5.1-31-767 - Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 09.04.2014 р. N 5.1-31-767 "Щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності під час простою підприємства не з вини працівника"

Лист N 445/18/99-15 - Лист Місоцполітики України від 31.07.2015 р. N 445/18/99-15 "Деякі питання обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням"

Людмила Волинець

"Консультант бухгалтера" N 17 (813) 12 вересня 2016 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)